Сценарій батьківських зборів "Все починається з любові"

Про матеріал
Авторський сценарій тематичного блоку на батьківські збори ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ (АБО ДОТИЧНА ДО ДВОХ ПАРАЛЕЛЕЙ) Розрахований на загальношкільні батьківські збори.
Перегляд файлу

Авторський сценарій тематичного блоку на батьківські збори

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ

(АБО ДОТИЧНА ДО ДВОХ ПАРАЛЕЛЕЙ)

Задня частина сцени розділена двома паралельними лініями навпіл (з одного боку фото заможного життя із глянцевих журналів, відомих акторів, політиків, спортсменів,  – з іншого фото безпритульних дітей, бомжів, неохайні будинки, в’язниця  тощо). Між лініями фото підлітків та великий знак запитання.

Протягом заходу звучить тиха фонова музика.

Крилаті вислови  та цитати (у сценарії виділені курсивом) синхронно дублюються на мультимедійній дошці, чергуючись із фото та репродукціями картин, що висвітлюють тему блоку.

 

Учень 1    Рідко  хто  нахваляється  долею.

Чи  багатством,  як  краще  сказати.

Адже  доля  буває  суворою

І  щомиті  може  спитати

За  прогаєний  час,  за  розкоші,

Що  здобуті  не  тільки  потом,

За  висотний  будинок  збудований

Поряд  з  бідним  сусідським  плотом.

 

Учень 2 І  за  те, що  зростають  діти

І  не  знаються  більше  з  батьками,

Що  забули  вони  стежину

На  подвір’я  до  рідної  мами. 

За  дітей,  що  блукають  містом,

Бо  не  хочуть  наругу  терпіти

Коли  п’яні  батько  і  мати

Їх  навчають,  як  в  світі  жити.

 

Учень 3  І  ховаються  у  дурмані

У  миттєвості наркотичні

Незнайомі,  чужі,  знедолені

Та  до  нашої  долі  дотичні.

Паралельно  життя  проходить

Та  не  завжди,  хто  може  знати,

Коли  можеш  упасти,  спіткнутися

І  не  буде  руки,  щоб  підняти.

 

Учень 4 Щоб  підняти,  а  не  штовхнути

У  глибоку  прірву  недолі,

Що  позбавить  не  тільки  достатку,

А,  буває, свободи,  і  волі.

Що  не  буде  людини  близької,

Щоб побачити  і  почути

Твого  серця  болючий  відчай

Руку  помочі  простягнути.

 

Учитель  Кожна  людина  приходить  у  цей світ  з  великою  надією  на  щасливу  долю,  але,  шкода,  що  часто  приходиться  з  цією  надією  розпрощатися ще  в  перші  хвилини  життя.  Одним  випадає  щастя  народитися  у  заможній  родині,  а  іншим –  бути  залишеним  напризволяще  десь  на  лавчині,  як  непотріб.  Здавалося  б,  уже  самою  долею  передбачені  шляхи  людей  по  двох  протилежних  тротуарах,  між  якими  пролягатиме  дорога  життя. 

 

На мультимедійній дошці, у режимі показу слайдів, демонструються зображення щасливих малюків у гарних родинах та кадри із дитбудинків.

 

Батько  Василь  Стус  писав:  «долі  не  обирають...  ЇЇ  приймають –  яка вона  є.  А  коли  не  приймають,  тоді  вона  силоміць обирає  нас.» Уже в давнину  філософи    не  раз  задумувалися  про  значення  долі  в  житті  людини.

 

Учень 5  Сенека, наприклад:

«Цілеспрямованого  доля  веде,  а  бездіяльного – тягне.

Доля  нічого  не  дає  на  довічну власність.

З  гідністю  переживай  те,  що  змінити  не  можливо.»

 

Учень 6 Демокріт: «Ті,  кому  приносить  радість  нещастя  ближніх,  не  розуміють,  що  зміни  долі  можуть  зачепити  кожного.»

 

Учень 7      Роздуми  про  щастя,  роздуми  про  долю
     Притаманні    кожному,  ніби  вітер  полю.

Ніби  сонце  літечку,  осені  вітрисько,

Обережність  в  старості,  як  зимою  слизько.

 Та  коли  ще  весни  гуляють  лугами,

Долі  квітуть  райдужно  мріями-казками.

В кожного  по-своєму,  в  кожного  іначе

Чи  сміється  доленька,  а  чи  в  сумі  плаче.

Не  купиш  за  гроші,  словом  можеш  вбити.

З  самого  дитинства    любові треба  вчити.

