Розробка останнього уроку в 11 класі

Розробка останнього уроку в 11 класі

 

 1. Вступ

Музичний супровід 

Учитель:

 Зі школою прийшла пора прощання
І щемно стало на душі у вас.
Тут на уроці  вже останнім
Наш неповторний, рідний, дружний клас.

 

Ви летите в майбутнє незнайоме,
Прощай назавжди вже, шкільна сім’я!
Чекає вас нове і невідоме
І жде вас доля — кожного своя.

 

 І буде легко й важко вам летіти,
Але назад немає вороття.
Усі ви виросли, віднині ви не діти.
Змужнілі й сильні ідете в життя.

 

– А поки що давайте пригадаємо, як усе починалося.

 Року 2000, 2001 від Різдва Христового небо засяяло пречудовими  яскравими зірочками – то в щасливих молодих сім’ях  на Землі народилися  гарнесенькі діточки.

( Звучить дитячий плач немовляти, до нього приєднуються все нові голоси).

О, чуєте ? То в родину… лелека приніс … . О, а це Тетеняна Василівна знайшла у капусті Васька. А ось цей командний голос пізнаєте? Правильно, то вже роздає команди Влад. Ось солодко виспівує Анютка, а он на чомусь наполягає Стасик, тут чимось незадоволена Настя, там  чогось вимагає Олежка… Ви чуєте, чуєте?! Так бринить, виспівує людське  щастя!

Розмірене життя змінило свою орбіту, але у вирі повсякденно – глобальних проблем усіх об’єднували спільні проблеми: перший зуб, перший крок, перше слово.

Ось якими ви були не так давно:

(Слайд – шоу  «Упізнай однокласника» в супроводі мелодії з к/ф «Вусатий нянь»).

 

  Учитель:

–  Я хочу, аби ви зустрілися з дитинством, тому запрошую до школи учнів 1 класу!                                                                                                                            (Музичний супровід – мелодія з к/ф «ПЕРШОКЛАСНИКИ»)

Учні декламують вірші старшокласникам

 

 

 

У чарівний світлий час Ми прийшли вітати вас! Кажуть — вам сімнадцять літ Й ви усі ідете в світ!   А малі ж, як ми були, Як у перший клас ішли. А тепер попідростали — Просто тьоті й дяді стали!   От тепер вам буде класно! У житті — все просто й ясно. Світить сонечко вгорі, Ти ж гуляй хоч до зорі!   Вже не гризтиме морока, Що не вивчені уроки. А за двійку мама й тато Вже не будуть діставати!   Ти попробуй їх дістати! Треба ще на стільчик стати. Он якої вишини... А які у них штани!   Більші в два рази за тебе, Хлопці ж витяглись до неба! І з такої висоти Видно їм усі світи!   Всі красиві, ясноокі В плечах — метр, такі широкі. І тепер у тих хлоп’ят — Туфлі номер сорок п’ять!   Ось такий собі портрет, Ще й піджак, немов намет. Ми приміряли одного — Скільки ж нас вмістилось в нього!   Може шість, а може й сім, Місця ж вистачило всім! Ось які ті хлопчаки, Українські козаки!   А дівчата, мов з роси, Небувалої краси! А розумні — всі таланти, На голівках пишні банти.   Зав’язали їх востаннє На урочисте прощання. Й розійдуться між людьми — Більш не будуть вже дітьми...   То ж ми шлемо всім вітання І найкращі побажання. Будьте сильні і сміливі І, звичайно, всі щасливі!       Ну, та слів уже доволі — Ми лишаємося в школі. Обіцяємо завзято —   Ми з вас приклад будем брати!

Дітям вручають солодощі і вони виходять під музику.

Учитель:

– Як дуже швидко виросли ви, діти,
Дорослі стали й самостійні всі.
То ж хочеться сміятися й радіти —
Сьогодні ви у весняній красі.

 

Учитель:

– І прийшли вас  сьогодні привітати перші вчителі

 

Випускникам від першого вчителя

Ви дорослі, красиві, натхненні,
Кращі з кращих на цілій землі.
Не тримайте синицю у жмені,
Хай вас кличуть удаль журавлі.

