Розробки уроків "Писанкарство"

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Інтеграція народознавства – особистісно-зорієнтований

підхід до навчання…………………………………………………………….……..5

2.Традиції та  обряди – як основа української  етнопедагогіки………………..…7

3.Нарродні символи і національна символіка – пізнання традицій українського народу………………………………………………………………………….........13

4. Поєднання народознавства з розвитком творчості учнів на уроках трудового навчання ……………………………………………………………. ………..…….16

5. Писанкарство у школах – потреба у творчій самореалізації учнів………...…21

6. Писанка – од на із явищ традицій народознавства………………………...…..25

7. Цикл інтегрованих уроків з писанкарства у 1-4 класах…………………...…..29

Висновки…………………………………………………………………………….90

Список використаної літератури…………………………………………………..92

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

«Прислухайтесь як океан співає

Народ говорить, і любов, і гнів

У тому гомоні людським

Мудріших ніж народ, учителів немає:

У нього кожне слово – це перлина.

Це праця, це натхнення, це людина»

М.Рильський

 

Народознавство, за словами В.Скуратівського, - це народ, його історико-культурні традиції, духовний досвід. Це поняття вбирає в себе пласти матеріальної і духовної культури народу. Тут і традиції звичаї, обряди, фольклор і житло, одяг, кулінарія, трудова діяльність.

Людину робить сильною віра батьків, традиція роду, пам'ять поколінь. І, щоб відродити національну спадщину, нам слід повернути собі втрачені духовні якості, джерела народного буття, розповідати дітям історію народу, знайомити з традиціями і звичаями, обрядами, котрі сягають у глибину століть.

Давня істина: сьогоднішній день – похідне вчорашнього, а завтрашній – похідне сьогоднішнього. Наша і ж історія культури – це своєрідний храм, який цінний не тільки працею, що в нього вклали будівельники, а й працею всіх прийдешніх поколінь, без якої той храм давно перетворився би на руїни.

Генотип українця сформований на народній основі, він виражає його внутрішній зміст, духовний та інтелектуальний потенціал.

Народнопісенне світосприйняття є виявом талановитості нашого народу, своєрідності характеру української людини, наділеної великою духовною красою і силою слова.

Народна мудрість говорить: «Дитятко – як тістечко: як його замісити, так воно і виросте». Наші діти – це наша старість. Правильне хорошее виховання – це наше майбутнє, а погане – горе, наші сльози, наша провина перед іншими людьми. Ця істина завжди буде живою:

 

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло,

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минулий – на віки!

Батьки і діти… Діти і батьки…

Нам нічого ділить на спільнім полі.

 

За даними педагогів, психологів саме молодший шкільний вік є найблагодатнішим ґрунтом для засівання будь-яких основ виховного процесу. Саме в цьому віці дитина починає набувати форми навчальної діяльності, спеціально спрямовані дорослими на засвоєння дітьми людського досвіду. Діти шкільного віку охоче включаються в таку діяльність. Тоді, за Г.С. Костюком, «

шкільного віку охоче включаються в таку діяльність. Тоді, за Г.С.Костюком, «У них виникають почуття гордості, власної гідності».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтеграція народознавства – особистісно-зорієнтований

підхід до навчання

 

1.Інтеграція народознавства – особистісно-зорієнтований

підхід до навчання

          Весь комплекс впливу українського народознавства не повинен обмежуватися тільки у вигляді навчальних предметів, а поєднувати у собі розповідь вчителя з практичною діяльністю дітей, їхньою участю у проведенню народних свят, з екскурсіями на уроках природознавства, тобто курс українського народознавства повинен бути інтегрованим.

         Інтеграція вважається необхідним дидактичним засобом, за допомогою якого можливо створити в учнів цілісну картину світу. Через інтеграцію здійснюється особистісно зорієнтований підхід до навчання, тому що учень сам у змозі обирати «опорні» знання з різних предметів з максимальною орієнтацією на суб’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю.

             Народознавство дасть можливість учням без труднощів орієнтуватися у складних символах літератури, фольклору, тощо - воно повинно стати частиною розуміння світу.

             Народознавство - це наука про народний досвід виховання і навчання

підростаючих поколінь, виховну мудрість певної етнічної спільності людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Традиції та обряди – як основа

української етнопедагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Традиції та обряди – як основа

української етнопедагогіки.

              Предметом вивчення етнопедагогіки виступає народна педагогіка - сукупність педагогічних знань і виховного досвіду, що збереглися в традиціях сімейного виховання, усній народній творчості, народних обрядах. Вона перебуває в тісному зв'язку з науковою педагогікою, яка виникла і базується на здобутках народної педагогіки, продовжує осмислювати і розвивати її досвід.

За словами К. Д. Ушинського, незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя мета і свої особливості для досягнення цієї мети. Він відстоював природне право кожного народу мати національну школу, національну систему виховання.

           Національна система виховання - це історично зумовлена і створена народом система поглядів, переконань, ідеалів, а також традицій, звичаїв, обрядів, практичних дій, спрямованих на виховання підростаючого покоління в дусі культурно-історичної спадщини, духовності нації. Вона охоплює ідейне багатство народознавства, принципи організації навчально-виховної роботи, а також наукову педагогіку, має під собою грунт духовності рідного народу, постійну і систематичну діяльність родини, державних, громадських виховних закладів, установ і організацій.

             Кожне нове покоління входить в уже існуючу національну систему виховання, яка відображає історичні, економічні, географічні, етнографічні і психологічні особливості певного народу, адекватна його світосприйманню і світорозумінню, його самобутньому культурно-історичному шляху розвитку.

Слушними, є слова С. Русової: «Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли його творчі сили не будуть покалічені, а, навпаки, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу, воно через пошану до других народів виховуватиме в дітях пошану до других народів і тим приведе нас до широкого єднання й світового порозуміння між народами і націями».

                  Історичний шлях становлення й розвитку української народної педагогіки розпочинається в сивий давнині, ще в епоху первісного суспільства. Передача життєвого досвіду, набутих знань становила сутність історичного буття народу. Вже тоді вони докладали чимало зусиль, щоб молодь засвоїла родові і племені звичаї, вірування, легенди, землеробські, мисливські навички тощо. Одним з найважливіших засобів передачі досвіду старших поколінь була спільна праця та оборона від ворогів. Елементи цієї найдавнішої народної педагогіки простежуються, зокрема, в фольклорі. З глибини століть набирала розмаху розмаїта народна творчість - пісенна, музична, танцювальна, декоративно-прикладна тощо. Багатогранна за тематикою і жанрами, вона і нині є могутнім джерелом засобів, методів і прийомів національного виховання.

             Сьогодні Україна переживає велике національне відродження. До нас повертаються скарби наших предків, входять у школу з уроками народознавства, факультативами, вечорами народної пісні, весняними, осінніми і зимовими святами. Народні знання про різні сфери життя - то невичерпна скарбниця мудрості наших предків. У різноманітних засобах народознавства закладено мудру народну філософію, моральні заповіді, поведінкові норми-бути працьовитими, чесними, допомагати слабшому, поважати старших, не нищити природу. Народні настанови, розраховані на вікові особливості дітей, мають велику впливову силу.

         Важливим педагогічним завданням сучасності є виховання підростаючого покоління в народному дусі, на основі національних духовних і культурних традицій. Власне, справжнє виховання є глибоко національним за суттю, змістом і характером. Закономірно, що різні якості людей, залежно від національної приналежності, потрібно виховувати неоднаковими чи уніфікованими засобами і методами, які виробилися в кожній нації протягом віків і які є складовою й невід'ємною частиною її самобутньої матеріальної і духовної культури.