Учитель  Саме  з  тої  любові,  що  з  маминою  ласкою  входить  в  життя  дитини,   тої  любові,  що плекає  нове  життя  на  прикладі  своєї  родини,  як  у  Ганни  Чубач:

Все  починається  з  любові.

З  малої  стежки  од  воріт.

Та  ще  од  слова.  Того  слова

В  якому  твій  безмежний  світ.

Батько  Розпочнемо  споглядання  життя  саме  з  цієї  паралелі,  щоб  дослідити,  чому  так  часто  вона  буває  невтримною  і  стрімкою  для  щасливої  долі  людини. 

 

Мама 1 Усе  ніби-то  є  для  дитини,  але  чомусь  їй не  затишно,  чомусь  хочеться  вирватися  на  волю  із  тенет  добробуту  і  спокою.  Дитина  найчастіше  інтуїтивно  сприймає  себе,  як бездуховну  річ  в  інтер’єрі  цього  багатства.  Вона   потребує  не  тільки  уваги,  а  й  любові,  глибоко  духовного  єднання  з  батьками.  Проспівана  колискова,  розказана  перед  сном  казка.  А  ще  ніжний  дотик  материнської  руки  до  дитячої  голівки.  Саме  отак  зароджується  любов  до  своєї  родини  і  до  людей  взагалі.

 

Учитель  Тарас  Шевченко  писав:

«...Бо  хто  матір  забуває,

Того  Бог  карає.»

 

Значно  пізніше    у  Василя   Симоненка  читаємо:

«Можна  вибрать  друга  і  по  духу  брата

Та  не  можна  рідну  матір  вибирати.»

 

Мама 2

Вишивала  мати  дітям  рушники,

Вишивала  долю,  не  лише  квітки.

Діти,  йшли  із  дому  матінку  прохали,

До  руки  матусі  ніжно  припадали

І  благословити,  просили  рідненьку

На  дорогу  світлу,  на  долю  ясненьку.

 

У виконанні учнів звучить  пісня  «Два кольори»

 

Учень 8

Заваріть  мені,  мамо,  рум’нку  і  м’яти,

Щоб  була  моя  доля  на  радість  багата.

Щоб  була  моя  доля,  як  поле,  широка,

Щоб  була  моя  доля,  як  море, глибока.

 

Учень 9

Заваріть  мені,  мамо,  чебрецю,  звіробою,

Щоб  в дорозі  ніколи  я  не була  слабкою,

Щоб  зневіри  не  знала  у  дружньому  слові

І,  щоб  щастя  спізнала  у  взаємній  любові.

 

Учень 10

Заваріть  мені,  мамо,  зілля-чари  медові

Від  народу,  щоб  мала  я  мудрість  у  слові.

Від  води  непокірність  і  тепло  від  землі.

Заваріть  диво-чари,  мамо,  мені.

 

Мама 3 Пам’ятаємо  у  Шевченка  «Мене  там  мати  повивала  і,  повиваючи,  співала..»  Чи  багато  можна  зараз  назвати  родин  де  чується  колискова  пісня,  де  матері  вміють  та  хочуть  заспівати  дитині  колискову.  А  саме починаючи  з  колискової  формувалися  заговори  на  щасливу  долю,  на  майбутнє  дитини,  використовуючи  силу  слова,  позитивні  вібрації  пісні.

Мама співає.

Ой  люлі-люлі
      Налетіли  гулі,

Стали  гелготати,

Що  дитині  дати.

З  пушечку  подушечку,

З  пір’ячка  периночку,

З  пір’ячка  периночку 
     В  щасливу  годиночку.

Щоб  дитина  спала,

Та  щоб  не  плакала,

Щоб  росла  і  не  боліла

Ні  голова,  а  ні  тіло.

 

Учитель  Інколи,  при  важкій  та  виснажливій  праці  матері,  це  були  єдині  короткі  хвилини  єднання  з  душею  дитини.  А  що  можна  зараз  спостерігати  не  тільки  в  заможних  родинах, а  й  в  родинах  середнього  статку?  Дорослі  прагнуть  замінити  свою увагу,  свою батьківську  любов  на  відкуп,  тобто  матеріальні  цінності.  Спочатку  іграшки,  згодом  занадто  дорогі  речі,  щоб  їх дитя  могло  похизуватися  перед  ровесниками,  виділитися  і  тим  самим  виділити  їх  серед  батьків.  Похвальба,  гонор,  чванливість,  і  вже  діти  самі  відчувають  зверхність  над  однолітками  та  їх  батьками.  В  дитячій  уяві  стрімко  зростають,  як  показники  вагомості  в  суспільстві,  гроші,  влада,  слава  і  завмирає  ще  не  розквітла  любов  не  тільки  до  ближнього,  а  й  до  найрідніших – батьків.

 

Учень 11 Скарбниця  народної  мудрості  переповнена  прикладами  доцільності  раннього  виховання.

Не  навчиш  дитини  у пелюшках,  то  не  дастя  вчити  у  подушках.

 

Учень 12 Шануй  батька  й  неньку,  то  буде  тобі  скрізь  гладенько.

Учи  сина,  як  годуєш,  бо він  буде  тебе  навчати,  як  не  схоче  годувати.

 

Учень 13 Гни  тоді, поки  росте  дубочок,  а  не  тоді,  коли  стоїть  кілочок.

З  молодого,  як  із  воску,  що  задумаєш –  те  і  виліпиш.

 

Учень 14 Добрі  діти  доброго  слова  послухають,  а  ледачі  і  кия  не  бояться.

Криве  дерево  не  здужає  випрямитись.

 

Батько 2 Буває,  що  на  виховання  дитини  батьки  не  звертають  увагу  ще й  тому,  що  самі  не  визначилися,  самі  не  мають  мети,  а  тільки  тимчасові  забаганки,  пов’язані  з  матеріальними  задоволеннями, і самі  не  завжди  можуть  дати  відповідь  на    складне запитання:

 

Мама 4  Що  вам  потрібно  від життя,

Посад  високих,  влади,  слави?

Ввійти  в  історію  держави,

Чи  канути  у  небуття?

Що  вам  потрібно  від  життя?

Під  ноги  кинути  знамена

І  всіх  героїв  поіменно

Змішати  з  брудом  каяття?

 

Мама 5  Що  вам  потрібно  від  життя?

Бурштин,  чи золото,  корали,

Щоб  ніжні  руки  обіймали,

А  поряд  ницість,  бруд,  сміття?

Що  вам  потрібно  від  життя?

А,  може,  щоб  зростали  діти

І  щоб  цвіли  сади  і  квіти

 Та  не  лякало  майбуття?

Що  вам  потрібно  від  життя?

Учитель Отже,  щоб  вихованими  дитину,  батькам  самим  потрібно  визначитися  з  метою,  яку  має  досягнути  дитина.

 

Учень 15 У  цей  складний  час,  дещо  змінилося   відношення  до моральних  цінностей,  на  перше  місце  ставиться  матеріальне  становище.  Але  при  таких  обставинах  діти  з  родин  середнього  статку  завжди  будуть  на  значно  нижчому  рівні,  ніж  ті,  що  ростуть у  заможних  родинах.  Виникає  критичний  момент:  тягнутися  до  вищих  щаблів  маєтності,  заробляючи  гроші  важкою  працею,  чи  йти  по  шляху  меншого  опору

 

Учень 16 ...діставати  кошти  не  зовсім  чесним  шляхом,  або  взагалі  зневіритися,  образитись  на  весь  світ  і  шукати  легкого  задоволення  та  миттєвої  насолоди.  Саме  тепер  молода  людина,  підліток,  відчуває  себе  канатохідцем  над  прірвою  і  досить  часто  зривається.  Порушення  закону,  алкоголізм,  наркотики,    безпорадне  життя.  Батьки уже  не  спроможні  самостійно  вирятувати  свою  дитину,  яка  скочується  з  цієї  умовної  лінії  життя. 

 

Учень 17 Якщо  звернути  увагу  на  іншу  паралель,  на  ту  протилежну  сторону,  інший  беріг  річки  життя.  Це малозабезпечені, багатодітні родини.

 

Учень 18  У таких дітей є  шанс  віднайти  своє  місце  в  житті,  досягати  матеріальних  і  моральних підвищень.  Вони  змалку  привчаються  до  роботи,  вміють  шанувати  копійку,  а,  працюючи  разом  з  дорослими,  привчаються  їх  шанувати   та  поважати  старших  в  родині.

 

Учень 19 Ось  як  пише  про  свої  трудові  семестри  відома  вінницька  поетеса  Ніна  Гнатюк  у  вірші  «Спомин  про  копання  буряків.»

Згинаємось  і  скрипимо на  вітрі,

Немов  старезні  просмолені  щогли.

В  нас  хліба  шмат  і  молоко  в  півлітрі,

А  понад  полем – небо  відвологле.

І   лізе  холод у  найменший  розпір.

За  чорним  лісом  уже  видно  зиму.

Ми  буряки  копаємо  в  колгоспі.

Ми  -  дві  рабині.  Тільки  не  із  Риму...

...Додому повернуся  аж  під  ранок.

Не  роздягаючись,  впаду  на  лавку  голу.

А  тут  вже  сонце  видно  з-за  фіранок.

Вже  мамі – в  поле,  а  мені – у  школу.

 

Учень 20 Про  значимість  праці  у  вихованні  дітей  багато говориться  у  віковій  народній  мудрості.

Хто  працює,  той  працю  шанує.

 

Учень 21 На дерево  дивись,  як  родить,  а  на людину,  як  робить

Хто  змолоду  працює,  той  на старість  панує.

 

Учень 22 Зароблена  копійка, краще  краденого  карбованця.

Від  дощу  земля  зеленіє,  а  від  праці  людина  багатіє.

 

Учениця виконує «Пісню про матір» на слова Бориса Олійника

 

Учитель  Спостерігаючи  щоденне  життя  молоді,  можна  зробити  висновки,  що  привчені  в  родинному  колі  до  праці – найчастіше,  все  своє  життя  тримаються  одного  рівня:  працюють  для  забезпечення  своїх  життєвих  потреб  і добробуту  родини. Але не  поодинокі  випадки,  коли  діти привчені  до  праці,  своєю  наполегливість   досягають  в  житті  значно  вищого  рівня,  ніж  їх  родини.   Таких  дітей  менше  ваблять  дармові  розкоші,  штучні  емоції  і  насолоди  від  наркотиків  та  алкоголю.

 

Мама 6 Великим болем сучасного суспільства є: проблемні  родини,  виховання  в  дитячих  будинках,  сирітство  та  діти  вулиці.

Дуже  складне  і  зовсім  не  захищене  життя  дітей  із  сиротинців,  дитячих  будинків.  Ці  покинуті  діти,  або  сироти  при  живих  батьках  отримують  ласку  відповідно  до  розпорядку  дня.  Одні  приходять  до  них  на  роботу,  як  няньки,  інші – як  вихователі,  вчителі,  прибиральниці,  вартові.  Але  ніхто  не  може  бути  взірцем  родинної  турботи,  саме  тої  родинної  енергетики,  що  формується  батьком  і  матір’ю. 

 

Мама Боляче  читати  рядки  Миколи  Луківа  про  дитячий  будинок.

Од  болю  і  сорому  світ паленів,

Життя  вивертало  приховану  драму

Покинуті  діти  живих  матерів

Співали  про  сонце  і  небо,  і  маму.

І лунко,  і  дзвінко  розносився  спів,

І  сумно,  і  гірко  було  відчувати,

Що  жоден  з  маленьких  оцих  співаків

Не  знав  і  не  знатиме,  що  таке – мати.

 

Батько 3 Діти  приречені  на  недолю,  не  привчені  до  родини,  не  виховані  на любові. Саме  про  таких   дітей  писала поетеса  Ляля  Рубан:

Прийшли  у  світ,  а  він  чекав  не нас

І  не  для нас  були  його  щедроти.

І  розважавсь  ілюзіями  час

Навпроти  наших  днів,

Також  життя  навпроти.

 

Мама 7  Це  особливо  вразлива  частина  нашого  суспільства,  діти,  підлітки,  молодь  і  уже дорослі  люди  з  найменшими  шансами  на  здобутки,  матеріальні  статки,  і,  взагалі,   на  переміщення  до  більш  високого рівня  суспільних  прошарків.  Зазвичай  вони  не  мають  особистого  житла  і  не  мають  ні  родини,  щоб допомогла  та  підтримала,  ні  самого  досвіду  родинного  життя. 

 

Учень 23 Не  даремно,  про  сирітську  долю  так багато  журливих  слів  в  скарбниці  народної  мудрості.

Нудьгу  годую,  журбу  сповиваю,  а  сум  колишу.

Говорив  би,  та  слів  нема:  плакав  би,  так  сліз  нема.

 

Учень 24 Як  не  прикро,  але  останнім  часом  збільшується  кількість  дітей  вулиці,  безпритульних,  що  втікають  з  дому,  бідують,  жебракують,  мерзнуть,  перебиваються  з  хліба на  воду,  але  не хочуть  повертатися  до  дому.  Було  б  не  дивно.  якби  це  були  діти  з  неповноцінних родин,  де  батьки  п’яниці, навіть  втечу  з дитячого  будинку  ще  можна  постаратися  зрозуміти,  але  не  з  теплого  дому  і  від  ситого  столу. 

 

Учитель ЧОМУ?  Це  питання  хвилює  і  педагогів,  і  психологів,  і  соціальних  працівників,  і  духовенство,  але  не  можливо  прийти  до  якогось  висновку,  не можливо  так  просто  зрозуміти  цю  велику  проблему,  як  безпритульні  діти.

Найперше,  що  вражає  при  спілкуванні  з  ними – це  згуртованість  в  маленькі  групи-родини.  Між  ними  є  старші,  які,  в  силу  можливостей,  піклуються  за  меншими.  Але  дома  за  ними  теж  піклувалися,  принаймні  одягали,  годували  та  забезпечували  приміщенням  для  проживання.  В  таких  групах дітей  всі  трудяться,  якщо  жебракування  можна  назвати  роботою,  або  в  інший,  не  завжди  законний  спосіб,  добувають матеріальні  цінності чи просто  кусок  хліба.  Але,  якого  б  віку  ці  діти  не були,  всі  вихваляються  свободою,  правом  вибору (злиденним  правом)  на  місце  проживання,  переміщення,  а  найголовніше – не  байдужістю  одне  до  одного.

 

Учень25 Ось  як  говорить  в  своїх поетичних  рядках  Ліна  Костенко

Чужа  душа – то, кажуть,  темний  ліс.

А  я  скажу:  не  кожна.  Ой  не  кожна!

Чужа  душа – то  тихе  море  сліз.

Плювати  в  неї – гріх  тяжкий,  не  можна!

 

Не  бійся  правди,  хоч  вона гірка,

Не  бійся  смутків,  хоч  вони,  як ріки.

Людині  бійся  душу  ошукать,

Бо  в  цьому  схибиш  -  то  уже  навіки.

 

Учитель Тепер,  розглядаючи  дві  паралелі  просування  людей,  що  простягаються  по  обидва  боки  ріки  життя,  уже  бачимо,  як  просто  скотитися  з  підвищення  однієї  до  низів  іншої  і  як  важко  піднятися.  Що  ж  є  дотичною  до  них,  що  може  забезпечити  підняття  дитини  до  більш  високого  духовного  та  матеріального  рівня?  ЛЮБОВ І  НЕБАЙДУЖІСТЬ!

Саме  увага  та  любов  до  дітей  формує  родинні  відносини,  допомагає  обездоленим  почуватися  гідними  людьми  серед  більш  матеріально  забезпечених.  Любов  щира,  відкрита  турбота  та  повага.

 

Учень 26 Багато  слів  написано  про  людяність  та  турботливість,  про  любов  до  ближнього.

Можна  знайти  в  природі півтони,

Можна  життя  спинити на  півслові.

Але  нема  в  житті  на півціни,

Але  нема  в  житті  напівлюбові.  (А.  Демиденко)

 

Учень 27  Сильніше  за  любов  злоба  горить,

Сильніше за  красу  вражає бридь,

Але  життя  росте  лише  з  любові,

Лише  краса  людей  навчає  жить! (Д.Павличко)

 

Учень 28 Все  починається  з  любові.

З  малої  стежки  од  воріт.

Та  ще  од  слова.  Того  слова

В  якому  твій  безмежний  світ. (Г.Чубач)

 

Учитель Призначення  кожної  людини – завжди  залишатися  ЛЮДИНОЮ  у  самому  високому  розумінні  цього  слова.  Бути  своєю душевною  добротою  дотичною  до  чужої  недолі  та  турботливістю  і  любов’ю  до  рідних  і  близьких.  Щоб  на слова-запитання  Тараса  Шевченка:

Один  у  одного  питаєм:

Нащо  нас  мати  привела?

Чи  для  добра?  Чи  то  для  зла?

Завжди  знаходилась  щира  відповідь:  саме  для  Добра!

 

На сцену виходять всі учасники постановки

Батько Шановні батьки, любіть своїх дітей, але не просто як продовжувачів  роду!

Мама Шановні батьки, любіть своїх дітей, але не просто як частинку власного генофонду!

Батько Шановні батьки, любіть своїх дітей, але не тільки як частину програми «Дім.Сад.Син»!

Мама  Шановні батьки, любіть своїх дітей, але не тільки для реалізації власних нездійснених мрій!

Учень Дорогі батьки, ми любимо вас і потребуємо вашої любові!

Учень Дорогі батьки, любіть нас успішних і невдах, красивих і не дуже!

Учень Дорогі батьки, подаруйте нам свою любов вже сьогодні, бо завтра – може бути пізно!

Учень Дорогі батьки, любіть одне одного, любіть життя та навчіть нас любити його!

 

Під звучання пісні Ольги Янушкевич «Я помолитись хочу за вас мамо», учні дарують присутутнім зроблені власноруч паперові янголятка.

 

По закінченню виступу практичний психолог школи пропонує батькам заповнити анкету.

 

docx
Додав(-ла)
Таранюк Майя
Додано
31 серпня 2019
Переглядів
228
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку