Розробка Інтегрованого уроку "Моє рідне село. Витоки. Походження. (Гарячківка)

Інтегрований урок-подорож

з історії України

на тему:

«Історичні витоки

села Гарячківка

Тульчинського району

Вінницької області»

 

Ситник Вікторія Василівна

учитель історії та правознавства

Городківський Ліцей №1 Тульчинського району

Вінницької області

 

 

 

 

 

2025р.

Тема. Історичні витоки села Гарячківка Тульчинського району

Вінницької області.

Мета: розширити знання дітей про минуле свого рідного села, легенди,

пов'язані з цим населеним пунктом, історичні джерела;

сприяти пошуковій роботі по дослідженню коріння свого родоводу.  

Розвиваюча мета: розвивати уяву, історичну пам'ять, вміння аналізувати, робити висновки.

Виховна мета: виховувати любов до свого рідного краю, велику повагу до пам'яті своїх предків. Показати значимість зв'язків поколінь для розбудови і розвитку України.

Форма проведення уроку: урок-подорож.

Обладнання: плакат «Заходь же в господу,

Село наше ясне.

Живи і радуйся,

Роде наш красний!»

— історико-краєзнавчий куточок „Юний краєзнавець",

— експонати матеріальної культури історико-краєзнавчого музею;

— велика символічна підкова, яку обрамляє яскравий об'ємний напис „Моє рідне село". В середині підкови — Дерево родоводу;

— виставка творчих учнівських робіт на тему „Моє село" — власні вірші та твори-мініатюри, есе на задану тему;

— фотовиставка „Легендарні місця нашого краю";

— виставка сімейних гербів;

— оформлений куточок „Мій родовід";

— виставка учнівських малюнків на тему „Стежинами мого рідного села";

— мультимедійний проектор, презентація;

— музичний супровід „Спів солов'я", ансамбль „Спейс" — „Волшебный полет";

— виставка літератури, відбірка статей з даної теми;

— книга-макет „Велика Книга історії".

Епіграф уроку:  Село. І серце одпочине,

Село на нашій Україні

Неначе писанка село...  (Т. Г. Шевченко)

Слайд 1

Вчитель народознавства. Українські села, ніби перлини, розсипані в траву. Одна з них закотилася в куточок на мальовничому Поділлі. Про одну з таких перлин ми поведемо сьогодні мову, про наше з вами рідне село — село Гарячківка.

Вчитель історії. З контексту теми „Історія нашого краю" ми виділимо історію нашого села, і прослідкуємо цілісний історичний процес від найдавніших часів до XVIII ст., використовуючи елементи випереджаючого навчання. Сьогодні ми в гостях у історії та народознавства, які поєднають історичні витоки та етнографічний колорит нашого села на зорі його існування.

Тому тема нашого уроку „Моє рідне село. Витоки. Походження." Епіграфом уроку нехай будуть слова видатного українського класика Т.Шевченка:

Село. І серце одпочине,

Село на нашій Україні,

Неначе писанка село...

Слайд 2

Розповідь під музичний супровід — спів солов 'я.

Вчитель народознавства. На березі маленької річки розкинулось прекрасне село. Ніхто не пам'ятає, хто перший прийшов і збудував тут хату, посадив перший сад.

Першим був не Господь,

Не геній,

Першим був

Простий чоловік.

Він ходив

По землі зеленій,

І між іншим,

Хлібину спік.

Вчитель історії. Довго тут жили люди. Любили свій край. З часом, колись молоді і сильні чоловіки постаріли...

Постаріла вже

Мудрість Божа.

Розтрощив її

Грізний час.

Хлібом

Геній живиться кожен,

Щоби розум його не погас.

Вчитель народознавства. …а на зміну йому підростало молоде, невгамовне покоління із дзвінкими голосами, допитливим розумом. Проходив рік за роком. Життя в селі протікало тихо і мирно. Життя в мальовничому селі Гарячківка, в прекрасному куточку Поділля.

Слайд 3

Як писав наш земляк М. Кучковський:

Село є таке на Поділлі у нас,

Село є таке, не відмічене

Якимись значними подіями,

На радість не стертими, вічними...

В селі повно квітів і музики,

Село спить, під небом і місяцем,

Послухайте! Знати ви мусите,

На карті воно не поміститься.

Ні цвітом черешень, ні досвітком,

Із променем першим, несмілим...

Географи мудрі, із досвідом

Помітить село не зуміли!

А в нім стільки щастя розлито вже,

Подій благородних — не злічено.

 .. .Сьогодні любов тут відкрито ще,

Й на серці моєму відмічено.

Далі розповідь вчителя супроводжується зображенням села та його

мальовничих куточків, спроектованих діапроектором на екран. В ході розповіді

вчитель демонструє виставку дитячих малюнків на тему „ Стежинами мого

рідного села "

У кожного з нас залишиться в серці назавжди дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галявинами; широке поле, де так легко і солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не йдеш, а летиш, неначе птах. Село – поезія і проза…

Слайд 4

Вчитель історії.