 

Ви до мрій своїх линьте крилато,
Не спиняйтеся, щоб не було...
Хай удачі в вас буде багато
І людське зігріває тепло.

 

А життя — це робота і диво.
В нім печалі і радощі є.
Йдіть упевнено, вперто, сміливо,
Вибирайте найкраще, своє!

 

Але, щоб усміхнулося небо
І удача жадана прийшла,
Самостійно трудитися треба,
Наполегливо, в поті чола.

 

Бо життя — це серйозно, не жарти,
Що посієте — те й зберете.
Манни з неба чекати не варто,
Ви завжди пам’ятайте про те.

 

  Учитель:

–  Для першачків ви дорослі вже майже тьоті й дяді, з яким благоговінням і

трепетом дивилися вони на вас. Тим цікавіше буде дізнатися нам і вашим батькам, чи завжди у ваших портфелях лежали речі, необхідні для навчання.

Оголошую конкурс «Що в моєму портфелі ?»

До портфеля дивним чином потрапили речі, що не мають ніякого відношення до навчання. Ваше завдання – переконати всіх у тому, що вони просто необхідні ! Увага !!! Ви дістаєте по одному предмету, демонструєте всім і говорите: «Це мені знадобиться, щоб….» або  «Це просто необхідно, аби…»

(Для дівчинки – сонячні окуляри, іграшкова машинка, гральні карти, рулетка..  Для хлопчика – бант, дзвіночок, помада, дамські рукавички…)

 Учитель:

– Ми ніколи не сумнівалися у вашій кмітливості й умінні переконати в неможливому . А ось давайте перевіримо, чи наші вчителі не втратили почуття  гумору і здатність мислити нетрадиційно.

Конкурс для вчителів: учителі витягають папірці із запитаннями і дають на них відповіді.

 - У кімнаті горіло 50 свічок, 20 із них загасили. Скільки залишиться? – (Залишиться 20, бо загашені свічки не згорять.)
- Коли чорній кішці легше за все потрапити у дім? ( Коли двері відчинено!)

- Яке колесо не крутиться при правому повороті? (Запасне)
- Як глибоко у ліс може забігти заєць? ( До середини, далі він буде вибігати.)
- Який кінь не їсть вівса? ( Шаховий)
- Де вода стоїть стовпом? (У склянці)
- Чи можливо таке: дві голови, дві руки й шість ніг, а в ходьбі тільки чотири?  (Так, це вершник на коні).
- Чим відрізняється кінь від голки? ( На коня спочатку підстрибуєш, а потім сідаєш, а на голку спочатку сідаєш, а потім підстрибуєш).
- Чим закінчується літо та починається осінь? ( Літерою "О")
- Маленьке, сіре, на слона схоже? ( Слоненятко)
- Від готелю до аеропорту таксі йде 80 хвилин, а назад 1година 20 хвилин. Чому? ( Це одне й теж).
- Електропоїзд іде по вітру. Куди йде дим? ( В електропоїзда немає диму).
- Що стоїть між стіною і дверми? ( Буква «і»)
- Якою рукою краще розмішувати чай?  ( Чай краще розмішувати ложкою).
- На що найбільше схожа половина апельсина? ( На другу половину апельсина).
- Що з підлоги за хвіст не піднімеш? ( Клубок ниток).
- Яке ім'я першої жінки, що освоїла літальний апарат? ( Баба-Яга)
- Що перебуває на початку книги? (Літера « К»)

 Учитель:

– Тож подякуємо нашим учителям за науку, за любов, за терпіння.

1 Учень :  Ми вдячні вчителям:

(Директору школи) за виживання в умовах, наближених до бойових, залишаючись при цьому витонченою, елегантною, чарівною , енергійною, сучасною (особисто для мене  й досі залишається загадкою, чому іноді Вами лякали дітей і  навіть батьків !!!)

2 Учень : –( Завучу школи) за неперевершене вміння зняти напругу як на уроках, так і по всій школі, а також за впевненість, що за освіту відповідає учитель, а за її відсутність – Міністерство.

3 Учень: – (Соціальному педагогу) за екстрасенсорні здібності дізнаватися про наші наміри та вміння їх спрямовувати  в потрібному напрямку

4 Учень: – (Заступнику директора з виховної роботи) за те, що ви для нас були не вказівним знаком, а попутником і завжди пам’ятали: що б не вигадало Міністерство – до класу заходить учитель.

5 Учень:  –(Учителю історії) за перемогу у всіх шкільних баталіях і революціях місцевого масштабу, а також за стійкий спротив масам опозиційно налаштованих учнів.

6 Учень: – (Учителю математики) за те, що спромоглася  вбити інтеграли, синуси та косинуси в голови випускників, не пошкодивши їхньої форми.

7 Учень: –(Учителю хімії)за розкриття таємниць алхімії, тонкощів підривних робіт,  що кожен із нас зрозумів: хімія розпростерла руки над усім людством.

8 Учень: –(Учителю біології) за переконання в тому, що не кожна мавпа може стати людиною, що не все, що літає – птах, не всяке посіяне насіння дасть плід.

9 Учень: - (Учителю географії) за цікаві розповіді про країни, екзотичні курорти, які ми сподіваємося відвідати, за науку орієнтування без компаса в складному шкільному житті.

10 Учень: – (Учителю інформатики) за наполегливі спроби перевести невтомні бажання учнів із площини комп’ютерних ігор у площину розв’язання задач.

11 Учень: –  (Учителю ОБЖД та трудово навчання) за спроби переконати, що руки наші ростуть із правильного місця, а голова міцно тримається на плечах завдяки правилам ОБЖ.

12 Учень: – (Учителю фізики) за героїчну працю в зоні підвищеної  напруги  при хаотичному русі   й перемінному спротиві  учнів, що здійснюють  протидію .

13 Учень: – (Учителю фізичної культури)  за наші широкі плечі та сталеві м’язи, за віру у свої сили, за плекання командного духу.

14 Учень: – (Учителю англійської мови)  за налагодження міцних дружніх стосунків, за усунення мовних бар’єрів, що виникали за 11 років розбудови шкільного життя.

15Учень:  – (Учителю мистецтва) за наполегливість у бажанні прищепити кудись або до чогось естетичний смак настільки міцно, аби   він десь , не дай, Боже, не загубився.

             ( Пісня у подарунок  «Дорогі вчителі»)

Учитель (звертаючись до учнів):

– Як ви вважаєте, чи пройшли наші вчителі випробування? Тож запрошуємо їх до віночка побажань нашим учням.

НАПУТНЄ СЛОВО ВЧИТЕЛІВ Прийшли ви ще маленькими до школи,    1                                                        А вже – чарівні юнки й юнаки! Хоч, мабуть, не забудете ніколи Проведені за партами роки!   Було всього: досягнень і мороки,            2 Колись сумне вже викликає сміх… Життя готує вам складні уроки, Та вірю, що засвоїте ви їх.   Що на віку чекає? Слава? Гроші?           3 Визнання десь, чи в рідному краю? Бажаю щастя вам, мої хороші! Не забувайте вчительку свою!   Сьогодні ви святкові, особливі,               4 Заквітчані, немов весняний сад! Вам час в дорогу! Що ж, ідіть щасливі! Й хоч інколи вертайтеся назад!

 

В дитинства радісні роки                  5
Вели до школи нас стежки,
Щоб знань отримали запас.
Тепер ви тут – в останній раз!

 

Правдиву мудрість настанов            6
Вам вчителі дарують знов,
Любов і щирість без прикрас
В щасливу путь! В останній раз!

 

Вітання, квіти запашні…                    7
Та трішки посмішки сумні,
Бо на подвір’ї школи клас
Зібрався вже останній раз.

 

З життєвих непростих доріг              8
Зверніть ще на шкільний поріг,
Та день знаменний цей –  для вас:
Ви школярі… в останній раз!

