Опис досвіду роботи на тему : «Розвиток соціальної компетентності молодших школярів на уроках методом ігрової діяльності »

«У грі немає людей серйозніших, ніж малі діти.                 Граючись, вони не лише сміються, вони ще й глибоко переживають» В.О.Сухомлинський

Актуальність досвіду. Сьогодні, коли відбуваються зміни і модерні-зації в області освіти, особлива увага звернена на роль школи, як організа-тора освітнього середовища для розвитку особистості. Функція школи - це  не тільки навчання і виховання, але і соціалізація школяра, формування життєвої компетентності, розвиток соціальних значимих якостей особистості.

Актуальним  питанням на даний час є формування компетентності дитини. Це не тільки володіння нею певним багажем знань, а й уміння їх осмислити, використовувати, самостійно поповнювати, збагачувати власним досвідом. В українській освіті існує велика різноманітність методів, програм, технологій навчання. Більшість із них віднесена до одного з двох принципових підходів: традиційного та розвивального. Розвивальний підхід базується на теорії навчальної діяльності Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова і втілює ідеї про вагому роль випереджаючого навчання у розвитку психіки і про залежність результатів розвитку від змісту й способу організації навчальної діяльності. Результати досліджень  науковців дають змогу констатувати, що одним із ефективних засобів формування основ життєвої компетентності молодшого школяра є створення умов для інтеракції учнів не тільки в позаурочний час, а й у процесі засвоєння навчального матеріалу на уроках. Учень починає набувати її ще в школі завдяки навчально-пізнавальній діяльності, формуванню ставлення до різних видів діяльності, і продовжує удосконалювати її в процесі своєї життєдіяльності.

Теоретичною основою досвіду є  наукові дослідження вчених Д.Ельконіна Л.Виготського, О.Запорожець Р.Жуковської,  Н.Кудикіної, В.Менджерицької, О.Усової , С.Русової. Наполегливо працюють у напрямі цієї проблеми відомі вчителі – новатори М.Гузик , Ш.Амонашвілі, С.Ільїн, В.Краковський, С.Лисенкова.

Практична значимість досвіду полягає у використанні  різних  інтерактивних технологій, які дозволяють  підвищити якість педагогічного процесу, рівень навчальних досягнень, забезпечують комфортність, емоційну задоволеність.

Основна ідея досвіду - формування особистості, яка буде здатна отримувати глибокі знання,вільно орієнтуватися, самореалізовуватися , самостійно приймати правильні, морально-відповідальні рішення в умовах мінливого світу.

Технологія досвіду містить у собі великий арсенал різнонаправлених методів, форм, прийомів навчальної та ігрової діяльності вчителя та учнів на уроці та в позаурочний час.

Технологія досвіду сприяє рішенню наступних проблем:

- підвищення ефективності уроку, як основної одиниці навчально-виховної діяльності;

- створення на уроках умов для отримання задоволення від навчання та бажання вчитися;

- активізація навчальної діяльності учнів на уроках

- особистісна спрямованість навчання і виховання

- розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Я вважаю, одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри .

Готуючись до уроку я завжди чітко продумую послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.

Використовую в навчально – виховному процесі більше активних, інтерактивних, зокрема й ігрових методів як методів формування різних компетентностей молодших школярів. Адже, гра створює позитивний емоційний фон, де всі психічні процеси, відбуваються найактивніше. Найбільшу увагу приділяю аналізу гри, її значення у формуванні тих чи інших компетентностей дітей молодшого шкільного віку. Ігри сприяють підвищенню рівня досягнень учнів, формування досить широкого кола компетентностей.

Ігрові завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра , увагу, ініціативність. Робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. Самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

На думку С.А. Шмакова, як феномен педагогічної культури, гра виконує такі функції:

 1) функція соціалізації; формування дидактичної компетентності педагогів дошкільної та початкової освіти ;

2) функція міжнаціональної комунікації;

3) функція самореалізації дитини у грі як «полігоні людської практики»;

4) комунікативна функція гри;

5) діагностична функція;

6) терапевтична функція.

7) функція корекції;

8) розважальна функція гри.

На уроках читання для розвитку комунікативних вмінь теж використовую цікаві ігрові завдання та вправи.

 Наприклад, для розвитку уваги і швидкості читання : 
«Добери риму». 
 Діти шукають у вірші слова, які мають співзвучну кінцівку до слів: Україна, вперше, збагне, небокрай, незглибимий 
«Знайди пару». 
 Діти переглядають вірш і знаходять пари до слів: перше, рідній, зелений, коханий, тополиний, гне, почує, шумить, одкривається (до дієслів – слова, на дію яких вказують; до прикметників – слова, ознаку яких вони виражають). 
 На розвиток фонетичного слуху іноді використовую таку вправу-гру «Впіймай на гачок»
 Учитель називає однакові слова, а серед них таке, що відрізняється лише одним звуком. Діти повинні назвати це слово («спіймати на гачок») і запам’ятати. 
Лети – лети – лети – мети – лети. 
Кулак – кулак – кулак – кулик – кулак. 
Комашка – ромашка – комашка – комашка.

 
  Використовуючи ігри я переконався, що саме в в них розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять.

Для розвитку усного та письмового спілкування я використовую такі методи та види роботи: розігрування діалогу, монологу у процесі проведення сюжетно-рольових ігор „Інтерв’ю”, „У продуктовому магазині”, „Телефонна розмова”  , інсценування казок, відтворення діалогів у особах.

Під час гри діти вільніше, ніж за будь-якої іншої діяльності, ставлять цілі, реалізовують їх, аналізують результати. Граючись, вони виступають суб’єктами ігрового процесу, його активними творцями, спроможними впливати на буття, постійно самовдосконалюючись. Найактивніше використання ігрової діяльності в навчальному процесі молодших школярів просто необхідне; її використання дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчальної праці. При цьому непомітно для себе дитина «втягується» у навчальну працю, пізнає її радість.

Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дітей цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності й до того ж серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність у їх виконанні».

Навчально - виховний процес будую відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, щоб зростала їх самостійність і творча активність. В досягненні цієї мети мені допомагає використання інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками. Робота в парах, групах дає змогу кожному учневі відчути радість спілкування, перемоги, піднятись на вищу сходинку знань. Саме інтерактивні методи «мікрофон», «позначка», «кубування», «сенкан», «незакінчене речення», «асоціативний кущ» дають змогу під час проведення уроків розвитку зв’язного мовлення створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне мовлення, характер дитини. 

На мою думку, навчатися граючись дитина може з допомогою ейдетичних ігор.

Головною помічницею інтелекту вважають уяву. За Д.Б.Ельконіним, уява поєднується з мисленням. Вершина уяви і фантазії – творчість – важлива помічниця інтелекту, вищий прояв активності людини, здатність створювати щось нове, оригінальне.

Використання ейдетичних прийомів сприяє розвитку пам'яті, уяви, творчого мислення та вміння швидко і точно відтворити отриману інформацію. Тож учні мають можливість відчувати себе впевнено у вирі інформації, яку вони отримують під час навчання.

Методи ейдетики спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення одержаних знань. Адже завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання.

Завдяки цим методам знання засвоюються набагато краще, адже вони розраховані не на запам'ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та її вирішення.

Серед головних методів ейдетики вирізняють метод «Уявний мультик» (ланцюжковий метод) , метод Цицерона  (метод місць),   метод Аткінсона (піктограми),  метод парадоксальних перетворень(руйнування звичних образів і перетворення у незвичайні),  метод «Зміна настрою».

На уроках  я часто використовую піктограми-малюнки для засвоєння написання словникових слів. Орфограми, які «ховаються», учні самостійно знаходять в малюнку, запам’ятовують і записують словникове слово. Тобто, засвоєння інформації, навчального матеріалу відбувається без напруження, а, навпаки, із радістю і задоволенням.

Наведу кілька прикладів для асоціативного запам'ятовування наголосу в словникових словах.

1.Вчимо напам'ять вчасно,

   Співаєм всі виразно.

2.Коли співається нота,

   Заходим у ворота.

           3.Фартух захищає нас від мух.

           4.Дзиґа на одній ніжці дрига.

           5.У книзі папір не три до дір.

           6.Дивіться, парасолька,

           Зраділа вся квасолька.

Ейдетика полегшує засвоєння інформації, скорочує час виконання домашніх завдань, підвищує інтерес дітей та їх успішність, тренує пам'ять.

Пропоную пограти на уроках з учнями 1-го класу в ігри, які розвивають фантазію та пам’ять, вчать невимушено мислити і створювати образи.

1. Гра «Запитайка» (на підвищення  рівня  розвитку інтелектуальних здібностей. )

У  якості матеріалу до гри можна використати будь  –  який сюжетний малюнок, що  має  проблемний  зміст.  Молодшим  школярам  пропонується  ставити  вчителю питання  про  все,  що  учень  хоче  дізнатися.  Якщо  вчитель  не  може  відповісти,  то виграє учень. Після цього корисно запропонувати йому скласти невелике оповідання за цим малюнком. При цьому слід звернути  увагу, на які питання дитина дала сама відповідь, а на які ні. Визначається також характер питань, їх чіткість, осмисленість.

 2. Дидактична гра  «Впізнай по голосу» (урок природознавства)

 Молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією «голосів» природи мають визначити, який природний об'єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварини, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів диференціювати звуки природи.

3. Гра «Висновки» » (на підвищення  рівня  розвитку інтелектуальних здібностей. )

Треба вирішити задачу, зробити порівняльний аналіз.

Сергій  старший  за  Олену,  а  Олена  старша  за  Миколу.  Хто  найстарший,  хто наймолодший з дітей?

4. «Добери риму». ( урок читання )
Діти шукають у вірші слова, які мають співзвучну кінцівку до слів: Україна, вперше, збагне, небокрай, незглибимий 

5. Впіймай на гачок» (розвиток фонетичного слуху)
Учитель називає однакові слова, а серед них таке, що відрізняється лише одним звуком. Діти повинні назвати це слово («спіймати на гачок») і запам’ятати. 
Лети – лети – лети – мети – лети. 
Кулак – кулак – кулак – кулик – кулак. 
Комашка – ромашка – комашка – комашка. 
6. Гра фігури і образи (на уроці образотворчого мистецтва)

Діти на дошці розглядають різні силуетні форми і запам’ятовують. Дошку закривають і діти малюють те, що запам’ятали. Звіривши результати виконаної роботи у дітей, ці фігури необхідно перевести в незвичайні образи, тобто «оживити». Дітям пропонують ще раз розглянути і запам’ятати «живі образи». Дошка закривається, діти зображують образи, які запам’ятали. Результат порівнюють з попереднім. Після цього, можна запропонувати дітям на певний час стати чарівниками і зруйнувати «живі образи», перетворивши їх на інші з допомогою «чарівного олівця-малювця» або просто змінити деякі  їх елементи.

Часто в своїй роботі  використовую методику розвитку критичного мислення. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, направити увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення.

Науково-теоретичні основи досвіду

Успішність і ефективність формування компетентностей молодших школярів залежать від форм і методів організації навчально-виховного процесу.

На думку вчених (Д. Десятов ,Т. Воропай,  В. Дороз, О. Пометун, Л. Терлецька.) однією з таких є технологія розвитку критичного мислення. Мета технології – розвиток мислительних навичок учнів, необхідних не тільки в навчанні, але й у повсякденному житті (вміння приймати виважені рішення, працювати з інформацією, аналізувати різні аспекти явищ тощо).

Критичне мислення – це процес розгляду ідей з багатьох точок зору, відповідно до їх змістових зв’язків, порівняння їх з іншими ідеями.

«Критичне мислення» почали активно застосовувати лише у 70 роках ХХ століття. Та дослідники цього поняття знаходять його коріння ще у роботах таких мислителів, як Платон, Аристотель, Фома Аквінський, Дж. Міль, Б. Рассел та К. Поппер.

Проте справжнім широко визнаним «батьком» сучасних традицій у дослідженні «критичного мислення», за словами американського науковця Алека Фішера, є Джон Дьюї. Джон Дьюї зазначає, що природні здібності потребують певного виховного впливу, цілеспрямованих зусиль, щоб перетворитися у навички критичного мислення.

Основні етапи уроку критичного мислення:
1. Розминка (створення сприятливого психологічного клімату на уроці).

2. Обгрунтування навчання (постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми та предмета в цілому).
3. Актуалізація (зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку).
4. Усвідомлення змісту (знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте розуміння).
5. Рефлексія (критичний момент уроку)
- учні переробляють нові знання на власні;
- запам’ятовують матеріал, так як розуміють його;
- активно обмінюються думками.
Основними стадіями у критичному мисленні є
«Виклик – Осмислення – Роздуми»
 

Методичні прийоми. Парна-групова робота,стратегія «Мозковий штурм», стратегія «Взаємні опитування», стратегія « Мікрофон»,  « Джигсоу-1» , взаємонавчання.

Приклади реалізації прийомів. Учні ставлять запитання, на які б хотіли отримати відповіді; 3-5 ключових слів виписую на дошці, пропоную зробити припущення щодо їх значень; на дошці записую слово або фразу – скласти «асоціативний кущ».

Для запам'ятовування нових незрозумілих слів або при вивченні нової букви,  використовую метод послідовних асоціацій. Наприклад, на уроці навчання грамоти, під час вивчення літери « ґе», діти знайомляться з великою кількістю вперше чуваних для них слів: ґанок, ґаздиня, ґердан, ґудзики, аґрус, ґедзь, ґуля, ґвалт, ґрати. Пропоную їм скласти послідовну і яскраву розповідь, використовуючи подані слова. Для більш простого запам'ятовування наданих слів цю розповідь складаємо разом.

«Вийшла одного ранку на ґанок ґаздиня в новому ґердані, в сорочці з ґудзиками. Вона їла аґрус. Раптом підлетів ґедзь і вкусив її. Відразу на руці вискочила ґуля. «Ґвалт!» - закричала ґаздиня. « Треба його зловити і посадити за ґрати.» Ця методика одна з найпростіших та зручних у використанні, тому легко засвоюється дітьми.

Стратегія «Джигсоу-1». Учні об’єднуються у постійні групи . Кожен учень має певний номер. Текст поділяю на логічно завершені частини. Кожна частина вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі. Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів ( експертів з іншої частини) повинна сприйняти весь текст в цілому.

Використовуючи стратегії на уроці, я стараюся забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Результативність роботи вчителя

Мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку прийшла до висновку, який приближається як вірний і іншими членами колективу, і вчителем.

В моїй роботі головною метою  є зацікавлення учнів та пробудження їх до жаги знань. Я вважаю і сподіваюсь, що  завдяки ігровим методам  навчання буде  приносити учням  щастя, радість та задоволення.

Мій хоч і невеликий досвід свідчить про те , щоб хоч які інноваційні технології ми не використовували , досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби . Кожен викладач має свої методи та прийоми ,особисто мені допомагають стратегії технології розвитку критичного мислення , завдяки їм учні можуть  виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.

Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

Висновки

Таким чином , успішність і ефективність формування компетентностей молодших школярів залежать від форм і методів організації навчально-виховного процесу.

Актуальним  питанням на даний час є формування компетентності дитини. Це не тільки володіння нею певним багажем знань, а й уміння їх осмислити, використовувати, самостійно поповнювати, збагачувати власним досвідом.

Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри .

Ігри сприяють підвищенню рівня досягнень учнів, формування досить широкого кола компетентностей.

Я вважаю, саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять.

У ході інтерактивного навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу ситуацій і відповідної інформації, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми.

Стійка динаміка якості знань учнів є підтвердженням ефективності впровадження досвіду та обґрунтовує доцільність використання інтерактивних методів для формування компетентної особистості.

                                Список використаної літератури

1. Блонский П. П.  Развитие мышления школьника [Текст] /  П. П. Блонский. – М.: Педагогика, 1935. – 205 с

2.     Виготський Л.С. Розвиток психічних функцій [Текст]:  /  Л. С.Виготський – М.: Педагогіка, 1960. – 214 с.

3. Давидов В.В. Проблеми навчання [Текст] /  В.В. Давидов. – М: Просвещение, 1972. – 212 с.
4.  Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології [Текст]: навч. посіб. /  І. М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с
5. Ельконін Д.Б. Психологія навчання молодшого школяра [Текст] / Д.Б. Ельконін. — М.: Знание, 1974. – 64 с.
6. Кларина М. В. Образовательные возможности игры  [Текст] /  М.В. Кларина М. В. – М.:  Сов. педагогика, 1985. – № 3. – С. 12-15
7.   Крутецький  В.А.  Психологія  навчання  і  виховання  школярів [Текст]   /  В.А. Крутецький –  М.:  Просвещение
8. Лeрнeр И.Я. Дидaктичeскиe oснoвы мeтoдoв oбучeния  [Текст]  / И.Я.Лернер. – М.: Пeдaгoгикa, 1981. – 185 с.
9. Маркова А.К. Мотивація навчання і її виховання у школярів [Текст]   / А. К. Маркова. – М.: Педагогіка, 1983. – 65 с
10.  Мухіна В.С. Шестирічна дитина в школі [Текст]   / В.С. Мухіна. – М. [Текст] : Просвещение, 1986. – 268 с.
11.  Непомнящая Н. И. Игра и творчество как формы жизни личности [Текст]  / Н.И. Непомнящая. – М: Развитие личности. –2001. – № 7.  – 19 с.
12.  Никитин Б. П. Ступеньки творчества или развивающие игры [Текст]:   Никитин Б. П. – М., 1991. – 210 c.
13.  Селевко Г.К. Сучасні освітні технології [Текст]  / Г.С.  Селевко . – М.:        Народна освіта,1998. – 58 с.
14.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям [Текст]   /  В. О.Сухомлинський . – К. : Рад. школа,1974.–286. – С. 5.

15.Формування дидактичної компетентності педагогів дошкільної та        початкової освіти: збірник науково-методичних праць [Текст]  / за заг. ред. В.Є. Литньова, Н.Є. Колесник, Т.В. Наумчук. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2015. – 648 с.

16. Щукіна Г.І. Мотивація навчання  [Текст]  / Г.І. Щукіна Г. І. – М.:       Наукова освіта,   1980. – 243 с.