РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ НА ТЕМУ: «ХТО ЗА СВОБОДУ ВИЙШОВ ПРОТИ СМЕРТІ, ТОМУ НЕМАЄ СМЕРТІ НА ЗЕМЛІ!» ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ.

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Полтавський професійний ліцей

 

 

 

 

РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ НА ТЕМУ:

«ХТО ЗА СВОБОДУ ВИЙШОВ ПРОТИ СМЕРТІ, ТОМУ НЕМАЄ СМЕРТІ НА ЗЕМЛІ!»

ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ.

 

 

Підготувала

викладач

Кулачко О.О.

 

 

Полтава

 

2019

 

 

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Тема: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі!» Пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Мета: 

-формувати ціннісне ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

 -розвивати  почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

 -виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

Хід заходу

1. Вступ.
2. Хронологія подій на київському Євромайдані.
3. Актуалізація понять, які виникли за часів Євромайдану.
4. Розповідь про Полтавський Євромайдан.
5. Криваві сутички і перші жертви Революції Гідності.
6. Життєпис окремих героїв Небесної Сотні.
7. Хвилина мовчання в пам'ять про полеглих на Євромайдані.
8. Вправа «Змінюючи себе – змінюй країну».
9. Вправа «Послання в майбутнє».
10. Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі!» Пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Мета: 

-формувати ціннісне ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

 -розвивати  почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

 -виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

Хід заходу

Викладач. 20 лютого  ми відзначаємо День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день,  для вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні.

Цей день встановлено указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Саме цього дня, п’ять років тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану.  21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану.

Викладач. Для когось Революція Гідності це межа між миром і війною, для когось - між азійською і європейською цивілізацією, для когось - між неволею і незалежністю. Об'єднує те, що події на Євромайдані торкнулись і вплинули на життя чи не кожного українця.

Масові акції з багатьма центрами протистояння потребують детального і спокійного розгляду, чого досі ще не було зроблено. Це, звичайно, неможливо було зробити в дні протистоянь в центрі Києва.

Через драматичність того, що відбувалося, і через потужний шум дезінформації багато подій проходили повз увагу, ще більше - вимагали підтвердження, а часу на це просто не вистачало: з'являлися нові й нові реалії. Причинно-наслідкові зв’язки часто були незрозумілі.

Тепер, маючи час, можемо побачити, що саме відбувалось. Ця хронологія - спроба пильно вдивитися в шрами, які залишили в історії України ці драматичні дні. Ми не немагаємось робити аналіз подій і нав’язати власне бачення, а лише 

подаємо зібрані факти - найбільш достовірний матеріал, з якого кожен робить власні висновки.

Викладач. Ми усі є учасниками і безпосередніми творцями історії країни в якій живемо, кожен з нас може мати власне бачення цих подій, наші погляди можуть бути навіть протилежними, дехто ще вагається в правильній оцінці подій і шукає відповіді на свої питання. Тому у п'яту річницю Революції гідності згадаємо день за днем, як розвивалися події на Майдані.

Відео «Злива» Джамала

Викладач. що значить слово «Євромайдан», як воно виникло?

Учень. Є́вромайда́н (також Є́врореволю́ція, Революція гідності)  — національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.

Ввечері 21 листопада у соціальних мережах хтось із учасників вперше використав слово "Євромайдан". Цей хештег майже одразу потрапив у тренди Twitter. До 22 листопада його використали понад 21 000 раз.

Викладач. З чого почалась Революція гідності?

Учень. Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Відтермінування Асоціації змусило людей вийти на площі міст. Перша акція відбулася 21 листопада 2013 року. Протести, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке надалі переросло у Революцію гідності.

Причин для невдоволення владою було достатньо. За майже чотири роки президентства Віктора Януковича, його старший син Олександр став одним із найбагатших українців. Так само швидко збагачувалося й найближче оточення гаранта, а корупційних оборудок ставало дедалі більше. Середній та малий бізнеси зазнавали утисків з боку фіскальних та перевіряючих органів. Великий – змушений був ділитися активами та грішми із представниками чинної влади. Загалом, компіляцією всіх причин революції став відомий банер, який згодом з'явився на одній із барикад "Зрозумійте нас! Дістало!"

