Розробка уроку "Природні зони Африки"

Конспект уроку

географії у 7 класі

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Підготувала

                                                  вчитель географії

                                                             Станіславської гімназії

                                                                     Басиста Лариса Григорівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: « Природні зони Африки».

Проєктна діяльність: Природні зони Африки: фотосафарі найбільшими національними парками  материка.

Мета: сформувати в учнів поняття про особливості розміщення природних зон Африки; поглибити систему знань учнів про взаємозв’язок природних компонентів у складі природних зон; розвивати географічне мислення, вміння застосовувати знання на практиці в нових нестандартних ситуаціях;

виховувати інтерес до даної теми, любов та бережне ставлення до природи.

Формування предметних компетентностей: Називає рослинний і тваринний світ екваторіальних лісів, саван і пустель; природні зони Африки;

використовує географічні знання у проєктній діяльності; називає внутрішні води;  використовує географічні знання у практичній діяльності.

Формування ключових компетентностей: саморозвитку й самоосвіти - створення проблемних ситуацій, уміння розв’язувати завдання;

інформаційної – відпрацювання вмінь робити висновки й узагальнення; соціально-трудової – вміння, спираючись на отримані знання, самостійно працювати, розвивати гнучкість отриманих знань;

комунікативної – вміння працювати в групі.

Тип  уроку: комбінований урок.

Методи  та  прийоми:

a) інформаційно-рецептивний:  словесний, наочний,  розповідь, бесіда;

б) інтерактивні: ігри, тести, програмовані  завдання;

в) пошукові: групові  форми  роботи, взаємопов’язані  запитання.

Міжпредметні  зв’язки: історія, інтегрований курс «Пізнаємо природу», географія, хімія, фізика.

Форми організації навчальної діяльності: фронтальна, індивідуальна, парна

Наскрізні змістові лінії

Екологічна безпека та сталий розвиток (орієнтує на усвідомлення необхідності збереження навколишнього середовища);

Здоров'я і безпека (сприяє усвідомленню значення матеріалу для зміцнення здоров’я);

Підприємливість і фінансова грамотність (сприяє забезпеченню кращого розуміння молодими українцями практичних аспектів фінансових питань)

Обладнання: підручник, таблиці, зошити, карта природних зон Африки, атласи, презентація до уроку.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Зміст уроку:

І. ОРІЄНТАЦІЯ, МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Створення сприятливої атмосфери.

 Привітання з учнями. Налаштування на роботу.

Визначення психологічного настрою учнів. Виберіть смайлик, який найбільше підходить до вашого настрою в даний час.

 

2. Мотивація. Прийом «Проблемне питання»

Чи однорідна природа материка Африки? Бідна чи багата? Які тварини там живуть і які рослини ростуть, які грунти під ними сформувались? Які компоненти взаємодіють між собою?

ІІ. ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ

1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Тема сьогоднішнього уроку « Природні зони Африки».

Мета уроку: вчити учнів давати загальну характеристику природним зонам Африки, систематизувати причинно-наслідкові зв’язки закономірного розміщення природних зон материка, продовжити закріплення уявлення учнів про компоненти природи і їх взаємозв’язок на прикладі природних зон Африки, продовжити формування поняття про висотну поясність та широтну зональність, розвивати навички роботи з різними джерелами географічних знань, розвивати вміння аналізувати та синтезувати навчальний матеріал.

Завдання. За  картою географічних поясів та природних зон світу визначте кліматичні пояси та  природні зони Африки і особливості розташування.

ІІІ. ЦІЛЕРЕАЛІЗАЦІЯ

1. Перевірка виконання домашнього завдання.

2. Усебічна перевірка ступеня раніше засвоєних знань.

Прийом «Бліцопитування»

1. До басейнів яких океанів належать річки й озера Африки?

2. Чому басейн внутрішнього стоку займає значну частину площі Африки?

3. Який тип живлення річок мають більшість річок Африки?

4. Яке походження мають улоговини озер Африки?

5. У чому полягає роль підземних вод у водопостачанні окремих районів Африки?

6. Чому, незважаючи на значну кількість річок і озер Африки, її населення часто відчуває справжній «водний голод»?

 

«Географічна  мозаїка»

1.  Кольорова річка Африки. (Оранжева)

2.  Річка, на якій знаходиться водоспад заввишки 120м – одне з див природи світу. (Замбезі)

3. Найдовша річка на материку (Ніл)

4. Найбільше за площею озеро Африки. (Вікторія)

5. Пересохлі річища (Ваді)

6. Річка, що двічі перетинає екватор (Конго)

7. Озеро, що знаходиться в пустелі Сахара (Чад)

8. Найдовше озеро в світі.....(Танганьїка)

9. Водоспад, названий  на честь королеви Англії.(Вікторія)

3. Сприйняття й усвідомлення учнями нового матеріалу.

Давайте з вами повторимо визначення «Природна зона».

Природна зона – це частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами, а підставою для їх виділення є співвідношення тепла й вологи.

Заповніть схему і впишіть в кружечки компоненти природного комплексу.

 

Природні зони Африки, так само як і  кліматичні пояси, розташовані майже симетрично по обидва боки від екватора. Материк займає межі екваторіального, двох субекваторіальних, двох тропічних і двох субтропічних поясів. Тут сформувалися вологі екваторіальні та перемінно-вологі ліси, савани та рідколісся, пустелі та напівпустелі, вічнозелені твердо листі ліси та чагарники. У їхньому розміщенні виражена широтна зональність (мал.  1). Зона вологих екваторіальних лісів займає басейн річки Конго на північ і  південь від екватора та узбережжя Гвінейської затоки (мал.  2). Велика кількість тепла та вологи екваторіального клімату створює ідеальні умови для розвитку організмів. Тут панує царство екваторіальних дощових лісів — гілеї (у перекладі з грецької мови — ліс). Їхня особлива риса  —  ярусність, тобто розподіл рослин за висотою відповідно до їхніх потреб у  світлі. Наче колони, що підпирають небо, височіють дерева-велетні. Вони сягають 40—50 і навіть 80 м! Серед них «дерева-вискочки» сейби, різні види пальм, фікуси. У  нижніх ярусах ростуть банани, деревоподібні папороті, червоне, ебенове, сандалове, хлібне дерева. Уся лісова рослинність переплетена ліанами.

Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. Вони дуже бідні на поживні речовини, які швидко засвоюються рослинами, оскільки органічні рештки в  умовах тепла й  вологи швидко розкладаються мікроорганізмами.

Африканська гілея — батьківщина цінних господарських порід дерев: какао, ебенового дерева з  високоякісною деревиною, олійної пальми (мал. 3).

Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий та різноманітний. У  наземному ярусі живуть дрібні копитні, лісові свині, лісові слони, горили; біля водойм  — карликові бегемоти, окапі (родичі жирафів). Найбільшим хижаком екваторіальних лісів є  леопард (мал.  4). У  кронах дерев багато мавп: мартишки, колобуси, шимпанзе. Велика кількість птахів, комах, гризунів. Повсюдно селяться земноводні (жаби). На всіх ярусах поширені терміти.

На півдні, півночі й  сході зона вологих екваторіальних лісів змінюється зоною перемінно-вологих листопадних лісів, а потім рідколісся і саван. Така зміна пояснюється зменшенням річної кількості опадів і  появою сухого періоду року.

1. Природні комплекси Африки.

Зони повторюються двічі, крім гілеї. Майже збігаються з кліматичними поясами. Близько 50% території посушливі. На сході є території з висотною поясністю, кількість поясів залежить від висоти і положення відносно екватора.

Ґрунтовий покрив має зональну закономірність, але порівняно з рослинним і тваринним світом, більш мозаїчний (долини річок, райони значного розчленування рельєфу). У пустелях значні ділянки з відсутністю ґрунтів. За виключенням ґрунтів, саван та азональних алювіальних ґрунтів ґрунтовий покрив вирізняється малою родючістю.

2. Вологі екваторіальні ліси (гілеї)

Особливості: значна щільність рослинного покриву, багатошаровість (залежно від тіньовитривалості), близько 1000 видів дерев, відсутність сезонів, ґрунти червоно-жовті фералітні, бідні на гумус (промивний режим, швидке поглинання перегною рослинами), тварини переважно на деревах, наземні тварини невеликих розмірів, постійне затемнення.

3. Перемінно-вологі ліси

Особливості: вузькою смугою на межі із саваною, більш розріджений покрив, з'являється сезон без дощів, ґрунти червоні, проникають тварини саван.

4. Савани й рідколісся

Особливості: досягають 16—18° пн.  ш., а  на півдні переходять за Південний тропік, займаючи 40% території (мал. 5) (найбільший % на Землі), ґрунти й рослини чітко збіднюються в напрямку пустель (від трьохметрових трав з дібровами дерев, які ростуть подекуди, до жорстких трав, колючих чагарників, рослин із м'ясистими частинами), різка зміна вигляду за сезонами, велике скупчення травоїдних тварин, хижаків, які на них полюють, птахів, комах. Для більшості дерев характерна зонтична форма крони. Із деревних порід у  савані переважають баобаби, зонтичні акації, мімози, пальми. У  міру просування в  напрямку пустель тривалість посушливого періоду збільшується; трав’яний покрив стає низькорослим, розрідженим, з’являються деревоподібні молочаї, алое з  м’ясистим колючим листям.

У  саванах формуються червоні й  червоно-бурі ґрунти. Достатня кількість трав’яного покриву в  савані створює сприятливі умови для життя великих травоїдних тварин: слонів (мал.  6), носорогів, жирафів, антилоп тощо. Їхні великі стада привертають увагу численних хижаків: левів, гепардів,

леопардів, шакалів, гієн. У  водоймах живуть бегемоти, крокодили, фламінго. Дуже багато термітів.

5. Напівпустелі та пустелі

На півночі Африки тропічні пустелі займають величезну територію  — близько 7  млн. км2, їх поєднують під загальною географічною назвою — Сахара. Повітря в Сахарі завжди сухе й  насичене пилом, відносна вологість дуже мала, іноді нижче 25 %. У  літній день повітря прогрівається до +40°С, іноді до +50°С, а пісок розжарюється до +80°С.

Особливості: незначна кількість опадів обумовлює бідну чагарникову рослинність, таку, що накопичує вологу (виключення оазиси), тварини пристосовані до швидкого пересування, велика амплітуда добових температур сприяє розвитку норних тварин, зона насувається на савани (Сахель). Рослинність досить бідна і  має специфічні пристосування: листки замінені колючками, корені поширюються далеко вшир і  вглиб. Подекуди зустрічаються багаторічні чагарники з верблюжої колючки та молочаїв, на засолених ділянках є  полин, солянка.

У напівпустелях ростуть алое, дикий червоний огірок, акації, тверді злаки. У  пустелі Наміб можна побачити унікальну рослину  — вельвічію (мал.  7).

Лише в оазисах розвивається багата рослинність. Основна рослина оазисів — фінікова пальма. Більша частина пустель позбавлена ґрунтового покриву, лише подекуди формуються сірі пустельні малородючі ґрунти.

Тут водяться тварини, які вживають мало води або здатні долати великі відстані в  її пошуках. Це антилопи, верблюди,плямисті гієни, шакали, лисиці, страуси. Характерна велика кількість ящірок, змій, скорпіонів, тарантулів. У  спекотний час багато мешканців пустелі зариваються глибоко в  пісок,

ховаються в  нори, а  активне життя ведуть уночі.

6. Твердолисті вічнозелені ліси й чагарники

Сформувалися на північному та південному заході материка в  областях із субтропічним середземноморським кліматом на коричневих ґрунтах. Це світлий ліс із вічнозеленими сосною, кедром, кипарисом, корковим дубом, маслиною. На схилах ростуть густі зарості мирта, лавра, олеандра, карликових пальм. Є дикі гладіолуси, гербари, кали. У лісах мешкають дикі кози, гадюки, черепахи, орли, скорпіони тощо.

Особливості: опади взимку, тому рослини пристосовані до зменшення випаровування, майже повністю змінені антропогенними ландшафтами. Тут багато виноградників, плантацій цитрусових, вирощують зернові, бавовник.

7. Висотна поясність

В гірських масивах Африки  простежується вертикальна поясність. й на схилах гір екваторіальної Африки природних поясів більше, ніж в Атлаських і Капських горах, що пояснюється їхнім положенням і значною висотою.

Кіліманджаро: вологі тропічні ліси (до 1200 м), саванні комплекси (до 2000 м), гірські ліси (до 3000 м), гірські луки (до 4800 м), сніги й льодовики.

4. Осмислення, первинна перевірка розуміння й корекція засвоєння нових знань.

Проєктна діяльність: Природні зони Африки: фотосафарі найбільшими національними парками материка.

«Складання порівняльної характеристики природних зон Африки».

 

Природні зони Африки

Назва природної зони	Географічне положення	Клімат	Ґрунти	Представники рослинного світу	Представники тваринного світу
Вологі екваторіальні ліси
Савани і рідколісся
Пустелі та напівпустелі

 

5. Закріплення знань і способів дій.

Робота з контурною картою.

Завдання: позначити і надписати на контурній карті природні зони Африки.

 

Міні – диктант

Умовні позначення відповідей: Г – гілеї, С-савани, П- пустелі,.

1.​ Вічнозелені ліси, що ростуть у 6 – 7 ярусів.--г

2.​ Тут росте товсте бочкоподібне дерево.--с

3.​ Тварини й рослини тут дуже економлять воду.--п

4.​ Проживає «велика п’ятірка» : слон, носоріг, буйвіл, лев, жираф.--с

5.​ Батьківщина кавунів і вельвічії.--п

6.​ Поширені жовто-червоні малородючі грунти.--г

7.​ Частина рослин є ефемерами.---п

8.​ Острівцями життя є оазиси, а їхньою царицею фінікова пальма.--п

9.​ Ростуть високі трави, в яких може сховатися вершник.--с

 

IV. РЕФЛЕКСИВНО-ОЦІНЮЮЧИЙ ЕТАП.

1. Підведення підсумків уроку.

 

2. Рефлексія.

•          До якої природної зони ви б здійснили реальну подорож і чому?

Стратегія «Fishboun»: формулюється проблема: зона саван найбільше змінена людиною. (учні визначають причини і наслідки)

 

МОЇ ВРАЖЕННЯ. Яку природну зону ви обрали б для життя в Африці (як найбільш сприятливу)? Чому?

 

«Незавершене речення»

•      Найкраще мені вдалося…
•      У мене були труднощі…
•      Мене вразило
•      Я навчився/навчилася…
•      Тепер я можу… Тому що…
•       

3. Інформування про домашнє завдання. Опрацювати §16. Підготувати повідомлення про один із природоохоронних  об`єктів Африки.

 

4. Оцінювання.

.