 

Лінійка. Привітання. Сміх!                9
Лунає дзвоник не для всіх!
Це свято – вам! Спинися час!
Нехай дзвенить! В останній раз…

 

  Учитель:

– Усі роки навчання у школі з вами поруч були найрідніші для вас люди – ваші батьки. Тож найщиріші побажання й низький уклін вашім батькам.

(Під музичний супровід діти читають вірші батькам).

    

 1. Як на світі Божому віднайти путі,    

З маминою ласкою все життя пройти?

Забринить веселкою небо голубе,

Мамо, мамо, серденько, я люблю тебе!

 

2. Мудрістю освячене диво джерело, 

Як Тобі віддячити, мамо, за добро?

Забринить веселкою небо голубе,

Мамо, мамо, серденько, я люблю тебе!

 

 

3. Не печалься, не журися, мамо,

Усміхнись і не корись жалю.

Натинає доленька вітрила,

Шепчуть губи: "Я тебе люблю"

 

4. Спасибі вам, мамо, cпасибi вам, тату,

За батьківську ласку, за душу багату.

 

5. Спасибі за вами недоспані ночі,

 За мудру науку, за руки робочі,

 

6.  Спасибі за ваші  даровані крила –

 Це ви нас уперше літати учили!

 

7. Пора нам в дорогу, та це не біда,

 Що вже вилітаєм зi свого гнізда.

 

8. Вгамуйтеся, сльози, затихніть вci болі.

 Ми йдем у дорослість - така наша доля!

 

 9. Спасибі вам, тату, cпасибі вам, мамо.

 Що нас закривали від горя руками.

 

 10. За ласку у cepцi, за хліб на столі.

 Вклоняємось вам до самої землі.

11. Нас всіх приводять у цей світ    

Батьки за руку. Потім в школу, 

     Щоб ми продовжували рід 

Й життя, не розірвалось коло. 

12. Нас пестять ніжно, мов зерня,  

Опікують і доглядають, 

Щоб чемним виросло маля, 

Зрання й до зореньки все дбають. 

13  І ми, в обіймах теплих тих, 

Ростемо непомітно й швидко, 

Бува засмучуємо їх, 

Та ненароком… Й дуже рідко. 

14  Але сумна приходить мить - 

Між зорь розвіється дитинство, 

В життя доросле полетить 

Дитя, й розірветься єдинство. 

 

15   Стаєм сьогодні на крило. 

За обрій линем журавлями. 

Та ласка Ваша і тепло, 

Залишаться назавжди з нами. 

 

16  Спасибі рідні Вам за все, 

     Сто раз це скажемо уклінно, 

Дорослий вітер нас несе… 

Та обіцяєм – неодмінно 

 

17  В гніздо рідненьке, в теплих снах 

На мить завернуть Ваші діти, 

Щоб знов розтанути в полях, 

На ганку залишивши квіти. 

18   От виросли ми і змахнули крильми в далечінь.

       І хоч сили малі,

      Дрібен  – потом дорога полита,

       Дотик маминих рук

      Ще тепліє на кожнім плечі,

      піднімає у вись

      Материнська священна молитва.

 

 Учитель:

 – Слово надається батькам випускників.

 

 Напутнє слово  класного керівника (муз. супровід)

Ну, от і все, скінчилися уроки,
Шкільні дзвінки пішли у небуття.
Ви робите свої найперші кроки
У самостійне і складне життя.

Воно складне, та тим не менш цікаве,
Бо мрія кличе і надія є.
Когось у нім ждуть успіхи і слава,
Когось лиш будні — кожному своє.

Буває, що й спіткнутись доведеться,
Побути на коні і під конем.
Та сильний знов на ноги підведеться
Й не житиме всього одним лиш днем.

А буде йти, карабкатись, творити,
Щоб відчувати всі вітри в лице.
То ж тільки так і треба в світі жити
І нагороду матимеш за це.

У цій борні здобудеш світлу долю.
Для тебе будуть оди і пісні.
Життя — ріка, а не стежина в полі.
Потрібно втриматись на бистрині.

Тому живіть активно, в повну силу,
І хай як важко, але треба йти.
Й виходити із ситуації уміло,
При цьому честь і совість зберегти.