Сценарій до 72 річниці Перемоги над нацизмом та завершення Другої світової війни

Про матеріал
Друга світова війна вона все далі і далі від нас, ми всі знаємо, що вона була страшною та кривавою, що загинула на ній невимовна кількість мільйонів людей, які просто хотіли жити. Ми знаємо фронтові пісні, ми знаємо наскільки тяжкою вона була. Знаємо - ми, старше покоління, але чи знають про неї теперішні хлопчики та дівчатка. Як донести все це, як розповісти про це? Стривожений із муками і жалем світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, неначе, розпанахані кинджалом. Війна на зустріч молодому дню із з гуркотом, із брескотом котилась, лавиною метану і вогню, на нашу землю й долю навалилась.
Перегляд файлу

Сценарій

до 72 річниці Перемоги над нацизмом

та завершення Другої світової війни

Голосна фоні музики, діти виходять і роблять певні рухи: згадати хвилиною мовчання, то доведеться мовчати вічність. Друга світова війна вона все далі і далі від нас, ми всі знаємо, що вона була страшною та кривавою, що загинула на ній невимовна кількість мільйонів людей, які просто хотіли жити. Ми знаємо фронтові пісні, ми знаємо наскільки тяжкою вона була. Знаємо - ми, старше покоління, але чи знають про неї теперішні хлопчики та дівчатка. Як донести все це, як розповісти про це? Стривожений із муками і жалем світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, неначе, розпанахані кинджалом. Війна на зустріч молодому дню із з гуркотом, із брескотом котилась, лавиною метану і вогню, на нашу землю й долю навалилась.

Уч.  Гейдарова К. Стій! Час замри і озирнися в минуле. Озирнися на тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам'ятників. Стій! Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз гранітної стіни, на якій визолоченими буквами вписані імена тих, що полягли на полі бою, закатованих у фашистських концтаборах, спалених, повішених, знищених, але не скорених. Зупинись — постій мовчки — згадай...

Уч.  Голуб Маргарита   Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця. Ще й досі чекають запізнілих листів з фронту матері, що не повірили похоронці, наречені, сестри, дружини, а сини стали старшими від своїх батьків. Тіла солдат, полеглих у землю давно стали землею і завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець!

      Уч.  Каширна Марія. Війна, що прийшла на українську землю увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисячі міст і сіл. Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, якої ще не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.

 

 

 

 

 

Уч. Ілляшенко Валерія   Вічним вогнем біля обеліску слави говорять солати. Слухайте, думайте люди у шумі весняних вітрів, у травневому квітуванні, в пречистому сяйві обелісків, біля пам’ятників. Чуєте? До нас живих говорять солдати! Слухайте! Дивіться! Запам’ятовуйте! Уважні будьте, поряд з вами ветерани війни! Сивина лягла на їх скроні, зморшки дороги болю на обличчях! Вдивляйтеся в них – вдивляйтесь, Вслухайтесь в їхні голоси! Вище піднімайте стяг перемоги, щоб ніхто не міг зробити вигляду, ніби він забув, забув як втрачав найдорожчих людей, забув як чекав першого дня без війни, забув як війна залишала за собою страшні сліди 10418 днів і ночей, йшли відважні воїни дорогами війни, не озираючись назад, шли не шкодуючи себе, щоб – перемогти.

Пісня про війну.

Уч.   Фарик Вікторія  Сьогодні на святі присутні гості, а також ветерани Другої світової війни ті, хто в воєнний час зустрічав свою юність, дивлячись в очі смерті. Це люди, які проживають у нашому місті

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

на сьогоднішнє свято до нас завітав учасник бойових дій в зоні АТО???

__________________________________________________________________________

Уч. Якубенко Ярослав. Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя. Як пережили ці страшні роки кіровоградці? Що відчували діти, котрі вмить стали дорослими? Чи так само яскраво, як сьогодні, усміхалося сонце в окупованому нацистами рідному місті? Про це нам сьогодні розповість  очевидиць тих страшних подій ________________________________________________________________________.

 

Розповідь______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

Уч. Мамалига Софія. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, могил невідомому солдату. Вони святиня нашої пам’яті.

Уч. Зінчук Марія.   Кров’ю і пожежами котилася війна по нашій рідній Україні, не обійшла і наше місто, яке було захоплене 5 серпня  1941 року. На окупованій території міста та області в роки Другої Світової війни вели боротьбу проти фашистських загарбників  партизани, підпільники і близько 43 тисяч звичайних українських людей.

