Розвиток критичного мислення на уроках  історії

 

Наскрізними компетентностями, які мають бути сформовані в учнів Нової української школи є: критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми.  Саме технологія критичногомислення здатна формувати ці компетентності.

Стратегія формування та розвитку критичного мислення –

система діяльності, що базується на дослідженні проблем та ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації для особистих потреб і цілей. [ 3 ]. Розвиток критичного мислення допомагає учням не лише під час роботи з інформацією в школі, але й стає основою для формування логічного мислення та розмірковування.

Працюючи зі стратегією розвитку критичного мислення, слід усвідомлювати, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично неможливо. Критичне мислення

формується поступово, воно є результатом щоденної

кропіткої роботи вчителя й учня, з уроку в урок, з року в рік. Складно виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів.

Можна щодня розвивати в учнів базові навички, необхідні для критичного мислення: спостережливість; схильність до інтерпретації, аналізу, виведення висновків; властивість давати оцінки (ідеям, предметам, явищам тощо). Також важливо стимулювати та схвально оцінювати всі прояви критичного мислення в учнях.

Критичне мислення представляє собою чіткий та цілеспрямований мисленевий процес, що дозволяє учневі сприймати, грамотно аналізувати, систематизувати та максимально "адекватно" оцінювати різноманітну інформацію та результати своєї діяльності. Також воно допомагає обирати "власну" точку зору і аргументовано висловлювати свої думки і приймати обґрунтовані рішення.

З педагогічної ж позиції, саме по собі критичне мислення представляє собою цілий комплекс певних операцій мислення, які проявляються у здатності особи:

1. Аналізувати, здійснювати порівняння, синтезувати, давати оцінку інформацію незалежно від її джерела.

2. Виділяти проблеми та формулювати чіткі запитання, що стосуються даної ситуації.

3. Висувати різноманітні гіпотези та здійснювати оцінку різних альтернатив.

4. Приймати максимально зважені та обґрунтовані рішення, роблячи свідомий вибір.

Підкреслюючи значущість сучасних педагогічних інновацій для освіти в Україні, О.І. Пометун виділяє певні особливості модерного навчального процесу, що базуються на принципах вищезгаданого критичного мислення:

1. Включення завдань, що вимагають значно вищого рівня мислення, у навчальний план. Це сприяє стрімкому розвитку більш глибокого та аналітичного мислення учнів.

2. Організація навчального процесу як дослідницького дослідження тієї чи іншоїї теми з активною взаємодією між учнями. Інтерактивний підхід дозволяє створити стимулююче навколишнє середовище для розвитку, таких необхідних нам, навичок критичного мислення.

3. Результатом навчання є процес формування власних суджень, які базуються на використанні різних стратегій мислення при аналізі інформації.

4. Використання постійного оцінювання результатів через взаємодію "учень-вчитель". Це дозволяє оцінити ефективність навчання та відповідати на потреби учнів.

Ці підходи допомагають створити потужне, сприятливе та стійке середовище для активного і пасивного розвитку критичного мислення серед учнів, сприяють їхній активності, розумінню важливості обговорення питань та розв'язання проблем.

В сучасній історичній освіті головною метою є розвиток потенціалу кожного учня та підготовка його до життя в сучасному високотехнологічному світі. Використання різноманітних (не факт, що сучасних) технологій критичного мислення під час занять з історії сприяє формуванню не лише предметних знань, але й соціальних навичок. Учні повинні навчитися аналізувати сутність історичних подій, максимально критично сприймати різноманітні інтерпретації історичних подій вченими, а також розвивати здатність до власного бачення та обґрунтованого висловлення своєї позиції.

Формування критичного мислення у учнів відбувається поетапно, і хоча точно визначити чіткий алгоритм цього процесу складно, можна виокремити деякі умови, що сприяють його розвитку:

1. Час: Учні повинні мати вдосталь часу для збору інформації, обробки даних та вибору способу представлення своїх висновків.

