Розробка виховної години "Чорнобильський пил на роки опадає"

Чорнобильський пил на роки опадає

Мета: Викликати в учнів почуття відповідальності за майбутнє України і Землі в цілому, розширити і поглибити знання вихованців з основ екологічних знань.
Визначити негативний вплив аварії на Чорнобильській АЕС на стан навколишнього середовища та здоров’я населення
Обладнання: Карта загального забруднення довкілля України, атласи України, фотоматеріали, малюнки, плакати з цифровою інформацією


                                              А земля стане пустелею через вину жителів й, через плід діянь їхніх.
                                                                                                                              Міхей, 7, 13

Всемогутність і безсилля

 людини продемонстрував

Чорнобиль. І застеріг: не

 захоплюйся своєю могутністю,

 людино, не жартуй з нею. Бо ти і

 причина, ти і наслідок.

                                                                  Г.Медведєв

Хід заняття:

І.Організаційний момент

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності учнів

Розповідь учителя

Друга половина XX ст. — це період  атомної енергії і комп'ютеризації, особливістю якої є активний розвиток другої глобальної екологічної кризи. До неї привели суперіндустріалізація, суперхімізація, супермілітаризація, суперспоживання і, як наслідок, перевиснаження природних ресурсів і перезабруднення довкілля, початок деградації біосфери.

26 квітня 1986 року — одна з найтрагічніших дат в історії людства: на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції за 110 кілометрів від столиці України — Києва; майже в центрі Євро­пи, сталася аварія, яку обґрунтовано ква­ліфікують як найбільшу у світі техноген­ну екологічну катастрофу.

ІІІ. Основна частина

Розповідь учителя

Осмислюючи сьогодні цю подію в усіх її причинах і наслідках, доходимо над­звичайно важливих висновків як щодо моральних засад побудови людських сто­сунків, так і стосовно взаємодії самого суспільства зі створеним ним штучним техногенним середовищем та довкіллям узагалі.

Хоч як це прикро, від самого початку Чорнобильської трагедії інформація про те, що трапилося тієї ночі, була непов­ною і недостовірною. Ще й сьогодні світова громадськість не має всебічного уявлення про всі аспекти катастрофи. Навколо цієї події виникло чимало міфів, перекручень, домислів. Дехто зробив чор­нобильську тему картою в політичній грі, а в деяких колах, керуючись суб'єктив­ними інтересами й розрахунками, нама­гаються зменшити значення катастрофи чи навіть забути її.

Утім, Чорнобиль не минув. Він про­мовисто нагадує про себе щодня числен­ними проблемами в різних сферах сус­пільства, у долях мільйонів людей, житті кожного з нас.

Долаючи наслідки катастрофи, спов­на навіть не уявляємо собі, що ще дове­деться зробити нам і нашим дітям та онукам, поколінням наших нащадків. Ядерний розпад має свою, добре відому науці пролонгованість у часі й просторі, а готових програм щодо подолання наслідків подібних катастроф не існує.

Чорнобильська техногенна аварія стала аварією глобального масштабу тому, що ще жодна катастрофа не мала таких тяж­ких екологічних наслідків.

ВОГНЕННЕ ВИПРОБУВАННЯ

Першими в боротьбу з вогнем всту­пили воєнізовані пожежні частини міст Чорнобиля і Прип'яті, а також Києва й інших населених пунктів Київщини, особливо міста Білої Церкви.

Буквально через кілька хвилин після вибуху два відділення пожежників, очо­лювані лейтенантом В.Правиком, а та­кож черговий караул на чолі з лейтенан­том В.Кібенком, які прибули на 4-й блок, почали боротьбу з вогнем, що спалахнув на покрівлі, у приміщенні поблизу зруй­нованого реактора. Це дозволило запо­бігти розповсюдженню пожежі в бік 3-го енергоблоку. Незабаром на місце аварії прибули всі пожежники м. Прип'яті, які тієї ночі були вільні від чергування. Ке­рівництво гасінням пожежі взяв на себе майор Л.Телятников. Понад годину в умовах потужного іонізуючого випромі­нювання, у токсичній задимленій атмо­сфері на висоті від 12 до 70 метрів, при постійній загрозі зрушення конструкції тривав двобій людей із вогнем. На більшості ділянок пожежники зуміли ло­калізувати або повністю ліквідувати во­гонь. Після цього частину пожежників було направлено для надання допомоги в гасінні ділянок у машинному залі, які ще горіли. Завдяки рішучим діям воєні­зованої пожежної охорони Чорнобильсь­кої АЕС та інших підрозділів пожежу на покрівлях ЧАЕС о 6 годині 35 хвилин 26 квітня було повністю ліквідовано.

Практично всі, що першими включи­лися в боротьбу з пожежею, дістали не­безпечні для життя дози опромінення. 27 квітня 19 чоловік, які постраждали під час гасіння пожежі, були доставлені, в Москву, у клінічну лікарню № 6 Третьо­го головного управління при Міністерстві охорони здоров'я СРСР. Але, незважаю­чи на зусилля лікарів, шістьох із них вря­тувати не вдалося. Це лейтенанти В.Правик і В.Кібенок, старші сержанти П.Ігнатенко, В.Тішура, М.Титенок, сер­жант М.Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами, першим двом присвоєно звання Героя. Цього звання удостоєний також майор Л.Телятников (нині генерал-майор). Урядові на­городи одержали 467 працівників пожеж­ної охорони.

Високі моральні якості, бойова го­товність, професіоналізм — усе це доз­волило пожежникам успішно вийти із ситуацій, що виникли відразу ж після аварії. Водночас стало ясно, що пожеж­на техніка була погано захищена від про­никнення радіоактивного пилу в кабіни машин, мала невеликий коефіцієнт за­хисту від іонізуючою випромінювання, через недосконалість конструктивних рішень була ускладнена її дезактивація. Пожежники не мали надійних засобів захисту особового складу, пристрої інди­відуального дозиметричного контролю не завжди забезпечували достовірні дози опромінювання.

Утім, незважаючи ні на які труднощі й небезпеку, саме пожежники опинялись у найкритичніших місцях і розв'язували надзвичайно гострі питання. Це стосуєть­ся насамперед команди у складі п'яти по­жежників із Білої Церкви на чолі з ма­йором Г.Нагаєвським, які, ризикуючи життям, зуміли вивести радіоактивну воду з-під зруйнованого реактора, чим запо­бігли водневому вибуху небаченої сили.

Важко переоцінити внесок у подолан­ня наслідків аварії на першому етапі й інших підрозділів Міністерства внутрішніх справ України — патрульно-постової служби, будівельних частин внутрішніх військ, паспортних служб, Державтоінспекції. У Чорнобильській зоні несли службу понад 18,3 тисячі пра­цівників системи цього міністерства.

27 квітня до робіт з локалізації аварії було залучено військові частини, зокре­ма армійську авіацію. Для виконання робіт знадобилося понад 1 800 вертольото-вильотів, завдяки цьому до 6 травня 1986 року потужність радіоактивного ви­киду з аварійного реактора зменшилася в декілька тисяч разів. Щоправда, як по­казав подальший аналіз, не всі зі здійсне­них заходів дали бажаний ефект, а деякі навіть виявилися шкідливими.

Розчищенням проходів до зруйнова­ного реактора, прибиранням викинутих вибухом уламків паливних шматків, гра­фітової кладки та елементів конструкцій зайнялися підрозділи збройних сил ко­лишнього СРСР, багатьох міністерств і відомств. У перші ж дні після аварії роз­горнулися інженерні, хімічні та інші ро­боти з метою мінімізації наслідків тра­гедії. Для виконання робіт у зоні Чорнобильської АЕС було мобілізовано велику кількість цивільних осіб, які пе­ребували на військовому обліку.

У 1986—1987 роках силами ліквіда­торів, працівників більш як 40 міністерств і відомств України, Росії та інших рес­публік колишнього Радянського Союзу , було виконано величезні обсяги робіт. Усього в них взяло участь понад 600 ти­сяч чоловік, з яких кожний другий був «людиною в погонах».

 

Виступи учнів, які отримали випереджальні домашні завдання

НАСЛІДКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АВАРІЇ

Сильним радіоактивним забрудненням уражено 5 млн. га те­риторії України (32 райони шести областей), більша частина яких — сільськогосподарські угіддя, заб­руднено 1,5 млн. га лісів. Понад 15 тис. осіб мешкають в умовах забруднення, яке перевищує 45 Кі на 1 км (за цезієм), 46 тис. — в умовах забруднення від 15 до 45 Кі/км, а ще 150 тис. — від 5 до 15 Кі/км. Ще близько 1,5 млн. чо­ловік живуть на території, де радіо­активний фон у десятки разів пе­ревищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Черні­гівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кірово­градська, Івано-Франківська об­ласті). Дезактиваційні роботи, на які було в 1986—1989 рр. витрачено мільйони, ба­жаних результатів не дали.

У водах Дніпра, Прип'яті, Київського водосховища концентрація радіонуклідів і через 6 років після аварії була в 10—100 разів вищою, ніж до аварії, а в донних відкладах, особливо мулових, збагачених органікою, накопичилася величезна кількість радіоактивного бруду. Вважають, що в ґрунті заплав і дна водойм 30-кіло-метрової зони накопичилося близько 14 400 Кі цезію-137, 7 360 Кі стронцію-90, 250 Кі плутонію, а в Київському водосхо­вищі назбиралося вже більш як 60 млн. т радіоактивного мулу (понад 2 000 Кі це­зію - 137).

Великою небезпекою для довкілля є близько 1 000 тимчасових могиль­ників навколо АЕС, у яких знаходиться 40 млн. м3 куб. твердих відходів із сумар­ною радіоактивністю понад 200 тис. Кі, і «Саркофаг» над четвертим блоком. Там ще зосталася велика кількість радіоактив­ного бруду, потужністю багато сотень ти­сяч кюрі, надійність нерозповсюдження якого зовсім не гарантована. Могиль­ники вже сьогодні протікають, «Сарко­фаг» з роками стає все більш радіоак­тивним, конструкції його просідають, деформуються.

Вплив Чорнобильської аварії на здо­ров'я людей дуже значний і буде про­блемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Уже в 1991 — 1992 рр. в Житомирській і Київській областях, як і в Білорусі, за даними МОЗ України, у жительок заб­руднених радіонуклідами районів знач­но збільшилася кількість народження недоношених дітей і калік, кількість тяжких ускладнень вагітності (у 2,5—3 рази). Зростає захворюваність і смерт­ність.

Основна частина радіоактивних речо­вин, що були викинені під час вибуху ре­актора, починаючи з 26.04.84 р., створила зони інтенсивного забруднення на най­ближчих до ЧАЕС територіях України, Білорусі, Росії.

Радіонукліди, що потрапили в атмо­сферне повітря до 10—12 травня, завдали дуже великої шкоди здоров'ю населення України. Більшу частину (понад 90 %) радіоактивного викиду склали короткоживучі ізотопи, їхня негативна дія була підсилена режимом секретності, що па­нував тоді в радянському суспільстві. Наприклад, радіоактивним йодом - 131 найбільше уражається щитовидна зало­за, яка засвоює будь-який йод. Якби своє­часно відбувся активний прийом йодовмісних препаратів, то сьогодні не було б такого рівня захворюваності щитовидної залози та смертності від цього.

За межами 30-кілометрової зони ра­діонукліди представлені переважно цезієм - 137, цезієм - 134, стронцієм-90.

ДОПОМОЖИ СОБІ САМ

Упродовж п'ятнадцяти років ми спо­стерігаємо, як людина може адаптувати­ся в екстремальних умовах. Звичайно, дуже сумно, що виникла проблема в та­кому пристосуванні. Не кожен організм, проте, зумів адаптуватись, і багатьох лю­дей ми втратили. Щоб почуватися добре, слід звертатися до засобів народної медицини

Корисно вживати „чорнобильський чай.” До якого складу входять такі трави:

1.Полин.

2.Подорожник великий.

3.Первоцвіт весняний.

4.Пирій повзучий.

5.Корені кульбаби.

6.М’ята перцева.

7.Цмин піщаний.

8.Крапива дводомна.

9.Спориш звичайний.

10.Гречка посівна.

Цей збір має здатність виводити радіонукліди з організму захищає імунну систему людини. Спосіб приготування дуже простий. Береться в рівній кількості сировина десяти трав і ретельно змішується ; одну столову ложку суміші заливають склянкою окропу і настоюють 20 хвилин. Випивають одну склянку „чорнобильського чаю” в 3 прийоми за добу.

Слід вживати в їжу більше капусти, особливо капусти проколі, моркви та буряків. З ягід слід надавати перевагу тим, які мають підвищену кількість пектину та йоду: шипшині, чорній смородині, малині, аґрусу  та їстівній жимолості.

Проте ми не повинні  впадати в розпач. Найтяжчі роки вже по заду. Ми самі можемо багато чому зарадити. Харчуйтеся нормально, живіть нормально, і буде все гаразд. Звичайно, онкозахворювання не перестануть нам загрожувати. Але генетичні зміни можуть статися, а можуть і не статися. Слід пам’ятати,  що найчастіше забруднені радіонуклідами гриби, лісові ягоди, річкова і ставкова риба, молоко, якщо воно від корів, яких годують дикоростучими, а не сіяними травами. М’ясо, на щастя, не радіоактивне, хіба що диких тварин. Забезпечити себе чистими продуктами завжди можна. Коли ж не пощастило і радіація все ж потрапила в організм, зменшити ризик захворіти на рак можна, вживаючи продукти що містять речовини антиканцерогенної дії ( різні види капусти, яблука) багаті на пектин. Пектин утримує радіонукліди, і вони не засвоюються організмом.

Треба жити повноцінним життям з надією і вірою, що вистоїмо під загрозливими вітрами Чорнобиля.

Чорнобильську станцію закрито. Тепер потрібно вирішити ще дуже важливу проблему – соціальний захист жителів Славутича.

Умісті 24 тисячі жителів. Кожному третьому ще не виповнилось 16 років. Середній вік мешканців 29 років. Народжуваність перевищує смертність у 2,5 раз. 60%  жителів мають статус ліквідаторів.

Соціальна сфера міста на 97% фінансувалася саме з прибутку атомної станції. ЧАЕС обслуговували понад 9 тисяч спеціалістів. Середньому вони отримували 1200 -1500 гривень. У 1986 році, після аварії, за наказом № 40 Автоменерго СРСР персонал на 90 % замінили новим. На роботу приймали не кожного – конкурс був жорстким.  Тому потрапили на об’єкт найкращі кадри з усього колишнього Союзу.

Люди хочуть жити в місті, прощавати і отримувати належну заробітну платню.

Планується створити на базі атомної станції низку підприємств. Два проекти вже розробляються. Виготовлятимуть водозахисні покриття для кабельних ліній електропередач (підрахували, що будуть вони в двічі дешевші ніж імпортні). Спільно з німцями робитимуть акумуляторні батареї.

Є ідея створити в Славутичі Міжнародний екологічний університет.

Але після закриття третього енергоблоку працевлаштуватися на новостворених підприємства на базі станції зможуть лише 30%.

 

Задачі з радіоекології

ЗАПИТАННЯ

1. Чому до груп ризику населення, що проживає на територіях, забруднених радіо­нуклідами, зараховують дітей молодших вікових груп, операторів сільгоспмашин (трактористи, комбайнери) і працівників лісового господарства?

2. Чому забруднення молока є одним із показників, що характеризують радіоеколо­гічний стан місцевості?

3. Чому серед риб найбільш забруднені хижі види?

4.  Що таке «гострий період опромі­нення»?

5. Чому відразу після аварії, подібної до чорнобильської, необхідно для профілакти­ки вживати сполуки йоду?

6. Улітку 1986 р. в парках і скверах Киє­ва була пробурена велика кількість сверд­ловин. З якою метою? Чи були вони вико­ристані?

7.  З якою метою на радіоактивне заб­руднених територіях проводилося вапнуван­ня фунтів і внесення підвищених доз ка­лійних добрив?

8.Яка деревина повинна бути чистішою -  призначена на дрова чи для будівництва — і чому?

ВІДПОВІДІ

1.  Дозові навантаження на ці групи є найбільшими серед сільського населення забруднених територій. Діти й оператори одержують додаткову дозу внутрішнього опромінення, тому що більше вдихають пил, що містить радіонукліди, у призем­ному шарі повітря й у кабінах сільгоспма­шин. У тих, що працюють у лісі, опромі­нюється тіло не тільки з поверхні ґрунту, а й від дерев.