        Завдання сучасної школи – прилучати дітей до народних традицій. Сила народної педагогіки саме в тому, що корінням своїм вона сягає в традиційні родинні зв'язки, скеровує життя людини в єдиний з природою біологічний ритм. Педагогічна культура українського народу знайшла своє відображення у фольклорі, народних виховних традиціях, етнографічних матеріалах, святах і обрядах, досвіді родинного виховання, у трудовому і громадському житті і стала важливим виховним компонентом.

       У центр навчально-виховного процесу народна педагогіка ставить дитину – її складний і розмаїтий світ думок і почуттів, мрій і надій. Українська етнопедагогіка видокремлює такі фундаментальні принципи: природовідповідність, народність виховання, самодіяльність дитини, гуманізм, зв'язок виховання з життям народу, виховання в праці, врахування вікових, індивідуальних особливостей учнів, єдність вимог і поваги до особистості, поєднання педагогічного керівництва з самостійністю учнів, практичне оволодіння культурно-історичним досвідом рідного народу, повне і глибоке довір'я до дитини та віра в її сили й можливості.

                  Складовими народної духовності, що віддзеркалюються у засобах народознавства є: національна психологія; національний характер; національна свідомість і самосвідомість, своєрідність яких зумовлена культурно-історичними обставинами, матеріальними чинниками (уклад життя, економіка, природа тощо), природними особливостями людей. Трансформуючись у мислення юнака чи дівчини, вони визначають самобутність, оригінальність національного способу мислення, завдяки якому творче бачення світу одним народом багато в чому відмінне від творчого бачення інших народів. Важливою складовою національної духовності є національний світогляд – історично зумовлена система поглядів, переконань, ідеалів, які становлять основу народної духовності і відображені в ідейно-моральній спадщині, культурно-історичних традиціях української нації. Народний світогляд найяскравіше відображений у міфології, фольклорі, прикметах, віруваннях, у пам'яті про історичні події і здобутки культури народу, що їх засвоює учень у процесі навчання й виховання. Лише на основі народного світогляду може успішно формуватися науковий світогляд. Народна філософія передає споконвічні прагнення, принципи, ідеали народу. В учня як об'єкта і суб'єкта національної системи виховання формується філософське осмислення життя, утверджується народне розуміння правди, добра і дружби між народами. Ідеї народної філософії, світогляду, моралі лежать в основі ідейного багатства народу, тобто народної ідеології.

                Національна система виховання забезпечує глибоке осмислення і засвоєння кожним учнем у процесі праці народних моральних та етичних ідей, принципів, поглядів, переконань, додержання у побуті народних традицій, звичаїв та обрядів. Народна мораль переймає всі сфери життя, вона є його сутністю. Народ прагнув будувати життя, культуру, побут, дозвілля за законами краси. Будівництво і влаштування житла, садиби українців мають традиційний український колорит. Народна естетика пробуджує в учнівській молоді внутрішні сили, наповнює оптимізмом, надихає на добрі справи, вселяє любов, віру і надію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Народні символи і національна символіка – пізнання

традиції українського народу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Народні символи і національна символіка – пізнання

традиції українського народу

         Велике значення для пізнання учнями традицій народу мають народні символи – домашні обереги, за влучним висловом В. Скуратівського. Вони виконують важливу функцію консолідації нації, об'єднання споконвічних українських земель в єдину суверенну державу і виховують в учнів високі почуття патріотизму, громадянськості, мужності, приналежності до свого родоводу, народу, прагнення відстоювати, продовжувати і підтримувати його надбання.

      Народні традиції, звичаї та обряди. Об'єднують минуле і майбутнє народу, старші й молодші покоління, інтегрують людей у високорозвинену сучасну націю. Це своєрідні устої розвитку народу, нації, що втілюють у собі кращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому й естетичному житті.                 Практично прилучаючись до них, учнівська молодь вбирає в себе філософський, психологічний, ідейно-мор­альний і естетичний зміст, у неї формуються національна свідомість, творче ставлення до дійсності .

Застосування в школі прогресивних народних традицій-культурних, духовних, моральних, сімейно-побутових – необхідно для всебічного і повноцінного розвитку особистості. Вони засвоєні й примножені не одним поколінням, відшліфовані тисячолітнім досвідом народу і містять у собі духовні, моральні цінності, які мають величезне значення для сучасної системи виховання.

Реалізація концепції національної школи потребує перебудови виховної роботи на основі використання української народної педагогіки, виховання учнів спадкоємцями народних цінностей, національних традицій і звичаїв, рідної сімейно-побутової культури. Застосування традицій народної педагогіки передбачає спільні зусилля школи і батьків, додержання принципу наступності у вихованні підростаю чого покоління, починаючи з початкових класів.

          Класному керівникові під час планування своєї роботи потрібно добирати такі її форми і методи, які б враховували можливості школи у використанні народної педагогіки. Засвоєння матеріалу сприяє впровадженню активних форм: бесід, обговорення проблемних ситуацій, вечорів запитань і відповідей, народних свят.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поєднання народознавства

з розвитком творчості учнів на уроках трудового навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Поєднання народознавства

з розвитком творчості учнів на уроках трудового навчання

Вчитель – центральна фігура навчально-виховного процесу. Від його творчої діяльності залежить успіх у вихованні і навчанні молодших школярів. Важливим є те, щоб засвоєні учнями знання переходили у гнучкі уміння, щоб навчальний результат уроку праці поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей, творчої ініціативи та самостійності.

Загальноосвітня школа накопичила значний досвід роботи з трудового навчання, вченими педагогами визначені основні поняття та ведучі напрямки виховання дитячої творчості в праці, проведені численні дослідження з методики виховання окремих елементів творчості молодших школярів.

На важливість виховання школярів на уроках праці звертали увагу П.П. Блонський, А.В. Луначарський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Т.С. Шацький.

Шляхи вдосконалення трудового навчання досліджуються в роботах П.Р. Атутова, С.Я. Батишева, Ю.К. Васильєва, В.М. Мадзігона, Я.А. Рожнєва, Д.О. Тхоржевського, М.П. Тименка, І. П. Фрейтаг та ін.

           Під дитячою творчістю розуміється створення суб'єктивно нового (значимого насамперед для дитини) виробу (малюнок, ліплення, пісенька, казка, танцювальна замальовка й т.д.); створення раніше не використовуваних образів, різних варіантів зображення; застосування засвоєних раніше способів зображення або засобів виразності в новій ситуації; прояв ініціативи.

Дитячою творчістю можна вважати створення дитиною суб'єктивно нового виробу в результаті дитячої діяльності, що є вагомим насамперед для дитини.

Творчі здібності в дітей можуть проявлятися в образотворчій, музичній, художньо-мовній і театрально-ігровій діяльності. Отже, можна виділити наступні види дитячої творчості: образотворча, словесна, театрально-ігрова й музична.

Кожний школяр повинен отримати трудове загартування, яке, як би не склалась його подальша доля, знадобиться йому в будь-якій сфері діяльності.

Метою трудового навчання і виховання учнів повинно бути прищеплення любові до праці, поваги до людей праці; ознайомлення учнів з основами сучасного промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування; формування суспільно-корисної праці, трудових навичок і умінь.

До уроків трудового навчання в початкових класах, які до уроків з інших предметів, ставиться ряд дидактичних вимог: чіткість дидактичної мети, нерозривність виховних і навчальних завдань, правильний добір навчального матеріалу для кожної частини уроку, доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку, колективна праця учнів поєднується з самостійністю кожного учня, організаційна чіткість уроку, практичний характер праці учнів, створення умов для безпечної роботи учнів.

Уроки трудового навчання можуть бути кількох типів. Визначаються вони за різними критеріями. Одні методики визначають типи уроків за змістом (уроки з обробки тканими, паперу, деревини): другі – за способом проведення (урок-екскурсія, кіно-урок) треті – за цілями навчання (урок набуття учнями нових знань, урок формування умінь та навичок, ком6інований урок).

