Розробка уроку "Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад регіону. Сучасна політична карта Європи" з географії в 10 класі

Про матеріал

План-конспект уроку географії в 10 класі за новою програмою 2018 року. Мета уроку - дати характеристику економіко-географічного положення регіону, його складу. Вчити учнів визначати сучасний регіональний поділ європейських країн.

Розвивати географічне мислення учнів шляхом розв'язування проблем, удосконалювати вміння аналізувати, сприяти розвитку емоційної сфери особистості учнів, пізнавального інтересу до географічних знань.

Сприяти вихованню інтернаціональних почуттів, інтересу до пізнання життя інших народів і країн; виховувати відповідальність, організованість, самостійність, почуття колективізму.

Перегляд файлу

10 клас Урок №3 Дата _________

Тема. Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад регіону. Сучасна політична карта Європи.

Мета:

Дати характеристику економіко-географічного положення регіону, його складу. Вчити учнів визначати сучасний регіональний поділ європейських країн.

Тип уроку. комбінований

Обладнання: політична карта Європи, атласи, проектор, вчительська презентація.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Друзі, сьогодні в нас незвичайний урок, бо ми маємо продемонструвати що знаємо і вміємо. Цілком природньо, якщо ви відчуваєте хвилювання. Нехай побороти його допоможе пам’ятка:

Я - розумна істота,

Я - особистість творча.

Вчуся, бо все хочу знати!

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка д\з - есе на одну з тем:

«Вперше в людській історії все може бути зроблено будь-де і продано кому завгодно». Л. Туроу (американський економіст).
«Глобалізація - це і колективний виклик, і заклик до кожного з нас знайти нові шляхи, щоб стати громадянами світу». К. Годіно
«Світ замкнувся. Земна куля стала єдиною ... Всі істотні проблеми стали світовими проблемами». К. Ясперс

На якому материку ми живемо? В якій частині світу? Що означає слово "Європа"?
Що таке економіко – географічне положення регіону?
Що таке політико – географічне положення регіону?

На екрані – фото міст Європи (учні вгадують, яким країнам належать ці міста).

Перший регіон, який ми будемо вивчати,— Європа, яка з давніх-давен була колискою багатьох високорозвинених цивілізацій: егейської, еллінської, кельтської, римської тощо. Європа стала найбільшим у світі регіоном поширення християнства. Це — батьківщина Великих географічних відкриттів, промислових переворотів, міських агломерацій, міжнародної економічної інтеграції. Як в епоху Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, так і в наш час цей регіон продовжує відігравати значну роль у світовій політиці та економіці.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку

Наше завдання сьогодні – дати ЕГ характеристику Європи, познайомитися з сучасною політичною картою Європи. Отож, запишемо число, тему і план уроку.

План

1. Особливості економіко-географічного положення Європи.

2. Склад регіону

3. Сучасна політична карта Європи.

IV.Вивчення нового матеріалу

Особливості економіко-географічного положення Європи.

Завдання. Користуючись картами атласу, визначте головні особливості ЕГП країн Європи.

Європа розташована на заході материка Євразія, займає приблизно п’яту його частину, омивається Атлантичним і Північним Льодовитим океанами, а також їхніми морями. Є одним із найобжитіших та економічно найрозвинутіших регіонів світу. На території Європи розташовані 48 незалежних держав та 8 залежних територій, що належать 4 державам. Крім того ще 2 країни (Вірменія таКіпр) не мають європейської території, однак, їх також геополітично відносять до Європи. Переважна більшість (33) європейських країн мають вихід до моря, у тому числі 5 з них є островними державами. 16 країн лежать в середині континету. Найбільшою за площею країною Європи, що повністю перебуває в її межах, є Україна, за населенням — Німеччина. Також в Європі знаходиться найменша країна світу — Ватикан, та найбільша — Росія (22% площі). На площі 10,8 млн км²^,проживає 14 % населення світу. Європейська культура відіграла значну роль у розвитку світової цивілізації. Попри значні відмінності, населення Європи має єдиний своєрідний етнокультурний «код», який визначає самосвідомість європейців.

Найближчий материк – Африка. У районі Гібралтарської протоки відстань до неї становить 15-20 км. Разом із Дарданеллами й Босфором ця протока є найважливішим вузлом військово-транспортного контролю в цьому регіоні.

Географічне положення Європи характеризується такими рисами: основна частина території розташована в помірному поясі; має надзвичайно сприятливе приморське положення (крім окремих районів її східної частини); розташована на перетині міжнародних шляхів сполучення; в останні роки міждержавні відносини всередині регіону покращилися, це пов’язано з розпадом світової соціалістичної системи (при цьому можна відзначити як тактичні втрати – вогнища напруженості на території колишнього СРСР та Югославії, так і стратегічні надбання – закінчення протистояння між Заходом і Сходом); регіон можна назвати «проатлантичним» (понад 20 країн входять до складу НАТО, більшість інших співпрацюють із цією військово-політичною організацією); сусідні регіони мають нижчий рівень економічного розвитку, але володіють значними природними ресурсами.

Загальна площа земельного фонду Європи становить близько 10 млн. км2, або 1000 млн. га. На одного європейця припадає приблизно 1,5 га землі, це значно більше, ніж в Азії, але набагато менше, ніж у Північній Америці. Близько половини земель належать до сільськогосподарських угідь.

Лісистість Європи перевищує 30 %. Вона є особливо великою в північній її частині. Найкраще лісовими ресурсами забезпечена європейська частина Росії, Фінляндія та Швеція.

У Європі простежується закономірне зменшення річкового стоку із заходу на схід і з півночі на південь. Річками й озерами природа щедро нагородила Північну Європу, а також окремі райони Східної Європи.

Величезний вплив на формування цього коду справила релігія. Головною конфесією Європи є християнство (упівнічних районах — протестантство, центральних і південних — католицизм, східних — православ'я).

Аналіз європейського розвитку свідчить про тісний взаємозв'язок між процесами демократизації та економічного зростання: не може бути стабільної демократії в країнах з низьким рівнем економічного розвитку, і навпаки.

Європа була і залишається одним із провідних центрів світової економіки. Її сумарний ВВП становить майже 30% світового. Вона утримує лідерство у світовій торгівлі, за обсягами золотовалютних запасів та іноземних інвестицій.

Європейські країни мають сприятливіші умови для Інтеграційних процесів, ніж інші регіони світу. Зумовлено це:

— вигідним геополітичним положенням;

— багатими природними ресурсами;

— подібними рисами історичного розвитку багатьох країн у минулому, особливо в XX ст.;

— відносною одноманітністю населення за етнічним І соціальним складом, що зумовлює «європейську ментальність» населення регіону;

— активною господарською взаємодією країн регіону, де внутрірегіональні зв'язки в історичному аспекті .завжди переважали над міжрегіональними.

Політико-географічне положення	Транспортно-географічне положення	Сусідське положення	Еколого-географічне положення
Ядерні держави: Росія, Великобританія, Франція Члени НАТО – 17 Зони конфліктів: Ольстер (Великобританія),Косово (Югославія), Боснія і Герцеговина, Корсика (Франція).	Приморське положення 13 континентальних країн Компактність території Транзитні шляхи Міжнародні річкові шляхи.	Країни-члени ЄС Налагодження економічних звязків між Зх і Сх Європою Наближеність до сировинних баз Африки	Зона еколгічної катастрофи-ЧАЕС Райони екологічної кризи-повсюдно Відносно «екологічно чисті» райони – Скандинавські країни

Склад регіону

Донедавна на карті Європи були дві великі групи країн, які значно відрізнялися суспільно-політичним ладом та рівнем економічного розвитку. У вітчизняній літературі їх називали капіталістичними (сучасна назва – країни ринкової економіки) і соціалістичними (тепер – країни з плановим централізованим господарством).

Іноді Європу ділять на 5 регіонів (Західний, Східний, Північний, Південний і Центральний), які в свою чергу поділяють на сім географічних субрегіонів:

– Скандинавія (Ісландія, Норвегія, Швеція, Фінляндія і Данія);
– Британські острови (Великобританія та Ірландія);
– Західна Європа (Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург і Монако);
– Південна Європа (Португалія, Іспанія, Андорра, Італія, Мальта, Сан-Марино і Ватикан);
– Центральна Європа (Німеччина, Швейцарія, Ліхтенштейн, Австрія, Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина);
– Південно-Східна Європа (Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Албанія, Македонія, Румунія, Болгарія, Греція та європейська частина Туреччини);
– Східна Європа (Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Україна, Молдова, Росія, Грузія, Вірменія та Азербайджан).

На відміну від Західної Європи, Східна переживає важкі часи політичної та суспільно-економічної дезінтеграції. Не тільки окремі постсоціалістичні країни намагаються "дистанціюватися" одна від одної; розпадаються й окремі країни: СРСР, СФРЮ, ЧССР. Найменш вразливим виявився розпад ЧССР, що перетворилася на дві держави – Чехію та Словаччину – з мінімальними негативними наслідками для економік обох країн. Складний цей процес у колишньому СРСР, ще складніший – у Югославії.

