Розробка позакласного заходу для 9 класу на тему "Тарас Шевченко – художник"

Про матеріал

Мета:

-продовжити знайомство з долею і талантом Кобзаря;

-розширити знання учнів про Шевченка – художника, познайомити їх з багатющою мистецькою спадщиною Кобзаря;

-вчити учнів логічно мислити, образно висловлювати свою думку;

-розвивати навички самостійного пошуку інформації;

-прищеплювати любов до творчості великого поета і художника, любов до української природи;

виховувати почуття патріотизму, активну громадянську позицію як один із проявів духовності, відчуття духовного зв'язку з історичним минулим рідного народу.
Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Перегляд файлу

Розробка позакласного заходу

 

Тема.  Тарас Шевченко – художник

 

Мета:

  •                  продовжити знайомство з долею і талантом Кобзаря;
  •                  розширити знання учнів про Шевченка – художника, познайомити їх з багатющою мистецькою спадщиною Кобзаря;
  •                  вчити учнів логічно мислити, образно висловлювати свою думку;
  •                  розвивати навички самостійного пошуку інформації;
  •                  прищеплювати любов до творчості великого поета і художника, любов до української природи;
  •                  виховувати почуття патріотизму, активну громадянську позицію як один із проявів духовності, відчуття духовного звязку з історичним минулим рідного народу.

Обладнання: портрет Т.Шевченка, збірка «Кобзар», виставка книг про життєвий і творчий шлях поета, ілюстрації до його творів та полотна Шевченка – художника.

 

 

 

 

 

 

 

 

              ХІД  ЗАНЯТТЯ

 

І. Вступне слово вчителя

Сьогодні уже вкотре ми переглядаємо сторінки життя і творчості Тараса Григоровича Шевченка і знаходимо щось нове і цікаве для себе. То ж пропоную вашій увазі прослухати пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Григоровича і одночасно переглянути слайди «Життєвий шлях Кобзаря».

(Прослуховування пісні та перегляд слайдів)

Учитель.

Про мистецьку спадщину Тараса Шевченка написано чимало і наукових досліджень, і популярних розвідок, але сьогодні, на жаль, бракує таких фундаментальних узагальнюючих робіт, як праця видатного українського історика, мистецтвознавця і політичного діяча Дмитра Володимировича Антоновича «Шевченко - маляр».

 «Шевченко – геній багатогранний, але у вдячній пам’яті нащадків він довго жив, а може й досі живе, тільки як геніальний поет: Шевченко – поет заслонив собою Шевченка високоталановитого маляра, видатного рисувальника та дуже тонкого й високомайстерного гравера. Та значення Шевченка – маляра тільки потроху почало нащадкам висвітлюватися лише через півстоліття після його смерті, і пройде, мабуть, і друге півстоліття, поки значення його як маляра й рисувальника буде як слід висвітлене і загальноусвідомлене», -  так пише в одному з кращих досліджень мистецької спадщини Т.Г.Шевченка Дмитро Антонович.

Як уже знаємо, художній хист прокинувся у Тараса Григоровича дуже рано – ще в дитинстві. Цей талант привів Шевченка до Академії художеств, рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки.

Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама вже кількість цих творів свідчить, що малярству Тарас Григорович приділяв велику увагу. Однак за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.

То ж чи справді Шевченко визначний художник, чи увага до його робіт пояснюється поетичним талантом Кобзаря? Свої міркування кожен з вас може висловити в кінці уроку, прослухавши і переглянувши запропонований матеріал.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття

 

ІІІ. Повідомлення учнів

 

 

Учень 1. Мистецька спадщина Шевченка довгий час знаходилась у приватних колекціях і не була доступна широким масам. Люди, до яких потрапили роботи художника, часто не уявляли собі їхньої цінності. Недооцінка малярських творів Шевченка пояснюється ще й тим,  що він писав не великі полотна (найбільше - «Катерина»), а твори малих розмірів. (Слайд 1, 2)

До того ж Шевченко був більше графіком, ніж живописцем. Цього не розуміли критики, вони недооцінювали графіку й були переконані, що обставини життя і поезія перешкодили Шевченкові стати великим живописцем. (Слайд 3, 4)

За півроку до смерті Шевченка, 2 вересня 1860 року, Рада Академії художеств присвоїла йому звання академіка гравюри. (Він уже не побачив диплома академіка). Проте на похороні ніхто не згадав про Тараса Григоровича як художника. Які ж причини цього?

 

Учень 2. Як же починався шлях Тараса до живопису?

Помітивши неабиякий хист у свого козачка, Енгельгардт (Слайд 5, перші роботи) законтрактував його на чотири роки майстрові живописного цеху В.Ширяєву, який був декоратором по внутрішньому розпису палаців і театрів. Завдяки сумлінному навчанню й наполегливості своїх «сеансів» у Літньому саду він зустрів Івана Максимовича Сошенка (Слайд 6). Цьому бідному студентові Академії художеств належить честь відкриття «діаманта у кожусі», так назвав Тараса Карл Брюллов (Слайд 7). Від часу знайомства з Сошенком  (1835р.) до викупу з кріпацтва минуло довгих три роки. Протягом цього часу Іван Максимович  ділив із Тарасом і останній шматок хліба і останню копійчину.

Сошенко допомагав своєму другові оволодівати таємницями живопису, давав йому гравюри для копіювання, папір, олівці. Саме він через В.І.Григоровича, який був тоді секретарем Товариства заохочення художників, одержав для кріпака Шевченка дозвіл відвідувати навчальні класи товариства.

Про цей період творчості Тараса дають уявлення рисунки, створені на історичні та міфологічні сюжети: «Смерть Лукреції», «Олександр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу», «Смерть Віргінії». (Слайди 8,9,10).

 

Учень 3. Про знайомство Тараса Шевченка з професором Петербурзької Академії художеств Карлом Брюлловим розповідає картина Мелехова «Тарас Шевченко в майстерні К.Брюллова» (Слайд 11).

Завдяки допомозі видатних діячів української та російської культур К.Брюллова, В.А.Жуковського, О.Г.Венеціанова, В.І.Григоровича, Є.П.Гребінки (слайд 12). Тарас здобув довгождану волю. Та була вона «гола»: Тарас не мав ніяких засобів до існування. На допомогу знову прийшли друзі. Вони оточили його піклуванням, підтримали матеріально, подбали про те, щоб він навчався в Академії.

Учень 4. Незабаром Шевченко став улюбленим учнем Карла Брюллова. Юнак постійно користувався  його бібліотекою, майстернею, деякий час мешкав там. Весною 1839 року за успіху з рисунка Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю другого ступеня (слайд 13). 1840 року за  першу живописну спробу – картину «Хлопець – жебрак, що дає хліб собаці» (не збереглася) Шевченко  був удруге нагороджений срібною медаллю, а за картину «Циганка - ворожка» - втретє (слайд 14).

Це полотно хтось придбав. Дальша його доля невідома – зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою. Під розлогим кленом стоїть дівчина – селянка у святковому вбранні. Праву руку вона протягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно і зі страхом вслухається у слова ворожки.  Постать же циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь кам'яною стіною, можливо, огорожею панського саду. На плечах смугасте рядно, за спиною – дитина. В одній руці ворожка тримає дівочу руку, в іншій – костур, бо біля ніг дівчини, пильно роздивляючись циганку з циганчам, завмер собака.

Як бачимо, картина зображує сцену з народного життя.  Чимало інших полотен теж були присвячені простим людям. Це, очевидно, й стало причиною того, що Шевченкові жодного разу не присуджувалася срібна медаль І ступеня. Адже сюжети з повсякденного життя вважалися «низькими», не гідного «високого мистецтва». Без одержання ж срібної медалі І ступеня художник не мав права братися за виконання програми на золоту медаль. Тільки золота медаль  давала право (і засоби) продовжити освіту за кордоном.  Та хіба міг Шевченко – автор «Кобзаря» - писати безнадійно далекі від реального життя картини.

 

Учень5. Ось олійний портрет Тараса Шевченка 1840р. (слайд 15), зроблений в брюллювській майстерні. Картина овальної форми. У центрі – надзвичайно тонке, одухотворене обличчя юнака, що повернув голову у бік юнака. Темне вбрання контрастує з блідістю обличчя. Високий розумний лоб, проникливий погляд глибоких очей спрямований на глядача, але заглиблений у себе. Це надає образові таємничості і романтичної піднесеності. Взагалі ж протягом всього свого короткого життя художник створив близько 60  автопортретів (слайди 16 - 26).

Учень 6. (Слайд 27) Безперечно, найвідоміша Шевченкова картина – «Катерина» (1842 р., олія), створена за мотивами однойменної поеми. Художник зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.

На вродливому обличчі юної Катерини – вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані картини, затемненому, спокусник – офіцер на коні. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб швидше втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється тяжкій її долі. Чарівна голівка опущена, аж ніби тремтять припухлі губи, очі заплакані, почервонілі од сліз, які Катерина ледь стримує. Дівчина повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу. Російський радянський мистецтвознавець Олександр Сидоров пише:  «…Живописна «Катерина» - дівчина, яка збирається стати матір’ю – по-справжньому гарна, а рисунок її  ніг, на що варто звернути увагу, - майже точно копіює ноги «Сікстинської мадонни» Рафаеля, яку Шевченко, звісно ж, знав з багатьох гравюр».

Художник відтворив лише один момент з життя Катерини – розлуку її з коханим. У поемі цій події присвячено всього чотири рядки:

Прийшли вісті недобрії –

В поход затрубили,

Пішов москаль в Туреччину.

Катрусю накрили.

Навіщо зображений на картині селянин-ложкар? Очевидно, Шевченко хотів показати своє і простих людей ставлення до трагедії селянської дівчини. Співчутливим і розуміючим поглядом проводжає Катрю літній селянин, що надивився на віку всякого горя.

 Учень 7. 1843 року Тарас Григорович їде на Україну. Подорожує Чернігівщиною, Полтавщиною, Київщиною. Найцікавішими живописними творами цього періоду є жанрові картини «Селянська родина» та  «На пасіці» (слайди 28, 29). У «Селянській родині» відчувається внутрішній перегук із «Святим сімейством», лише сюжет перенесено на народний грунт. Біля убогої селянської хатини – молоде подружжя і дитина. Збоку – розбитий глечик. Біля ніг чоловіка – собака з насторожено піднятою мордою, ніби вслухається в розповідь. За хатою сидить дід у киреї. Людські постаті зображено природно, без позування. Відчувається, що стосунки між подружжям доброзичливі і лагідні. Надворі погоже надвечір’я. Промені сонця фарбують золотом стіну хати, полотняні сорочки героїв. І в самому повітрі ніби розлита благодать.

На Україні Шевченко багато працює над портретами. Якщо раніше він виконував їх переважно аквареллю, то тепер малює олівцем (Г.Лукомського, В.Закревського), олією (Г.Закревської, П.Закревського) (слайди 30, 31). Вперше вдається до малювання пером і тушшю (автопортрет 1843р.)(слайд 32).

 

Учень 8. Під час подорожі по Україні Шевченко задумав серію «Живописная Украина» (слайд 33) - альбом офортів, до якого ж він тоді робив етюди з натури та ескізи. Митець хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї. Для цього він звертається не до живопису, а до графіки, зокрема до гравюри, якій найменше приділяв уваги в Академії мистецтв. Шевченко ж вважав гравюру найдемократичнішим видом мистецтва, доступним народові, адже з однієї гравірувальної дошки можна зробити 100 відбитків. «Живописную Украину» Шевченко задумав видати технікою офорту. Розкриваючи задум серії, в одному з листів до Бодянського  він писав: «… я хочу рисовать нашу Украйну… Я її нарисую в трьох книгах: в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а в другій теперішній людський бит, а в третій історію… В год буде виходити десять картин». Та не вдалося митцеві здійснити свій задум (слайди 34 - 37). У 1844 році вийшло лише шість аркушів і на цьому видання припинилося. Хоч Товариство заохочення художників високо оцінило мистецькі якості «Живописної України», задум видання видався йому надто демократичним. Тому воно відмовилось узяти на себе поширення хоча б сотні примірників, як просив Тарас Григорович. Серія починається офортом «У Києві» (слайд 38). Художник зосередив увагу на старій розлогій вербі, що схилилася над водою.

Учень 9. Офорт «Старости» (слайд 39) зображує народний звичай сватання. Текст під ним розкриває зміст малюнка: «Покохавшись літо чи то два, парубок з дівчиною, розпізнавши та уподобавши одне другого, парубок до дівчининого батька й матері посила старостів, людей добро мовних і на таку річ дотепних. Коли батько й мати поблагословлять, то дівчина, перевязавши старостам рушники через плечі, подає зарученому своєму на тарілці або крамну, або самодільну хустку».

 

Учень 10. У березні 1845 року Шевченко закінчив Академію. Йому було надано офіційне звання вільного (некласного) художника. Тарас одразу їде на Україну (слайди 40,41,42). Влітку, перебуваючи у селі Потік на Київщині, він намалював олівцем один з найкращих автопортретів (слайд 43), який подарував Надії Тарновській. Шевченко мав намір зайнятися викладацькою роботою. Восени 1846 р. він подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті. Крім нього, було ще три претенденти, один з них – академік. Перевагу дали Тарасові Григоровичу. У лютому 1847 р. міністерство народної освіти розпорядилося зарахувати його вчителем малювання «в виде опыта на один год». Та не довелося Шевченкові попрацювати в університеті: 5 квітня 1847 р. його заарештували.

 

Першим відомим малюнком Шевченка, зробленим на засланні, є автопортрет у солдатському одязі (слайд 44): сповнені глибокого суму і водночас непокірності очі, горда пряма постава. У березні 1848 р. поет одержав з України від Андрія Лизогуба скриньку (слайд 45) з малярським приладдям, фарби й папір. Несказанну радість висловив Шевченко у листі до друга: «Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши матір свою, як я вчора, прийнявши дарунок твій щирий…».

 

Учень 11. 11 травня 1848 р. Шевченко вирушив з експедицією капітан-лейтенанта Бутакова до Аральського моря. Його взяли художником. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович під час експедиції – пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення. Особливо чимало робіт, присвячених казахським та киргизьким дітям. (слайди 46 - 50)                      

Сепія «Байгуші» (слайд 51) має викривальний, сатиричний характер. На передньому плані, на порозі будинку, зображено двох казахських хлопчиків-жебраків, напівголих, босих, нещасних. Старший, з торбою через плече, простягає рученята, скривився жалібно – просить милостині. Менший стоїть поруч у величезному малахаї, тримає перед собою миску і серйозно та очікуюче дивиться вперед, певно, на господарів. На другому плані, за дітьми, художник зобразив у солдатській формі себе, але не як стороннього глядача, а як учасника події, «обличителя жестоких людей неситих».

1 листопада 1849 р. експедиція повернулася в Оренбург. За розпорядженням Бутакова Шевченко оформляє альбом малюнків, що мав доповнювати звіт про виконану на Аралі роботу. Чуйне ставлення Бутакова, тепла увага оренбурзьких друзів надавали Шевченкові сил та снаги. (слайди 52 - 55)

За доносом прапорщика Ісаєва навесні 1850 р. поета заарештували й увязнили, звинувативши в порушенні монаршого наказу не писати й не малювати. Півроку тяглося слідство, а по закінченні Тараса загнали у віддалене Новопетровське укріплення на східному березі Каспійського моря і встановили за ним суворий нагляд. (слайди 56 - 60)

Улітку 1851 р. на півострові Мангишлак працювала геологічна експедиція під керівництвом гірничого інженера О.Антипова. Серед її учасників були оренбурзькі друзі Шевченка -  польські політичні засланці Бр. Залєський і Турно. За їхнім проханням Шевченка включили до складу експедиції. Позбувшись нагляду, митець знову дістав можливість малювати. Експедиція тривала трохи більше трьох місяців. Збереглося 57 робіт Шевченка, створених у цей час. (слайди 61 - 65)

 

Учень 12. (слайд 66) Ось сепія «Шевченко серед товаришів», датована 1851 р. У центрі, спиною до глядачів, стоїть без сорочки. Обіпершись на стіл правою рукою,  він розглядає малюнок.  За столом сидить бородань,  в якому ми впізнаємо Шевченка. На підлозі самовар,  біля нього вівся по-казахськи на килимі з чашкою та люлькою третій учасник вечірньої розмови.  У цій бездоганно виконаній роботі майстерно передані форми людського тіла. У гораз Кара-Тау Шевченко написав ще один автопортрет. Взагалі ж протягом всього свого короткого життя художник створив близько 60 автопортретів.

Учень 13. Виконані 1858 р. портрети (слайди 67,68) Михайла Щепкіна та Айри Олріджа є найвищим досягненням Шевченка – портретиста останніх років його життя.

Перед визволенням Тарас Григорович мріяв зайнятися гравюрою. Це прагнення він мотивував двома обставинами. По-перше, тим, що в роки заслання не мав змоги систематично працювати як живописець і церез це втратив набуті раніше вправність та майстерність. Навряд чи це відповідало дійсності, але таке висловлювання свідчить про глибоку самокритичність митця. По-друге, гравюра, вважав Шевченко, - найкращий засіб широкого розповсюдження творів мистецтва серед народу. У вересні 1860 року Петербурзька Академія мистецтв надала йому звання академіка гравюри. (слайди 69,70,71)

 

Учень 14. Десятирічне заслання підірвало здоровя Шевченка і на 47 році його життя обірвалося. (слайд 72)

Творчість Шевченка-художника займає особливе місце в розвитку українського образотворчого мистецтва. Вона поклала початок критичному реалізму, що визначив своїм завданням розкривати життя і побут простого люду, служити його інтересам.

 

(Слово вчителя. Перегляд презентації «Історія трьох памятників». Заочна екскурсія до музею Т.Шевченка у м.Канів. Пісня «Заповіт»)

 

ІV. Підведення підсумків заняття

Літературна вікторина. Визначення переможця

  1. Звідки пішло  прізвище Шевченко?

Заселення Кирилівки почалося дуже давно. Це село було запорізьким, де стояв отаман Кирило. З архівних джерел відомо, що в 1600-х роках в селі проживав Іван Швець. У Івана була одна донька Єфросинія.  Січовик Андрій (прадід поета) пристав до Єфросинії і став прозиватися Шевченком – бо в ті роки приймак брав жіноче прізвище.

2.       Назвати імена батьків Тараса Шевченка.

(Катерина, Григорій).

3.       Як звали братів і сестер Шевченка?

(У Тараса було два брати і три сестри, він був третьою дитиною. Микита, Катерина, Ярина, Тарас. Марся. Йосип).

4.       Де і коли народився Т.Г.Шевченко?

(25 березня /9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (Черкаська область).

5.       Якого віку був Тарасик, коли померла його матуся, батько?

(9 років – мати 1823 р.,  11 років – батько 1825 р.)

6.       Де поневірявся  Т.Шевченко, осиротівши?

(Був попихачем у дяка П.Богорського, наймитував у попа, потім пас громадську отару).

7.       Яким твором, якого письменника захоплювався малий Тарас?

(І.Котляревського “Енеїдою”, творами Сковороди).

8.       Хто був вчителем малювання Тарасика?

(диякон Євфем, дяк-маляр с.Стеблів, с.Тарасівка).

9.       У яких творах поет пише про своє нещасливе дитинство?

“Мені тринадцятий минало”, “Сон”, “І виріс я на чужині”, “І золотої, й дорогої”).

10. З ким дружив Тарас у дитинстві?

(Сусідські діти – Данило Бондаренко, Оксана Коваленко, Павло Могильний, Іван Сокира).

11. Який талант проявився в Шевченка раніше – художника чи поета?

(Ще в дитинстві у Тараса з’явилися здібності до малювання).

12. За що поміщик П.Енгельгардт звелів висікти свого козачка?

(Повернувшись з бенкету, застав за малюванням, кричав, що той палить свічки і т.д.).

13. У якому році викуплено Тараса Шевченка з кріпацької неволі?

(1838 р.)

14. Хто був ініціатором викупу з кріпацтва, хто брав у цьому участь?

(Сошенко, Жуковський, Григорович; художник Брюлов К. змалював портрет Жуковського і за виручені гроші викупили Тараса).

15. Хто купив картину і за скільки?

(Дружина Миколи І).

16. У 1839 р. за постановою Академії художеств Шевченка нагороджено якою відзнакою?

(Срібною медаллю ІІ ступеня за малюнок з натури у 1840 р.).

17. Як називалася перша збірка творів Тараса Шевченка?

(“Кобзар”).

18. Які твори ввійшли до першої збірки Шевченка? Як вони називались?

(“Кобзар” 1840 р. Вміщено 8 творів. “Думи мої, думи”, “Перебендя”. “Катерина”, Думка”, “До Основ’яненка”, “Тарасова ніч” та ін.).

19. Коли Шевченко виїжджає на Україну?

(1843-1844 рр., 1845-1847 рр., 1859 р.)

20. Де і коли був заарештований Шевченко?

(5 квітня 1847 р. на переправі через Дніпро в Києві).

21. Що було причиною заслання Шевченка?

(Революційні вірші, альбом поезій “Три літа”, які жандарми знайшли при арешті, сатирична поема “Сон”).

22. Назвіть першу надруковану баладу Шевченка. Якими словами вона починається?

(Балада “Причинна”, “Реве та стогне Дніпр широкий”).

Хто написав музику? (Український композитор Д.Крижанівський).

23 .Який композитор написав близько  100-а мелодій на слова Шевченка?

(Український композитор М.В.Лисенко).

24 .Якою широковідомою народною піснею розпочинається поема “Причинна”?

(“Реве та стогне Дніпр широкий”).

25. Скількома мовами перекладено “Заповіт”?

(150-ма).

 

 

1

 

doc
Додано
25 грудня 2017
Переглядів
188
Оцінка розробки
Відгуки відсутні

Отримайте безкоштовний сертифікат про публікацію авторської розробки

Кожна публікація гарантує участь у конкурсі для вчителів

Додати розробку