Викладач. Ким були протестувальники? Чого вони вимагали?

Учень. На знак протесту на Майдан Незалежності вийшли 1500 людей – переважно журналісти, громадські активісти та опозиційні політики. Згодом до них приєдналися студенти вишів з усієї країни.

Головними вимогами мітингувальників стали відставка Кабміну, а також проведення позачергових виборів президента й уряду.

Викладач. Разом зі звичайними протестувальниками на майдані були і відомі артисти – патріоти своєї країни: ­­ Руслана, Євген Нищук, Анатолій Паламаренко, Марія Бурмака, Сашко Положинський, Святослав Вакарчук, Ярмак та ще багато інших. Вони не боялися тиску влади, кийків “Беркута” та просто холодних ночей зими 2013-14. Разом із тисячами українців вони вийшли на Майдан, де грілися біля бочок, кидали бруківку, палили шини та, звісно, піднімали дух людей своїми піснями.

 

 

Учень.

Зачинившись на сто замків
Від народу — чи від тюрми? —
Через спини силовиків
Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають — і ще помруть
В найкрасивішому із міст
Вимиваючи кров із рук,
Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.
Зупиняєш війну? Якби ж.
А під запах горілих шин
Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,
Що розділює нас — і «їх»?
Ми не чуєм, як тобі жаль,
Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.
На країні — вогненний шов.
Дзвони дзвонять — щоб ти почув.
Дзвони дзвонять — щоб ти пішов.

Викладач. Акції протестів проти режиму Віктора Януковича прокотились по містах та селах України, не було винятком і наше місто. Полтавський Євромайдан  відреагував на ситуацію в столиці.

11 грудня активісти обласного штабу нацспротиву, обурені новим сплеском насилля над столичним Євромайданом, пікетували Полтавську ОДА, вигукуючи гасло «Полтавський «Беркут» — додому!». Коли ж стало відомо, що тодішній голова ОДА відмовився зустрітися, активісти попрямували до УМВС у  області. Там їх  чекали правоохоронці, вишикувані у  шеренгу з метою не пустити колону до будівлі. Врешті, до будівлі запросили  лідера акції Петра Ворону. Він доніс до керівництва облміліції вимогу повернути полтавських беркутівців зі столиці до Полтави.

Майданівці пікетували обласну державну телерадіокомпанію (ОДТРК) «Лтава», вимагаючи надати ефірний час для пояснення своїх вимог. Весь перший поверх приміщення ОДТРК був заповнений «беркутівцями». До мітингарів вийшов поспілкуватися гендиректор ОДТРК «Лтава» Микола Ляпаненко. Після кількагодинних перемовин сторони зійшлися на компромісній угоді: директор ОДТРК запросив лідерів полтавського Євромайдану до себе, щоб узгодити зручний для обох сторін час прямого ефіру.

13 грудня було прорвано інформблокаду на радіо.  Майданівці Петро Ворона і Олег Пустовгар у прямому ефірі  обласного радіо ОДТРК «Лтава» оприлюднили вимоги повернення Полтавського «Беркуту» додому, припинення вивозу «тітушок», учнів спортивних секцій і бюджетників на «Антимайдан» до Києва. 17 грудня Обласний штаб нацспротиву провів акцію «Партію регіонів – до політичної відповідальності!». Близько 200 полтавців пройшли центром міста – від ОДА до обласного офісу Партії регіонів, де пройшов мітинг та виставлено кількагодинний пікет.

 29 грудня Учасники недільного віча схвалили Ухвалу «Про заснування Полтавської обласної організації всеукраїнського об’єднання «Майдан».

Викладач. На щастя полтавський майдан проходив відносно мирно, чого не можна сказати про столичний. Вся країна і світ здригнулась після звістки про перших загиблих протестувальників, пізніше в жалобних промовах їх назвуть «Небесною Сотнею».

Відео «Хронологія подій»

Викладач. Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. 20 лютого 2014 року  на Інститутській вулиці у Києві силовики почали масово розстрілювали протестувальників. О 22:17 Верховна Рада прийняла постанову "Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України", низка представників влади заявили про перехід на бік народу. Цей день став переломним у ході подій Революції гідності та змусив владу вивести війська зі столиці та піти на компроміс з опозицією.

