Розробка "Ліричний етюд: Осіння мелодія кохання."

Ліричний етюд: Осіння мелодія кохання.

Картина перша - Осанна Осені

Автор розробки: Омельченко Лілія Володимирівна

 

Вступне слово: Осінь. Пора спокою і страждання . Саме восени почуття такі ж вразливі, як і сама природа. Саме восени так сумно і холодно  душі, коли ти самотній. І тихо плаче дощ краплями сліз.

 

Учні читають етюди про осінь.

                                          Картина друга. Світ починається з любові.

Ведуча1: У наш нелегкий час, коли такі поняття, як чуйність, милосердя,           любов стали дефіцитом, коли все частіше розходяться пари через брак віри, невміння пронести через усе життя високе почуття, ми хочемо створити мелодію його величність Кохання.

 

Легенда про кохання.(Розповідь про те, як виникла любов)

Вірш.

Світ починається з любові,

Нехай вона й продовжить світ!

Нехай усі, хто з нами, знову

Пізнають радість й щастя зліт.

Нехай в полон візьме кохання,

І кожен з нас відчує сам

Як почуття це, нове й давнє,

Життя наповнить змістом нам.

 

Ведуча 2: Про любов написано багато: це десятки, сотні тисяч рядків, продиктованих сильними переживаннями і глибокими роздумами.

 

Ведуча 3: Та про любов написано мало, мало тому, що кохання невичерпне, як саме життя. І скільки б не було написано – його новизна, драматизм, чарівність будуть невичерпні, доки живе на землі людина, доки б’ється її серце.

 

Ведуча 1: Зразки великого кохання і невимовного страждання ми знаходимо у всі часи і у всіх народів: давніх греків і римлян, у Середньовіччі і Просвітництві, у романтиків і реалістів, модерністів, а відгуком на це є наша душа.

 

Ведуча 2: Немає такого народу, у якого не було б поетів, що самі вміли кохати і піднесли кохання на небувалу висоту своїм поетичним словом.

 

Ведуча 3: Чи є на світі такий поет, який не оспівав кохання? Данте і Петрарка, Шекспір і Верлен, Пушкін і Міцкевич, а поряд з ними Шевченко і Франко. Ці великі чоловіки створювали нову мелодію кохання, присвячену своїй жінці – Музі.

 

ВІРШ «Музика» (  Він і Вона).

 

Ведуча 1: Ніби молитву, промовляє сонет свій Петрарка, обезсмертивши  у віршах кохання                                                                                  

                 

                  Благословенні будьте, серця рани,

                  І вимовлене пошепки ім’я

                  Моєї донни – ніжне і кохане,

                  І ці сторінки, де про неї я

                  Писав, творивши славу, що не в’яне ….

 

Звучить пісня французькою мовою.

                            Картина третя…Вміє розставатись той, хто вмів любить…

Ведуча 3: Яка незнайома і водночас близька мова цієї пісні. Бо звучала вона не українською  і не французькою мовою. А мовою, яка є зрозумілою для будь–якого серця – мовою кохання.

 

Ведуча 1: Саме цією мовою писав свої листи, сповнені гіркої безнадії французький поет Поль Верлен своїй близькій і такій недосяжній Матильді. Саме цією мовою промовляють листи української Мавки Лесі Українки до її нездійсненної мрії – Сергія Мержинського.

 

Ведуча 2: А Франко з най кращих слів цієї мови зробив вінок, у який вплів невимовний біль розлуки, три жмутки осіннього листя та останні квіти кохання…

 

Вірш Поля Верлена «Осіння мелодія»

 

Поль Верлен:

«Душа моя збентежилась і не знала більше. Мені не сиділось на місці. Хотів не просто подорожувати, а бурлакувати. Мене не спокушала весна, я насолоджувався піснею дощу, його шепотінням, барвами осені.»

Вірш Верлена.

 

Леся Українка:

«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами , ти мій бідний, зів’ялий квіте. Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. Мій друже, любий мій, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли, коли я знаю інше життя.

Вірш  Лесі Українки.

                                    Картина четверта. Кохання моє – в осіннім саду осінні скрипки…

Ведуча 2: Осінь. Усі називають весну порою, коли кохання зароджується. А осінь – це пора, яка гармоніює з душевними переживаннями. Саме вона дає наснагу для народження найвідвертіших поетичних рядків. І оживають образи: сльози-краплі дощу, вітер-шепіт коханої, зів’яле листя – розлука.

Вірш.

Розвійтеся з вітром листочки зів ялі,

Розвійтесь, як тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтишні жалі,

Завмерлеє в серці кохання

 

Франко

«Я втратив назавжди Ольгу Рошкевич, ту єдину, без котрої не уявляв собі майбутнього. Я спустошений і неспроможний далі не тільки боротись, а й жити.»

Вірші з першого жмутку.

 

Ольга Хорунжинська

«У травні Франко вдруге приїхав до Києва маючи намір одружитися зі мною. Наприкінці травня відбулося наше вінчання. Я була доброю матір’ю, невтомною його помічницею. Здавалося би, що саме мені й були адресовані всі любовні гімни. Але…

Вірш «Моїй  дружині»

 

Целіна Журовська

(Читає лист від Франка)

«За що красавице, я так тебе люблю

Що серце треплеться в грудях несамовито..»

«Це не перший лист від Франка. Але при мені  Франко такий несміливий., я не знаю про нього багато. Творів його не читала, слави його не бажаю, а маєтку ..Франко не має.»

 

 

 

Франко

«Так ти одна моя правдивая любов –

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться:

Ти найтайніший порив той, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться»

 

Вірш з третього жмутку.

Пісня «Чого являєшся мені…»

 

Ведуча 1:

Тричі являлася любов, тричі в руці від раю ключ держала і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі невтишиму тоску.

Вірш «Я вас кохав..» О.С. Пушкіна

                                   Картина п’ята. Любов – над усе.

Ведуча 2:

Любов буває різною, щасливою, нещасною, взаємною і без взаємності.

 

Ведуча 3:

Але мені здається, що саме висока, трагічна любов найбільше хвилює душу, піднімає людину на небувалу висоту, вчить всепрощення, доброти. Життя скороминуче- а кохання вічне.

 

Кожен по рядку з послання апостола Павла до Коринтян, глава 13.

1. Любов над усе
2. Коли я говорю мовами людськими і ангельськими, та любові не маю, то став я як бубон гудячий.
3. І коли я знаю всі таємниці і усе знання, та любові не знаю, то я ніщо.
4. Любов довготерпить.
5. Любов милосердствує, не заздрить.
6. Любов не величається.
7. Любов усе зносить.
8. Любов вірить у все, сподівається всього.
9. Ніколи любов не перестає.