Гарячківка

Гарячківка. Таке собі село.

Таких багато, всі, як сестри, схожі.

Серед лісів дрімотних ожило -

Ішли повз нього різні перехожі,

Історія не раз дивилася в глиб

Своїх віків розгаданих не дуже...

Оце той самий Брацлавський відгин,

За ним - степи безкрає і байдужі.

І вільний вітер з запахом трави,

І кінський тупіт, і глухий, і вічний,

І деколи - каміння і рови,

І черепи - до обріїв обличчям...

Слайд 5

Гарячківка в історію ввійшла

Не тільки тим, що місце тут гаряче,

А тим, що свідком втікачів була,

І тим, що притулила душі вдячні.

І знову Лимичі і Тищуки!

Мабуть, з чиєїсь легкої руки...

Вчитель народознавства. Так, справді, село — наш дім. А для кожного з вас який зміст криється в цьому слові? Будь ласка, в двох словах.

Вчитель піднімає учнів по порядку, вони розповідають.

Вчитель історії. Тому так важливо для нас знати його походження, історію, причини виникнення, легенди з ним пов'язані, коріння свого родоводу. І сьогодні наше дослідження присвятимо історії походження та становлення нашого села.

Гарячківка — має свою історію. Про неї складено пісні, легенди, які й досі ходять в народі, передаються з покоління в покоління. Знайдені знаряддя праці, рештки посуду, речі домашнього вжитку свідчать про те, що село виникло дуже давно.

Тож пірнемо сьогодні у глибину його історії, зануримося у товщу часу його існування і повернемося у ті далекі роки, коли вперше наше село побачило світ, помандруємо віками його буття.

Слайд 6

Але наша мандрівка сьогодні не звичайна. Сьогодні біля керма машини часу будуть історія і народознавство, презентовані учителем історії В.В.  та народознавства Т.М. У нашу уявну експедицію ми вирушимо на фантастичній „машині часу", де ви будете членами екіпажу, а ми капітанами корабля. Наше основне завдання, яке ми ставимо перед собою — дізнатися про минуле нашого села, його витоки, легенди з ним пов'язані, археологічні знахідки, архівні дані, що поповнюють наші знання про нього. З цією метою за два тижні весь екіпаж я поділила на творчі групи, кожна з яких мала своє завдання — дослідити якийсь напрямок історії. А зараз уявну мандрівку ми здійснимо усім класом для того, щоб прозвітувати про результати своєї роботи.

Тож пропоную членам експедиції капітанам творчих груп презентувати свій напрямок роботи.

Капітан істориків. Я представляю творчу групу істориків – членів екіпажу. Наше завдання — дослідити на основі історичних джерел історію

нашого населеного пункту.

Капітан етнографів. Ми спрямували нашу діяльність на пошук фольклорних та етнографічних свідчень про село — легенди, перекази, казки.

Капітан археологічної групи. Вітайте нашу групу археологів. Ми спробуємо на основі археологічних досліджень дати уявлення про речові джерела та розвиток матеріальної культури нашого краю — ось основні завдання археологів.

Капітан дослідників – пошуковців. Представляю учасників групи дослідників-пошуковців, в результаті дослідницько-пошукової роботи вашій увазі ми представимо історії родоводів сімей, презентуємо родинні герби.

Капітан літераторів. Наша група літераторів спрямує свою творчість на художньо-поетичне змалювання нашого села у віршах, навіть власних, та творчих роботах.

Вчитель історії. А зараз закриємо очі на мить (всі, всі), і уявімо, що ми сидимо зараз не в класі, а всі разом пронизуємо часовий простір на „машині часу", летимо, залишаючи це наше суєтне століття, в невідомий нікому простір, в простір, де стрілки годинника нас повертають в минуле, де ведеться лік часу назад.

Розповідь вчителя супроводжується музичний твором ансамблю „Спейс" — „Волшебный полет ".

І ось повз нас проходять події, які відбулися зовсім нещодавно, вони змінюються новою мозаїкою фактів давнього минулого, подіями давнини і так далі — до кінця його початку...

І ось ми — в первіснообщинному ладі на терені нашої землі. Що цікавого повідала Кліо про той час нашим історикам? Давайте дізнаємось.

Слайд 7

Історик. Важко собі уявити, що колись тут не було ані поселення, ані буйної рослинності, а все довкола оточувала льодовикова мерзлота. Нелегко приходилося нашим предкам на зорі свого існування. Доводилося відвойовувати кожен день, кожну хвилину у дикої природи, яка готувала все нові і нові випробування. Але наші пращурі вижили у тих складних умовах, даруючи тим самим можливість нашій появі у далекому майбутньому. І, можливо, своїм життям древня людина завдячує своєму сучаснику-мамонту. Так, саме мамонту, полюючи на якого, наші предки мали великі запаси їжі і могли прогодувати свої сім'ї.

Вчитель. Та давайте зараз надамо слово нашим археологам, які не тільки розкажуть, але й покажуть речові джерела, пов'язані з цим.

1 археолог. „Привітом" із того далекого минулого нашого краю стали „предполагаємі" кістки мамонта, знайдені у 2003 році на території сільського заповідника Гарячківська дача поблизу урочища Кавків Яр, Вашій увазі пропонуються фрагменти кісток цієї холодолюбивої тварини.

Демонструються фрагменти кісток мамонта.

Слайд 8

2 археолог. Полювання на мамонта вимагало виготовлення та вдосконалення примітивних знарядь праці, здебільшого це були камені, оббиті з обох боків. Загостреним каменем, який називають ще ручним рубилом, можна було розрубати м'ясо та кістки. Знаряддя первісної людини були примітивними, виготовленими неточними ударами. Можемо порівняти сучасні технології з першими знаряддями праці первісної людини.

Демонструється кам'яне рубило.

3 археолог. На території та в околицях сучасної Гарячківкн археологом М. Потупчиком виявлені численні стоянки і поселення різних історичних епох – три поселення трипільської культури, шість – черняхівської. Посередині між селами Вільшанка і Гарячківка дослідник фіксує п’ять курганів. У 1901 році видатний історик Поділля Євфимій (Юхим) Сіцінський в «Археологической карте Подільської губернии» (1901) записав: «Гарячківка, на річці Ольшанка. В напрямі до села Вільшанка два кургани називаються Шибениця, і два інших на селянських полях». Так як два кургани знаходились близько один від одного, то дослідник прийняв їх за один. Таким чином, маємо тут майже повну відповідність між даними за 1901 і за 2003 рік. Ось тільки назва «Шибениця» не фіксується в сучасній топоніміці села. Чому гарячківські кургани були так названі? Чи значило, що там був хтось повішений?

4 археолог. У цьому контексті назва гарячківського кургану теж конкретна (шибениця – пристрій, на якому страчували людей) і абстрактна (не відомо, в якому часовому пласті вона функціонувала). Це протиріччя і створює певну загадку.

Вчитель народознавства. ...Та проходили рік за роком, спливали століття, неначе бурхлива річка, бігли тисячоліття. І пройде дуже багато часу, перш, ніж на світі Божому з'явиться чудове поселення. Мирно і спокійно тягнулося життя його мешканців, які примножували духовну та матеріальну культуру своєї землі, залишаючи для прийдешніх поколінь свої „листи у вічність"

Слайд 9

1 археолог. Один із таких „листів вічності" знайшов і розшифрував відомий археолог М.Ю.Брайчевський. Ним стала знайдена у с.Гарячківка у 1955 році срібна римська монета Олександра Севера, римського імператора, що проживав у 222 — 235рр. нашої ери, в період існування черняхівської культури. Село Гарячківка згадується в монографії відомого археолога Брайчевського „Римська монета на території України".

 

2 археолог. Якщо враховувати те, що черняхівські поселення виникли по Північній території Римської імперії і наявність римських монет, то все це красномовно підтверджує про жваву торгівлю черняхівців з римлянами. Вищезгадана римська монета може бути ознакою того, що на території с.Гарячківка є залишки черняхівських поселень.

Вчитель історії. Спасибі нашим археологам, а наша мандрівка історичним минулим триває і ми наводимо об'єктив історії уже на XVI століття. Що там? З замиранням серця відкриваємо двері у незвідане століття. Як з'явилося ти, наше село? З чим порівняти твоє народження і бутність? Як жилось тобі, наш краю, у цей час, час твого дитинства?

Тож візьмемо з вами Велику книгу Історії, що нараховує 2008 сторінок нашої ери, поладнаємо мости у наше минуле, розкриємо Пам'ятну книгу на 1500-х сторінках — років уявного виникнення нашого села і прочитаємо...

Слово надаю історикам, які відшукали у попелі століть сторінки нашої історії.

Слайд 10

1 сторик. ...Дністровський тракт в нашій місцевості серед непролазних тоді багнистих лісів був небезпечним. То тут, то там, зненацька наче з-під землі, з'являються розбійники, які за гріш позбавляють людського життя. Тому для подорожніх вузька гатка тракту ставапа пасткою, і не випадково це місце отримало біблійну назву — Ганчарське поле — „Поле крові"...

Відомо, коли Іуда зрадив Ісуса Христа і взяв за нього 30 срібняків, то одумався і повісився, а гроші перед тим повернув первосвященикам, які вирішили, що ці юдині гроші — „заплата за кров" не можуть бути у церкві й служити комусь, тому і купили за них у гончаря поле, і назвали його Ганчарським, аби ховати там подорожніх. І за поселенням наших давніх пращурів з тих страшних часів закріпилася символічна назва — Ганчарське поле, згодом — Ганчарівка, а з часом перетворилося на Гарячківка.

2 сторик. В 1650 році на карті французького інженера Боплана Гарячківка виступає як Орескова або Горель поле (Горіле поле). «Орескова» - так француз почув «Гарячківка». Другий топонім – «Горіле поле» може відноситись до визначення господарської діяльності людини, коли йшло розкорчування лісів і спалювання пнів та залишків дерев.

Таким чином, в цих двох назвах можна прослідкувати певну подібність: «горілий» - «гарячий»ожливо, якийсь певний час вони функціонували паралельно, але вже в 1649 році, як ми побачимо далі, починає домінувати друга.

1 літератор. І перефразувавши відомі слова Л.Костенко так і хочеться сказати:

Його історія...В ній стільки гіркоти

І тим рідніш мені ти, краю рідний.

Що вже назад ладнаємо мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

3 історик. Отже, Гарячківка могла виникнути не «на сирому корені» і в її існуванні, як населеного пункту, прослідковується певна наступність, можливо, з XVI століття… Коли в 1648 році почнеться «велика війна» Богдана Хмельницького і гарячківське селянство (чи його частина) внаслідок Зборівської угоди буде вписано до козацького реєстру, це зіграє, на нашу думку, позитивну роль.

4 історик. Звертаючись до історичних джерел, можна засвідчити той факт, що в XVI столітті поміщикові належало 3 тисячі десятин землі, церкві — 94, на селянську сім'ю припадало 2 — 5 десятин. Більше 40% бідняків залишались безземельними.

Вчитель історії. А наша „машина часу", долаючи десятиліття, пронизує 18 століття. З замиранням серця перегортаємо ще одну сторінку нашої історії.

3 історик. „Аби перетнути Україну, потрібно було 40 днів!" — стверджують подорожні. Великі простори і повільні шляхи... Дністровський тракт. Повз наше село мчали посли, їхали вершники, прямували піші селяни. Хто возом, хто з худобиною на тонкій мотузці. На мапі, яку склав французький картограф де Боплан, що знаходився на службі у польського короля, Гарячківка в І650 році має лиховісну назву Гатне поле, тобто місце, де розбишаки гатили приїжджих. З історії відомо, що під час війни Богдана Хмельницького, через наше село Дністровим трактом пройшли війська його сина Тимоша. Уже тоді за селом закріпилася назва — Гарячківка.

Слайд 11

Вчитель народознавства. Гарячківка... Що може розповісти нам його назва, якими цікавими подіями може захопити нащадків? Слово для звіту надаю етнографам, які повідають нам легенди про походження назви села Гарячківка. Прошу. Хто бажає?

1 етнограф. За однією із версій свою назву село отримало від придорожньої корчми „Горячок" — де продавалися спиртні (гарячі, горілчані) напої. Такі придорожні корчми були на в'їзді в кожне село при дорозі і часто визначали назви цих сіл.

Інша легенда розповідає, що в центрі сучасного села було місце покарання непокірних селян — їх били батогами і різками — або як казали „сипали гарячих". Це в наслідку поширилося і на назву цього села.

2 етнограф. А я знаю ще дві версії походження села. Існує легенда, за якою назва Гарячківка походить від назви хвороби „гарячка", яка була поширена на цій території серед козаків, які повертаючись додому з битви, зупинялись на постій у цьому селі.

Інші старожили так пов'язують виникнення цієї назви. За їхніми свідченнями, на місці сучасного села в період козацьких часів відбулася велика кровопролитна битва, де пролилось багато „гарячої крові".

3 етнограф. А ось як пояснює ще одна легенда виникнення нашого села. Легенда тягнеться ще з часів козацтва. Колись, ще до створення житлової місцевості, замість нашого села був великий ліс, через який проходив торговельний шлях.

Люди, які перевозили свій товар, назвали цей шлях «гарячою точкою» тому, що вони неодноразово ставали жертвами пограбувань, які здійснювали на той час розбійники.

Вчитель історії. А що ж собою являла Гарячківка у 18 столітті? Надаємо слово історикам.

Слайд 12

1 історик. Таким чином «перше» перебування Гарячківки в складі Речі Посполитої було недовгим, але плідним. По-перше, саме в цей період вона отримала своє ім'я, з яким гордо пройшла через всі 400 років свого існування. По-друге, в той час вона з'являється як економічно-культурний феномен, як село. Генеза цього населеного пункту в складі Речі Посполитої (скоріше за все під час правління польських королів Сигизмунда ІІІ Вази і Владислава IV) стирала всі умови для переходу до статусу сотенного міста.

