Сценарій до Дня Гідності та Свободи

ТЕМАТИЧНИЙ ЗАХІД

До Дня Гідності та Свободи

Вчитель:
Встала мати Україна,

Сонце засвітила,

Пробудилася народна,

Незнищенна сила.

Сотні літ нас розпинали,

Та не побороли,

Бо не вмерла Україна,

І не вмре ніколи!

 

Ведучий 1: Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи.

Ведучий 2: Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже тисячі життів солдат на мирних жителів.

Ведучий 1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведучий 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість і, найдорожче, життя – присвячується!

ГІМН УКРАЇНИ

Учень 1:

Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За моє життя, твої права.

Учень 2:

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

ПІСНЯ

Ведучий 1: 13 листопада 2014 року  Президент Україні Петро Олексійович Порошенко підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи.

 

Ведучий 2:  За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на незалежність.

 

Ведучий 1: 1991 рік вписано в новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності;

 

Ведучий 2: 2004 рік – прояв громадянської активності під час Помаранчевої революції;

 

Ведучий 1: 2013 рік – Революція гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні;

 

Ведучий 2: Літо 2014 – подвиг українських військових та добровольців за єдніть і незалежність України

 

Учениця:                                     ПІСНЯ

 

 

Ведучий1: Літо 2014 – подвих українських військовослужбовців та добровольців за єдність і незалежність України.

 

Учениця 1:

Я – Україна. Простори безмежні

Правого берегу, лівобережні.

Гордих синів я з любов'ю зростила –

Лиш вберегти не змогла. Відпустила

В небо морозне, як гідності чин,

Крізь чорну прірву палаючих шин.

В попільну сутінь, свинцем нашпиговану

Живими з убитими вщент пошматовану …

 

Учениця 2:

Йшли, леди прикрившись фанерним щитом,

Найкращі, найвірні, найсвітлі чолом,

Серце чиє запалало відвагою,

Між побратимів під скорбними стягами …

В небо січневе зграями сканули

Душі героїв. Злетіли … й – розтанули.

 

Учениця 3:

Я – Україна. Свята я і грішна.

Влітку спекотна, зимою – засніжена.

Хлібні лани і дивнії гори,

Синєє небо, синєє море…

 

Учениця 4:

Ніким не покорена, і незбагненна –

Жовта я сонцем, блакитна я небом.

Синами своїми й доньками прекрасна

Я чорно-багряна стаю, як нещасна.

Багряна від крові і чорна від горя –

Чорно-червоний колір в героя …

 

Ведучий 2:

Минуло 10 років з того моменту, як загинули вони – герої, якиї народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? В першу чергу, Майдан став випробуванням на цінність особистості людини,виміром людськості та гідності.

 

Ведучий 1: Що таке гідність? Чи бачили ми її? Ч маємо ми її? Революція 2013-2014 років – це не протистояння Заходу й Сходу – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає.

 

Ведучий 2: Ми бачили гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіківу ніч на Майдан.

Ведучий 1: Ми бачимо гідність у волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачимо робітників заводі, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми бачимо наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Ми своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження, відвойовування миру.

Ведучий 1: Ми запрошуємо людей, які на власні очі бачили ці події, які були учасниками цього протистояння.

                          ЗАПРОШЕНІ ГОСТІ

Ведучий 2: Україна заплатила і продовжує платити надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти.

Для чого люди вийшли на майдан?

 

Учениця:

 

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

 

Учень:

Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо

Бо вона гідна статус такий мати.

 

Ведучий 1: Під вечір 21 листопада, незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з'являтися міліція та посилені загони Беркуту.

Ведучий 2: Люди вийшли на мирну акцію протесту проти рішення уряду. Вони не планували ніяких збройних сутичок. Вони просто відстоювали свої права.

Ведучий 1: У ніч проти 30 листопада   українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників.  Частина людей, що втікла від Беркуту, заховалась у Михайлівському золотоверхому монастирі на Михайлівській площі.

Ведучий 2: І тобі вже люди в більшій кількості  вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на Євроінтеграцію,  а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права.

Ведучий 1: Протести закінчилися летальними наслідками на  Майдані.

 

 

 

Ведучий 2:  Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я. А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.

БОЙКІВСЬКА СОТНЯ

За нашу рідну Україну боролась на Майдані і наша Бойківська Сотня Самооборони Майдану. З порядковим номером 29. Вона була сформована 1 грудня 2013 року. При чому сформована за територіальним принципом – з мешканців Турківщини. Тут не має чужих всі знають один одного ледь не від народження. Бойківська Сотня одна х тих яку вважають найзгуртованішою.

Майданівці, 29 Бойківської Сотні дотримувалися кодексу честі: коли чужого не хочуть, а своє боронять. Боронять не питаючи про ціну.

ЗАПРОШЕНІ ГОСТІ

 

Учень:

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

Ведучий 1: Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею»

СЦЕНКА

Героям Небесної сотні.

(Виходять учень і учениця)

Син: Мамо, чи це вже весна, що квітами встелена площа? Мамо, чом пташка сумна? А ще вчора співала в віконце.

Мати: Синку, це ще не весна.

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло –

В холодну могилу.

 Син: Мамо, а може, це сон, і, може,

Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

У твої обійми полину?

Мати: Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

Син: Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

Мати: Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

Син: Матусю, поглянь в синє небо –

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся –

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

 

Ведучий 2: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога. А по ліву – його побратими. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

Ведучий 1: До слова запрошуємо сестру загиблого героя …

Ведучий 2: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведучий 1: Минають роки від трагічних подій на Майдані. Але, на превеликий жаль, Небесної Сотнею не закінчився біль і страждання України. Сьогодні йде боротьба за нашу Україну. Воїнами пишається весь народ, бо в їхніх серцях горить вогонь любов до рідної країни, та велика віра в перемогу. Захищаючи рідну землю від ворога, сьогодні вони віддають найдорожче – своє життя. А ми говоримо їм : «Повертайтесь живими!».

 

 

 

Ведучий 2: Дякуємо Героям Небесної сотні ВСІМ, ВСІМ, ВСІМ! ЗА ТЕ ЩО НЕ пошкодували ЖИТТЯ ЗАРАДИ НАС З ВАМИ! ЗАРАДИ НАШОГО МАЙБУТНЬОГО! СПАСИБІ ВСІМ, хто відстояв МАЙДАН, ЗА ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД мужності, сили духу, ЧЕСНОСТІ І ПАТРІОТИЗМУ!

 

СЦЕНКА-ІНСЦЕНІЗАЦІЯ

( на сцену виходить юнак і дівчина, прощаються)

 

Хлопець:  Не плач. Не треба. Сльози не для нас.

Я повернусь. Ти тільки вмій чекати.

І не забудь оцей прощальний вальс,

Що ти танцюєш з завтрашнім солдатом.

А ще прошу: пиши мені листи

Про тихий Тікич і про сільські новини,

А я піду, бо мушу берегти

У світі мир та спокій Батьківщини.

Я мушу йти, як батько мій і дід,

Бо ще потрібні на землі солдати,

Щоби щодня, зустрівши сонця схід,

Всміхалась до дітей щаслива мати.

А ти чекай. Печалитись не слід.

Я повернусь. Запам’ятай цей вечір…

 

Іде юнак. Тривожний білий світ

Ляга погоном хлопцеві на плечі.

 

Ведучий 2: Відзначаючи річницю Революції Гідності, ми творимо історію, яку пишемо разом. Ми частинка народу. Без нас, немає ні народу, ні історії. І нам творити нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».

Учениця:

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 

(авторський вірш Ксенії Косач)

Учень 1:

Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

 

Вони кулі ловили палкими серцями,

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки та потяги тілом,

Вголос думку народу сказати посміли!!!

 

Учень 2:

Слава нашим героям – небеснії сотні!

Слава тим, хто країну з пітьми та безодні

Своїм прикладом зрушив у напрямку світла,

Шанс для здійснення мрій надав заповітних!

 

І ви всі, що пасивно дивилися збоку,

Не ступили у напрямку кулі ні кроку,

Гідні будьте дарунку, що вам дарували,

Гідні тих, що життя за правду поклали.

 

Учень 3:

Не віддайте же знову на розтерзання

Україну, хоч будуть великі бажання

Знов народ на коліна обманом укласти,

Йдуть до влади завжди ті, що хочуть украсти!

 

Українці, прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

 

Ведучий 1: Захищаючи рідну землю від ворога, сьогодні вони віддають найдорожче – своє життя. А ми говоримо їм:

«Повертайтеся живими!»