Розробка уроку з ЗВ у 11класі "Зупинка кровотечі з ран верхньої та нижньої кінцівок"

Тема: Зупинка кровотечі з ран верхньої та нижньої кінцівок (взаємодопомога).

Зцілення — це справа часу, але інколи це також справа можливості

(Гіппократ).

Перша допомога надана правильно, коли вона надана вчасно.

МЕТА:

освітня: поглибити знання учнів про різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах.

розвиваюча: формувати в учнів  спостережливість, спокій і зібраність, вміння цілеспрямовано зробити все можливе для надання першої допомоги; 

виховна: виховувати співчутливе ставлення до ближніх, розуміння своєї відповідальності за здоров’я та життя потерпілих.

Тип уроку:

Форма уроку.Синтетична.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. Репродуктивний. Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання. Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Обладнання: комп’ютерне обладнання, презентація, підручники, роздатковий матеріал.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Фізкультхвилинка  на покращення кровопостачання головного мозку

 Знайти на шиї хребець, що найбільше виступає. Другим па­льцем масажувати точку, розташовану між сьомим шийним і першим груд­ним хребцями. Ця біологічно активна точка має опосередковані зв'язки з усіма активними точками організму, її масаж впливає на кровопостачання головного мозку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.     

   Розв’язання тестових завдань

Інтерактивна технологія „Мозковий штурм ”.                                                                                                                                                                    

1. Що таке кровотеча?
2. Які бувають види кровотеч?
3. Яка різниця між артеріальною, венозною і капілярною кровотечами?
4. Як припиняють кровотечу?
5. На який час накладають джгут?                                                                                                                                                       6.Як розрізнити артеріальну та венозну кровотечу?                                                                                                                                7. За яких умов стає небезпечною капілярна кровотеча?                                                                 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.  Кровотечі виникають при ушкодженні судин внаслідок травми, руйнування стінок судин при хворобах (наприклад пухлинах, запальному процесі) тощо.                                                                                                              Функції крові:

•                   дихальна (перенесення кисню);
•                   поживна (перенесення поживних речовин);
•                   видільна — екскреторна (перенесення продук­тів дисиміляції в нирки);
•                   регуляторна (транспорт гормонів, біологічно активних речовин);
•                   терморегуляторна (маючи високу теплопровід­ність і теплоємність, кров збільшує чи змен­шує втрату тепла);
•                   гомеостатична (підтримання динамічної ста­більності);
•                   захисна (імунітет, зсідання крові).

Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Як надати першу допомогу, повинен знати і вміти кожний.

Повідомлення теми і мети уроку.    

ІV. Вивчення нового матеріалу.

а) сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу.

Кровотеча - це порушення цілісності судин із витіканням крові.

       Втрата крові становить безпосередню загрозу для життя потерпілого. Кровотечі призводять до зменшення об'єму циркулюючої крові та виникнення гострої анемії (зниження рівня гемоглобіну призводить до зниження кількості кисню, що надходить до клітин).

Симптоми                                                                                                                                           

• сильна слабкість;
• запаморочення, що супроводжується непритомністю;
• сухість у роті і сильна спрага;
• блідий колір шкірних покривів;
• нестабільність артеріального тиску;
• слабкий і нестабільний пульс.

       Інтенсивність кровотеч залежить від стану системи зсідання крові. Нестача в крові йонів кальцію знижує зсідання крові та робить небезпечною навіть капілярну кровотечу.

       В артеріях тиск крові більший за атмосферний і в разі порушення їхньої цілісності кров фонтанує; артеріальна кров яскраво - червоного кольору. Що більша артерія, то більша втрата крові за одиницю часу.

       Найнебезпечніша кровотеча - травма сонної артерії.

       У венах тиск крові менший за атмосферний, кров витікає розмірено, вона темна на колір.

       При капілярних кровотечах кров виступає краплями.

При капілярній кровотечі достатньо накласти тугу пов’язку.

       Зверніть увагу! Якщо протягом 30 хвилин капілярна кровотеча не зупинилася, необхідне екстрене звернення до лікаря. Зафіксова­ні випадки загибелі людей, які загинули з капілярною кровотечею, що не зупинилася, і померли від великої втрати крові.

Залежно від швидкості кровотечі й об’єму крововтрат:

1. Гостра кровотеча найбільш небезпечна. Швидка втрата протягом години 30 % об’єму циркулюючої крові (ОЦК) веде до гострої анемії, гіпоксії головного мозку і може закінчитися смертю хворого.

2. Хронічна кровотеча – крововтрата відбувається повільно та поступово, у зв’язку з чим організм встигає адаптуватися до поступового зменшення ОЦК.

За об’ємом  втраченої крові:

1)    Легка кровотеча  менше 0,5л.

2)    Середня 0,5-1л.

3)    Тяжка -1-1,5л.

4)    Масивна -1,5-2,5л.

5)    Смертельна -більше 2,5-3л.

6)    Абсолютно смертельна- перевищує 3-3,5л.

 За анатомічною локалізацією (в залежності від пошкодженої судини):

     1)  Венозна

     3)  Артеріальна

     4)  Капілярна                                                                                                                      5)  Комбінована

Артеріальна кровотеча виникає при порушенні цілісності артерій . Особливо небезпечна кровотеча з великих артерій: стегнової, підключичної, сонної, плечової, підколінної. Смерть при їх пораненні може настати через 3-5 хв. Кровотечі з дрібніших артерій також небезпечні. При артеріальній кровотечі кров яскраво-червоного кольору, витікає із рани сильним пульсуючим струменем.                                      Кров при венозній кровотечі має темно-червоний колір і витікає з рани повільніше . Змішана кровотеча має ознаки артеріальної і венозної.                                                              Значна втрата крові внаслідок артеріальної, венозної чи змішаної кровотечі, особливо за короткий проміжок часу, є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця та інших органів. Це часто стає причиною смерті людей, яких ще можна було б врятувати, своєчасно зупинивши кровотечу.                                                                                          Капілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораненні дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся поранена поверхня. Колір крові темно-червоний

Зупинка кровотеч.

Розрізняють тимчасову (попередню) зупинку кровотечі, яку виробляють негайно на місці події, і остаточну зупинку, здійснювану лікарем у стаціонарі.                                                           Для припинення зовнішньої артеріальної кровотечі застосовують такі методи: притискання пальцями великих артерій на кінцівках вище рани, на шиї й голові нижче до кісток у місцях, де вони проходять близько до поверхні тіла;                                                  накладання тугої стискальної пов’язки;                                                                                        накладання кровоспинного еластичного джгута або закрутки;                                                            максимальне згинання кінцівки в розміщеному вище суглобі (за відсутності переломів.

Максимальне піднімання кінцівки догори відносно знижує тиск і витікання крові.         Оскільки кров у капілярах тече під незначним тиском, то капілярні кровотечі не призводять до значної втрати крові. Вони можуть припинитися самостійно за рахунок утворення тромбів при згортанні крові. При капілярній кровотечі достатньо накласти тугу пов'язку. Першою допомогою при капілярних кровотечах є обробка перекисом водню або розчином йоду чи іншими антисептиками місця поранення і накладання на нього стискальної стерильної пов’язки.                                                                                Відкриту венозну кровотечу зупиняють тугою пов'язкою на рану і накладанням джгута (закрутки з тканини, ременя) нижче за місце ураження.

       Артеріальну кровотечу можна зупинити накладанням джгута (закрутки, ременя) вище за місце ураження, після чого на рану накладається туга пов'язка.

       Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі можна притис­нути артерії в певних місцях.

       У цих місцях артерії розташовані близько до поверхні тіла і су­дину можна притиснути пальцем до кістки.

Найдоступніший і швидкий спосіб тимчасової зупинки артеріальної кровотечі - пальцеве притиснення.                                                                                                            Пальцеве притискання пошкодженої судини вище від місця поранення дозволяє тимчасово припинити артеріальну кровотечу. На поверхні тіла людини є до 25 точок, у місцях яких артерії можуть бути притиснуті пальцями до кісток у випадку виникнення кровотечі при їх пораненні. Притискання артерії може бути виконано кінцями зведених разом пальців або кулаком, але краще все ж виконувати великими пальцями обох рук, накладаючи один палець на другий (іл. 26.5). Зусилля, яке прикладають для притискання артерії, має бути таким, щоб кровотеча припинилася.

Артерії притискають в місцях, де вони проходять поблизу кістки або над нею. На кінцівках судини притискаються вище рани, на шиї та голові - нижче. Здавлювання судин виробляють кількома пальцями однієї або двох рук. Для зупинки кровотечі з підключичної артерії руку пораненого потрібно відвести донизу й назад, після цього артерію притискають між ключицею і першим ребром.

При пораненні плечової артерії її притискають до плечової кістки. Причому пальцями охоплюють плече так, щоб було зручно притиснути судину в середній частині двоголового м’яза плеча.

Променеву артерію притискають до променевої кістки в тому місці, де визначають пульс. Пальцеве притискання стегнової артерії здійснюють у паховій ділянці нижче або на рівні пахової складки до лобкової кістки всередину від середньої лінії або на внутрішній поверхні стегна до стегнової кістки, де мало м’язів. У людей з добре розвиненою мускулатурою і з вираженим жировим відкладенням пальцеве притискання виконувати важко. Тоді доцільно його робити долонею або кулаком.
Виконавши пальцеве притиснення судини, треба швидко накласти, де це можливо, джгут або закрутку і стерильну пов'язку на рану.                                                                  Гумовий джгут — це гумова стрічка, на одному кінці якої прикріплений металевий гачок, а на іншому — металевий ланцюжок із фіксуючим кінцем.                                       Також кровотечу в кінцівках можна зупинити підняттям кін­цівок догори або їх згинанням.                                                                                                                                                   Правила накладення джгута. Джгут накладається: Ви повинні вміти використовувати джгут, що є у Вашій аптечці;

• джгут не можна розміщувати на дні аптечки, він повинен бути легкодоступним для виймання;
  тільки при артеріальній кровотечі з великої судини;
  поверх тканини або одягу, дуже важливо, щоб на ній не було складок;
  вище місця поранення на 2-3 см і ближче до неї на шкіру накладають прокладку одягу чи м'якої тканини (хустка, бинт);
  для забезпечення відтоку венозної крові кінцівку піднімають на 20-30см;
  перший тур накладається максимально розтягнутим джгутом, а наступні - з меншим натягом, таким чином, щоб початкова ділянка джгута перекривався наступним туром;
  зафіксувати останній тур джгута гачком або застібкою;
  контроль правильності накладання джгута роблять з припинення кровотечі з рани, зникнення пульсу, запалим венах, блідості шкірних покривів. Надмірне затягування джгута може викликати розтрощення м'яких тканин (м'язи, нерви, судини) і стати причиною паралічів кінцівок. Слабо затягнутий джгут кровотечі не зупиняє, а навпаки, створює венозний застій (кінцівка не блідне, а набуває синюшного забарвлення) і підсилює венозна кровотеча;
  джгут не забинтовують, він повинен бути добре видно;
  кінцівку з джгутом добре іммобілізують за допомогою транспортної шини або підручних засобів;
  потерпілого евакуюють у першу чергу;                                                                                 в зимовий час року кінцівку з накладеним джгутом добре утеплюють, щоб не відбулося відмороження;
  під джгут підкладається записка із зазначенням дати і часу накладення джгута;
  влітку джгут накладається максимально на 2 години, а взимку на 1 годину.

Якщо протягом цього часу потерпілого не привезли до лікарні для остаточної зупинки кровотечі, то джгут необхідно зняти на 10 хвилин, але в цей час притиснути артерію пальцем. Заново джгут накладають вище або трохи нижче старого місця. При необхідності це роблять кілька разів - влітку кожну годину, а взимку - кожні півгодини. При цьому кожен раз роблять відмітку в записці. Тривале здавлювання судин призводить до омертвіння всієї кінцівки нижче накладеного джгута, і її ампутують.
Для накладання джгута-закрутки використовують підручні засоби: смужки тканини, поясні паски, носові хустинки тощо (іл. 26.11), а як закрутки — недовгі палки, металеві стержні, шматки товстого дроту. Забороняється як закрутку використовувати електричні та телефонні кабелі, різні дроти, тонкі шнурки та мотузки, бо вони можуть надмірно перетиснути та травмувати судинно-нервові пучки.

закрутку накладають на стегно, гомілку, плече (рис. 9.13) і передпліччя вище місця кровотечі, ближче до рани, на одяг або м'яку підкладку, щоб не пошкодити шкіру. Джгут-закрутку виготовляють з щільної тканини (але не мотузки!) Накладають також як і палять, у вільні кінці тканини просовують твердий предмет (палиця, пінцет тощо) і їм скручують тканину до тих пір, поки не зупиниться кровотеча.                                            Рану не можна промивати водою, спиртом або розчином йоду. Вода може додатково інфікувати рану, а дезінфікуючий розчин, потрапляючи в рану, зумовлює загибель клітин та спричиняє значний біль. Не можна її також засипати жодними порошками або накладати на рану будь-яку мазь чи класти безпосередньо на неї вату.                               Якщо з рани виступають назовні тканини мозку або петлі кишечнику, то їх зверху прикривають стерильними марлевими серветками та не туго бинтують, але в жодному випадку не вправляють усередину.                                                                                                      Не можна прибирати з рани згустки крові, сторонні предмети, бо це може спричинити додаткові пошкодження тканин, нервів, судин і сильну кровотечу.                                                 При обширних ранах кінцівок поранену кінцівку необхідно іммобілізувати.

Основні ускладнення при пораненнях.

        Інфікування (зараження). У повітрі, воді, ґрунті міститься величезна кількість бактерій і вірусів.

        Шкіра та слизові оболонки надійно захищають організм від проникнення хвороботворних інфекцій, але у разі порушення цілісності шкіри та слизових оболонок цей захист не спрацьовує. При потраплянні в рани анаеробних бактерій туга пов'язка або лейко-пластирна наклейка створять їм усі умови для розвитку, якщо поранена людина не звернеться за спеціалізованою медичною допомогою.

          Інтоксикація - потрапляння в кров хімічних речовин, продуктів розкладу ушкоджених тканин або мікробних отрут, у результаті чого розвивається хворобливий стан організму – сепсис.

         Прояви і наслідки інтоксикації залежать від стану організму, віку та характеру отруйної речовини. Інтоксикація має такі симптоми: підвищення температури, блювання, запаморочення, можлива непритомність.

       При інтоксикації необхідне вживання великої кількості рідини й екстрене звернення до лікаря.                                                                                                                    Під час надання допомоги при зупинці кровотечі з метою дотримання правил безпеки щодо можливості зараження вірогідно інфікованою кров’ю потерпілих необхідно використовувати спеціальні рукавички; уникати потрапляння крові потерпілого на слизові та шкірні покриви, у випадку контакту з кров’ю без їх пошкодження обробити шкіру одним з дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну) та ретельно вимити руки з милом під проточною водою, потім протерти 70% розчином етилового спирту.

Шок — найтяжча форма гострої судинної недостатності, яка може виникати під час тяжких поранень, переломів, опіків та інших тяжких уражень. Шок характеризується розладом діяльності центральної нервової системи, кровообігу, обміну речовин та інших життєво важливих функцій. Дві фази: збудження та галь­мування. Залежно від тяжкості, розрізняють  шок  легкий,  середньої тяжкості  і  тя жкий.                                                               Види кровотеч

НАЗВА КРОВОТЕЧІ	ХАРАКТЕРИСТИКА	ОСОБЛИВОСТІ	СПОСІБ ЗУПИНКИ
Капілярна	Поверхнева, кров насиченого червоного кольору; витікає в невеликих обсягах, повільно	Кров виступає краплинами (симптом «кровавої роси»)	Зупиняється тугим бинтуванням без медичного втручання
Артеріальна	Пульсуючий струмінь крові яскраво-червоного кольору; витікає дуже швидко	Є найнебезпечнішою, фатальна крововтрата може статися за кілька хвилин	Накласти марлеву пов'язку на рану та джгут вище від місця травмування
Венозна	Кров темного кольору; витікає рясно, повільно, безперервно	Може призвести до значної крововтрати	Накласти марлеву пов'язку на рану та джгут нижче від місця травмування
Змішана	Виникає внаслідок одночасного пошкодження артерій та вен	Зазвичай буває в разі ушкодження внутрішніх органів: печінки, легень, нирок, підшлункової залози	Зупинити самостійно майже неможливо, навіть в умовах лікарні зупинити таку кровотечу дуже

IV. Закріплення вивченого матеріалу.                                                                               Розв’язування завдань ( правильні чи не правильні твердження)                                                             1. При артеріальній кровотечі джгут накладають вище рани.                                                                            2. Джгут ніколи не накладається  на стегно і на передпліччя .                                                                    3. Джгут накладають безпосередньо на тіло.

4. З метою профілактики ускладнень з рани краще одразу видалити предмети або їх частини, що потрапили у рану.

5. У разі послаблення джгута записку можна не замінювати.                                                                                                                                                6. Послаблювати джгут потрібно на 1–2 хв.                                                                            7. Сильна кровотеча може призвести до шоку.

8. З метою профілактики ускладнень з рани краще одразу видалити предмети, що потрапили у  рану.

9. Слабо затягнутий джгут збільшує кровотечу.

10. Антисептичні заходи проводять, щоб зменшити кількість мік­робів або знищити їх.                                                                                                                                             11. Залежно від місця виливу крові розрізняють: зовнішню і внутрішню кровотечі.                                                                                                                            12. Залежно від типу ушкоджених судин, розрізняють: артеріальну, венозну, капілярну та паренхіматозну кровотечі.

 

                             Змоделюйте першу допомогу при всіх видах кровотечі. (презентація)                                                                                     Розв’язування ситуаційних задач

  Ситуаційні задачі

1. Брат і сестра грали в квача в своєму будинку. Брат ненавмисно впустив вазу. Ваза розбилася. Злякавшись, сестра стала швидко підбирати скло і сильно порізала руку. Кров темного кольору. Який вид ушкодження у постраждалого? Надайте першу допомогу.
2. Хлопчик вирішив потихеньку від дорослих вирізати з бруска ножем човник. Необережний рух і…              Про який вид травми можна думати? Кров яскрава, тече пульсуючим струменем. Надайте першу допомогу.
3. При падінні потерпілий натрапив лівою рукою на металевий прут. В області травми є рана, в якій видно уламок п'ясткової кістки, значна кровотеча, яскравого кольору. Який вид ушкодження у постраждалого? Надайте першу допомогу.

    Розгадування кросворду                                                                                                                                                                                                       V. Надання та пояснення домашнього завдання.  Опрацювати конспект уроку