 

2 історик. Саме ж село було розташоване поблизу торгового і військового Чумацького шляху. У той час це було прикордонне українське село. До сьогоднішнього часу в центрі Гарячківки збереглись руїни прикордонної застави, в подальшої відомої як „панська огорожа". Це прямокутної форми замкнута кам'яна стіна висотою близько трьох-чотирьох метрів, що мала на кутах сторожові вежі.

Гарячківка відома не тільки чи не найбільшою у світі династією Лимичів, соратників У.Кармалюка. відома вона і тим. що це село козацьке, тут стояла сотня. На заставі дислокувався загін чисельністю близько 300 добре озброєних І навчених козаків, свого роду загін „швидкого реагування'". І до сучасного часу зберігся неофіційно адміністративний поділ села на „сотні".

3 історик. А я досліджував питання про „Гарячківську сотню". Гарячківську сотню очолювали сотник і сотенна старшина. Сотником у Гарячківці був Єремій. До складу старшини входили писар, осавул, хорунжий. Ними були А.Новобарський, Калин Ілляшівський, Іван Куцький. Це були заможні козаки. Посада сотника була виборною. Прізвища козаків красномовно свідчать про те, що сотню поповнювали жителі сіл Ілляшівки та Торканівки Тростянецького району, Тиманівки — Тульчинського, Баланівки — Бершадського районів. Звісно, найбільше було крижопільчан. Сотня поділялася на куренів, в яких налічувалося до десятка козаків. Вони жили по кутках містечка, і їх очолювали курінні отамани. Це були найбільш досвідчені, заслужені козаки, які зналися на військовій справі. Був ще городський отаман, він мав певну адміністративну владу, але підпорядковувався сотнику.

Вчитель історії. Спасибі учневі за змістовну розповідь. А я в свою чергу хочу наголосити на тому, що в ті буремні роки наше село служило прилистком не одній відомій людині. На своєму важливому дипломатичному шляху побував у селі і посол Семигородського князя Ракоці.

— А хто може сказати, можливо, зі своїх досліджень, які ще відомі люди відвідали наше село, і які спогади про наш край вони залишили у своїх спогадах?

Слайд 13

4 історик. Для Гарячківки 2004 рік був ювілейним. 357 років тому первосвященик з міста Халепу, що в нинішній Сирії, їхав у Московщину збирати гроші на православну церкву. Цар, напевне, дав мізерію, бо відгуки про Росію не дуже гарні. А наш Богдан не скупився, тому й маємо гарні спогади секретаря того священика про Україну, в тому числі й про нашу Гарячківку, М'ястківку та Жабокрич. З „подорожніх нотаток" Павла Халебського (Булос ібн аз-Заїма аль-Халебі), особистого секретаря патріарха Антіохійського та всього Сходу Макарія III дізнаємося, що під час мандрівки з Близького Сходу до Московії через Русь-Україну, у 1654 році він відвідав Гарячківку. Ось такий вигляд мала Гарячківка на червень 1654 року, року Переяславської угоди України Та Росії.

Показ істориком ілюстративного зображення Гарячківки на 1654 рік.

Вчитель народознавства. Та давайте краще запросимо його самого та послухаємо. Отже, зустрічаємо Павла Халебського.

Виходить актор, вбраний в рясу монаха — в чорних ризах, з палицею та торбою за плечима.

Актор (Халебський). Блаженні очі наші за те, що вони бачили, блаженні вуха наші за те, що вони чули, блаженні серця наші за пережиті нами радість і захват у країні козаків! Здрастуйте, милі мої нащадки, привіт вам з далекого минулого, з країни козаків, де ми — Булос ібн аль-Халебі та патріарх Антіохійський та всього Сходу Макарій III — були дня третього, понеділка, 12 червня, літа божого 1654-го.

Ми вирушили з Дмитрашкова через міст перед дерев'яною фортецею . Промандрувавши півтора милі, приїхали до торгового містечка під назвою Гарячківка — сотенного містечка Брацлавського полку.

Все містечко повне люду, особливо маленьких дітей. Мабуть, у кожному місті їх понад 40-50 тисяч, або ще й більше. Ці діти, численніші від трави, усі вміють читати, навіть сироти. А сиріт і вдовиць дуже багато, бо їхніх батьків і чоловіків убито у безперервних війнах. Вони, тобто козаки, мають, одначе, гарний звичай: одружують своїх дітей юними і через те козаки численніші зірок небесних та піску морського. Ми пробули тут недовго. Нас провели аж за місто.

Вчитель народознавства. Скільки їх було, відомих і невідомих, чиї життєві шляхи пролягли через наше село? Українці чи іноземці, але всі вони, напевно, залишили свідчення про наш край. І, можливо, іноземці б писали про наше село мовою оригіналу...

Учень розповідає англійською мовою про своє село.

2 літератор.       3 літератор.

Harachkivka is a very ancient settlement. Being there, you feel the atmosphia of kindnees and hospitability. The people leved there are workhard and they feel themselves real headmarsters on their land. But the background of the village is very difficult. Several times the village was conquared by different states. But all this doesn't influense on the materialistical and spiritual culture it's inhabitants wich worked hard for their future.