2.  Молоко є одним із найбільш забруд­нених радіонуклідами сільгоспродуктів на території, ураженій аварією на ЧАЕС. Че­рез концентрацію радіонуклідів у харчових ланцюгах при значному забрудненні ґрунту і трави забруднення тіла корови велике, а молока — ще більше. Крім цього, молоко є одним з основних продуктів харчування в селах улітку.

3. Хижаки є заключною ланкою харчо­вого ланцюга «водяні рослини (планктон, бентос) — травоїдні риби — хижі риби».

4.  Це період дії так званих короткоживучих радіонуклідів із періодом напіврозпа­ду близько 10 діб, серед них йод-131, 132, барій-140 та інші. Завдяки їхньому розпаду інтенсивність опромінення протягом двох місяців різко знижується.

5.  Насичуючи організм стабільним йо­дом, ми попереджаємо накопичення радіо­активних ізотопів (йод-131, 132), зокрема в щитовидній залозі, і цим зменшуємо дозу внутрішнього опромінення.

6.  Ці свердловини мали постачати пит­ну воду в разі радіонуклідного забруднення, вищого від контрольних рівнів річкової води Дніпровського водозабору внаслідок силь­ного паводка чи весняної повені. Через те, що з 1986 р. була низка маловодних років з незначними повенями, вода в Дніпрі чисті­ша, ніж передбачено національними конт­рольними рівнями. Сьогодні більшість свердловин законсервовано.

7.  Вапнування мало на меті зниження кислотності ґрунтових розчинів і тим самим зниження інтенсивності переходу радіо­нуклідів у сільськогосподарські рослини, а насичення рослин стабільним калієм змен­шує поглинання радіоцезію, що є його біо­хімічним аналогом.

8. Деревина на дрова повинна бути чи­стішою в п'ять разів через високу небезпе­ку забруднення повітря при їхньому спа­люванні, а також ґрунту присадибних ділянок при внесенні попелу як добрива.

ЗАПИТАННЯ

1.Як реагують рослини і тварини на незначне підвищення радіації в навколиш­ньому середовищі?

2.Укажіть шляхи проникнення радіоак­тивних речовин в організм людини після аварії на ЧАЕС.

3. Рівень радіації складає 0,02 мр/рік. Яку дозу від цього фону одержують жителі за добу, за місяць?

4. Стронцій-90 надходить у навколишнє середовище у вигляді відходів атомної про­мисловості чи з опадами після випробувань зброї. Період напіврозпаду — 28 років. Хімічні властивості подібні до кальцію, він легко проникає в кісткову тканину, викли­каючи серйозні порушення. Найбільша кон­центрація в кістках, молочних продуктах. Які шляхи і наслідки переміщення радіоактив­ного ізотопу стронцію в екосистемах? Як це впливає на організм людини?

5.  Кісткова тканина сучасної людини містить свинцю в 500 разів більше, ніж у людей, що жили 1 500 років тому. Поясніть, якими шляхами проникає в організм люди­ни цей важкий метал?

6. Назвіть природні джерела радіоактивного забруднення.

7. Які джерела енергії за умови нормаль­ної експлуатації найбільше забруднюють навколишнє середовище радіоактивними речовинами?

8. Які захворювання виникають унаслідок радіоактивного забруднення середовища?

9. Уявіть ситуацію, що незабаром до вас приїдуть родичі, які живуть у зоні ра­діоактивного забруднення. Складіть спи­сок продуктів, що були б особливо корис­ними для них.

10. Ви з друзями поїхали за місто. Свого часу територія зазнала незначного радіоак­тивного забруднення, але зараз не становить небезпеки для короткочасної відпуст­ки. Ви наловили риби в ставку, назбирали в лісі грибів, ягід. Як зменшити вміст радіо­нуклідів у цих продуктах?

ВІДПОВІДІ

1.     Рослини    прискорюють    ріст, збільшується вегетативна маса. Тварини ре­агують негативно.

2.  Початковий етап — через шкіру, по­вітря (органи дихання), тепер — через воду, харчові продукти.

3.  За добу — 480 мкр, за місяць -14 400 мкр.

4.  Шляхи переміщення радіоактивних речовин: з повітря в  грунт, водойми; надхо­дять у рослини і через ланцюги харчування — рибу, м'ясо, інші продукти — до людини, викликаючи важкі захворювання.

5.  Свинець, як і інші шкідливі речови­ни, надходить у навколишнє середовище з викидами транспорту і далі ланцюжками харчування передається людині.

6.   Космічні   промені,   вулканічна діяльність, гірські породи. Вони містять при­родні радіоактивні ізотопи (уран, торій та ін.), що не включаються в біогенну мігра­цію, не накопичуються в організмах і тому в звичайних дозах не є небезпечними для людини.

7.  ТЕС, що викидають у навколишнє середовище природні радіоактивні ізотопи, що містяться у вугіллі, яке спалюється.

8.  Ослаблення імунної системи, екологічні захворювання, променева хвороба.

9.  У список продуктів обов'язково ма­ють входити: м'ясо, риба, морепродукти, овочі (буряк, капуста, морква; фрукти, ба­гаті пектином і вітамінами, — абрикоси, персики, цитрусові; сухофрукти — ізюм, чорнослив), соки, молочні продукти, мар­мелад, зефір.

10. Рибу ретельно очистити, вимочити у воді протягом декількох годин. Голову не використовувати. Гриби також ретельно очищають від залишків Ґрунту, вимочують у воді протягом декількох годин, змінюючи воду. Ягоди ретельно миють кілька разів. Ці заходи допомагають зменшити зміст радіо­нуклідів у продуктах. Наприклад, вимочую­чи гриби, можна зменшити їхню радіоак­тивність на 80 %.

ІV. Заключна частина

 

„Лиш Пам’ять Усе Пам’ятає”

Двадцять шостого квітня... Це – траурна дата,

Не забудуть ні Прип’ять його, ні Чорнобиль,

Як на всю Україну четвертий реактор

Чорним вибухом атомні кинув хвороби.

 

Там цвітуть просто з листя кульбаби – мутанти.

Вже чорнобильські хмари сягнули й до Бога!

Ми тепер на землі своїй всі –

арештанти...

Зі спогадів Миколи Мартинова,

колишнього військового:

„26 квітня 1986 року я повертався з відрядження і саме пролітав над ЧАЕС. Виразно було видно неприродне сяйво, ореол іонізації атмосфери. А оскільки я за родом служби мав найбезпосередніше відношення до ядерних боєприпасів, відразу зрозумів, що на землі щось сталось. Щось жахливе.

Зовнішні ознаки були подібні до тих, що їх довелося спостерігати на полігонах у Семипалатинському, Тоцьку. А тут ось воно -  поруч, удома! Моторошне відчуття”.        

 

Горел не блок
Не только блок:
Пожар – урок.
Урок жестокий!
…Не дай нам Бог
Таких уроков!
Не дай нам Бог
Таких эпох!

27 квітня ЧАЕС зупинено у зв'язку з аварійною обстановкою. Розкрита актив­на зона реактора. Активність викиду па­лива досягла 20 000 рентген на годину. Працівники станції розхолоджували ре­актор. У приміщеннях третього блоку рівень радіації досягав двох і більше рентген на годину.

На вулицях Прип'яті гамма-фон ста­новив від 1 мікроренгена на секунду до одного рентгена на годину. О 12.00 оголо­шено евакуацію міста, розташованого за три кілометри від ЧАЕС.

По нашей жизни торным шляхом
Пролег апрельский черный дым.
Весна, отравленная страхом,
И май, родившийся седым.

Та ночь, расколотая взрывом
На «До» и «После»,
навсегда Здоровым, любящим
, счастливым — Нам слово
горькое «беда» На юном
сердце выжгло прочно,
Десятки тягостных невзгод
Закольцевало в круг порочный,
Втолкнуло в жуткий хоровод
Утрат, поступков, слов, событий —
Не сотни — тысячи людей!

Евакуація (звучить оригінал звуко­вого запису звернення до жителів Прип'яті).

Уявіть собі колону з тисячі автобусів із вимкненими фарами, яка їде по шосе в два ряди й вивозить з ураженої зони багатотисячне населення Прип'яті — жінок, старих, дорослих людей, немов­лят, «звичайних» хворих і тих, хто по­страждав від опромінення.

Уявіть собі тих, хто залишав своє чи­сте, молоде, прекрасне місто, яким пи­шався, у якому вже пустив своє коріння, народив дітей...

Зруйнований реактор «бомбують» мішками з піском, свинцем і бором (усьо­го скинули близько п'яти тисяч тонн) — радіоактивний пил з частками палива й графіту розноситься вітром на всі чотири сторони світу.

Чорнобиль — чорнобиль,
древнє невтішне місто,
чому тобі так роковано:
стати брамою в Апокаліпсис?

Під час вибуху на Чорнобильській АЕС в атмосферу потрапило близько 450 типів радіонуклідів. Серед них є багато довгоживучих, таких як цезій-137 (пері­од піврозпаду 80 000 років) і стронцій-90 (20 000 років). Вони за своїми хімічними властивостями дуже схожі на калій та кальцій. Живі організми не можуть відрізнити цих ізотопів і накопичують їх, що є причиною найнебезпечнішого внут­рішнього опромінення, яке викликає хво­роби та мутації.

Чорнобиль — це катастрофа не лише для України, це — знак планетарного Апокаліпсису. У серці Європи радіонук­лідами забруднено 5 000 000 га землі. За 10 років від радіації в Україні по­мерло багато людей, а сотні тисяч ліквідаторів аварії, мільйони дітей, жінок, чоловіків уражені різними хво­робами. Непередбачувана загроза люд­ству ще не ліквідована під поспіхом спорудженим «саркофагом» над 4-м ре­актором ЧАЕС.

Кощунственно светла весна!
Бездумно веселы капели.
. А нас опять лишает сна
Жестокий колокол апреля.

Вокруг весна цветет и зеленеет,
Она опять такая дружная пришла...
А от раздумий мозг деревенеет:
Зло существует, но не видно зла.

***

Мо' до цієї недоброї дати
Я ще не знав, мій знедолений брат:
Бути людиною — значить страждати,
Бути вкраїнцем — страждати стократ.

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде. ...
Лиш пам 'ять, лиш пам 'ять усе

пам 'ятає.

Чорнобиль: наш гріх і біль...

На Україні невпинно скорочується на­роджуваність;

зростає смертність;

народжуваність нежиттєздатних дітей зросла в 5 разів;

дитяча смертність у 2 рази вища, ніж в Японії, Швеції, в 1,5 раза, ніж в Америці;

зростає кількість дітей з порушеннями психіки (кожна 30 дитина);

росте захворюваність на рак щитовид­ної залози в дітей;

спостерігається значне зниження іму­нітету;

виявлено зниження щільності та міцності кісткової тканини.

Догоряють життя, як свічі...
Досить атомних вже смертей!
Та чи ж є десь на білім світі
Більше горе, ніж смерть дітей?!

 

Народе мій, сильніше бий на сполох!
Хай дзвін гуде по всіх усюдах нині
. Чорнобиля неумолимий молох
З їда живцем людей на Україні.

Він наступа, незнаний досі ворог —
Оце і є Антихриста прихід,
І він бере в заручники наш рід..
. Народе мій, сильніше бий на сполох!

 

***

И в этом мире темном, полузрячем,
Не удержать сомненья в берегах;
Четвертый блок мы в саркофаг упрячем,
Но как нам в саркофаг упрятать страх?

Да, пролетят стремительные годы.
Вздохнет земля, вернутся люди в дом.
Но будем помнить тот урок природы,
Что пережили мы с таким трудом.

И будем чтить великие законы,
Чтоб мудро шаром управлять земным,
Чтоб не оставить страшной,

мертвой зоны
Потомкам й наследникам своим.

Помните!

Через века, через года —

помните!

О тех, кто уже не придет никогда —

помните!

Мечту пронесите через года

и жизнью наполните!...

Но о тех, кто уже не придет

никогда, —
                     заклинаю, —помните!

Вшануймо пам'ять загиблих під час чорнобильського лиха хвилиною мовчання.

(Через хвилину звучить пісня «Кружляє лелека над полем»).

У сценарії використані вірші поетів Віктора Соколова, Олени Матушек, Миколи  Руденка, Володимира Шовкошитного, Віктора Кордуна, Роберта Рождественського, Леоніда Горлача, Людмили Бурдейної.