2. Очікування ідей: Учні мають розуміти, що їхні ідеї та думки є важливими. Важливо, щоб вони відчували вільність висловлювати різноманітні точки зору та ідеї.

3. Спілкування: Важливо створити можливості для обміну думками та обговоренням. Групові дискусії, дебати та обговорення допомагають розширити горизонти мислення учнів.

4. Цінування думок інших: всі учні повинні розуміти, що кожна думка має вагу і варто вислухати всіх учасників дискусії. Це допомагає виробити толерантне та відкрите ставлення до різних поглядів.

5. Віра в сили учнів: Важливо, щоб педагоги вірили у здатність своїх учнів до критичного мислення та висловлювання власних думок.

6. Активна позиція: Спонукання учнів до активної участі у дискусіях та дослідженнях стимулює їхню здатність мислити нестандартно та критично, а також вчить ефективно обговорювати питання.

В цілому, використання критичного мислення на уроках історії допомагає створити активне та глибоке навчання, розвиває ключові навички, які будуть корисні в майбутньому житті учнів. Базова техніка формування критичного мислення може застосовуватися вчителем щодня.

Прийоми розвитку критичного мислення на уроках історії

Активна пізнавальна діяльність учнів, в основі якої лежать навички критичного мислення, передбачає вміння відповідати на запитання, що не мають однозначної відповіді.

"Знаємо-хочемо дізнатися-дізналися"

Найкраще місце цього методу — на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю:

Що знаємо?

Про що хочемо дізнатися?

Про що дізналися?

"Дошка запитань"

Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року.

"Сократівське опитування"

Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити на декілька груп.

Перша — запитання для прояснення:

Що ви маєте на увазі, коли кажете...?

Яке завдання ви збираєтесь виконувати...?

Який приклад ви можете навести...?

Чому ви сказали...? Як це стосується до...?

Друга група — запитання з припущеннями:

Які припущення ви робите?

Чому ви робите ці припущення?

Ви припускаєте, що...?

Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору:

Чи є твоя точка зору щодо... ?

Чи є твоя перспектива в тому, що...?

Четверта група — запитання, які ви¬значають факти, причини та докази:

Які твої докази для цього?

Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому?

П'ята група — запитання, які до¬ліджують висновки та результати:

Що є твоїм висновком?

Що буде результатом, якщо це станеться?

Яким буде ефект від цього?

"Пошук цікавих запитань"

Після ознайомлення учнів з темою, що вивчатиметься на уроці, вчитель може запропонувати учням записати на дошці запитання, на які їм би хотілося знайти відповідь. Учні визначають найбільш цікаві запитання. Саме ці запитання стають основою вивчення нового матеріалу на уроці. Як варіант цього методу можна обрати ситуацію, коли всі запитання, які виникли в учнів, залишаються на дошці, а в кінці уроку учні на них відповідають.

"Обмін проблемами"

Метод кооперативного навчання, який вимагає того, щоб учні знайшли важливе запитання з досліджуваної теми і потім сформулювали якусь проблему на підставі запитання для того, щоб інша група вирішила її.

"Конкурс на краще проблемне питання уроку"

Вчитель пропонує учням після ознайомлення з темою уроку скласти запитання, які записуються на дошці. В ході невеличкого голосування залишається те питання, за яке проголосувала більшість учнів. Це питання і стає основою вивчення нового матеріалу.

"Експерти проти журналістів"

Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть розвитку критичного мислення.

"Атака на вчителя"

Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями— учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова— вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

"Атака на учня"

Різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.

"Листування"

Учні обмінюються між собою питаннями, на які потрібно дати письмову відповідь. Так відбувається листування протягом встановленого вчителем часу.

Психологічні аспекти обговорюваної теми достатньо глибоко проаналізовані у відповідній літературі, тому нам залишається лише порадити читачам звернути увагу на матеріал О. Пометун "Запитання як найважливіший спосіб взаємодії вчителя й учнів" .

"Читання тексту з позначками"

Наступною важливою ознакою критичного мислення, як уже зазначалося вище, є вміння відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень, звертаючи особливу увагу на аргументованість останніх. Якщо вчителі історії намагатимуться допомогти учням стати критично мислячими особистостями, їм не слід намагатися виступати в ролі найвищих авторитетів.

Слід відкрито визнати, що історичні судження можуть бути лише приблизними, а також дбайливо добирати докази, на яких базуються ці судження. Крім того, треба чесно визнавати і переваги, і слабкі сторони як у власних аргументах та інтерпретаціях, так і під час доведення інших. Як зазначав з цього приводу Д. Гаммер, метою викладання історії повинен стати розвиток обгрунтованого сумніву та відповідального скептицизму учнів, а також їх розуміння, що свідчення та пояснення діяльності людей у минулому залежать від раціональної думки, заснованої на доказах . Наскільки важливим є вміння відділяти факти від суб'єкти-вних суджень, стає очевидним, якщо зважати на те, що текст підручників, якими доводиться користуватися нашим учням, на 60-90 % складається саме із суб'єктивних суджень автора.

Більшість авторів підручників не сприймають учнів як незалежно мислячих особистостей, оскільки виклад матеріалу має таку форму, що унеможливлює розвиток критичного мислення.

Наведемо декілька методів, що дозволяють формувати в учнів вміння відділяти факти від суджень. На уроці, коли учням доведеться працювати з текстом, насиченим суб'єктивними судженнями автора, вчитель може запропонувати учням опрацювати текст, позначаючи на полях підручника олівцем буквою Ф — факти, буквою С — судження. Після цього з учнями можна обговорити прочитаний текст за питаннями: "Чи зі усіма судженнями автора ви погоджуєтеся?", "Чи наводить автор на підтвердження своїх думок конкретні історичні факти?", "Наскільки аргументи, що наводяться автором, є для вас переконливими?". Взагалі, метод "Читання тексту з позначками" може мати велику кількість різновидів і цілком залежить від мети, яку переслідує вчитель з учнями, опрацьовуючи навчальний текст.

"М-схема"

Метод, що розвиває вміння учнів захищати себе від маніпулятивного використання мови. Його варто використовувати при роботі учнів з текстом, наповненим словами і термінами, що мають яскраво виражене негативне чи, навпаки, позитивне емоційне забарвлення. У таких текстах чим слабшою є аргументація певних суджень і тез, тим більше автор намагається наповнити свій виклад матеріалу "емоційними поняттями". Графічний організатор роботи з таким текстом має вигляд таблиці, що складається з трьох колонок:

• Позитивні терміни і поняття
• Нейтральні терміни і поняття
• Негативні терміни і поняття

Після того, як учні, опрацювавши навчальний текст, заповнять таблицю, школярам пропонується відповісти на питання:

1. Чи підтверджені конкретними аргументами ті терміни і поняття, що використовуються автором?

2. Яку мету ставив перед собою автор, вживаючи відповідні терміни і поняття?

3. Чи погоджуєтеся ви з такими оціночними судженнями? Чому?

Привчити учнів звертати увагу на аргументованість суджень дозволить таблиця дещо іншого змісту, яку вчитель може запропонувати заповнити школярам при обговоренні будь-якого дискусійного питання.

Аргументи, що підтверджують судження

Явища, процеси, тенденції.

Наведемо ще декілька методів, головна мета яких полягає в розвитку вміння добирати аргументи на підтвердження своїх думок.

"Пустий стілець"

Учитель вибирає тему для дискусії і готує чотири тези на окремих аркушах, що висвітлюють тему з різних точок зору. Учні, переходячи від однієї тези до іншої, визначають, яка із них відповідає їхній позиції. Таким чином, створюються малі групи для дискусії. Кожна група протягом 10—15 хвилин обговорює зміст тези, фіксуючи аргументи, що підтверджують їхній вибір. Після обговорення тези в малих групах перед кожною із них ставиться стілець, на який сідає представник групи, щоб висловити думки стосовно обговорюваної теми. Час виступу обмежений. Після цього виступаючий повертається до своєї групи. Кожен учень може підтримати дискусію своїми аргументами. Учень може зайняти "пустий стілець" тільки один раз .

