СЦЕНАРІЙ читацької конференції «Збережемо пам’ять про подвиг»

СЦЕНАРІЙ

читацької  конференції

«Збережемо пам’ять про подвиг»

Підготувала та провела

завідувачка бібліотекою

Бродівської СЗОШ №2
О Л І Й Н И К  О Л Ь Г А

Я Р О С Л А В І В НА

«Ви тільки знайте, браття,

Ми за Вас молились,

І молимось:

За Вами ненька – Україна! »

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…»,), стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Звучить пісня  «Молитва за Україну»

Україно!!!! Рідна ненько,

Я люблю тебе, серденько,

Мову твою солов'їну, червоную калину,

Гаї, ліси, озера і поля, - це і є моя земля.

Тут мама, тут і тато, тут збирала квіти з братом..

А на СХОДІ треба воювати,

Україну рідну захищати

А десь удома воїна чекає мати, Але агресору на це начхати,

Бо він привик лиш убивати, катувати й руйнувати...

Ведучий 1 Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Ведучий 2 Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців,які боролися за незалежність та волю України: Бандера,Шухевич…

Ведучий 3: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

Україна для мене як мати,

Що стоїть на дорозі війни,

На залізнім хресті розіп’ята,

Вся в слідах пазурів сатани.

І над нею шумлять суховії,

Підіймають заграви пожеж.

Голова її бідна сивіє

Полинами неполотих меж.

Вона бачить своїх чорнобрових

Козаків на схід-сонці, в огні,

Вона кличе їх, смілих, здорових,

В запорізькій блискучій броні.

І зметуть вони кодло кощаве,

Люту силу ворожих фронтів,

Скосять кулями хижі їх лави,

Спопелять чорні душі катів!

Бо для них Україна як мати,

Що стоїть на дорозі війни,

На залізнім хресті розіп’ята,

Вся в слідах пазурів сатани.

Сьогоднішню читацьку конференцію ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців!  Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи. Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.
                   Я бачу перемогу!

У полі колосся шумить,

Бо куля над головами летить.

Чути материнський болючий крик

Бо в сина її стріляють...

Всі воюють, мов це останній рив,

На якому всі дні минають.

Молитва в цей час, наче камінь з душі,

Лунає по всій Україні

Дитина із болю пише вірші,

що страшне робиться в світі нині.

У подруги тата немає

Бо Україну захищати пішов,

А сестра його зовсім не знає,

бо рано із дому він йшов.

Батько став зовсім не тим,

Яким він був раніше зі мною,

Він став злий і збентежений всім,

І ще гірш - не цікавиться мною.

Будь проклята ця війна,

Яка забрала у мене тата

Залишила біль і сльози вона

Земля і знищена на краю хата.

Від болю кричала нестримно сестра

І торкнулась могилу людини,

Яка була їй дорожча за життя

І цей шрам надовго у серці дитини...

Але Бог є на небі, високо вгорі,

Що бачить усе на долоні

Справедливість настане й кінець цій війні,

А ворог сидітиме вічно в полоні.

У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль  країни у світі. Є і люди які своїми поступками творять цю історію, покладаючи раді цього своє життя.

Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишиться в пам’яті народу. Ці герої-воїни за Українську Державність віддали своє життя без вагань.

Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.  Ми вшановуємо пам’ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

«Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

МЕНІ НАСНИЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗУСТРІЛИСЬ...

Мені наснилось, що вони  зустрілись

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За що тебе? "    "За Україну, друже мій. "

"Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш

... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

"А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Большевики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин."

... Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

" За Україну нас вбивають, брате мій."

І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

Як бачите, війна нікого не жаліє: ні татусів – бійців, ні матерів, ні дітей. Від неї не можна заховатися. Ми тільки слухаємо, а нам страшно. Тут  ми можемо лише поспівчувати тим, хто переживає  війну. Бо скільки бійців не повернулося додому! А скільки сімей не дочекалися батьків, синів, дідів, матерів, сестер! Люди завжди нестимуть квіти на могили Героїв тому що наші серця сповнені глибокою вдячністю до воїнів, які віддали своє життя. Так , ми проти війни, геть війну!

У країно,стрепенись!

Підіймися і борись!

Ти ж незалежна вже давно,

Та влада гнобить все одно...

Ста синів немає вже  немає -

Ними маємо пишатись:

Вони пішли на вірну смерть,

Знаючи, що не повернуться уже...

Навіки в пам'яті лишили слід слова:

Майдан.. Грушевського... Та Інститутська вулиця.

Тут снайпери стріляли і шини тут палали

Та вільні люди тут за честь свою стояли!

За те,що ми лише тепер збагнули,

Що українцями завжди ми з вами були!

Що «патріоти» - це не просто слово

Це честь, це відданість, це слава!

Героям слава!

Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!  Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується! Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки -України.

Герої не вмирають!

Коли лежали люди всі рядками мертво,

То влада зневажала нас усіх.

«За що?», - стоїть питання вперто,

А влада посміялася над всім.

І відповіді так і не знайшлося,

Бо ненависть згубила усіх нас

Про щастя й радість вже не йшлося,

Коли життя пройшло і «все заради вас»...

Казали ці слова наші герої,

Що полягли в небесному бою.

Хай слава лине вам, хороші мої,

Ми пам'ятаєм вас у нашому краю.

«Слава Україні!» - ми кричали довго,

Коли відстоювали всі наші права

До останнього ми бились разом

І відстояли своє право на життя.

Тож хай цей бій, хоча нечесний,

Покаже всім, хто ще живий

Який народ є український

Та який закон повинен бути в нім

Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали. А що може виміряти материнське горе, її сльози...

«Кліп АТО  присвята солдатам та родинам військових»

1-й ведучий. У війни не жіноче обличчя. Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

Сонячна скорбота

Весна вже, мій сину, ти чуєш - тепло...

Вже сонце на небі високо зійшло!

Воно враз злякалось: «Та де ж це ви, діти?

Я хочу вас усіх сьогодні зігріти...»

Нема... Лиш руїни у Києві-граді

І квіти небесні у смертнім параді...

Стривожилось Сонце: «Я бачу з висот,

За що так страждає вкраїнський народ?»

За те, що терпіли неправду сліпу –

Тепер лиш відчули всю долю лиху.

Андрійки, Васильки, Назари, Іванки...

Уже не зустрінете ви мої ранки.

Та я не зупинюсь, я все допечу!

Промінням жагучим до тих долечу,

Хто має сьогодні спокутувать гріх

І наших, Вкраїно, дітей не вберіг!

Розкрийте ви очі, прозрійте Іуди –

Вас долі смертельні зустрінуть усюди!

Невже ви купились ціною багатства

І завжди лишились вкраїнського братства?

О діти, Небесні, мої янголята...

Ви вже не побачите мами і тата...

Крізь землю я грітиму ваші серця,

Бога прикличу, і духа й отця...

Ви з нами навіки... ви чуєте?.. «Так...»

Засяяло сонце...: «Відчули, це - знак!»

За мною, на небо, ви - зорі ясні!

Земні вас відчують у темному сні.

Помовчім хвилину... Вкраїна у тузі...

Усі побратими, весь світ у напрузі.

Небесній сотні - слава, слава Україні!

Героями ви стали всі віднині!

Господь все бачить і все чує,

Народ вкраїнський завжди вас вшанує!

Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Вірність і мужність – ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!

Герої творять дійсність, герої формують обличчя світу – вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати все, і в тому числі своє життя, щоби осягнути свою мету, щоби здійснити свою мрію. Це герої залишили для нас здавалось би такі божевільні кличі: Або все – або нічого! Або пан – або пропав! Перемога або смерть!

Вірю в майбутнє України

Молитву промовляєм до Отця,

Щоби синам вкраїнським дав Він сили,

Щоб вистояли мужньо до кінця

І рідну землю нашу захистили.

Ми плюндрувати неньку не дамо,

Бо вже зазнала й так вона недолі.

Загарбник нечестивий у ярмо

потрапить сам, не віддамо ми волі.

і не заплаче більш над сином мати.

До батька рідного пригорнеться дитя.

Державу зможем ми відвоювати,

Мам треба миру, світла і життя.

ї об'єднаються вкраїнці воєдино:

і Північ, й Південь, з Заходу на Схід,

є на світі лиш одна Вкраїна,

і є один Шевченків «Заповіт».

«Кліп Вірш   присвячений небесній сотні А. Дмитрук»

Історія і сучасність різних цивілізацій, культур, народів – це історія і сучасність їхніх героїв. Історія і сучасність України, українського народу – це твір героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили, і своє життя для добра Українського народу: його свободи і державності, могутності і процвітання. Україна – це діло героїв, які поставили добро рідного народу понад свої особисті та будь-які інші інтереси і були вірними своїй ідеї до останнього подиху.

Не плач Україно, не плач,

Все пройде і загояться рани.

Ти повстанеш з руїни, не плач

І спадуть з рук зловіщі кайдани.

Повернеться до дому хлопчина,

Він побачить заплакану матір.

Тай зайде у стареньку хатину

І візьме зі стола Богоматір.

У молитві, у щирій до Бога

Він згадає усіх, не забуде нікого.

Він попросить прощення за ворогів

І підніметься тихо з колін.

Тай побачить він сонця проміння.

Усміхнеться так щиро, ласкаво

І забуде ту всю ворожнечу,

Та на серці залишаться рани.

Відкриймо для себе великі заповіти героїв України, заповіти написані для нас, нащадків, кровю і потом впродовж тисячоліть.

Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім’я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті. Адже Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.   Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

Іде війна

Злітають дні за днями, наче птиці,

Буденність наша дужа та сумна.

Адже на сході нашої країни

Іде війна, страшна іде війна.

Там мирні люди помирають в муках,

Будинки падають від вибухів страшних.

А скільки діток за батьками плачуть?

А скільки матерів, що ждуть синів з війни?

Йде війна, що ж це коїться, люди!

Б'ють дороги, заводи трощать,

І такого Донбасу вже більше не буде,

Зупинися нарешті, ти наш «Путін-братан»,

Скільки горя і сліз по всій Україні

Не встигають розвозити тих домовин.

А на головах матерів наших

Так побільшало чорних хустин

Наші хлопці стоять, їх обстрілюють з градів

Та вони захищають країну свою. І всіх поб'ють сепаратистів-гадів І буде мир у рідному краю. Десь в Донецьку, Луганську, Серед хмар грозових, мертві дивляться в небо

Й вірять в мудрість  живих.

За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.

Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Повертайся живим

Ми живемо на заході країни,

У нас спокійно, в нас нема війни,

Але ми знаємо, що робиться на сході,

Де гинуть наші воїни-сини.

Ми з тобою вкраїнський солдате,

Чи старший, чи йшов молодим.

Ти пішов щоб нас захищати,         Повертайся додому живим.

Тебе в дома чекає родина,

Вся країна - то сестри й брати.

Кожен бій т- рана в нашому серці,     Повертайся із бою живим.

Сидите ви в холодних окопах

Нема їжі, немає води,

Та ми з вами солдати-герої

Визволяйте країну з біди.

Я до тебе звертаюсь, Росіє,

Припини цю ганебну війну.

Бо ми хочем свою Україну

Неподільну, щасливу, одну

Ще три-чотири місяці тому такі вигуки, як «Слава Україні! Героям слава!» були просто вітальними словами… лише словами, якими розпочинали свою промову численні оратори зі сцен Майданів не лише на теренах нашої держави. Але наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – Небесна Сотня. «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням, це вже віддання шани най кращим, котрі у найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Стояв Майдан

В Євросоюз крокує Україна,

Та відчуваємо такий тривожний стан

Адже за це, щоб ми щасливо жили,

Стояв за нас у Києві Майдан.

За мир, за єдність, за майбутнє наше,

Щоб Україна чогось досягла,

У молодих і трохи старших

«Небесна сотня» полягла.

А було їм 17, 19,

Були і старші - 40, 60.

їм би любити і радіти внукам,

Але вони в сирій землі лежать.

Кожен з тих там стояв і загинув

За тебе, за мене, за всю Україну.

Згадайте усіх, замордованих, вбитих

І гідно живіть їх життям недожитим.

Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв.  Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

Герої  не  вмирають

Упав боєць, десь там, на полі бою,

Упав як цвіт, як скошена трава...

Усю любов, усі думки забрав з собою,

За мить коротку завершилося життя.

Упав для того, щоби вічно жити

Серед людей, майбутніх поколінь.

Упав для того, щоби стяг любити

Зуміли ми, як він колись любив.

Ридає мати... В смутку завмирає...

Стоїть кохана від печалі вся бліда...

А він сказати хоче, що кохає.

Але не може вже відкрить свої  уста.

Шануйте діти, неньку-Україну,

Любіть її заплакану, в вогні,

І встане гордо серед мряки й пилу

Безсмертна слава завойована в борбі.

Бібліотекар. Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі. Де прапор – кольору осіннього степу та блакитного неба. А ще чорної землі та розмитої багряної крові. Один, як свідчення нашої чистоти і незбагненності. Інший – упертої боротьби за омріяну свободу. Різдвяний привіт воїнам АТО

-Зоре світла Різдвяная!

Над воїнами зійди !

Господом щиро благаная!

З ними ти погомони!

-Україна -для нас мати!

Як її нам врятувати?

Як у діях нам не помилитись?

В кого маємо повчитись?

Зоря задумливо мовчала...

А потім ось таке сказала:

-Українці-люди волі!

Хоч скалічені у багатьох з них долі...

Будьте сильні в боротьбі

Не піддавайтеся ви тьмі!

Згадайте помилки Богдана,

Коли Вкраїна вже була продана...

«Геть від Москви» -це Хвильового гасло,

Воно в свої роки також погасло...

Мойсея пригадала всім зоря

І казку-про рослин й поводиря:

Цей чин зайняти навіть дуб не зміг -

Колючий низький терен переміг!

Бо люди мають добре жити

А влада їм, лиш їм служити

І не дбати про маєтки за кордоном

На заході і за далеким Доном!

-Вкраїнці любі,

-зоря щиро підморгнула-

Взаємнеє тепло вона відчула-

Вам посилаю своїх діточок-

Щирих дружніх зірочок!

АТО нехай наповнять-їх багато,

Бо скоро Новорічне і Різдвяне свято.

Вони розтоплять вмить холодний сніг-

Для вас я буду теж як оберіг.

Тримайтесь, любі, я завжди в підмозі,

Господь теж буде в переможній допомозі.

Борітеся, але без крові-

Добра Вам, щастя і любові.

Прислухаймося у цей день до мови могил. Хай до вух наших дійде голос великих людей, що одним з’єднаним могутнім хором до нас живих промовляють: “Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт”. І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Бо тоді мільйони щоденним трудом, а коли прийде потреба, то жертвою крови свідчитимуть, що Україна живе, бореться, житиме і перемагатиме.

Біль моєї юності

Найгірше, коли страждають дитячі серця.

Найгірше, коли вмирають невинні люди.

І душі їх журавлем у небо летять,

А ми думаєм, скільки війна ця тривати ще буде?

Так шкода, коли невинний ні в чому солдат,

Захищаючи рідну країну,

Від пострілу падає вниз, до землі,

А друзі його розуміють, що він вже загинув.

Що до матері більше він не підійде,

Не обійме її більше ласкаво,

А вона плекає надію і вірить, що син прийде

Й ніжно скаже їй: «Я так люблю тебе, мамо!»

Так шкода, що діти невинні ні в чому вмирають,

Рятуючи рідних, свої життя віддають,

Та душі їх світлі все зараз бачать, все знають.

Своє покарання ще терористи колись понесуть!

Я вірю, що війна скінчиться.

Я вірю Україна буде на Землі

Просімо Бога і молімось,

За тих, хто вже на небі

Й за тих, хто ще живі.

Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю.

Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.