Розробка виховного заходу "Земля наш спільний дім"

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Земля наш спільний дім

Мета заходу: показати взаємозв’язок людини і природи, формувати екологічну свідомість, розуміння необхідності бережливого ставлення до навколишнього середовища, викликати почуття відповідальності за майбутнє нашої планети, нашої Землі; розвивати пізнавальний інтерес, виховувати в учнів любов, людяність, доброту, почуття патріотизму

Обладнання. Слайд-шоу «Природа України», «Забруднення природи», ноутбук, фото, вислови про природу:

«Природа не може суперечити людині, поки людина не суперечить її законам»

А. І. Герцен

«Лише зрозумівши природу, людина зрозуміє саму себе»

Р. Едберг

девіз екологічної організації «Грінпіс»: «Ми не отримали Землю в спадок від батьків, ми взяли її в борг у наших дітей!»

«Щастя - це бути з природою, бачити її, розмовляти з нею»

Л.М. Толстой

«Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора, вона завжди права, помилки ж і омани виходять від людей»

І. Гете

« Жити щасливо і жити у злагоді з природою – одне і те саме»

Сенека

Сценарій

Вчитель. Зверніть увагу на екран: який прекрасний дивний світ нас оточує. Це все природа. Напевне не знайдеться у світі людини, яка б не любила природу. Одні милуються барвами осіннього лісу, інші обожнюють високі гори та бурхливі ріки, а ще інші у захваті від простору степу.

(На екрані демонструється слайд-шоу «Природа України»

Все це матір - природа, перша наша годувальниця, рятівниця. Немає кращої землі, як наша Україна. На жаль, усе менше залишається чудових краєвидів. Не забувайте, що все живе пов'язане між собою: люди, трави, квіти, дерева, тварини. Адже і людина стала людиною, коли почула дихання листочків і пісню коника - стрибунця, дзюркотіння весняних струмків і дзвін срібних дзвіночків у бездонному літньому небі, лагідний плюскіт хвиль і урочисту тишу ночі - почула і затамувала подих, слухає сотні і тисячі років чудову музику життя.

Для того, щоб ця музика звучала вічно, її потрібно оберігати. Увага всього світу нині прикута до проблеми біорізноманіття, оскільки зникнення видів рослин і тварин відбувається з небаченою швидкістю під впливом антропогенних і техногенних факторів. Кожний вид є неповторним явищем природи на створення якого природа витратила мільйони років. Особливо зараз, коли поняття «екологія» наповнилося тривожним змістом.

Коли академіка В. Лихачова запитали, у чому він вбачає сенс життя, учений відповів: «Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати життя гідно, підтримуючи все створене і протистояти руйнівному в житті».

Хоч іноді, хоч раз в житті,

На самоті з природою залишся,

І подивуйся ніжній чистоті

Того зеленого затишшя.

Прислухайся, як трави шелестять,

Як розмовляють і дерева, й квіти,

Які предивні дні стоять! –

Попробуй це збагнути й зрозуміти.

І ти відчуєш, як очиститься душа,

Як легко серце стрепенеться,

І як народяться рядки вірша,

Спіши... Бо все от - от минеться.

Ми всі любимо природу, милуємось ЇЇ чарівною красою. Але, мабуть, не всі замилюємося над тим, що природа — це наша домівка і не все в ній гаразд.

З 1992 року територія України оголошена зоною екологічної кризи. Повітря забруднене. Що­дня люди дихають смогом, сульфур діоксидом, випарами кислотних дощів та іншими токсичними газами. В Україні великий рівень забруднення повітря.

У стані екологічного лиха перебувають річки України. У них щорічно потрапляє величезна кількість забруднювачів. Побутові та промислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутні канали, наповнені отрутами й збудниками хвороб.

Ми втрачаємо дерева, винищення лісів спричиняє ерозію грунту, утворення пустель і глобальне потепління. Внаслідок аварії на ЧАЕС в Україні забруднено довкілля.

Спалахнула зірка Полин... Ті, кого 26 квітня 1986 року не розбудили вночі неусвідомлена тривога і душевний біль, уранці прокинулись у новій епосі — атомній.

Чорнобиль, Чорнобиль поблизу столиці,

І котяться сльози по стомлених лицях.

А син у матусі зі смутком питає:

— Чому ж Україна так тяжко страждає?

Чорнобильські дзвони, чорнобильські дзвони,

Щороку в ефірі звучать марафони.

Забудьмо на хвилю про біль і тривогу,

Давайте молитись природі і Богу.

Учень

В природі все буденне, і святкове,

І дивне, й незвичайне, і просте,

Є сенс в листку, Є сенс в пташиній мові,

В усьому, що зів'яло і цвіте.

Все загадкове, потаємне й зриме

Нашіптує мені: люби, живи!

І грає вітер з синіми очима

На променях зеленої трави,

І чую я, як в серці зріє слово

І папороть надій мок цвіте...

В природі все буденне і святкове,

А може, просто кажучи,— Святе.

Людино! Розумна істота

До тебе звертаємось ми,

Бо гинемо, гинемо, гинемо!

Будь - ласка, ти нас захисти!

Хай будуть в нас цілі дерева,

Рослини, тварини, пташки.

Людино! Людино! Людино!

Ми просимо: нас збережи!

Нехай твої діти і внуки

Побачать це не навпаки –

Зелені простори і луки

Озера глибокі, річки.

Бо ти, хоч розумна істота,

Втручаєшся в нас невпопад,

Висушуєш наші болота,

Рубаєш масиви Карпат.

Ти, перш ніж втручатись, подумай,

У гурті все зваж, обсуди,

Якщо вже природа загине

То згине вона назавжди.

Слово агроному

(На екрані демонструється слайд-шоу «Екологічні проблеми України»)

Вчитель. Сьогодні людство усвідомило небезпеку, яку несе з собою нехтування екологічними принципами. Кожна людина знає: якість довкілля впливає безпосередньо на здоров'я кожного з нас та безпеку життя. Доля природи і наше здоров'я нерозривно поєднані. Адже за останні десять років в Україні майже на третину збільшилася загальна захворюваність. Має місце тенденція народження дітей з генетичними порушеннями, відхиленнями у фізичному й психічному розвитку. В наш час байдужість до довкілля, запустіння Землі пояснюється опустошенням людських душ. Розвиток промисловості, енергетики, транспорту призвів до виникнення глобальних небезпек для людства: смог, парниковий ефект, кислотні дощі. Природа, яка дає нам все для життя вимагає від нас ощадливого, бережного ставлення до себе.

У березневий день її зрубали,

Вона, немов лебідонька, стояла,

Стан обвивали шовковисті коси,

Була нам мила в спеку і в морози.

У березневий день її зрубали,

Від болю затремтіла, застогнала,

Мов скошена, упала при дорозі,

Весняним соком пролилися сльози,

Той сік цілющий, а вона вже мертва,

Рука не заніміла, не затерпла!

Яке жорстоке треба серце мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати,

Стікали додолу ще живі сльозинки

А небо чисте – жодної хмаринки.

Весна ішла — життя всім дарувала.

А на землі берізка помирала.

(Виконується пісня) Три поради

Музика І. Шамо Слова Ю. Рибчинського

Учень. Збережемо деревце в долині,

Щоб шуміло на тугих вітрах, -

Стане більше цвіту Україні,

В нім зів'є своє гніздечко птах.

Збережімо деревце край лугу -

В затінку його спочине хтось.

І всміхнеться дереву, мов другу,

Що в дорозі стріти довелось.

Збережімо річку і криницю.

Пізнаваймо глибше, до пуття

Відкриваймо кожну таємницю,

Зберігаймо землю і життя.

Природо рідна - наша втіха!

Тож хай вона не знає лиха!

Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її вроду.

Вчитель. Колись у Франції жила одна дама, девізом якої були слова, що стали, на жаль. Крилатими: «Після нас - хоч потоп». Ім'я автора афоризму - мадам Помпадур, фаворитка короля Людовика XV. Після неї дійсно залишився потоп - потоп людської крові, що зніс династію Бурбонів. Час усім нам і кожному окремо припинити наслідувати заповітну мадам Помпадур, час усім нам і кожному окремо зрозуміти, що не земля належить нам, а ми належимо Землі!

Екологічний маніфест

Люди, прозрійте! Праця зробила вас розумними. Земля дала їжу й притулок. Капітал збагатив. Наука повела в майбутнє. Та ви обманюєте себе. Ви йдете в майбуття мінним полем небезпечних відкриттів. Ви задурили собі голову псевдо прогресом, в якому не залишилося ні грама гуманізму. Вам підсовують безумну технізацію під виглядом науково-технічної революції. Вам повідомляють про надлишок знання, коли ніхто не відає, що буде з планетою завтра, за годину, за хвилину...

Настає нова епоха. На порозі глобальна революція — мирна революція екології, її цілі — виживання та добробут людини. Це революція гуманізму, шлях любові й щастя, здоров'я, миру й радощів для всієї планети.

Людині — людське, при роді — природне. І все - для блага людей. Протріть очі! І ви побачите очі коханих, милі личка дітей, мозолі батьків, світлі озера, стрічки річок, широчінь полів і далечінь водних просторів.

Прислухайтесь! І крізь ревіння моторів і транзисторів ви почуєте дзюркотіння струмків, шелест трави, неповторну дзвінкову тишу природи. Це не «емоції». Це — ресурси, умови життя та праці. Зрештою це фундамент економічного процвітання й соціального благополуччя. Загроза нависла над усім цим. Привид екологічної кризи став грізною дійсністю. її важка хода чутна в аномаліях клімату, спустелюванні планети, кислотних опадах.

Біосфера серйозно хвора, її уразило втручання людини. Крім гострих, для всіх очевидних незгод, підкрадається хронічна хвороба порушення екологічної рівноваги, викривлення біогеохімічних циклів. Знизити тиск на середовище життя можна, лише зменшивши населення Землі. Бездумна техніка зминає природу, шматує біосферу гнітить людство, отруює Землю.

Цей шлях скінчився. Смог, що душить людей, озонові діри над полюсами й чума XX століття — СНІД — достатні докази цього. У поводженні з планетою, із самою людиною,потрібні глибокі знання й мудра обережність. Вони — символ екології.

Доба безоглядної експлуатації позаду: і людини людиною, і природи людиною. Природа вимагає відтворення. Особливого піклування потребує людина. Економіка перестала бути єдиною суспільною метою. Не передчасно померти багатими, а жити, користуючись благами природи й цивілізації, — завдання людей.

Ми не технофоби. Безглуздо закликати до відмови від успіхів фізики й хімії, усіляких інших наук. Нам по дорозі з технічними нововведеннями. Але тільки з тими, що виникають не за рахунок людської біди й безпросвітності людського майбуття. Ми за науку й техніку здоров я та життя, ми проти техніки й науки руйнування.

МИ ЗАЯВЛЯЄМО: люди мусять знати правду про стан свого вічного притулку. Його збереження — в їхніх інтересах, У галузі екології:

• найменше відхилення має бути відоме всім;

• небезпечне небагатьом потребує пильної уваги;

• те, що завдає шкоди сотням, варте осуду;

• тому, що загрожує тисячам, треба покласти край;

• те, що бентежить мільйони, має бути знищене;

• благо для одних не має ставати лихом для інших;

Ми «поліпшуємо» природу, забуваючи, що самі потребуємо поліпшення. Ми втрачаємо мільярди, споруджуючи греблі на річках. Куди більше коштів і сил ми витратили на створення бар'єрів між людьми. Греблі на річках - позбавляють нас риби, проте дають хоч електрику та воду для поливу. Бар'єри між людьми не дають нічого, крім людського лиха. Не природа вимагає подальшого перетворення — людство потребує нових підвалин життя.

Завжди щось відбувається за рахунок чогось. І потрібно міркувати й лічити, що одержуємо й що втрачаємо. Лічити й знову міркувати. Інакше нитка Аріадни обірветься й не доведе до щастя.

Твори! Але твори обережно й розумно, озираючись на людину, на світ людей і світ природи. Про руйнування й так подбає час... Попереду вогні благополуччя. Вони вічні. Шлях до них нелегкий боротьба тяжка. Світла мета виправдовує будь-які зусилля. Об'єднаймося ж під знаком мудрості екологічного гуманізму.

Наше НІ:

• всіляким війнам;

• будь-яким битвам із Природою, під якими б личинами благого реформаторства вони не приховувалися;

• нерозумному економізму;

• будь-чому, що загрожує біосфері Землі, загрожує людям, кожній людині усім і зокрема.

Наше ТАК:

• миру та спокою;

• любові й пошані до Природи — фундаменту й умові людського життя;

• збереженню біосфери того типу, в якій виникла й розвивалася Л юдина розумна;

• максимальному збереженню видів живого, місць їхнього проживання, усій природоохоронній політиці;

• увазі до людини — до мене й тебе, до нього й кожного;

Наше ТАК:

• заводам без диму, фабрикам без стоків, автомобілям без шкідливих викидів;

• тиші, екологічній культурі;

• розумові й науці, обережності й мудрості.

• Зелене світло всьому, що зберігає ресурси життя!

О земле рідна! Боляче душі

За ту збіднілу фауну і флору.

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду!

Сліпців, котрі не втямили, азів,

Що справжнє щастя —в килимах із квітів,

У сріблі рос,"у золоті хлібів,

У кришталях оцих озерець світлих.

Прости нас, Земле, нас, людей століття,

Яке надбало стільки лихо дійств,

Що вистачить на цілі покоління,

А може, й ні... Не буде поколінь

Унаслідок живої перемоги

Над всім живим, що просить допомоги.

Прости нам, Земле, спалені ліси,

Прости ґрунти збіднілі й неродючі

І атом той, що вирвався на волю,

Перевернув людську нелегку долю.

Прости нас, Земле, все ж таки прости,

Бо голова всьому живому — ти.

Можливо, розум людський не засне.

Прокинеться й врятує він тебе!

Вчитель.

Земля — не рабиня наша, а Мати.

Сонце — не вітчим наш, а рідний батько.

Ліси — наші брати, річки — сестри.

Дощі, вітри, сніги — добрі гості.

Мамині руки просять: «Думайте!»

Хліб на столі промовляє: «Думайте!»

Зламане дерево квилить: «Думайте!»

Рідна Земля вимовляє: «Думайте!»

Від споживацького безглуздя

Довкілля треба вберегти,

Тож маємо навчитись жити

Лиш за законами краси.

Ми люди, а тому повинні

Розумне й вічне в світ нести:

У серці кожної людини

Зростити пагін доброти.

Не ламати, не вбивати,

Не рубати, не губити.

Пожаліти, захистити,

Напоїти, оживити.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, - час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, - пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Вчитель. І нехай для вас всіх девізом стануть слова римського мислителя Сенеки « Жити щасливо і жити у злагоді з природою - одне і те саме.

Закони життя відмінити не можна, їх треба знати, ними треба володіти, їх треба дотримуватися. Тільки поважаючи закони природи, закони розвитку суспільства, закони здорового способу життя, людство в цілому, може зберегти і розвинути свою цивілізацію.

То ж я вірю, що наш захід дав вам нову інформацію, збудив вашу зацікавленість. Я вірю, що кожен із нас, живих на Землі буде розумним, бережливим, допитливим у своїх взаєминах з природою.