Було зроблено експериментальне дослідження особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання. Метою  експерименту була перевірка впливу уроків праці, на розвиток творчих здібностей молодших школярів Як експериментальна база були обрані учні з 1 по 4 клас.  Потрібно було виявити творчих дітей, уміння їх логічно мислити, робити умовиводи, визначити їх творчі можливості. Виходячи із цього, були визначені етапи експериментальної роботи: констатуючий; формуючий; контрольний.

На початковому етапі роботи було проведено з дітьми наступні діагностики: «Уява», метою якого стало визначення рівня уяви учнів; «Придумай гру», мета даної методики – визначення рівня розвитку фантазії дитини; «Творчий потенціал» на визначення розвитку рівня творчого потенціалу.

Після проведення діагностики були записані та проаналізовані результати.

Мета формуючого етапу, вплинути на розвиток творчих здібностей дітей у процесі трудової діяльності із застосуванням ігрових технологій.  Був наведений приклад уроку з трудового навчання, а потім були зроблені висновки.

        За результатами роботи можна сказати, що трудове навчання сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Робота велася довгостроково й планомірно, поступово ускладнюючись. Тому й привела до позитивного результату. А ще й тому, що виконувалися умови формування творчих здібностей: сприятлива атмосфера, свобода вибору, захопливість, необмеженість у діях.

Отже, щоб навчити учнів працювати творчо, потрібно проводити уроки, реалізуючи такі компоненти: мотиваційний (стимулювання підвищення емоційності, зміцнення сенсорної чутливості, розвитку, уяви, фантазії); пізнавальний (інформаційно-когнітивний); ментальний (неповторність, індивідуальність); практичний (уміння, навички, самостійна творча діяльність). 

В учнів буде розвиватися творчість на уроках трудового навчання, якщо: розумово-пошукова діяльність учнів буде стимулюватися різними засобами й прийомами; будуть використовуватися методи дослідного, евристичного характеру, творчі завдання; учні будуть прагнути прийти до самостійного пошуку й розв'язання навчальної проблеми; учні будуть адекватно реагувати на творчі й нестандартні ситуації; будуть створюватися проблемні ситуації, емоційні кульмінації; учні будуть вчитися піклуватися про етику взаємовідносин, про естетику оформлення приміщень; в результаті в усіх з'явиться бажання працювати, закріпиться момент співтворчості.

 

 

 

 

 

 

 

 

Писанкарство у школах – потреба

у творчій самореалізації учнів

5.Писанкарство у школах – потреба у творчій

самореалізації учнів

        Багата наша спадщина, якою ми повинні збагатити і зцілити дитячі душі, запалити в них вогонь віри в існування кращого майбутнього, перемоги добра над злом. Ми ( шкільні вчителі) повинні плекати любов до рідної мови і викликати інтерес і повагу до національних традицій та звичаїв, знайомити з українським національним посудом, одягом та народними символами (верба, калина, тополя, лелече гніздо, народна вишиванка, писанка).

  3.Методика викладання  

  Писанкарство в школах – це не лише естетичне виховання. Для того, аби глибоко оволодіти цим мистецтвом, діти вивчають його глибинну змістову й історичну суть.
Практична графічна діяльність учнів на уроках з оволодіння основами писинкарства проходитиме успішніше за таких умов:

• інтеграція курсу „Писинкарство” або окремих розділів у шкільні програми з трудового навчання;
• використання методів і прийомів активізації навчально-пізнавального процесу, у тому числі ігрових методів, методу продукування нових ідей – „мозкова атака”;
• проведення екскурсій на виробництво, в музеї;
• використання наочності;
• заохочення учнів до самостійного удосконалення шкільного предметного середовища;
• організація виставок виробів, виготовлених художньо-конструкторськими засобами.

            Найважливішою умовою, що забезпечує підвищення ефективності трудового навчання учнів на уроках з основ писанкарства, вважається залучення їх до практичної діяльності, яка максимально уможливлює самостійну трудову активність і творче ставлення до праці.
            Адже, мета предмета - забезпечення особистісного розвитку учнів та збагачення їх емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичної діяльності, а також формування цілісних орієнтацій, потреби у творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.
           Традиції народного мистецтва мають продовжувати своє життя в дитячій художній творчості. Прилучення дітей та молоді до занять різними видами народного мистецтва,оволодіння народними ремеслами,збагачення культурними цінностями скарбниці українського народу є на сьогодні основними завданнями школи та позашкільних закладів. Саме з метою художньо – естетичного виховання школярів засобами народного мистецтва,що будь – який його вид містять у своїй основі ядро – вироблену віками техніку виконання,навколо якої розвиваються різні творчі підходи,індивідуальні особливості роботи майстрів,матеріалізовані зразки народної творчості,давнього і сучасного мистецтва.

             Художньо – творчі здібності проявляються в здатності переймати досвід і навички,накопичені попередниками та збагачувати його новий і цінний у процесі власної діяльності,а не в копіюванні.

              Розпис писанок – найпоширеніший вид декоративно – прикладного мистецтва у деяких народів: українців, румун, поляків, чехів, та ін. Збереження цього звичаю – свідоцтво безперервного розвитку народного мистецтва, його зв’язку з далеким минулим і сьогоденням.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Писанка – одна із явищ народознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Писанка – одна із явищ народознавства

            Одним із найцікавіших явищ українського народного живопису є писанка. Своїм походжен­ням вона пов'язана з стародавніми народними обрядами, присвяченими весняному пробуджен­ню природи і початку сільськогосподарських ро­біт. В орнаменті писанки можна знайти сліди найархаїчніших елементів, що символізують зо­браження життєдайного сонця. Але якими б ар­хаїчними не були елементи писанкового розпису, його аж ніяк не можна розглядати лише як мис­тецтво минулого. По писанках можна простежи­ти дуже складний, довгий і виключно цікавий шлях розвитку українського народного орнамен­ту.

Сучасний тип писанки, щодо технічного боку її виконання, сформувався не відразу, йому пе­редувала «крашанка» — яйце, пофарбоване в один колір. Далі з'явилася «крапанка», техніка виконання якої полягає в тому, що спочатку яйце опускають в якусь одну фарбу, а потім на нього накрапують цяточки гарячого воску. Коли віск застигає, яйце кладуть в другу, темнішу фарбу, а після цього опускають у гарячу воду й віск схо­дить з яйця. Так виходить «крапанка», весь декор якої складається з різнобарвних плямочок різно­го розміру та форми, розкиданих по кольорово­му тлу.

Ця ж техніка воскового письма застосовуєть­ся і при виготовленні писанок. Тільки тут віск не накрапується, а накладається тоненьким «писачком», себто металевою трубочкою, встромле­ною у розщеплену тріску — «держальце».

 

«Писачок» вмочується у гарячий розтоплений віск, і ним як фарбою прокладається контур орнамен­ту або закриваються певні площини потрібної конфігурації. Поступове накладання воском все нових і нових елементів орнаменту і крашення яйця різними фарбами дозволяє створювати дуже складні за рисунком, виключно ефектні й багаті за кольором орнаментальні композиції.

Поряд з писанками у кінці XIX — на початку XX ст. переважно у містечках та приміських се­лах почали виготовляти «дряпанки» і «мальован­ки». «Дряпанка» — це «крашанка», на якій орна­мент видряпано голкою або якимсь металевим вістрям. «Мальованка» — яйце, розписане фар­бами за допомогою пензля. «Дряпанки» і «ма­льованки» збереглися до нашого часу. На Віннич­чині, Хмельниччині й Прикарпатті відоме одно­часне використання двох прийомів розпису — поєднання «крапанки» і писанки. Тло темного кольору заповнюється різнобарвними плямами різного розміру і форми, а вже поверх цього пля­мистого тла наноситься чіткий лінійний геомет­ричний орнамент у дві-три фарби. Для цього необхідне протравлювання нового рисунка галу­ном, що вимагає від виконавця особливо високої майстерності.

