Урок "Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку. Інтеграційні процеси".

10 клас                                          Урок №4                                               Дата _________

Тема. Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку. Інтеграційні процеси.

Мета: : формувати знання про основні типи країн Європи за рівнем економічного розвитку, познайомити учнів з інтеграційними процесами в Європі; розвивати вміння аналізувати  економічні показника, порівнювати країни за рівнем їх економічного розвитку; виховувати  в учнів зацікавленість географією.

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок

Обладнання: атласи, політична карта Європи, Інтернет-ресурси, роздатковий матеріал

 

                                                                     ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Заплющіть очі і про себе промовте:

«Я все знаю, я все можу, я все зможу!»

Усім бажаю успішної роботи на уроці!

 

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь

1. Перевірка творчого завдання: Країни і столиці Європи у віршах
2. Тест

1.      Державний лад Великобританії — ...
   а) конституційна монархія; б) абсолютна монархія; в) республіка. 
   2. Радянський Союз розпався у ...
   а) 1991 р.; б) 1992 р.; в) 1993 р.
   3. До унітарних держав Європи належить ...
   а) Росія; б) Польща; в) Німеччина
   4.До федеративних держав Європи належить ...
   а) Ватикану; б) Греція; в) ФРН
   5. Теократична монархія характерна для ...
   а) Сан-Маріно; б) Ватикану; в) Іспанії.
   6.  Які з перерахованих країн Європи  є республіками?
   а) Україна; б) Бельгія; в) Швеція; г) Фінляндія; д) Данія
   7. Які із перерахованих країн Європи  є конституційними монархіями?
   а) ФРН б) Іспанія; в) Ватикан; г)Швеція, д) Сан-Марино
   8. Яка з перерахованих країн Європи  є абсолютною монархією?
   а) Ватикан; б) Андора; в) Австрія; г) Мальта; д) Швейцарія.
   9. Яка з перерахованих країн знаходиться в двох частинах світу?
   а) Ісландія; б) Франція; в) Росія; г) Швеція; д) Іспанія.
   10. У запропонованому списку країн виберіть європейські країни:
   а) Норвегія; б) Австрія; в) Австралія; г) Туркменія; д) Грузія; е) Словенія;  ж) Польща;
   11. Виберіть із списку країни Європи, які мають вихід до Світового океану:
   а) Велика Британія; б) Польща; в) Іспанія; г) Швейцарія; д) Німеччина; е) Італія; є) Чехія;
   12. Виберіть зі списку міст лише столиці країн, що межують з Україною:
   а) Москва; б) Прага; в) Берлін; г) Будапешт; д) Варшава; е) Бухарест; є) Париж; ж) Мінськ;

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

 

Одного разу учень запитав Учителя: - Учитель, скажи, чи існує день, найбільш сприятливий для того, щоб починати якусь нову справу?

- День? - здивувався Учитель.

- Ну, може бути, день тижня або число місяця ...

- А-а-а, день тижня ... - кивнув Учитель. - Так звичайно. Цей день - середа, - і хитро подивився на учнів. Ті схопили свої зошити і стали записувати сказане Учителем.

- А ти чому не записуєш? - строго запитав він учня, який сидів прямо і посміхався, дивлячись на Вчителя.

- Тому що я знаю, що ти скажеш далі, Учитель.

- І що ж? - Учитель, насупившись, підняв руку, і всі учні завмерли. Тоді учень, який не записував, сказав:

 - Це також вівторок, п'ятниця, субота, понеділок, четвер і неділю.

- Ти маєш рацію, - сказав Учитель. - Тільки я хотів назвати спочатку п'ятницю, а потім вівторок. Учні зашуміли, радіючи з того, що їх товариш сказав майже все правильно. А потім один з них запитав: - Учитель, саме така послідовність?

Учитель уважно подивився на учня, який дав майже правильну відповідь і зробив йому знак рукою:

- Тільки один день, - сказав той. - Цей день - сьогодні.

 

І у нас з вами є лише цей день, щоб отримати знання про основні типи країн Європи за рівнем економічного розвитку,  та познайомитися  з інтеграційними процесами в Європі.

IV. Вивчення нового матеріалу

Учні під час уроку сприймають матеріал на слух і складають опорну схему – «шпаргалку».

 

1. Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку

З огляду на рівень економічного розвитку в післявоєнний період європейські країни можна поділити на три групи.

