Розробка виховного заходу "Свято української мови"

    Ганієва С.О. вчитель початкових класів

Конотопської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7

 

І ЗВУЧИТЬ УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ, МУЗИКА І СЛОВО

(Виховний захід для учнів 1-4 класів)

 

Мета: розширити знання дітей про рідну мову, про її значення у житті кожного з нас, учити розуміти і збагачувати свою мову, поглибити знання про перлини народної творчості: загадки, прислів’я, приказки, казки, пісні, розвивати уяву, мислення, пам’ять, виховувати любов до рідної мови., до України.

 

Обладнання: хліб-сіль на вишитому рушнику, мультимедійне обладнання, українські рушники на стінах, макет української хатки, прикрашеної калиною та барвінком, плакати дівчинки-українки з хлібом-сіллю, з калиною, хлопчика з українським прапором, лавка застелена рушниками.

 

                                                    Хід заходу

 

Господиня.  Добридень, шановна родино! Ні, я не помилилася, сказавши саме так, бо думаю, що сьогоднішнє свято – це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання в сім’ї вольній , новій!

На нашому святі присутні гості і ми також бажаємо, щоб і вони приєдналися до нашої родини.

 

Дівчинка. Є добрий звичай в Україні,

                   В святковий день, в святковий час,

                   Гостей вітати хлібом-сіллю,

                   Бажати щастя і добра.

Хлопчик.  Вклоняємось вам, любі друзі,

                   Даруємо хліб святий та сіль.

                   Від щирої душі людської,

                   Від щедрої матінки-землі!

Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо на нашій чудовій, багатій, мальовничій землі – у нашій славній Україні! Тут жили наші предки – діди, прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

   Шановна родино, сьогодні ми за допомогою художньої творчості покажемо, яка прекрасна й мелодійна українська мова, через художнє слово прилучимося до нашої співучої, калинової, вишневої, української мови.

    Ми зібралися для того, щоб провести велике родинне свято, приурочене рідній мові « І звучить українська пісня, музика і слово». (Слайд 1)

   Для кожного народу дорога його мова, а нам українцям, найближча до серця – українська. Вона нічим не гірша від італійської – така ж співуча, від російської – така ж багата. Красою й милозвучністю української мови захоплювалося багато представників різних народів. Великий письменник М.Горький писав: «Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу української музики, прекрасну українську мову, чудову народну говірку». (Слайд 2)

Учень 1.  Ой яка чудова українська мова!

                  Де береться все це, звідкіля і як?

                  Є в ній ліс – лісочок, пуща, гай, діброва,

                  Бір, перелісок, чорноліс, є ще і байрак!

                 І така ж розкішна і гнучка, як мрія…

Учень 2.  Із слова починається людина,

                 Із мови починається мій рід.

                 Ласкава, мамина, єдина,

                 Щебече соловейком на весь світ.

Учень 3.  Бентежна, ясна, калинова,

                  Не випита, не вибрана до дна.

                  Моя українська, свята наша мова

                  Бринить, як бандури струна.

Учень 4.   Ти постаєш в рясній обнові

                  Як пісня линеш, рідне слово,

                  Ти наше диво калинове,

                  Кохана материнська мово!

Учень 5.   Мова, наша мова – мова кольорова,

                  В ній гроза травнева й тиша вечорова.

                  Мова,наша мова – літ минулих повість

                  Вічно юна мудрість – сива наша совість.

Учень 6.    Солов’їну, барвінкову, колосисту навіки

                   Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

                   Берегти її, плекати,буду всюди і всякчас, 

                   Бо ж єдина, – так, як мати, мова в кожного із нас.

Учень 7.   Мово рідна, слово рідне! Хто вас забуває,

                  Той у грудях не серденько, а лиш камінь має.

                  Не забути нам ту мову, котрою учила

                  Нас всіх ненька говорити, ненька наша мила!   

Учень 8.    А Вкраїни ж мова – мов те слово дзвін котюче

                  Мов те золото блискуче,

                  Вся і давність, і обнова – українська мова.  

Вчитель.  Світ мови оточує людину від народження. Ще дитина не вміє розмовляти, а вже уважно прислухається до голосу мами чи бабусі, засинає під колискову пісню. Любов до рідного краю починається з материнської колисаночки, пісні, які чує дитина від народження. (Слайд 3)

 

( Пісня «Ішло дівча лужками» у виконанні Голопьорової Дарина та її бабусі). (Слайд 4)

 

Вчитель. Коли на душі сум, пісня завжди приходить нам на допомогу. Вона розрадить нас і втішить.

 

(Пісня «Мамо, як тобі живеться») у виконанні Рубаник Олександри і її мами). (Слайд 5)

 

Вчитель.  Любов до нашої  неосяжної Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, до стежки дитинства. І немає людини, яка б не любила казок або не чула їх. Діти, ви знаєте багато казок. А чи зможете відгадати назви  тих казок, які склав український народ?

Я розповідатиму уривок, а ви будете відгадувати назву. Згода?

 

1. Я по засіку метений, я на яйцях спечений, я від діда  втік, я від баби втік. Та й від тебе,зайчику, утечу! (Колобок). (Слайд 6)

2. Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й загубив дід…Що він, дітки загубив? (Рукавичка). (Слайд 7)

3. Я за три копи куплена, упівбока луплена, тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, тут тобі й смерть. (Коза-дереза). (Слайд 8)

4. –Няв! –Няв! –Няв!...А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало! Це ж він і нас поїсть! (Пан Коцький). (Слайд 9)

5. Вона тоді плиг з Вовка та каже: « Битий небиту привіз! Битий небиту привіз!» (Лисичка - сестричка і Вовк – панібрат). (Слайд 10)

6. Гуси, гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята! Та понесіть до батенька, а в батенька і їсти й пити, ще й хороше походити  (Івасик-Телесик). (Слайд 11)

 

Вчитель.  Молодці, діти. Знаєте казки. А якщо ще хтось якої казочки не знає, можна сходити до бібліотеки і взяти її почитати.

 

Вчитель. Полюбляє український народ і пісеньки з забавлянками.

 

(Українська народна пісня «Два півники» у виконанні дітей дошкільної групи). (Слайд 12)

 

Вчитель.   Нашу мову не можливо уявити без загадок. Знаю, що ви їх дуже любите. Це один з найдавніших і найбільш поширених видів української усної народної творчості. З давніх-давен через них передавалися життєвий досвід народу, знання, а також перевірялися розумові здібності підростаючого покоління, таких як ви, дітей. Отож я загадую:

1. Чотири брати живуть разом, а один окремо. (Рукавиця). (Слайд 13)

2. Хто вранці ходить на чотирьох ногах, вдень на двох, а ввечері на трьох?

 (Людина). (Слайд 14)

3. Два ряди сорочок, а між ними фартушок (Зуби і язик). (Слайд 15)

4. Два рази народився, в школі не учився, а години знає? (Півень). (Слайд 16)

5.Має шкір сім, витискає сльози всім? (Цибуля). (Слайд 17)

6. Білий, як сніг, надутий, як міх, лопатами ходить, рогом їсть? (Гусак). (Слайд 18)

7. Не живе, а за людиною і твариною ходить? (Тінь). (Слайд 19)

8.Тіло жовте, серце чорне, тіло мовчить, а серце говорить? (Олівець). (Слайд 20)

9. Що у світі найшвидше? (Думка). (Слайд 21)

10. Утрьох їдуть братці верхом на конячці (Пальці і ручка). (Слайд 22)

 

Вчитель. Молодці, діточки. Вмієте відгадувати загадки. А я хочу нагадати про інші найдавніші перлини народної творчості – прислів’я і приказки. Упродовж століть їх складав народ, вони навчали народної мудрості. Послухайте, скільки складено прислів’їв про мову. (Слайд 23)

 

1. Слово до слова – зложиться мова.
2. Птицю пізнають по пір’ю, а людину – по мові.
3. Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.
4. Вітер гори руйнує, слово народи підіймає.
5. Слово не горобець, випустиш – не піймаєш.
6. У кого рідна мова, в того душа здорова.
7. Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається.
8. Слово - ключ,яким відкрив серце.
9. Добре слово і в мороз зігріє.
10. Хто мову рідну забуває – той у грудях не серденько, тільки камінь має.

 

Вчитель.  Добре! Молодці!

    Наш народ дуже любить жарти, то ж давайте і ми пожартуємо.

     Сценка 1.

Сперечаються дівчатка, жваві дошкільнятка.

• А наш татко розумніший за вашого татка.
• А чого ж він розумніший?
• Того що наш татко грошей вашому позичив отако-багато.
• Не хвалися і наш не дурніший, він як гроші позичає, то не повертає.

Сценка 2.

Упіймав дядько на яблуні хлопчика:

• Ти що там шибенику робиш?- запитав сердито.
• Та упало ваше яблуко, то я його вішав,  – не розгубився хлопчик.

Сценка 3.

Вчитель питає ученицю:

• Дарино, слово мати якого роду?

Дарина подумала і відповідає:

• Як у платті, то жіного, а як у джинсах чоловічого.

Сценка 4.

Учитель:

• Дашо, у твоїй письмовій роботі аж 10 грубих помилок. Чи не могло б їх бути менше?

Учениця:

• Могло б, якби робота була коротшою.

 

Сценка 5.

Приїхала бабуся в гості до онуків.

Бабуся:

• Ну, Максимко, скажи, скільки тобі років? Одержиш за кожен рік по цукерці.

Онук:

• Давайте,бабусю, я краще скажу скільки років вам.

Сценка 6.

Онук:

• У вас зуби є, дідусю?

Дід журливо посміхнувся:

• Вже давно немає.

Це почувши, хлопченятко, зраділо без краю:

• Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

Сценка 7.

Пил збиваючи стовпом, мчить автомобіль селом.

Бабуся:

• Подивись: «Ту-ту» біжить.

Баба внуку гомонить. А малюк їй неквапливо:

• Не «ту-ту» біжить, а «Нива».

Сценка 8.

У кімнату забігає хлопчик:

• Мамо! Чи ви знаєте, яка оказія була?У діжку з квасом миша впала.

Мама:

• Ой,Боже мій! Чи ти ж її витяг?

Хлопчик:

• Еге! Буду я витягати?Щоб вона мене вкусила! Я піймав кота і вкинув його у діжку, щоб він мишу з’їв.

 

Вчитель. Якою б засмученою чи стомленою не була людина, але почувши дотепний жарт, – посміхнеться. Ви нас сьогодні розвеселили, а під гарний настрій завше хочеться співати. Пісня – це вічно живий голос народу. Особливо багато пісень створено українським народом. Таких пісень налічується близько 300 тисяч. Пісня супроводжує нас з дитинства і кінчаючи старістю. А які пісні ви знаєте?

( Діти називають пісні).

 

(Пісня «Сад молодий» у виконанні Голопьорової Дарини). (Слайд 24)

 (Відео до пісні)

 

Вчитель. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття.

 

Учень1.  Я син України-неньки!

                Українцем я зовуся,

                Й тою назвою горджуся.

                В мене вдача щира й сміла,

                І відвага духа й тіла,

                І душа моя здорова,

                Українська в мене мова.

Учень 2. Українська мова –

                 Давня й молода.

                 Світить рідне слово,

                 Як жива вода.

                 Звідки воно взялось –

                 Діло не просте…

                 В душу засівалось,

                 Із душі росте.

Учень 3.  Рідна мово українська,

                 Ти душа мого народу,

                 Будь від роду і до роду,

                 Рідна мово материнська.

Учень 4.  Наша мова калинова

                  І ласкава, і медова,

                  І багата, і не бідна -

                  От що мова наша рідна! 

Вчитель.  Наше свято наближається до кінця. Ми були б раді й щасливі, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти та гості, залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.

Учень 1.   Не цурайтеся мови, люди,

                  Рідного джерельця,

                  Хай вона струмочком буде,

                  Хай дійде до серця!

Учень 2.   Хай вона в піснях лунає   

                   Кожен день і в свято.

                   Соловейком хай співає

                   В українській хаті.

Учень 3.    Бо ж вона така багата

                   І така чудова.

                   Неповторна і крилата

                   Українська мова!

Вчитель.  Давайте не соромитися говорити національною мовою у сім’ї, у школі, у транспорті, адже українське слово величне, неповторне, неземне!

(Слайд 25)

                 Учи, дитино, рідну мову,

                 Гордися нею і лелій.

                 А зрадити голубоньку чудову

                 Ти навіть в думці не посмій.

                  Молися нею юними устами –

                  Вона твоя, як серце і душа.

                  Вона від прадіда, від тата і від мами,

                  Вона –  Шевченкова, Франкова, Куліша.

                  Люби її, як матінку й природу,

                  Горнись до неї – ти ж бо її син!

                  Вона – безсмертя рідного народу,

                  Могутній, вічний України дзвін.     

 (Пісня «Україна моя»)