          Декоративно-вжиткове мистецтво - це результат творчості багатьох поколінь майстрів, що з безлічі підручних матеріалів (дерева, тканини, глини, каменю, металу) створювали значні естетичні цінності. Вивчення декоративно-прикладного мистецтва створює умови для розвитку творчої спрямованості вихованців і прилучення їх до народних традицій і культури. Одна з цілей вивчення декоративно-прикладного мистецтва - гармонічний розвиток пізнавальної діяльності і художніх здібностей школярів, пробудження креативності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цикл інтегрованих уроків з писанкарства

у 1- 4 класах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №1

Короткі історичні відомості про культурний символ України – писанку

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Короткі історичні відомості про культурний символ України – писанку. 

Мета. Створити умови для формування в учнів понять про техніки писанкарства,про композицію українських орнаментів і принципи їх побудови,виховувати в учнів повагу до писанки,розвивати естетично-сенсорні сфери особистості,продуктивної творчої діяльності учнів.

Обладнання. Комп’ютер, картки із завданням, малюнки.

Тип уроку. Вивчення і первинне закріплення нових знань.

Форма уроку. Урок-подорож.

                    Хід заняття

І. Організаційний момент.

       Добрий день! На вас шановні,

       Вже знання чекають нові.

       Їх засвоять всі на раз,

       Роботящий,дружний клас!

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Вступне слово вчителя.

- Сьогодні я вас запрошую до подорожі на чарівний острів назва якому «ПИСАНКА». А що ви очікуєте від сьогоднішньої мандрівки, стоячи біля воріт острова.

 

 

2.Вправа «Мої очікування»

- У вас на робочих столах лежать кольорові зірки, напишіть свої очікування на сьогоднішній урок, виразивши їх трьома словами.

- Подивіться на дошку, ми знаходимось біля воріт до цього острова, але ж вони зачинені. Ворота не відчиняються, але я бачу на них якийсь лист. Давайте зачитаємо його.

(Учениця зачитує лист)

Текст листа

Дорогий друже! Для того, щоб потрапити до нашого острова, треба згадати все, що ми вивчали на уроках трудового навчання, і якщо ваші знання міцні-ворота відчиняться!Бажаю успіху!

3. Виконання різнорівневих завдань.

                  (Робота в групах)

Завдання для І групи « Склади поняття»

Вам запропоновані картки з трьома поняттями, але букви в них переплуталися. Складіть букви в певному порядку.

м о а н р н т е

в о м т и

я і ц и з о п м о к

Відповіді: орнамент; мотив; композиція.

Завдання для ІІ групи «Яке сердечко без слова?»

 

Вам запропоновано чотири сердечка із набором букв, ви повинні прочитати зашифровані слова і сказати в якому сердечку немає слова.

 

 

Стиль                                   інтер’єр

 

 

 

 

 

--------------                            традиція

Завдання для ІІІ групи «Розв’яжи головоломку»

Починаючи з першого складу та прямуючи лініями, прочитай слова. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Слово вчителя.

- Молодці, ви добре впорались із завданням. І я повертаюсь до воріт, які ведуть нас до чарівного острова. І ось нарешті ми потрапляємо на цей острів, але на ньому є чарівний замок.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

- Сьогодні на уроці ми пройдемо його кімнати, і я сподіваюсь, ви отримаєте для себе дуже багато корисного та цікавого.

- Людина за своєю природою художник. Усе, що її оточує і до чого торкаються її руки, вона намагається внести красу. Майстри декоративно-ужиткового мистецтва створили справжні шедеври, до таємниць яких ми сьогодні спробуємо доторкнутися.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

- І ми заходимо до першої кімнати нашого замку, яка має назву «Теоретична»

1. Поняття про писанку.

- Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова «писати», тобто прикрашати орнаментом.

Писанка-одна із стародавніх форм українського народного розпису, в якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру. Зрештою писанка-це символ весни, сонця, повернення природи до життя. Існує декілька видів орнаментальних яєць:

- крашанка; - писанка; - крапанка; - дряпанка.

- А ми переходимо до другої кімнати нашого чарівного замку, яка має назву «Історична».

Не можна говорити про сучасне декоративно-прикладне мистецтво, не пов’язуючи його з надбанням українського народу, з життям та побутом людей.

(Виступ учня, відомості з історії).

Дякуємо, і ми переходимо в наступну кімнату нашого замку «Орнаментика».

(виступ учня, орнаментика писанкового розпису).

V.Закріплення нового матеріалу.

1. Картки для індивідуального опитування.

П.І. ______________________ 

Перевір себе: Позначте знаком «+» правильні твердження, «- «  неправильні.

                       Картка із завданням.

*  Крапанка- це яйце з темною шкарлупою, яке фарбується в один колір і на його поверхні гострим інструментом надряпують малюнок.

*  Дряпанка- це яйце з темною шкаралупою в один колір і на його поверхні гострим інструментом надряпують малюнок.

*  Мальованка- це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля.

*  Писанка- це символ весни, сонця, повернення природи до життя.

Відповіді: 1-; 2+; 3+; 4+.

VI. Підсумок уроку.

1. Оцінювання досягнень учнів за роботу на уроці.

(Учні виставляють оцінки за роботу в «Аркуш самоконтролю»).

Учитель коментує виставлені оцінки.

2. Заключне слово вчителя.

- Ось і підійшла до кінця наша подорож по чарівному замку. Щоб вийти з цього острова, треба відповісти на запитання:

- Чи сподобалась вам наша подорож?

- Що нового дізнались на уроці?

- Про що хотіли б ще дізнатись?

- Я сподіваюсь, що ми досягли з вами певної мети- ви здобули нові знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №2

Орнаменти в писанкарстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Орнаменти в писанкарстві.

Мета. Продовжувати формувати уявлення про писанки, про їхнє місце в житті українців, познайомити з орнаментами для писанки, розвивати фантазію, естетичний смак, виховувати інтерес до народних звичаїв і обрядів, пошану до народних свят.

Обладнання. Зображення писанок різних регіонів України, писанки із завданням, загадки, квитки.

Тип уроку. Вивчення і первинне закріплення нових знань.

Форма уроку. Урок-екскурсія.

 

Хід заняття

І. Організаційний момент.

Дзвоник всім нам дав наказ -

До роботи швидше в клас.

Попрацюємо старанно,
Щоб урок минув не марно.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми з вами відвідаємо виставку писанок, але для цього потрібно виграти квитки.

 

 

2. Завдання – загадки

На небі зірка засіяла,

І народився Божий син.

Спасителю довічна слава,

Бо Він у Всесвіті один.

                            (Ісус)

Барвисте яйце

По столі котилось,

З ковбасою подружилось,

Біля хрону покрутилось,

В храмі освятилось.

                          (Писанка)

Ісус його на плечах ніс,

Помер на ньому і воскрес.

Він став святинею для всіх.

Вгадайте, діти що це?.  

                           (Хрест)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

- Загалом писанки писалися для власного вжитку, і з 1960-х років їх почали продавати на великодніх ярмарках та базарах. Традиція писанкарства є однією з найдавніших і найстійкіших на всіх українських землях.

Вона добре прижилась. Писанкарством все частіше зацікавлюються художники, а також модельєри. Беручи в руки барвисте яйце ми милуємося його красою і орнаментом.

- Сьогодні ми відвідаємо виставку і я впевнена,  що ви для себе візьмете багато корисного та цікавого.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Прошу зараз всіх встати і підійти до нашої виставки. Перед вами зразки писанок із різних регіонів України. Давайте їх розглянемо і я вам їх прокоментую.

 

Орнамент «Заступниці» Херсонщина.

Орнамент «Козачі левади» Одещина.

Орнамент «Кругороги» Одещина.   

 Орнамент «Дубовий лист» Запоріжжя.

Орнамент «Шовкова Кошиця» Буковина.