Гарячківка — дуже давнє поселення. Перебуваючи в ньому, відчуваєш якусь своєрідну атмосферу доброзичливості та гостинності. Люди тут трудолюбиві, вони відчувають себе справжніми господарями на цій землі. Але важке історичне минуле його. Село неодноразово ставало об'єктом загарбницьких цілей різних держав. Та все це не вплинуло на розвиток духовної та матеріальної культури його жителів, які примножували її своєю творчістю та працею.

 

Вчитель історії. Дякуємо нашому гостеві за цікаві факти з козацького життя наших предків. Та ми продовжуємо нашу уявну історичну мандрівку шляхами 18 століття, в яку нас зове богиня історії Кліо.

Слайд 14

Кліо. Я поведу вас лабіринтом історії, коротко змальовуючи історичну картину України та Поділля кінця 18 століття. А історики мене доповнять. Отже, у 1671 — 1672 pp. Поділля відчуло на собі силу турецької навали й до 1699 р. лишалося під окупацією Туреччини.

1 історик. А я хочу додати, що у 1672 році наше село значиться як польське містечко Ганчарполе. В цьому ж році турки захопили Поділля, і містечко стає турецьким. Цілих 27 років поруч із баранячими українськими шапками майоріли червоні турецькі фески. У 1699 році фески зникли, і знову з'явилися блискучі польські кольчуги. Професор М.Крикун писав, що населення тікало від тяжкого феодального гніту на „слободи". Були „слободи" в селах Гарячківці, Жабокричі, Шарапанівці. У них життя було легше, бо там давали „волю".

Слайд 15

2 історик. Виникнення слобод залишило відбиток і на колишній назві нашого села — Слободо-Гарячківка. Можливо не всі знають, що на початку 18 ст. село було поділене на дві парафії. Давню частину села назвали „Старо-Гарячківка", а частину села, яка утворилася з прибуттям переселенців, назвали „Слободо-Гарячківка"

Вчитель історії. Тож давайте зараз піднімемо архівні документи і запросимо сюди історика, який віднайде свідчення про наше село. Отже, йому слово.

3 історик. „Из Трудов Подольского епархиального историко-статистического комитета". Выпуск № 9, Каменец-Подольский, 1901 год, под редакцией Ефимия Сицинского.

„Слободо-Горячковка — село — расположено на двух отлогих холмах с восточной и западной стороны разделяемых безымянною речкою, текущею с севера на юг. Климатические условия местности благоприятны на здоровье почва черноземная и плодородная. Когда образовалось это село с точностью не известно. Известно только, что во второй половине 18 века в этом селе был уже образован Иоанно-Богословский приход и 21 июля 1752 годя князем Любомирским выдана была презента священнику Иоанно-Богословского прихода Алексию Асыинскому. Во второй половине 18 века, когда население увеличилось, село было разделено на 2 прихода. За древнею, первоначально образовавшейся частью села осталось название „Старо-Горячковка", а вновь образовавшийся приход был известен под именем „Горячковки Иоанно-Богословский приход", а затем „Слободо-Горячковка". Издавна село Горячковка принадлежало князю Любомирскому, потом Вельскому, а потом это селение купил у Вельского Николай Ярошинский".

Слайд 16

4 історик. Щодо власників села, то я маю доповнення: з давніх-давен аж до 1648 року Гарячківка належала коронному хорунжому Олександру Конєцпольському, знаменитому своїм батьком, гетьманом Станіславом Конєцпольським.

Вчитель історії. Так — Конєцпольські, Любомирські, Бєльські, Ярошинські. Скільки їх, чиї ймення вписані в історію завдячуючи їхньому становищу, владі та багатству? А як стосовно тих людей, які, можливо, ніколи не засвітилися в якихось історичних подіях, чиї імена не вписані в почесних грамотах та документах, які просто жили, працювали та любили ці землі. І ... творили історію. Це наші предки — ваші пра-, пра-, прадіди. Тож давайте й дізнаємось, хто ж творив історію села в ті часи, хто були ваші рідні, привідкриємо завісу.

Слайд 17

1 історик. У Київському центральному державному історичному архіві зберігається найдавніше джерело з тих, що взагалі є за село „Старо-Гарячківка" — Метрична книга за 1771 — 1783 роки. У 1771 році священник ієрей Василь Горнянський не зовсім чітким почерком записав у цій Метричній книзі всіх по прізвищах, окремо — чоловіків, дітей і жінок. Хто тут був у ті далекі часи? Це — Кимач, Боро дій, Липицький, Кушнір, Чупрун, Прудіус, Котюжанський, асаула, Слободянюк, Лецкий, Болотенюк, Ткачук, оленю, Недаховський, Ковальчук, Микитюк, мазурик, Носаковська, Кланцатий, ... та інші.