Першу утворюють чотири такі високорозвинені країни, як ФРН, Франція, Великобританія та Італія. На "велику четвірку" припадає більше третини території і дві третини населення Західної Європи. Хоча частка цього регіону у ВНП і промисловій продукції серед розвинених капіталістичних країн світу знизилась порівняно з шістдесятими роками, держави концентрують у своїх руках величезну економічну могутність. Головною "винуватицею" тенденцій до зменшення питомої ваги "четвірки" в західно­європейській економіці є Англія, частка якої від 1960 р. змен­шилась у ВНП Західної Європи на 25%, зокрема в промисловій продукції – на 30%. Водночас частка Франції та Італії у ВНП за цей період трохи підвищилась.

Найбільш розвиненою і стабіль­ною в економічному розвитку залишається ФРН, частка якої в західноєвропейському ВНП становить приблизно 20%. На незмінні економічні переваги ФРН серед країн Західної Європи не вплинуло навіть об'єднання її з НДР, що зумовило використан­ня величезних ресурсів для "підтягування" економіки останньої. Таке стабільне провідне місце ФРН у регіоні забезпечується її високим промисловим потенціалом, науково-технічним і технологічним розвитком, висококваліфікованою робочою силою, а також вдалим щодо вимог НТП становищем та місцем у міжнародному поділі праці й іншими обставинами.  

Другу групу країн утворюють малі промислово розвинені країни Півночі та Центру континенту, зокрема Бельгія, Голландія, Люксембург, Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія, Швейцарія та Австрія.

Вони стабільно зберігають свої позиції в регіоні, про що свідчить їх частка у ВНП, яка була й залишається в межах 21-22%. Це означає, що друга група країн як ціле розвивалась за останні ЗО років темпами, які відповідали темпам зростання західноєвропейської економіки. І все-таки Бельгія, Голландія, Фінляндія та Австрія свою питому вагу підвищили, решта – трохи знизила.

Незважаючи на скромну питому вагу кожної країни в регіоні, деякі з них мають сильні позиції в окремих галузях (Швеція – у виробництві автомобілів, Голландія – в електроніці тощо). Вдалий вибір багатьма з цих країн спеціалізації, їхня широка участь у міжнародному поділі праці, нагромаджений досвід промислового розвитку і постійне його збагачення, а також випереджаючий запас науково-технічних і технологічних досягнень забезпечують їм стабільні позиції в економіці Західної Європи і на світовому ринку. Провідну роль відіграють могутні національні і міжнародні монополії.

Третя група – це країни, які досягли середнього розвитку  (Ірландія, Фінляндія, Ісландія, Ізраїль, Іспанія, Португалія, Греція, Туреччина, Чехія, Словенія;) характеризується помітно нижчим рівнем продуктивних сил та економіки загалом. Проте за останні 50 років вони розвивалися досить високими темпами (особливо Іспанія та Греція), й тому дещо збільшили свою питому вагу в економіці регіону.

Четверта група - країни, що відстали у своєму розвитку (переважно колишнього соціалістичного табору): Росія, Україна, Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Югославія, Болгарія, Румунія, Литва, Латвія, Естонія.

П’ята група - країни з високими прибутками: Мусульманські країни Європи: Боснія і Герцеговина, Албанія.                                                      

Крім названих груп, у європейському регіоні є так звані "карликові держави" (Люксембург, Андорра, Ватикан, Монако, Мальта, Ліхтенштейн, Сан-Марино). Хоч їх внесок у виробництво незначний, вони відіграють відчутну роль у системі економічних відносин регіону, зокрема в кредитно-фінансовій сфері. Завдяки сприятливим умовам у цих країнах активно діють і процвітають численні фінансові групи.

 

2. Інтеграційні процеси у Європі

Проблемне питання:

«Яким чином здійснювалися інтеграційні процеси в Європі?».

Учитель.
           Ідеї пан'європеїзму, що довгий час висувалися мислителями впродовж історії Європи, з особливою силою зазвучали після Другої світової війни. Серед таких мислителів був Ріхард Ніколас Куденгофе-Калерґі, який вперше висунув ідею європейської інтеграції.

У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи (1949), НАТО (1949), Західноєвропейський союз (1948).

Вперше процес європейської інтеграції набув інституційного оформлення на рівні економічної інтеграції в межах однієї галузі. 9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Моріс Шуман запропонував так званий «план Шумана», який полягав у створенні спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції західноєвропейських країн. Його завданням було не допустити в майбутньому нову війну між Францією та Німеччиною. Найважливішім засобом досягнення цієї мети мав стати механізм управління та наднаціонального контролю над виробництвом і торгівлею стратегічною для військових потреб продукцією – вугіллям та сталлю. Контроль мав здійснюватись «вищим органом» (прообразом Європейської Комісії).

