Осінній репортаж.
Шановні телеглядачі! Ми сьогодні вирішили зануритись в осінь і запитати звідти звичайних перехожих: «Як Вам ця набридлива, осоружна осінь?»
-
ТИ, здається, надто глибоко в неї занурилась! Не перебільшуй! Багатьом людям осінь подобається!
-
Цікаво, чим саме!
-
Як чим? Ти тільки вдумайся яка вона дорога!
-
Так – так! А з цього місця можна детальніше…?
-
Можна !Чула, як кажуть: «Золота осінь!» Золота, це ж вона дорого коштує!
-
Ти так кажеш, наче її в ломбард здати можна!
А ось і перша перехожа. Ця гламурна блондинка вже напевно зуміє поліпшити людям настрій навіть восени. Працюємо!
-
Ви така шикарна дівчина!
-
Така гламурна!
-
О дякую, гламур – це моє друге ім’я!
-
А перше, даруйте за цікавість?
-
Перше ім’я мені дали батьки, я трохи соромлюсь його!
-
Та нема чого соромитись!
-
Бачите, батьки приїхали з провінції, сумували за рідним краєм, тому вирішили назвати мене в честь своєї, так би мовити малої батьківщини!
-
І….
-
І назвали мене….Ой, та я ж соромлюсь!....
-
Ну хоча б скажіть, де ж народились Ваші батьки?
-
Ну, може ви й не чули? На Полтавщині є таке мальовниче містечко Кобеляки….
-
Ой ну так би зразу й сказали!.. Гарне українське ім’я! Пані Кобеляко..
-
Я ж вам казала, мені більше подобається, коли мене звуть Гламур..
-
Та добре, а можна сказати пані Гламурна Кобеляко..
-
Ну й так непогано!
-
Скажіть, пані, як Вам погода сьогодні зранку?
-
Ой та чи я її бачила?! Я зранку встала, у вікно виглянула, а там та – а – а -кий дощ!!! Стіна, просто стіна!!! А погоди зовсім не видно!! От ну зовсім не видно, яка погода!!
-
Та що ви?! Яка прикрість!
-
Дякуємо, пані Кобеляко за таку змістовну розмову. До речі не хочете спробувати себе в ролі ведучої прогнозу погоди на нашому каналі!
-
Та я не проти! Правда я не маю досвіду такої роботи …
-
Та на біса вам той досвід… Щойно ви скажете своє гламурне ім’я і гарний настрій нашим глядачам забезпечений!
-
А ваші спостереження за погодою? Та їм же ціни немає!
-
Ну добре, вмовили! Завтра, якщо погоду буде видно зранку, ну там не йтиме дощ, сніг, туман її не затулить, я з великим задоволенням зроблю прогноз на весь день!
-
О так дякуємо!
( назустріч ведучим прямує дідусь)
Так ще один перехожий! Працюємо! (Зйомка починається)
-
Доброго здоров’я, дідусю!
-
(Дідусь наставляє вухо) Що – що???
-
Здоров’я Вам доброго кажу!!!!!
-
А здоров’я?! Та здоров’я є, є!! Літо ж було, оздоровився!І
-
А де ж оздоровлювалися, діду, де відпочивали, якщо не секрет?
-
Та який там секрет?! На городі! Картопелька там, помидорчики, огирочки, бурячки! Поки все обробив, так оздоровився! Пітнів, усі солі вийшли, і шлаки там усі, і гази…всі! Ой та що там гази, у моєї старої і води відходили не раз… прямо на вгороді….Тож здоров’я тепер є, є!
-
То добре! А куди ж прямуєте оце?
-
Та як куди?! У лікарню!!! Осінь же прийшла! Город зорав, пора в лікарню! Здоров’я є, дітки, є!
-
Так навіщо ж Вам у лікарню, дідусю???
-
Так я йду сказати, щоб вони там на мене не розраховували!
-
Щасти Вам, діду!
(на сцені з’являються школярі)
О – о – о! Дітки йдуть! Працюємо!
-
А що, дітки в школу?
-
Та в школу ж!
-
А що, дітки, у Вас у школі вже ТОПЛЯТЬ?!
-
Та ні не було наче такого!
-
Двійки ставлять, зауваження в щоденник пишуть, батьків у школу викликають…
-
Завдань безглуздих багато задають, але ЩОБ КОГОСЬ У ШКОЛІ ВТОПИЛИ!!! Такого я не чув!
-
Може то в якісь іншій школі, а в нас ні, ще не ТОПЛЯТЬ. Ні!
-
Діти, ви, мабуть не зрозуміли… Я запитала, чи вже затопили у вашій школі?
-
А – а - а в цьому смислі? Та ні сухо в нас! Не затопило! У нас дах перекрили! Та й дощів нема!
-
І від річки ми далеченько! Не затопило, ні!
-
Як цікаво спілкуватися з вами! А скажіть, дітки, тепло у вашій школі?
-
Тепло, світло!
-
Якби ще й уроків не проводили, то все було б просто супер!
-
А сьогодні свято золотої осені, буде класно!
-
Ну щасти вам, дітки, гарної вам осені! Біжіть, бо запізнетесь на уроки!
-
Побігли!!! (разом)
-
А що може і ми сходимо на те свято! Подивимось, якийсь матеріал відзнімемо! Настрій покращимо! І осінь швидше мине!
-
Побігли! (разом)
-