Розвиток рухової сфери пластичного інтонування учня з органічною патологією нервової системи під час фахового заняття на музичному інструменті «синтезатор» на елементарному підрівн

 

Зміст

 

1. Вступ……………………………………………………………………2
2. Посталі завдання до практичної роботи з учнями з ООП по розвитку рухової сфери пластичного інтонування……………………………..2
3. Методи реалізації процесу презентації нової інформації  по розвитку рухової сфери пластичного інтонування……………………………..3
4. Принципи побудови музичних занять дітей з органічною патологією нервової системи……………………………………………………….5
5. Рух - основна біологічна властивість живої матерії:  дидактичні і практичні методи в розв’язанні спеціальних завдань розвитку динамичного стереотипу рухової сфери……………………………...6
6. Музика як рух: кінестетичний метод підкреплення рухових досягнень за методикою «пластичної інтонації»…………………………………8
7. Корегування й упорядкування рухових, просторових і ритмічних процесів за допомогою вправ по зниженню гіперкінезів                            в учня з ДЦП……………………………………………………..……11
8. Заключення……………………………………………………………13
9. Література……………………………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

 

Державна освітня політика України наразі зазнає активних реформувань та доповнень відповідно до вимог часу, впливу на систему освіти зовнішніх та внутрішніх, об‘єктивних та суб‘єктивних чинників, так як освітня політика є складовою внутрішньої політики держави, інструментом забезпечення фундаментальних прав і свобод особистості, підвищення темпів соціально-економічного та науково-технічного розвитку, гуманізації суспільства, рівня культури громадян.

Невід‘ємної частиною зазначених реформувань є початкова інклюзивна мистецька освіта для осіб, що мають органічні патології нервової системи. Такого роду реформування має забезпечити оптимальні умови для функціонування та розвитку системи  мистецької  освіти дітям з особливими освітніми потребами, забезпечуюючи останнім потреби в духовному і загальнокультурному розвитку.  Запровадження секції початкової  інклюзивної мистецької освіти  Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради  має під собою  завдання суттєвих змін в навчанні та впровадженні інклюзії     у мистецьких школах міста Запоріжжя.  Унікальність наших позашкільних учбових закладів посідає в безпосередньому, суб’єкт-суб’єктному емоційному спілкуванні під час педагогічної діяльності викладача з дитиною-інвалідом, в акті сумісного живого створення педагога і учня  «тут і зараз», що надає учневі безцінні  умови навчання та її соціалізації. Тож у цих питаннях пошуків вірної методології фахового навчання дітей з органічною патологією нервової системи з розвитком рухової сфери пластичного інтонування, суто  необхідна консолідація зусиль педагогів-практиків, фахівців інклюзивної освіти, урядовців, батьків, зацікавлених членів громадських організацій, тощо.

 

 

2. Посталі завдання до практичної роботи з учнями з ОНП по розвитку рухової сфери пластичного інтонування

 

Концепція навчання, орієнтована на освітні потреби учня, когнітивні  теорії, теорії  про зону найближчого розвитку та ін., діяльнісний підхід (Гіфорд та Енєд, 1999) – ці завдання постали до нашої практичної роботи з учнями з органічною нервовою патологією, зокрема з дитиною  з ДЦП (дитячим церебральним параличем) в нашому класі синтезатору. Цей робочий підхід орієнтує нас на планування гнучких навчальних видів діяльності (зокрема у взаємодії з іншими), що враховують індивідуальні особливості учня, а також прогнозовані навчальні результати в завданні розвитку його рухової сфери пластичного інтонування. Саме взаємодія у содіяльності поступово має просувати учня з ДЦП від стадії простого залучення й участі у процесі певної діяльності до незалежної та самостійної роботи у класі і вдома.

Таким чином, для розвитку рухової сфери пластичного інтонування учня з органічною патологією нервової системи під час фахового заняття на музичному інструменті» синтезатор» на елементарному рівні навчання в закладі мистецької освіти перед нами постають  і є необхідними  такі завдання:

організувати середовище та навчальні матеріали, що підтримуватимуть усі здібності учня з ООП, і які водночас не викликатимуть залежності чи зниження очікувань;

організовувати навчання в соціальному оточенні, що дає учням можливість взаємодіяти, практикувати набуті знання та оцінювати навчальні результати.

Використання цих підходів забезпечує учню право вибору під час навчання (наприклад, можливість вибору музичного матеріалу, способів демонстрації набутих навичок та знань при грі на синтезаторі), а обрання викладачем  інклюзивних підходів  навчання та їх опанування - до  технології диференційованого викладання, як то:

• усвідомлення професійної  діяльністі  себе  у якості ключової особи;
• розуміння характеру навчальної діяльності учня;
• прагнення забезпечування  навчального процесу на високому якісному рівні;
• готовністю до  безперервного професійного зростання й розвитку;
• усвідомлення у особливого учня сильних сторін та спирання на них.

У контексті технології ДВ наповнення  мистецького уроку залежить від двох чинників: з одного боку, воно визначається освітніми стандартами, а з іншого — інтересами і здібностями, індивідуальними особливостями учнів.

 

3. Методи реалізації процесу презентації нової інформації  по розвитку рухової сфери пластичного інтонування

 

У реалізації процесу викладання нами обираються методи презентації нової інформації по розвитку рухової сфери пластичного інтонування  з відстежуванням  рівня розуміння матеріалу учнем з органічною патологією нервової сфери на рівні ДЦП (далі-ОПНС/ДЦП). Методика  подання коригується відповідно до індивідуальних особливостей учнів, аби забезпечити ефективне формування нових знань, умінь, навичок, компетенцій:

1. Презентація навчального матеріалу (чітке, ефективне і зрозуміле пояснення матеріалу з моніторингом рівня його розуміння учнем).    

2. Когнітивний аспект (допомога учневі у розвиненні навичок мислення та формування стратегії індивідуальної навчальної діяльності).

3. Стратегії мотивації (пробудження інтересу до активної роботи).

4. Належна практика (надання учням можливості для практичного опрацювання нових знань, умінь, навичок, застосування компетенції).

5. Об’єктивний зворотний зв’язок (надання учням конкретної інформації про їхню успішність чи поведінку, забезпечування виправлення допущених помилок.

Оцінювання є невід’ємною складовою ефективного виховання і викладання. Одні його форми застосовуються у процесі навчання, інші — наприкінці періоду навчання (наприклад, для перевірки досягнення учнем навчальних цілей по розвитку рухів з пластичним інтонуванням).

 Учень має активно працювати з навчальним змістом. Педагог безперервно контролює залучення учня до роботи з навчальним матеріалом і за необхідності заохочує зосередитися на завданні.

