Розвиток критичного мислення учнів у процесі вивчення основ цифрової безпеки

Про матеріал

Творча робота "Розвиток критичного мислення учнів у процесі вивчення основ цифрової безпеки"

Перегляд файлу

ТВОРЧА РОБОТА

«РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ОСНОВ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ»

Виконала

учитель фізики та інформатики

Тимошенко Вікторії Володимирівни

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ У ШКОЛІ

1.1. Діти та Інтернет……………………………………………………………….4

1.2. Важливість критичного мислення…………………..………………………5

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ОСНОВ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ

2.1. Формування критичного мислення при вивченні основ цифрової безпеки…………………………………………...………………………………...6

ВИСНОВОК……………………………………………………………………….9

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...10

ВСТУП

У реальному житті батьки та школа, піклуючись про дітей, вчать їх правилам безпечної поведінки вдома, на вулиці, на перерві чи уроці. Але сучасні діти живуть також і віртуальним життям. Багато вільного часу вони проводять за комп’ютером чи з телефоном у руках. І завдання дорослих полягає у тому, щоб убезпечити дитину від шкідливих, але надати їм доступ до корисних можливостей Інтернету. Теперішні діти дуже рано опановують різні технічні пристрої. Але при цьому вони залишаються незрілими з точки зору цифрової безпеки. Інформаційно – комунікативні технології розвиваються швидкими темпами. Тому відповідно має не відставати і розвиток культури їх використання. На жаль, деякі батьки не приділяють достатньої уваги цьому пункту. Вони просто не усвідомлюють з якими загрозами може зустрітися їх син чи донька в Інтернеті, а деякі й самі є неграмотними користувачами. Тому часто здобувачі освіти вміють користуватися Інтернетом, проте не знають елементарних правил цифрової безпеки. Інколи батьки дітей вважають, що навчити дитину комп’ютерної безпеки повинні у школі, а не вдома. На їх думку, саме учителеві необхідно мінімізувати ризики негативного впливу віртуального світу та сформувати навички протидії їм. [13]

Перед педагогом постає важливе завдання: ознайомити підростаюче покоління з основами цифрової безпеки. Проте, під час проведення уроку інформатики, недостатньо просто сказати дитині, що можна робити в Інтернеті, а що – ні. Не потрібно також переобтяжувати пам’ять дітей цілою низкою фактів та правил. Натомість необхідно навчити учнів учитися, критично мислити, пізнавати. Розвиток критичного мислення у здобувачів освіти – це одна з наскрізних ліній освітнього процесу. Про це йдеться у Концепції нової української школи (НУШ). Вміння критично мислити – це вміння оцінювати, обґрунтовувати, спростовувати, будувати гіпотези, доводити, приймати рішення, робити висновки та відстоювати свою точку зору, не піддаватися маніпуляціям. Дитина, яка вміє критично мислити переходить від навчання, яке спрямоване не заучування матеріалу, до навчання, яке спрямоване на розвиток свідомого осмислення. На сьогоднішній день критичне мислення входить до тих навичок, які необхідні для побудови успішної кар’єри.

Критичне мислення і цифрова безпека – це важливі складові навчання сучасного школяра. Тому тема розвитку критичного мислення учнів у процесі вивчення основ цифрової безпеки є досить актуальною при викладанні інформатики. [3]

РОЗДІЛ 1. КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ У ШКОЛІ

Діти та інтернет

Сучасний світ неможливо уявити без Інтернету. Кількість інтернет-споживачів постійно зростає. І домінують серед них саме діти та підлітки. Вони спілкуються у соціальних мережах, дивляться відео, слухають музику, грають в ігри. Інтернет надає безліч можливостей, але несе з собою також і ризики. Віруси, контенти для дорослих, пропагування насилля, грифери, нецензурні тексти, шпигунство, фішинг, недостовірна інформація тощо. Також інтернет – простір наповнений матеріалами протизаконного змісту. Це пропагування і продаж алкогольних та наркотичних речовин, заклики до тероризму чи самогубства, азартні ігри. Несвідомо користуючись Інтернетом, можна стати жертвою педофілів чи людей з психічними розладами. Досить часто діти не розрізняють приватної та публічної інформації. Тож вони охоче діляться особистими даними при спілкуванні онлайн, висилають фото невідомим людям, навіть погоджуються на зустріч з незнайомцями. [6]

Цифрова безпека стосується не лише життя та здоров’я людини. Необхідно дбати також і про технічні пристрої. Адже, якщо «впіймати» вірус, то він може пошкодити комп’ютер, знищити дані на жорсткому диску. Користувачі Інтернету, захоплені віртуальним світом, не задумуючись, можуть зайти на інфіковані сайти, відкрити підозрілі електронні листи, завантажити вірус разом з підробною програмою.

