Пам'ятаймо героїв своїх !

Пам’ятаймо героїв своїх!

Виховний захід,присвячений Дню пам’яті героїв Небесної сотні

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховувати патріотичну свідомість, формувати у школярів ціннісне ставлення до України, прав та свобод людини, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання:Телевізійний ролик «Україна заради майбутнього», Відеоролик «Пливе кача», музичний супровід до пісні О.Пономарьова «Заспіваймо пісню за Україну».

Оформлення: Прапор України, надпис  «Пам’ятаємо героїв Небесної сотні», дитячі малюнки на патріотичну тематику, зал прикрашений червоними маками.

Вчитель : Сьогодні ми зібралися разом, щоб в скорботі низько схилити голови перед пам’яттю людей різного віку,перед цвітом нашого народу,його славними синами і доньками,які у розквіті сил віддали свою молодість і ,найдорожче, життя. яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Цього року настала шоста річниця однієї з найстрашніших сторінок української історії: жорстоких зіткнень в Києві 18-20 лютого, кульмінацією яких став розстріл беззбройних активістів Євромайдану на вулиці Інститутській. Внаслідок цих подій загинуло понад 100 людей, більше тисячі отримали поранення. Кілька десятків людей пропали безвісти.

Ведучий :

«Небесною сотнею» називають  українців,  які загинули в центрі  Києва,  на Майдані,  на вулицях Грушевського та Інститутській. Загинули під час масових акцій протесту  протягом зими 2013-2014 років.

Ведуча :  Найстрашнішою та найтрагічнішою була ніч з 18 на 19 лютого – ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, після якої наступив  «чорний четвер» – 20 лютого. Саме в ці дні на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Під час кровавих сутичок та від куль снайперів на Майдані загинуло близько сотні  людей.

Держава визнала цих людей героями. Згідно з Указом Президента, 20 лютого ми відзначаємо День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Усім загиблим під час Євромайдану посмертно присуджено звання Героя України.

Ведучий : У цих людей були мирні професії – як вони могли опинитися на лінії вогню? Вони йшли в атаку з дерев’яними щитами та палицями – це ж так не професійно, хіба так вчинить професійний солдат? Та ніщо не могло зупинити цих людей, вони йшли заради своєї мрії.

Ведуча : Впевнено йшли вперед. Але навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони йшли, не боячись смерті, тому що бути солдатом, це не значить вміти добре стріляти. Бути солдатом – значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна.. Твоя відповідальність. Твій народ.

Телевізійний ролик «Україна заради майбутнього»

Ведучий : Гинули люди — як бійці самооборони, так і співробітники силових структур. Президент, не маючи інших законних підстав для застосування зброї проти мітингувальників, оголосив «антитерористичну операцію». Відтепер силовики мали право застосовувати вогнепальну зброю на території всієї країни.

Ведуча : 20 лютого… Майданівці боронили займані позиції та рушили по вулиці Інститутській услід за силовиками, які відступали. Але там чекала засідка — від куль снайперів загинуло більше сімдесяти людей.

Учень 1 : Пам’ятаймо героїв своїх!

Пам’ятаймо їх подвиги щирі!

Бо за нас вони стали грудьми

І не зрадили неньки Вкраїни.

Буде хай про них пам'ять жива,

Нехай душі їх знайдуть спочинок,

Бо тернистим до волі був щлях,

Про них пам'ять не вмре,не загине!

Сценка  (Розмова з сином-ангелом)

Душа сина :

Мамо, знаєш як хочеться жити, вірив, що боремося не даремно.

Не хотілося бути убитим , бездиханним упасти на землю.

З останніх я сил намагався, як люблю тебе розказати

Та вони не залишили шансів, щоб життя моє врятувати.

За країну, за честь, за свободу ми прийшли на майдан відстояти

І прийшлося простому народу у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе пробач, ненько, така в мене життєва дорога.

Помолися за мене рідненька, бо тепер я у сотні у бога.

Мама :

 Вставай, ходімо, сину мій, додому. До тебе йшла, а вслід собака вив.

Віддай мені і біль, і втому. Я витримаю все, лиш ти би рідний жив.

Пробач синочку, любий мій, Іванку. Щось мої мислі не туди як слід.

Я твоє фото гладила до ранку, а потім вість страшну приніс сусід.

Йому не вірю, ти казав повернусь, ще дід малим учив тримать слова.

Коли ти виріс? Вчора ще ж не було в твоїм волоссі й нитки сивини.

А знаєш, синку, моє серце чуло, як ти поранений просив води.

Святої трошки принесла з Йордану, тряслися руки, хлюпала вона.

Ти пий, синочку, любий мій, Іване. Вона врятує, то ж свята вода.

Вставай, ходімо, сину мій, додому. Я знову хустку в ружах одягну,

Забудемо про бої й про утому. Благаю, не лишай мене одну.

Душа сина :

 Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою

Прийду на світанні в садок я з росою. А може дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько. Вже слово «матусю» не буде моїм

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько, розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає і рана смертельна уже не болить.

Та  знаєш матусю тут сумно буває, душа за тобою, рідненька, щемить.

 Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що однині ти будеш одна.

Тебе  я любив і любив Україну, вона, як і ти була в  мене одна.

Ведучий : Відстоювали свої права звичайні студенти, фермери, підприємці. І хоч вони не вміли стріляти і не мали професійних навичок, навчитися воювати було нескладно. Проте бути солдатом – це значить мати дух солдата. Солдат без душі – кіллер. Солдат з душею – воїн.

Ведуча : Сьогодні ми закликаємо вас згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які не шкодували себе заради нашого майбутнього. Нехай пам'ять про всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях.

Ведучий : Нехай палають свічки пам’яті про загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України! Пам'ять Героїв Майдану, героїв АТО , які померли за світле майбутнє України, мирних жителів, які полягли в неоголошеній війні на Сході України.

Хвилина мовчання

( звучить аудіо запис метроном,діти тримають в руках запалені свічки )

Ведуча : Сьогодні кожен українець знає пісню «Пливе кача по Тисині», оскільки вона стала широко відомою в Україні в 2014 році під час подій Революції Гідності, що відбувалася в Києві. Її вважають неофіційним гімном-реквіємом за невинно убієнними активістами Євромайдану, які увійшли в історію під назвою «Небесна сотня».

Перегляд відеоролика «Пливе кача по тисині»

Учень 2 : Пливуть гроби по морю, як човни –

по морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

на хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

а потім б’є у скроні голос крові

за тим, хто тихо жив, а відійшов

у дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

людська долоня, тепла і тремтяча,

човнами править втишений Господь,

а серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і пече

їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів — плече в плече

і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає,

бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

Героям слава — вписано у серці.

Вчитель : До сих пір родичі та близькі загиблих, не можуть оговтатися від тяжкої втрати. За що так безжалісно познущалися над синами та доньками нашої Батьківщини? За те, що вони відстоювали свої права та права українського народу? За те, що хотіли подбати про майбутнє своїх дітей?

Пам'ять про наших героїв вічно житиме в серцях українського народу та нашій історії. Дякуючи подвигу героїв Небесної сотні, ми можемо впевнено сказати, що  в нашій країні є ще справжні захисники своєї Батьківщини,які в потрібний момент зможуть відстояти наші права та свободи.

Учні виконують пісню О. Пономарьова «Заспіваймо пісню за Україну»