Розвиток творчих здібностей учнів на уроках історії через гру. Із досвіду роботи.

                                                                                                             Карюхіна І.Л.

         Розвиток  творчих  здібностей  учнів  на уроках історії через  гру.

                                                                       Із досвіду роботи.

 Робота містить методичні прийоми, які вчитель може використовувати                        для розвитку творчих здібностей учнів через гру на уроках історії та        правознавства .

Сучасне XXI століття висуває нові вимоги  до  освіти, однією з яких є підготовка  людей активних, самостійних, творчих, здатних адаптуватись до стрімких змін. Ні в кого не виникає сумніву, що прогрес цивілізації залежить виключно від людей обдарованих.

 Вивчення історії справа дуже не проста, складна, необхідна. Майбутнє держави залежить від рівня освіченості та вихованості її громадян, а історія це наука, яка формує світогляд, життєву позицію. Історія вчить мислити, заставляє аналізувати,  формує громадянина, виховує, переконує.

Багато років вчені працюють над проблемою :  „ Гра як форма організації навчальної діяльності та розвитку творчих здібностей учнів на уроках історії".

Актуальність теми дослідження у сучасній системі освіти сприяла рішенню ряду завдань :  навчання учнів за допомогою застосування нетрадиційних форм; висвітлено методику нетрадиційних форм навчання учнів загальноосвітньої школи на уроках історії.

Об'єктом дослідження тут виступає гра, як двохстороння діяльність учнів та вчителя, її організація та змістовне проведення.

Предмет дослідження  -  безпосередньо сам процес гри та її навчально-виховна роль на уроках історії України, всесвітньої історії  та правознавства.

Що стосується історіографії даної проблеми, то можна сказати, що вона досить строката.У сучасній методиці існують різні підходи до визначення дидактичного статусу учбових ігор.

 Одні дослідники відносять учбову гру до засобів навчання (М.У. Короткова, Ю.Й. Поліщук), інші - до методів навчання (А.М. Айламазьян, А.І. Колмаков), треті (У.Я. Оберман, Ельконін Д.Б.) вважають гру формою навчання. Методологічною основою процесу створення і використання учбових ігор є праці дидактів М.В. Кларіна, Б.Д. Ельконіна, Л.С. Виготського, Е.А. Аркіні, Д. Це питання мене зацікавило дуже давно, ще на початку моєї педагогічної діяльності,  тому, що гра має надзвичайно багаті можливості, бо дозволяє кожній дитині відчути себе суб'єктом життєдіяльності, виявити і розвинути свою особистість.

"Історія є священна книга всіх часів і народів, головна і необхідна" - так вважав Карамзін. [1;С.1].

Яким повинен бути урок, щоб історія як наука виконала всі ці завдання? Як навчити дитину бути успішною? Як  розвинути  творчі здібності дитини?                    Як зробити уроки цікавими? На ці питання вчитель шукає відповіді все своє життя.

На уроках історії особистість вчителя  має дуже велике значення.  Особистість вчителя , його ерудиція виховує більше ніж всі підручники, засоби і методи навчання. Урок не повинен залишити учня байдужим, урок повинен навчити учнів здобувати знання, навчити працювати, застосовувати їх на практиці. Урок повинен бути творчим. Як досягти цієї мети? Всі роки роботи в школі я   працювала над  методичними проблемами , які розвивали творчі здібності учнів:     " Активізація розумової діяльності на уроках історії та правознавства",                           " Розвиток творчих здібностей учнів на уроках історії та правознавства".

Дитина повинна  відчувати, що навчання це радість, радість відкриття, а не тільки   обов'язок. У кожної дитини від природи є здібності, а розвинути їх завдання вчителя. Ще Б.Шоу говорив:  "Єдиний   щлях до знань - це діяльність". Вважаю, що найбільше допомагає в цьому на уроках історії - гра.

А.С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання. [2;С.23-25].

 Ігрова позиція - могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шаталов зазначає “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабною, нестандартною”.[3;С.34-37]

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання  навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності…”.[4;С.22-27].

Ще понад дві тисячі років тому грецький філософ Платон твердив про неприпустимість насильницького викладання наук дітям і бачив переваги гри: „Жодну науку вільна людина не повинна вивчати як раб. Тому потрібно не по насильницьки викладати дітям науки, а через гру, тоді ти краще побачиш хто до чого схильний"[5;С76-78].

Тож ,  і письменники, і педагоги, і філософи, і вчителі історії, звичайно, розуміють, що лише гра  найкращий, найцікавіший  метод навчання на уроках історії, правознавства, громадянської освіти, художньої культури та інших...

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри  у  дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує,орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

Під час гри розкриваються можливості і здійснюються бажання. Головний закон усіх змін в житті - творчість. Тільки творчість виправдовує буття людини і наповнює змістом її життя. Гра - це творчість і праця.  Захопившись, діти не помічають, що вчаться, орієнтуються в незвичайних ситуаціях. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.   В грі всі діти займають активну позицію.

Гра дарує дітям радість і захоплення, пробудження у душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

На мою думку, ігровий елемент в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл найдоречніше було б використовувати в 5-9 класах, так як це повністю відповідає віковим та індивідуальним особливостям учнів, але в старших класах , це також можливо.

Так в 6 класі, коли вивчаємо стародавню  історію, я проводила ігри                                             " Стародавній Єгипет", "Дар Нілу", "Стародавня Греція проти Стародавнього Риму".

В 7  класі історична гра " Київська Русь" викликає багато емоцій у дітей: це і вікторина, і елементи спектаклю, коли на сцені "монах Нестор",  робота з поняттями, історичними  образами,  вивчення історичної літератури про Русь-Україну.

Коли вивчаємо культуру Відродження часто використовую гру - мозаїку,                      пазли - коли діти повинні скласти з шматочків паперу картину великих художників.

Історична гра, квк  " Подорож по Русі-Україні" також подобається дітям, вони з великим задоволенням готують домашнє завдання " Моя подорож  землями Київської Русі". Театралізоване  дійство, коли діти  в костюмах розповідають про свої землі, про культуру, звички, про зустріч з цікавими людьми. На такому уроці є дух боротьби, змагання, азарт і  прагнення до перемоги.

В 8 класі  була дуже цікава гра " Запоріжжя вірні сини". Використовували  різні види роботи: вікторину;конкурс " Вгадайте по опису історичного діяча"                                  ( робота з історичною літературою); робота з основними поняттями, кросвордами, портретами історичних діячів; " Вгадай подію"(  з історичної депеші видалені деякі слова, або речення, необхідно вгадати подію та заповнити пропуски), загадки.

В 9 класі, на уроках правознавства дітям  подобається гра "Вибори Президента". Діти вивчали Конституцію України, закон " Про вибори Президента", писали передвиборні програми, листівки,  зустрічались з виборцями, проводили опитування в мікрорайоні, приймали участь в конкурсах на знання державної мови, історії України, вміння працювати з аудиторією. Така робота була дуже важлива  для учнів, бо в школі є шкільна  республіка, щорічно вибирають президента шкільної республіки.

В старших класах використовую лише  елементи гри, бо уроки повинні бути більш серйозніші.

Так  в  10-11 класах  використовую дуже популярну   форму - дебати.  Так  на дебатах ми обговорювали питання  " Смертна кара". Учні вивчали це питання в літературі, в засобах масової інформації, провели соціологічне опитування серед учнів, батьків, жителів міста, зробили діаграми, провели колективне засідання учнів школи, студентів електротехнічного технікуму, представників громадської  організації  "Успішна жінка" про право вибору. А вже потім проведені  дебати.

Урок -  гра - суд --   це коли дається всебічна оцінка діяльності історичних діячів або подій. Так, наприклад, проводила уроки "Суд інквізиції", "Суд історичної пам'яті. Іван Мазепа". Це цікаво, але складно, багато підготовки, діти самі не можуть підготуватись, потрібна постійна допомога. Вчитель не лише диригент, режисер, а й голова суду, він приймає участь в самому процесі уроку.

В 11 класі з вчителем української мови та літератури  проводили  бінарний урок ( історія України та українська література) - " Дисидентських рух 1960-1980рр в Україні. Друге розстріляне відродження".

Це був з історії України - узагальнюючий урок, з української літератури - випереджаючий урок. Для уроку історії  це були різні форми роботи: вікторина, робота з основними поняттями, батьками( провели та записали спогади батьків, дідусів, бабусь   про 60-80 рр. ХХ ст.). Для уроку  української літератури  це був усний журнал " Література шістдесятників": вчитель та учні познайомили присутніх з життям та творчістю письменників Василя Симоненка, Василя Стуса, Ліни Костенко, Дмитра Павличка.  Звучали вірші та пісні.

Ще люблю історичну екскурсію, використовую таку роботу на уроках, але частіше в шкільному музеї" Історії краю", де я керівник музею та гуртка                                    "  Музейна справа". У нас є лекторська група з учнів різних класів, які люблять історичне краєзнавство і проводять екскурсії для молодших школярів( і не лише нашої школи), для вчителів, батьків, гостей школи.

" Дитина це факел, який треба запалити" говорив Ф.Рабле і працювати над цим потрібно різними методами роботи, але історична гра підходить для цього найкраще.

Список використаних джерел.

1. Карамзін.Історія держави Россійської.  https://ru.wikiource.org>wiki>Том1>Передмова

2.Ельконін Д.Б. Психологія гри. М.1999р.

3. Шаталов В.Ф. Експеримент триває. М.1988р.

4. Ушинський К.Д. Дитячий світ. М.1963р.

5. Кларін М.У. Інноваційні моделі навчання в закордонних Вузах. М. 1989р.

6. Карнацевич В.І. Інтелектуальні ігри на уроках історії : з досвіду роботи. Історія України.(Шк. світ).- 2011р.

7. Коломієць С.Д. Методична імпровізація під час нестандартних ситуацій на уроці. Педагогічна майстерня /ОСН/ 2014р.

8. Биць М.М. Активізація творчих здібностей учнів на уроках історії  та правознавства. http://dorobok.edu.ua.

Карюхіна Ірина Леонідівна, вчитель історії та правознавства, вчитель вищої категорії, вчитель методист спеціалізованої загальноосвітньої школи  I-III ступенів № 8 з поглибленим вивченням англійської мови Новокаховської міської ради.

karuchina555@gmail.com

+380958651480