Порушення фізичного розвитку  виникають унаслідок травмування або обставин, що впливають на центральну нервову систему та пов’язані із цим функції. Ці порушення впливають на здатність дитини керувати своїм тілом. Серед таких порушень є,  за спеціальною медичною  термінологією  «церебральний параліч»-він стосується різних неврологічних розладів, що проявляються в ранньому дитинстві та постійно впливають на координацію рухів, але не ускладнюються із часом. «Церебральний параліч» — це термін, що охоплює багато різноманітних порушень руху й постави,  це група рухових розладів, що виникають при ураженні рухових систем головного мозку і виявляються у нестачі або відсутності контролю з боку нервової системи за функціями м’язів. Церебральний параліч розвивається внаслідок порушення нормального розвитку центральної нервової системи або пошкодження головного мозку, що вражає здатність контролювати свої м’язи. Дитячий церебральний параліч – захворювання ЦНС при провідному ураженні рухових зон і рухових провідних шляхів головного мозку. Основними проявами дитячого церебрального паралічу є сповільненість і несформованість рухових навичок і вмінь, необхідних у навчальній та ігровій діяльності- порушення моторики ускладнюються мимовільними рухами (гіперкінезами) голови, рук, плечей, гримасами тощо, що особливо посилюються під час хвилювання, переляку, несподіваного звертання до дитини, а також під час спроб виконувати цілеспрямовані дії. Труднощі  оволодіння  у нашому конкретному випадку клавіатурою синтезатора  пов’язані,  насамперед, з несформованістю або порушенням в учня із церебральним паралічем хапальної функції п’ясті. Акт гри, що потребує плавного руху п’ясті, порушений унаслідок слабкості м’язів, розладів м’язового тонусу в п’ясті, мимовільних рухів, відсутності можливості послідовного скорочення і розслаблення м’язів стає доволі складним, а в деяких моментах і неможливим. Такий учень під час ігрової  дії зазвичай робить неправільні ігрові рухи,  стискає пальці в кулак, в гамообразній послідовності  не «вмикає»  відповідний палець вчасно, а неконтрольоване від хвилювання тремтіння рук вже уповільнує/прискорює темп музичного твору. Особливо важко такому учню дається з’єднання двоголосся чи гри з автоакомпанементом - нерівномірність пластики ігрових рухів особливо виражена в учнів з гіперкінезом, оскільки мимовільні рухи перешкоджають роботі пальців у момент гри на синтезаторі. Викладачеві необхідно враховувати, що розвиток рухової сфери пластичного інтонування   в дітей із ОПНС/ДЦП  формується вкрай повільно.

 

 

4. Принципи побудови музичних занять дітей з органічною патологією нервової системи

 

Необхідною складовою в успішному розвитку рухової сфери пластичного інтонування у учня з органічною патологією нервової системи під час фахового заняття на музичному інструменті «синтезатор» на елементарному рівні навчання в закладі мистецької освіти мають бути принципи побудови музичних занять: 

1. Заняття для дітей із ОПНС/ДЦП то є будова на основі загальних положень корекційно-педагогічної роботи, та теоретичної концепції про структуру дефекту.

2. Корекційні заняття – це інтегрована діяльність, у процесі якої поєднуються завдання розвитку дитячої особистості з найкращим надбанням в теорії та практиці психології, медицини, педагогіки й профільних методик.

3.Зміст і дидактичні прийоми підбираються та впроваджуються диференційовано, відповідно до віку дітей, структури та складу порушених функцій різних розладів рухової системи і мовлення.
       На уроках гри на синтезаторі (фортепіано) таким дітям з органічною нервовою патологією без спеціальної корекції важко даються правильні ігрові рухи: вони не можуть розподіляти вагу руки на клавіатурі, своєчасно переходити з позицію на позицію, корпус втрачає вертикаль і дитина втрачає рівновагу. Несформованість функції диференціації «захвату» клавіатури й утримання на ній кистей рук, мимовільні рухи і неможливість вільно співвідносити м’язові зусилля з руховим завданням перешкоджають виконанню сфери  рухових ігрових операцій, природньому пластичному інтонуванні при грі на музичному інструменті.  До речі, загальна несформованість  рухових навичок і умінь — результат не лише порушеної моторики, а й недостатності більш складних функцій, в основі яких лежить рухова сфера: зорово-моторна координація, просторовий аналіз і синтез. З огляду на рухові особливості учнів із ДЦП , їхню швидку стомлюваність, необхідно варіювати форми виконання  завдань.

За наявності просторових порушень і несформованості зорово-моторної координації ми  маємо спеціально вказати (рукою або олівцем) ноту і такт, з якого потрібно починати грати, позначити ритмічну пульсацію руху звукової послідовності, скорегувати одночасність, або послідовність рук при грі. Особлива увага вчителя необхідна під час гри з автоакомпанементом, оскільки неправильний метроритм  може призвести до помилкового результату. У тих випадках, коли в дитині із церебральним паралічем спостерігається неправильна послідовність звуків, а також спазми при грі, або їм дуже важко почати виконувану п’єсу з будь-якого місця – ми даємо учневі час для заспокоєння і підготовки до подальшого акта виконання (треба бути напоготові до досить складних хвилювань учня від своєї тимчасової поразки і мати при собі необхідні для цих випадків заготівлі від можливого нервового зриву учня). Однією із таких заготівель є метод  реабілітаційної терапії - «сенсорне голодування». Цей метод запобігає сенсорним та емоційним перевантаженням через задоволення сенсорних потреб нервової системи. Якщо воно правильно планується та реалізується, то запобігає формуванню в дитині неприйнятної поведінки, вона  навчиться  зосереджуватися,  взаємодіяти й залучатися до виконання п’єси правильними ігровими рухами.

