Значення розвитку швидкості
Швидкість – це здатність людини виконувати рухи за мінімальний час. Швидкість багато в чому залежить від сили – в легкій атлетиці дуже важливими є швидке застосування сили.
Швидкості рухів сприяють еластичні м’язи, які можуть скорочуватися дуже швидко і з великою силою. Наприклад, під час бігу на швидкість, необхідна часта зміна різних рухів. Тут дуже важливо вміти розслабляти м’язи , давати їм короткочасний відпочинок під час активної роботи. Тривалість бігових вправ на швидкість не повинна перевищувати 5- 6 сек.
РОЗВИТОК ШВИДКОСТІ
Здатність швидко виконувати рухи - одна з найважливіших якостей легкоатлетів, навіть тих, у яких ця якість не є провідною.
Високий рівень швидкості дозволяє їм легше виконувати менш швидкі рухи, що сприяє розвитку витривалості в роботі. Оскільки швидкість рухів у легкоатлетів завжди пов'язана з проявом значної сили, цю якість часто називають швидкісно-силовою.
Швидкість рухів школяра в першу чергу визначається відповідною нервовою діяльністю кори головного мозку, що викликає напругу й розслаблення м'язів та спрямовує й координує рух. Швидкість значною мірою залежить від досконалості спортивної техніки, сили та еластичності м'язів, рухливості суглобів, а в тривалій роботі — й від витривалості спортсмена. Отже, поліпшення зазначених компонентів визначає розвиток швидкості рухів
спортсмена.
Значно поліпшити швидкість можна насамперед розвитком сили м'язів за рахунок збільшення їхньої маси і, головне, підвищення здатності проявляти якнайшвидше дуже великі зусилля. Для розвитку цієї якості корисні спеціальні силові вправи, у тому числі й з обтяжувачами.
Швидкість рухів можна підвищити завдяки найефективнішому використанню еластичної властивості м'язів: попередньо оптимально розтягнутий м'яз скорочується з більшою силою й швідкістю. Отже, слід застосовувати спеціальні вправи на розтягування розслаблених і напружених м'язів.
У певних видах легкої атлетики гранично швидкий темп потрібно підтримувати протягом деякого часу. Для цього необхідна спеціальна витривалість. У той же час поліпшення витривалості дозволяє атлетові досягти ще більшої швидкості рухів.
Дуже важлива для швидкості поставлена техніка перегонів, стрибків або метань. Тут особливу роль відіграє вміння виконувати швидкі рухи вільно, без зайвого напруження м'язів, розслаблюючи їх, коли вони не повинні працювати, А це досягається багаторазовим повторенням основної вправи свого виду легкої атлетики при зусиллях нижче максимальних — на 0,7—0,9 максимуму (від 1). Тисячі повторень зроблять навичку досить міцною, яка не піддається умовам зовнішнього середовища (змагальні емоції, передстартове збудження, вплив супротивника тощо).
Нерідко у школярів розвиток швидкості припиняється через те, що під час тренувань не застосовуються необхідні засоби та методи, які ведуть до подальшого розвитку якостей, насамперед сили, а також до вдосконалювання техніки. Часто на уроках створюються умови, коли гранично швидкі рухи стають однотипними і виконуються в одному й тому самому ритмі. Особливо це стосується циклічних рухів. У результаті багаторазових повторень у одному й тому самому максимальному ритмі створюється звичність, автоматизація рухів, що ґрунтується на утворенні певного стереотипу в корі головного мозку. Це перешкоджає зростанню швидкості навіть у тому разі, коли рівень розвитку фізичних і вольових якостей підвищується. Школяр не завжди може розірвати рефлекторні зв'язки, що утворилися, змінити динамічний стереотип і перейти на новий, швидший темп.
Щоб зламати сталий динамічний стереотип, підвищити верхню межу зони рухливості навички й у результаті поліпшити швидкість рухів, треба неодноразово виконувати рухи якнайшвидше, проявляючи значні вольові зусилля. Слід використати полегшені умови, які дозволяють виконувати стрибок, біг або метання з максимальною швидкістю рухів (наприклад, метальникам тренуватися з полегшеними снарядами, що дозволить робити кидок швидше). Щоб перевищити звичну швидкість відштовхуванні в стрибках, треба багаторазово виконувати стрибки із граничними вольовими зусиллями, з максимальною швидкістю відштовхування, використовуючи повну довжину розбігу у звичайних умовах і вкорочену на похилій доріжці (нахил 2—3° з горизонтальною ділянкою для останніх чотирьох кроків розбігу).
Швидкість відштовхування при стрибку у висоту можна підвищити, долаючи граничні висоти і перевищуючи їх. Але часте стрибати з такою метою не можна — з'являється нервове стомлення. Тому значно частіше й у більшому обсязі треба застосовувати спеціальні стрибкові вправи, відштовхуючись із максимальним зусиллям, дотягуватися до гілки дерева, до підвішеного предмета тощо. Якщо стрибунові вдається у стрибку торкнутися предмета, то його слід підняти трішечки вище й продовжувати так робити далі.
Для підвищення швидкості рухів бігунів на короткі дистанції слід використовувати груповий метод проведення занять. При спільних стартах, прискореннях і бігу на відрізках у спринтерів з'являється прагнення прискорити рухи, досягти ще більшої швидкості. З цією ж метою треба широко застосовувати гандикап (біг з форою). Бігунам корисно тренуватися у полегшених умовах, які дозволяють виконувати рухи зі швидкістю, що перевищує досягнуту. Для цього використовуються: біг з укороченими кроками, біг із прискоренням, біг по похилій доріжці (нахил 2–3°); «викидання» зі старту за допомогою розтягнутих гумових шнурів.
Перевищити сталу максимальну швидкість рухів або швидкість перегонів можна також за допомогою голосних прискорюваних ритмічних звуків, у темпі яких спринтер прагне втримувати частоту своїх кроків. Дуже корисно виконувати біг, у тому числі й із прискоренням, під спеціально написану або підібрану музику.
Кілька повторень найшвидшої вправи викликає у школяра нові відчуття, позитивну психічну налаштованість і впевненість у можливості підвищення граничної швидкості. Якщо після цього він у 1—2 спробах перевищить сталий рівень швидкості й у звичайних умовах, то досягнення стабільності в цьому залежить лише від кількості повторень найшвидших рухів, насамперед у полегшених умовах, а також у звичайних.
Вправи для розвитку швидкості
|
1. Біг в упорі стоячи в максимальному темпі протягом 6 – 10 с. |
|
2. Рухи руками, як під час бігу, в максимальному темпі протягом 6 – 10с. |
|
3. Дріботливий біг з переходом на швидкий. |
|
4. Повторний біг з прискоренням. Інтервали відпочинку – 1 – 2 хв. |
|
5. Повторний біг з ходи. Інтервали відпочинку – 3 – 6 хв. |
Вправи для розвитку швидкості
1. Повторний біг на 30-60 м
Методичні вказівки. Кількість повторних пробіжок може бути різною. Вона залежить
від того, як швидко атлет пробіжить дистанцію у відповідній йому манері.
2. Вистрибування на висоту 60-70 см та зіскок з неї.
3. Біг з гантелями.
4-5. Стрибки через скакалку.
6-7. Передача м’яча в колону.
8. Випади вперед.
9. Махи ногами вперед назад.
10. Акробатичні вправи.
11. Біг на місці з амортизатором.
12. В положенні «стійка на лопатках» робити рухи ногами «велосипед».
13. З положення лежачи кидки м’яча у ціль.
14. Серійні стрибки через перешкоду.