Розвиток книговидавничої справи і друкарства

Розвиток книговидавничої справи і друкарства

Найдавніші рукописні книги Київської Русі

Остромирове Євангеліє — найдавніша датована рукописна пам'ятка церковнослов'янської мови Київської Русі.

Виготовлене у 1056–1057 рр. в Києві дияконом Григорієм і його помічниками для новгородського посад-ника Остромира.

Рукопис пам’ятки, який налічує 294 аркуші великого формату, по- мистецьки оздоблений кольоровими ініціа-лами, заставками, трьома мініатюрами євангелістів Івана, Луки й Марка.

Святкову пишність Остромировому Євангелію надають також заставки – орнаментальні композиції, котрі відділяють і прикрашають початок кожного нового розділу книги. В Остромировому Євангелії міститься одна велика та 18 малих заставок, основний їх мотив – великі квіти з п’ятьма пелюстками. Виконані вони яскравими фарбами – червоною, зеленою, синьою і прописані золотом.

Чудовою особливістю Остромирового Євангелія є його витіюваті ініціали (буквиці) – заголовні букви збільшеного розміру майстерно виконані на початку самостійних розділів тексту книги. Переписувач підібрав для рукопису високоякісний, білий і тонкий, пергамент. Текст у книзі написаний у два стовпчики по 18 рядків у кожному

Другою датованою давньоруськоюписемною пам’яткою є Ізборник Святослава (1073), це — архаїчна рукописна хрестоматія, що містить різні вислови та фрагменти з богословських творів.

Ця книга має енциклопедичний зміст, у ній порушуються проблеми християнського богослів’я, розтлумачуються положення Біблії щодо поводження в повсякденніТут наведено відомості з астрономії й астрології, математики й фізики, історії й філософії, граматики, зоології, ботаніки, логіки й етики.

Ізборник переписав дяк Іван з іншими писцями для київського князя Святослава Ярославича з болгарського джерела, складеного на початку Х ст. для болгарського царя Симеона. Ізборник Святослава 1073 р. містить понад 380 статей, які належать двадцяти п’ятьом авторам (здебільшого візантійцям).цар Симеон

Третя датована писемна пам’ятка — Ізборник (1076), складена за матеріалами рукописів княжої бібліотеки Софійського собору. Ця книга містить найрізноманітніші відомості духовного й філософського змісту — роздуми про правдиву віру, повчання дітям тощо.

Розвиток книжкової справи. Друкарство(XIV-XVI ст.)

Йоганн Гутенберг. Степан Дропан

Український першодрукар – Іван Федоров І. Федоров (1510-1583рр.) – засновник книгодрукування в Росії та Україні. Це – фігура ренесансної доби, був різнобічно освічений. Працював у Кракові, Відні, Дрездені, Москві, Заблудові, Львові, Острозі.

Пам’ятник І. Федорову у Львові

Пам’ятник І. Федорову в Москві

Надгробок Івана Федоровича. На надгробку Івана Федорова було вказано, що він "друкарство занедбане обновив".

Автограф Івана Федорова

Друкарська марка Івана Федорова

Будинок друкарні Старопігійського братства, де були надруковані книги Івана Федорова, Львів

Українська першодрукарня

Українська першодрукарня

Апостол (1573)1 березня 1564 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець відтиснули останні аркуші першої відомої в Росії друкованої книжки «Апостол».

Острозька друкарня. Острозька друкарня, заснована Іваном Федоровим разом з групою працівників Острозької школи, продовжувала видавничу діяльність протягом останніх двох десятиліть XVI ст. після видання Острозької біблії і в першій половині XVII ст.

Острозька Біблія (1581)У 1581 р. вийшла друком відома Острозька біблія. Підготовляли біблію до друку К. К. Острозький, Іван Федоров і його літературний гурток ще до відкриття Острозької друкарні. Для цього треба було провести велику перекладацьку і редакторську роботу величезної за розміром і складної за текстом книги.

Зразки друкарського устаткування

Поліграфічна справа у XVII-XVIII ст.

Друкарня Єлецького монастиря. Виникнення друкарства на Чергінівщині безпосередньо пов’язано з іменем церковного діяча Кирила Транквіліона. Близько 1625 року його було призначено на посаду архімандрита Єлецького монастиря в Чернігові. Наприкінці життя він заснував у Єлецькому монастирі друкарню і в 1646 р. надрукував збірник своїх віршів та прозаїчних творів під назвою “Перло многоцінне”. Ця книжка — єдиний відомий твір, який було надруковано в Єлецькій друкарні. Вважається, що після смерті К. Транквіліона (1646 р.) вона припинила своє існування.

Новгород-Сіверська друкарня. Відродження друкарства на Чергінівщині відноситься до часу, коли посаду архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського займав відомий літературний та політичний діяч XVII ст. Лазар Баранович. У 1670-х роках він відкрив друкарню в Новгороді-Сіверському.

Часослов. Першими виданнями Києво-Печерської друкарні були Часослов для потреб школи (1616-1617)

Згодом виходять полемічна «Книга о вірі», упорядником якої був Захарій Копистенський, монументальні Бесіди Іоанна Золотоустого на 14 послань апостола Павла (1629), його ж Бесіди про діяння апостольські (1624). Не лише зміст цих книг, але й мова (церковнослов′янська з численними українізмами), багате художнє оформлення мали на меті дати гідну відсіч публікаціям прибічників католицизму. Бесіди Іоана Златоуста на 14 послань святого апостола Павла

Номоканон

Тріодь. Тріодь пісна 1627 р. містила, крім церковнослов′янського тексту, «синаксарі» українською літературною мовою, шо їх переклав Тарас Земка безпосередньо з грецького оригіналу. Ця Тріодь, як і видання наступних років (Тріодь цвітна 1631 р., Євангеліє учительне 1637 р.), має численні дереворитні ілюстрації, деякі з них відображають реальні сценки з тодішнього життя.

Євангеліє учительне Ключ разумения

«Граматика словенська» Л. Зизанія, надрукована 1596 р. у Вільні, була одним з найбільш ранніх оригінальних граматичних посібників у східних слов’ян. У ній зроблена перша спроба систематизації граматичного матеріалу церковнослов’янської мови, осмислення його особливостей, широко відбиті риси живої народної мови XVI ст. Книга становить значний інтерес не тільки для історії вітчизняного мовознавства, але й для вивчення української мови того часу. У комплекті з факсимільним виданням «Граматики словенської» 1596 р. публікується її докладне наукове дослідження.

«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.

Стан книгодрукування у XIX-XX ст.

Кінець XIX — початок XX століття для українського друкованого слова видався дуже важким. Усе ще не втратили своєї сили горезвісні Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876), за якими не дозволялося не лише друкувати книги українською мовою, а й ввозити їх з-за кордону. Валуєвський циркуляр (1863 р.)

Просвіта

Газета «Час»

Газета «Дзвін»

Газета «Діло»

Михайло Грушевський

Підготували :студентки І курсугрупи ІМ-16 Лазутчик Маргарита. Маньковська Ольга. Мельник Анастасія. Немеришина Марина. Рівне-2012