Орнамент «Дзвінички» Буковина.

Орнамент «Рожа» Закарпаття.    

Орнамент «Сторчова рожа» Чернігівщина.           

Орнамент «Крученики» Волинь.

Орнамент «Березівник» Харківщина. 

Орнамент «Безконечник» Полтавщина.

Орнамент «Косий пасочок» Гуцульщина.

 Орнамент «Чорногузи» Поділля.

 Орнамент «Зірки» Кубань.   

 

 

 

 

 

 

 

 

- Писанки роблять по всій Україні, але ви побачили, що вони різні. Чому? Від чого залежать візерунки, вибір кольорів, товщина ліній?

IV. Закріплення нового матеріалу.

1. Колективна робота.

Перед вами карта України і ось маленькі писанки із різних регіонів. Наклейте їх правильно на карту.

          (Діти наклеюють)

   

                                  

  2. Цікава інформація.

- Найбільша у світі писанка знаходиться у Канаді, у місті Вегревілі. Це двадцятиметровий пам’ятник українській писанці  , що за розміром дорівнює триповерховому будинку. Пасхальне яйце створене у 1974 році. Щороку в липні у цьому містечку відбувається Український фестиваль писанки.

- Єдиний у світі музей писанки збудовано в м. Коломия. Частиною музею є пам’ятник писанці, висота якого сягає 13.5 метрів і була збудована за 90 днів.

                 

V. Підсумок уроку.

1. Оцінювання досягнень учнів за роботу на уроці.

2. Заключне слово вчителя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок № З

Символи в писанкарстві

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Символи в писанкарстві.

Мета. Узагальнити знання дітей про писанки, розширити і поглибити знання учнів про народну символіку, формувати навички з теорії розписування писанок, розвивати почуття композиції, виховувати повагу до традицій і звичаїв народу.

Обладнання. Скринька, уривок із вірша, загадка, картки із символами.

Тип уроку. Вивчення і первинне закріплення нових знань.

Форма уроку. Інтегрований.

 

Хід заняття

І. Організаційний момент.

- Добрий день, дорогі діти! Який у вас сьогодні настрій?

Подивіться у мене у руках чарівна скринька.

В ній знаходиться дуже цікава річ. Для того, щоб дізнатися, що там лежить, вам необхідно відгадати загадку.

              Білий дім, чудовий дім,

              Щось ворушиться у нім,

              Диво в ньому нам з’явилось

              Після того, як розбилось.

                                          (Яйце)

 - Молодці, ви правильно вгадали це яйце, але незвичайне. За народним повір’ям  воно має магічну силу.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

1. Літературна хвилина.

- Давайте пригадаємо уривок із поеми Т.Г. Шевченка «Княжа», де село порівнюється із писанкою.

             (Учень зачитує вірш)

Село! – і серце одпочине,

Село на нашій Україні –

Неначе писанка село,

Зеленим гаєм поросло,

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати,

Неначе диво.

А кругом. Широколисті тополі,

А сині гори за Дніпром.

Сам Бог витає над селом.

 - Дійсно, писанка використовується, як порівняльна ознака чогось винятково гарного. Ми віримо, що писанка має магічну силу – вона приносить добро, щастя, достаток.

 - І сьогодні ми будемо розглядати символи на писанці. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 - У  нашій чарівній скриньці є для вас лист. Я зараз вам його зачитаю.

ДОРОГІ ДРУЗІ!

Я щиро радий з вами познайомитись, У скрині своєї бабусі я знайшов конверти із загадковими малюнками. Що це за предмети, і що це за символи на них? Я впевнений, що ви мені підкажете.

                                 Ваш друг Пізнайко.

1. Розгляд символів писанки.

Українська писанка має понад 100 символів. З деякими із них ми познайомимось сьогодні.

Перед вами символи, які ми часто бачимо на писанках . Хрест – емблема страждання, смерті і воскресіння Христа. Шестикутна зірка – символ безсмертя. Зірки – вічність життя земного, що продовжується на небесах.

Ось ці символи  означають здоров’я і довголіття.

А ось ці гарненькі пташки символізують кохання.

Такі символи в писанкарстві лікувальні.

 - Усі символи ми можемо поділити на п’ять груп.

1 – Символи, які сприяють народженню  дітей.

2 – Символи кохання.

3 – Символи, що лікують.

4 – Символи здоров’я і довголіття.

5 – Символи, що сприяють багатому врожаю.

2. Робота в зошиті.

                 (Запис символів)

3.  Розповідь легенди вчителем.

- У глибоку давнину з’явився дуже добрий чоловік – Ісус Христос. Він чинив людям тільки добро, ніс їм правду. Але злі люди, яким була невигідна правда, вирішили Ісуса посадити в темницю.

Та правда його не затихла. Тоді ці злі й жорстокі люди розп’яли Ісуса на хресті. Ісус Христос не зробив жодній людині лиха, тому кілька днів він воскресав живим. А першим це виявила Марія, яка біля пустої гробниці побачила в мисці яйця, які з білих стали червоними. Враженні чудом вони стали розносити

 

людям новину, і дарувати яйця взяті в печері, промовляючи при цьому «Христос Воскрес!»

 - Отже з прийняттям християнства, писанки стали символом Великоднього свята воскресіння Христа. Дарувати писанку означає бажати щастя, добра, здоров’я, доброї вдачі.

Гарні легенди ви собі запам’ятовуйте.

IV. Закріплення нового матеріалу.

 - Ви всі уважно слухали мене, а тепер я послухаю вас.

 

   ГРА «ЛАНЦЮЖОК»

(Діти по черзі на дошці малюють символи і пояснюють їх).

V. Підсумок  уроку.

1. Оцінювання досягнень учнів за роботу на уроці.

Всім дякую за урок!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №4

Матеріали і інструменти для виготовлення писанок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Матеріали і інструменти для виготовлення писанок.

Мета. Познайомити учнів з матеріалами та інструментами,  правильно організовувати своє робоче місце, дотримуватись правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог, розвивати зацікавлення, окомір, відчуття кольору, виховувати повагу до національних звичаїв і традицій, потребу дарувати людям радість своєю творчістю.

Обладнання. Різні матеріали, інструменти, загадки, картки із завданням,пам’ятка, чарівний мішечок.

Тип уроку. Діти повинні знати і розрізняти інструменти та матеріали, символічні знаки.

Форма уроку. Інтегрований.

                   Хід заняття.

І. Організаційний момент.

                Дивне диво, диво з див:

                  Хтось яєчко загубив.

               І не в місті, не в селі,

                 А у класі на стіні.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

 - Подивіться усі на стіну, чи звернули ви увагу, що там щось змінилось. А що саме?

Правильно, там висить чарівний мішечок. Давайте подивимось що там в середині.

А тут завдання для вас:

 Завдання 1

Що означають ці символи?

 

            

 

 

 

 

 

 Завдання 2

Згадайте легенду про писанку.

Завдання 3

Розгадування загадок.

Можу і розбитись, можу і зваритись.

А коли захочу – на птицю обернутись.

                                              (Яйце)

Маленьке, кругленьке, зі столу впало,

Нема таких ковалів, щоб його скувало.

                                              (Яйце)

В одній діжці два тіста.

                                               (Яйце)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

- Сьогодні на уроці ми познайомимось з матеріалами та інструментами для писанок.

1. Демонстрація матеріалів і інструментів.

       Характеристика їх.

- Яйце (чисте куряче);

 - Фарби (різнокольорові);

 - Пензлики (різних розмірів);

 - Писачок (інструмент зроблений майстром або самостійно з консервної банки);

 - Свічка;

 - Віск;

 - Серветки.

2. Техніка безпеки.

*  На уроках писанкарства повинна панувати спокійна, доброзичлива атмосфера, обов’язкова дисципліна.