 

5. Рух - основна біологічна властивість живої матерії:  дидактичні і практичні методи в розв’язанні спеціальних завдань розвитку динамичного стереотипу рухової сфери

Рух є основною біологічною властивістю живої матерії, він розвивається і вдосконалюється разом з еволюцією живої природи. В даному процесі рух набуває специфічного якісно нового характеру, обумовленого свідомим, соціально-біологічним характером діяльності людини. Рухова навичка сфери пластичного інтонування– це така ступінь розвитку і опанування технікою рухової дії, за якої управління рухами при грі на синтезаторі учня з органічною патологією нервової системи відбувається автоматично і дії його відрізняються високою надійністю. Розвиток  рухової навички пластичного інтонування являє собою процес утворення динамічного стереотипу при взаємодії першої та другої сигнальних систем, за провідної ролі останньої. Отже, рухова сфера є складною функцією, в реалізації якої беруть участь не тільки різні відділи опорно-рухового апарату, але і різні структурні та функціональні утворення нервової системи. У дітей із ОПНС/ДЦП, крім значного обмеження рухових функцій, також спостерігається порушення здатності здійснювати вибір із набору доступних для неї рухових функцій і положень оптимального рухового рішення для виконання конкретного завдання за існуючих умов. Таким чином, під розвитком рухової активності у дітей із ОПНС/ДЦП   потрібно розуміти збільшення її тривалості й обсягу на підставі якісних перетворень в організмі дитини та розробки привабливих для неї видів рухової діяльності. Змістовність корекційно-розвивальної роботи серед дітей із наслідками церебрального паралічу, вибір засобів, методів і технологій зумовлюються, насамперед, тяжкістю й особливостями прояву симптомокомплексу захворювання в кожному конкретному випадку. Від того, наскільки адекватно, індивідуально і правильно підібрано режим та зміст рухової активності, залежатиме кінцевий результат корекційної роботи. Корекційна робота з дітьми, хворими на церебральні паралічі, крім  основних педагогічних завдань навчання, виховання і розвитку, передбачає розв’язання спеціальних завдань:   формування і вдосконалення рухових можливостей, розширення життєво необхідних рухових функцій, підвищення рухової активності, покращення морфолого-функціонального і психологічного стану, соціальної адаптації. Безпосередня реалізація цих завдань відбувається завдяки використанню дидактичних методів, серед яких слід виділити такі:

- візуальні: демонстрація, показ;

 - вербальні: розповідь, пояснення, бесіда, опис тощо;

- практичні.

Особлива роль належить практичним методам, які передбачають активну рухову діяльність дітей і мають свої особливості залежно від специфіки вирішуваних завдань. Успішність застосування засобів і методів корекційного впливу залежить від дотримання дидактичних принципів. Крім загальнопедагогічних принципів (свідомості й активності, індивідуальності, доступності, наочності, повторюваності, систематичності, поступовості та послідовності), у процесі розвитку рухової сфери пластичного інтонування у учнів з органічною патологією нервової системи необхідно керуватись також спеціальними принципами, які враховують особливості психофізичного розвитку даної категорії дітей, а саме:

принцип єдності діагностики та корекції;

принцип раннього початку і комплексності корекційної роботи;

принцип розвитку;

принцип навчання діяльності;

принцип опори на провідну діяльність;

принцип опори на позитивні та сильні якості дитини;

принцип психологічного комфорту;

принцип гуманістичної спрямованості.