Останніми десятиріччями в Європі чітко виділився регіон країн Європейського Союзу, який став своєрідним каталізатором загальноєвропейського інтеграційного процесу, а в перспективі — основою єдиного економічного простору в Європі.

- Країни Західної Європи ще називають країнами Середньої Європи. Як ви гадаєте чому? Давайте подивимося на карту і назвемо країни, які відносяться до цього субрегіону. (Учні показують країни на карті і називають її столицю).

Погляньте, будь-ласка, на карту і знайдіть Середземне море. Всі Середземноморські держави відносяться до субрегіону Південна Європа. Покажіть ці країни та назвіть їх столиці.
Давайте поглянемо на карту і визначимо країни, які відносяться до субрегіонів Східна Європа, Центральна Європа та Північна Європа.

Східна

Центральна

Північна

Західна

Південна

Росія (європейська частина), Білорусь, Молдова,

Україна.

Польща,

Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія,

Болгарія.

Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія,

Фінляндія,

Країни Балтії: Естонія, Литва, Латвія.

ФРН, Франція, Монако, Великобританія, Ірландія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ліхтенштейн, Австрія, Швейцарія.

Португалія, Іспанія, Андорра, Італія,

Греція, Мальта, Ватикан,

Сан-Марино,

Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македонія, Югославія.

Сучасна політична карта Європи.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ ЄВРОПИ

Давній період (від епохи виникнення перших форм держави до V ст.. н.е.)	Персія, Римська імперія і міста-держави Греції, Давній Рим
Середньовічний період (V-Х V ст.)	Феодальна роздробленість (Київська Русь, Московська держава, Візантія, Іспанія, Португалія, Англія ..)
Новий період (кінець ХV ст. – завершення Першої світової війни)	Виникнення трьох перших колоніальних імперій: Іспанської (в Америці), Португальської та Голландської (в Азії);
Новітній період (після Першої світової війни до наших днів)
*Перший етап* 1918-1945 рр.	Утворення першої соціалістичної держави – РСФСР, згодом СРСР – 1922 р.; Утворилися нові суверенні держави: Польща (1918), Фінляндія (незалежність від Росії 1917 р.), Королівство сербів, хорватів і словенців; Австро-Угорська монархія розпалася (Чехословаччина, Угорщина, Австрія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина); Припинила існування Османська імперія ( Албанія, Болгарія, Сербія, Македонія, Чорногорія); 1918 р. – утворення Югославії; 1938 р. – анексія Австрії та Чехословаччини, 1939 р. – захоплення Польщі, 1939 р. – приєднання до СРСР Західної України, 1940 – приєднання до СРСР Буковини і Бессарабії; 1940 р. – анексія СРСР країн Балтії; 1944 р. – незалежність Ісландії від Данії.
Другий етап (після Другої світової війни до початку 90-х років)	Утворився соціалістичний табір у Європі (Польща, Німецька Демократична Республіка (НДР), Болгарія, Угорщина, Чехословаччина, Югославія, Румунія, Албанія); у 1964 р. стала незалежною Мальта від Великобританії
Третій етап (з початку 90-х років до нинішнього часу)	3 жовтня 1990 р. – об’єднання ФРН і НДР в єдину державу – Федеративну Республіку Німеччина (з 1991 р. Столицею знову стає м. Берлін); вересень 1991 р. – одержання незалежності Литвою, Латвією й Естонією, відокремлення від Югославії колишніх її союзних республік: Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини та Македонії; грудень 1991 р. – розпад СРСР; 1921 р. – поділ Ірландії на Південну суверенну і Північну у складі Великобританії; початок 1992 р. – утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД); квітень 1992 р. – утворення Союзної Республіки Югославія у складі Сербії й Чорногорії; 1 січня 1993 р. – мирний розпад за підписаною угодою Чехословаччина на Чехію (столиця Прага) і Словаччину (столиця Братислава)

Суттєві зміни у ХХ ст: об’єднання Німеччини, розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини, зміна суспільного ладу в країнах Центральної та Східної Європи. За формою державного правління: монархії і республіки. Найдавнішою республікою є Сан-Марино (з 301 р. н. е.). Андорра перебуває під протекторатом Іспанії та Франції. Ґібралтар є заморською територією Великої Британії та єдиним колоніальним володінням в Європі.