*  Діти повинні бути уважними і зосередженими, щоб не підштовхнути один одного, не вибити яйце, бо воно має гладку поверхню і легко може вислизнути з рук. Шкода, коли розбивається майже готова писанка.

*  Необхідно обережно працювати з гарячим воском, тому що він при нагріванні має температуру 60-65 градусів. Дитина може отримати опіки.

*  Працюючи з воском, потрібно обтирати писачок із внутрішнього боку бляшаної баночки, щоб віск не капав на плитку і не димів, щоб зберегти чисте повітря.

3. Санітарно-гігієнічні вимоги.

Учні повинні працювати у фартушках і нарукавниках, волосся прибране.

Дотримуватися акуратності в роботі.

Анілові барвники розводити в правильних пропорціях

Привчати дітей користуватися серветками.

IV. Закріплення нового матеріалу.

1. Перевір себе.

      Розгадування кросворду.     

V. Підсумок уроку.

1. Оцінювання досягнень учнів за роботу на уроці.

2. Заключне слово вчителя.

       Котилася писаночка

З гори на долину.

        Прикотилась простісінько

До нас у гостину.

         А за нею Великдень,

Несе білу паску,

         Розсипає між діточок

 Радощі і ласку.

 - Всім дякую за урок! До побачення.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №5

Створення ескізного малюнка для писанки на основі символів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Створення ескізного малюнка для писанки на основі символів.

Мета. Допомогти дітям створити цікавий ескізний малюнок для писанки, розвивати естетичний смак, пропорції, продуктивну творчу діяльність учнів, виховувати бажання брати участь у трудовому процесі.

Обладнання. Зразки писанок, шаблони, анкети для учнів, зразки ескізів.

Тип уроку. Закріплення набутих знань на практиці.

Форма уроку. Практичний.

 

Хід заняття.

І. Організаційний момент.

   Доброго усім дня!

Чи чекали ви цього уроку?

 Чого від нього чекаєте?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 - Чи добре ви все зрозуміли з попередніх уроків? Гаразд зараз ви заповните  анкети.

              Анкета.

1. П. І. ____________________

2.Що означає для тебе писанка?

3. Звідки пішла родом писанка?

4. Що символізує яйце?

5. Де знаходиться музей «Писанка»?

6.  Чому писанки називають оберегами?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

Українська писанка,

Як дитяча пісенька.

Як бабусина казка,

Як матусина ласка.

           Сяду собі скраєчку

            І розмалюю яєчко.

            Хрестик, зоря, віконце,

            І стане вона, мов сонце.

2. Вправа «Мікрофон»

- Скільки писанок ви зробили за своє життя?

3. Пояснення нового слова .

Ескіз – це попередній начерк, що фіксує задум художника.

 - Давайте ми уявимо себе юними художниками і створимо ескізний малюнок на основі символів, які ви знаєте.

Показ дітям зразка.

4. Самостійна робота учнів.

5. Допомога окремим учням.

IV.  Закріплення нового матеріалу.

1. Цікавинка.

У Софіївському соборі в Києві З’явилась нова мозаїка-образ Богородиці, викладений з 15 тисяч писанок.

2. Поради для школярів.

 

*  Писати писанки потрібно з гарними думками, настроєм, дотримуючись певних правил.

 

V. Підсумок уроку.

1. Огляд зроблених ескізів.

2. Вікторина.

 - Яка різниця між писанками і крашанками? (Писанки пишуть, а крашанки фарбують)

 - У якій країні є пам’ятник писанці? (У Канаді)

 - Яка сучасна дитяча іграшка подібна до писанок і крашанок? (Кіндер-сюрприз)

- Чому на Великдень обмінюються крашанками? (Бажають один одному здоров’я)

 - Я щиро бажаю і вам здоров’я! На все добре!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №6

Правильний добір кольорів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Правильний добір кольорів.

Мета. Вчити дітей правильно добирати кольори, розповісти про роль кольорів, поглибити знання про народну символіку, формувати усвідомлене ставлення до свят, дотримуватись традицій, розвивати окомір, відчуття кольору, виховувати бажання самим творити красиві візерунки, виховувати потребу дарувати людям радість своєю творчістю.

Обладнання. Кольорові фотографії писанок, різнокольорові барвники, доміно.

Тип уроку. Знати і використовувати кольорову гаму писанок.

Форма уроку. Комбінований.

                                Хід заняття.

І. Організаційний момент.

- Добрий день! Гарні дітки ждуть уроку, щоб навчитися нівроку!

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Слово вчителя.

- Серед народу живуть перекази, що з писанки (яйця) почався світ.

У давнину яйце було символом життя, символом зародження, в оповіданнях мовилося: «З однієї половинки шкарлупи утворилася земля, з другої – небо, з жовтка – сонце, з білка – місяць, а з інших решток зорі.

2. Склади пазл. Хто швидше?

(Шаблон писанки розрізаний на частинки)

 - Молодці! Гарно справились із завданням.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 - Сьогодні на уроці ми пройдемось цікавою стежиною. Наша стежина кольорова. А ви будьте уважні і кмітливі.

IV. Вивчення нового матеріалу.

- Найдавнішими вважаються крашанки – це писанки одного кольору. Згодом виникли багатоколірні писанки, в яких застосовувались різноманітні природні барвники. Такі фарби, на відміну сучасних, мали приємні м’які відтінки. Але колір в писанці з’явився не лише заради краси, а й отримав своє символічне значення, походження якого не випадкове.

1. Ходьба по стежині.

- Я пропоную вам (учню чи учениці) стати на першу сходинку.

 

 

 - І що ж означає червоний колір на писанці?

 - Червона фарба означає радість  життя , любов до молодих, надію на одруження.

 - Прошу далі.

 

 

 - Жовта фарба присвячена сонцю, зорям і місяцю, в господарстві урожай, тепло, приріст поголів’я.

 - І ще одна зелена.

 

 - Зелена фарба символізує весну, воскресіння  природи, багатство тваринного і рослинного світу.

 - Наступна.

 

 

 - Чорна – нескінченість життя людини, продовження його в потойбічному світі.

- Крокуємо далі.

 

 

 - Біла – це чистота і світлість людської душі.

- І остання сходинка.

 

 

 - Синя символізує  силу і здоров’я, здоровий дух.

Багатоколірна писанка була символом родинного щастя, миру, любові, здоров’я та успіху.

 - Ось і ми пройшлися нашою кольоровою стежиною.

Отже,  ми з вами з’ясували , що кожен колір має своє значення, але для того щоб скласти орнамент, необхідно знати ще й кольорове співвідношення.

Давайте з’ясуємо ці співвідношення.

Червоний  - чорний – білий – сірий – жовтий – синій.

Синій – сірий – блакитний – коричневий – жовтий.

Жовтий – чорний – червоний – фіолетовий – блакитний.

Зелений – чорний – білий – жовтий – жовтогарячий.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Колективне доміно.

(Закріплення знань про кольори)

2. Літературна хвилина.

                                   Леонід Полтава.

Що за дивнії яєчка

Наша курочка знесла?

Намальоване гніздечко

Ще й пташиночка мала,

Навкруги – барвисті квіти,

Жовті, сині гілочки…

Чи здогадуєтесь, діти,

Що це. Певно – писанки!

Їх не курочка знесла,

Їх матуся принесла,

Ми гуртом розмалювали

Для святкового стола:

Сяють наші писанки,-

Як весняні квіточки!

V. Підсумок уроку.

1. Оцінювання  досягнень  учнів за роботу на уроці.

2. Заключне слово вчителя.

- Писанка – це неповторне багатство… Її треба берегти, як безцінний скарб. Нам слід пишатися нею перед усім світом, Українська писанка перемагає зло. Вона вічна, сам український життєлюбний народ.

Добра вам і щастя! До побачення!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №7

Приготування барвників. Виготовлення крашанок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Приготування барвників. Виготовлення крашанок.

Мета. Показати дітям правильну послідовність приготування барвників, навчити правильно змішувати різні фарби, розвивати почуття кольору, фантазію, пам'ять, мислення, виховувати любов до нашого народу, традицій.

Обладнання. Різні барвники, оцет, посуда, серветки.

Тип уроку. Вправлятись у техніці фарбування яєць.

Форма уроку. Практичний урок.

 

 Хід  заняття.

І. Організаційний момент.

Повсідалися тихенько

На урок налаштувалися швиденько.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

                  Загадка.

У фарбах катається

До церкви збирається.

                    (Яйце)

1. Які види Великодніх  яєць ви знаєте?    

 

                                

     Крашанка.                                   Писанка.                                   

                          

   Перфороване.                            Сламенки.

 

                 

        Бісерне.                                Витравлені.

                         

      Скляні.                                  Солом’яні.

                          

      Ювелірні.                              Дратковані.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 - Крашанка – ( галунка) – один із чотирьох видів розписаних великодніх яєць. Традиційна технологія виготовлення крашанки є дуже простою. Для отримання крашанок використовують круто зварене яйце. Для покрашення використовують як природні барвники так і синтетичні. Щоб розфарбовані писанки були їстівні потрібно використовувати харчові або натуральні барвники.

                 Натуральні барвники.

Лушпиння із цибулі, відвар із кропиви, столового буряка, бузина.

IV. Підготовка до практичної роботи.

1. Техніка безпеки.

2. Санітарно – гігієнічні вимоги.

V. Практична робота.

              1. Фарбування яйця.

   ТЕХНІКА ПОСЛІДОВНОСТІ РОБОТИ.

*  Перед фарбуванням біле варене яйце опускають на кілька секунд в оцет.

*   Після того як яйце вийняли з оцту, сушити його не треба, а відразу перекласти у фарбу. Для цього потрібно яйце охайно покласти в ложку й опустити на дно склянки разом із ложкою, швидко і впевнено. При цьому іншою рукою притримуємо склянку з фарбою, не відриваючи її від столу.

 

*   Після фарбування виловити яйце ложкою, покласти на нього зверху серветку і підняти його не перевертаючи ложку. Ретельно промокнути яйце, щоб воно було сухе.

 

*  Щоб писанка вийшла багатобарвною, необхідно зберігати послідовність нанесення кольорів від світлого до темного.

2. Індивідуальна робота учнів.

(Вчитель контролює роботу, допомагає, виправляє помилки у роботі.)

VI. Підсумок уроку.

1. Оформлення столика виготовленими виробами.

2. Оцінювання учнівських робіт.

3. Слово вчителя.

- Які у вас вийшли гарні крашанки, візьміть їх додому і покажіть батькам, хай вони побачать вашу роботу.

На все добре! До наступного уроку!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №8

Виготовлення писанки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Виготовлення писанки.

Мета. Навчити дітей розписувати писанки, розвивати пропорції, естетичний смак,фантазію, вміння працювати на опуклій площині та композиційно правильно розташовувати потрібні елементи на писанці, забезпечити учнів відповідними матеріалами та інструментами, продовжувати формувати уявлення про писанки,про їхнє місце в житті українців, про технологію їх виготовлення, виховувати цікавість, пошану до народних звичаїв та свят.

Обладнання. Лоток з яйцями, барвники, писачок, олія, серветки, віск, посудина для воску.

Тип уроку. Закріплення набутих знань і навичок.

Форма уроку. Практичний урок.

                        Хід заняття.

І. Організація класу.

1. Перевірка підготовки учнів до роботи.

2. Налаштування учнів на робочий лад.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

            Входить дівчина.

Я – писанка, писана житнім вогнем,

Процідженим через вузесеньку кирстку.

Мене ще леліятимуть у любистку,

Абись-те любили, любили.

( Кожній дитині роздає по писанці)

Слово вчителя.

 - Я для вас зібрала прості зразки для розписування, ви їх зможете використовувати у роботі.

            

ІІІ. Підготовка до практичної роботи.

1. Техніка безпеки.

2. Санітарно – гігієнічні вимоги.

3. Підготовка усього необхідного.

IV. Практична робота.

(Заготовки були зробленні на попередніх уроках).

 - Отже, коли все готове, приступаємо до розписування писанки та починаємо працювати в такій послідовності:            

Наносимо олівцем  розмітку на поверхню яйця.

                               

Перед нанесенням воску на писанку потрібно помити руки. Яйце беремо лівою рукою, у правій руці – писачок. Попередньо поклавши шматочок воску в писачок, гріємо його над вогнем свічки.

Акуратно, тримаючи писачок перпендикулярно поверхні та намагаючись не  відривати його від яйця, наносимо потрібний візерунок. Лівою рукою провертаємо майбутню писанку.

 

Опускаємо яйце, на якому знаходяться лінії та візерунки, нанесені воском, в оцет, щоб знежирити поверхню. Як тільки зявилися перші пухирці на яйці – відразу його треба витягти.

           

Опускаємо у фарбу, найчастіше – жовту. Якщо яйце було видуте, його треба придавити ложкою.

 Коли писанка набрала колір, її витягують з фарби, промивають під проточною водою, і кладуть на білу розстелену ганчірку та чекають поки поверхня висохне.

Суху жовту писанку беруть лівою рукою, і писачком наносять елементи, які повинні залишитися жовтими. Під віск не потрапить інша фарбаі тому, вони залишаться жовтими.

       

Писанку опускаємо в більш темну фарбу. Найчастіше це – червона. Після того як писанка набрала колір, її витягують, промокають ганчіркою або тримають під протічною водою, і залишають висохнути.

 Беремо суху червону і воском, з розігрітого писачка заповнюємо ті ділянки, які хочемо звлишити червоними.     

Запалюємо свічку, і писанку тримаємо збоку від вогню, щоб її не закоптити, і акуратно підігріваємо. Як тільки віск починає плавитися, витираємо його ганчіркою, повертаючи писанку.

Ну от і все , наша чудова писанка готова!

 

V. Підсумок уроку.

1. Оформлення столика писанками.

2. Слово вчителя.

- Думаю, що це заняття залишиться у вашій памяті на довгі роки і ви навчите своїх рідних і близьких найсвятішого дійства і збережете цю славну традицію писанкарства для прийдешнього покоління нашої рідної землі – України!

Я вітаю, друзі, всіх

Зі святом Великоднім!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №9

Презентація виготовлених виробів. Захист проекту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Презентація виготовлених виробів. Захист проекту.

Мета. У вигляді свята провести презентацію писанок, вчити доброзичливому спілкуванню, організувати конкурс на кращу писанку, крашанку, дряпанку, крапанку, виховувати дітей на кращих традиціях українського народу, щоб діти відчували гордість за свою країну.

Обладнання. Писанки, малюнки із зображенням писанок, ікони, свічки, вишиті українські рушники, вербові гілочки,

Тип уроку. Закріплення навичок і знань.

Форма уроку.Урок – презентація.

               Хід заняття.

І. Організаційний момент.

( Святково прикрашена класна кімната на зразок української світлиці. На центральній стіні висить ікона, прикрашена рушниками. Кожна парта застелена скатертиною, на якій діти виклали свої вироби).

1. Слово вчителя.

У нас здавна є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці.

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити!

Просимо на хліб, на сіль, на наше свято.

- До нас завітали гості. Давайте їх радо зустрінемо.

Дівчина писанка.

Я писана красуня –

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я,

Їх славлять у віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі.

Дівчина паска.

День тоді великий,

Як паска на столі.

До того ж я багата

Родзинками й медком,

Їдять мене на свята

Із м'ясом, молоком.

Дівчина свічка.

О, знати ми повинні

Ціну собі й другим,

Любов,  як ту святиню,

Нести до серця всім.

Свята – це дні єднання

З родиною родин

Це наше славне знамя,

Бо лиш народ один.

-Дорогі друзі! Сьогодні в нашому класі свято. Ми вшановуємо Великий День, у народі він зветься Великдень.

Великдень! Сама назва вказує на те, що це незвичайний, а великий день. Величне свято, яке нагадує нам про любов і милосердя, страждання і біль, одвічні людські цінності.

Не можна уявити собі великодніх свят без барвистих різнокольорових писанок, крашанок. У жодного народу немає таких прекрасних писанок, як в українців.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Розгляд слайдів про різні сучасні писанки.

ВИШИВАНКИ –маловідомий, незвичний, але дуже цікавий, хоч і складний спосіб прикрашати великодне яйце – вишити його.Так само, як вишивають рушники звичайними нитками для вишивання, за допомогою звичайної голки.

Але яєчна шкарлупа – матеріал кригкий, тому будь-який неточний рух руки призводить до непоправного пошкодження виробу.

МАЛЬОВАНКИ – малювати яйця можна акварельними або акриловими фарбами, або спеціальними фарбами та лаками для яєць. Сучасні діти навіти примудряються малювати фломастерами. Яйця розмальовуються ще гарячими, бо фарба швидко висихає.

НАКЛЕЯНКИ – цей вид декору пасхальних яєць виник порівняно недавно і не є класичним але заслуговує на існування. На яйця наклеюють різні прикраси: блискітки, мереживо, кольорові скельця, навіть гудзики.

 

 

 

 

 

ЛІНИВКИ –це авторська назва декору, дуже поширеного зараз – термальні наліпки. Одягається така наліпка на яйце  як сорочечка, і в ложці опускається в окріп. Раз, два, три..Сорочечка щільно обліплює яєчко. Яскраво, гарно, швидко, зручно але в усіх однаково! Ні прояву фантазії, ні виразу почуттів. Втім і у «лінивку» можна вкласти душу: красиво викласти на тарільці, або підвісити на гарній мотузці, як оберіг Вашого дому.

ДРЯПАНКА – робота це дуже тонка, вимагає зосередженості і вправності. На вишкрябування складного малюнка може піти до кількох днів. Один необережний рух – робота втрачає свою досконалість. Ця робота для досвідчених майстрів.

 

 

 ІІІ. Презентація дитячих робіт.

1. Представлення журі.

2. Слово вчителя.

- Ввечері матуся нас чарує –

Писанки на виставку малює.

Віск черпає писачком із блюдця,

Її очі лагідно сміються.

Її очі світяться у ласці

Квітоньки на писанці зірчасті,

А на другій – півники та бджоли,

Ми таких не бачили ніколи.

Дивиться і тішиться матуся:

Я у неї малювати вчуся.

            С. Жупанин.

4. Демонстрація і захист власних виробів. (Виступи дітей  3-5 хв.)

 

Обгрунтування назви роботи.

 Пояснення кольорів та елементів-символів використаних при роботі.

 Захист проекту.

IV. Підсумок уроку

 

 

 

Висновки

               Використання елементів народознавства в окремих видах роботи дуже важливе на сучасному етапі. Дітей треба навчити не просто спостерігати, а й бачити, чути цей бентежний світ, щоб вони відчули потребу пильно придивлятися до навколишнього, помічати поруч дивне й загадкове, приховане від лінивого ока, використовуючи при цьому народний календар. І всього цього можна досягти, використовуючи елементи народознавства. Кожен народ, нація протягом багатьох віків виробили власну духовність, якою має оволодіти дитина в сім'ї, дитсадку, школі й далі - у вузі. Народною духовністю повинні бути пройняті всі навчальні предмети і навчальні заходи. Лише за таких умов підростаюче покоління стає народом своєї країни, нацією

               Примноження здобутків національної культури закономірно будується на традиціях. "Завдяки їм – писав Григорій Ващенко, - зберігається і розвивається рідна мова,без якої неможливе існування нації,зберігається релігія,звичаї,здобутки мистецької творчості,світогляд,народні ідеали – все те,що створює обличчя народу,що відрізняє його від інших народів".

Актуальність зазначеної проблеми зумовила вибір теми  роботи про українську писанку як твір мистецтва.

         Писанки – це своєрідний мініатюрний живопис України, наповнений ритуальним значенням: величання споконвічного закону весняного пробудження сонця і відродження природи.
             Яйце з його предивною таїною, - з прозорої рідини та жовтка з‘являється в світ нове життя, - було чи не найбільшим об’єктом культу. Різні народи світу шанували яйце і мали свою власну атрибутику його возвеличення. Та, мабуть, жоден з народів не доніс до сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як український.

У писанці – цілий світ. Як наука, як заклинання нерозривності роду, народу і всесвіту, як життя в дусі Господньому, у вірі, надії й любові.
        Писанки вражають єдністю архаїчних елементів, а особливо подібністю писанкових елементів до елементів на посудинах трипільської культури. Аналогічні мотиви спіралі, змія вужа, змія дракона, сонечка, хвиль та ін., які дуже широко розповсюджені в орнаментації трипільських горщиків та мисок.
           Нині писанкарство набуває колишнього розвою. Відроджуються забуті техніки, з‘являються нові майстри. А це запорука невмирущості традицій нашого народу, сили його духу і таланту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література
1. Науково-методичний журнал « Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 2 – ст. 37-38.
2. Науково-методичний журнал « Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 3 – ст. 39-44. р. – ст.8-9. 
3. В. Мірчук, І. Рудько, С. Вінцковський. «Легенди про писанку».// 2000 р.
4. Образотворче мистецтво. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів України 5-7 класи. // Тернопіль 2001 р.
5. Альбом « Українські писанки та їх символи». // Івано-Франківськ 1997 р.
6. О. В. Мірчук «Українське народознавство». // Київ «Освіта» 1992 р.
7. Науково-методичний журнал «Народне мистецтво». // 1998 р.- ст. 19-20.

8.[«Барвінок» №2, 1991 р.]

9.[«Дошкільне виховання» №8, 2003 р.]

10.[«Нова радість стала» Київ, «Веселка», 1991 р.]

11.[«Вийди, вийди, Іванку», Київ, «Веселка», 1993 р.]

12.[«Дошкільне виховання» №3, 2000 р., вид. «Світич»]

13.[«Палітра педагога» №2, 2007 р., вид. «Світич», стор.3]

14.[«Кращі музичні вправи та ігри», вид. Харків, видавнича група «Основа», 2009 р., стор.142]

15.[«Колискові і не тільки» Леся Горова, вид. Тернопіль «Джура», 2008 р., стор.4]

16.[«Дзига» В.Семеренський, П.Черемський, вид. «Друк» Харків, 1999 р., стор. 366; 128-136]

17.[«Українське народознавство» Є.Ф.Лозинська, Львів, «Оріяна Нова», 2008 р. стор. 151, стор. 111-136]

18.[«Дитячі пісні та речитативи», Академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського, 1991 р.]

19.[«Земля де народилися і ростем» Провозюк Г.Г., Тернопіль, «Мальва-ОСО», 2007 р., стор. 20-27]

20.[«Веселі свята для малят» Провозюк Г.Г., Тернопіль, Мальва-ОСО», 2007 р., стор.7-8]

21.[«Люлі, люлі, люліса» Київ «Веселка» 1992 р. стор.3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львівська Міська рада

Департамент гуманітарної політики

Управління освіти

 

Відділ освіти Залізничного району

Методичний кабінет

 

Районний конкурс на крщі методичнідоробки педагогів

«Освітянський досвід – 2014»

 

 

 

 

Використання елементів народознавства на уроках трудового навчання у початкових класах

 

Тема: «Писанкарство»

 

 

 

 

                 

 

 

 

 

 

 

                                                                                      Конкурсна робота

                                               вчителя початкових класів

   Кваліфікаційної категорії «спеціаліст»

                                               «старшого вчителя»

                                               СЗШ №40

                        Бернацької Зої Богданівни