 

Музичні заняття є одним із найбільш ефективних засобів корекції розвитку рухової сфери дітей з органічною патологією нервової системи. Теоретичні положення, що пояснюють взаємодію музики і руху, розроблялися мистецтвознавцями, виходячи з очевидного факту:    пластичний рух              закладений в самій природі музики. 

Музичне мистецтво постійно випробовує на собі "дію "німої інтонації" пластики і рухів людини, включаючи мову руки".  Розглядаючи музику як мистецтво сенсу, що інтонується, підкреслимо, що музична інтонація ніколи не витрачає зв’язку ні зі словом, ні з танцем, ні з мімікою людського тіла. Прагнення пластикою виразити характер і життєвий зміст музики, і музикою виразити пластику рухів людського тіла завжди було однією з найважливіших властивостей народної музики.  Музична педагогіка постійно звертається до вирішення проблеми взаємозв'язку музики з рухом: відомий швейцарський педагог ХХ ст. Е. Жак-Далькроз розробив систему музичного виховання, основою якої є розвиток музичного слуху за допомогою рухів, що органічно поєднуються змузикою.

 

 

6. Музика як рух: кінестетичний метод підкреплення рухових досягнень за методикою «пластичної інтонації»

 

Музика, як і рух, протікає в часі. Її загальний характер, ритмічність її рисунка, емоційна забарвленість є потужними стимуляторами активних рухів у дітей із ОПНС/ДЦП  . Під впливом музично-ритмічних вправ гармонізується взаємодія психічних і фізичних функцій. Музичний супровід рухової діяльності значно полегшує її організацію та здійснення за просторово-часовими характеристиками, що особливо необхідно для дітей, хворих на ОПНС/ДЦП. Крім того, музика також є активним засобом підкріплення рухових досягнень, позитивних м’язових відчуттів дитини з ОПНС/ДЦП. Розвиток рухів у поєднанні зі словом і музикою являють собою цілісний корекційний процес. Корекція порушених і подальший розвиток збережених функцій стимулює у дитини зібраність уваги, конкретність уяви, активність думки, розвиток пам’яті:

емоційної (процес викликає зацікавленість і, відповідно, емоційний відгук);

образної – під час сприйняття наочного зразка руху;

словесно-логічної – у процесі осмислення завдань і запам’ятовування послідовності їх виконання;

рухової – у зв’язку з практичним виконанням завдань і мимовільної, без якої неможливе свідоме самостійне виконання вправ.

На виконання  завдань цілісного корекційного процесу, що відповідає розвитку рухової сфери пластичного інтонування учня з органічною патологією нервової системи під час фахового заняття на музичному інструменті «синтезатор» на елементарному рівні навчання в закладі мистецької освіти, існують, і нами нами були  на різних етапах навчання у  чи іншій мірі задіяни слідуючі кінестетичні (тілесно відчутні) методи:

організація рухів дитини під музику;

метод пластичної інтонації Т. Вендрової;

метод музичних дзеркал Е. Коен;

синтез музики і танцю А. Дункан;

метод уподібнення характеру музики через прийоми мімічного, моторно-рухового, тактильного, сенсорного уподібнення; 

завдання, спрямовані на активізацію музично-кінестетичних представлень ( почути резонанс окремого звуку в різних частинах свого тіла, дихати разом з диханням музики, настроїти свій сердечний пульс на частоту музичної пульсації);

пластична імпровізація - метод, що допомагає учням за допомогою       виразних жестів, міміки, пантоміми відображати характер звучної музики, її образну палитру.

