РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ 2013-2014 РР.  ОКУПАЦІЯ КРИМУ. ПОЧАТОК АТО

 

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• використовувати карту для здобуття інформації про розгортання подій Революції Гідності;

• визначати хронологію подій та етапи Революції Гідності;

• визначати причини та рушійні сили революції;

• порівнювати події Помаранчевої революції та Революції Гідності;

• давати оцінку участі різних політичних діячів у цих подіях;

• характеризувати й застосовувати поняття й терміни: євроінтеграція, Революція Гідності, Небесна Сотня;

• творчо застосовувати здобуті знання під час складання характеристики історичних персоналій: Петро Порошенко.

• використовувати карту як джерело інформації про основні події в Криму і на Південному Сході України 2014 р.;

• порівнювати, аналізувати, робити аргументовані висновки щодо перебігу подій під час окупації Криму російськими військами; розгортання Антитерористичної операції (АТО);

• пояснювати причини й наслідки агресії Російської Федерації проти України;

 

Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент уроку

 

II. Перевірка д/з

Відновіть послідовність

1 - спроба антиконституційного перевороту в СРСР (путч ГКЧП) (19-21 серпня 1991 р.)

2 - прийняття Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності (24 серпня 1991)

3 - Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності (1 грудня 1991 р.)

4 - ухвалення ВР Закону України «Про Збройні Сили України» (6 грудня 1991 р.)

5 - прийняття Конституції України (28 червня 1996 р.)

6 - початок каденції Президента В.Ющенка (січень 2005)

7 - Обрання Президентом В.Ф.Януковича (лютий 2010)

 

б) Підберіть терміни до визначень:

Роздержавлення	Зміна форми власності; перетворення державних підприємств у підприємства з різними формами власності
Лібералізація цін	Зняття жорстких правил формування цін та їх погодження з державою, дозвіл формування вільних цін, що формуються ринком
Структурна перебудова економіки	Зміна співвідношення основних елементів суспільного виробництва, співвідношення та форм взаємозв’язку між секторами господарства і видами виробництва, що визначають економічне життя суспільства
Демонополізація	Пошук оптимальних форм ліквідації монополізму, який дістався у спадок від СРСР і був результатом дії командних методів в умовах тотального одержавлення
Приватизація	Процес придбання громадянином у власність усіх або частини акцій (паїв) акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємств, заснованих на змішаній або колективної власності

 

Бесіда

Порівняйте діяльність двох президентів, Ющенка та Януковича. Які здобутки й прорахунки були у В.А.Ющенка, на вашу думку? Що ви відзначили в діяльності В.Ф.Януковича?

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Якого року були прийняти «Основні напрями зовнішньої політики України»?

2. Членом яких міжнародних організацій є Україна?

3. Назвіть основні напрями зовнішньої політики України3.

 

IV. Мотивація навчальної діяльності

Робота з фотоматеріалами

Що уособлював даний символ для українців?  Які ви маєте асоціації?

 

 

Учитель

Саме прагнення до євроінтеграції стало однією з передумов мирних виступів громадян, які вимагали від української влади змін, та проведення таких важливих реформ. Сьогодні на уроці ми розглянемо революцію 2013-2014рр., яка в історію України ввійшла під назвою "Революція Гідності" та завершилася драматичними подіями на Майдані в Києві, людськими жертвами, зміною влади і політичного курсу України.

 

Проблемне запитання

Досліджуючи героїчні і трагічні події Революції Гідності, ми спробуємо відповісти на декілька питань (записані на дошці):

 Революція Гідності - подвиг героїв чи марно втрачені життя?

 Який життєвий досвід ми отримаємо, досліджуючи суспільно- політичну кризу 2013-2014 рр.?

 

V. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

 

1. Асоціація України з Європейським Союзом

Учитель

Ще за часів президенства Л.М. Кравчука та Л. Д. Кучми Україна обрала шлях євроінтеграції. При президенстві В.А. Ющенка  наша держава поглибила співпрацю з ЄС, але це викликало незадоволення Російської Федерації. Росія хотіла бачити Україну в Митному союзі, особливо її дратувало питання про вступ України до НАТО.

Після Помаранчевої революції 2004 року відносини між Росією та Україною почали погіршуватися. Починаються газові та товарні війни між двома державами.

В результаті розчарування населення президентом В.Ющенком в 2010 році на президентських виборах переміг проросійський політик і опонент В.Янукович. Новий президент обіцяв "покращення життя вже сьогодні", говорив, що не змінює курсу на євроінтеграцію, обіцяв потепління в відносинах з Росією. Але замість обіцяних реформ Янукович взяв курс на узурпацію влади. Він і його Партія Регіонів монополізували владу. Вони почали придушувати опозиційних політиків. Так в 2012 році були засуджені Юлія Тимошенко ( кандидат в президенти України 2010 р.) та Юрій Луценко (міністр внутрішніх справ України за часів президенства В.Ющенка). Наближені до президента особи розпочали рейдерські захоплення підприємств з метою особистого збагачення, та виведення капіталу за кордон.

 

Метод «Мікрофон»

Опрацюйте джерела та дані, і дайте відповіді на запитання:

Чи могла Україна за правління Януковича й далі бути незалежною державою?

 

Робота з джерелом Користуючись таблицями «Transparensy International», назвіть факти, що проясняють, чому Україна в 2013 році потрапила на 114-е місце у світі серед 178 держав – після Нігерії та Папуа – Нової Гвінеї – за світовим індексом сприйняття корупції?   Робота зі статистичним матеріалом Зростання злочинності (дані МВС і Генеральної прокуратору України): 2010 +15,2% 2011 + 3 % 2012 + 23% 2013 +1,3%   Робота з джерелом Журналіст німецького видання «Die Welt» Жак Шустер 31.01.2014 писав: «саме за Януковича небувалих висот досягли кумівство, хабарництво, аморальність і жорстокість, яка легко переходить в насилля проти будь – яких інакомислячих».

