Розробка уроку з історії України для 8 класу на тему" Військо Запорозьке. Перші козацькі повстання"

Тема. Виникнення українського козацтва та перших січей.

Мета: з’ясувати, як і чому виникло українське козацтво; розповісти про появу перших січей і діяльність Д. Вишневецького; охарактеризувати життя й побут козаків; продовжити формування в учнів навичок критичного мислення; виховувати повагу до історичного минулого Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: козак, Дике Поле, Дніпровський Низ, Великий Луг, Запорожжя, покозачення, низове козацтво.

Основні дати та події: 1489 р. — перша писемна згадка в історичних джерелах про українських козаків; 50-ті рр. XVI ст. — спорудження Д. Вишневецьким замку на острові Мала Хортиця.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

Бесіда

1. Якими були передумови укладення Люблінської унії?

2. Визначте основні відмінності в позиціях польської, литовської та української сторін щодо об’єднання Польщі та Литви.

3. Як було укладено Люблінську унію?

4. Охарактеризуйте адміністративно-політичний устрій українських земель у складі Речі Посполитої.

Перевірка творчого завдання

Обговорення результатів виконання учнями творчого завдання, отриманого на минулому уроці.

III. Вивчення нового матеріалу

Актуалізація опорних знань

1. Якими були основні стани українського суспільства на початку XVI ст.?

2. За картою в атласі визначте, із якими державами в середині XVI ст. межували українські землі на півдні.

3. Чи можна вважати, що українське південне порубіжжя було центром протистояння християнського й мусульманського світів? Обґрунтуйте свою думку.

1. Виникнення українського козацтва.

Розповідь учителя

Кінець XV ст. став часом появи на історичній арені українського козацтва. Перша згадка про українських козаків у писемних джерелах датована 1489 р.

Робота з термінами та поняттями

Козацтво — від XV—XVI ст. збірна назва козаків в Україні й сусідніх державах. Слово «козак» тюркського походження, що означає «вільна людина», «страж», «конвоїр», «воїн-найманець», «шукач пригод» тощо. Воно вживалося щодо вільних людей, які населяли південноукраїнські степи. Унаслідок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. козацтво стало привілейованим станом.

Передумови виникнення козацтва були пов’язані з історичною ситуацією на українських землях наприкінці XVI ст. У той час південно-східна межа розселення українців досягала так званого Дикого Поля — не обжитих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими притоками Десни та Дніпра. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були надзвичайно сприятливі для господарської діяльності людини.

Робота з документом

З опису природних багатств Дикого Поля Михалоном Литвином Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкур, а м’ясо через велику його кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиці така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір’я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.

Запитання до документа

1) Яким є ставлення автора до того, про що він розповідає? Чому ви так вважаєте?

2) Чим приваблювало Дике Поле українців?

3) Яким видам господарювання сприяли природні багатства Дикого Поля?

Розповідь учителя

Міщани, бояри й селяни створювали ватаги уходників, які вирушали до Дикого Поля займатися степовими промислами (мисливством, рибальством, бджільництвом). Освоєння українським населенням цих територій майже одразу викликало протистояння з боку васалів Кримського ханства та Османської імперії ногайських татар, улуси (кочові стійбища) яких були розташовані в південній частині Дикого Поля. Заняття промислами в необжитих степах вимагало від уходників відваги й певних військових навичок, оскільки досить часто виникали сутички між ними та татарськими ватагами. Тому уходники об’єднувалися в загони, обирали досвідчених ватажків і відповідно озброювалися.

Численні конфлікти між уходниками й татарами загострювали стосунки між ними. У 1475 р. Кримське ханство стало васалом Османської імперії й активізувало свою боротьбу із сусідніми християнськими державами. Першими жертвами татарських погромів стали жителі півдня Київського й Брацлавського воєводств. Нечисленні гарнізони в місцевих замках не могли зупинити нападників. Місцеве населення змушене було самостійно об’єднуватися перед татарською небезпекою.

Із часом уходників, що вирушали до Дикого Поля, здійснювали походи в Степ проти татар або захищали від них власні оселі, стали називати козаками. До середини XVI ст. більшість із них козакували лише певний час, а потім поверталися до своїх повсякденних занять.

Основними причинами виникнення українського козацтва стали процеси, пов’язані з освоєнням українцями степів Дикого Поля, і необхідність організації захисту населення Південної Київщини і Східного Поділля від набігів татар.

Робота зі схемою

(Учитель демонструє учням схему.)

Зверніть увагу!

Своєрідність феномену українського козацтва полягала в тому, що воно не лише активно освоювало нові землі й протистояло турецько-татарській агресії, а й згодом очолило український національно-визвольний рух проти польського панування.

2. Поява перших козацьких січей. Діяльність Д. Вишневецького.

Розповідь учителя

Від кінця XV ст. татарські набіги на українські землі стали регулярними й досягали навіть Волині й Північної Київщини. Щоб утриматися в Дикому Полі, козаки-уходники стали будувати дерев’яні укріплення — «городки» й «січі». У них мешкали уходники й перебували загони козаків, які могли дати відсіч ворогу. Переважна більшість козацьких січей була розташована на Дніпровському Низі. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські кочові стійбища, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.

Робота з термінами та поняттями

Дніпровський Низ — землі з обох боків Дніпра, розташовані за його порогами.

Великий Луг — заплава Дніпра, що простягалася з обох його боків від острова Хортиця приблизно на 100 км і мала ширину від 3 до 25 км; загальна площа — понад мільйон десятин землі. Нині майже вся територія Великого Лугу затоплена штучним Каховським морем.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від Дніпровських порогів.

Цікаво знати

Назва «Січ» походить від слова «сікти», «рубати» і використовувалася спочатку для позначення оборонного укріплення з дерева і хмизу. Відомі на сьогодні історичні джерела не дозволяють остаточно визначити, коли виникла перша Січ. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з’являється в 1551 р. у хроніці польського історика Мартина Бельського, де міститься повідомлення, що в першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і боротьби з татарами. Для пізнішого часу джерела дозволяють вважати першою з відомих запорозьких січей козацьку фортецю, зведену в 50-х рр. XVI ст. на острові Хортиця відомим українським князем Дмитром Вишневецьким.

Розповідь учителя

У середині XVI ст. литовський уряд вирішив використати досвід козаків і розпочати на південному порубіжжі будівництво фортець для відсічі набігам татар. Проте через брак коштів цю ідею не було втілено в життя. Реалізувати її вдалося лише князю Дмитру Вишневецькому.

Постать в історії

Дмитро Вишневецький (1516—1563) — нащадок великого литовського князя Ольгерда, один із перших відомих в історії ватажків українського козацтва. Народився в місті Вишнівець на Волині. На початку 50-х рр. XVI ст. він уже був черкаським і канівським старостою та організував відсіч турецьким нападникам. У цей час під керівництвом Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця було збудовано замок-«городок», який вважається попередником Запорозької Січі. Поява козацької фортеці в татарських володіннях стала неприємною несподіванкою для кримського хана. Закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь узяв під захист козаків-уходників на Великому Лузі й почав здійснювати сміливі рейди проти татарських і турецьких фортець у пониззі Дніпра й Південного Бугу. 29 червня 1556 р. Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і командою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року — фортецю Аслам-Кермен. Захоплені у ворога гармати князь установив у Хортицькому замку.

На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу кримського хана. Проте восени цього ж року об’єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити Малу Хортицю.

На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Героїзм та мученицька смерть князя уславлені в народній думі «Про козака Байду».

Розповідь учителя

Із загибеллю Вишневецького козацька організація не розпалася: у 80-х рр. XVI ст. з’являється термін «січові козаки». Поступово вони стали відчувати себе самостійною військово-політичною силою і вести незалежну від Польщі політику: укладати договори з Москвою, Кримом, Молдавією, здійснювати військові походи без дозволу польського уряду.

Умовами прийняття на Січ були: знання української мови, православна віра, уміння володіти зброєю. Січовий козак мав дотримуватися традицій товариства і клятви на вірність йому, бути неодруженим. Сімейні козаки могли мати своє господарство та сім’ю і проживати в містах та містечках, у селах за межами Січі.

Козаки здійснювали походи Чорним морем, на турецькі й татарські міста, у яких визволяли полонених, захоплювали трофеї і здобич: зброю, гроші, цінні речі, коней, худобу тощо.

Робота з термінами та поняттями

Покозачення — перехід представників різних верств українського суспільства до козацтва як один зі способів зміни свого соціального стану.

Низове козацтво — назва, що вживалася щодо козаків-запорожців, які селилися в нижній течії Дніпра.

3. Життя та побут козаків.

Самостійне опрацювання учнями відповідного пункту параграфа

Додатковий матеріал

У першій половині XVI ст. в соціальній структурі населення України поступово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося в окремий міжстановий прошарок. Козакування як побутове явище ставало звичним для українського суспільства XVI ст. Із південноукраїнських замків і сіл рушали до Степу ватаги шукачів легкої здобичі. Спочатку «ходити в козацтво» означало насамперед рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич. Пізніше, коли головним завданням козацтва стало протидіяти набігам татар в українському порубіжжі, «козацьким хлібом» почали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів.

Умови життя козаків-уходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності витримувати холод і спеку, негаразди воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі шаровари, сорочку, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підперізувалися поясом. Взуттям служили чоботи, а головним убором — шапка.

Козацька їжа була невибагливою, але поживною. Вони готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви із пшона, житнього борошна й риби, вживали в їжу смажену дичину та в’ялену рибу. Козацьке життя було дуже насиченим, адже все доводилося робити власноруч. Заняття різноманітними промислами поєднувалися з воєнною службою, лагодженням зброї та спорядження, приготуванням їжі, запасів для походів. Проте в короткі хвилини дозвілля козаки любили співати, грати на кобзі й танцювати.

Після завершення воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те що козаки захищали кордони від набігів татар, литовська й польська влада часто не схвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, вони створювали чимало проблем великому князю литовському й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського і Брацлавського воєводств покладалися обов’язки контролювати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів проти татар.

Робота з документом

Із листа кримського хана Сагіб-Гірея до польського короля Сигізмунда І (початок 40-х рр. XVI ст.) …Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вам про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажаєте зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й присягу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.

Запитання до документа

Як козацькі походи ускладнювали стосунки між польським королем і кримським ханом?

IV. Закріплення нових знань

I варіант

Бесіда

1. Яким роком датується перша писемна згадка про українських козаків?

2. Що таке Дике Поле?

3. Якими були причини виникнення українського козацтва?

4. Що таке Великий Луг?

5. На якому острові заснував свій замок-«городок» Д. Вишневецький?

6. Коли козацтво стало окремим станом українського суспільства?

Творче завдання

Відомий український історик І. Крип’якевич писав про українське козацтво, що «у степах виробився оригінальний тип господарки, а в його обороні — нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами постала нова козацька суспільність, зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Чи поділяєте ви цю думку? Наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.

II варіант

Дидактична гра «Продовж розповідь»

Правила гри наведено в розробці уроку № 3.

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Від кінця XV ст. в історичних свідченнях з’являються відомості про появу козацтва на теренах південноукраїнських степів. В умовах порубіжжя формується своєрідний тип козака — людини, характерною рисою якої було поєднання в одній особі воїна і трудівника.

Значення діяльності Д. Вишневецького для становлення козацтва полягає в тому, що він, на відміну від інших старост південноукраїнських міст, уперше розгорнув діяльність на Запорожжі.

Формування своєрідного життя й побуту козаків сприяло поступовому його перетворенню з міжстанового прошарку на окремий стан українського суспільства, що виник у 70—80-х рр. XVI ст.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 3 (§ 3*) підручника.

2. Творче завдання. Історики дотримуються різних думок щодо походження українського козацтва та виникнення перших січей. Ознайомитися з ними за додатковою літературою або ресурсами Інтернету і підготувати повідомлення.