Коли Святослав, син Ольги й Ігоря, досяг повноліття, мати передала йому управління державою. В історію Святослав увійшов під різними прізвиськами — Завойовник, Хоробрий, Славний. За літописними свідченнями, Святослав залишався язичником, не бажаючи хреститися, як мати. Князь поставив за мету розширити межі своїх володінь і тому своє правління провів у походах. У 964 р. Святослав повів свої війська на береги річок Ока й Волга. Він підкорив в’ятичів, завдав удару волзьким булгарам і буртасам (мордві).
Свідчать документи. Літописець характеризує Святослава як князя-воїна: «У походах він ходив легко, мов пардус (гепард) і багато воював. Не возив він за собою у походах ні воза, ні казанів... Не мав ні шатра. А коли князь виступав, то посилав [послів] у інші землі зі словами: «Іду на ви» (Іду на вас)». Печатка князя Святослава Ігорьовича, знайдена під час розкопок найдавнішої Десятинної церкви. Емблема Сил спеціальних операцій ЗСУ з символами князя Святослава
965 р. Святослав зі своїм військом напав на Хозарський каганат. Були зруйновані столиця каганату Ітиль і місто Семендер на березі Каспійського моря. Під час цього походу Святослав підкорив своїй владі також північнокавказькі племена ясів і косогів (осетини і адиги). Після цих подій Хозарський каганат почав занепадати. Проте подолавши могутнього сусіда, Святослав відкрив шлях у причорноморські степи для нових хвиль кочових племен, що почали прибувати в Причорномор’я із-за Волги.
Після перемоги на Сході Святослав у 968 р. вирушив у свій перший похід проти Болгарського царства. Він допоміг візантійському імператорові Никифору II Фоці придушити повстання болгар, які прагнули незалежності від Імперії ромеїв, і підкорив майже всю східну Болгарію. Святослав навіть хотів перенести столицю в Подунав’я, до м. Преслава (Переяславця), кажучи: «Не любо мені є в Києві жити. Хочу жити я в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків паволоки, золото, вино й овочі різні, а з Чехів і з Угрів —серебро й коні, із Русі ж — хутро і віск, і мед, і челядь».
Тим часом колишні союзники Святослава — печеніги — напали на Київ. Князь повернувся до столиці, де Ольга зустріла його докорами за те, що він не боронить батьківської спадщини. Проте невдовзі мати померла. А князь із дружиною 970 р. вирушив у другий похід на Болгарію. Проте ситуація змінилася, і Святослав тепер воював з колишніми союзниками — ромеями. В Імперії ромеїв відбувся династичний переворот. Замість Никифора II Фоки, для якого руси були союзниками, трон захопив енергійний полководець Іоанн І Цимісхій. Святославу разом із союзними болгарами, угорцями та частиною печенігів вдалося спочатку завдати відчутного удару могутній імперії. Але 971 р. на підході до Константинополя військо Святослава було розбите. Візантійський імператор повів армію у Болгарію і захопив її столицю. Після тримісячної облоги військ Святослава у фортеці Доростол Святослав погодився укласти мир і відступив із Болгарії.
За угодою з Візантією, Святослав зрікся своїх володінь на Балканах, обіцяв не піднімати зброю проти імперії. Ромеї не перешкоджали руському війську повернутися додому. Проте під час повернення частина військ на чолі з князем біля Дніпрових порогів потрапила в пастку печенігів. У бою Святослав загинув. За легендою, із черепа князя-воїна печеніги зробили чашу, вважаючи, що пиття з неї зробить і їх такими ж непереможними, як Святослав. Пізніші літописні джерела наводять напис, зроблений печенігами на чаші: «Чужих бажаючи, своє погубив». Чориков Б. А. Смерть Святослава
Свідчать документи. Візантійський хроніст Лев Диякон про зовнішність князя Святослава Ігорьовича. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: середнього зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, ніс короткий, з негустою бородою, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою. Подумайте, на яких воїнів пізнішої доби був схожий князь Святослав. Аргументуйте свою думку.