18 квітня 1951 року “план Шумана” було реалізовано через підписання Паризького договору про створення Європейської спільноти вугілля і сталі (ЄСВС). До складу ЄСВС увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція («європейська шістка», яка в подальшому стала «локомотивом» європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.

 

 Робота з Інтернет ресурсами 

Європейська інтеграція — це процес політичної, юридичної, економічної (а в деяких випадках — соціальної та культурної) інтеграції європейських держав, у тому числі й частково розташованих в Європі.

          Робота з джерелами інформації (роздатковий матеріал)

Інтеґраційні процеси у Європі у другій половині ХХ ст. 
• 1948 р. — створення Оборонної Організації Західноєвропейського Союзу — ЗЄС (увійшли Бенілюкс, Велика Британія, Франція). 
• У 1949 р. утворення НАТО — військово-політичного союзу під егідою США (спочатку увійшло 12 країн). 

• 1952 р. — угода про створення «європейської армії» як опори НАТО. 
• 5 травня 1949 р. — утворення Ради Європи (міжнародної міжурядової організації, до якої увійшли 23 країни. Головні органи якої МЗС, Парламентська Асамблея, при Раді діють Комісія з прав людини і т. ін. 
ОБСЄ (виникла в результаті нарад з питань безпеки і співробітництва в Європі — перша відбулася у Гельсінкі в 1975 р.). 
• 1951 р. — створення ЄОВС (Європейське об’єднання вугілля і сталі). 
• 1957 р. — створення Євроатому (співробітництво країн у галузі ядерних досліджень і використання атомної енергії). 
• 1957 р. — створення ЄЕС — Європейської Економічної Спільноти («Спільний ринок») з метою усунення всіх обмежень в торгівлі, ліквідації перешкод для вільного переміщення «осіб, капіталів і послуг», уніфікації податкових систем, створення валютного союзу. 
• 1967 р. — злиття ЄОВС, Євроатому і ЄЕС в ЄС (Європейський Союз). 
• Із 1988 р. — розробка проекту нового договору про ЄС. 
• 1992 р. було підписано Маастрихтський договір, що передбачав створення ЄС як економічного, валютного і політичного союзу в три етапи. Органи ЄС: Рада Міністрів, Європарламент, Євросуд.

 • 9 листопада 1995 р. Україна стала 37 членом Ради Європи. 

         3. Повідомлення учня

7 лютого 1992 року у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз (саме поняття «Європейський Союз» з’явилось ще під час Паризької конференції 1972 року). Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так звані «три колони» Європейського Союзу:

 

«перша колона» – Європейські Спільноти: ЄСВС, Євратом та Європейська Спільнота (замість старої назви «Європейська Економічна Спільнота»). Причому Європейська Спільнота є серцевиною та каркасом процесу інтеграції і за своїми властивостями становить «наднаціональний феномен»;

«друга колона» – спільна зовнішня та безпечна політика (СЗПБ);

«третя колона» – співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ.

В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п’ятий - найвищий рівень економічної інтеграції).

 

4. Участь України в європейській інтеграції

Учитель.

 Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною незалежності. Його витоки — в історії нашого народу й усвідомленні права жити в демократичній, економічно розвинутій, соціально орієнтованій країні. Його мета — створення шляхом масштабних внутрішніх перетворень умов для входження до спільноти європейських розвинутих країн.

Виступ учня

 У червні 1994 р. між Україною та ЄС було підписано Угоду про партнерство і співробітництво, а у грудні 1999 р. Європейська Рада затвердила загальну стратегію ЄС щодо України, згідно з якою виконання Україною всіх запланованих реформ може стати передумовою її майбутнього членства в ЄС, чому передуватиме здобуття нею статусу асоційованого члена.

 

До основних цілей України щодо ЄС належать такі:

 

• пошук засад взаємовигідного економічного, фінансового та науково-технічного співробітництва;

• стимулювання розвитку торговельних відносин з країнами ЄС і залучення інвестицій;

• використання фінансової й технічної допомоги країн — членів ЄС для проведення Україною ринкових реформ і створення соціально орієнтованого ринкового господарства;

• зміцнення економічної безпеки України. Основними завданнями ЗЕП України щодо ЄС є такі:

• приєднання України до окремих європейських програм інтеграційного характеру у сферах енергетики, транспорту, сільського господарства, окремих галузей промисловості, охорони навколишнього середовища, освіти тощо;

• здобуття підтримки ЄС щодо приєднання України до системи ГАТТ/СОТ.

 

До основних чинників, що заважають вступу України до ЄС, належать:

• відсутність реально функціонуючої ринкової економіки;

• відмінність нормативно-правової бази України від єдиних законодавчих норм ЄС;

• невідповідність структури економіки України пріоритетам розвитку ринку ЄС;

• неспроможність українських підприємств конкурувати за єдиними правилами із західними компаніями;

• нездатність України робити внески до бюджету ЄС через важкий фінансовий стан тощо.

 

Стратегічними напрямами євроінтеграції вважають: 1) системну інтеграцію в європейське господарство з посиленням міжнародної конкурентоспроможності; 2) ефективну міжнародну спеціалізацію, спрямовану на перспективні сегменти європейського ринку; 3) міжнародну диверсифікацію, спрямовану на ліквідацію монопольної чи монопсонічної залежності від зарубіжних ринків; 4) становлення вітчизняних транснаціональних економічних структур з менеджментом європейського рівня; 5) інтеграційну взаємодію з Європейським Союзом, Центрально- та Східноєвропейськими угрупуваннями країн; 6) підтримку економічної безпеки через механізми захисту від несприятливих змін європейської кон'юнктури, фінансових криз тощо.

Україна постійно вдосконалює форми включення в європейський економічний простір, насамперед, у прикордонних регіонах. Це, зокрема, вільні або спеціальні економічні зони; єврорегіони; морські економічні райони міжнародного співробітництва; спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; міжнародні транспортні коридори.

Так, на півдні України створено спеціальні (вільні) економічні зони: "Порто-франко", "Порт-Крим", експериментальна економічна зона "Сиваш"; спеціальний режим інвестиційної діяльності в Автономній Республіці Крим; єврорегіон "Нижній Дунай"; проходить міжнародний транспортний коридор № 9 Гельсінкі - Москва - Одеса - Кишинів - Бухарест - Александрополіс; відбувається становлення транспортних коридорів Гданськ-Одеса-"Європа"-Кавказ-"Азія".

У східному регіоні утворено спеціальні економічні зони (СЕЗ) "Донецьк", "Азов" (м. Маріуполь), спеціальний режим інвестицій - у Донецькій та Луганській областях, а також у містах Харкові та Шостці. У м. Харкові засновано технологічний парк "Інститут монокристалів".

У північному регіоні України створено великий СЕЗ "Славутич", запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності і на територіях пріоритетного розвитку у Чернігівській та Житомирській областях; у Києві засновано технологічні парки "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" та "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона". Тут проходять міжнародні транспортні коридори № 3 Берлін-Дрезден-Вроцлав-Львів-Київ; а також вищезазначений № 9.

У західному регіоні України створено СЕЗ "Закарпаття", "Яворів", "Інтерпорт-Ковель", курортно-рекреаційна СЕЗ "Курорто-поліс Трускавець"; встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Закарпатській, Львівській та Волинській областях; тут проходять міжнародні транспортні коридори - вищеназваний № 3, а також № 5 Трієст-Любля-на-Братислава-Ужгород-Львів.

Україна бере участь у роботі таких європейських об'єднань, як Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), ГУАМ(Грузія-Україна-Азербайджан-Молдова), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ об'єднує Австрію, Албанію, Білорусь, Болгарію, Боснію та Герцеговину, Італію, Македонію, Польщу, Словацьку республіку, Словенію, Румунію, Угорщину, Україну, Хорватію, Чеську республіку;

 Проблемне питання. «Яким чином здійснювалися інтеграційні процеси в Європі?».

 

Прогнозована відповідь. Від перших повоєнних років в Європі переважали інтеграційні процеси — спочатку полюсні, а після розпаду так званого «соціалістичного табору» — переважно єдині у своїй спрямованості. 
 

V. Узагальнення та систематизація знань 

 Бесіда.

- Коли був утворений Європейський союз?

- Назвіть та покажіть на карті  країн учасниць союзу.

- Назвіть напрямки інтеграційних процесів.

 

Перевірка учнівських «шпаргалок» на оцінку.

 

VІ. Домашнє завдання 

1. Робота з  § __    підручника
2. Міні-твір-роздум на тему « Причини та роль інтеграційних процесів у Європі».
3. 4 учні випереджальне завдання – презентації  на тему «Міжнародні організації в Європі»