Розвиток креативних здібностей учнів на уроках хімії

Львівський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

 

 

   Кафедра природничо-математичної освіти

 

 

 

Розвиток креативних здібностей   учнів на уроках хімії

 

 

 

 

 

Індивідуально-творча робота

вчителя хімії

Гусаківського НВК

Мостиського району

Кондратенко Олександри Львівни

 

 

 

Львів 2019

Зміст

 Вступ…………………………………………………………………………

І.    Науково - теоретичні  основи проблеми розвитку    креативного мислення школярів

1.          Переваги креативної педагогіки……………………………
2.          Поняття креативності в дослідженнях зарубіжних і вітчизняних вчених…………………………………………………………
3.          Умови розвитку креативності  і параметри її прояву……….
4.          Творча  особистість - соціальне замовлення школі

1.5      Форми, методи, прийоми навчання, які сприяють розвитку творчості               учнів.

ІІ  З досвіду розв’язання проблеми розвитку креативних здібностей учнів

2.1. Принципи креативної педагогіки, яких я дотримуюся на своїх уроках і реалізація їх через лекційно – семінарську систему навчання………………

2.2          З  досвіду використання розвиваючих технологій………………..

2.2. 1.      Фітнес для мозку на початку уроку………………………………

2.2.2     Використання проблемного навчання………………………………

2.2.3.     Уроки захисту проектів………………………………………………

2.2.4.    Ігри на уроці – процес спокійний і радісний……………………….

2.2.5      Використання інтерактивних технологій на уроках……………

6.       Використання  комп’ютера………………………………………

2.2. 7     Творчість породжує творчість……………………………………..

Висновки ……………………………………………………………………….

Література ……………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

Вступ

                                                                             Найвища насолода для людини –

                                                                             це вміння творити.

                                                                                       М. Гоголь.

Результатом традиційного навчання є випускник, який уміє добре відтворювати інформацію, але розучився думати й самостійно не здатен розв'язувати  складні ситуації. Під час традиційного навчання спостерігається розрив між вимогами, поставленими перед людиною під час навчання, і вимогами, поставленими реальним,  «дорослим» життям. Входження молодих поколінь у глобалізований,  динамічний світ, у відкрите суспільство актуалізує роль життєвої компетентності вихованців. У сучасному суспільстві, яке характеризується прискоренням темпів розвитку, ринковою економікою і конкуренцією, зростає потреба в людях, здатних творчо підходити до будь – яких змін, нетрадиційно та якісно розв’язувати існуючі проблеми.  Особливої значущості набувають формування у молодої людини нових життєвих стратегій, здатності швидко і правильно приймати рішення, вміти відстоювати свою думку і толерантно вислуховувати  інших людей, працювати в команді. Нині випускнику потрібні не тільки конкретні знання, які , до речі, стають дуже швидко застарілими, а високий рівень різних компетентностей. Одержати їх учень може тільки в умовах застосування педагогічних розвиваючих технологій. Сучасна школа має стати міні – моделлю суспільства з вільними, партнерськими, гуманними та демократичними стосунками. [10]

Загалом, ідея розвитку творчих здібностей індивідуума відповідає як його інтересам, так і загальнодержавним інтересам та інтересам людського суспільства взагалі.

Такі підходи знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти України: “Держава повинна забезпечувати: ... підготовку кваліфіко-ваних кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для розвитку обдарованих дітей і молоді...”.

Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті визначи-ла, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості [8, с. 80].

Закон України «Про освіту» визначає, що метою освіти є всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів [8, с. 14].

Закон України „Про загальну середню освіту” на сучасному етапі від-родження самостійності України потребує створення нової системи освіти, спрямованої на формування творчої особистості, а також, забезпечення умов для найповнішого розкриття її здібностей, задоволення освітніх потреб [8,с.60].

До проблеми осмислення розвитку творчих здібностей особистості, організаційно-методичного супроводу процесу його впровадження зверта-лися відомі педагоги та науковці.

Великого значення в організації роботи з розвитку творчих здібностей учнів в школі набувають праці В. Сухомлинського, в яких розглядаються пи-тання теорії і практики навчання, виховання й розвитку дітей; видатних педа-гогів: О.М. Савченко, І.Я. Лернера, Т.А. Ільїної, М.А. Данилова, Ю.К. Бабан-ського та інших, які вивчали методи, умови формування творчості та прин-ципи творчої активності учнів; видатних психологів: Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, А.Н.Леонтьєва, та інших, в роботах яких найбільш ґрунтовно описані психологічні аспекти творчості.

Актуальність і педагогічна значущість цієї проблеми як у площині тео-ретичного осмислення, так і практичного втілення в навчально-виховний процес зумовили вибір теми дослідження «Розвиток креативних здібностей учнів».

 

 

 І.    Науково - теоретичні  основи проблеми розвитку    креативного мислення школярів

1.1 Переваги креативної педагогіки

Сьогодні у всьому світі, в тому числі і в нашій країні, в зв'язку з посиленим ростом інформації, через швидкі зміни в інформаційному світі, певні знання швидко "старіють" і стають непридатними для прогресивного застосування. І в суспільстві виникає потреба в особистостях, здатних до самореалізації, до саморозвитку, в людях які мають нестандартне мислення, які можуть внести нову якість у соціальне і виробниче життя, у культуру народу.

Тому сьогодні інформаційна освіта поступається місцем освіті, де основними стають універсальні засоби розумової діяльності та особистої техніки творчого  мислення учнів. Такою є креативна освіта.

Сгеаtivе  - (з англійської) творчий.  Креативність включає в себе здатність до створення творчого продукту (нові способи, нові рішення, нові варіанти). Творча, активна особистість формується переважно умовами виховання, впливом соціального середовища і системи освіти і навчання. Якщо ж творча активність  виявляється і за відсутності чи недостатності зовнішніх умов, то таку творчу активність називають креативною. Креативність базується на специфічних психофізіологічних особливостях індивіда, зокрема на високій динаміці правої півкулі головного мозку (образне мислення)[5].