Викладач. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

 На даний час до Героїв Небесної Сотні прийнято відносити 111 осіб, але в ЗМІ розповсюджувалася інформація про значно більше число загиблих, але на даний час ці свідчення не є офіційно доведеними. 

104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Викладач. Герої Небесної Сотні заплатили найвищу ціну за  краще майбутнє для нашої країни - пожертвували власним життям. Ці люди не хотіли миритися з порушенням своїх прав і свобод, прагнули бути господарями на власній землі і відстоювали власну гідність та справедливість. Вони жили серед нас, мали родини, плани на майбутнє, але в той же час розуміли, що не можна мовчати, потрібно діяти і тому прийшли на Майдан.

Життєпис кожного з них вартий окремої розповіді, але ми коротко згадаємо лише деяких:

Нігоян Сергій був вірменином, громадянином України. Народився і жив у селі Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області. Був єдиною дитиною в сім’ї. Його родина переїхала до України, рятуючись від війни у Нагорному Карабасі. Займався легкою атлетикою та східними єдиноборствами, навчався в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. У житті був спокійним і справедливим. Хотів стати актором. Був патріотом України та Вірменії.

На Євромайдан приїхав 8 грудня 2013 року, бо «зрозумів, що повинен бути за Майдан». Був охоронцем. Його вбили близько шостої години ранку 22 січня 2014 року – отримав три вогнепальних поранення свинцевою картеччю в шию, голову і груди під час подій біля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського у місті Києві.

26 січня під гімн України його поховали на сільському кладовищі його рідного села Березнуватівки.

Зайко Яків був білорусом, громадянином України. Народився у с. Делятичі Гродненської області, Білорусь. Мешкав у м. Житомирі. Журналіст, редактор газети «Голос громадянина». У 1989—1993 рр. очолював Громадянський фронт Житомирщини. Був народним депутатом України першого скликання. Автор багатьох історичних і публіцистичних творів, зокрема, серії книг «Літопис державотворення».

Помер від інфаркту, втікаючи від «Беркуту» під час наступу силовиків на протестуючих на вул. Інститутській.

Залишив п’ятьох дітей та сімох онуків.

Чміленко Віктор проживав у селі Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області. Він був фермером і характеризувався як порядна людина: багато і чесно працював, відстоював справедливість. Ще він був людиною з активною життєвою позицією: приймав участь у різних мирних акціях проти порушення прав і свобод людей. У 2012 році разом із дружиною брав участь у голодуванні під районною прокуратурою, протестуючи проти корупції влади. Був учасником маніфесту проти прийняття закону про купівлю – продаж сільськогосподарської землі. Свою громадську позицію Віктор Іванович пояснював так: «Я господар на своїй землі, я влада у моїй державі. Бо я частинка українського народу, бо тут лягли в землю діди мої. Тому моя це земля і не буду жити по іншому, ніж живу зараз.»Він був активним учасником Кіровоградського Автомайдану та Євромайдану. Під Кіровоградською обласною державною адміністрацією на нього було вчинено напад: один з найманців-”тітушок” ударив чоловіка молотком по голові, однак, не зважаючи на це, боротьби Віктор не припинив. Загинув на вул. Інститутській 20 лютого 2014 року від кулі снайпера при спробі допомогти побратиму.

Залишив дружину та троє дітей. Чміленку Віктору було 52 роки…

Сердюк Ігор був мешканцем міста Кременчука Полтавської області. Підприємець, займався ремонтом квартир. Захоплювався дайвінгом. Від 1992 року активний у громадському житті, брав участь в акціях на підтримку незалежності України. Він був веселою, чесною і порядною людиною і мав друзів по всій Україні.

На Майдані Ігор був понад два місяці від самого початку протестів, член 9 Сотні загону самооборони Майдану. Як учасник віче під стінами Верховної Ради 18 лютого 2014 року, на перехресті вулиці Інститутської та Кріпосного провулку разом з іншими активістами будував барикаду, носив мішки. Під час цього на них напали «тітушки» та «беркутівці». Почалася сутичка, в ході якої хтось впритул вистрелив Ігорю з обрізу в обличчя.

Залишив дружину і доньку.

Йому було 44 роки…

Устим Голоднюк мешкав у місті Збараж Тернопільської області. Навчався у Бережанському агротехнічному інституті.

На Майдані від листопада. Коли Устим  побачив перший репортаж про зрив підписання угоди з ЄС і дізнався,  що  курс країни кардинально змінився, він відреагував на це, як на особисту образу. Наступного  дня  він   вирушив до Києва, увечері  23  листопада  Устим  уже був на Майдані.  Під час нападу силовиків 30 листопада був сильно побитий, але  знову повернувся на Майдан.

18  лютого  Устим  разом  зі  своєю сотнею  пішов  на  мирний  протест  в Маріїнський  парк.  Стояв  у  першому ряду  оточення.  Близько  14-­ї  години в  Маріїнці  почалися  сутички.  Устим розповідав  друзям,  що  в  якийсь  момент він озирнувся і не побачив нікого позаду. У цей час його наздогнав і почав  сильно  бити  Беркут.  Якимось дивом  його  відбила  група  майданівців. Бої тривали до восьмої ранку наступного дня. У цей час до Києва проривався батько героя Устима. Їхав, щоб забрати сина додому. Увечері  вони  зустрілися  на  Майдані. Устим  був  спокійний. Відчував:  перемога  поруч.  Треба  тільки  протриматися.

20 лютого мітингувальники пішли в наступ. Приблизно в цей же час Устимові дзвонив батько. «Пап, не хвилюйся! У мене є чарівна ООНівська каска, і зі мною нічого не станеться», — почув він у слухавку. Об 11-­й вони мали зустрітися, щоб їхати  додому.  Але  не  склалося.  Куля снайпера  влучила  Устимові  в  голову. За  розповідями  очевидців,  смертельне поранення він отримав, коли намагався відтягнути пораненого. В руках у нього був металевий щит і бинт.

 Помер Устим в готелі «Україна». Похований у Збаражі. Іменем Устима названа його 38-а сотня. Устиму Голоднюку було лише 19 років…

Учень.

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду — сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

 

 

Викладач. Неофіційним гімном "Небесної Сотні" стала старовинна лемківська пісня "Плине кача…" у виконанні гурту Піккардійська Терція. Вперше ця композиція зазвучала на Майдані під час прощання з білоруським активістом Михайлом Жизневським, пізніше під її звучання прощалися майже з усіма загиблими героями Небесної Сотні і вона стали неофіційним народним реквіємом. Пропоную згадати усіх загиблих під час Революції гідності вшанувати їх пам'ять хвилиною мовчання. Відео. «Плине кача по Тисині»

Змінюючи себе – змінюй країну.(учні озвучують принципи громадянської соціальної поведінки, роздають власноруч виготовлені буклети)

Капсула часу «Послання в майбутнє» (учням пропонується створити імпровізовану капсулу часу з посланнями в майбутнє, де вони дають відповіді на питання «Якою я хочу бачити свою країну в найближчому майбутньому?», «Яким я бачу себе через 3 роки?»)

Викладач. Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. Не в прийнятих документах – папір все стерпить, не в прізвищах лідерів – вони змінювалися і будуть змінюватися. Її ідеали, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову громадянську ідентичність. Процес не завершено. Бо історія штука не скороспішна. Коли ж завершиться – будуть і правильні рішення, і справжні лідери.

Викладач. Те, що ми всього цього не відчуваємо, пояснюється одним: ми надто ще наближені до тих подій, надто емоційно сприймаємо їх. І за окремими деревами, як кажуть, не бачимо лісу. Наша країна потребувала змін. І лише завдяки Революції Гідності вони почали відбуватися. На даний момент, хоч і залишилося багато старих проблем, але я впевнена, що все зміниться на краще не дивлячись ні на що.

З кожною новою річницею Майдану ми маємо змогу осягнути більш повну картину того, що сталося. Але, щоб пазл склався повністю, має пройти ще чимало часу і саме ваше покоління має докласти максимум зусиль для відродження і процвітання  України, а Євромайдан і його герої назавжди залишаться у нашій пам'яті