РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Кощавка Ольга Володимирівна 6 січня 498 Відгуки відсутні

Про матеріал

На сьогоднішній день існує об'єктивна необхідність навчання дітей молодшого шкільного віку прийомів і способів ефективного, осмисленого запам'ятовування навчального матеріалу. Це буде сприяти не тільки розвитку пізнавальної сфери дитини, але й успішності навчальної діяльності.
Перегляд файлу

 «РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ»

Проблема щодо формування та розвитку продуктивних способів запам'ятовування інформації є однією з актуальних проблем ХХI століття, а питання, які розглядаються в даному дослідженні необхідні та цікаві для кожного. На сьогоднішній день існує об'єктивна необхідність навчання дітей молодшого шкільного віку прийомів і способів ефективного, осмисленого запам'ятовування навчального матеріалу. Це буде сприяти не тільки розвитку пізнавальної сфери дитини, але й успішності навчальної діяльності.

З давніх-давен люди звертали свою увагу на значення пам’яті. Есхіл, використавши уста Прометея, промовив: “Послухай, що я зробив цим смертним. Придумав числа, навчив складати слова і дав їм пам’ять”.

Стародавні греки матір’ю всіх муз вважали богиню пам’яті Мнемозину. Проблемою розвитку пам’яті займалися багато вчених. Про це перш за все свідчать роботи таких вчених, як Л.С. Виготський, Ф.Барлетт, В.Я.Ляудіс, О.В.Землянська, С.П.Бочарова, Л.В.Занков, П.І.Зінченко П.П.Блонський, Г.С.Костюк, С.Л.Рубінштейн, Т.Б.Хомуленко, А.О.Смірнов та ін. Але не слід забувати і про значні внески філософа Арістотеля, фізіолога І.П. Павлова, радянських психологів Н.Ф. Добриніну, А.А. Смирнову, О.М. Леонтьєва.

Пам'ять - складний психічний процес, який складається з кількох окремих процесів, пов'язаних один з одним. Тому в психології існує велика кількість теорій, які намагаються пояснити механізми пам'яті. Найбільше поширення одержали асоціативні теорії пам'яті. Головна ідея полягає в тому, що предмети і явища дійсності закарбовуються і відтворюються не ізольовано один від одного, а у зв'язку один з одним. Відтворення одних з них зумовлює відтворення інших, що детермінується реальними об'єктивними зв'язками предметів та явищ. Під їх впливом виникають тимчасові зв'язки в корі мозку, які слугують фізіологічним підґрунтям запам'ятовування і відтворення. У психології ці зв'язки розглядаються як асоціації. Ще Арістотель намагався вивести принцип, за яким наші уявлення можуть бути пов'язані одне з одним. У XVIII – XIX ст. вчення про асоціації було покладене в основу асоціативної психології, яка поширила принцип асоціації на всі психічні явища (Юм, Д.Джеймс, Спенсер).

Молодший шкільний вік є сензитивним періодом для розвитку пам'яті, коли особливо динамічно змінюється співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування. Інтенсивно розвивається довільна пам'ять, хоча мимовільна теж активно використовується.

Довільне запам'ятовування буває найпродуктивнішим тоді, коли матеріал, який потрібно запам’ятати, стає змістом діяльності школярів. Під впливом навчання у цьому віці активно формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у засвоєнні знань.

У молодшому шкільному віці значно підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність запам’ятовування навчального матеріалу. Порівняно з першокласниками в учнів другого класу запам’ятовування конкретного матеріалу збільшується на 28%, абстрактного – на 68%, емоційного – на 35%. У І-ІІІ класах частіше вдаються до спеціальних прийомів запам’ятовування. Ефективність словесного запам’ятовування зростає за рахунок оволодіння учнями досконалішими мнемічними прийомами. Порівняно менше зростає в цьому віці продуктивність запам’ятовування конкретних предметів та їх зображень. У молодших школярів інтенсивно розвивається точність запам’ятовування тексту. Учні ІІІ класу в середньому в 2,4 рази точніше запам’ятовують текст, порівняно з учнями І класу і в 1,5 рази точніше, ніж учні ІІ класу.

З віком у молодших школярів підвищується точність, впізнавання запам’ятовуваних об’єктів. Найбільший діапазон впізнавання у першокласників, а в учнів третіх класів він знижується у 4-5 рази. Дівчата дещо точніше впізнають предмети, ніж хлопчики.

Розвиток пам’яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного та довільного запам’ятовування, образної та сюжетної-логічної пам’яті.

У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток довільної пам’яті, довільного запам’ятовування й відтворення. Але без спеціального керівництва розвитку пам’яті, молодші школярі використовують тільки найпростіші способи довільного запам’ятовування і відтворення. Так у школярів ІІ класу переважає оповідання з використанням готового плану. За даними А.Смирнова молодші школярі часто не знають таких прийомів заучування як смислове групування матеріалу, поділ тексту на частини. Для розвитку логічної пам’яті важливою є настанова вчитися зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвідносити, згрупувати) навчальний матеріал, а потім завчити його.

Якщо учнів не навчити порівнювати, знаходити подібне і відмінне в начальному матеріалі, то неминучі помилки в запам’ятовуванні, пов’язані із змішуванням подібного. Чітке усвідомлення подібного і відмінного – необхідна умова міцного запам’ятовування матеріалу молодшими школярами. Важливою умовою для такого запам’ятовування є також оволодіння прийомами співвіднесення, який полягає в пов’язуванні майбутніх знань з раніше набутими. Учні ІІІ класу уже здатні самостійно користуватися такими прийомами.

Довільне запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам’ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність не має спеціального мнемічного спрямування.

У зв’язку з подальшим розвитком мислення мимовільне запам’ятовування набуває дедалі більшої систематичності і вищої продуктивності. Спираючись на можливості мимовільної пам’яті і створюючи необхідні умови для її функціонування, можна забезпечити набуття молодшими учнями досить великих за обсягом і складних за змістом знань.

Хоча пам'ять вважається одним з найбільш розроблених розділів психології, проте подальше вивчення її закономірностей в наші дні знову зробило її однією з вузлових проблем. Тому проблема пам'яті і зараз продовжує бути актуальною для найвідоміших психологів світу. Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується.

Пам’ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках - довільності і усвідомлення. Діти мимовільно запам’ятовують учбовий матеріал, який є цікавим для них і подається в формі гри, а також пов’язаний з яскравими наглядними посібниками або образами,спогадами.

На відміну від дошкільнят, першокласники здатні цілеспрямовано, довільно запам’ятовувати нецікавий для них матеріал. В подальшому навчання все в більшій мірі базується на довільній пам’яті. Молодші школярі, як і дошкільнята, володіють добре розвинутою механічною пам’яттю. Велика кількість молодших школярів протягом всього навчання в початковій школі механічно заучують учбові тексти, що приводить до значних труднощів в середніх класах, коли учбовий матеріал стає складнішим і більшим за об’ємом. Такі діти схильні дослівно відтворювати те, що запам’ятовують.

Удосконалення змістової пам’яті в цьому віці дає можливість освоїти велику кількість раціональних способів запам’ятовування. Коли дитина усвідомлює учбовий матеріал, розуміє його, то одночасно вона і запам’ятовує. Необхідно відмітити, що молодший школяр може запам’ятати і відтворити також незрозумілий для нього текст. Саме тому дорослі повинні контролювати не тільки результат (точність відповіді, правильність переказу), але і сам процес - як, яким чином учень запам’ятав матеріал.

Одна із найважливіших задач вчителя в початкових класах - навчити дітей використовувати певні мнемонічні прийоми. Це, перш завсе:

1. поділ тексту на частини за змістом (до цих частин придумуються заголовки, складається план);

2. спостереження за основними змістовими лініями;

3. виділення змістових опорних пунктів чи слів;

4. повернення до прочитаних частин тексту для уточнення їх змісту;

5. пригадування прочитаної частини і відтворення вслух і про себевсього матеріалу;

6. раціональні прийоми заучування напам’ять.

В результаті учбовий матеріал стає зрозумілим, пов’язується зі старим і включається в загальну систему знань дитини. Такий усвідомлений матеріал легко запам’ятовується, зберігається і відтворюється дитиною при потребі.

Т.Б. Нікітіна вказує на такі фактори, які лежать в основі будь-якого ефективного запам'ятовування, як:

1. Фактор бажання.

Для того щоб запам'ятати інформацію, потрібно хотіти це зробити. Мати чіткий і усвідомлений намір, ставити завдання запам'ятати. Як не дивно, величезний відсоток невдалого запам'ятовування пов'язаний з тим, що учень не ставив свідоме завдання - запам'ятати.

2. Фактор усвідомлення.

Крім бажання необхідно подумати над мотивом - для чого знадобиться запам'ятовувана інформація, як і коли, доведеться її використовувати. Добре, якщо дитина зможе усвідомити і поставити мету майбутнього запам'ятовування.

3. Фактор яскравих вражень.

Щоб запам'ятовування відбувалося швидше, а сліди зберігалися якомога довше, необхідно допомогти дитячій пам'яті трансформувати запам'ятовування інформації в комфортний для неї вигляд. Іншими словами, будь-яку інформацію потрібно постаратися зробити такою, щоб вона викликала яскраві враження.

4. Фактор хорошої уваги.

Без уваги немає запам'ятовування. Вісімдесят відсотків невдач в запам'ятовуванні мають відношення до недостатньо гарної уваги. Тому треба, по-перше, виробити навички концентрації уваги, а по-друге, вчасно її підключати.

Застосовуючи техніки запам'ятовування, необхідно пам'ятати про наступне: техніки - це не підміна власне запам'ятовування, а лише засіб для скорочення часу на запам'ятовування. Природна пам'ять, дана з народження, завжди бере участь в роботі. Техніки - це допомога їй, їх не можна переоцінювати і потрібно підлаштовувати під природну (її ще називають натуральною) пам'ять.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, можна зробити висновки, що пам'ять – основа психічної діяльності і єдиної та закінченої теорії пам’яті не існує. Розглянувши особливості розвитку і формування пам’яті у молодших школярів, слід зазначити ,що пам'ять у цей період має яскраво виражений пізнавальний характер. В молодшому шкільному віці значно зростають здатність заучувати і відтворювати інформацію, а також підвищується продуктивність і міцність запам’ятовування навчального матеріалу.

Встановлено, що молодший шкільний вік є сензитивним періодом для розвитку пам’яті, коли особливо динамічно змінюється співвідношення мимовільного й довільного запам’ятовування. Пам'ять у дітей молодшого шкільного віку поступово набуває рис довільності, стає свідомо регульованою і опосередкованою. Також слід пам’ятати, що в основі будь-якого ефективного запам'ятовування лежить: бажання, усвідомлення, яскраві враження, гарна увага.