Метод «пластичної інтонації», або експресивне вираження внутрішнього емоційного стану  розвитку рухової сфери у учня з органічною патологією нервової системи під час фахового заняття на музичному інструменті  «синтезатор» на елементарному рівні навчання в закладі мистецької освіти  у нашій викладацькій діяльності у вузькому її значенні є символом пластичного (тілесного) руху в музиці, музично-лексичний оборот тілесної етимології, у широкому – пластична сутність музично-інтонаційного процесу (пов'язане з пластичною сферою тонусно-м'язова напруга, духовно-тілесна енергія музики). Пластичне інтонування – це пластичне висловлювання, виголошення тілом музичної думки (у реальній, зовні вираженої чи внутрішньої формі). Дуальність форми пластичного інтонування (фізичне та психічне) як метод і результат розвитку рухової сфери учня з органічною патологією рухової сфери в навчанні гри на музичному інструменті «синтезатор» розуміється нами  втіленням музичного тексту через зовні виражені рухи та власне як пластичне співпереживання музиці у внутрішньому (екзистенційному) плані. Таким чином, можемо стверджувати, що пластичне інтонування є пластична форма буття музики, яка заснована на взаємодії її з рухами тіла людини (пластикою), і яка у свою чергу висловлює певний художній сенс, усвідомлений слухачем.

Характерними особливостями і перевагами методу «пластичного інтонування» над іншими засобами та видами корекційної роботи серед дітей з ураженням нервової системи і опорно-рухового апарату є:

 - сприятливі умови для тренування процесів гальмування і збудження, сприяння врівноваженню і ритмізації процесів у ЦНС;

- позитивний вплив на учня за рахунок точного дозування подразників:  темпу, ритму, динаміки музичних композицій.

Пластичне інтонування відіграє допоміжну роль у реалізації наступних завдань:

• розвиток емоційно-усвідомленого ставлення до музичних творів;

• розуміння їх життєвого та духовно-морального змісту;

• освоєння музичних жанрів – простих (пісня, танець, марш) та складніших (опера, балет, симфонія, музика з кінофільмів);

• вивчення особливостей музичної мови;

• формування музично-практичних умінь та навичок музичної діяльності (вигадування, сприйняття, виконання), а також – творчих здібностей дітей

 При грамотному методичному застосуванні та наданні дітям свободи у виборі руху метод пластичного інтонування відіграє важливу роль у творчому розвитку кожної дитини. Дослідники відзначають, що кожного разу, звертаючись до пластичного інтонування, діти виявляються далекі від буденностей та стандартів, радо створюють свої композиції, свідомо оцінюють свої та інші виступи.

 

 

7. Корегування й упорядкування рухових, просторових і ритмічних процесів за допомогою вправ по зниженню гіперкінезів в учня з ДЦП

 

Музика і словесні інструкції сприяють диференціації рухових реакцій за часом, силою, формою і напрямом їх здійснення. Музика і словесний супровід допомагають активно реалізовувати рухи та гальмувати моторні реакції, а корегування й упорядкування рухових, ритмічних процесів розвиває здатність до концентрації, зосередження. Корекційна робота під час кожного музичного заняття по розвитку рухової сфери пластичного інтонування здійснюється нами за такими основними напрямами:

 - розвиток просторового відчуття рухів;

- розвиток відчуття ритмічної структури рухів.

У процесі розвитку просторового відчуття рухів пластичного інтонування особливу увагу учня  звертаюємо на вихідне положення, положення тіла і його частин під час руху (особливості траєкторії руху, фіксування кінцівок в кінцевих точках траєкторії руху). Пластичні рухи кінцівками, а також пересування у цілому виконується у просторі спочатку за основними напрямками: вгору - вниз, уперед - назад, праворуч - ліворуч. Після цього йде опанування рухами в проміжних напрямках, наприклад, у напівоберті.

В процесі  заняття  обов`язковим є розвиток дрібної моторики, що переслідує за собою основу для розвитку віртуозності клавішної гри, володіння «дрібною» технікою гамообразних пасажів, трелів, мордентів, тощо. Рекомендуються нами декілька рухових вправ для пальців і кистів рук  в такій послідовності:

«пальчики вітаються»: почерзі з’єднати однойменні пальці правої та лівої рук (повторити 3-4 рази);

«пальчики обіймаються»: міцно притулити долоні одна до одної, пальці при цьому з’єднуються в “замок” і ніби обіймають один одного (повторити 3- 4 рази);

«пальчики борються»: з попереднього положення з силою здійснювати нахили праворуч - ліворуч, імітуючи боротьбу пальців правої та лівої рук ( повторити 2-3 рази в кожен бік);

«окуляри»: з’єднати великий і вказівний пальці правої та лівої рук, утворюючи кола. Приставити до обличчя, імітуючи окуляри, подивитися праворуч і ліворуч (повторити 2-3 рази в кожен бік);

«дерева»: зігнувши руки в ліктях (кистями догори), виконувати рухи пальцями – “вітерець грає листям дерев”, спочатку по черзі кожною рукою, потім обома руками одночасно, поступово збільшуючи темп рухів (повторити 3-4 рази);

«чоловічок»:  запропонувати дитині уявити, що кисть руки – маленький чоловічок - «ходити», «стрибати», «перестрибувати», «оминати перешкоди» тощо спочатку правою, потім лівою рукою, потім обома руками одночасно. 39 Використовуються також такі вправи, як катання руками м’ячиків різними способами та в різних напрямках, розривання аркуша паперу, розстібання - застібання ґудзиків на своєму одязі, тощо.

Для зниження гіперкінезів використовуються корекційні вправи для розслаблення м’язів пальців, кисті, плеча і передпліччя:

1. Учень стискає руки в кулаки, потім різко відпускає пальці – повне розслаблення.

2. Стиснувши руки в кулаки, по черзі натискати правим кулаком на лівий, потім лівим – на правий, тобто «будувати піраміду», яка стає все вищою й вищою. Кулаки слід ставити один на другий, натискаючи якомога сильніше.

 3. Ритмічні рухи кулаками по колу за годинниковою стрілкою і навпаки, спочатку кожною рукою по черзі, потім одночасно. 

Особлива увага звертається на формування протиставлення першого (великого) пальця всім іншим. З цією метою виконуються такі завдання:

 -стиснути пальці правої руки в кулак і випрямити, те саме лівою;

-стиснути пальці в кулак обома руками одночасно і по черзі;

-постукати кожним пальчиком по столу на рахунок «один – два», «один – два – три», «один – два – три – чотири» і у зворотному порядку;

 -розвести та стиснути пальці, зігнути та розігнути із зусиллям («Кішка випустила кігті»);

- перекласти грецькі горіхи лише першим і другим, першим і третім, першим і четвертим пальцями правої, а потім лівої руки;

- протиставити по черзі першому пальцю всі інші.

По закінченню такого рода вправ перед роботою учня за клавіатурою музичного інструменту, або іншим видом музичної діяльності, викладач повинен прослідкувати за настанням в учня:

- загального заспокоєння організму («спокій»);

-досягнення відчуття розслаблення м’язів тіла («важкість»); -досягнення відчуття тепла («тепло»);

-регуляції дихання («дихання»).

Під час оцінювання гри учня  ми обов’язково маємо враховувати особливості психічного і фізичного стану учня з ОПНС/ДЦП   і в жодному разі не знижувати оцінки (особливо на початкових етапах навчання) за недостатньо сформовану рухову сферу пластично-інтонаційної виразності з можливим уповільненням/ускоренням темпу гри музичного твору та інтонаційним скандуванням.

Для адекватної оцінки вчитель має дотримуватися індивідуального, диференційованого підходу під час перевірки домашньої роботи і гри у класі.

 

  

8. Заключення

Результати тривалого застосування нами методик музичних занять з іншими корекційно-реабілітаційними заходами в практичній діяльності надає можливість стверджувати про їхній позитивний вплив розвитку рухової сфери пластичного інтонування учня з ОПНС/ДЦП. Так, у дитини відзначені збільшення довільної рухової активності, оптимізація опанування руховими навичками, покращення рухових можливостей, дрібної моторики й координації рухів. Крім того, спостерігається поліпшення загального стану організму та настрою. Отже, такого роду заняття є дієвим засобом розвитку рухової сфери пластичного інтонування в умовах початкової інклюзивної мистецької освіти.

У дітей з обмеженими можливостями здоров’я негативні сторони життя перевищують позитивні. Тому обов’язковою педагогічною умовою формування життєвої компетентності є індивідуально-особистісний підхід до організації корекційно-відновлюваного процесу під час мистецького заняття будь-якого напряму: музичного, образотворчого, сценічно-театрального або хореографічного Неможливо впливати на психіку дитини, проводити коригуючі мистецькі заняття без глибокого знання процесів, що впливають на її поведінку. Послідовне та періодичне спостереження, спеціалізовані заняття та ігри допомагають вивчити емоційно-вольовий та інтелектуальний потенціал дитини, дозволити розвити і сформувати  рухову сферу пластичної інтонації учня  з органічною нервовою патологією.

Дитина із ДЦП дуже важко вживається в суспільне життя. Дуже важливо, щоб  дитина із задоволенням і вдячністю пам’ятала роки навчання в мистецькому навчальному закладі.  Але якщо поряд з нею кваліфіковані педагоги, цей шлях до дорослого життя вона пройде швидше та з більшими придбаннями.

 

9. Література

 

1.Беземчук Л. Пластичне інтонування як вид творчої діяльності на уроках музичного мистецтва в школі / Л. Беземчук // Техніка Е. Жак-Далькроза як засіб творчого самовираження особистості майбутнього вчителя мистецьких дисциплін: матеріали міжнародного науково-практичного семінару. – Умань : Візаві, 2013. – С. 15-18.

2.Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: монографія / А. А. Колупаєва. — К. : Самміт-Книга, 2009. — 272 с. : іл. — (Серія «Інклюзивна освіта»).             

3.Куненко Л. О. Інтегрована спрямованість змісту освітньої галузі ―Мистецтво‖ для дітей з порушеннями зору / Л. О. Куненко // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. / за ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. – К.: Наук. Світ, 2004. – Вип. 5. – С.124-127.

4.Ленной Ю. О., Поземірова Н. М.  Комплексна реабілітація дітей з ДЦП в умовах навчально-виховного закладу//Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України: Матеріали VI Всеукр. конф.- Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2005.- С.230-234

5. Сак Т. В.  — К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2011. — 168 с.— (Серія «Інклюзивна освіта»).

6.Таранченко О. М. Інклюзивна школа: особливості організації та управління.  Загальні принципи здійснення адаптацій та модифікацій навчально-виховного процесу.  Врахування відмінностей  розвитку  та  навчальної  діяльності  дітей з особливостями психофізичного розвитку в процесі навчання.//Навчально-методичний посібник. — К.: ФО-П Придатчен- ко П. М., 2007.

7. Таранченко О. М. Стратегія сучасного викладання: надання підтримки учням з особливими потребами в умовах інклюзив- ного навчання / О. М. Таранченко // Початкова школа. — 2013. — № 4. — С. 51–55.

8.Засенко В. В. Сучасні проблеми теорії і практики навчання дітей з особливими потребами. [Електроний ресурс]. / В. В. За- сенко. — Режим доступу: http://canada-ukraine.org/ukr_ Journal_V1.htm

9.Стратегії викладання в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник / Данілавічютє Е. А., Литовченко С. В.; [ за ред. А. А. Колупаєвої]. — К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. — (Серія «Інклюзивна освіта»).

10.Індивідуальне оцінювання навчальних досягнень учнів з особ- ливими освітніми потребами в інкл. класі: навч. курс та наук.-метод. посіб. / 32.             

11.КОРЕКЦІЯ РОЗВИТКУ. КОРЕКЦІЙНА РИТМІКА/ підготовчий,                            1-4 класи //Укладачі: Гладченко І.В., кандидат педагогічних наук, ст. наук. співробітник лабораторії олігофренопедагогіки; Шепічак О.О., вчитель-дефектолог Бориславської спеціальної загальноосвітнньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей з вадами опорно-рухового апарату.  file:///C:/Users/user/Desktop/Секція інклюзії15-14.-korekczijna-ritmika.pdf