Слайд 18

Вчитель народознавства. Ось ваші пра- пра- пра-родичі, і ви повинні знати їх і пам'ятати. Адже рід наш — то велике дерево, де ми на ньому гілочки, які живляться соками родинного коріння.

Учитель показує на дошку, де намальовано дерево родоводу.

Слайд 19

1 літератор. Живи мене, моє коріння,

Напитись сили — соку дай.

Я ж, як вербиченька, розквітла,

Твоєю силою зростаю.

Мене колишеш ти в колисці,

Плекаєш парость молоду,

З тобою зрістись воєдино

Дочкою вдячною зросту.

Вчитель народознавства. Дослідникам-пошуковцям, як і всіма учнями класу, було дано завдання — дослідити коріння свого родоводу. Вашій увазі на виставці представленні фотоальбоми на тему,,Роде наш красний", досліджені учнями класу.

Демонструється виставка учнівських родоводів.

Тож хто хоче поділитися джерельною водою зі своєї родинної криниці? Слово надаю дослідникам-пошуковцям. Хочу надати слово представниці роду Лимич, роду, який є одним з найбільш досліджуваних родів нашого села та й України, відомим найбільшою династієюу світі. У Гарячківці є понад 100 сімей, котрі належать до цього древнього роду. Він досліджений до 12 коліна. За даними „Всеукраїнського фонду ролу Лимичів" у ній нараховується до 2 тисяч чоловік, що мешкають у 17 областях України, а також у Росії, СІЛА, Канаді, Аргентині. Членами роду відкрито 3 родинні знаки, в тому числі і в Гарячківці. Давній селянський рід Лимичів був представлений на III Всесвітньому форумі українців у Києві. Про цей рід знято документальні телефільми — „Фонд роду Лимич — шлях до об'єднання нації", „Дух предковічного єднання". Давайте краще послухаємо.

Слайд 20

1 дослідник-пошуковець. Я горджуся тим, що я є представницею великого і славного роду Лимич. Як було сказано, мій рід досліджено до 12 коліна. Я ж хочу коротенько зупинитись на перших Лимичах. Зачинателі українського роду Лимич у 16 ст. компактно проживали у с Лікоть, яке було розташоване на обох берегах ріки Сян у Карпатах. Перше переселення на Поділля сталося на початку 18 століття. Так Лимичі опинилися у селі Гарячківка. 20 червня 1777року ієрей Василь Горнянський, настоятель Старо-Гарячківської церкви Різдва Пресвятої Богородиці, вперше записав прізвище, яке було незнайоме, таємниче. Навіть незрозуміле — Лимич.

Вчитель історії. А я хочу додати про маловідомі факти з родословної Лимичів. В минулому життєвий шлях одного з Лимичів перетинався тісно з біографією славнозвісного ватажка повстанського руху на Поділлі у І третині 19 століття Кармелюка. Він допоміг втекти йому з Кам'янецької в'язниці.

Слайд 21

1 дослідник-пошуковець. Ще забула сказати, що уперше в Україні селянський рід Лимичів має свої символи: гімн, молитву та родинний герб.

Демонстрація родинного герба Лимичів.

Вчитель історії. Справді, візитною карткою кожної сім'ї є її герб та девіз, які символізують спосіб та сенс життя кожної родини. Кожна сім'я — це велика перлина в оправі української держави. І кожна особлива по-своєму., кожна випромінює сяйво свого внутрішнього світу, свій спосіб життя, теплоту родинного вогнища, розмаїття родинних захоплень.

Слайд 22

Вчитель народознавства. І перед нашими дослідниками-пошуковцями лежало завдання — дослідити або скласти свої герб та девіз. І ось вашій увазі представлена різнобарвна виставка родинних гербів. Тут ви можете побачити геральдичні зображення і голубого неба з сонцем, що символізують мирне життя, благополуччя; і знаряддя праці — запоруку продуктивної праці, і домашніх тварин — оберегів та талісманів родинного вогнища, і колосся пшениці та виноград, що свідчать про достаток та багатство. Цим зображенням імпонують і девізи. Але хочеться послухати і самих дослідників та творців герба. Надаю слово для презентації свого герба та девізу дослідникам-пошуковцям.

Презентування гербів та девізів.

2 дослідник-пошуковець презентує свій родинний герб.

Вчитель народознавства. Рідне село! Пересипане перлами усної народної творчості, прикрашене намистом людської мудрості і таланту, виплекане сонячними променями, омите росами й дощами. Як тебе не любити, рідний краю! Адже кожна твоя стежина розкриває перед нащадками свою історію — легендарну повість. Що ж повідало село нашим етнографам? Які легенди про пам'ятні місця нашого села вдалося їм дослідити? Отже, слово етнографам.

Демонструється фотовиставка „Пам 'ятними місцями нашого села".

Слайд 23

1 етнограф. Я хочу розповісти легенду про урочище Кавків Яр. Ще за панських часів на околиці села був яр. Навколо цього яру були родючі землі, які належали поміщикові Кавці. Кавка посадив великий ліс. Під час революції землі поміщика були розграбовані, а потім цей яр був приєднаний до нашого села і з тих пір почав називатися Кавків Яр.

2 етнограф. Я не хочу перебивати мого однокласника, але мені моя бабуся розповіла іншу версію про це Урочище. Тут лісиста місцевість стала місцем, де постійно гніздились ворони, яких називали „кавками". Саме ця назва дала початок назві урочища Кавків Яр.

Слайд 24

3 етнограф. А ось про що розповідають нам свідчення про Зелений Двірок. До нашого села приїхав пан Ярошинський. Оселився він з іншого боку села. Збудував великий будинок („дворец" — двірок) з колонами, а кругом нього посадив садок. Коли почався процес розкуркулювання, його заслали до Сибіру, а навколо його „двірка" зазеленів садок. Від тієї місцевості і пішла назва „Зелений двірок"

А ще я хочу розповісти про походження назви Козаревий міст — місцевості неподалік центру села. Вона походить від прізвища першого поселенця села — козака Козарєва, який оселився тут. Він збудував собі хатину і викопав криницю, яка радує своєю джерельною водою й досі.

Вчитель історії. Легендарний край. Часточка душі народу, втілення уяви, творчості, фантазії, що вилилися у створення багатої духовної культури. Возвеличений працьовитими руками, уславлений здобутками та перемогами, оспіваний у віршах твоїми синами, такими, як Микола Кучковський — вдячний син своєї землі.

2 літератор. Ось і вечір забрів у Гарячківку.

Вітер притих, спати вклався під грушею,

Коні біжать по шляху ще гарячому,

Й тишу між хат, ніби листя, обтрушують.

Терпко запахло і м'ятою, й вересом,

Подихи ранні подільської осені.

Завтра в село вступить холодом вересень,

В шибку дощі за стукочуть непрошені.

Тільки ще літо. Тремтить над городами,

Зорі у трави пахучі сипнулися...

Вчитель народознавства. З яким почуттям і ніжністю говорить поет у своєму вірші про найдорожче місце на землі — своє село. Я знаю, що серед вас є ті, хто пробує писати і свої власні вірші. Особливо цінним, на мою думку, є те, що ваші перші ще несміливі проби пера присвячені найсвятішому місцю на землі — рідному краю.

Слайд 25

Кліо. Гарячківка в усі часи була на окраїні то Речі Посполитої, то Туреччини, то Російської імперії, і тому, незважаючи на панування інших держав, завжди залишалась українською. Гарячківчани стали українцями значно раніше від інших жителів сучасної України.

Вчитель народознавства. І саме тут ми поставимо кому, для того, щоб згодом знов продовжити нашу мандрівку шляхами історії нашого села.

3 літератор. Є щось святе в словах: мій рідний край, Для мене — це матусі пісня ніжна, І рідний сад, від квіту білосніжний, І той калиновий у тихім лузі гай. Для мене — це твої стежки й мої, В містах і селах стоптані любов'ю. И пісень людські прозорі ручаї, Усе, що серцю рідне невимовно.

Вчитель історії. Ось і все. Ми закінчили нашу уявну історичну подорож і повернулися на нашій уявній „машині часу,," в XXI століття з масою знань та вражень. Спасибі моєму екіпажу, який плідно працював і показав свої знання. І, відповідно, кожна робота учня, а вона в основному носила дослідницько-пошуковий та творчий характер, буде оцінена. Отже, оцінки за урок........

Сьогоднішній урок — тільки початок великої роботи, на яку ще чекає час. Адже ми з вами намагалися розкрити тільки перші сторінки історії нашого села по 18 століття, його дитинство і юність. І перед нами ще лежить великий обсяг роботи по дослідженні всієї історії села — від зародження до становлення, від минулого — до сучасного.

Тому першими кроками на шляху до втілення нашої мети є творче домашнє завдання, яке носить диференційований підхід по творчим групам. Отже:

Історики: пошуково-дослідницька робота на тему „Гарячківка у XIX — XX столітті. Становлення і розвиток".

Пошуковці-дослідники: дослідницька робота „Відомі люди Крижопілля".

Археологи: пошукова робота „Розвиток ремесел та промислів на селі".

Етнографи: дослідження звичаїв та традицій нашого села. Написання

практичної роботи.

Літератори: написання творчої роботи „Моє село майбутнього".

Вчитель народознавства. Я буду надіятися, що ці знання, пам'ять та любов до краю, які ви почерпнули на сьогоднішньому уроці, ви пронесете крізь все своє життя. Тому бережіть, плекайте у своїх душах це святе почуття — любов до рідного краю.