Перед учителем інформатики постає завдання ознайомити підростаюче покоління з ризиками, які чатують на користувачів Всесвітньої мережі. Але не просто змусити учнів вивчити правила щодо цифрової безпеки, а навчити критично мислити, оцінити, зробити висновки та узагальнити. Це призведе до розуміння та усвідомленості дітьми поданого матеріалу та покращить якість його засвоєння. [4]

Важливість критичного мислення

Американський мислитель Джон Дьюї ще на початку ХХ століття наголошував, що освіта має розвивати в учнів критичний спосіб мислення. Це дасть змогу здобувачам освіти оцінювати обставини, генерувати ідеї, формувати стратегії подолання проблем. Не достатньо дітям щось показувати та розказувати. Краще дозволити їм спробувати самостійно знайти оптимальний вихід з тієї чи іншої ситуації [2]. Д. Дьюї був упевнений, що знання – це побічний продукт діяльності. Тому учням варто не просто вчитися, а оволодівати методами отримання і використання знань. Теперішній соціальний і технологічний прогрес вимагає вмінь адаптуватися, вдосконалюватися, знаходити вихід з нестандартних ситуацій, осмислювати, фільтрувати та застосовувати отриману інформацію. [1]

Критичне мислення неможливо розвинути за один урок. Розвиток критичного мислення – це довготривалий і кропіткий процес. Майже в кожному класі є пасивні учні, які чекають від учителя правильних відповідей на запитання. Також є учні, які бояться чи соромляться висловлювати свої думки. Тому вчителеві необхідно бути терплячим і дотримуватися декількох правил для того, щоб процес формування критичного мислення у здобувачів освіти був успішним.

Учитель повинен дозволити учням висловлювати свої думки та ідеї.
Донести до дітей необхідність вислухати ті судження, які суперечать їх власним, навчити поважати думки інших, не насміхатися з них.
Сприяти тому, аби діти були активними на уроці, мотивувати та зацікавлювати їх.
Використовувати різноманітні форми і методи роботи.
Залучати дітей до командної роботи.
Не залишатися осторонь, бути готовим прийти на допомогу, якщо не все вдається, координувати учнів.
Вірити в своїх вихованців.
Налагодити співробітництво з іншими учителями. (Наприклад, тему цифрової безпеки можна також розглядати на уроках основ здоров’я).
Педагог теж повинен не стояти на місці, а розвиватися, фахово зростати та бути готовим до змін.

Щоб формування критичного мислення було якісним, уроки мають проходити в дружній і довірливій атмосфері. Важливо донести до учнів, що помилка – це теж досвід, а невдача – це можливість почати спочатку, але більш вдумливо. Необхідним на уроці є спілкування учителя з учнями, учнів один з одним. Адже велике значення при розвитку критичного мислення є вміння працювати в команді, ділитися думками, обмінюватися досвідом. [5]

Звичайно відразу змін у поведінці учнів можливо і не буде помітно. Але, працюючи наполегливо, згодом розвиток критичного мислення прогресуватиме.

Учні будуть більш зацікавленими, проявлятимуть до навчання інтерес.
Вони перестануть боятися помилок і хибних суджень, тож стануть активнішими.
Командна робота навчить спільно шукати шляхи вирішення проблем.
Зросте прагнення до пошукової діяльності.
Діти навчаться приймати зважені рішення та відстоювати власну думку. [3]

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ОСНОВ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ

2.1. Формування критичного мислення при вивченні основ цифрової безпеки

З почутого людина запам’ятовує 20%, з побаченого – 30%, з почутого і побаченого – 50%, а зі сказаного і зробленого– 85%. Тож на уроках необхідно залучати дітей бути активними, а не змушувати слухати лекцію учителя. Опрацьовуючи тему цифрової безпеки, можна використовувати методи, які дозволять навчити дітей мислити критично.

Критичне мислення розвивають запитання. Закриті запитання часто мають лише одну відповідь, або відповідь «так» чи «ні». Тому краще застосовувати відкриті. Школярам можна показати відео чи мультфільм, де герої порушують правила цифрової безпеки. Після перегляду обговорити побачене з учнями. «Які саме правила порушено?», «Як можна було б уникнути ситуації, яку продемонстровано на екрані», «Як би ви вчинили на місці героїв» - ці запитання заохотять учнів до створення нового сценарію подій, до пошуку виходу із проблемної ситуації, до обміну думками і прийняття спільного рішення. [7] З дітьми можна відвідати сайт «Онляндія – безпечна веб-країна». Переглядаючи комікси, вони знайомляться з загрозами, які чатують на користувачів Всесвітньої мережі, опановують правила користування електронною скринькою, навчаються ставитися з відповідальністю до публікування інформації в Інтернеті. Під час перегляду у них з’являється можливість пройти тестування, надати поради намальованим персонажам. Вчитель може додатково стимулювати мислення учнів і ставити запитання «Що б сталося, якби…», «Чому не варто було…», «Чому персонаж вчинив саме так?» тощо. Доцільно вислухати кожну думку, не критикувати, не осуджувати. Якщо роздуми дитини однозначно суперечать правильній відповіді, то направити її думки в потрібне русло. [4]

Всі діти люблять гратися. А чому б, граючись, не опрацювати правила цифрової безпеки? Це може бути розгадування кросвордів і ребусів, проходження лабіринтів та квестів. При цьому важливо дозволити учням користуватися додатковими інформаційними джерелами. Це розвиватиме їх пошукову діяльність. Також гарна ідея - пропозиція створити дитині самостійно свій ребус (користуючись генератором ребусів в Інтернеті) чи кросворд. Результати роботи продемонструвати однокласникам на уроці, обмінятися один з одним власноруч зробленими завданнями.

Старших школярів зацікавить роль редакторів газети. Їх завдання - попрацювати із запропонованим сайтом та дослідити чи можна довіряти його змісту. Таким чином дитина вчитиметься оцінювати та аналізувати, спростовувати. Критичне мислення сприятиме зростанню рівня медіаграмотності, що дуже важливо в сучасному світі. Адже освічена людина має перевіряти інформацію перед тим, як поширювати, вміти відрізняти факти від фейків.

Про те, що для захисту свого ПК від вірусів потрібно використовувати антивірусні програми, школярі знають. Але яка з них краща? Для того, щоб розвивати критичне мислення учнів, можна порекомендувати їм домашнє завдання: опрацювати інтернет-джерела, в яких йдеться про антивірусні програми, перечитати відгуки користувачів, порівняти та оцінити співвідношення ціни та якості цих програм. Потім на уроці в ролі консультанта продемонструвати свою роботу (презентація, колаж тощо) та порадити оптимальну програму. Якщо таке завдання виконають декілька учнів, то можливі дискусії, що теж позитивно вплине на розвиток критичного мислення. Вони вчитимуться відстоювати свою думку, наводити аргументи на її захист.

Розвивати критичне мислення дітей потрібно не лише на уроці, а і в позаурочний час. Це можуть бути тренінги з цифрової безпеки. В ході заходу учні отримають нові знання, набудуть чи вдосконалять навички поведінки в Інтернеті. Під час такого виду роботи учасники на собі відчувають змодельовані ситуації, шукають вихід з проблем, діляться своїми ідеями, працюють в команді, приймають спільні рішення. На тренінгах діти зазвичай зацікавленіші, активніші, згуртованіші. Важливо, щоб кожен учень міг висловити свою точку зору. Доцільно моделювати ситуації, які б стосувалися найпоширеніших загроз Інтернету. Шахрайство, кібербулінг, комп’ютерні віруси, пропагування насильства та суїциду, фейкові новини, захист облікового захисту та своїх персональних даних – це далеко не весь перелік небезпек, які чатують на несвідомого користувача. Тож дітям пропонується самостійно вирішити деякі життєві обставини. Учителеві не слід втручатися без нагальної потреби в процес обмірковування та обговорювання, а краще дозволити учням висловити своє бачення. І, звичайно ж, необхідно зважати на вікову категорію вихованців, щоб тренінг пройшов успішно та приніс лише користь.

До Дня безпечного Інтернету доцільно організувати у школі веб-квест. Це дасть змогу задіяти практично кожного учня, адже технологія передбачає роботу у групах. Стимул перемогти буде мотивувати дітей шукати інформацію, аналізувати, приймати рішення. Також у них формуватимуться навички самостійного навчання, розвиватиметься аналітичне мислення та творчий потенціал. Технологія веб-квесту знайомить дітей не лише з новим матеріалом, а й надає можливість вдосконалити раніше набуті знання. [10]

Для встановлення причинно – наслідкового зв’язку при вивченні основ цифрової безпеки, доречно користуватися методом Fishbone («Риб’яча кістка»). Особливо цей метод ефективний при узагальненні знань. Можна, досліджуючи проблеми, які виникають при використанні Інтернету, аналізувати причини цифрових небезпек та зробити відповідний план подолання проблемних ситуацій за допомогою заповнення схеми скелету рибини. Робота може виконуватися індивідуально та у групах, але з обов’язковою презентацією результатів. [13]

Всі методи, які сприятимуть розвитку критичного мислення в учнів, складно перелічити. Дебати, дискусії, створення експертних груп, постановка взаємних запитань, написання есе, робота над проєктами, «Світове кафе», круглі столи і ще багато іншого. Учителю варто бути готовим до змін та планувати урок, включаючи в його хід різні прийоми. Тоді його вихованці зможуть відійти від шаблонного мислення, а мислитимуть аналізуючи, обґрунтовуючи, доводячи, спростовуючи, узагальнюючи. Тобто, мислити критично.

