Рух афроамериканців США за громадянські права

11 клас всесвітня історія. Рух афроамериканців США за громадянські права.

План уроку1. Прояви етнонаціоналізму 2. Рух афроамериканців США за громадянські права. 3. Молодіжні виступи кінця 1960-х рр. Рух хіппі. 4. Проблеми Квебеку, Ольстеру, «баскське питання».

Терміни. Етнонаціоналізм — різновид націоналізму; на відміну від громадянського націоналізму (належність людини до нації визначається її громадянством), його прибічники вважають, що націю об'єднує спільна спадщина — мова, релігія, традиції, історія, кровна спорідненість тощо. Бітники — літературний і молодіжний рух у США середини 1950 — початку 1960-х рр. Його учасники проголошували добровільну відмову від облаштованого й забезпеченого життя, обирали бідність і жебракування, заперечували існуючу соціальну мораль. Сепаратизм (від лат. separatus — відокремлення) — рух, спрямований на відокремлення від держави частини її території та населення. Носіями ідей сепаратизму є переважно політичні партії, громадські та релігійні організації етнічних або конфесійних меншин. Найчастіше кінцева мета сепаратистських рухів — утворення на відокремленій території незалежної держави. Різновидом сепаратизму є іредентизм (від лат. irredento — незвільнений; такий, що перебуває під чужим владарюванням) — рух за відокремлення від однієї держави та приєднання до іншої.

Етнічний націоналізмформа націоналізму, в якому «нація» визначається з погляду етнічної приналежності. Етнічний націоналізм завжди включає в себе деякі елементи походження від попередніх поколінь і припускаються вимоги етнічного есенціалізму, тобто розуміння етнічності як сутності, яка залишається незмінною з плином часу. Центральна тема етнічних націоналістів в тому, що «.. нації визначаються спільною спадщиною, яка зазвичай включає спільну мову, спільну віру і загальне етнічне походження». 

Рух за громадянські права в США (50-60-ті роки ХХст.)ПРИЧИНИРасова дискримінація афроамериканців, особливо в південних штатах, політика сегрегації (відокремлення)Активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки участі в ІІ Світовій війні, залученню до міського життя. Зростання національно-визвольної боротьби в колоніальних і залежних країнах Африки й Азії

Розвиток подій. Перевага мирних методів боротьби. Бойкоти громадського транспорту чорношкірими американцями1957 р. - створення Конфедерації християнського керівництва Півдня, очолюваної баптистським священиком Мартином Лютером Кінгом, яка очолила боротьбу за громадянські права. Організація "рейдів свободи", "сидячих демонстрацій" проти расової дискримінації1950-тіРОКи

Мартін Лютер Кінг. Найбільш значною фігурою серед ідеологів цього руху став священик Мартін Лютер Кінг, лідер Конференції християнського керівництва на Півдні, відзначений за свої заслуги Нобелівською премією миру. Кінг був прихильником ненасильницьких дій. Під впливом боротьби чорних американців і змін, що відбувалися у світі, він прийшов до розуміння необхідності союзу негритянського народу і робочого руху як вирішальної умови успіху визвольної боротьби своїх співгромадян. Під керівництвом Кінга рух проти расизму оформляється організовано у виді "Конференції християнського керівництва на Півдні". У квітні 1968 у Мемфісі (штат Теннессі) Мартін Лютер Кінг убитий. Його поховання, в якому брали участь близько 150 000 осіб, перетворилося в політичну демонстрацію протесту проти сваволі відносно чорношкірого населення.

Розвиток подій. Похід на Вашингтон у 1963 – демонстрація на захист рівноправності чорношкірих американців – зібрав 250 000 учасників. На багатьох гаслах демонстрантів – вимоги ширшого доступу до праці. Поліція і національна гвардія жорстоко розправлялися з учасниками цих виступів, що вийшли з-під контролю негритянських організацій. Реакційні, расистські сили залякували біле населення погрозою негритянської революції в країні.1966р.-утворення партії «Чорні пантери», що виступала проти ненасильницької боротьби. У 1963-1968 під час розправ з демонстрантами, що домагалися дотримання прав людини для чорношкірого населення і протестували проти війни у В'єтнамі, було убито 220 чол. Від ненасильницьких форм боротьби чорношкіре населення перейшло до стихійних повстань, що охопили багато великих міст у десятках штатів країни. 1960-тіРОКи

Результати. У 1964 вступив у дію закон про заборону расової дискримінації в громадських місцях. У наступному році конгрес прийняв закон, що усунув найбільш істотні перешкоди при здійсненні чорними громадянами права на участь у виборах. Спеціальним законом у 1966 заборонена дискримінація при оренді житла. На даний момент у США права чорношкірих та білих є абсолютно однаковими.

Свідчення. Проаналізуйте уривок з виступу М. Л. Кінга. Які, на Вашу думку, етичні й моральні цінності та прагнення втілені в його словах? Хто ще з відомих Вам діячів ХХ ст. був прихильником ідеї ненасильницької боротьби за справедливість?«Я мрію, що колись... у Джорджії нащадки рабів зможуть сісти за один стіл з нащадками рабовласників. Я мрію, що колись штат Міссісіпі... перетвориться на оазу свободи й справедливості... Я мрію, що колись в Алабамі, штаті жорстоких расистів... темношкірі хлопці й дівчата візьмуться за руки з білими хлопцями й дівчатами, як брати й сестри. Я мрію». З виступу Мартіна Лютера Кінга 28 серпня 1963 р. у Вашингтоні (http://avalon.law.yale.edu/20th_century/mlk01.asp)Відео промови Мартіна Лютера Кінга 28 серпня 1963 р. (англ.): https://youtu.be/3v. DWWy4 CMh. E

Проблема Квебеку. Франкомовні громадяни Канади, які проживають переважно в провінції Квебек, становлять 27%населення країни і сповідують католицизм. Англоканадці становлять 44% населення і є протестантами. Саме англоканадці посідають провідне місце в усіх сферах життя країни, що призвело до напруження у відносинах. Суть проблеми ХАРАКТЕР: національно-релігійний та соціально-економічний

Прем'єр-міністр Канади П. Трюдо. П'єр Трюдо (1919—2000 рр.) — прем'єр-міністр Канади (20.04.1968-03.06.1979, 03.03.1980-30.06.1984). Франко-канадець (квебекуа) за походженням. Вивчав право, економіку і політичні науки в Монреальському університеті, Гарварді і Лондонській школі економіки, а також у Паризькому університеті. У 1968 р. був обраний лідером ліберальної партії, тоді ж він вперше став прем'єр-міністром Канади. П'єра Трюдо вважають «батьком» сучасної Канади, — зокрема її політики мультикультуралізму, двомовності, безкоштовної системи медичного забезпечення та відстоювання єдності країни. Старший син П'єра Трюдо — Джастін Трюдо — нинішній прем'єр-міністр Канади (з 04.11.2015). Особа в історії

Причини проблеми. Квебек-провінція з найвищим рівнем безробіття в КанадіДомінування англоканадців в економічному житті провінції. Середня заробітна плата франко-канадців була на 40 % нижчою, аніж у англо-канадців. Соціальна нерівність англо- та франко-канадців. Домінування англійської мови в освіті, культурі, соціально-економічному життіЗагроза насильницької асиміляції франко-канадців

Перебіг подій. У провінції з’явилися сепаратистські організації, які виступали за відокремлення Квебеку від Канади. Наприклад,1968р.-Квебецька партія(за вихід Квебеку з Канади. Деякі сепаратисти діяли терористичними методами. Найяскравішим проявом сепаратистських настроїв населення Квебеку став бойкот візиту британської королеви Єлизавети II в 1964 р. Частково проблему Квебеку намагався вирішити лідер ліберальної партії франко-канадець П’ер Елліот Трюдо. якого в 1968 р. було обрано прем’єр-міністром Канади. За його ініціативою в 1969 р. парламент ухвалив закон про надання французькій мові статусу другої державної на федеральному рівні. Значно більше франко-канадці в ставали державними службовцями. На потреби розвитку провінції почали виділятися додаткові кошти.1970р.- через теракти в провінції запроваджено надзвичайний стан на один рік, введені федеральні війська, проведені арешти націоналістів 1980р.- за відокремлення Квебеку від Канади на референдумі проголосувало 40% виборців

Проблема ольстеру. Суть проблеми1921р. – Ірландія поділена на Південну, що отримала статус домініону і в 1949р. проголосила себе незалежною Ірландською Республікою, та Північну, що залишилася в складі Британії з певним самоврядуванням.2/3 населення Ольстера (провінція в Півн.Ірл., центр м. Белфаст) – протестанти, нащадки британських колонізаторів, 1/3 – католики і прагнуть приєднатись до Ірландії.

Причини проблеми. Домінування протестантів в економічному життіСоціальна нерівність ірландців та англійців. ХАРАКТЕР: національно релігійний та соціально-економічнийІрландія(з 1949р. незал.)католики. Півн. Ірландія (ВБ)протестанти. Ольстеркатоликим. Белфаст

Основні події1968 р. - Сутички католиків і протестантів у Белфасті. Ірландська Республіканська Армія (ІРА) розпочала збройну боротьбу з британською владою.1969 р. - Загибель у конфліктах кількох тисяч чоловік, введення 30-тисячної британської армії.1972 р. - Пряме управління Ольстера з Лондона.1994 р. - Переговори уряду з ІРА про припинення тероризму.1998 р. - Повернення Ольстеру самоврядування. До північноірландського уряду увійшли представники політичного крила ІРА партії "Шин Фейн", протестантські представники.1999 р. - Автономія у сфері соціально-економічної політики, культури, охорони здоров'я, сільського господарства, правових питаннях. У віданні Лондона - податкова система і безпека. Виведена більша частина британських військ.

Протягом тридцяти років конфлікту загинуло понад 3500 чол.

Розгляньте фотографії. Яка, на Вашу думку, атмосфера панувала в період протистояння в Північній Ірландії?Повсякденне життя в Північній Ірландії. 1970-і роки

Баскський конфлікт. Збройний та політичний конфлікт в Іспанії між державою та баскськими сепаратистами, які прагнули здобути незалежність басків від Іспанії та Франції. Рух побудовано навколо сепаратистської організації ETA, яка з 1959 року розпочала компанію нападів проти іспанської адміністрації. У відповідь, вона була визнана терористичною організацією, а її діяльність заборонена іспанською, англійською, французькою й американською владою. Конфлікт відбувався на етнічних територіях басків, що є частиною Іспанії та меншою мірою на території Франції, де зазвичай був притулок для членів ЕТА. Він був найбільш тривалим насильницьким конфліктом в історії сучасної Західної Європи. Його іноді називають «найдовшою війною в Європі»

Країна Басків

Баскський конфлікт. У діяльності «ЕТА», як основного каталізатора в боротьбі за незалежність з іспанською державою, можна виділити чотири етапи: Перший етап (1968-1978 рр.), коли етарівці взяли курс на розгортання революційного руху проти франкізму, а потім зародження демократії, діючи за схемою «акція - репресія - акція». Передбачалося, що теракт провокує державу на репресії, які посилюють підтримку організації серед населення і дозволяють перейти до нових терактів, що викликає, у свою чергу, нову хвилю репресій. Підсумком повинна була стати революція. Другий етап (1978-1998 рр.) терористи визначали як «війну на виснаження». Убивства здійснювалися з метою тиску на владу, щоб їй не залишалося нічого іншого, як задовольняти пропоновані вимоги. Третій етап (1998-2003 рр.) почався після того, як терористи налагодили співпрацю з поміркованими націоналістами своєї автономної області в особі Баскської націоналістичної партії (далі БНП). Єдиний фронт радикальних і поміркованих націоналістів повинен був, на думку етарівців, значно посилити потенціал тиску на іспанську владу і збільшити шанси на успіх. Четвертий етап (з 2003 р. і до сьогодні) став періодом «пом’якшення». Він характеризується охолодженням у відносинах з БНП у діяльності бойовиків. Організація залишилася без чіткої програми дій.

ЕТА — одна з найстаріших терористичних організацій Європи, створена в 1959-му, як рух студентського опору. Молодь виступала проти диктатури генерала Франко та його намагань знищити культуру і традиції басків. ЕТА швидко переросла у воєнізоване угруповання і сформулювала мету — незалежність Країни Басків.  ЕТА вимагала державної незалежності для семи провінцій двох держав: 4 іспанських та 3 французьких — загалом більше 20.000 км² у західній частині Піренеїв. ЕТА використовувала терор — за понад 40 років своєї діяльності бойовики ЕТА вбили 860 людей і поранили тисячі. В квітні 2017 вона заявила про своє повне роззброєння. У травні 2018 стало відомо, що ЕТА вирішила оголосити про завершення її історичного циклу і діяльності, поклавши кінець своєму існуванню.

Хіпі — молодіжна філософія і субкультура, популярна у США 1960-х і 70-х роках, яка виражала протест проти загальноприйнятої основи моралі й прагнення повернутися до природної чистоти через пропаганду вільного кохання і пацифізму (головний їх протест направили проти В'єтнамської війни). 

Все почалося з економічного підйому в США. Діти з багатих сімей, маючи можливість не працювати, отримали несподівану свободу. Вони подорожували по країні, займалися музикою, живописом, змінюючи при цьому всі життєві стереотипи.

Дуже хочеться розповісти про одну традицію, яка з'явилася у хіпі в 1972 році. Назва цієї традиції «Rainbow Gathering» – «Збори Райдуги». В одному зі штатів США близько тисячі молодих людей піднялися на гору і, взявшись за руки, простояли в тиші цілу годину. Мовчанням і медитацією хіпі хотіли добитися, того щоб на землі був мир. Після цієї акції хіпі стали з'являтися по всьому світу, проповідуючи ідею: «Життя без насильства і в єдності з Матір'ю-Землею».

Головним новаторством хіпі у мистецтві стало внесення у творчість елементу спонтанності. І весь цей рух відбувався під гаслом, взятим з пісні Beatles «All You Need Is Love» (у перекладі з англ. –  все, що тобі потрібно – це любов). Тема любові до всіх і до всього є настільки наскрізною для хіпі, що навіть немає сенсу зупинятися на ній.

Хіппі виступали проти війни у В’єтнамі, пропагували вільне кохання. Ключовим гаслом було Love, Peace, Freedom («мир, любов, свобода»). Антивоєнні слова Make love not war («займайтеся коханням, а не війною») з пісні Джона Леннона стали крилатими.

Музика допомагала їм висловлювати емоції і любов. «Діти сонця» слухали рок, хард-рок, рок-енд-блюз у стилі таких груп, як «The Beatles» та «The Doors». Іконами руху хіпі були Джиммі Хендрікс, Дженіс Джоплін, група «Jefferson Airplaine» та інші.

Висновок. Отже, можна зробити висновок, Незважаючи на присутність британських військ у регіоні, ІРА протягом 1970- 1980-х років XX ст. вела ефективну кампанію, час від часу роблячи деякі частини Ольстера недоступними для англійців. Поліція і армія не могли протидіяти повстанцям. Вибухи гриміли по всій Англії. Лондон звик до щотижневих кровопролитних акцій повстанців. Бойовики ІРА у такий спосіб намагалися досягнути своїх цілей: безповоротного переходу шести північно-східних графств (тобто Ольстера) під юрисдикцію Республіки Ірландія; припинення дискримінації; рівності прав усіх громадян. Поряд із британськими військами і королівськими ольстерськими констеблями з ІРА боролись і протестантські напіввійськові формування. 10 квітня 1998 р. Угода великодньої п’ятниці побачила світ і передбачала збереження Ольстера у складі Сполученого Королівства з паралельним зміцненням зв’язків з Ірландією. Також що баскський сепаратизм, який зародився досить давно, загострився наприкінці XX ст. та набув досить великого розмаху. На сьогодні баски мають повну автономію своєї держави, але для них цього недостатньо. Керівництво Іспанії не зацікавлене в незалежності Країни Басків через високий економічний та культурний розвиток цього регіону. Також важливим фактором є те, що Іспанія є багатонаціональною країною і окрім басків на незалежність можуть претендувати такі області, як Галісія та Каталонія. Остання зробила таку спробу 2017 р., а це вже може спричинити національний конфлікт у державі, що призведе до її роздробленості, а також втрати політичного, економічного впливу в регіоні. Тому уряд Іспанії вимушений проводити більш гнучку політику в питанні баскського сепаратизму.

Узагальнення. Охарактеризуйте внесок М. Л. Кінга в боротьбу за расову рівноправність та його роль і місце в історії. Чому, на Вашу думку, у середині ХХ ст. в демократичній Америці існувала дискримінація за кольором шкіри? Наскільки важливо було для Америки гармонізувати міжрасові відносини?Чому в такій демократичній країні, як Канада, виникла проблема з франкомовним населенням?Які економічні причини Ольстерської проблеми?Чому баски, маючи широку політичну автономію, незадоволені своїм статусом?

Домашнє завдання. Опрацювати §4, виконати завдання 1-2,5-6 стор 36.1. Хто очолив рух за громадянські права афроамериканців у США у 1950-х — на початку 1960-х років?2. Якими були дії борців за громадянські права афроамериканців?5. Які політичні процеси відбуваються в Квебеку на межі століть?6. У чому полягає сутність Ольстерської проблеми?