Розробка уроку на тему «РЕЛЬЄФ ДНА ОКЕАНУ»

6 клас

Урок №30

Дата:

РЕЛЬЄФ ДНА ОКЕАНУ

Мета: поглибити та систематизувати знання про основні форми рельєфу Землі; формувати загальні уявлення про рельєф дна Світового океану; розвивати вміння працювати з різноманітними джерелами знань, критичне мислення; виховувати спостережливість, повагу до дослідників глибин Світового океану.

Обладнання: фізична карта півкуль, атласи, підручники, плакати, фрагмент відеофільму про дослідження дна океану.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть розрізняти складові частини в рельєфі океану, характеризувати їх, показувати на карті.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Прийом «Географічна розминка» — «Світлофор» (робота з картами)

Учитель або один з учнів ставлять питання за картою, учні сигналять картками.

Прийом «Інтелектуальна розминка» — «Світлофор»

Що таке рельєф місцевості?

За якими ознаками класифікують рівнини та гори?

Які форми рельєфу переважають у нашій місцевості?

Як зображують форми рельєфу на фізичній карті?

Який зв’язок існує між будовою земної кори та формами рельєфу?

Які, на вашу думку, особливості має рельєф дна Світового океану?

Прийом «Обмін кросвордами»

Учні обмінюються кросвордами, що підготували вдома, та розгадують їх.

Прийом «Підготовка до мандрівки» (робота в групах)

Розробіть рекомендації щодо підготовки спорядження та правил поведінки групі туристів, яка вирушає маршрутом у гори.

Перевірка домашнього завдання

Відповідь на питання про походження Карпат і Кримських гір.

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Приваблива мета»

Людині властиве прагнення пізнати невідоме. Підкорення полюсів та найвищих вершин, багатоденні переходи через пустелі та непрохідні лісові хащі, вихід у космічний простір — усе це приклади невтомного пошуку відкриття таємниць, які пропонує людству природа.

Однак, незважаючи на високий рівень розвитку людської цивілізації, величезні простори Світового океану, зокрема його дна, ще й сьогодні залишаються недостатньо вивченими.

Демонстрація фрагменту відеофільму про вивчення підводного світу.

За допомогою сучасної апаратури вдалося з’ясувати, що рельєф дна Світового океану не менш різноманітний, ніж рельєф суші.

Виступи учнів з повідомленнями про дослідження глибин океану.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1 Складові частини в рельєфі дна Світового океану (робота з підручником)

Ехолот — прилад для вимірювання глибин океану.

Висновок 1. Рельєф дна Світового океану характеризується складністю і різноманітністю. Учені виділяють три основні частини в рельєфі дна Світового океану: шельф, материковий схил і ложе океану.

2 Шельф

Континентальний шельф — широка смуга дна, що перебуває на глибині до 200 м. Межі шельфу проводять береговою лінією та вздовж перегину поверхні (брівка) шельфу до материкового схилу. Межа лежить на глибині 50–600 м та більше. Якщо чіткого перегину немає, межу проводять ізобатою 200 м. Ширина шельфу різна — від 1 до 1500 км.

3 Материковий схил

Материковий схил — підводний уступ, що відокремлює шельф від глибоководної частини та опускається на глибину 3,5–4 км.

Це затоплена частина континенту із земною корою материкового типу. Материковий схил має нахил від 1 до 10°, характеризується різним розчленуванням рельєфу: наявністю довгих і глибоких каньйонів, терас, зсувів. Окремі каньйони сягають 3–5 км глибини та врізаються в континентальний схил на 1000 м, як наприклад, перед гирлами річок Св. Лаврентія, Парани, Конґо.

4 Ложе океану

Основна частина дна Світового океану — ложе із земною корою океанічного типу. На ложі є пасма, плато, височини, які розділяють його на котловини.

У центральних частинах океану пролягають серединно-океанічні хребти з глибокими розколинами завширшки кілька десятків кілометрів, уздовж яких розходяться літосферні плити та піднімається розплавлена речовина мантії. Найглибші місця океані — жолоби, які утворюються там, де одна плита заходить під іншу, поринаючи в мантію.

5 Практична робота № 4 (продовження)

1) Знайдіть на фізичній карті світу знаходження шельфу, серединно-океанічних хребтів, глибоководних жолобів, океанічних котловин та гірських хребтів.

2) Позначте на контурній карті положення серединно-океанічних хребтів.

Висновок 2. На дні океанів, як і на суходолі, найбільшими формами рельєфу є підводні рівнини і гори. Крім того, чітко вирізняються частини океанічного дна: підводна окраїна материків, ложе океану, серединно-океанічні хребти.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Бліцопитування»

Які частини виокремлюють у рельєфі дна Світового океану?

Як утворюються глибоководні жолоби?

Яким ділянками земної кори — стійким чи рухомим відповідають серединно-океанічні хребти?

Які форми рельєфу, що властиві дну океанів, відсутні на материках?

Прийом «Творча лабораторія» (робота в групах)

За картами атласу охарактеризуйте головні риси рельєфу дна одного з океанів.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Учні підбивають підсумки за допомогою вчителя, відповідаючи на запитання: «Що нового для себе ви дізналися сьогодні на уроці?»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника.

2. Скласти розгорнутий план до тексту параграфа, виписуючи визначення базових понять.

3. Продовжити підготовку міні-проектів про унікальні форми рельєфу Землі (бажано розподілити їх за тематикою: про унікальні форми рельєфу в світі, Україні, рідному краї).

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

Серединно-океанічні хребти — великі підводні гірські споруди здебільшого посередині океанів. Нелегко уявити гірську систему, що простягається через усі океани на більш ніж 60 тис. км. Ширина її — до 2 тис. км, а висота — переважно від 1 до 3 км. Середину більшості хребтів прорізають глибокі ущелини — рифтові долини. Доведено, що серединно-океанічні хребти за походженням не мають нічого спільного з гірськими хребтами суходолу. Вони виникають внаслідок виходу на поверхню глибинної речовини мантії, а наземні хребти — через нагромадження, ущільнення, підняття та зминання у складки гірських порід.

У рельєфі океанічного дна вирізняють також вулканічні конуси. Вони, як і на суходолі, формою схожі на зрізаний конус і сягають у висоту кількох кілометрів. Під час спостережень за виверженням одного з підводних вулканів у Тихому океані вчені бачили, як із конуса, що здійнявся на 2,5 км, викидалися розжарена мантійна речовина, попіл, вулканічні бомби та пісок. Температура виверженої води сягала +300С. Світлий шлейф від вулкана тягнувся за течією на 200 км.