Креативна освіта відходить від механічного перенесення знань, а за основу взята пошукова діяльність учнів, що ідуть шляхами наукового дослідження до встановлення фактів, формування проблем, гіпотез і аж до вирішення їх і пояснення,

Система креативної освіти спрямована на формування творчого мислення всіх учнів, розвиток їх інтелектуальних здібностей які мають першорядне значення для оволодіння знаннями і вміннями в різних галузях науки. Але насамперед вона орієнтована на навчання обдарованих дітей, які в масових загальноосвітніх школах позбавлені належної уваги. Креативна педагогіка прагне ненастирливо, вміло, направляти розвиток талановитих дітей, надавати їм можливість повною мірою розкрити і реалізувати свої здібності.

До набуття знань їх стимулює зовсім не оцінка, їх кличе у країну знань принадна мета - пізнати себе, осягнути глибину свого таланту, обдарованості. Вчитель широко розчиняє перед ними двері в безкрайні обрії науки, посіявши в їхніх душах мрію відкрити в собі вченого, винахідника, експериментатора. Креативна освіта перетворює процес засвоєння знань і умінь на захоплюючу мандрівку, пригоду, яка пов'язана з розкриттям секретів речовини, природи в світі в цілому. Практичну цінність, значущість здобутих у дослідженнях знань учні усвідомлюють, застосовуючи її для проектування технологій виробництва[9].

1.2 Поняття креативності в дослідженнях зарубіжних і вітчиз-няних вчених

Поняття «креативність» у контексті психологічного знання набуло значення до початку 50 – х років ХХ ст. Піонером в області креативності вважають Дж. Гілфорда, який ототожнив поняття креативності та творчого мислення. Дослідження в галузі креативності проводилися вітчизняними (С.Медник, Д.Богоявленська, М.Гнатко, В.Дружинін, В.Козменко) та зарубіжними (Дж. Гілфорд, Е.Торренс, Ф.Бардон, Д. Харрінгтон) вченими.

На сьогодні існує більше за сто означень креативності. Згідно з концепціями креативності Дж. Гілфорда (1969), Е. Торренса (1962), Д.Богоявленської (1983), креативність є загальною характеристикою особистості і впливає на творчу продуктивність незалежно від сфери прояву особистісної активності [8].

     Дж. Гілфорд визначав , що «креативність – це процес дивергентного мислення» [2] .  Однак він включав до структури креативності не тільки ди-вергентне мислення, але й здатність до перетворень, точність розв’язку та інші інтелектуальні параметри. Цим визначався позитивний зв'язок між інте-лектом і креативністю.  Таким чином, він виділив один із аспектів креатин-ності – креативне мислення – один із видів мислення, що характеризується створенням суб’єктивно нового продукту та новоутвореннями в самій піз-навальній діяльності  з його створення. Новоутворення стосуються мотивації, мети, оцінок.

Проблема творчості з кожним роком стає все більш актуальною. "Аналіз досить великої маси літератури з проблем творчості, яка останнім часом (протягом 20-30-х років) вже виділилась в самостійний напрям на межі психології, педагогіки, філософії та інших наук, дає змогу зробити, зокрема, висновок про те, що для здійснення соціально-економічних перетворень, розв'язання надзвичайно складних та нових завдань людині сьогоднішнього, а тим більше завтрашнього дня, вже не просто бажано, а необхідно оволодіти творчими вміннями, стратегіями і тактиками як інструментарієм не тільки у професійній, а навіть у повсякденній діяльності."[1]. А.М. Єрмола відмічає, що "У філософській та психолого-педагогічній літературі наявні різні трактування творчості, відмінні погляди на природу, об'єктивну основу та структуру творчого процесу, формування творчих здібностей людини та ін. І тут необхідно звернути увагу на багатоплановість вживання поняття "творчість". Його тлумачать як "діяльність", "процес", "конструктивний принцип пізнання", "самореалізацію"  А.М. Єрмола розглядає творчість як діяльність: "Творчість - це діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних та духовних цінностей. Вона передбачає наявність у особистості цінностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю й унікальністю»[4].

Американський психолог П. Едвардс дає таке тлумачення креативності: «Креативність – це здатність виявляти нові розв’язання проблеми або вияв-лення нових способів вираження, привнесення в життя чогось нового». [4].

 Психологічні аспекти творчої активності досліджували Л. С. Ви-готський, А. М. Матюшкін, Б. М. Теплов, К. Роджерс та ін.  У роботах вітчиз-няних психологів та педагогів Г. А. Балла, М. І. Махмутова, Т. І. Шамової та ін.. розглядаються питання щодо організації творчої діяльності учнів шляхом сворення проблемних ситуацій. Розвитку креативних здібностей приділяють основну увагу в технології розвивального навчання [7].

1.3  Умови розвитку креативності  і параметри її прояву

                                                                  Не вчи камінь котитися,просто

                                          прийми перешкоду – і він сам покотиться…

 І. Сковорода.

Психологи вважають, що креативність розвивається лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище. Дж. Гілфорд виділив такі способи стиму-ляції творчої активності: забезпечення сприятливої атмосфери для розвитку допитливості, заохочення висловлювання оригінальних ідей  і надання мож-ливості ставити питання, забезпечення можливостей для вправ і практики, використання особистого прикладу творчого підходу до розв’язання проблем.[2]
У своїх працях Гілфорд виділяє шість параметрів креативності:

1.               Здатність до знаходження і постановки проблеми;
2.               Здатність до генерування великої кількості ідей;
3.               Гнучкість – здатність до продукування різноманітних ідей;
4.               Оригінальність – здатність відповідати на стимули нестандартно;
5.               Здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі;
6.               Здатність розв’язувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу[1].

2.4  Творча  особистість - соціальне замовлення школі

Одним з тлумачень слова « освіта» є : творення образів світу. І якщо дитина не навчиться творити, вона буде лише копіювати. Нова реальність по-требує людини з новим мисленням і новим світовідчуттям. «Гвинтиків»  у державному механізмі нам не бракує. Проте, сьогодні від людини вимага-ється не лише механічно і належно виконувати свої обов’язки, а і творчо під-ходити до їхнього виконання. У такій ситуації школа зобов'язана  реалізувати це соціальне замовлення, тобто формувати творчу, самостійно мислячу осо-бистість. Здається, збуваються мрії Софії  Русової про те, що нова школа має поставити «головну мету – збудити, дати виявитися самостійним, творчим силам дитини».[8]

« Сьогодні народжується нова педагогіка, яка розуміє виховання як життєтворчість особистості, готовність вихованця школи нового типу до соціальної творчості у всіх сферах людського життя», -  зазначає кандидат історичних наук І. Єрмаков.[5]

Що ж таке творчість? Яке значення вона має у житті людини і суспіль-стві? Які передумови її розвитку?

    Творчість – це процес народження нового у природі чи в людині : у природі – зародження, зростання, визрівання; у людині – створення нових ду-мок, почуттів чи образів – безпосередніх регуляторів творчих дій. У резуль-таті творчості виникає оригінальний, об’єктивно цінний і самодостатній продукт.

Продуктами творчості бувають відкриття , нові теорії , нові закони. Це визначення доктора психологічних наук В. Клименка [7] можна продовжити думками І. Єрмакова :

«Творчість передбачає  наявність в особистості здібностей, мотивів, знань, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною,оригінальністю, унікальністю. Творчість стимулює розвиток інтересів, мислення, дослідницької активності.» [5]

Словом , творчість – неодмінна умова інтелектуального та духовного зростання людини і поступального руху суспільства.

Дбаючи про розвиток творчих здібностей школярів, педагогічні колек-тиви мають працювати над удосконаленням пам'яті вихованців. Відомо, що до творчої  діяльності ефективніше залучаються ті учні, які характеризуються об'ємною, швидкою, точною, міцною і рухливою пам’яттю. Але не секрет, що багатий запас знань не завжди співпадає з високим розумовим розвитком. Бо можна мати певні знання, але не вміти правильно застосовувати їх на практиці. Учні найчастіше намагаються запропоноване завдання підвести під визначене строго закріплене правило, а це не стовідсоткова гарантія успіху, адже завдання, які використовуються в процесі навчання, різноманітні і не завжди підкоряються строгому правилу чи формулі.

Центральне місце у структурі творчих здібностей займає мислення. Мислення творчої особистості , на думку Дж. Гілфорда, характеризується такими якостями : швидкість, гнучкість, оригінальність, точність.

Швидкість мислення залежить від кількості ідей, необхідних для роз-в’язання певної проблеми; гнучкість мислення – різноманітності запропоно-ваних ідей;  оригінальність – нестандартності ідей, а творчість – здатності надавати закінченого вигляду запропонованим ідеям.

       Для продуктивної творчої діяльності необхідно володіти добре роз-виненим логічним мисленням , мисленням за аналогією, комбінаторним, а також мислити швидко, гнучко, оригінально і точно – це  найсуттєвіші струк-турні компоненти творчих здібностей особистості.[6]

Зрештою, дбаючи про розвиток творчих здібностей індивідуума, маємо, поряд з іншим, виробити у нього звичку і здатність мислити самостійно.

 Мислити самостійно – це насамперед відважитися відійти від проторе-ної колії, від відомих способів розв’язання тієї чи іншої проблеми, щоб знайти власний шлях бачення тих проблем.

Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач.

Творча особистість в силу об’єктивних обставин постійно змушена відстоювати свої погляди, свої ідеї. Всім відомо, що запровадити щось нове важче , ніж відстояти старе, добре відоме. Але якщо людина буде послідовною, цілеспрямованою, вона зможе відстояти свої погляди у тому випадку, коли вони не виявляться помилковими.

 

Щоб розвинути у дитини творчі здібності, треба й самому учителеві бути творчою особистістю. Творчого учня може виховати тільки творчий учитель. Це аксіома. В роботі творчого учителя ви не побачите шаблону, одноманітності й байдужості. Нестандартний підхід навіть у постановці питання, погляді, зауваженні відіграє свою роль на формування творчого учня.

«Будьте самі шукачами, дослідниками. Не буде вогника у вас – вам ніколи не запалити його в інших», - звертався до педагогів Василь Сухомлинський »  [13], т.5. 93

3.          Форми, методи, прийоми навчання , які сприяють розвитку творчості учнів.

У кожного вчителя є багато засобів, щоб розвивати  й формувати тала-новиту молодь, і кожен прагне зробити це якнайкраще, обираючи близькі йому і ефективні технології.

Здатність людини мислити і вчитися змінює світ. Психологи практично довели, що мислення можна покращити. Навчивши дитину мислити,  ми тим самим збільшуємо імовірність того, що  зміни в світі будуть успішними.  Тому для  ефективного розвитку творчості  учнів необхідно застосовувати проблемне навчання . Проблемне навчання  - це дидактичний підхід, що враховує психологічні закономірності самостійної розумової діяльності учнів. За Лернером, «проблемна ситуація є усвідомленням  труднощів, шляхом подолання яких є пошук нових знань, нових способів діяльності ».[9]

Сучасний випускник школи повинен мати соціально-психологічну готовність до життя, що включає такі якості:

Бути свідомим громадянином своєї держави;

Вміти співпрацювати з іншими людьми;

Завжди працювати якісно;

Проявляти ініціативу;

Самостійно здійснювати пошук інформації, здійснювати обробку її та зберігання;

Бути свідомим того, що існують різні цінності.

Цих якостей майбутнім громадянам  можна набути через використання  та запровадження в школі нетрадиційного навчання, інноваційних технологій, нестандартних уроків. [11]

Гра теж є дієвим засобом формування творчої особистості. Переваги ігор над традиційними методами навчання зумовлені наявністю прямих і зворотних зв’язків, наочністю результатів, можливістю «розтягувати» і «спресовувати» в уяві  час. І розвиток креативності неможливий без уміння бути учасником гри – логічно мислити, зіставляти, аналізувати, фантазувати.

Гра створює особливі умови,  за яких розвивається  творчість учнів. Сутність цих умов заключається  у спілкуванні на рівних,  де зникає боязкість, виникає відчуття – “я теж можу”,  тобто у грі відбувається внутрішнє розкріпачення. Для навчання дуже важливо те, що гра  є класичним засобом навчання дією. В ній органічно закладена пізнавальна задача  та  відчувається самостійний пошук знань. “Оволодіння знаннями  у грі – нова, унікальна  умова з’єднування однолітків, умова  набування інтересу та поваги один до одного, а по ходу – і навчання  себе. Таким чином, крім всього іншого, у грі відбувається і величезна  виховна робота. [3]

Головним завданням освіти стає не стільки оволодіння сумою знань, скільки розвиток творчого,  формування вмінь і навичок самостійного пошу-ку, аналізу й оцінки інформації. Для вирішення такого завдання недостатньо тільки  традиційної діяльності вчителя, пов’язаної з підручником і різному-нітною літературою. Необхідний доступ до значно ширших і різноманітних джерел інформації. Сам час диктує необхідність по-новому організувати ро-боту педагога, спрямувати його зусилля на розвиток в учнів самостійного творчого мислення. Тож використання на уроках хімії комп’ютерних техно-логій вважаю просто необхідним.
Зрозуміло, що мова поки що  не йде про обладнання кабінету хімії в сільській школі необхідною кількістю комп’ютерів і організацію навчального процесу таким чином, щоб учні постійно працювали з комп’ютерними програмами чи у мережі інтернету. Мова йде про доцільне залучення комп’ютерних технологій у процесі здобуття хімічної освіти, про використання таких можливостей нових інформаційних технологій, які сприятимуть реалізації дидактичних цілей і завдань у відповідь до вимог освітнього стандарту.

Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах навчання і виконує при цьому різні функції : вчителя, інструменту пізнання, об’єкту навчання, ігрового середовища. Важливим є те, що нові інформаційні технології навчання дозволяють розв’язувати такі дидактичні  завдання:

• вивчення явищ і процесів у мікро- та макросвіті, у складних технічних та біологічних системах на основі використання засобів комп’ютерної графіки та комп’ютерного моделювання ;
•  подача у зручному для вивчення масштабі часу різних хімічних та фізичних процесів, які реально протікають з дуже великою або дуже малою швидкістю.[14]

Процес навчання учнів є більш ефективним і сприяє розвитку творчих здібностей школярів, коли він ґрунтується не тільки на викладанні матеріалу в традиційній формі, але й відображається у стислих конспектах або опорних схемах. Під опорними конспектами-опорами розуміють конспекти, що явля-ють собою прості, зрозумілі і наочні схеми навчального матеріалу, в яких вказані основні поняття й зв’язки між ними. Використання розроблених опорних конспектів дає змогу упродовж вивчення програмного матеріалу спрямувати творчу діяльність учнів у необхідному напрямку. Якщо в процесі обговорення або складання опорного конспекту використовувати групові дискусії (50% засвоєння), то активізується розумова діяльність учнів, розвивається їх уміння висловлювати свої власні ідеї та думки. Це - активне навчання (70% засвоєння). Учень, який склав опорний конспект, може виступити перед своїми товаришами у ролі вчителя. Навчання учнем інших учнів забезпечує 90% засвоєння.[15] Як показує практика, використання опорних схем та конструювання їх з учнями на різних етапах уроку формують у них вміння та навички узагальнювати та систематизувати знання, розвивають логічне мислення, вчать критично осмислювати програмний матеріал.

У хімії ця інновація представлена опорними конспектами, схемами, таблицями, сигналами тощо. Опорні схеми (сигнали, конспекти, таблиці), у нашому розумінні, – це засоби, які вміщують згусток найнеобхіднішої інфор-мації, що дозволяє вибудувати систему певного блоку змісту, полегшуючи одночасно розуміння його структури та сприяючи логічному впорядкуванню засвоєного матеріалу.[12]

Дуже  важливо застосовувати на уроках незвичні, нетрадиційні завдан-ня. Систематичне використання творчих завдань на уроках дозволяє органі-зовувати творчу діяльність учнів, орієнтовану на пізнання, перетворення й застосування навчального матеріалу  і розв’язування ними завдань в нестан-дартних умовах. [8]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ.  З досвіду розв’язання проблеми розвитку креативних здібностей учнів

2.1. Принципи креативної педагогіки, яких я дотримуюся на своїх уроках і реалізація їх через лекційно – семінарську систему навчання

-Творчий процес можливий лише в умовах позитивного емоційно-інтелектуального натхнення. Тому кожен урок має проходити в доброзичливій атмосфері. Я мушу створити для учня такі умови, щоб він був вільний у виборі посильних для себе завдань, міг самостверджуватися і рости, вірити у свої можливості і знаходити шляхи їх реалізації.

-  Творчість починається із сумніву. Хімічні властивості речовин описані в підручнику. Але учень мусить мати можливість перевірити написане, виконавши дослід, чи побачивши відповідну демонстрацію. Для того, щоб створити умови для експериментування, в кабінеті наявні саморобні лотки, які   містять реактиви , передбачені програмою. Наявність в кабінеті комп’ютера і проектора створюють додаткові можливості для спостереження за хімічними реакціями.

-  Підтримую спроби учнів у пошуку варіативних рішень будь-якої проблеми .

- Використовую метод відкритого питання, який ефективно розвиває творчий потенціал учнів, бо розвиваючим є сам процес пошуку.

-  Заохочую винахідницьку діяльність. Діти втілюють своє бачення того чи іншого виучуваного предмету, явища, властивості у виготовлену модель, малюнок, схему, опорний конспект, створюють презентації  і власні проекти.

      Протягом багатьох років я навчаю учнів старших класів за лекційно-семінарською системою. Вважаю, що саме ця система найефективніше забезпечує застосування творчих завдань, особистісний підхід до кожного учня, дозволяє використовувати цікаві, нестандартні форми і методи роботи. Ця система включає такі типи уроків: урок-лекцію, урок-семінар, урок практичного засвоєння знань та урок тематичного оцінювання знань учнів.

Я переконалася , що лекційно-семінарська система навчання хімії дає змогу реалізувати завдання розвитку творчості учнів, бо вона має переваги над традиційними уроками. Найперше ця система інтегрує різноманітні методичні прийоми:

•                 навчання з випереджаючим вивченням теорії;

•                  вивчення матеріалу збільшеними блоками;
•                  організація дослідницько-пошукової діяльності учнів;
•                  проблемна організація занять;
•                  впровадження індивідуально-диференційованої освіти.

 Лекції і семінари дають можливість раціонально і ефективно використовувати робочий час. Лекції - це уроки вивчення нової теми, а семінари - це уроки закріплення  і перевірки знань. На них учні залучаються до вивчення нового матеріалу через підготовку повідомлень, створення презентацій, випереджаючого навчання, експериментальних досліджень. На семінарах учні закріплюють набуті знання, уміння і навички , виконуючи вибрані ними завдання посильного рівня складності. Коли на засвоєння нових знань відводиться цілий урок, а потім ще один урок є на повторення, закріплення і перевірку знань та розвиток навиків, то це дає можливість застосовувати нові,  цікаві і продуктивні прийоми навчання. Створюється можливість для організації групової та колективної роботи учнів, колективного обговорення її результатів, висловлювання власних суджень щодо оцінювання своєї роботи, переходу дій учнів від репродуктивних до продуктивної самостійної роботи й виконання творчих завдань. Таким чином забезпечується не тільки навчальна , але й розвивальна і виховна функції уроку. Окремі семінари можна використати для захисту підготовленого учнями проекту, для проведення нестандартного уроку.

 Ця система – це своєрідна підготовка учнів до навчання у вищих навчальних закладах, бо вони опановують навики конспектування, відстоювання власної думки , дослідницької і пошукової роботи , самостійної роботи з літературою,  роботи в інтернеті.

2.2              З  досвіду використання розвиваючих технологій

2.2. 1.      Фітнес для мозку на початку уроку

Як правило, діти люблять усе яскраво забарвлене, незвичайне, таємне. Яка наука має безліч таких об’єктів дослідження? Звісно, хімія! Початок уроку повинен бути таким, щоб налаштувати дитину на роботу, створити позитивний настрій, викликати інтерес.

Інтерес – це потужний стимул для активності людини. Під його впливом процеси відбуваються інтенсивно, а діяльність стає привабливішою і продуктивнішою. Для цього використовую на початку уроку мозкові штурми, експрес - інформації, розв’язування кросвордів і логічних задач, демонстрацію цікавих дослідів, ігрові ситуації.

Учні із задоволенням готують експрес-інформації про цікаві факти з життя вчених-хіміків, про хімічні речовини, екологію середовища і т. д. (2-3 хв). Вони виступають з короткими повідомленнями про щось дивовижне у світі хімії. Це не тільки цікаво, а й сприяє розвиткові мови, формує уміння чітко і лаконічно висловитись. Підготовка до цього етапу уроку заставляє учнів цікавитись літературою шкільного кабінету, його змінних стендів, залучає до пошукової роботи.  Цікавим для школярів є спілкування з працівниками місцевого газопромислу при збиранні інформації про склад природного газу, об’єми його видобутку, про роботу компресорної станції і професії людей, які там працюють.

Великий інтерес у дітей викликають задачі з малюнками, розв’язання яких вимагають логіки, кмітливості , доброї уяви. Часом дитина дає зовсім не ту відповідь, яка передбачалася, але тішить  логіка дитини, застосування нею свого життєвого досвіду. Задача до прикладу:  закриту банку розмістили так, що  1/3 її звисала із стола. Через 7-10 хвилин банка впала. Що було на дні банки? Відповідь  - лід. Але були і такі цікаві відповіді учнів – на дні банки сиділо щось живе, що повільно рухається. Наприклад, слимак. Або – там був густий охолоджений мід.

Маю збірочку таких задач з яскравими малюнками і часто використо-вую їх у «фітнесі для мозку». (Додаток 1)

Перед виконанням практичної роботи обов'язково слід повторити правила    безпечної поведінки при виконанні дослідів. Це можна зробити звично, використавши підручник, стенди, плакати, інструкції . Але значно ефективніше використати для цього німі жартівливі малюнки і запропонувати учням проілюструвати їх відповідними правилами безпеки Такий прийом будить думку, активізує, викликає асоціації, спонукає до особистої участі у розв'язанні завдання.

Доречними на початку уроку є хімічні загадки, казки-загадки. Викорис-тання їх вчителем породжує бажання учнів до відповідної творчості – вони стають авторами легенд, кросвордів, малюнків-загадок, хімічних казок.

Найкращою мотивацією на уроці хімії був і залишається цікавий де-монстраційний експеримент, який розвиває в учнів пізнавальний інтерес до предмету й досліджуваного явища, бажання розібратися у певному хімічному процесі. Шляхом демонстраційного експерименту можна стимулювати учнів до розв’язування проблемних ситуацій, знаходити відповідь на якесь кон-кретне питання, пояснити побачене явище тощо. Іноді можна демонструвати досліди не до теми, а «для відпочинку»

Цікавими для учнів є ігрові ситуації «Знайомі незнайомці » і «Упізнай речовину». Для участі в першій грі учні збирають відомості про звичні і корисні у господарстві речовини – цукор, кухонну сіль, оцтову та лимонну кислоти, алюміній, срібло тощо за принципом «Хто більше». А пізніше збірка цих корисних порад  використовується для гри «Упізнай речовину». Переможець гри нагороджується великою цукеркою.

2.2.2     Використання проблемного навчання

Проблемний підхід до навчання ефективно активізує процеси мислен-ня, розширює можливості зацікавити учнів, стимулювати й активізувати про-цес пізнання.    Характерною ознакою проблемного підходу є самостійна піз-навальна діяльність учнів, бо вона відіграє велику роль у вихованні волі, піз-навального інтересу, навичок колективної роботи. Проблемний підхід вико-ристовую і на лекціях, і на семінарах, і різних етапах уроку. Вивчення нового матеріалу намагаюся зробити активним процесом , залучити учнів до більш інтенсивної розумової роботи,  під час постановки хімічного експерименту ставлю проблемні запитання, змушуючи учнів будувати гіпотези, вирішувати теоретичні питання, робити правильні висновки, прогнозувати властивості речовин тощо.

Приклади :

1.               При вивченні теми «Вуглеводи» можна поставити таке проблемне питання: чому хліб, якщо його довго жувати, набуває солодкого смаку?
2.               При демонстрації експерименту  порівняння властивостей глюкози і фруктози учні зіштовхуються з проблемою: глюкоза реагує з гідроксидом міді (II), а фруктоза - ні. Чому?
3.               При вивченні властивостей гідроксиду алюмінію можна запропонувати учням наступний дослід. У штативі 6 пробірок: в 1 і 2 – кальцію гідроксид , в 3 і 4 – силікатна кислота, в 5 і 6 – алюмінію гідроксид. До двох пробірок кожної пари реактивів додаємо відповідно кислоту і луг. Необхідно поспостерігати реакції, відзначити наявність або відсутність осаду, зробити висновки про властивості гідроксиду алюмінію. Тільки після цього вчитель вводить поняття "амфотерность".
4.               Використання протиріч . Наприклад, учитель ставить запитання: чи може при пропусканні  CO ₂ через вапняну воду утворитися  прозорий розчин? Учні на підставі попереднього досвіду відповідають негативно (CO ₂ + Ca (OH) ₂ CaCO ₃ + H ₂ O), а вчитель показує дослід з утворенням гідрокарбонату кальцію (CaCO ₃ + H ₂ O + CO _{2 надлишок} Ca (HCO₃ )₂₎
5.               Чи буде оцтова кислота як органічна кислота проявляти загальні властивості кислот? Учні висловлюють припущення,виконується лабораторна робота, робиться висновок.
6.               Як приготувати  500г  оцту з наявної на кухні  оцтової есенсії ?
7.               У фермера залишився мішок добрив без етикетки. Він знає, що  це може бути  селітра. Як , провівши  простий експеримент , він може встановити  хімічний склад  добрив?
8.               Чим в домашніх умовах можна звільнити  чайник від накипу?
9.               Нащо наші бабусі збирали дощову воду і чому цього ми не робимо тепер?
10.          Зла мачуха висипала в миску гречку, сіль і дрібні цвяшки. Як Попелюшка могла би розділити цю суміш?

Використання проблемного навчання , без сумніву, сприяє розвитку творчого мислення учнів.

2.2.3.          Уроки захисту проектів

Значне місце у практиці роботи посідають уроки захисту проектів. До них готуюся заздалегідь: організовую консультації для учнів, готую список літератури, розподіляю ролі, формулюю критерії оцінювання діяльності учнів.      Чи можна поставити під сумнів користь проектної технології, якщо в ході застосування її учень вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань? Діти засвоюють комунікативні навички та вміння, працюючи у різноманітних групах та використовуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник, і т. п), ознайомлюються  з різними думками щодо однієї проблеми. Особливо цінним активізуючим стимулом діяльності є те, що проектне навчання не порушує принципу невимушеності, у міру виконання роботи зростає ступінь захопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів, бачать результат своєї власної праці.

      Правила і принципи успішної проектної діяльності

•                   Усі повинні бути активними і робити певний внесок у загальну справу
•                   Не повинно бути так званих «сплячих партнерів».
•                   Команди не змагаються.
•                   Усі члени команди рівні.
•                   Кожен має отримувати задоволення від упевненості у собі.
•                   Усі учасники повинні отримувати задоволення від спілкування один з одним та від того, що виконують разом проект.
•                   Відповідальність за кінцевий результат несуть усі члени команд, що виконують проект.

      Прикладами уроків-проектів, проведених мною,  можуть бути уроки на тему «Сахароза.Виробництво цукру», «Хімія і медицина», «Хімія в повсякденному житті» та інші в 11класі.

 2.2.4.    Ігри на уроці – процес спокійний і радісний

Гра створює особливі умови,  за яких розвивається  творчість учнів. Сутність цих умов полягає  у спілкуванні на рівних,  де зникає боязкість, виникає відчуття – “я теж можу”.Для навчання дуже важливо те, що гра  є класичним засобом навчання дією. В ній органічно закладена пізнавальна  мета  та  відчувається самостійний пошук знань. Оволодіння знаннями  у грі – нова, унікальна  умова об’єднування однолітків, умова  набування інтересу та поваги один до одного, у грі відбувається і величезна  виховна робота. Ігри  спрямовані на розвиток творчих здібностей, фантазії, уваги  та пам’яті учнів, розширення кругозору, набуття нових  знань та вмінь. У грі дитина розкріпачується, зникають  скованість та невпевненість у своїх силах, а при досягненні  певного успіху з’являється бажання грати знову та знову. Тому я використовую ігрові ситуації на своїх уроках. Ігри підвищують ефективність навчання за рахунок збільшення інтересу до уроку  та придання йому емоційного забарвлення. В залежності від навчально-виховних завдань ігри доречні як при  поясненні нової теми, так і при закріпленні, повторенні,  узагальненні, контролі знань учнів, а також у позакласній роботі. 

На своїх уроках використовую ділові ігри, ігри під назвою «Чотири кути», «Учитель - учень», «Щасливий випадок», «Вірю – не вірю», «Третій лишній» та інші

 

2.2.5  Використання інтерактивних технологій на уроках

 На своїх уроках використовую інтерактивні методи навчання. Інтерактивність – це вміння передавати і одержувати інформацію, що є цікавою для обох сторін. Однак вона передбачає не лише висловлювання власних думок і міркувань, але й сприйняття і розуміння думок інших людей. Учні вчаться слухати, обмінюватися знаннями. Інтерактивний характер спілкування передбачає активне використання всіх компонентів уроку, ситуаційне спілкування, постійну новизну елементів навчального процесу, спрямованих на встановлення і підтримку відносин між учнем і учителем, обмін особистісно значущою інформацією, і співробітництво в парах, групах.   Найчастіше на своїх уроках використовую такі методи інтерактивного навчання: «мозковий штурм», «мікрофон», робота у парах, робота у групах. Використання цих методів стимулює учнів до розширення їхнього кругозору, учень висловлює свою думку, визначає проблеми для обговорення або творчого розуміння завдання, пропонує завдання для рольових і ділових ігор, має можливість вибирати завдання дослідного матеріалу. За цих умов учень певною мірою відповідає за свої успіхи і невдачі. У цьому полягає співтворчість між учителем і учнями. Такий метод не залишає учнів байдужими, є двигуном до активізації розумової діяльності, сприяє встановленню атмосфери довіри і співпраці на уроці.

З метою розвитку мислення використовую вправи для розвитку психічних процесів (мислення, уваги, уяви, пам`яті ). Наприклад: вправа «Запитання» - на початку семінару кожному учню пропоную підготувати запитання за матеріалом уроку, а наприкінці уроку заслуховуються запитання усіх учнів. Цікавим і ефективним є прийом постановки питань учнями один одному, коли вони працюють в парі або змагаються командами. Той, хто вміє мислити, вміє ставити запитання. Уміння ставити запитання має позитивний вплив і на того, хто їх ставить, і на того, кому вони адресовані. Американські психологи дійшли висновку, що вміння ставити продумані запитання – це навичка, яку потрібно формувати, оскільки більшість людей привикли ставити примітивні запитання. Необхідно вчити учнів ставити такі запитання, відповідь на які вимагає серйозного аналізу інформації різного роду. Для того, щоб навчити учнів складати непересічні питання, пропоную їм картки, на яких записано алгоритми створення цікавих питань:

•                   як можна застосувати … в повсякденному житті?
•                   Чи згідні ви з твердженням, що…? Чим ви можете аргументувати свою відповідь?
•                   Чим подібні … та…?

Яким чином пов’язане…  з тим, що ми вчили скоріше? тощо

Вправа «Вигадай» - учням пропонується список слів, що стосуються теми, і пропонується згрупувати їх, вигадати історію, яка б їх об’єднувала. Наприклад: вогонь, людина, підводний човен, повітря, кисень, повітряна куля, азот, вуглекислий газ.

Мені цікава ідея застосування «інтелектуальної провокації» замість традиційного прийому опитування. Кожна така «провокація» повинна бути продуманою. Особливо ефективним є поєднання цікавих запитань із зачитуванням уривків художньої літератури, хімічних казок, загадок. Учням пропонуються  питання такого типу:

•                   В чому помилка А. Конан Дойла в описі відомої зловісної сцени «Собаки Баскервілей» (зачитується уривок)
•                   Чому не міг світитися в темряві капітан Шибайголова Дмитро Колчанов, герой повісті В. Медвєдєва «Капітан Шибайголова», навіть, якби він з'їв тонну рибних консервів?
•                   Чому не можна зачиняти димар? -  таке питання пропоную учням, прочитавши уривок казки «Мороз Іванович».

Подібні питання завдання складаю, використовуючи зібрані матеріали художньої літератури, фольклору, цікавих історій з життя вчених.

Розвитку  комунікативної  компетентності  сприяє  метод  „Прес”.

Цю форму роботи  використовую тоді, коли виникають спірні питання,   необхідно знати і аргументувати визначену позицію щодо проблеми, яка вирішується,  переконати   інших у своїй правоті. Наприклад, цей метод використовую  на підсумковому етапі уроку «Мінеральні добрива» , пропонуючи учням  обговорити дві тези:

1.               Мінеральні добрива широко використовують у сільському господарстві…
2.               Невміле використання мінеральних добрив може призвести до…

У своїх роздумах по цих питаннях учні повинні використати такі фрази:

Я вважаю…

Тому що…

Наприклад…

Отже…

На своїх уроках використовую такі інтерактивні вправи:

«Графічний диктант»;

 «Коректор»;

«Сенкан»;

«Встав слово»;

«Незакінчене речення»;

«Гронування»

2.2.6                  Використання  комп’ютера

 В хімічному кабінеті нашої школи є тільки один комп’ютер. Тому організовую роботу класу за допомогою мультимедійного проектора. У навчальному процесі вибір способу використання комп’ютера слід здійснювати в прямій залежності від дидактичної мети конкретного уроку.
Аналізуючи навчальну комп’ютерну програму звертаю увагу на такі аспекти:
·  психологічний – як вплине ця програма на мотивацію навчання, на ставлення до предмета;
·  педагогічний – наскільки програма відповідає загальній спрямованості шкільного курсу й сприяє формуванню в учнів правильного уявлення про навколишній світ, хімічні процеси;
методичний – чи сприяє навчальна програма кращому засвоєнню матеріалу, чи доцільним є підбір завдань, що пропонуються учням, чи методично правильно викладено матеріал;
організаційний – чи раціонально сплановані уроки з використанням комп’ютера та нових інформаційних технологій.

 Використовую комп’ютер на різних етапах уроку:

1.Етап перевірки домашнього завдання  (тестування  учнів з теми, створення учнями кросвордів та хімічних лабіринтів та розв’язування їх на уроці іншими учнями, презентація матеріалу, опрацьованого самостійно окремими учнями вдома)

2. Етап вивчення нового матеріалу (Перегляд нового матеріалу на елек-тронних  носіях,  перегляд електронної наочності, перегляд мультимедійних  презентацій, підготовлених вчителем чи учнями)

3. Етап закріплення знань (Створення тестових завдань та їх виконання, первинне тестування з теми на електронному носії, презентація результатів діяльності (індивідуальної чи групової).

2.               2. 7     Творчість породжує творчість

Не секрет, що діти люблять усе яскраве, незвичне, цікаве. Тому на своїх уроках я застосовую різноманітні способи , що прикрашають заняття, стають невеликою «ізюминкою» в методиці, створюють позитивний емоційний настрій.

Цьому служать , найперше, опорні конспекти. Вони не тільки допома-гають учневі згадати, спланувати свою розповідь, акцентувати увагу на го-ловному, лаконічно висловитись. Я зауважила, що при використанні опорних конспектів в дітей виникає у відповідь бажання складати такі конспекти са-мим. Учні відображають у своїх малюнках асоціації, які виникають у них від певного явища, факту, властивості речовини.

 Часто учні самі складають цікаво оформлені питання. Наприклад, на семінарі « Карбонові кислоти » учениця запропонувала увазі одно клас-ників 4 малюнки-загадки. А до них запитання і завдання:

1)      Яке відношення до нашого уроку має малюнок , на якому зображено  оцет, мурашка і кропива?

2)  Чому мурашину кислоту я зобразила як паню з подвійним     обличчям?

3) Чому оцтову кислоту я зобразила як снігову королеву серед    весняної природи?

4) За допомогою мого малюнка розкажи про окремі галузі використання оцтової кислоти.

Цікавими для учнів є також задачі з ілюстрованими умовами. Така умова кріпиться на дошці і учні можуть відразу приступати до її розв’язання. Не треба тратити час на зачитування і запис умови чи роздавання карток з умовою. Крім того відбувається переключення уваги учня з одного виду діяльності на інший, а також будить уяву, мислення, здатність аналізувати, метикувати, бо по ілюстрації перш за все треба скласти умову задачі. Учні швидко вчаться це робити, а з часом  самі створюють такі умови задач.

Як би не проводився урок, потік інформації, термінів, визначень, формул створює перевантаження. Зняти втому, емоційно схвилювати учня і допомогти йому відновити сили для подальшої розумової роботи допомагає музикальне, художнє, літературне оформлення уроку. В розумній дозі застосування віршів, музики, малюнків, репродукцій картин, казок, легенд, загадок позитивно впливає на процес сприйняття.

Художня література, елементи народознавства, фольклорний матеріал дуже урізноманітнюють і прикрашають будь-який урок. Тут тільки важливе почуття міри. Не можна перетворювати уроки хімії на уроки народознавства. І тому використана легенда, казка , прислів’я, небилиця, казкова сценка і т. д. можуть і повинні служити лише фоном для поглиблення знань з  предмету,  бути засобом для створення емоційної обстановки, пробуджувати інтерес, переключати увагу, вносити в урок мить для духовного відпочинку. З цією ж метою дарую дітям перегляд слайдів з чудовими краєвидами на фоні заспокійливої музики, фізкультхвилинки у супроводі цікавих слайд-шоу.

Висновки

Отже , констатуємо, що сучасне суспільство потребує особистостей, здатних практично вирішувати різноманітні життєві проблеми, спроможних до самореалізації у різноманітних сферах власної життєдіяльності.У цих умовах навчально – виховний процес у сучасній школі має бути спрямований на виконання нового соціального замовлення – формування творчої соціально адаптованої особистості, здатної до творчості в найрізноманітніших сферах діяльності. Таким чином, на сьогодні актуальною педагогічною проблемою є пошук засобів розвитку творчих здібностей учнів. Навчальний процес мусить передбачати використання методів, які дають змогу створити ситуації пошуку, ризику, сумніву,успіху, протиріччя, переконання, співпереживання, задоволення чи смутку, аналізу і самооцінки своїх дій. Досліджуючи дану проблему, я переконалася, що для розвитку креативних здібностей учнів важливо у спілкуванні з ними на уроках і в позаурочний час забезпечувати такі умови:

-сприятливий емоційний фон на уроках;

-доброзичливість з боку вчителя, його відмова від критики на адресу дитини;

-відсутність шаблонів у відповідях дитини;

-заохочення до висунення нестандартних гіпотез;

- наявність позитивного зразка творчої поведінки, спілкування дітей з дорослими, які мають яскраво виражені креативні здібності;

- широке використання завдань творчого характеру;

-створення ситуації успіху, стимуляція творчої поведінки.

 

 

 

Список літературних джерел

1.               Барко В.І., Панок В.Г., Лазаревський С.В. Креативність та її діагностика. // Обдарована дитина. - 2001.- №6.- С. 22-27.
2.               Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта// Психология мышления. –

М. Прогресс, 1969. – С.433 – 456

3 . Исаев С.Д. Об использовании дидактических игр.// Химия в школе. // Хи-мия в школе №6, 2002, С.50.

4.Єрмаков І. Переднє слово про поліфонію творчості // Барви творчості / за ред.. І. Єрмакова. – К., 1995.- с. 4.

5. Єрмола А.М. Креативність в основі моніторингу. // Практична психологія і соціальна робота. - 2003.- №8.- С.71-72.

6.               Н. А.Загуменна, Л.П.Холодних Методичні рекомендації до технології розвитку креативного мислення при вивченні хімії.- Херсон, 2003 р
7.               Клименко В. Механізм творчості : чи можна його коригувати? – К. 2001. – с. 5, 6.
8.               Ковальова  В. Д. Система оригінальних питань для розвитку креативних здібностей учнів  на уроках хімії .- Харків, ВО «Основа», 2011
9.               Лернер И.Я. Проблемное обучение. – М., 1974. -274с
10.          Нормативні документи Міністерства освіти і науки України. // Харків. – 2005
11.          Пометун О., ПироженкоЛ. Сучасний урок: Інтерактивні технології  навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192с.

9.  Русова С. Нова школа / за ред. І. Єрмакова. – К., 1995. – с.19.

12.    Савчин М. М.   Застосування опорних схем на уроках хімії та їх резуль-тативність у впровадженні процесу  гуманізації навчання/ М. М. Савчин // Хімія , 1996. С.36-37 основа

13. Сухомлинський В. М. т.5. 93

14. Сологуб А.І. Концепція креативної освіти у природничо – науковому ліцеї// рідна школа. – 2002, №12.С.9 - 34

15. Чайченко Н.Н. Методична система формування у школярів теоретичних знань на уроках хімії// Біологія і хімія в школі. - 2009.-№5 - 39с.