Уч.9 Руденко. А майже кожна сім я втратила годувальника батька. Залишились молоді жінки - вдови, діти – сироти. 8565 кіровоградців не повернулися з війни, в тому числі 3171 чоловік пропали безвісти.

Кудя Олег. Вірш «Я знов прийшов до тебе прадідусю»

( На фоні проекції пам'ятника виходить юнак)

На фоні фонограми він звертається.

Я знову прийшов до тебе, дідусю... стою у глибокій скорботі біля найдорожчої для мене святині, на якій викарбуване твоє ім'я. Кожного року на переможний день злітає воно над землею, над цілим світом. Здригається серце й на мить завмирає. Твоє ім'я відлунюється в ньому невимовним болем.

Спасибі тобі за любов. Вона освітила мені все життя. Хоча воно, моє життя, наскрізь пройняте болем втрати. Війна забрала з життя не просто близьку мені людину. Я знаю, як ти любив життя, землю, на якій жив. Скільки хороших справ зробили твої мозолясті руки. А скільки б ще зробили, якби ти жив.

Якби ти жив...

Матері чекають з фронтових доріг синів усе життя. Вони вірять своєму серцю, яке хоче одного, щоб був живим, надіються все життя на те, що раптом він озветься, подасть голос.

Ні! Він мовчить. Він навіки заснув у братській могилі.

А ти, дідусю, думаєш, що онуки вірять у смерть своїх рідних?

Я чекаю тебе, вже шість десятків літ чекає тебе моя прабабуся. А я чекатиму тебе завжди.

 

 

 

 

 

Похоронка прийшла помилково, весь час говорить бабуся, хтось помилково написав: ”Пропав безвісти..”

Ти живий, дідуню, здрастуй!

Я прийшов до тебе!

Пісня про війну, яка забрала життя багатьох людей????

Уч Кудя Олег.. Коли мати солдата на війну проводжає, усе навкруги на мить завмирає, годинник не йде і час зупиняється. Ніч та день місцями міняються.

Уч. Гейдарова К. Ненька рідна зі сльозами на очах, тихесенько так промовляє, низький тобі , сину, уклін! І мрій сину, усім серцем мрій! Що додому повернешся ти - живий! І мрій сину, усім серцем мрій! Що встане країна з колін! І пам’ятай, синку! Пам’ятай! Ти щосили борись, живи – не вмирай! Молися, синку! Усім серцем молися! Щоб брат на брата не вовком дивився! І знай, синку! Усім серцем, знай! Щосили борись, живи, не вмирай!

Уч. Мамалига С.. День за днем і ніч за нічкою минає, матуся сидить у віконця молитву читає, і знає вона, усім серцем знає, що синок живий – не вмирає! І ворога проклятого на рідну землю не підпускає!

Уч. Гречуха Вікторія. Сидить матуся, молитву читає. Аж раптом серце її завмирає, бо мама  все відчуває. Більше живих сина – немає! Сльоза по щоці на лист солдата спадає, і мати останні слова сина читає..

Уч. Якубенко Я. Мамо, якщо ти читаєш листа, то більше твого сина нема. Я все зробив як ти казала… мріяв, молився і знав, що землю рідненьку до останнього нікому не віддам. Молився і мріяв коли ворог в самісіньке серце стріляв, що ніколи, чуєш, ніколи брат на брата зброї не направляв.

Всі. Брат на брата (7р.)

Звучить пісня «Гей, пливе кача»

 

 

 

 

 

 

Якубенко Я.  На її фоні хлопчик читає слова

«Скажи, дідусю, що діється у нас?»

Скажи, дідусь, що діється у нас?

Ти – янгол, і тобі з небес видніше:

Тут знов настав страшний воєнний час,

На Україні вже немає тиші.

На Сході – пекло, гинуть хлопчаки,

Вони, дідусь, ще зовсім молоденькі,

А дехто – без ноги чи без руки.

Сліз водоспади виплакали неньки.

Ти про війну колись розповідав,

А ми , дітьми, то слухали мов казку.

І кожен з нас собі не уявляв,

Що можемо потрапити в цю пастку,

Що може повернутися  війна,

І змусити нащадків  вже страждати.

Скажи,дідусь, чия у тім вина?

Ми завинили й час прийшов розплати?

Ти там у Бога миру попроси

Для нас своїх дітей, своїх онуків,

Ти ближче там, а  в наших голосів

Немає  сили, загубились  звуки.

Ти там у Бога правди попитай,

Щоб все таємне стало очевидним…

Бо знаю, що тобі й привітний Рай

Без неба України не потрібний.

 

 

 

 

Виходять дві дівчинки:

Уч. Марченко Лоліта. Здраствуй, Війна! навіщо ти нам потрібна? Дай відповідь! В чому привабливість забирати з сімей нівчому не винних людей? Що тобі це дає? Чи може ти так граєшся? Заради втіхи віднімаєш? Гуркіт гармат, ріки кров’ю, гори мерців… коли ж це закінчиться? Невже ти думаєш, що ти не подолання? Та ні, адже після зустрічі з тобою бійці повертаються, вони тебе перемагають! Проти тебе можна знайти зброю! Це – безстрашність та воля до перемоги! Ні – зрадництву, ні – страху! Стій, війна! Тебе ніхто не любить! Ти – ніхто, іди й не повертайся! Прощавай, йди на віки!

Уч. Фарик Вікторія. Війна, навіщо ти почалась!? Скільки безневинних життів ти забрала? Скільки дітей залишила сиротами?!скільки людей скалічила?! Ти забираєш юнаків, багато з яких ніколи не повернуться додому! Їхні батьки назавжди залишуться без своїх, можливо, єдиних дітей! Їхні наречені, дружини будуть довіку чекати їх з фронтів. Навіщо  ти несеш похоронки у міста і села? Навіщо залишаєш в пам’яті людській жахи, які будуть передаватися з покоління в покоління? Ти – ніколи не знайдеш співчуття в очах тих, душі чиїх близьких ти забрала і віддала небу! Геть!!! І ніколи не приходь до нас!!!

Пісня про війну «В вишині білі лебеді летіли і кричали»????

Уч. Ляшенко Валерія. Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось.

Дозвольте до слова запросити учасника бойових дій в зоні АТО:

________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________

 

Діти виходять на сцену з іграшками і граються ними.

По черзі підходять до мікрофону і читають вірш

«Чому наш край квітучий знову у війні» Н. Красоткіна

 

 

 

 

 

Не треба нам війна

Гейдарова К. Не треба нам війна! О, Боже правий!
За що нам посилаєш біль і сум?
Ти вже не правиш світом, а Лукавий?
Від цього в голові ще більше дум…


Голуб Маргарита. Не можна ж так глумитися над нами…
Чому наш край квітучий у вогні?
Не нараділись мирними роками,
Як знову дні болючі і сумні…


Каширна Марія. Ще та війна не затягнула рани,
Окопи ще на ній не зажили.
Та знов війну розпочали тирани,
І бійню в Україні почали…


Ляшенко Валерія. Ще й досі мати на шляху чекає
Синів із фронту… Донька тата жде…
А Україна знов в війні палає
Й загиблим дітям доля лік веде…


Фарик Вікторія. Й додому не повернеться чийсь тато,
І не пригорне до грудей дитя…
За що нам так біди і сліз багато,
Й таке коротке у дітей життя?
 

Якубенко Ярослав. А ми так миру хочемо і світла,
Радіти, мріяти, творити майбуття…
Щоб Україна сонечком розквітла,
Щоб стало чарівне у нас життя…


Гречуха Вікторія. Ми хочемо у щасті вік прожити,
Учитись, працювати і рости…
А не втрачати цвіт наш, не тужити,
І на війну із ворогом не йти…


Зінчук М. Ми хочем хлібом ниви засівати,
Кувати щастя у своїм краю…
А дітям колискової співати,
Шукати з ними казочку в гаю.


 

 

 

Руденко А. А нічкою показувати зорі
І про польоти мріяти ясні…
І, щоб на українському просторі
Лунали чисті й радісні пісні…


Кудя О. Ми хочемо, щоб діти підростали
У мирі, в щасті-радості й красі.
Щоб батька-матір щиро поважали
І бігали по травах у росі.


Марченко Лоліта. Не треба нам війна, о, милий Боже!
Ну, виключи… Всі війни припини…
Хай зійде вранці сонечко погоже,
Хай людям сняться добрі, світлі сни.


Мамалига Софія. Ну, подаруй нам майбуття крилате,
Хоч жменьку щастя-радості сипни.
Ми просимо ж у тебе небагато —
Криваві, підлі війни припини…

 

Пісня

Уч. Каширна Марія. Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, тим, хто сьогодні піднімає з руїн і відроджувавУкраїну.

Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними вашого життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

 

Вручення квітів ветеранам.

 

1

 

docx
Додано
8 вересня
Переглядів
61
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку