Бінарний урок фізика + література

Про матеріал

В розробку покладено матеріал бінарного уроку "Фізика в світі літератури". Позакласна робота являє собою сукупність різних видів діяльності учнів, організація яких у сукупності з виховним впливом, здійснюваним у ході навчання, формує особистісні якості учнів

Перегляд файлу

ТЕМА: Фізика в світі літератури

МЕТА:

Повторити, узагальнити, систематизувати знання з різних розділів фізики та літератури.
Вчитися розпізнавати в художньому творі фізичні явища і пояснювати їх, знаходити прояви фізичних явищ і законів у житті та природі. Використовуючи знання з фізики, показати єдність пізнавального світу, сумісність науки і мистецтва.
Сприяти естетичному вихованню учнів, розвивати в них почуття краси, розуміння прекрасного, а також зрозуміти, що багато фізичних явищ представники мистецтва використовують в своїх творах.
Засобами літератури і науки розвивати потребу і готовність, навчаючись, пізнавати світ, пробуджувати інтерес до матеріалу, що вивчається, утверджувати віру в свої сили. Виховувати любов до літератури та фізики.

ОБЛАДНАННЯ: Портрети відомих письменників, фізиків, аудиозаписи музичного супроводу, роздатковий матеріал, інтерактивна дошка і засоби до неї.

Епіграф до уроку:

«Література дає мені більше, ніж будь-який науковий мислитель...»

(А. Енштейн).

Хід уроку

Учні заздалегідь об’єднані в дві групи, а саме:

Група «Лірики»

Група «Фізики»

Викладач фізики: Добрий день дорогі друзі! Нам хочеться, щоб у всіх був добрий, творчий і веселий настрій. Ми зібралися з вами на вогник, ось він (викладачі запалюють свічку). Нехай він сьогодні служить нам теплим місточком фізичного явища між фізикою і літературою, адже тема нашого заняття «Фізика в світі літератури».

(Звучить музика О.Білозір «Листопад»)

Викладач літератури: Шановні друзі, ми думаємо, що ця чудова музика налаштує нас на позитивні емоції, адже у нас сьогодні незвичайний урок. Зібралися, можна сказати, лірики і фізики. Здавалося б, науки далекі одна від одної – фізика точна наука, і мистецтво. Мистецтво слова, музики, співу, пензля, акторське мистецтво.

Сьогодні під час нашого заняття ми будемо говорити про різні фізичні явища, використовуючи літературу. Тому, будь-ласка, налаштовуйтесь на творчу працю лірики і фізики. Розпочнемо з усної народної творчості, адже саме вона є невичерпним джерелом, з якого п’ють воду всі митці.

Давайте згадаємо, що таке загадка і, які загадки ви пам’ятаєте?

Учень-лірик: Загадка – це один із жанрів усної народної творчості, вигадливий поетичний опис предмета чи явища, яке потрібно відгадати.

Учні лірики загадують загадки, а фізики відгадують і дають пояснення з точки зору фізики.

Викладач фізики: Отже загадки: (Природа і явища в ній).

Учень-лірик:

Що в сундучок не заховаєш? (промінь світла).
Якого кольору біле світло? (червоне, оранжеве, жовте, зелене, голубе, синє, фіолетове (веселка)).
Сестра до брата в гості їде, а він від неї ховається. Хто це чи що? (місяць і сонце).
Ревнув віл на сто сіл, за сто річок. Що це таке? (грім). Яке явище ми почуємо раніше: вдалині бушує гроза – грім чи побачимо блискавку? (Побачимо блискавку).
Горя не знаємо, а гірко плачемо? (хмари).
В воді не тоне і в вогні не горить. (лід). Коли лід може бути нагрівником? (Малюнок «Ворони гріються на льоду»).
Без рук, без ніг а в хату лізе. (холод, тепло). Чому в холодну погоду більшість тварин сплять скрутившись клубочком? (зменшують площу поверхні тіла, тому вона менше охолоджується).
Ти за нею, а вона від тебе, ти від неї – а вона за тобою. Що це? (тінь). Як одержати тінь від однієї палки різної довжини. (треба нихиляти палку під різними кутами по напрямку до сонця).
Видно край, а не дійдеш. Що це таке? (горизонт). Чи може горизонт бути тілом відліку? (ні, бо під час руху горизонт переміщається разом із спостерігачем).
Голубий шатер увесь світ накрив. (небо). Чому небо вдень блакитне?

Учень-фізик: Найкраще в атмосфері розсіюються блакитні промені.

Учень-лірик:

Тільки хвилі, і небо блакитне

(Михайло Стельмах)

Тільки хвилі, і небо блакитне,
І водою діброва бреде,
Перед мною дороги привітні,
Перед мною життя молоде.

Я пливу у роздолля чудові,
А навколо хлюпоче весна,
Вигинаються хвилі, мов брови,
І на гребні шипить сивина.

Все таке чарівне, таємниче,
Повне соку, життя і снаги,
І у мандри весна мене кличе,
Опустивши в глибінь береги.

Отже, чому небо блакитне? Давайте підемо від супротивного. Припустимо, що небо не блакитне. Тоді воно має якийсь іншій колір, а який. Чорний? Ні. Бо тоді вдень було б так темно, як в ночі. А який ще? Білий? Теж ні. Бо тоді хмар не булоб видно. Яке ж ще? Зелене чи жовте? Теж не підходить! Бо в першому випадку ми б не бачили зелених дерев, а в другому – сонця. Яким ще? Червоним? Але ж червоний колір дратує биків і в погоні за нм вони б безладно і хаотично рухалися би по всій земній кулі. Отже, альтернативи немає! Небо вдень може бути лише блакитним!

Учень-фізик: Блакитний (синій) колір неба пояснюється розсіюванням світла на дрібних частинках – молекулах повітря, розміри яких у багато разів менші ніж довжина світлової хвилі. Синьо-фіолетові промені розсіюються у 16 разів сильніше ніж червоні. Отже, небо блакитне, бо найкраще в атмосфері розсіюються блакитні промені.

Викладач літератури: Будемо вважати, що це у нас була літературно-фізична розминка. Продовжимо нашу розмову.

Викладач фізики: З перших хвилин свого життя дитина потрапляє у світ звуків. Перший крик дитини – це, по суті, звуковий сигнал, який повідомляє мамі: «Я прийшла!». Перший звук, перша посмішка, перше «агу, агу». А потім ніжна і така ласкава мамина колискова.

(Звучить колискова).

Викладач літератури: Музика і поетичне слово є виявом найкращих людських почуттів, які оспівують навколишній світ. І як же нам не згадати геніальну Лесю Українку і її колискову (цикл поезій «сім струн» і поезія «Місяць яснесенький»).

(Тихо звучить мелодія «Місяць на небі...» 1 куплет).

Учень-лірик:

Місяць яснесенький,

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж, мій малесенький,

Пізній бо час...

Викладач фізики: Скажіть, чи є в цих ніжних словах фізичні явища. Якщо є, то назвіть їх і поясніть?

Учень-фізик: Місць яснесенький кидає промінь, відбиваючи сонячне (проміння) світло. Час пізній, бо настала ніч.

Викладач фізики: А що таке звук? Як він утворюється? Чому ми його чуємо? Що таке музикальний звук?

Учень-фізик: Звук – це коливальний рух частинок пружного середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газі, рідині чи твердому тілі (струна камертон, повітря в трубі).

Під звуком мають на увазі коливання, які сприймаються органами чуттів тварин і людини частотою від 16-20000 Гц. Більшість явищ у природі супроводжуються характерними звуками, які сприймаються та розпізнаються вухом людини і тварин і служать для орієнтування та спілкування. Люди навчились утворювати приємну сукупність звуків – музичні мелодії. Звуку приписують навіть чарівні властивості: приборкувати звірів, зрушувати предмети з місця, заспокоювати, лікувати, підвищувати працездатність. Розділ науки, що вивчає звуки, називається акустикою.

