Розробка інтегрованого уроку

Розробка інтегрованого уроку з української мови та літератури рідного краю на основі твору письменника Хмельниччини

Урок №1

Тема уроку: Діалог. Тире при діалозі.

Мета уроку: ознайомити учнів з особливостями побудови діалогу; розвивати вміння ставити і пояснювати розділові знаки в діалогах, перебудовувати репліки діалогу на речення з прямою мовою, формувати культуру спілкування; ознайомити п’ятикласників із життєвим і творчим шляхом Василя Івановича Горбатюка,з його оповіданням “ Синичка”, виховувати любов до рідного краю, почуття доброти.

Тип уроку: інтегрований (література рідного краю).

Обладнання уроку: підручник, таблиця,портрет В.І.Горбатюка, оповідання “Синичка”.

Хід уроку

I. Організаційний етап.

II. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
1. Слово вчителя. Розповідь про письменника.

Василь Іванович Горбатюк народився 1 січня 1956 року в селі Гнатівцях Хмельницької області. Закінчивши Гнатовецьку середню школу, навчався в Чорноострівському профтехучилищі, служив в армії.

Після закінчення філологічного факультету Кам’янець - Подільського державного педагогічного інституту (1977-1981) - на журналістській роботі.

З 2006 року - директор обласного літературного музею.

Член Спілки письменників України з 1984 року. Написав багато оповідань, повістей, нарисів. Лауреат літературних премій. Написав багато оповідань для дітей. З одним із них ми сьогодні ознайомимось.

2. Ознайомлення із змістом оповідання “ Синичка”, бесіда з учнями.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

Робота з текстом.

Прослухайте уривок з оповідання. Скільки осіб бере участь у спілкуванні?

Приглянувся Віталько. Та це ж...крило!

-Тату!- скрикнув.

-Чого тобі?- одірвався від сокири батько : якраз рубав дрова.

-Ой тату, Мурий пташку впіймав!

-Що?Де?-підбіг стурбований татко.

(В.Горбатюк)

Бесіда з учнями.

- Що таке пряма мова?

- На що вказують слова автора?

- Які речення за метою висловлювання вжиті в розмові?

IV. Сприймання й усвідомлення учнями матеріалу.

1. Самостійна робота з підручником.

Прочитайте параграф 21. Порівняйте теоретичний матеріал, вміщений у підручнику, із тим, що ви побачили на таблиці “ Діалог” . Зробіть висновки.

2. Перевірка самостійної роботи.

V. Тренувальні вправи на формування умінь та навичок.

1. Коментований диктант.

Запишіть уривок з оповідання. Поясніть уживання розділових знаків.

А Віталько все дивився й дивився у небо. Він і безмежно радів за синичку, що залишилася живою, і йому хотілося ще раз побачити її.

- Це ти врятував їй життя, Вітальку , - сказав тато і поклав йому на плече свою велику теплу руку.

- А синичка знає, що це ми врятували її? - запитав хлопчик.

-Та ні....

- А я так хотів би, щоб вона знала. І щоб прилетіла до мене знову.

- Головне , що вона зосталася живою, - усміхнувся татко. - Ми зробити їй добро, але не треба чекати за це плати. Вчися, синку, робити добро з доброго серця. І не сподіватися на дяку(В.Горбатюк).

2. Синтаксичний розбір речення.

Мурий метався подвір’ям, голосно і роздратовано м’явкав, нюшкував у траві (В.Горбатюк).

3. Творча робота.

Скласти діалог - обговорення казки.

VI. Підсумок уроку. Оцінювання.

VII. Завдання додому.

Вивчити правила параграфа 21, скласти і записати діалог “ Моя улюблена книжка” (6 реплік).

ГОРБАТЮК
ВАСИЛЬ
ІВАНОВИЧ

Синичка

Оповідання

Спершу Віталько не звернув ніякої уваги на Мурого, що вийшов із-за хати. Йде собі кіт по траві кудись до паркану – то хай іде. Тільки ж чого це він голову так високо задер? Ніби несе щось у зубах. А й справді, несе. Мишу? Та ні, бо волочиться щось по землі, мов риб’ячий хвіст.

Приглянувся Віталько. Та це ж... крило!

• Тату! – скрикнув.

• Чого тобі? – одірвався від сокири батько: якраз рубав дрова.

• Ой тату, Мурий пташку впіймав! Ой, бігом, тату, сюди!..

• Що? Де? – підбіг стурбований татко.

Але вже й сам побачив Мурого, що тягнув пташку подвір’ям. Крило волочилось по траві, кіт мало не наступав на нього лапою.

Татко вмить кинувся до розбишаки. Схопив руками за голову, пальцями стиснув коло рота. Мурий щосили запру- чався.

Віталько із завмираючим серцем стояв неподалік. Він помітив, як тріпнулося крило.

• Вона жива, жива!

Татко ще дужче стиснув Мурого.

• Н-ня-яв! – не витримав кіт.

І тієї ж миті пташка в його зубах затріпотіла. Розлючений кіт замахав перед собою лапами. Але пташка рвонулася з котячого рота і... Полетіла!

Це була синичка. Вона майнула жовтим животиком угору, здійнялася над рудим осіннім садом – і зникла за хатою, за гребенем шиферного даху.

Мурий метався подвір’ям, голосно, роздратовано м’явкав, нюшкував у траві. Ніяк не міг збагнути, куди ж поділась його здобич.

А Віталько все дивився й дивився у небо. Він і безмежно радів за синичку, що залишилася живою, і йому хотілося ще хоч раз побачити її.

• Це ти врятував їй життя, Вітальку, – сказав татко і поклав йому на плече свою велику теплу руку.

• А синичка знає, що це ми врятували її? – запитав хлопчик.

• Та ні...

• А я так хотів би, щоб вона знала. І щоб прилетіла до мене знову.

Головне, що вона зосталася живою, – усміхнувся татко. – Ми зробили їй добро, але не треба чекати за це плати. Вчися, синку, робити добро з доброго серця. І не сподіватись на дяку.