 

Робота з термінами

Європейська інтеграція — курс України на вступ до Європейського Союзу (ЄС).

 

Учитель  

У Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р. зафіксовано «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі».

Намагаючись отримати більшу підтримку виборців в Україні, які прагнули європейських стандартів життя та відновити кредитування економіки України МВФ та Світовим банком, В.Янукович активізував відносини з Європейським Союзом.

Переговори про підготовку тексту «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» розпочалися навесні 2007 року.

З 2007 по 2012 велися переговори . 30 березня 2012 року в Брюсселі угоду про асоціацію було парафовано (попередньо підписано).  Офіційно підписання її було призначене на 28 листопада 2013 р. у Вільнюсі.

У зв'язку з тим, що Угода про асоціацію стала важливим кроком у процесі інтеграції України до ЄС, Росія всіми методами намагалалася перешкодити її укладенню. Зокрема мова йде про втручання в переговорний процес, політичний та економічний шантаж, підтримка в Україні антиєвропейських сил, тощо.

За кілька днів до саміту «Східного партнерства» ЄС у Вільнюсі В.Янукович відмовився від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Формально умовою зміни рішення стала вимога, щоб ЄС виділив 20 млрд. євро (озвучена прем’єр-міністром М.Азаровим).

 

Робота з інфографікою

 

Робота з інтернет-джерелом

Костянтин Єлісєєв 7 міфів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС https://www.pravda.com.ua/articles/2013/01/9/6981110/

 

Міф перший: в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС немає нічого особливого, оскільки подібні угоди ЄС уклав, наприклад, з Чилі, Марокко або Мексикою.

Класичні зони вільної торгівлі між ЄС та згаданими країнами охоплюють лише торгівлю товарами. Натомість, ЗВТ з Україною буде "поглиблена та всеохоплююча", себто передбачатиме лібералізацію торгівлі не лише товарами, а й  послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри – руху робочої сили.

На відміну від звичайних ЗВТ, вона також обумовить масштабну адаптацію Україною європейського регуляторного законодавства у сферах транспорту, енергетики, послуг, сільського господарства тощо.

Міф другий: Угода про асоціацію між Україною та ЄС не містить чіткої європейської перспективи, а відтак не сприятиме набуттю членства в ЄС.

Успішне виконання Угоди про асоціацію означатиме відповідність критеріям членства. А відтак - підвищення якості життя громадян, модернізацію усіх сфер життя держави і суспільства, підвищення конкурентоздатності українських виробників тощо.

Міф четвертий: Угода про асоціацію і передбачена нею поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі зруйнують цілі сектори української економіки.

Незважаючи на кризу, Європейський Союз продовжує залишатися одним з найуспішніших економічних та політичних проектів. Йдеться про умови ведення бізнесу, значний інвестиційний потенціал, високі технології та конкурентоздатність продукції європейських виробників. Європа йшла до цього моменту не одне десятиріччя.

Міф п’ятий: укладення Угоди про асоціацію з ЄС зашкодить відносинам України з Росією.

Реформування України відповідно до положень Угоди про асоціацію з ЄС відповідає інтересам усіх сторін, у тому числі Росії: йдеться про зростання довіри до України як міжнародного партнера та зміцнення верховенства права і передбачуваності як основи для впевненості всіх, у тому числі російських, інвесторів (а російського капіталу в Україні, як відомо, чимало).

Міф шостий: поглиблена та всеохоплююча ЗВТ з ЄС унеможливить існування ЗВТ з СНД.

Створення ЗВТ з СНД, на відміну від вступу до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану, не суперечить поглибленій та всеохоплюючій зоні вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Міф сьомий: вступ до Митного союзу більш вигідний для України, ніж економічна інтеграція з ЄС на основі Угоди про асоціацію.

Започаткування поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ з ЄС надасть доступ до більшого (500 млн. споживачів в ЄС проти 170 млн. у Митному союзі) та передбачуванішого ринку зі значно вищою купівельною спроможністю споживачів.

Економічна інтеграція з ЄС – це шлях до модернізації. 

Водночас Угода про асоціацію з ЄС юридично фіксує політичні гарантії суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Української держави.

 

Завдання

 Запишіть 8 позитивних і негативних наслідків для України з підписання Угоди про асоціацію (по варіантах)

Вигоди:	Негатив:
зменшення корупції     посилення захисту споживачів     експорт в ЄС товарів і послуг     переваги для малого й середнього бізнесу     соціальна політика, освіта     довкілля чистіше     космос, наука і техніка     утвердження демократичних принципів	згортання процесів соціального захисту     платні освітні послуги     платна медицина     підвищення пенсійного віку     підвищення тарифів на комунальні послуги     небезпека перетворитися в сировинну базу для ЄС     скорочення виробництва через неконкурентоспроможність     визнання принципів суспільства, неприйнятних для ментальності українців

 

Учитель

Але підписання Угоди таки відбулося.

Після перемоги Євромайдану 20 березня 2014 р. прем’єр – міністр А.Яценюк підписав політичну частину Угоди про асоціацію між Україною й ЄС. А 27 червня 2014 р. в Брюсселі Президент України П.Порошенко підписав економічну частину Угоди про асоціацію.

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європарламент одночасно ратифікували Угоду про асоціацію.

За це проголосували 355 депутатів України.

Політична складова Угоди набула чинності 1 листопада 2014 р., а економічна – 1 січня 2016 р.

28 держав – членів ЄС повинні ратифікувати угоду. Найпершими її ратифікували Греція та Туреччина, а найбільше проблем з узаконенням було в Нідерландах. Парламент ратифікував угоду 7 липня 2015. Король підписав угоду 8 липня 2015. але за законодавством країни, якщо онлайн голосування набере 300 тис., то це рішення буде винесене на референдум. Дане питання відзначили 430 тис. користувачів, і на 6 квітня призначений Референдум.

 

2) Євромайдан

Робота з поняттям

Революція Гідності (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу.

 

Учитель

Приводом для революції стала відмова від підписання угоди про асоціацію України з ЄС. Але причини, як завжди, були набагато глибші.

 

Перегляд відео «Кіборги» 41.00-42.00

Метод «Мікрофон»

• Чому, на ваш погляд, люди вийшли на Євромайдан?

Орієнтовний варіант відповідей

Причини Революції Гідності

•     Загроза втрати Україною державного суверенітету
•     Економічні проблеми
•     Корупція величезних масштабів
•     Згортання політичних свобод, репресії
•     Безправ’я громадян перед чиновниками, безкарність представників владних структур

 

Робота з і статистичним матеріалом

• Яку причину революції підтверджують статистичні дані про стан економіки України за президентства В. Януковича?

Роки	Приріст ВВП (% )	Приріст промислового виробництва (% )
2010	4,1	11,2
Роки	Приріст ВВП (% )	Приріст промислового виробництва (%)
2011	5,2	8
2012	0,2	-0,5
2013	-1,1	-4,2

 

Робота з джерелом

АНДРІЙ ПИШНИЙ Глупство як самознищення/ Українська правда, 12 листопада 2013, https://www.pravda.com.ua/articles/2013/11/12/7001956/

…маневруючи між власними комплексами-страхами, корисливістю та амбіціями, Віктор Янукович вперто тягне Україну в протилежному від Європи керунку.

 … Боїться будь-яких проявів опозиційності. Замість можливостей бачить загрози.  Замість країни – електорат. Геополітику розглядає лише в контексті виборів 2015 року.

Провал у Вільнюсі – це економічний дефолт країни і політичний дефолт режиму, який опиниться в ізоляції. Адже про кредит від МВФ і фінансову допомогу від ЄС годі буде й мріяти. Відсутність дешевих і довгих фінансових ресурсів – це вирок економіці, яка перебуває в рецесії.

Поточний бюджет тріщить по швах, бюджет наступного року - фантасмагорія, його не можливо звести в принципі.

ВВП в третьому кварталі 2013 року знизився на 1,5%. ЄБРР спрогнозував падіння ВВП в кінці року на 0,5%.

Промислове виробництво падає шостий квартал поспіль, у вересні на цілих 5,6%. Обсяг прямих іноземних інвестицій за вісім місяців зменшився на 41% проти аналогічного періоду минулого року.

Під прямою загрозою перебуває стабільність гривні. Адже за 2012-2013 роки золотовалютні резерви Нацбанку скоротилися на 10,2 млрд доларів і на 1 жовтня склали 21,6 млрд доларів. До кінця року цей показник просяде до 19 млрд.

Дефіцит держбюджету за вісім місяців сягнув 34,75 млрд гривень, що більш як удвічі перевищує показник за цей же період 2012 року і це лише офіційний. По факту, якщо звести до купи усе, бюджетний дефіцит – це діра у 100 млрд гривень.

Державний та гарантований державою борг України у вересні перевищив 550 млрд гривень. До речі, на 1 січня 2010 року цей показник становив лише 316,9 млрд гривень, або 39,7 млрд доларів. Отже, державний борг за нинішньої влади зріс майже удвічі.

Тобто за три роки діяльності уряду Януковича-Азарова набрано боргів практично стільки ж, скільки набрали всі попередні уряди разом узяті за 18 років. Про структуру боргу - дорогі і короткі гроші, наразі краще промовчати.

Державна казна порожня, як армійський барабан, немає навіть на поточні соціальні виплати по захищених статтях.

Повідомляють, що загальна сума заборгованості у соціальній сфері вже перевищила 2 млрд гривень. Насправді, вона на порядок більша, якщо додати вимоги по судовим рішенням. Хоча правда в тому, що справжню суму боргів уряд ніколи не назве та не визнає.

Пенсійний фонд банкрут, бо реальний дефіцит його бюджету за два останні роки - 64,4 млрд гривень - це контрольний постріл в голову майже 14 мільйонам українців пенсійного віку.

Отже, Україна на порозі бюджетної, валютної і банківської кризи (півтора десятки європейських банків при цій владі вже втекли з України).

І якщо Янукович сподівається на братський політичний кредит від Путіна за білоруським сценарієм, то це втрата суверенітету, перетворення українського уряду на декорацію та перенесення столиці в Москву.

 

 

Учитель.

21 листопада 2013 р. активісти вийшли на майдан Незалежності у Києві та поширили в соціальних мережах заклик домагатися підписання Угоди.

24 листопада у мирній ході взяли участь вже 100 тис. людей. Акція не була заборонена судом і відповідала Конституції.

30 листопада загони міліції «Беркут» спробували розігнати мітингувальників, що спричинило протест у населення. Кількість присутніх на Майдані почала швидко зростати.

Суть Євромайдану (таку назву дістало громадське зібрання противників режиму) полягала не у виборі між Європейським Союзом та Росією, а в обстоюванні людської гідності, громадянських прав та свобод. Відтак події зими 2013-2014 рр. згодом було названо Революцією Гідності.

За даними Українського інституту національної пам’яті, однією з основних рушійних сил Революції було українське студентство. Зрив підписання Угоди та побиття студентів виявились не єдиними, а можливо, і не головними причинами соціального напруження. Інші аспекти соціального напруження були обумовлені невдоволенням через політичну корупцію та цинізм щодо власного народу.

За даними фонду «Демократичні ініціативи», 10 млн. громадян безпосередньо або опосередковано брали участь у подіях Майдану.

 

Робота з джерелом

Софія Бориско, студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

         -Мені здається, для кожного з нас, хто тоді вийшов, це насамперед була боротьба з несправедливістю.

Коли нарешті з’являється шанс на якесь краще майбутнє – перед тобою відкриваються перспективи, європейський вектор розвитку, і раптом в один момент тобі кажуть: "Ні. Не так. Розвертаємося на 90 градусів і рухаємось в інший бік". Тож головним рушійним мотивом, на мою думку, було насамперед оце відчуття несправедливості.

       Перші дні були доволі сумбурні. Була машина, з якої всі виголошували промови. .. нас стояло близько тридцяти. … Пам’ятаю, ми вирішили написати звернення від студентства до Президента. Не узгодивши його до кінця, на наступний день одна з організацій висмикнула цей лист, зачитала його зі сцени, закликала людей іти до Адміністрації Президента.

   Інтернет- видання "Українська правда" від 20 листопада 2015 року.                                  Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

 

Віталій Кузьменко, громадський активіст, аспірант, Київ

       29 листопада 2013 року я, на той час студент-історик університету імені Грінченка, прийшов на Майдан уперше…      Спочатку було відносно спокійно, але о 4-й ранку, як за командою, до Майдану з різних боків почали підходити підрозділи міліції. Буквально за декілька хвилин ми були повністю оточені навколо стели.

       Я стояв знизу на сходах, тому, коли почався розгін, мені відразу доволі сильно дісталося. Мене затримали, відвезли в Шевченківське РУВС, протримали там кілька годин і тільки після цього туди приїхала швидка. Мені надали медичну допомогу і відвезли в лікарню, де виявилося, що у мене закрита черепно-мозкова травма і перелом ліктя.

          Розгін Майдану на мене вплинув так само, як на багатьох українців. Після цього зникло питання, продовжувати протести чи ні: стало зрозуміло, що потрібно йти до кінця.

       Тоді, вночі 30 листопада, коли я їхав побитий у автозаку, у мене було саме таке відчуття - або ми змінюємо нашу країну, або перетворюємося на умовну Білорусь.

      Вже наступного дня, коли на вулицю вийшли сотні тисяч людей, стало зрозуміло, що другого варіанту ми не допустимо.

Нічне побоїще на Майдані: спогади очевидців (автор Святослав Хоменко). Інтернет-видання "ВВС" від 30 листопада 2017року.

 

«Українці практично голіруч змучили відступити «Беркут», з гідною великих народів холоднокровністю завдали історичної поразки тиранії, і тому не просто європейці, а кращі з європейців, європейці не тільки з історії, а й за пролитою кров'ю».

Французький філософ Бернар Анрі – Леві, 5 березня 2014 р.

Запитання:

1. Чому на думку студентки люди вийшли на Майдан?
2. До чого закликали студенти ?
3. Чому на початку студенти не узгоджували свої дії? 

 

Робота з хронологією подій

Основні події Революції Гідності

21 листопада – початок Майдану . Мітинг в Києві на майдані Незалежності, нечисленні мітинги в Львові, Івано-Франківську, Сумах, Кривому Розі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернівцях. 

24 листопада – мітинг за європейську Україну - «Народне віче» (до 100 тис.). Влада зібрала Антимайдан з анти європейськими гаслами. Перша атака «Беркуту» відкинута

25-29 листопада мітингувальник вимагають дострокових виборів

30 листопада – силовий розгін Євромайдану «Беркутом»

1 грудня – початок протистояння влади та опозиційних сил (200-500 тис.) і створення лідерами опозиції (В.Кличко, А.Яценюк, О.Тягнибок) «Штабу національного спротиву». Головна вимога – відставка президента В.Януковича

2-6 грудня – протести під ВР, адміністрацією Президента

4 грудня – влада утворила наметовий табір «тітушок»

8 грудня – Народне Віче до 1 млн («Марш мільйонів»). Знесення пам’ятника Леніну, створення барикад та загонів самооборони.

10 грудня – протистояння мітингувальників із стягнутими на майдан силами внутрішніх військ

11 грудня – штурм Євромайдану спецназом і внутрішніми військами, в ситуацію втрутились представники США та ЄС

17 грудня – Янукович  підписав угоди з Росією щодо торговлі і отримав позику в 15 млрд дол..

16 січня 2014 – «диктаторські закони» (заборона прав і свобод, громадської діяльності). Мали на меті криміналізувати опозицію та учасників Євромайдану

19-26 січня – протистояння стало збройним.

22 січня – вбиті С.Нігоян, Ю.Вербицький, М.Жизнєвський - перші з «Небесної сотні»

23 січня – протестувальники регіонів почали блокувати і захоплювати будівлі ОДА

27 січня – 17 лютого – перемир’я, переговорний процес

29 січня – відставка уряду Азарова, закон про амністію мирних мітингувальників

18-20 лютого – силове протистояння

18 лютого – новий силовий наступ, розгін мітингувальників водометами і газом. Бій з «тітушками» й «Беркутом»

20 лютого – обстріл мітингувальників снайперами та відмова роботи парламенту. штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури населенням в місах Зх України. Росія почала спецоперацію із захоплення Криму

21 лютого – відновлена дія Конституції 2004 р.

22 лютого – ВР усунула президента з посади, втеча Януковича; з’їзд депутатів південно – східних областей у Харкові.

 

АБО

 

Фази Революції Гідності

• Мирна фаза протистояння — 30 листопада — 16 січня.

• «Гаряча» фаза протистояння — 17 січня — 20 лютого.

• Грудень 2013 р. — знесення пам’ятника В. Леніну в Києві започаткував «ленінопад» — демонтаж пам’ятників Леніну по всій країні як символ прощання з диктатурою та імперією.

• 13 грудня 2013 р. В. Янукович організував «круглий стіл» за участі опозиції. Однак Євромайдан швидко поширювався країною.

• 16 січня 2014 р. Верховна Рада ухвалила так звані «диктаторські закони», які фактично забороняли будь-яку незалежну від влади громадсько-політичну та журналістську діяльність.

• 19 січня — масові протести проти «законів 16 січня», зіткнення мітингарів із внутрішніми військами та «беркутівцями» на вулиці Грушевського.

• 22 січня — перші загиблі серед євромайданівців: Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник.

• 29 січня — після переговорів між В. Януковичем та лідерами опозиційних фракцій було ухвалено закон про амністію та відправлено уряд М. Азарова у відставку.

• 18—21 лютого 2014 р. — силове протистояння між силовиками та протестувальниками, завершальний етап Революції Гідності.

 

 

Робота з джерелом

Френсіс Фукуяма, американський філософ (серпень 2014 року) :

 «В першу чергу, я був вражений тим, що громадянське суспільство в Україні не здалось після провалу Помаранчевої революції. Ви зберегли і посилили свою здатність до самоорганізації і наданню тиску на владу. Люди в країні не втратили прагнення до кращої влади».

 

Робота з поняттям

«Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року

 

Виступ учнів

Презентація досліджень учнів про героїв Небесної Сотні.

 

Учитель.

21 лютого 2014 року Віктор Янукович підписав з лідерами опозиції Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком та Олегом Тягнибоком «Угоду про врегулювання кризи». Того ж дня Янукович утік з країни. 22 лютого 2014 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про позбавлення Віктора Януковича звання Президента України».

Робота зі спогадами очевидців

• Ви пам’ятаєте події 2013-2014 рр.? Назвіть свої враження, відчуття, свої сподівання і очікування. Чи справдились вони?

 

3) Вибори Президента та Верховної Ради України

Учитель

Після перемоги Євромайдану відновлювалася дієздатність органів державної влади. 23 лютого обов’язки Президента поклали на Голову ВР Олександра Турчинова. Стартувала кампанія з позачергових виборів Президента України та була сформована нова парламентська більшість у складі п’яти фракцій.

 

Робота з таблицями

Підсумки позачергових президентських виборів 2014 року

Кандидати в Президенти України, які набрали більше 5%	Відсоток отриманих голосів, %
Порошенко Петро Олексійович	54,70
Тимошенко Юлія Володимирівна	12,81
Ляшко Олег Володимирович	8,32
Гриценко Анатолій Степанович	5,48
Тігіпко Сергій Леонідович	5,23

 

Підсумки позачергових парламентських виборів 2014 року

(за партійними списками)

Політична сила	Відсоток набраних голосів, %
Політична партія «Народний фронт»	22,14
Партія «Блок Петра Порошенка»	21,82
Політична партія «Об'єднання «Самопоміч»	10,97
Політична партія «Опозиційний блок»	9,43
Радикальна Партія Олега Ляшка	7,44
Політична партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»	5,68

 

Переможцем президентських виборів, які відбулися 25 травня, вже в першому турі став П.О.Порошенко (не голосували в Криму та м. Севастополі, тому що були під окупацією, і в окремих районах Донецької й Луганської областей). Того ж дня відбулися вибори міських голів у найбільших містах України. (Карта)

Указом Президента Порошенка були припинені повноваження ВР України в серпні 2014 р., оскільки більшості в парламенті не було, а позачергові вибори народних депутатів були призначені на 26 жовтня 2014 року.

Вперше до ВР не потрапила Комуністична партія. Коаліція творена з 5 політичних сил. Прем’єр – міністром було обрано А.Яценюка, а Головою ВР – В.Гройсмана (випереджувальне завдання).

 

4) Україна в умовах Російської військової агресії

Учитель

Російське керівництво сприйнято перемогу Майдану і втечу Януковича як власну катастрофу. Плани поглинути Україну й використати її ресурси для цілей імперії зазнали краху. Успішна модернізація України ставила б хрест на імператорських амбіціях Росії. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової окупації Криму, щоб «покарати» Україну та відвернути увагу російського суспільства від власної неефективності.

До Криму було надіслано додаткові спецпідрозділи російських військ та членів націоналістичних організацій.

На мітингу в Севастополі «мером» без виборів проголошений громадянин Росії. Але мітинг кримських татар за єдність з Україною був більш масовим.

Тоді в ніч на 27 лютого 2014 р. будівлі парламенту та уряду Криму були захоплені військовими без розпізнавальних знаків, які вивісили прапор Росії. Пуд дулами автоматів зібрали депутатів, заявили про призначений референдум.

1 березня Державна Дума Росії офіційно дозволила російському Президенту В.Путіну військову агресію проти України. При цьому Путін не зізнавався цілий рік у російській агресії. 18 березня 2014 р. у військовій частині в Сімферополі був вбитий перший український військовий.

16 березня в Криму відбувся псевдо референдум, результатом якого було оголошено вхід до складу Росії.

Росія хотіла загарбати ще більше територій, і під гаслами «Новоросії» та «Руського міра» намагалася виправдати агресію. 3 березня проросійські сепаратисти за підтримки спецслужб почали вуличні акції на Донбасі й у інших регіонах.

Завдяки діям правоохоронців місцевих та громадських активістів російські плани з роздмухування сепаратизму провалилися на Харківщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі, Херсонщині, Миколаївщині, Одещині.

Проте в Донецькій та Луганській областях почався терор, убивства прихильників єдиної України. Сюди почали прибувати загони російських диверсантів, оскільки кордон не був перекритий.

У відповідь Україна розпочала Антитерористичну операцію (АТО), яка фактично стала українсько-російською війною.

З квітня 2014 р. за сприяння РЄ та США ведуться переговори щодо врегулювання ситуації, але поки що безрезультатно.

Українська армія і добровольчі підрозділи набираються бойового досвіду, відновлюються. А Росія з серпня почала вторгнення в тил України.

Агресія проти України супроводжується небаченою безсоромною брехнею в російських ЗМІ та спробами очорнити Україну за кордоном.

 

Що писали російські, європейські, американські ЗМІ про події в Україні? («Репортаж»)

Групи, що отримали свої завдання, презентують репортажі з різних країн та роблять їх аналіз. (Німеччина, США, Велика Британія, Росія, Польща. Якщо діти вчать інші мови, список можна збільшити)

 

Виступ учнів

Виступ учнів з презентацією подій навесні 2014 року в Криму та на сході України.

 

Учитель.

Генеральна Асамблея ООН 27 березня 2014 року на 68-й сесії прийняла резолюцію про підтримування територіальної цілісності України. Приймаючи цю резолюцію, Генасамблея посилалася на передбачені у статті 2 Статуту організації зобов’язання всіх держав утримуватися в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави й розв’язувати свої міжнародні суперечки мирними способами.

 

Робота з поняттям

АТО, або Антитерористична операція, — назва неофіційної російсько-української війни.

 

Учитель.

 Через те що Україна не визнала спрямовану гібридну війну Росії проти України війною, а власне в офіційних доповідях використовують термін «АТО», то в історіографії закріпилась назва «АТО». Це перша війна від часу проголошення незалежності України 1991 року.

Проте події в Криму стали прологом до більш страшної трагедії, яку було розіграно Росією на сході України, у Луганській і Донецькій областях. Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов’янську, Артемівську та Краматорську). Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних сил. Поступово протистояння переросло в масштабний воєнний конфлікт.

Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, що прикривались «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію», 14 квітня 2014 року в Україні була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було оголошено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області (з 14 квітня до 7 вересня 2014 року та з 2 грудня 2015 року до сьогодні).

 

Робота з історичними джерелами

• Опрацювати тексти й відповісти на запитання.

Із виступу О. Турчинова, в.о. президента України. 13 квітня 2014 р.

«Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України».

Запитання

1. Як пояснив О. Турчинов необхідність розпочати АТО?

2. Чого спочатку намагалась уникнути У країна?

Із заяви Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. 17 грудня 2015 р.

«Ми заявляли і заявлятимемо, що російські війська присутні на території України. Ми спираємося на наші власні розвідувальні дані, відкриті джерела, повідомлення у ЗМІ. Та й сам президент Путін підтвердив це на сьогоднішній (17 грудня) прес-конференції в Москві».

Запитання

• Дайте оцінку заяві Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.

 

Робота з картою

1. Знайдіть на карті регіони, де Росія намагалась дестабілізувати ситуацію за планом «Новоросія».

2. Чи був реалізований цей план?

 

VІ. Узагальнення та підсумки

Заключне слово вчителя.

Війна тяжко позначилася на долях мільйонів українців. Мало яка держава в сучасній історії пройшла такі випробування. Загинули тисячі цивільних і військових. За даними ООН, вже на початок 2015 кількість переміщених осіб в Україні досягла 1 млн. а померлими на цій війні нарахували 7 тисяч людей. (дані оновлюються)

Так, захисники Донецького аеропорту стали ще одним символом мужності.

В все ж саме в цих умовах відродилася самоповага, кращі героїчні військові традицій українського народу та готовність підтримати свою країну: збройною участю, волонтерською працею, грішми, майном.

Зміцнилася національна єдність, бо в питанні захисту країни не було залежності від мови, релігії.

У Європі та світі усвідомили загрозу від російської агресії. Українці своєю кров'ю платять за європейські цінності й свободи. Міжнародне товариство посилило санкції проти Росії. Це та падіння цін на нафту призвело до погіршення економічного стану Росії. Вона опинилася в ізоляції.

Стійкість і мужність української армії та її підтримка народом, поряд з тиском з боку заходу, змушують Росію йти на «замороження» агресії.

 

VІІ. Домашнє завдання:

1. Визначте наслідки Революції гідності та російської агресії.
2. Як відбувається процес декомунізації й перейменування вулиць в нашому місті?
3. Оскільки темою наступного уроку буде «Наш край», то, будь ласка, підготуйте репортаж, що думають жителі нашого міста про події останніх років у нашій країні.
4. Використовуючи інформацію з Інтернет-джерел, підготувати презентацію про події весни 2014 року в Криму та на сході України.

 

 Основні події Революції Гідності

21 листопада – початок Майдану . Мітинг в Києві на майдані Незалежності, нечисленні мітинги в Львові, Івано-Франківську, Сумах, Кривому Розі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернівцях. 

24 листопада – мітинг за європейську Україну - «Народне віче» (до 100 тис.). Влада зібрала Антимайдан з анти європейськими гаслами. Перша атака «Беркуту» відкинута

25-29 листопада мітингувальник вимагають дострокових виборів

30 листопада – силовий розгін Євромайдану «Беркутом»

1 грудня – початок протистояння влади та опозиційних сил (200-500 тис.) і створення лідерами опозиції (В.Кличко, А.Яценюк, О.Тягнибок) «Штабу національного спротиву». Головна вимога – відставка президента В.Януковича

2-6 грудня – протести під ВР, адміністрацією Президента

4 грудня – влада утворила наметовий табір «тітушок»

8 грудня – Народне Віче до 1 млн («Марш мільйонів»). Знесення пам’ятника Леніну, створення барикад та загонів самооборони.

10 грудня – протистояння мітингувальників із стягнутими на майдан силами внутрішніх військ

11 грудня – штурм Євромайдану спецназом і внутрішніми військами, в ситуацію втрутились представники США та ЄС

17 грудня – Янукович  підписав угоди з Росією щодо торговлі і отримав позику в 15 млрд дол..

16 січня 2014 – «диктаторські закони» (заборона прав і свобод, громадської діяльності). Мали на меті криміналізувати опозицію та учасників Євромайдану

19-26 січня – протистояння стало збройним.

22 січня – вбиті С.Нігоян, Ю.Вербицький, М.Жизнєвський - перші з «Небесної сотні»

23 січня – протестувальники регіонів почали блокувати і захоплювати будівлі ОДА

27 січня – 17 лютого – перемир’я, переговорний процес

29 січня – відставка уряду Азарова, закон про амністію мирних мітингувальників

18-20 лютого – силове протистояння

18 лютого – новий силовий наступ, розгін мітингувальників водометами і газом. Бій з «тітушками» й «Беркутом»

20 лютого – обстріл мітингувальників снайперами та відмова роботи парламенту. штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури населенням в місах Зх України. Росія почала спецоперацію із захоплення Криму

21 лютого – відновлена дія Конституції 2004 р.

22 лютого – ВР усунула президента з посади, втеча Януковича; з’їзд депутатів південно – східних областей у Харкові.

 

Основні події Революції Гідності

21 листопада – початок Майдану . Мітинг в Києві на майдані Незалежності, нечисленні мітинги в Львові, Івано-Франківську, Сумах, Кривому Розі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернівцях. 

24 листопада – мітинг за європейську Україну - «Народне віче» (до 100 тис.). Влада зібрала Антимайдан з анти європейськими гаслами. Перша атака «Беркуту» відкинута

25-29 листопада мітингувальник вимагають дострокових виборів

30 листопада – силовий розгін Євромайдану «Беркутом»

1 грудня – початок протистояння влади та опозиційних сил (200-500 тис.) і створення лідерами опозиції (В.Кличко, А.Яценюк, О.Тягнибок) «Штабу національного спротиву». Головна вимога – відставка президента В.Януковича

2-6 грудня – протести під ВР, адміністрацією Президента

4 грудня – влада утворила наметовий табір «тітушок»

8 грудня – Народне Віче до 1 млн («Марш мільйонів»). Знесення пам’ятника Леніну, створення барикад та загонів самооборони.

10 грудня – протистояння мітингувальників із стягнутими на майдан силами внутрішніх військ

11 грудня – штурм Євромайдану спецназом і внутрішніми військами, в ситуацію втрутились представники США та ЄС

17 грудня – Янукович  підписав угоди з Росією щодо торговлі і отримав позику в 15 млрд дол..

16 січня 2014 – «диктаторські закони» (заборона прав і свобод, громадської діяльності). Мали на меті криміналізувати опозицію та учасників Євромайдану

19-26 січня – протистояння стало збройним.

22 січня – вбиті С.Нігоян, Ю.Вербицький, М.Жизнєвський - перші з «Небесної сотні»

23 січня – протестувальники регіонів почали блокувати і захоплювати будівлі ОДА

27 січня – 17 лютого – перемир’я, переговорний процес

29 січня – відставка уряду Азарова, закон про амністію мирних мітингувальників

18-20 лютого – силове протистояння

18 лютого – новий силовий наступ, розгін мітингувальників водометами і газом. Бій з «тітушками» й «Беркутом»

20 лютого – обстріл мітингувальників снайперами та відмова роботи парламенту. штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури населенням в місах Зх України. Росія почала спецоперацію із захоплення Криму

21 лютого – відновлена дія Конституції 2004 р.

22 лютого – ВР усунула президента з посади, втеча Януковича; з’їзд депутатів південно – східних областей у Харкові.

 

Основні події Революції Гідності

21 листопада – початок Майдану . Мітинг в Києві на майдані Незалежності, нечисленні мітинги в Львові, Івано-Франківську, Сумах, Кривому Розі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернівцях. 

24 листопада – мітинг за європейську Україну - «Народне віче» (до 100 тис.). Влада зібрала Антимайдан з анти європейськими гаслами. Перша атака «Беркуту» відкинута

25-29 листопада мітингувальник вимагають дострокових виборів

30 листопада – силовий розгін Євромайдану «Беркутом»

1 грудня – початок протистояння влади та опозиційних сил (200-500 тис.) і створення лідерами опозиції (В.Кличко, А.Яценюк, О.Тягнибок) «Штабу національного спротиву». Головна вимога – відставка президента В.Януковича

2-6 грудня – протести під ВР, адміністрацією Президента

4 грудня – влада утворила наметовий табір «тітушок»

8 грудня – Народне Віче до 1 млн («Марш мільйонів»). Знесення пам’ятника Леніну, створення барикад та загонів самооборони.

10 грудня – протистояння мітингувальників із стягнутими на майдан силами внутрішніх військ

11 грудня – штурм Євромайдану спецназом і внутрішніми військами, в ситуацію втрутились представники США та ЄС

17 грудня – Янукович  підписав угоди з Росією щодо торговлі і отримав позику в 15 млрд дол..

16 січня 2014 – «диктаторські закони» (заборона прав і свобод, громадської діяльності). Мали на меті криміналізувати опозицію та учасників Євромайдану

19-26 січня – протистояння стало збройним.

22 січня – вбиті С.Нігоян, Ю.Вербицький, М.Жизнєвський - перші з «Небесної сотні»

23 січня – протестувальники регіонів почали блокувати і захоплювати будівлі ОДА

27 січня – 17 лютого – перемир’я, переговорний процес

29 січня – відставка уряду Азарова, закон про амністію мирних мітингувальників

18-20 лютого – силове протистояння

18 лютого – новий силовий наступ, розгін мітингувальників водометами і газом. Бій з «тітушками» й «Беркутом»

20 лютого – обстріл мітингувальників снайперами та відмова роботи парламенту. штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури населенням в місах Зх України. Росія почала спецоперацію із захоплення Криму

21 лютого – відновлена дія Конституції 2004 р.

22 лютого – ВР усунула президента з посади, втеча Януковича; з’їзд депутатів південно – східних областей у Харкові.

 

УВАГА!!! Нові закони від 16 січня 2014 року - Закони про диктатуру!

25.01.2014, 16:34 http://volynmedia.com/articles/2765/

Більше п'яти не їхати

За рух у колонах більше п'яти автомобілів без узгодження з міліцією.. Закон поширюється де-факто і на похоронні процесії, весільні кортежі ..

Автоматична відео- та фотофіксація порушень правил дорожнього руху

штраф несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб (окрім транспортних засобів, зареєстрованих на підприємство чи організацію), а не водій.

Обмеження ЗМІ

Передбачене покарання за здійснення діяльності інформаційного агентства без державної реєстрації..

Арешт за порушення організації мітингу

ююю проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій, в тому числі біля органів влади, установ, підприємств, житла та іншого володіння осіб ..

До в'язниці за захисний шолом

..участь у мітингах чи зборах в шоломах і масці, або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації особи. А також за участь у протестах в одязі, схожому на форму правоохоронних органів.

15 діб за встановлений намет

Встановлення без дозволу міліції для проведення мітингу наметів чи інших малих архітектурних форм або конструкцій, що використовуються як сцена..

Арешт за допомогу протестам

..надання для проведення недозволених протестів приміщення, транспорт, технічні засоби чи будь-яку іншу допомогу, буде покаране ..

Ув'язнення за неповагу до суду

штраф до 5100 гривень або арешт на строк до 15 діб.

Відключення інтернету

.. обмеження доступу до інтернет-ресурсів, що порушують законодавство, на основі експертного висновку.

Непослух СБУ

..невиконання вказівок працівників СБУ й створення перешкод для виконання ними своїх обов'язків ..

Протоколи не тільки під розписку

якщо людина відмовляється розписуватися за адміністративний протокол: засвідчити його вручення «поясненнями свідків такої відмови та вручення протоколу або відеозаписом цих фактів».

Екстремістська діяльність та наклеп

екстремістськими вважаються матеріали із закликами до насильницької зміни конституційного ладу і перешкоди діяльності органів влади і посадовців.

За блокування — шість років

 покарання за блокування доступу до житла чи іншого володіння особи.

Два роки за груповий протест

За участь у груповому порушенні громадського порядку посилюється покарання. позбавлення волі на строк до двох років-

Заборона відвідувати футбольні матчі

Заборона відвідувати футбольні матчі застосовується судом за адміністративні правопорушення на території стадіонів. Квитки на футбол міститимуть повне ім'я вболівальника.

За перешкоджання роботі — п'ять років

за блокування споруд органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян з метою перешкоджання нормальній роботі.

Інформація про міліцію та суддів

Посилюються обмеження на збирання та поширення інформації про працівників правоохоронних органів та їхніх родичів. Так само посилюється відповідальність за розповсюдження інформації про суддів та членів їхніх родин, що носять образливий характер.

Податок з іноземних агентів

До Податкового кодексу вводиться поняття громадських об'єднань, які виконують функції іноземних агентів. Йдеться про ті, які отримують кошти з-за кордону та беруть участь у політичній діяльності. Відтепер вони мають платити податок на прибуток.

Зйомки з повітря ускладнені

ліцензування безпілотних повітряних суден.. Під це визначення можуть потрапити дрони, за допомогою яких активісти останнім часом знімали з повітря будинки чиновників.

SIM-карта за паспортом

Позбавлення депутатської недоторканості

Поправки до закону про регламент передбачають спрощення процедури позбавлення народного депутата недоторканності. Згідно з цим законом, подання прокуратури про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності чи арешт народного депутата включається до порядку денного сесії Верховної Ради позачергово без голосування та без висновку профільного комітету, як це було раніше.

Ідеологічні закони

Підняттям рук народні депутати від фракції Партії регіонів, Комуністичної партії та низки позафракційних депутатів проголосували за два ідеологічні закони: щодо відповідальності за паплюження пам'ятників радянським воїнам, в також щодо заперечення чи виправдання злочинів фашизму.