Розвивати в учнів вміння письмово чітко, лаконічно й аргументовано викладати свої думки дозволяють такі методи.

"Письмове есе-роздум"

Вчитель пропонує відповісти письмово на проблемне питання за схемою:

Висловіть власне ставлення до проблеми.

Наведіть аргументи, що підтверджують вашу позицію.

Підтвердьте наведені аргументи відомими вам фактами.

Чітко сформулюйте висновки, яких ви дійшли.

"Письмова дискусія"

На початку заняття вчитель вивішує аркуші, на яких зазначені протилежні позиції щодо обговорюваної теми. Учні, рухаючись по класу, залишають на аркушах свої письмові відповіді, аргументації, зауваження, питання. Процес безмовного обговорення продовжується до того часу, поки учням є що написати.

"Торнадо"

Учитель оголошує тему, що виноситься на обговорення, й поділяє клас на три групи. Перша група учнів має навести аргументи на захист певного твердження, інша група намагатиметься спростувати твердження. Завдання третьої групи полягає у формулюванні запитань з метою уточнення позиції кожної групи.

"Так і ні"

Для проведення заняття за цим методом учні готують картки з написами "так" і "ні". Вчитель зачитує твердження і дає час учням подумати над ним. Після самостійного осмислення запропонованого твердження учні показують картки, визначаючи свою позицію. Після цього вчитель пропонує декільком учням навести аргументи на захист своєї позиції. їхні висловлювання можуть доповнити інші учні.

"Письмові дебати"

Учні стають спиною одне до одного.

Вчитель зачитує твердження, що буде обговорюватися. Після цього учні письмово намагаються аргументувати свою позицію. Закінчивши, передають лист учневі, що сидить до них спиною, — він намагатиметься спростувати аргументацію свого опонента.

"Мозковий штурм" із використанням конвертів

Даний метод забезпечує унікальну форму письмового розв'язання проблем. Кожному учневі видається конверт з окремим проблемним питанням. За певний час йому потрібно на окремій картці письмово відповісти на проблемне питання, аргументувавши свою думку. Після цього конверт передається наступному учневі, який описує власний варіант бачення проблеми. Так в конверті опиняються картки учнів всього класу. Після опрацювання проблемних питань конверт передають своєму початковому власникові. Він знайомиться зі змістом відповіді та узагальнює думки всього класу з цього питання.

Навчання оптимально розвиває мислення, в тому числі й критичне, за умови, якщо учень не тільки набуває історичних знань, але й засвоює способи одержання цих знань. Навчити учнів висловлювати власні судження, виділяти головне та робити порівняння, оперуючи доводами та конкретними фактами, стає можливим лише за умови залучення школярів до процесу дослідження, який є набагато цікавішим і захоплюючим для них, ніж просте накопичення емпіричних знань.

Провідним методом при організації дослідницької діяльності учнів на сучасному етапі розвитку методики викладання історії в школі стала робота учнів з історичними джерелами, особливо з історичними документами. Цей вид історичних джерел дозволяє розвивати такі вміння критичного мислення, як вміння виявляти упереджене ставлення, думки і судження, піддавати сумніву логічну непослідовність у викладі подій автором документа. Чітко розроблений алгоритм аналізу історичного документа можна знайти в навчальному посібнику «Історія епохи очима людини». Ми ж наведемо ті методи розвитку критичного мислення, що мають ознаки дослідження і можуть бути застосовані вчителем при вивченні учнями саме нового навчального матеріалу.

"Метод РОФТ"

Дозволяє учням встановити історичні зв'язки та визначити коло історичних осіб, чия діяльність складала зміст певної історичної ситуації. Назва методу «РОФТ» — це абревіатура назв колонок таблиці, яку заповнюють учні під час опрацювання навчального тексту. Особливо підходить цей метод при роботі учнів з історичними документами.

Найбільш складним завданням вчителя при використанні методів критичного мислення на уроці є вироблення критеріїв оцінювання вмінь учнів. Коли завдання учня полягає втому, щоб дати правильну відповідь, то оцінювання є справою досить простою. Набагато складніше оцінити вміння учнів поставити оригінальні та логічні питання стосовно обговорюваної проблеми. Для цього вчителеві необхідно до кожного методу, що буде застосований на уроці, розробити відповідні стандарти оцінювання вмінь учнів. Так, якщо йдеться про використання методу "Читання тексту з позначками", вчителю необхідно встановити загальну кількість суджень та фактів у навчальному тексті, що опрацьо-вуватиметься учнями. Але це, звичайно, в ідеалі. На практиці учитель буде оцінювати вміння та навички критичного мислення в певному комплексі, який складається орієнтовно з уміння:

• виділити головне;
• робити порівняння; визначити інформацію, що стосується теми;
• сформулювати потрібне запитання;
• сформулювати проблему;
• відокремити факти від суб'єктивної думки;
• бачити необ'єктивність судження;
• відокремити правдиву інформацію від неправдивої;
• виявити причинно-наслідкові зв'язки;
• робити висновки: перевірити висновки на практиці;
• передбачити наслідки;
• продемонструвати логічно обгрунтовані судження.

Розвиток критичного мислення — це не стільки освітнє завдання, скільки суспільна необхідність. Згідно з дослідженням Світового банку, за рівнем критичного мислення та здатності розв'язувати проблеми реального життя, які не мають простих й очевидних рішень, наша країна перебуває наприкінці світового списку. Якщо ж ми не бажаємо залишатися там надовго, нам просто необхідно використовувати методи критичного мислення під час викладання всіх шкільних предметів, в тому числі й історії.

«Логічне древо»

Використовуємо цей прийом під час обговорення проблем, пошуку рішень. Найкраще, якщо проблема розглядається з різних сторін, а рішення опирається на досить ясну фактичну базу. У процесі читання учні працюють наступним чином, «коріння» - та проблема, що розглядається в тексті. На самому стволі є основні та допоміжні гілочки. На основних учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. На допоміжних гілках розташовуються факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.

Свій висновок по досліджуваному питанню учні можуть зробити на стволі «логічного древа».

«Концептуальна таблиця»

Прийом використовується коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, по яких це порівняння відбувається.

	Ніксон	Форд	Картер
Роки президентства
Соціальні програми
Економіка
Зовнішня політика

«Піраміда роздумів»

За цим прийомом учні за моїм проханням на дошці або в зошитах записують перший рядок , виражений одним словом, звичайно іменником; другий рядок учні будують із двома словами; третій – трьома; четвертий – чотирма (але відношення учня до даної теми). Потім рядки зменшують кількість слів – 3, 2, 1 (останнє слово учні пишуть на емоційно-образному рівні теми, воно виступає «скарбом» - висновком заритим під «пірамідою»).

Цей прийом, на мою думку, може бути запропонований, як індивідуальне самостійне завдання та використовується на стадії рефлексії, хоча може бути дана і як нетрадиційна форма на стадії виклику.

«Піраміда роздумів» можу виступати у якості:

- інструмента для синтезування складної інформації;

- способу оцінки понятійного багажу учнів;

- засобу розвитку творчого виразу.

ИНСЕРТ – звуковий аналог умовного англійського скорочення в дослівному перекладі позначає: інтерактивна система запису для ефективного читання й міркування (автори – Воган і Эстес, 1986г; модифікація Мередит і Стил, 1997г). Прийом здійснюється в кілька етапів.

І етап: Пропонується система маркування тексту, щоб підрозділити укладену в ньому інформацію в такий спосіб:

V «галочкою» позначається те, що вже відомо учнем;

- знаком «мінус» позначається те, що суперечить їхньому поданню;

+ знаком «плюс» позначається те, що є для них цікавим і несподіваним;

? «знак питання» ставиться, якщо щось неясно, виникло бажання довідатися більше.

ІІ етап: читаючи текст, учні позначають відповідним значком на полях окремі абзаци й пропозиції.

Знайомство з текстом може здійснюватися «на слух».

ІІІ етап: Учнем пропонується систематизувати інформацію, розташувавши її у відповідності зі своїми позначками в наступну таблицю:

V	+	-	?

ІV етап: Послідовне обговорення кожної графи таблиці.

Прийом сприяє розвитку аналітичного мислення, є засобом відстеження розуміння матеріалу.

Кластери

Це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочними ті розумові процеси, які відбуваються при зануренні в ту або іншу тему. Кластер є відбиттям нелінійної форми мислення. Іноді такий спосіб називають «наочним мозковим штурмом».

Послідовність дій проста й логічна:

- Посередині чистого аркуша (класної дошки) написати ключове слово або пропозиція, що є «серцем» ідеї, теми.

- Навколо «накидати» слова або пропозиції, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми. (Модель «планети і її супутники»)

- У міру запису, що з’явилися слова з’єднуються прямими лініями із ключовим поняттям. У кожного з «супутників» у свою чергу теж з’являються «супутники», установлюються нові логічні зв’язки.

У підсумку виходить структура, що графічно відображає наші міркування, визначає інформаційне поле даній темі.

Прийом переплутаних логічних ланцюгів, що ефективно використовується як при перевірці знань, так і при вивченні нового матеріалу. Пропонується учням записані на дошці або картках 5 - 6 подій (дати, події, історичні особистості й т.д.). Учням потрібно відновити порядок, пояснити його.

Прийом «Написання есе»

Зміст цього прийому можна виразити наступними словами: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я думаю». Це вільний лист на задану тему, у якому цінується самостійність, прояв індивідуальності, дискусійність, оригінальність рішення проблеми, аргументації. Звичайно есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин.

Прийом «Лекція зі стопами»

Лекція – добре знайомий і часто використовуваний педагогічний прийом. Особливості її використання в технології критичного мислення полягає в тім, що вона читається дозовано. Після кожної значеннєвої частини обов’язково робиться зупинка. Під час «стопа» іде обговорення або проблемне питання, або колективний пошук відповіді на основне питання теми, або дається якесь завдання, що виконується в групах або індивідуально.

Прийом «Фішбоун»

У процесі читання учні працюють зі схемою «Фішбоун», що в перекладі означає «риб’ячий кістяк». В «голові» цього кістяка вони позначають ту проблему, що розглядається в тексті. На самому кістяку є верхні й нижні кісточки. На верхніх учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. Напроти верхніх кісточок розташовуються нижні, на яких учні по ходу читання виписують факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.

Учні самостійно читають текст підручника. В «голові» записують тему уроку. У процесі читання записують причини історичного явища, події над верхніми кісточками; факти – біля нижніх кісточок. Свій висновок по досліджуваному питанню – в «хвості». Працюють індивідуально. На етапі рефлексії обмінюються думками в невеликих групах. Потім учитель організує обґрунтоване спілкування, у результаті вибудовується «єдиний» варіант схеми.

Критичне читання тексту

Критичне читання – спосіб опрацювання текстів, який передбачає застосування під час читання мисленнєвих операцій високого рівня, що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації. Узагальнена схема аналізу:

1) Хто автор тексту? Що відомо про нього (про них)?

2) Коли було написано цей текст? Яке значення має час створення тексту

3) Де відбулися події, про які йде мова в тексті? Яке значення має місце, в якому відбулися події, описані в тексті?

4) Які факти наведені в тексті? Які висновки з них можна зробити?

5) Чому було створено текст? Які причини подій, вказаних у тексті?

6) Як цей текст допомагає дізнатись більше про події, які відбувалися?

 

О. Пометун наголошує, що лише правильне розуміння і використання потенціалу кожної частини уроку уможливлює оптимальний відбір методів навчання. Якщо ж ігноруємо це – породжуємо чимало помилок у вчительській практиці.

Вибір методів навчання з інструментарію технології розвитку критичного мислення залежить від завдань тої чи іншої частини уроку: одні методи багатофункціональні – їх застосовують у різних частинах уроку, а інші – лише в одній. Вибір інструментів потребує врахування кількох чинників.

Характер матеріалу і результатів, які вчитель хоче отримати – знання, уміння чи ставлення? Якщо чекаємо засвоєння знань – пасуватимуть методи повторення: опитування, тести, взаємоперевірка, перечитування чи перегляд та ін. Якщо

уміння – нам потрібно організувати діяльність, у якій учні будуть вправлятись, щоб сформувати або розвинути вміння. Формування ставлень чи емоцій учнів потребує дискусії, обговорення, постановки дилем чи спірних запитань та ін.

Готовність учнів до інтерактивної взаємодії – роботи в парах, зміни партнерів для спілкування, відповідального під час

виконання завдання в команді, дотримання правил та ін. Така готовність не виникає автоматично, а формується поступово. Починати її розвивати в учнів потрібно якомога раніше з невеличких і нескладних форм взаємодії (робота в парах,

потім у трійках), ретельно пояснюючи учням послідовність

 дій. А після завершення обов’язково організовувати обговорення успіхів та невдач цієї діяльності.

Нарешті, у процесі вибору методу потрібно враховувати час, який потрібен для організації роботи; особливості організації освітнього простору (насамперед, розташування меблів) та наявність джерел інформації (доступ до інтернету, книжки або роздавальні матеріали).

Головне пам’ятати про головне: зробити процес навчання більш ефективним – результативним.

Для кожного з етапів формування критичного мислення використовуються свої інструменти :

 

 

 

 

Інструментів для розвитку критичного мислення на сьогодні відомо набагато більше. Їх можна легко знайти в мережі інтернет, або ж придумати самостійно. Важливо при цьому пам’ятати, що розвивати критичне мислення – це значить вчити дітей не тому, що вони повинні думати, а як вони мають думати – розвивати навички аналізу, синтезу, пошуку та переосмисленню інформації, навчити ставити перед собою додаткові питання, знаходити нестандартні рішення, аналізувати свої вчинки та дії. І чим більше поле для самостійних думок та дій (з правом на деякі помилки в процесі засвоювання нових знань) отримають ваші учні – тим ефективнішим буде навчання.

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:

1.Закон України «Про освіту»

  2.Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник /К.О.Баханов. – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – 108 с.

3.Як розвивати критичне мислення в учнів [Електронний ресурс] / О. Пометун // Нова українська школа – 2017. – Режим доступу до статті : http://nus.org.ua/articles/krytychne- myslennya-2/ (дата звернення 12.09.2017 р.)

4.Технології розвитку критичного мислення [Електронний ресурс] / Л. В. Овод // Проект «Всеосвіта» – 2019. – Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/prezentacia-tehnologii- rozvitku-kriticnogo-mislenna-101158.html (дата звернення 13.01.2019 р.)

5.Урок, що розвиває критичне мислення [Електронний ресурс] / О. Пометун // Нова українська школа – 2020. – Режим доступу до статті : https://nus.org.ua/articles/urok- shho-rozvyvaye-krytychne-myslennya-struktura-i-metody- chastyna-i/.

6.Меркулова Г. Н. Использование технологии развития критического мышления для формирования мыслительной деятельности младших школьников [Електронний ресурс] / Г. Н. Меркулова // Електронний журн. «Екстернат» 2013. –

Режим доступу до журн. :

http://ext.spb.ru/2011-03-29-09-03-14/137-preschool- literature/3669-2013-10-20-03-35-23.html (дата звернення 20.10.2013 р.)

7.Дзямулич Н. І. Сенкан у системі інноваційного навчання // Педагогічний пошук. — 2010. — № 4. — С. 64–66.