Учень-лірик: Життя як мить. Дитинство - найщасливіша пора. Навколишній світ, який оточує, здається простим і зрозумілим. Просто падає білий пухкий сніг, чи йде дощик, чи мороз малює свої візерунки на вікнах, чи летять санчата з гірки. Природа живе, як справжній друг дітей, вона бере учать у їхньому житті. Залишимо весну і осінь більш романтичному віку, а з дитинства найбільш запам’яталось літо з його грозами, тепле море і, звичайно ж, зима.

До вашої уваги поезія Н.Забілої. (На екрані слова, які читає учень лірик).

Випав снiг

Вдягнувшись тепліше,

Морозяним ранком.

Маринка вийшла

І стала на ганку.

- Як гарно навколо!

Все вкрилось кругом

Пухнастим та чистим

Блискучим сніжком

У білім убранні

Зелені ялини.

Під сніг, як під ковдру,

Сховались рослини,

Щоб їх не дістали

Морози страшні,

Щоб взимку заснути

Й ожить навесні

Ставаймо на лижі,

Сідаймо в санчата,

Берімо коньки,

Щоб стрілою помчати

Хай щоки щіпає

Мороз жартома!

Хороша погода!

Весела зима!

Викладач фізики: Охарактеризуйте підкреслені фізичні явища і дайте відповідь на питання:

1). Що відбудеться швидше: звук від грому чи спалах блискавки?

2). Чому сніг білий і як утворилися сніжинки?

Учні-фізики відповідають:

Швидше побачимо спалах від блискавки, бо швидкість світла 300 000км/с, а швидкість звуку 340 м/с.

Викладач літератури: Сніг зустрічається у віршах поетів дуже часто, ось як про нього пише І.Франко:

«Сипле, сипле, сипле сніг

З неба сірої безодні

Міріадами летять

Ті метелики холодні»

Учень-фізик: Сніг білий тому, що він складається з дрібнесеньких крижинок. А всяка подрібнена прозора речовина (розтовчене скло, розтовчений лід) стає непрозорою і білою, бо промені світла, потрапляючи в дрібненькі крупинки прозорої речовини, багаторазово від неї відбиваються всередину на ті ж межі з повітрям (повне внутрішнє відбивання) і тільки після цього виходять у повітря під довільними кутами.

Учень фізик: Про сніжинки. У тихі морозяні дні не буває рясного снігопаду, сніг падає окремими сніжинками, що кружляють. Усі вони різні, одна краща за іншу, у формі пластинок – симетричних шестикутних зірочок.

Йоган Кеплер вивчав будову сніжинок і встановив, що їх промені розходяться під кутом 60°. Усі шість кутів сніжинок зовсім однакові, що пов’язано з структурою молекули води. Сніжинки складаються з дрібних крижаних кристаликів. Різноманітність форм сніжинок величезна, їх нараховується кілька тисяч. Існують цікаві колекції їхніх фотографій. При сильному вітрові у сніжинок обламуються промені і зірочки перетворюються на сніговий пил.

Якщо мороз невеликий, в погода тиха, то падаючі сніжинки зчіплюються одна з одною, утворюючи великі пластівці.

У вітряну погоду частіше випадає сніжна крупа, тобто дрібні сніжні кульки,- крижані кінчики сніжинок активно випаровуються.

Зустрічаються сніжинки у вигляді довгих голчастих кристалів або у вигляді шестигранних стовпчиків – гексагональні призми.

Сніжинки кружляють у повітрі то опускаючись вниз, то піднімаючись угору. Їх траекторія не пряма лінія, як у краплинки дощу чи граду. Рух сніжинок наближається до руху броунівської частинки. Допомагають сніжинкам у цьому висхідні атмосферні теплові потоки повітря. Підйоми і спуски сніжинок можливі тому, що площа поверхонь сніжинок шестигранників значна, а маса мала. Політ сніжинок нагадує політ планера в потоках повітря.

Викладач літератури:

Ну, що б, здавалося, слова,

Слова та голос,- більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує...

Хочу повернути вас до однієї з небагатьох дивовижно вдалих і непересічних поетичних книг, яка зробила б честь найдосконалішій культурно розвинутій нації світу. Йдеться про «Сонячні кларнети» П.Тичини. У своїй першій збірці юний поет мав виразні риси імпресіоніста. До речі, що таке імпресіонізм?

Учень-лірик: Глибокий психологізм, проникнення в найпотаємніші куточки людської душі, контрастні фарби і інтонаційна навантаженість.

Викладач літератури: Так от, Тичина старався відтворити той момент часу, про який у «Фаусті» сказано: «О, зупинись, хвилино, ти прекрасна!».

Учень-лірик: Ліричний герой Тичини здивований, заворожений:

Гаї шумлять-

Я слухаю,

Хмарки біжать-

Милуюся.

Милуюся, дивуюся,

Чому душі моїй так весело.

Ген дзвін гуде іздалеку

Думки пряде над нивами

Над нивами-приливами,

Купаючи мене, мов ластівку

Щось мріє гай – над річкою.

Ген неба край – мов золото.

Мов золото – поколото

Горить-тремтить ріка, як музика!

Викладач літератури: Пригадайте, до якого ліричного жанру відносимо цю поезію?

Учень-лірик: Пейзажна лірика.

Викладач фізик: Про які фізичні явища йдеться в поезії?

Учень-фізик: Механічні (хмарки біжать, тремтить ріка), звукові (гаї шумлять, дзвін гуде іздалеку, ріка, як музика, я слухаю), оптичні (мов золото), теплове (горить).

Викладач літератури: «О панно Інно...», «Десь на дні мого серця», «Ви знаєте, як липа шелестить».

Учень-лірик:

Ви заєте, як липа шелестить

У місячні, весняні ночі?-

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі, кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Коли в твої очі дивлюся-

Здається мені: мов бачу я небо прозоре,

Мов бачу брильянтових зір ціле море,

Що десь там горять-усміхаються, ясні.

Викладач фізики: Не можливо уявити собі, поезію в якій би не були використані природні фізичні явища для кращого їх сприйняття.

Питання: яким же світлом «світить» місяць? До якого розділу фізики віднести шелест липи?

Учень-фізик: Місяць не свтить, він відбиває сонячне проміння -явище відбивання світла. А шелест липи – звукове явище.

Викладач літератури: Про ранню творчість Тичини можна говорити багато і завжди захоплено. Але ось рядки, сказані П.Тичиною, є підтвердженням того, про що ми з вами сьогодні говоримо. І підтверджують вони те, що лірика і точні науки – поєднані. Я про астрономію, сестру фізики:

Люблю астрономію,

Музику і жінку.

Астрономія воздвижає,-

Жінка дивує – у голосі, у погляді,

Навіть у посмішці –

Жінка завжди рождає, - писав П.Тичина

Мистецтво слова здатне оспівати красу жінки-коханки, жінки-матері, сестри... митці пензля часто зверталися до цього образу «Сикстинська Мадонна» Рафаеля, «Мона-Ліза» Леонардо да Вінчі. До цієї теми ми ще повернемося сьогодні.

Викладач фізики: Згадаємо таке фізичне явище, як грім

(М. Вінграновський)

Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і з гори
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.
А потім хмару опустив
На сад наш на щасливий
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін
Заговорила груша:
“Трусніть і грушку, дядьку грім,
Бо важко мені дуже…”
І дядько грім сказав собі:
“Потрушу я ігрушу,
Бо небеса вже голубі
Я покидати мушу”.

(Учні фізики пояснюють фізичні явища.)

Викладач літератури: Як тут не згадати шляхетного неокласика М.Рильського і його поетичну мініатюру «На білу гречку впали роси». Мені здається, що тут не тільки прекрасна лірика, а й багато фізичних явищ, які є окрасою поезії.

На білу гречку впали роси,

Веселі бджоли одгули,

Замовкло поле стоголосе

В обіймах золотої мли

Дорога в’ється між житами,

Ти не прийдеш, не прилетиш –

І тільки дальніми піснями

В моєму серці продзвениш

(Учні фізики пояснюють фізичні явища, які вони бачать в цій поезії.)

Викладач літератури: Дуже не хочеться відходити від лірики, про неї можна говорити безкінечно, але поклонимося і прозі, і драмі, оскільки фізика присутня і в цих жанрах. До вашої уваги безсмертна Леся Українка і її «Лісова пісня»

(Грає сопілка, на її фоні учениця читає монолог Мавки з «Лісової пісні»)

О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

чистим, палючим, як добре вино,

вільними іскрами, вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувшися, в рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю,-

Стане початком тоді мій кінець.

Будуть приходити люди,

Вбогі й багаті, веселі й сумні,

Радості й тугу нестимуть мені,

Їм промовлти душа моя буде.

Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербовоїгілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки

Смутними росами з вітів моїх.

Я їм тоді проспіваю

Все, що колись ти для мене співав,

Ще як на провесні тут вигравав,

Мрії збираючи в гаю...

Грай же, коханий, благаю!

Викладач фізики: Ви прослухали уривок, а тепер опрацюємо даний текст з точки зору фізики. Щоб полегшити ваше завдання у тексті підкреслені слова, які стосуються фізичних явищ. Дайте відповідь: до яких розділів фізики вони належать?

(Учні фізики називають фізичні явища і до яких розділів фізики вони належать.)

Викладач літератури: А зараз ми з вами напишемо малесенький диктант і ви побачите скільки фізичних явищ можна зустріти в звичайному тексті:

Водяна краплинка

...Та я була не одна. За мною полинуло багато інших краплин, і ми витворили із себе над річкою густий туман. Проміння сонячне й далі гріло нас, і ми все рідшали, легшали та піднімались усе вище.

Але краплинка не встигла закінчити своєї мови, бо легесенький вітерець похитнув дзвінкову плісочку, і малесенька блискуча краплиночка води упала на траву. Земля втягла її в себе, і вона зникла з очей у дзвіночка.

(Учні перевіряють написане з висвітленим на екрані диктантом і підкресленими словами).

Викладач фізик: Про які фізичні явища йдеться в цьому прекрасному уривку.

1). Явище випаровування (але в творі є неточність, бо піднімаються не краплини, а молекули води).

2). Явище капілярності.

3). Теплове явище (гріло нас).

4). Конденсація (утворення туману).

5). Зміна стану речовини (рідшали...).

6). Механічне коливання (похитнув дзвіночок, земля втягнула).

7). Оптичне явище (блискуча краплинка).

8). Випромінювання (сонячне проміння).

Учень-лірик: А я хочу прочитати декілька поезій нашої сучасниці Л.Костенко. Вони дуже поетичні, і мені здається, що фізики побачать тут багато фізичних явищ.

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, ніжно-золотим.

А листя просить: «Виший нас зеленим

Ми ще побудем, ще не облетим».

(Учні-фізики пояснюють фізичні явища: осінь вишиває, не облетим – механічний рух; дисперсія – кольори; листя просить – звукове явище).

Викладач літератури: Багато поезій Л.Костенко покладено на музику, ось одна із них.

(Звучить пісня на слова Л.Костенко)

Осінній день

Осінній день,

Осінній!

О, синій, день,

О, синій, день, о синій!

Осанна осені,

О сум! Осанна!

Невже це осінь,

Осінь, о! Та сама

Останні айстри

Горілець зайшлися болем.

Ген килим витканий із птиць

Летить над полем,

Багдадський злодій

Літо вкрав,

Багдадський злодій,

І плаче коник серед трав –

- нема мелодій!

Викладач літератури: Досліджувати фізичні явища в мистецтві можна безкінечно. Але не сказати, не згадати в цій темі нашого неперевершеного митця слова і пензля Тараса Шевченка - було б неправильно.

Учень-лірик: Читаючи поезії Т. Шевченка, милуючись його картинами, ми розуміємо, що вся його творчість зумовлена глибоким знанням народного життя, умінням вибирати в ньому суттєве, характерне, рідкісним даром знаходити найдосконаліші засоби подачі цього життєвого матеріалу в мистецьких засобах.

Викладач фізик: Письменники вміють бачити навколишній світ, образно описувати його. У багатьох літературних творах ми зустрічаємося з різними явищами природи в художній уяві авторів. Фізик, читаючи такі місця, не може утриматись, щоб не розглянути такі невеликі уривки з художніх творів як задачі з фізичним змістом. Деякі з них можуть виявитись досить непростими – треба подумати, щоб відповісти правильно. Отже, є нагода одночасно насолоджуватись як художніми формами так і красивими розв’язками.

Учень-фізик: У великого Тараса Шевченка є такі рядки:

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою

Викладач фізик: Які фізичні задачі можна побачити в цьому вірші? Тут можна розглянути різні питання. Та найцікавіші, мабуть, є такі:

Перша задача - про вітер.

Чому «вітер з гаєм розмовляє», а з осокою шепче?

Учні-фізики: Відмінність у гучності і частоті звуків. Шум вітру в гаї обумовлений дуже інтенсивною амплітудою коливань листя, гілок і навіть стовбурів дерев. Спектр акустичних коливань, які ми при цьому чуємо, досить широкий – і в певній мірі схожий на голоси людей, почуті здалеку. Осока коливається від вітру з меншою амплітудою, тому що має менші розміри в порівнянні з деревами, межі її акустичних коливань вужчі, тому ці звуки більш нагадують шепіт.

Викладач фізик: Друга задача: Чому течія зносить човен вниз за водою?

Учні-фізики: Якщо човен рухається рівномірно, то це рух за інерцією. Це означає, що рівнодійна всіх сил = 0. а вниз за течією він рухається тому, що на початку його руху вниз, паралельно течії напрямлена результуюча сила, що діє на човен (розганяючись до певної швидкості, човен зазнає все бвльшого опору води, аж поки сили не скомпенсують одна одну).

Учень-лірик: В іншому творі Шевченко описує захід сонця ввечері.

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє,

Чорніє поле, і гай, і гори,

На синє небо виходить зоря.

Викладач фізик: Чому ввечері всі предмети поступово втрачають своє забарвлення і стають чорними?

Учень-фізик: Людське око бачить предмети тому, що світлові промені відбившись від них, потрапляють в око. При заході сонця швидко зменшується освітленість навколишніх предметів, а значить все менше променів потрапляє на орган зору.

Викладач фізик: Чому зорі не можна бачити вдень?

Учень-фізик: Вдень сонячні промені розсіюються атмосферою Землі, внаслідок чого, ми дивлячись на небо вдень, бачимо це світло, яке значно яскравіше за світло зірок і тому «забиває» їх «слабке» випромінювання.

Викладач літератури: Розглянемо уривок з поеми «Княжна» Т.Шевченко.

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Викладач фізик: Як утворюється веселка?

Учень-фізик: Веселка – оптичне явище в атмосфері, яке пояснюється розкладанням білого природного світла на кольори, крапельками води в атмосфері як у призмі. Потрапляючи в прозору краплю з повітря, світло внаслідок дисперсії світло розкладається в неперервний спектр, кольорові пучки якого зазнають повного внутрішнього відбиття і виходять назовні, розбігаючись при цьому на ще більший кут, спектр при цьому робиться ще ширшим. Якщо ми в цей час знаходимось в тому місці, куди потрапляють кольорові пучки, від різних дощових крапель, то й бачимо веселку.

Викладач фізик: Чому веселку видно у вигляді дуги?

Учень-фізик: Тому, що 7 кольорів веселки видно під кутом від 42° над обрієм, 45° до 50° відносно спостерігача на фоні небесної півсфери. В результаті конус зору вирізає на небосхилі дугу півкола. Спостерігач, перебуваючи поза дощовою зоною, бачить над обрієм приблизно на відстані 1 – 2 км.веселку (у зоні дощу), що освітлюється сонцем. Верхня смуга веселки – червона – знаходиться не вище 42° над обрієм, нижня – фіолетова. У цей час сонце знаходится не високо над обрієм за спиною спостерігача, а центр веселки – під обрієм. Чим вище сонце над обрієм, тим меншу частину веселки ми бачимо. Якщо сонце підніметься вище 50° над обрієм, то веселку не видно. Але якщо піднятись високо над земною поверхнею, то можна побачити все кільце веселки. При сонячному освітленні веселку можна спостерігати у водоспадах, фонтанах, в крапельках роси на траві.

Коли сонце буде біля зеніту, веселка не спостерігається.

(Звучить лірична музика)

......дивлюся, аж світає.

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає...

Тихесенько вітер віє,

Сади, лани мріють,

Між горами, над ярами

Верби зеленіють.

І все то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Рясною росою

Зелений гай.

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає.

І нема тому почину,

І краю немає.

Ніхто його не додбає

І не розруйнує...

Вчитель фізик: Яка глибина думки в поезії великого кобзаря. А чому край неба палає?

Учень-фізик: Пряме сонячне світло втрачає за рахунок розсіювання в атмосфері сині і фіолетові промені – саме ж здобуває слабкий жовтуватий відтінок, який підсилюється над обрієм. Чим нижче сонце над горизонтом тим більший шлях проходять промені через атмосферу крім того, в повітрі багато пилинок, крижинок, які особливо поглинають короткохвильову (синьо-зелену, фіолетову частину спектра), але пропускають червоні, от чому при сході і заході сонця небо рожево-червоне.

Учень-лірик: Дивлячись на картину Т. Шевченка «Марія», яку він створив у 1840р., як композицію за поемою О. Пушкіна «Полтава», використовуючи акварель, хочеться прочитати такі рядки:

Нащо мені чорні брови,

Нащо карі очі,

Нащо літа молодії,

Веселі, дівочі?

Літа мої молодії

Марно пропадають,

Очі плачуть, чорні брови

Од вітру линяють.

Учень-фізик: А в 1841р. Шевченко створює композицію «Циганка-ворожка» та «Катерина». Ми бачимо тут уміння досягати вражаючих переливів світла, спрямування українського образотворчого мистецтва на шлях реалізму. Митець дає досить виразну характеристику персонажам, вимальовуючи їх риси вдачі.

А тепер ми, як фізики, спробуємо пояснити фізичні принципи, використані при написанні картини.

По-перше, вражає, як художник вималював на своїй картині світло. Дивовижне явище, яке вивчає оптика. Він створює у глядача, шляхом вправного підбору фарб на картині психологічно правильне сприйняття свого задуму. Використовуючи колориметрію, розділ оптики, де вивчають методи кількісного вимірювання кольору. Закони утворення тіні і напівтіні, фотометрію (світлові вимірювання). Художник досягає вражаючих ефектів, картина ніби світиться. Використовуючи гру світла і інтенсивні кольори, зведені до кількох головних тонів, він добився майже повної ілюзії освітлення, і це дало йому можливість передати поетичний стан героїні.

Викладач літератури: багато творів Т.Г. Шевченка покладено на музику. Один із них ми пропонуємо зараз послухати і прислухатись, як поетичний опис фізичних явищ (звукових, механічних, оптичних) робить цей твір зрозумілим і довершеним.