Розробка уроку з історії України на тему «Суспільно – політичне життя в Україні в 1920-1930-х рр.»

Розробка уроку з історії України                                                                                                 на тему:                                                                                                                                 «Суспільно – політичне життя в Україні в 1920-1930-х рр.»

Мета:

•      ознайомити учнів з навчальним матеріалом; сприяти виявленню й розвитку пізнавального інтересу;          
•      залучати учнів до роботи з додатковою літературою й комп’ютерною мережею Інтернет;             
•      формувати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;                                           визначати роль особистості в історії;                  
•      виховувати несприйняття будь-яких проявів тоталітаризму.                                                            

Тип уроку: урок застосування знань учнів.                                                                                                                                                                                     Основні поняття: тоталітаризм, сталінізм, партійно-державна номенклатура, партійні чищення, політичні репресії, ворог народу, геноцид, культ особистості. Основні дати:

•      1928 р. – «Шахтинська справа»;
•      1932-1933 рр. – голодомор в Україні;
•      1933 р. – самогубство М. Скрипника;
•      9 березня (9 квітня) 1933 р. – процес СВУ;
•      1936 – 1938 рр. – «Великий терор».                                  

Епіграф: Геній і лиходійство – дві речі несумісні.                                                                                   

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП                                                                                                       ІІ. МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП                                                                                                                           Учитель. Сьогоднішній урок – це урок – синтез. На понятті «синтез» я хочу зупинитися докладніше. У хімії синтез означає одержання складних хімічних сполук, а щодо історії так називають метод дослідження. Готуючись до уроку, ви одержали завдання різного характеру, усі набуті вами знання належить звести разом, щоб розв’язати головне завдання уроку – визначити роль особистості в історії; проаналізувати внутрішні мотиви її діяльності; визначити зв'язок між процесами, що відбуваються, й особистими якостями лідера.                                                                    Наприкінці уроку ми спробуємо надати відповідь на запитання: «Тоталітарний за своєю суттю комуністичний режим, що встановився в 1930-ті рр. ХХ ст. в УРСР, був єдиним і виправданим за умов, що склалися?» Давайте проведемо попереднє голосування, щоб визначити вашу позицію з цього питання. (Результат записуємо на дошці.)                                                                                                                                                                             На дошці записаний ланцюжок дат:

•      1928 р.;
•      1933 р.;
•      9 березня – 19 квітня 1933 р.;
•      1936 – 1938 рр.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1– Й ЕТАП

                                                            Епіграф: Доля людини – це його вдача.                                                                                                                                                                                                

Мета:

•      за допомогою аналізу додаткової інформації про Й. Сталіна подати інформацію за схемою: «Сталін як особистість», «Сталін – сім’янин», «Сталін і товариші по партії», «Сталін і культ особи»;
•      визначити, яким чином особа здатна впливати на суспільні процеси. 

Учитель. Суспільно-політичне життя України 30-х рр. нерозривно пов’язане з ім’ям першого секретаря ВКП(б) Йосифом Сталіним. Це одна із найбільш складних постатей в історії. Із одного боку він асоціюється зі страшними репресіями, з іншого – з гігантами перших п’ятирічок: Дніпрогесом, Харківським тракторним заводом тощо. Сталін – це непрощенні помилки в ході індустріалізації й колективізації, і водночас розгром фашизму. Тож яким він був – «великий вождь усіх часів і народів?»                                                                                                               

•      Завдання                                                                                                                                                                                       

Запишіть ті риси характеру Й. Сталіна, які, на ваш погляд, красномовно характеризують цю історичну особу, для того, щоб визначити його роль в історії. Остаточно ми спробуємо визначитись наприкінці модуля.                                                                                                  Спочатку давайте з’ясуємо значення деяких понять, записаних в «Аркуші-підказці», які ми приготували для кожного з вас. Використовуючи записи в ньому, ви зможете готувати за ними домашнє завдання.                                                                                              1. Що означає термін «тоталітаризм»? Коли він виник уперше?                                                          2. Поясніть поняття «культ особи».                                                                                              3. Що таке репресії?                                                                                                                                                                                                                                             

•      Повідомлення учнів                                                                                                                                   

•      1-ше повідомлення: «Сталін як особа»;                                                                                                                                             
•      2-ге повідомлення: «Сталін – сім’янин»;                                             
•      3-тє повідомлення: «Психологія і характер Сталіна»;
•      4-те повідомлення: «Сталін і культ особи» (див. додатки)

Учитель. Я наведу вам висловлювання сучасників щодо Сталіна. Михайло Шолохов зазначав: «Ходить, посміхається, а очі як у тигра»; Лев Троцький наголошував: «Сталін – геніальна посередність»; Микола Бухарін казав: «Чингісхан, що прочитав Маркса».                                                                                                                                             Не менш яскравими, на мій погляд, були прізвиська, які закріпилися за Сталіним серед різних верств суспільства. Так, серед грузинів-партійців у нього була кличка «Коба», товариші юності називали його «Сосо», опозиціонери – «Шалений Віссаріон». Для співробітників НКВС він був «Іван Васильович» (Грозний), в’язні називали його «Вусатий», охоронці – «Рябий), а офіційно – «Батько рідний».                                                             Підсумки етапу                                                                                                                                                   

•      Тож яким був Йосип Сталін?                                                       

2-й ЕТАП

Епіграф.                                                                                                                                                Без справжньої любові до людства немає справжньої любові до Батьківщини.                                                                                                                                                                                          А. Франц

Мета:

•      з’ясувати сутність понять: партійно-державна номенклатура, репресії, партійні чищення, «ворог народу», «Великий терор»;
•      на прикладах «Шахтинської справи», «Процесу над Союзом визволення України», розправи з І. Якіром, П. Любченком, М. Скрипником пояснити особливості політичних процесів;
•      визначити роль Сталіна в організації масових репресій.

Учитель. Подальша робота над вивченням теми передбачає розгляд питання про репресії, які стали основною складовою суспільно-політичного життя 20-30-х рр. в Україні. Але спочатку давайте знову звернемося до «Листка-підказки» і дамо визначення понять, необхідних для глибокого розуміння суті процесів, що відбувалися в той період у країні.                                                                                                                                 

•      Робота на поняттями

•      «Партійно-державна номенклатура»,
•      «партійні чищення»,
•      «ворог народу» та інші

Учитель, На календарі був 1927 рік. Чим же уславився цей рік для країни7 Цього року відбувся ХV з’їзд ВКП(б), який проголосив курс на прискорену колективізацію. Тоді ж був затверджений директивний план розвитку народного господарства на першу п’ятирічку, сталася перша в Україні хлібозаготівельна криза, нарешті, відбулися зміни в політичному керівництві СРСР, які започаткували масові репресії.                                                                                                                                                                                 Потенційним суперником Сталіна у боротьбі за лідерство в партії був Лев Троцький. Саме він був одним з головних претендентів на посаду першого керівника країни. На цьому неодноразово незадовго до смерті наголошував тодішній лідер партії В. Ленін. Троцького обвинуватили в «підкопі під НЕП», виключили з партії. Таким чином, шлях до необмеженої влади в партії й державі для Сталіна був відкритий, і усі зусилля він спрямував на пошук класових ворогів. 1928 р. відбувся процес над «шкідниками» у вугільній промисловості, так звана «Шахтинська справа», що поклала початок масовим репресіям проти української технічної еліти.                                                                                                                                       «Класові вороги» проти індустріалізації», «Інженерів потрібно розстрілювати без суду» - такими заголовками майоріли газети, видані в липні 1928 р. То що ж таке «Шахтинська справа»? Давайте послухаємо очевидців.                                                                                                        Журналіст. Я представляю редакцію газети «Нова Юзівка». Ви працювали на шахті й були свідком «Шахтинської справи». Скажіть, у чому звинувачували учасників процесу?                                                                                                                        Шахтар. Головне звинувачення – це шкідництво, тобто вибухи й затоплення шахт, псування устаткування, підпал електростанцій, свідомі зриви доправок продуктів харчування для гірників.                                                                                                                                                                                                    Журналіст. Скажіть, все перераховане вами справді було?                                                                                                                                      Шахтар. Звичайно, ні! Це була нахабна брехня. У період індустріалізації країна мала гостру потребу у вугіллі. Уряд вимагав збільшення планів, а обладнання залишалось старим. Воно не витримувало навантажень, що й призводило до аварій, у тому числі й зі смертельними наслідками.                                                                                                                                                                             Журналіст. А це правда, що на шахтах Донбасу 1928 р. працювала значна група інженерів, які розпочали свою трудову діяльність ще до 1917 р.?                                                             Шахтар. Так, це правда. Це були інтелігентні, переважно літні, люди. Вони були проти «штурмівщини» й розуміли суть економічних прорахунків Раднаркому, не сприймали необдуманих вказівок, через які порушувалися техніка безпеки й технологічні процеси. «Спеців» обвинуватили в підриві кам’яновугільного виробництва, у зайвих витратах капіталу, зниженні якості, а також у розвалі шахт і заводів.                                                                                                                                                                 Журналіст. То невже жоден з вищеперерахованих вами аргументів на суді не був доведений?                                                                                                                                                                  Шахтар. Звичайно, ні. Адже процес був показовим. 37 томів нараховувала «Шахтинська справа», де все – від першої сторінки й до останньої – було вигадкою. Проте як переконливо говорив прокурор! Я був свідком того, як 12-річний хлопчик, син одного з підсудних, під час судового засідання підвівся у залі й голосно сказав своєму батькові: «Я ненавиджу тебе. Ти ворог народу. Я не хочу носити твоє прізвище й зрікаюся тебе».                                                                                                                  Журналіст. А чи можете ви охарактеризувати більш докладно кого-небудь із засуджених за «Шахтинською справою»?                                                                                                                        Шахтар. Про їхню долю варто розповісти окремо. До революції Омелян Колодуб був власником шахт, що мав 100 тисяч капіталу. Колеги вважали його професіоналом. Він був автором декількох брошур, присвячених підвищенню продуктивності праці на донбаських шахтах. На процесі Колодуб заявив, що всі негаразди пов’язані з бюрократизацією керування: техперсонал боїться працювати, а робітникам остогидла зрівнялівка в оплаті праці. Микола Бояршинов працював на шахті ще до революції. Пізніше був завідувачем технічним відділом «Донвугілля», а потім його призначили директором. Він також був членом Президії інженерів України. У його характеристиці зазначено: «Лояльний працівник. Працює як віл на наш млин».                                                                                                                                           Журналіст. Яким же був вирок суду?                                                                                                                                                      Шахтар. Вирок Верховного суду СРСР під головуванням Вишинського особливою оригінальністю не відрізнявся: 11 осіб були засуджені до вищої міри покарання, 4 – виправдали, а решту, 38 осіб, присудили до різних термінів ув’язнення. 9 липня 1928 р. 7 осіб засуджених за «Шахтинською справою», були розстріляні.                                                                                                                                                Журналіст. Давайте уточнимо, якою ж була кількість засуджених за справою?                                           Шахтар. Усього було засуджено 49 осіб, з яких 7 – розстріляно.                                                                      Журналіст. Як вплинув судовий процес за так званою «Шахтинською справою» на роботу вугільних підприємств?                                                                                                                  Шахтар. У результаті «Шахтинської справи» на підприємствах Донбасу різко знизилася дисципліна. Нерідко робітники відмовлялися виконувати розпорядження інженерів, кваліфікуючи їх як зрадницькі. Почастішали прогули. Сотні інженерів були заарештовані або звільнені. Найбільш далекоглядні звільнились самі. Плани першої п’ятирічки у вугільній промисловості так і не були виконані. Знищивши старе покоління інженерів, країна не змогла в короткий час підготувати нових.                                                                                                                                                  Журналіст. Дякую за інтерв’ю. З вами був представник редакції «Нова Юзівка».                                                                       Учитель. Аналізуючи «Шахтинську справу», історики дійшли висновку, що вона ставила на меті залякати стару інтелігенцію і примусити її працювати на новий режим. Восени 1929 р. ОГПУ оголосила про викриття іншої підпільної організації – Союзу визволення України.                                                                                                                       Союз визволення України – міфічна організація, створена 1929 року органами ДПУ УРСР для дискредитації української наукової інтелігенції. З однойменною організацією часів Першої світової війни ця організація ніяких зв’язків не мала – чекісти просто використали стару назву. У ході судового процесу над «членами» СВУ було репресовано 474 осіб; до вищої міри покарання були засуджені 15 осіб, засуджені до різних термінів ув’язнення 192 осіб, вислано за межі України – 87; умовно засуджені – 3 особи; звільнені від покарання – 124 особи. За спогадами учасників процесу Б. Ф. Матушевського і Ю. В. Виноградова, уповноважений ДПУ, що вів дізнання, на допитах не втомлювався повторювати: «Нам потрібно українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання й воно буде виконано; кого не поставимо – перестріляємо». Підсудними стали видатні діячі української інтелігенції, у тому числі й академіки.                                                                                                                                                                                 Давайте звернемося до «Аркуша підказки» і знайдемо там поняття «партійні чищення».                                                                                                                                                    Терміном «чищення» іноді називають також масові репресії в партії, армії й державному апараті СРСР, які здійснювали за вказівками Сталіна у другій половині 30-х років. У зв’язку із цим наведемо висловлювання Лева Троцького, який наголошував на принциповій відмінності «сталінських чисток» і «чисток ленінської епохи». Він писав: «У перший період радянської влади революційна партія позбувалась кар’єристів; згідно із цим комітети створювалися зі старих революційних робітників. Викидали за борт шукачів пригод, кар’єристів або просто шахраїв, що намагалися у досить значній кількості «приліпитися» до влади. Чистки останніх років, навпаки, спрямовані повністю й цілком проти старої революційної партії. Організаторами чисток є найбільш бюрократичні й за своїм типом найбільш низькопробні елементи партії. Жертвами чистки є найбільш вірні, віддані революційним традиціям елементи й, насамперед, старші революційні покоління. Якщо в перший період пролетарська партія позбавлялась негідних елементів і буржуазії, то зараз буржуазна бюрократія очищається від справжніх революційних пролетарських елементів».                                                                                                                                                                                                                                                              Підсумки етапу                                                                                                                                               

•      Визначте одним реченням участь Сталіна в організації масових політичних репресій у 1930-х рр.

3 – Й ЕТАП

Епіграф:                                                                                                                                        Вшанування з нашого боку заслуговує той, хто панує над розумом силою правди,                  а не ті, які насильно перетворюють людей на рабів.                                                                            Вольтер

Мета:

•      на конкретних прикладах (репресій проти партійних радянських працівників, військових і командирів Червоної армії, голодомору 1932 – 1933 рр.) показати механізм дії репресивної машини;                                                                                  
•      розкрити суть понять «партійно-державна номенклатура», «Великий терор»;
•      сприяти розвиткові в учнів почуття власної гідності, необхідності протистояти злу, відстоювати власну думку, формувати активну життєву позицію.                                                                              

Учитель. Епіграфом 3 етапу є слова великого Вольтера. У цій частині уроку ми торкнемося репресій проти діячів партії, вищих посадових осіб, командирів Червоної армії.                                                                                                                                                                          

•      Повідомлення учнів                                                                                                                                          

Повідомлення учнів про М. Скрипника, П. Любченка та Й. Якіра.                                                                 

•      Робота з документами                                                                                                                                                  

Із записок В. Винниченка «Думки про себе на тім світі» за 12 липня 1933 р.                                                                     «Скрипник одібрав собі життя …                                                                                                            1. Для того, щоб звернути увагу можновладців – товаришів на небезпеку для комунізму від того напрямку нацполітики, яку вони вибирають.                                                                     2. Щоб своєю смертю закричати проти брутальності, дурнотяпства, нахабності, лицемірства, непослідовності керівництва «в новому курсі нацполітики».                                                                                                                                   3. Щоб своєю смертю дати гасло іншим товаришам, які хочуть бути чесними, щирими, послідовниками-комуністами, щоб довести, що його політика не була помилковою, не була в інтересах його амбіцій чи вигід, чи якихось інших особистих національних намірів. Бо який аргумент може бути більш переконливим за смерть? Не знаю, чи можновладці ще здатні почути цей зойк, відчути пересторогу … Це покаже майбутня національна політика».                                                           

Про самогубство голови Раднаркому УРСР П. П. Любченка. Із виступу першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора на серпневому (1937) пленумі ЦК КП(б)У.                                                                                                                          «Любченко покінчив життя самогубством, заплутавшись у своїх антирадянських зв’язках і, вочевидь, боячись відповідальності перед українським народом за зрадництво інтересів України».                                                                         

•      Завдання                                                                                                                                                                                                                                             

Прокоментуйте рядки наданих свідчень, зробіть усі можливі висновки щодо мети та методів здійснення масових політичних репресій у 1930-ті роки ХХ ст.                                                                                                            Учитель. Механізм репресій був спрощений максимально, але й чітко відпрацьований. Послухайте головні положення Постанови ЦВК СРСР про боротьбу з тероризмом.

Із постанови ЦВК СРСР про боротьбу з тероризмом                                                                                                                                   «Слідство має відбуватися протягом 10 днів. Прокурор не бере участі у судовому процесі. Підсудний не має права на адвоката. Вирок суду не підлягає оскарженню. Підсудний не може сподіватися на помилування. Смертельний вирок суду (розстріл) приводили у виконання негайно».                                                                                                                                            Учитель. Лиховісні спецавтомобілі НКВС, яких у народі називали «чорними воронками», щоночі доставляли до НКВС тисячі «ворогів народу». А потім починалися нестерпні катування (див. додатки). Стан психозу охопив Червону армію, про це свідчили численні самогубства військовослужбовців. Тільки за квітень і травень 1937 р. кількість таких випадків збільшилася по Київському військовому округу на 50, а Харківському – на 50 %.                                                                                                                                                                                                                    За підрахунками генерал-лейтенанта А. І. Тодорського, було репресовано 80 % вищих військових чинів, зокрема із п’яти маршалів – трьох (Єгоров, Блюхер, Тухачевський); із п’яти командирів І-го рангу – трьох; із десяти командармів ІІ рангу – усіх; із 199 комдивів – 136; із 28 корпусних генералів – 25; із 64 дивізійних комісарів – 58; із 456 полковників – 401.                                                                                                                                                                Своєрідним вироком сталінських злочинів служить лист Федора Раскольникова.                                                                        

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Ф. Раскольников у 10 років вступив до партії. У квітні 1917 року зустрічав В. Леніна з еміграції, допомагав створювати Червону армію, із 1918 р. – член Реввійськради, у 1920 – командувач Балтійського флоту, із 1924 р. – головний редактор журналів «Молода гвардія», «Червона новина». 1938-го був призначений повноважним представником СРСР в Естонії, Данії, Болгарії.                                                                                          Після ХVІІ зїзду партії працював за кордоном, звідки стежив за розвитком культу особи Сталіна. Багатьох, з числа тих, хто був знищений, він знав особисто і тому написав відкритого листа «Як мене зробили ворогом народу». Його викликали в Москву, але він не поїхав, тому що знав, що з Вашингтона викликали і вбили Л. Карахана. 1939 року Раскольникова оголосили поза законом. Він помер у м. Ніцці у Франції.                                                                                                                                                    Пропонуємо учням деякі рядки з листа Раскольникова.                                                                                                      Лист Раскольникова                                                                                                                                                                     «Ви, Сталіне, змусили тих, що йдуть із вами, крокувати по калюжах крові вчорашніх товаришів і друзів. У брехливій історії партії (написаної під Вашим керівництвом) ви обікрали мертвих, убитих і понівічених вами людей, привласнюючи собі їхні подвиги й заслуги …                                                                                              … Лицемірно проголошуючи інтелігенцію «сіллю землі», Ви позбавили мінімуму внутрішньої волі праці письменника, ученого, живописця. Ви насолоджуєтеся псевдомистецтвом, що з докучливою одноманітністю оспівує Вашу горезвісну «геніальність», що набила оскомину …                                                                                                                … Ви безжально винищуєте талановитих, але особисто вам не бажаних людей. Де Борис Пільняк? Де Сергій Третьяков? Де Михайло Кольцов? Де Галина Третьякова, яка завинила лише тим, що була дружиною Сокольникова. Ви заарештували їх, Сталіне ?                                                                                                                                                                        … Ви винищили талановитих російських учених. Де кращий конструктор радянських аеропланів Туполєв? Ви не помилували навіть його. Директор драмтеатру, чудовий режисер Мейєрхольд не займався політикою, але ви заарештували Мейєрхольда, Сталіне?                                                                                                                                           … Знаючи, що за нашої бідності на кадри особливо цінується кожний досвідчений і культурний дипломат, Ви заманили в Москву й знищили одного за іншим майже усіх радянських полпредів. Ви зруйнували вщент весь апарат Народного комісаріату іноземних справ …                                                                                                               … Напередодні війни Ви руйнуєте Червону армію, любов і гордість країни, оплот її міці. Ви обезголовили армію і флот. Ви убили найбільш талановитих полководців, вихованих на досвіді світової й громадянської воєн. У момент найбільшої військової небезпеки Ви продовжуєте винищувати керівників армії, середній командний склад і молодших командирів. Де маршал Блюхер і Єгоров? Ви заарештували їх.                                                                                                                                         … Під тиском радянського народу Ви воскрешаєте культ історичних героїв – Кутузова, Суворова, сподіваючись, що в майбутній війні вони допоможуть вам більше, ніж страчені вами маршали й генерали. Користуючись тим, що ви нікому не довіряєте, справжні агенти гестапо і японської розвідки з успіхом ловлять рибу в мутній і в скаламученій вами воді, удосталь підкидають вам підробні документи, що ганьблять найкращих, талановитих і чесних людей, у створеній вами гнилій атмосфері підозрілості, взаємної недовіри, загального розшуку й всемогутності Народного комісаріату внутрішніх справ, якому ви віддали на поталу армію й всю країну …                                                                                                                      … Ваша божевільна діяльність не може тривати довго. Нескінченним є список ваших злочинів. Нескінченним є список ваших жертв, немає можливості їх перераховувати! Рано чи пізно радянський народ посадить вас на лаву підсудних як зрадника соціалізму, головного шкідника, справжнього ворога народу, організатора голоду й судових підробок …»                                                                                                                                  Учитель. Сучасники й соратники по партії не могли не бачити й не розуміти наслідків таких дій керівника країни й партії. Л. Троцький дав таку оцінку сталінським репресіям: «У зв’язку з «московськими процесами» імена Нерона й Цезаря згадувалися неодноразово. Якщо вже викликати ці древні тіні, то варто говорити, що злочини тих епох були, здається, такими скромними, майже наївними порівняно з «подвигами» нашого часу».                                                                                                                                                                         Новим явищем суспільно – політичного життя 1920-1930-х рр. ХХ ст. стало народження нового соціального прошарку суспільства – партійно-державної номенклатури. Давайте звернемося до «Аркуша підказки» і познайомимося з цим поняттям.                                                                                            

•      Запитання

Що ж особливого було в положенні людей, що потрапили до номенклатури?                                                  - По-перше, наявність привілеїв: комфортне житло, більш висока якість життя.                                                                                                  - По-друге, самі номенклатурні працівники беззаперечно були переконані, що мають перевагу над масами, «бидлом», простолюдом. Н випадково Сталін, порівнюючи партію з Орденом меченосців, поділяв її на касти: партійних, «фельдмаршалів», «генералів», «офіцерів» і «унтер-офіцерів». А оскільки тільки номенклатура є вищою кастою, то вона готова в будь-який момент принести в жертву нижчу касту.                                                                                                                                      Так і сталося. Одним із найбільш жахливих злочинів сталінізму проти українського народу був організований ними голод 1932-1933 рр., що забрав, за різними підрахунками, від 5 до 9 млн людських життів. Небагато сьогодні залишилося живих свідків тих подій, але залишилися їхні листи й спогади.                                                                                                                                              Учень зачитує листа свідка голодомору.                                                                                                        Учитель. Щорічно, починаючи із 2004 р., 24 листопада в Україні проходить акція «Запали свічу» на знак вшанування жертв голодомору 1932-1933 рр. ХХ ст.                                                                                                                                                    Провідниками сталінської політики в 1920-1930-х рр. були В’ячеслав Молотов, Лазар Каганович, Станіслав Косіор, Павло Постишев (фотографії цих людей по черзі з’являються на екрані). Запам’ятайте ці обличчя. Ми повинні знати в обличчя не тільки своїх героїв, але й ворогів. Настрої всього керівництва ВКП(б) яскраво виразив секретар Дніпропетровського обкому М. Хатаєвич: «Між селянами й нашою владою йде жорстока боротьба, ця боротьба на смерть! Цей рік став випробуванням нашої сили й витривалості. Голод показав їм, хто тут хазяїн … Ми виграли війну!»                                                                                                                              Підсумки етапу                                                                                                                               

•      Чи можна вважати Й. Сталіна лідером?

Учитель. Лідер – особа – здатна мобілізувати суспільство на досягнення певної мети. Чи згодні ви з нижченаведеними твердженнями відомих людей?

•      Прагнення обійняти пост лідера – природний інстинкт людини, і лідер має право ігнорувати мораль.                                                                                                                                                                 Ф. Ніцше
•      Типовий політичний лідер – правитель, що досягає мети, не вибираючи засобів.                                                                                                                                                                   Н. Макіавеллі

•      Завдання

Користуючись алгоритмом (на екрані таблиця), визначити, які якості необхідні ідеальному політичному лідерові й чи можна таким вважати Й. Сталіна.

 Обговорення кожного елементу.                                                                                                                          Учитель. Таким чином, ми з вами переконались, що Й. Сталін був і залишається однією з найбільш складних і суперечливих фігур історії ХХ ст.                                                                                   ІV. ЕТАП УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ                                                                                                                  Учитель. Прошу вас поділитися своїми враженнями про урок. Давайте повернемося до дискусійного питання, що було поставлене на початку уроку, і проголосуємо ще раз. Порівняємо підсумки голосування.                                                                     V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ                                                                                                                                     1. Опрацювати відповідний параграф підручника.                                                                                          2. Скласти ментальну карту до теми уроку.                                                                           3. Письмово скласти міні-твір на тему: «Роль особистості в історії».

ДОДАТОК

«Аркуш – підказка «Політичний словник»

«Великий терор» - період у внутрішній політиці СРСР, пов'язаний з ім’ям Миколи Єжова – народного комісара внутрішніх справ протягом 1926 – 1938 рр.. Це період масових репресій, які здійснювалися керівництвом країни на підставі, «спущених на місця» цифр «планових завдань» з виявлення й покарання так званих «ворогів народу». Іноді цей період історики називають «єжовщиною. Сам термін було запроваджено 1961 року англійським істориком Р. Конквестом.                                                                                                                                      Геноцид – дії, спрямовані на часткове або повне знищення будь-якої національної, етнічної або релігійної групи населення.                                                                                                                                           «Культ особи» - надмірне звеличування однієї людини, наділення її надприродними якостями, приписування визначального впливу на хід історії.                                                                                                                       Партійно – державна номенклатура – список посад затверджених зверху, соціальний прошарок радянського суспільства, що складається з партійних і державних працівників, а також керівників різних рангів, що користуються певними пільгами.                                                                                                   Партійні чищення – сукупність організаційних заходів щодо перевірки відповідності членів Комуністичної партії вимогам, що висувають до них. Практикувалися ВКП(б) у 1920 – 1930 рр.                                                                                                                           Репресії – масштабні каральні заходи з метою придушити, припинити що-небудь;                                                                                                                                                                             Союз визволення України – міфічна організація, створена 1929 року органами ГПУ УРСР для обґрунтування переслідувань української інтелігенції й дискредитації «українізації».                                                                                     Тоталітаризм – політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких методів керування суспільством за відсутності політичного плюралізму й демократичних свобод.                                                                                                              «Шахтинська справа» 1928 р. – перший масовий політичний судовий процес над групою фахівців вугільної промисловості Донбасу, звинувачених у «шкідництві», а саме: у «затопленні шахт, псуванні устаткування, підпалі електростанцій, зриві продовольчих поставок гірникам». Справа була задумана з єдиною метою – залякати стару інтелігенцію і примусити її працювати на новий режим.