ВИСНОВОК

Інтернет – це частина нашого життя. Сучасні діти багато часу проводять в Інтернеті, використовуючи його для навчання чи дозвілля. Але ж він має як позитивні, так і негативні сторони. Кожного дня ми чуємо різні новини, не знаючи чому вірити, а чому – ні. Ми зустрічаємося з пропагандою та маніпуляцією. Наші фотографії, а також особисті дані в соціальних мережах, не завжди надійно захищені. На електронну пошту приходять листи різноманітного змісту. Хакери, кібербулери, кібершахраї, комп’ютерні віруси… І немає якогось єдиного правила аби захиститися від Інтернет – загроз. [6]

На уроках інформатики учителеві необхідно прививати учням основи цифрової безпеки. Проте завдання – не змусити дитину вивчити програмовий матеріал, а осмислити і зрозуміти його. Адже крім формування знань, умінь та навичок учня, важливо формувати творчу особистість, яка здатна критично мислити. Мандруючи віртуальним світом дитина повинна не боятися його, а вміти проаналізувати, оцінити, зробити висновки, передбачити можливі ризики, знайти оптимальний вихід з проблемної ситуації.

Ще на початку минулого століття американський філософ Д. Дьюї пропонував об’єднувати пізнання з діяльністю. На його думку, дитина повинна пізнавати дійсність, досліджувати, вирішувати проблеми. Урок не повинен перетворитися на скупе засвоєння фактів. Він має бути інтенсивний та насичений різними формами роботи. Метою уроку має стати розвиток критичного мислення у здобувачів освіти, а результатом – їх ініціативність, самостійність, готовність до планування, відсутність страху помилитися, вміння працювати в команді. Діти з такими якостями краще підготовлені до проблем, які очікують їх зараз та в подальшому житті. [2]

При опрацюванні з дітьми теми цифрової безпеки важливо застосовувати технології, впровадження яких призведе до розвитку критичного мислення. Важливо, щоб діти і учитель були вмотивовані, активні, зацікавлені. Тому доцільно використовувати різноманітні прийоми, щоб мобілізувати потенціал дитини та розвити в неї вміння приймати рішення. Це і відкриті запитання, і конкурси, квести, робота в групі, різноманітні ігри, написання сенканів, проблемні ситуації, Fishbone тощо. Звичайно з першого уроку сформувати в учнів критичне мислення неможливо. Але, якщо наполегливо працювати та стимулювати учнів – згодом можна побачити результат. Діти зможуть використовувати Інтернет та цифрові пристрої обдумано, зважено і з користю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Дьюи Д. От ребенка – к миру, от мира – к ребенку./ Составитель, вступительная статья Г.Б. Корнетов. - М.: Карапуз, 2009. – 352 с.: ил. – (Педагогика детства)
Дьюи Д. Психология и педагогика мышления. / Перевод с англ. Н.М. Никольской. - М.: Совершенство, 1997. — 208 с.
Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П., Сукенко І.М. Критичне мислення: як цьому навчати. Науково-методичний посібник/ – Харків, 2007
Кочарян А.Б., Гущина Н.І. «Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі»: навчально - методичний посібник /- Київ, 2011. – 100 с.
Кроуфорд А., Венди Саул Е., Метьюз С. Технології розвитку критичного мислення учнів./ Адаптований переклад з англ./ 2006
Литовченко І., Максименко С., Болтівець С. [та ін.] Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків/ – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с.
Пометун. О. Запитання на уроці: Навіщо? До кого? Як і про що? : Метод. посібник для вчителів загальноосвітніх шкіл / – Київ, 2019. – 96 с.
Терно С. Світ критичного мислення: образ та мімікрія/ Сергій Терно// Історія в сучасній школі. – 2012. – № 7/8. – С. 27–39.
Удалова О., Швед О., Кузнєцова К. [та ін.]. / Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями /– К.: Україна, 2010. – 72 с.
Інтернет – ресурс «Застосування технологій «Веб-квест» у навчальному процесі», код доступу: https://osvita.ua/doc/files/news/609/60971/statty.pdf
Інтернет – ресурс «Найбільшою онлайн небезпекою для підлітків є нав’язування непотрібної інформації – опитування», код доступу: