До розіграшу
залишилось:
16 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Сценарій "Cхилімо голови в скорботі"

Про матеріал

Сценарій "Схилімо голови в скорботі" до 85-річниці пам'яті жертв Голодомору 1932-1933рр. Мета заходу: виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм на основі особистісного усвідомлення досвіду історії; донести до сердець молоді одну із найтрагічніших сторінок історії України - голодомор 1932 – 1933 років, вшанувати пам'ять його жертв; формувати національну самосвідомість, ціннісні орієнтації; виховувати повагу до людей , які пережили складний період української історії; виховувати громадську свідомість та співчуття.

Обладнання: чорний хліб, рушник, п'ять колосків із чорною стрічкою, свічка; записи класичної музики (твори Баха, Альбіоні, «Реквієм» Моцарта); мультимедійна презентація та відео – презентація «Запали свічку пам'яті жертвам Голодомору».

Місце проведення: актовий зал

Учасники заходу: учні 5-8-х класів

Перегляд файлу

«Погоджено»       «Затверджено»

ЗДНВР        директор  школи

__________ Комар Г.В.      _________ Рудан Я.В.

«___» _______ 2017р.      «_____» ________ 2017р

 

 

 

 

 

Сценарій до 85-річниці Голодомору

«Схилімо голови в скорботі»

 

 

 

Підготувала:

                                                                       класний керівник

Шушко  Галина  Петрівна

 

 

 

 

 

 

2017р.

Мета: виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм на основі особистісного усвідомлення досвіду історії; донести до сердець молоді одну із найтрагічніших сторінок історії України - голодомор 1932 – 1933 років, вшанувати пам’ять його жертв; формувати національну самосвідомість, ціннісні орієнтації; виховувати повагу до людей , які пережили складний період української історії; виховувати громадську свідомість та співчуття.

Обладнання: чорний хліб, рушник, п'ять колосків із чорною стрічкою, свічка; записи класичної музики (твори Баха, Альбіоні, «Реквієм» Моцарта); мультимедійна презентація та відео – презентація «Запали свічку пам’яті жертвам Голодомору».

Місце проведення: актовий зал

Учасники заходу: учні 5-8-х класів

Хід  заходу

вед 1.  Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю всі села, присілки та хутори

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

вед 2. Засяйте над планетою невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте в пам’яті невигаслий  собор!

Це двадцять другий рік!

вед. 1. Це тридцять третій рік!

Вед.2 . Це сорок шостий рік!

Вед.1  Голодомор!

Вед. 2 Голодомор!

Разом.         Голодомор!

Учень 1. У широкім небі

Плачуть хмаринки сині

Сонечко веселе  з обрію встає,

Нумо піднімайтесь,

Хлопці з України

Час для розбудови

Нині настає.

Учень 2. Нумо спати годі

При такій погоді,

При такій погоді,

Прокидайтесь, браття!

Треба нам державу,

Козацькую славу

Гідно поміж люди

Піднімать , нести

Учень 3.Ми довгенько спали,

Все нас присипали ,

Наші воля й доля вищі над усе

Кинемо скорботу,

Нумо за роботу -

Тільки це Вкраїні

Щастя принесе.

Учень 4. У широкім небі

Плачуть хмари сині,

Сонечко веселе, грає, виграє.

Розгинають спини діти Батьківщини,

Доля України з попелу встає.

Вед.1. Важко підніматись Україні, важко тому, що гірка її доля, страшне минуле, яке пекучим болем крає серце всіх людей.

Вед.2. Найстрашніше, що пережив український народ – це голод. Досі не віриться, що тут у житниці країни – раптово зник хліб, а люди залишились без зернини, адже 1932 рік був щедрим на урожай.

Вед.1. 1933 рік! Найчорніший час в історії України. Це був не голод, а голодомор. У селян було відібрано весь хліб. Якщо ж хтось відмовлявсь – позбавляли волі на 10 років, а хліб все одно відбирали.

Вед.2: 85 років  тому нам хотіли винести вирок смерті.85 років  тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом.

Вед.1. 85 років  тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.

Учень 5. Жила Вкраїна. Плакала, стогнала

Проте я твердо свідчити берусь:

За всі віки безхліб'ям не загнала

Нікого в землю Україна-мати.

Учень 6. Від тих часів, коли з'явилось рало,

Голодних мук не відало село.

Хай неврожай - та люди не вмирали:

З двадцятим віком лихо це прийшло.

Учень 7. Не нагодує Мати-Україна,

Не приголубить діточок своїх...

Яка ж бо перед Богом в нас провина?

Який ми сотворили гріх?

Вед.2.  У 1933 році був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду лягло у могили – старих, молодих і дітей.   Не віриться, що на всеплодющих просторах шанованої світом житниці раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Головною  причиною Голодомору 1932-1933 років була спрямована політика тодішнього керівництва.

Вед.1.     За  кілька місяців в рахунок хлібоздачі  надзвичайні комісії викачали із селян всі фонди: продовольчий, фуражний, насіннєвий. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селянства. Коли хліба вже не було забирали сухарі, картоплю, сало, соління, навіть зерно з динь і гарбузів – тобто всі запаси їжі.

Вед.2. Держава жорстко контролювала обмін селянами цінних речей на харчі, намагаючись як найбільше викачати із людей дорогоцінних металів. Такий обмін був грабіжницьким, так пара золотих сережок коштувала чотири буханки хліба.

  Вед.1. Голод охопив територію з населення 60 мільйонів осіб. Найбільших втрат зазнала Дніпропетровська область. З усієї кількості зареєстрованих смертей в Україні 70 % припадала саме на неї. Далі  йшла Вінницька область, яка мала 17 районів масової смертності та голодування, а за нею Донецька – 11 районів, Одеська – 14 районів, Харківська – 9 районів. Уряд  свідомо приховував наслідки голодомору, переселяючи у спустошені села України селян із інших регіонів.

Учень 8. Пішла біда із торбиною

 По всій Україні,

 Несла вона заплакана

Очі свої сині.

Ішла вона дорогами босими ногами.

Дать поїсти б біді хліба –

Нехай сяде з нами.

Учень 9.  В степах вона ночувала, в гірких травах спала.

Не проснулась, не вернулась:

Тополею стала.

Учень 10. Біда ішла понад Дніпром,

Понад синім морем,

З сусідами поділилась

Голодом та горем.

(Звуки бентежної музики, виходить жінка-скорбота)

Жінка скорбота.

 О, порятуйте, бо ми рятувались,

Кору ми їли і глину,

Людської крові із ран напивались,

Мати варила дитину!

Землю укрили ми трупом холодним,

Огляньтесь. О, згляньтесь на муки…

Хліба нам, хліба нам,

Хліба голодним!

Хліба нам, хліба!

Вед.2. Масштабний голод в Україні почався наприкінці 1932 року, діставши свого апогею наприкінці 33- го. Щохвилини в Україні помирало 17 осіб, щогодини втрачали 1000  хліборобів, а щодня – майже 25 тисяч українців. Жодна війна не забрала за такий короткий час стільки людських життів. Голодомор забрав близько  12 мільйонів українців, третина із них діти.

/кліп «Мамо, мамо, дай хоч скоринку» /

Вед.1. Голод поклав у сиру землю від 7 до 10 мільйонів селян. Третина померлих -  діти, які не дали нащадків.

Вед.2.  Найстрашніше було дивитися на малих дітей, висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди дитинства, перетворивши їх на замордованих примар.

Сценка

Сидить зажурена жінка за порожнім столом, на ньому лише сіль. На ослоні двоє малих дітей.

1 дитина.  Мамо! Мамо! Я їсти хочу!

2 дитина. Мамо! Мамо, животик болить!

1 дитина.  Мамочко! Рідненька! Дай хоч крихіточку хлібчика!

Мати зажурено повертає до них голову, мовчки дивиться.

Діти встають, підходять до неї, обступають з усіх боків, стають на коліна і знову просять.

2дитина.  Мамо, дайте їсти

Мати мовчки дивиться, а потім і каже :

Я вам казку розповім, а ви слухайте от і забудете про їжу.

Десь у темному лісі …

1дитина. Мамо! Мамо в очах темно!

Мати: - Закрий очі й поспи.

Дитина. Я не хочу очі закривати.

Мати. То дивись на мене, я тебе поколишу.

Дитина. Не колиши мене мамо! Ми хочемо їсти.

Мати. Прости мені, доню, немає, що їсти. Нічого в хаті в нас не має, простіть мене, мої діти.

(Мати обнімає своїх дітей, схиливши голову)

Вед.1. На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні оголошую хвилину скорботи. Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги. Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

(Діти запалюють свічки. Звук метронома).

Вед.2.  Дякую! Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом та організованістю з боку влади і наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.

Вед.1. У зверненні Верховної Ради України до українського народу від 15 травня 2003 року йдеться, що українська національна катастрофа 1932-1933 років стала першим випадком, коли конфіскацію продовольства держава застосувала як зброю масового знищення її власного населення з політичною метою. Віримо,  що недалеко той час, коли Голодомор в Україні засудить міжнародне товариство як один із найбільших за кількістю жертв у світовій історії факт геноциду.

Вед.2. Багато держав світу на сьогоднішній день визнали Голодомор в Україні злочином проти людства.  Кажуть, що історії властиво повторюватися. Наше  завдання зробити так, щоб таких трагедій більше не було.

(кліп О.Білозір «Свіча»)

Вед.1. Перший у світі пам’ятник жертвам Голодомору був відкритий 23 жовтня 1983 року у Канаді за ініціативи громадян Канади українського походження. На сьогоднішній день пам’ятні знаки встановлено в Австралії, Аргентині, Італії, Канаді, Німеччині, Польщі, Угорщині, США.

/Демонструються кадри презентації де зображено пам’ятні знаки жертвам Голодомору, зокрема на Полтавщині та в селах Миргородського району/

/ виходить дівчина  з хлібиною на вишитому рушникові/

ДІВЧИНА.   Я цілуватиму цю запашну хлібну скоринку. І щиро молитимусь за тих, у кого її не було на столі у голодному тридцять другому і тридцять третьому. Від імені мільйонів українців, яких ми називаємо жертвами голодомору і яких я ніколи не знала, я цілуватиму хліб.  І дякуватиму Бога за те,що його маю…

Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,-

Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі,

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш!

Вед. 2. Слова розпуки німіють – нема вже душевних сил для виплакування горя. Це горе – за межами болю, поза логікою земного буття й народної моралі. Люди не хотіли вірити в те, що це могли творити люди. Приречені на голодну смерть вважали, що це зло чинить диявол, а воно ж було витвором політичної  системи.

Вед.1.  Дякуємо Богові і тим натрудженим рукам за те, що сьогодні маємо святий хліб. Адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу.

Ти освяти цей хліб, що на столі,

Любов'ю тих, що впали на світанні

На ще не зораній плугатарем ріллі.                                                                      Вед.2.  Ми повинні  не тільки пам’ятати, але й  пишатись своєю країною, адже ми живемо в Україні, найкрасивішій  державі, де живуть працьовиті люди. І ми,  як громадяни своєї країни,  повинні робити все, щоб не повторилося цього лиха, щоб  жила  наша держава.

Вед. 1. На цьому на виховний  захід завершено. Дякуємо за увагу!!!!

 

 

 

 

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
13 січня
Переглядів
160
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку