Сценарій " Андріївські вечорниці"

Проект з виховної   роботи

Тип  проекту: короткотривалий, народознавчий.

Назва  проекту :Андріївські вечорниці

Учасники проекту: учні 9-10 кл.

Термін  виконання:листопад- грудень.

 

 

Проект

 

Стенятинська ЗШ І-ІІІ ст.

Керівник проекту : Згурська Н.В.

 

                              2012 р.

 

Актуальність проекту

Хто не знає свого минулого, той не вартий  майбутнього.

Українські обереги,   народні  символи, звичаї – невід’ємна частина нашої культури.

Відродження традицій рідного краю : обряд ворожіння та гадань.

Відтворення побуту української домівки.

Наше минуле – це приклад художньо-естетичної культури.

Мета  проекту

• Залучати школярів до вивчення народних традицій, допомогти краще пізнати звичаї та обряди українського народу; 
• розкривати  багату,  поетичну душу  українського  народу;
• розвивати українське мовлення дітей, їхній кругозір,  увагу, мислення, спостережливість, артистичні  здібності;
• сприяти формуванню культурологічної, літературознавчої компетентностей ;
• вихову­вати любов і повагу до рідного  краю, його  звичаїв  та  обрядів;
• виховувати  прагнення  примножувати  і  збагачувати  духовну  спадщину, що накопичувалися  віками.

 

 

Завдання

 1. Зібрати  інформацію  про історію виникнення  традиційно   обрядового свята зими : Андріївських вечорниць (робота  з  книгами,  журналами,  газетами,  енциклопедіями,  в  інтернеті).

2. Дібрати  вірші,  пісні,  прислів’я,  малюнки,  які  відносяться  до  теми.

3. Розучувати  пісні, ігри, забави Андріївських вечорниць.

 4.  Майстерно відтворити побут української домівки.

 

 

Тема. Андріївські вечорниці

Мета. Познайомити учнів з давнім народним звичаєм: проводити вечорниці, та  обрядами :ворожіння й  кусання калити.

Виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;

Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти  народні звичаї та обряди.

Розвивати творчі  акторські здібності учнів.

 Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч;

учні – в українських народних костюмах.

 

ХІД СВЯТА

Вед. Кожна нація, кожен  народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу –це ті прикмети, за якими розпізнається народ не  тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Вед. 3 давніх-давен наша Україна славить­ся величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української  спадщини, повертається до традицій свого народу.

Вед. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

 Вед.. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'ят1 мученицької смерті одного iз  дванадцяти апостол1в Христових — Андр1я Первозванного. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорб1в поставив хрест i ска­зав: «Чи бачите гори  ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він  установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

 Вед.   День Андр1я Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією.  

Вед.   В Україні з давна шанували хліб як святиню. І ось в день святого Андрія теж починається із ритуалу поклоніння хлібу. Але цей хліб спечений у формі сонця. Калита-так називається цей хліб, спечений на честь сонячного божества Корша.

Вед. На свято  Андрія часто збирається молодь на вечорниці , щоб розважитися. Дівчата ворожать, дізнаються про свою долю. Молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами і розвагами ,і подекуди називалися великим вечорницями. 

Вед.  Свято Андрія  люблять святкувати  люди в українському селі, які давно завершили польові роботи  і займаються лише домашнім господарством.

Ведучий І : Просим всіх у нашу хату,

Превелику, пребагату,

Від зірниці до зірниці,

Хай лунають вечорниці.

(На сцені гарно прибрана світлиця. В хаті порається господиня. )

Господиня.   Господи! Як згадаю, які то були часи, як колись ми молоді дівчата та хлопці зберемось на Андрія та ворожимо. Цілу ніч у селі шум, гамір, сміх та так,  що аж що аж штани тріщать, а тепер…

От скоро і треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой, що це я задумалась, чи все готове, чи кругом порядок, а то зараз прийдуть дівчата, а тут ще не підметено.

(Замітає, прибирає і наспівує пісню «Ой, у полі три криниченьки». За сценою гамір і сміх. Дівчата, співаючи, заходять до хати де їх зустрічає господиня.)

1-а дів.         На Андрія, на Андрія!

                      Снігом дує, снігом віє.

                           На Андрія, ой дівчата

                           Можна долю загадати!

2 –а дів.       Ой на свято, на Андрія,

                          Кожна з нас собі помріє,

                          Всі збиремося до хати

                          Будем хлопців чарувати.

Господиня. Я на вас усіх чекала,

                  Калачів понапікала,

                 Поворожим, поспіваєм,

                 Добру долю загадаєм.

3-а дів. Добрий вечір, господине!

4-а дів. Слава Богу, Вашій хаті!

1-а дів. З Калитою, будьте здорові! З Калитою золотою, з пресвітлим святом!

Господиня. Слава навіки! Спасибі, будьте й ви здорові!

Заходьте дівчата, я уже заждалась вас чекати. Так сумно самій сидіти. Коли ви співаєте, смієтеся і моє серце, веселішає. Немов помолодшала років на десять.

2-а дів. (Розглядається). Ой, як же у вас гарно! Стільки вишиванок, звідки вони взялися у вас? Розкажіть нам, і що це у вас за скриня?

Господиня. Це мій найдорожчий посаг. Його подарувала мені мати. А матері її мати, котрій у спадок привіз батько аж з Полтави. У нас здавна існував звичай :  дівчина, перш ніж вийти заміж має розжитися на скриню, наготувати рушників для сватів, сорочок, блузок –словом обзавестися посагом. По цьому судили і оцінювали рід увесь, удатливість нареченої. Дівчина, яка не спромоглася наготувати приданого, вважалася ледащицею, і тому матері, бабусі змалечку привчала до праці, до рукодільництва.

(Пісня «З вечора тривожного…»

3-а дів. Дівчата, а давайте калиту випікати!

Всі. Давайте!

Господиня. Так,так…Кожна дівчина повинна взятим участь у випіканні калити. Робиться вона із прісного тіста, у вигляді тонкого коржа.

(Підходить до столу з дівчатами.)

Господиня. Зараз ми замісимо тісто. Для цього потрібно борошно, яйця і, водичка тепленька. Розкачуйте тісто, ліпіть узори  -колоски, зубчики, зірочки, косицю робіть. На коржі зробимо багато зубців, бо хлопців та дівчат багато прийде. Посипмо зверху маком, змастимо медом, щоб солодка була . А начинку, дівчата з чого зробимо? З вишень, чи з маку?

Дівчата: З вишень!

4-а дів. Ой, гарна вийде Калита! Як справжнісіньке сонечко.

Господиня. Так , дівчата, сонце зігріває землю, в яку сівач кидає зерно, до сонця тягнеться зелений паросток, під сонцем він перетворюється на хлібний колос.

(Милується калитою).

Ой, як гарно! Ну, дівчата, ідіть руки мити. Одну спільну справу ми зробили, тому праця і вода, і цей рушник єднають нас. (Дівчата миють руки).

Господиня. велике значення має складання дров у печі. Дрова розкладаються хрест навхрест –це символ сонця і вогню.(Показує.) Оскільки вогонь здійснює важливу справу –випікає Калиту, то ми мусимо звернутися до нього з добрим словом. Тому розводячи його приказуйте :

« Гори вогонь ясно,

  Спечи нам Калиту красну,

  Щоб ми її кусали

  І горя не знали.»

От піч вже вогнем надихалася і напалилася, пора й Калиту саджати. (Несе Калиту до печі.)

 

Господиня: Наталко, а ну окропи перед Калитою дорогу. При цьому обов’язково треба приказувати:

«Водице, студинице,

Окропи Калиті дорогу,

До печі від порогу,

А від печі до стелі,

Щоб ми були гарні і веселі.»

 ( Наталка кропить Калиту, а Господиня несе і ставить Калиту у піч).

Господиня: Дівчата, поки Калита печеться  пісню заспівайте, бо дивлюся я на вас ,і згадую, як розповідала моя бабуся і матінка, що коли вони були молодими, так само збиралися на вечорниці іобов’язково співали, бо без пісні  нема діла. Пісня, як душа народу, завжди з нами – і в горі, і в радості.

Співають пісню_________________

Господиня.  Дівчата, а тепер  загадки відгадайте:

В лісі росло, в столяра пишалося,

 В гарного хазяїна, прядивом вкривалося?

1-а дівч. А що ж це таке може бути?

2-а дівч. Мабуть –це стіл, бо його скатертиною вкривають.

Господиня. Молодець! Відразу відгадала. А ось ще одна:

Я морозу не боюся, а хто мерзне –я сміюся,

Біля мене все товчуться, І веселі діти в’ються,

Всі до мене! Є у мене і печене і варене?  

Дівчата (хором) Піч! Піч!

3-а дів. А мою загадку ви нізащо не відгадаєте!

З землі робилася, на кружолі вертілася,

На вогні пеклася, на базарі бувала,

Людей годувала, як упала, той пропала

Ніхто не поховав?

Дівчата (хором) Не вгадаємо, ні не вгадаємо!

Господиня А може то ця макітра у якій ви вареники принесли?

3-а дів. Так, тітко Ганно, ви вгадали!

Господиня. Годі вже нам! Та давайте подивимось чи спеклася наша Калита.

(Виймає калиту з печі.)

Денне світле сонце лягло на спочинок і тепер Калита сяятиме, і в оселі, і в наших душах.

4-а дів. Сонце заходить, а Калита сходить(3р.)

   ( Передає Калиту дівчатам.)

5-а дів. Ой, Калита, Калита і з чого ти вилита?

1 –а дів. Ой, я з жита сповита,ой, я сонцем налита.

Для красного цвіту, по білому світу.

(Калиту поставити на стіл.)

Господиня. Спеклася наша Калита , а тепер,дівчата, заколядуємо! Сьогодні вже й колядувати годиться.

(Колядують «Небо і земля»).

2- дів. Давайте вже ворожити, бо вже й Андрій нас застане.

Ведучий 1. За звичаєм у ніч під Андрія дівчата ворожать. Може не зовсім щиро, та все ж десь там, у глибині душі, дівчата вірять , що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю – чи вийде вона заміж , а чи доведеться дівувати цілий рік.

Вед. 2.    Звечора під Новий Рік дівчата гадали:

               Вибігали у город, в вікна підслухали.

                З тіста брали шишечки, оливо топили;

                Віск топили на жарку,і з водою в черепку.

                Долю виливали, бігали на шлях вони,

                 З приказками у калини, суджених питали.

(Дівчата підходять до столів, де мають проводити ворожбу і запалюють свічки, промовляючи):

2-а дів. Місяцю, місяцю на тобі корону,

               А мені дай щастя.

3-а дів. Засвіти Андрію свічку,х ай нам видно з нею буде.

               Хай я бачу з ким ся зійду, чи похвалять мене люди.

               Ти вогнику не гасися, в ноги милому вклонися,

                Бо цей вечір ворожба не одному помогла.

4-а дів. Чи вийде дівчина заміж?

Чи знайде собі судженого?

Чи буде коханою? Чи буде дружиною?

Ворожимо, ворожимо на долю.

(Дівчина проводить 1- шу ворожбу )

Ця ворожба проводиться на  чарівній воді:

 Підійдіть до чарівної води, візьміть запалену свічку і піднесіть до води. Нахиліть її і нехай краплини воску спадають на чарівну воду. Вони покажуть вам вашу долю дівочу. Якщо віск виллється весільним віночком –то скоро будете нареченою, а якщо ні –то будете дівувати.

5-а дівч. Хай засвітяться над нами, в небі зірки золотії,

               Щоб до віку жили разом, серця наші молодії.(Дівчина проводить другу воржбу)

А зараз ворожба з чарівними мисками:

Перед вами піднос з чарівними мисками. Вони вам допоможуть вгадати долю. Піднесіть одну з них, і ви побачити, що вас чекає. Якщо знайдете барвінок –то будете дружкою на весіллі в подруги, а якщо перстень –то скоро до вас прийдуть свати, а знайдете ключі –то будете у своїй хаті доброю господинею, а якщо гроші –то чекає вас багатство.

1-а дівч. Ой, ти свічко восковая, світи ясно, ясно,

Покажи як з’єднаються серця наші красно.(Дівчина проводить третю ворожбу).

А ця ворожба на чарівній воді з горіхами:

Підійдіть до чарівної води, бачите біля неї дві свічки, вони в горіховій шкаралупці. Візьміть їх в руки, це будете ви і ваш хлопець. Закаламутьте рукою воду там ви побачите свою долю. Опустіть на воду свічки, якщо вони зійдуться то все життя ви будете разом, а якщо свічки попливуть одна від одної, то й ваші долі будуть нарізно.

 2-а дів. (до залу) А ви хочете дізнатись ім’я  нареченого чи нареченої? Тоді давайте дівчата і хлопці ворожити разом (входять дві дівчини з кошиками в руках, йдуть в зал).

2-а дів. В цьому чарівному кошику імена наречених для хлопців. , а в цьому

імена наречених для дівчат.(проводиться 4-а воржба)

(Дівчата йдуть по колу  зі свічками, промовляючи:)

Засвіти Андрію свічку,х ай нам видно з нею буде.

Хай я бачу з ким ся зійду, чи похвалять мене люди.

(Дівчата гасять свічки)

Дівчина. Ой як темно, нічого не видно!

               І місяця не видно

               А давайте гукнемо!  

               Залай, залай собаченько, завий,завий сірий вовче

               Суджений прийди до мене!

( Дівчата зачаровано слухають. Замість гавкоту -  веселі голоси хлопців.

Співають: Розпрягайте, хлопці, коней

Та лягайте спочивать.

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

Маруся раз, два, три, калина,

Чорнявая дівчина, в саду ягоду рвала. / 2 р.

Дівчата. Хлопці йдуть! Хлопці йдуть!

Х-ць 1. Добрий вечір господині(кланяється)

Х-ць 2. І вам дівчата ,доброго вечора!

Х-ць 3.  Слава Богу вашій хаті !.

Х-ць 4. З Калитою будьте здорові!. З Калитою золотою, з Пресвітлим празником!

Господиня. Слава навіки! Бачу до моєї хати ще не замерзла стежка. А де ж ваш старший? Хочемо на нього подивитися і перевірити, чи знає свій устав?

Старший. Мене старшим обрали. А устав наш такий: гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному і поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шанувати, з дівчатами поводитися поважно: не забувати, що чесна дівчина –то є краса і честь усього села. Це є наш устав.

Господиня. Що ж гарного старшого вибрали. Вечорниці будуть добрі.

Старший. Помагай, Боже

 Вечорниці розпочнемо,

Дружно ми всі

Ми роботи не боїмось анітрошки

Навіть вмієм чисто мити миски й ложки.

Х-ць 1. а що вміють робити ваші дівчата?

Господиня. Наші дівчата все вміють. Чи так, дівчата?

(Дівчата демонструють свої вишивки).

Старший. Це ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?

(Дівчата кладуть вишивки та йдуть до столу)

Х-ць2. А чи вміють ваші дівчата вареники ліпити ,бо нам так їх захотілось?

1-ша дів. Милі гості просим сісти

Вареники будем їсти

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

Їжте, їжте просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

 (  учасники сідають за стіл.,2 дівчини йдуть у зал з варениками)

Пісня « А наші хлопці вареників хочуть»

Х-ць 3. Ох, і добрі вареники!

Х-ць 4. Оце так вареники!

Господиня. Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють. А тепер покажіть нащо ви здатні, бо хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії.

(Стук у двері заходить Стецько).

• А ось і Стецько завітав до нас на вечорниці.

Стецько. Ішов Стецько льодом,

Свинка городом,

Подай мені, моя мила,

Свою білу ручку!

Бач де вона! А я собі сидів, сидів, аж спати захотілося. А що робити не знаю. Нікого і спитати. Мати повіялась кудись, старий спить, та так здорово хропе, що аж хата труситься. А я поліз на полицю, та й намацав горіхи. Ось дивись: один, два, п’ять, десять, три –усі.

Олексій. А через що тебе не прийняли у солдати?

Стецько. Та така біда сталася: не зумів пальців перелічити (перебирає пальці) та й до біса ж їх на руках! Станеш їх лічити, так один одного і попереджа. Ось бач! На якого біса так багацько пальців.

Уляна. Ох, і дурний ти Стецько!

Стецько. Е ні, я ще не зовсім дурний, бо батько каже, що в мене не всі дома.

Та дарма, хоч би і дурний, так хіба не можу женитися? Тут розуму не треба: я вже знаю!

(Підходить до Уляни, але вона відходить від нього.).

Ми сядемо вечеряти

В сінях на порозі,

Та будемо дивитися

В кого які брові.

Уляна. У мене думка не така,

Що пішла я за Стецька,

Не дурна я і не п’яна,

Що пішла я за Степана.

Лучче впасти мені з дубу,

Чим йти –заміж за Кандзьубу.

Лучче мені з мосту в воду,

Чим достатися уроду.

Олексій. Чого ти в’яжешся до Уляни? Вона тебе не хоче.

Стецько. Дарма! (Їсть горіхи).

Олексій. Вона каже, що з тобою у неї не буде щастя.

Стецько. Дарма!

Олексій. Вона каже : лучче їй світ за очима піти, чим за тебе!

Стецько. Дарма, дарма, дарма! Хоч ти мені, що хоч кажи, а я тобі усе казатиму: дарма, за тим, що дарма. Хоч вона і не хоче, хоч вона плакатиме і вбиватиметься, хоч здохне, то мені дарма, а би тільки пішла за мене.

Олексій. Що ти будеш з таким дурнем робити?! Він усе своє товче. Ну, ще ласкою попрошу тебе: «Павлович! Степанку! Голубчику! Не бери Уляни, я тобі спасибі скажу».

 Стецько. Так і я ж тобі, братику, ласкою скажу, що я б тебе послухав, так що будеш робити з моїм батьком! Батько каже: «Оженися, дурню, таки оженись», та вже аж обрид мені з цим оженінням, так це тільки за тим і женитися хочу.

Олексій. Так шукай собі другої дівчини!

Стецько. Та де їх у бісовій матері знайдеш! Вже я раз ходив із старостами, ходив по всьому Сокалю, і усю Юзефку і Стенятин  виходили, де хоч поганенька дівка була, усюди заходили, так ні одна не йде.

Уляна. Чому ж вони за такого парубка не йдуть?

Стецько. Без сорому казка: кажуть, що дурний! Се вже мода, що усі за розумних хотять. Від сього і люди на світі переведуться. За дурних не йдуть, а розумних ніде взяти, от і всі люди повиздихають, а нових людей –тпру ніде буде взяти!

Ой, не спиться, не лижиться,

І сон мене не бере,

Пішов би до дівчини,

Та не знаю, де живе.

Попросив би товариша –

Нехай мене одведе,

Так товариш, краще мене –

Він дівчину одбере.

(Стецько виходить).

Господиня Ой, смішний  же той Стецько. Ах, насміялися, ми досхочу. А тепер давайте кусати Калиту.

 Х-ць 1. (підходить до Калити) .Оце так Калита .

Славна та красна на весь світ ясна

Дівчата. У небо, калита, у небо.

А ти, сонечко, піднімись

Ти на нас подивись .

Ми калиту чіпляємо

На місяць поглядаємо.

Свою долю-радість закликаємо.

 Господиня. Хто з хлопців хоче калиту покоштувати? Але умова: хто засміється. Той без калити зостається.

 (Дівчата прив’язують червону стрічку  до калити до палиці.)

(Входить «пан Калитинський»  з квачем і калитою)

1-й хлопець: дозвольте мені бути паном Калитинським.

2-й хлопець.А мені, господине, дай коцюбу, я буду паном Коцюбинським.

Калит. Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

(Коцюбинський ніби іде на коцюбі).

Коцюб. Добрий вечір, пане Калитинський!

Калит.  Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!Куди їдете?

Коцюб.  Їду калиту кусати.

Калет.   Ну давай починай кусати, а я тобі буду по писку писати!

 Коцюб.   А я вкушу

 Калет.   А я впишу!

 (П. Коцюбинський , не вкусивши іде геть).

 Калет. Ану, хлопці, невже наша калита залишиться цілою. Може спробуєте? Хто може стрибнути і Калиту вкусити?

 

Ох і смачна ж напевно Калита( знімає ,нюхає)

Ох, яка запашна! З маком та з медом!

-Всі дівчата на Андрія

З медом Калиту пекли,

2-а дівч. Покуштуйте, чи смачна

Калита на святі

І подякуйте господині

Що є у тій хаті (передає калиту).

 (Дві дівчини ідуть в зал і роздають глядачам калиту).

3-тя дівч. Ой, дівчата, хлопці вже пізно, час уже розходитись. Я казала мамі, що на вечорниці йду, а вийде, що на досвідки.

Старший.. Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

 

Господиня. Дякую,вам усім, що завітали на наші вечорниці. Хай вам Бог допомагає, ідіть  здорові.

Вед. 1.     Ми гуляли, веселились,

                 Усім весело було.

                 Вечорниці завершились

                 І здається все пройшло.

 

Вед. 2.      Ні, так  просто не проходить,

                 В серці струночка бринить.

                 Про Андріїв –вечір спогад

 Разом .     В нашім серці буде жить.

 

Вед.1. Ось і ожили перед нами традиції нашого народу. Тепер

головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті! До нових зустрічей!