СВЯТо МАМ І БАБУСЬ

Джентльмен:
Весна! Весна! Повітря дзвін
І світлий небокрай!
Очам блакить дарує він
І голосів розмай.

Весняний день – прозоро-голубий

Навколо пахне ніжно-білим цвітом,

Під вікнами туркочуть голуби,

Щебечуть на подвір’ї жваві діти.

 

Душа чутлива мов ота струна

До барв весняних, запахів і звуків,

Так може чарувати лиш весна

Після холодних місяців розлуки.

 

Джентльмен: Джентльмени! А де це наші дівчата?

Джентльмен: А й справді! Де це вони?

Джентльмен: Мабуть, запізнюються.

Джентльмен: Не може цього бути! Всі одразу?

Джентльмен: Як, джентльмени, невже ви забули? Адже сьогодні свято!

Джентльмен: А-а-а... Тоді зрозуміло.

Джентльмен: Що, що тобі зрозуміло?

Джентльмен: Як що? Ну, наприклад, зачіска, сукня і таке інше...

Джентльмен: А ось і вони!

Джентльмени (разом): Зустрічайте! Наші дівчатка!
 

Джентльмен:
Дорогі наші мами і бабусі! Сьогодні травень ласкавою посмішкою запросив Вас до цього святкового залу, щоб привітати вас зі святом!

Знаю я слово у цілому світі

Краще й тепліше від сонця і квітів

Слово це пестить, голубить і гріє

В душу дитячу вселяє надію.

 

Слово лягло це в родинну основу

Стало початком рідної мови

Помандрувало від роду й до роду

І освятило людину й природу.

Хай же це слово завжди буде святом

Будемо маму свою шанувати.

 

Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ світле слово «мама», мовлене устами янголятки, і осяє хатину як дар Божий, тільки не дано нам запам‘ятати ту мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилиться мама. Це -  мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і житиме в наших дітях і онуках, в усьому нашому роді, береже нас та благословляє на добро. 

 

Слово «мама» зростає разом з нами тихо, як зеленіють дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить по голівці рідна материнська рука. І так же тихо вона торкається вуст промінчиком маминої усмішки і лагідністю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою ніжністю руки і вечірньою молитвою.

 

Мама… Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам‘ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

 

3.Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.

 

4.Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери, й слово,
І зроблена разом обнова....

 

5.Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
На мене звернені очі:
Великі, карі, жіночі.
В своїй любові бездонні.
Магічні, як у Мадонни.
Добром налиті до краю.
Я з них наснагу черпаю.
За них я Богу молюся –
Кохані очі матусі.

6.Моя мама, мов сонце привітна,
Тепла, ніжна, мов пана-весна.
Як хмаринка в блакитному небі
Легкоплинна, прозора, ясна.

 

7.Я люблю рідну маму, як квітку,
Бо красива  у мене вона
Мов барвінок гнучка і пахуча.
І така вона молода.

 

8.Прокидаюсь я вранці до школи,
Та не спить уже ненька моя.
Вона гладить мене по голівці
Як маленьке пухке котеня.

 

9.Моя мама – бджілка  невтомна.
Працьовита, трудяща вона.
Її голос дзвінкий і приємний,
В серці радістю, щастям луна.

 

14. Мами дорогенькі,
Зі святом Вас вітаємо!
І для вас сьогодні пісню
Радо заспіваємо!

Пісня для наших мам «Рідну маму бережіть»

Привітання іноземного посла
Посол. О, Санта травня, жінка!
Перекладач. О, незрівнянна жінка, світло очей моїх!
Посол. Емансипація зроблено з тебе трудяга!
Перекладач. Ти прекрасна як чайна троянда на Південному березі Криму!
Посол. Мову на плече: Кухара, стирара, робота бежара, дитятя нянчара, чоловіка встречара, коротше, доходяга!
Перекладач. Твої Руки як крила білосніжні райської пташки. Стан
твій тонкий як гірська стежка!
Посол. О, Санта травня, жінка!
Перекладач. О, незрівнянна жінка, світло очей моїх!
Посол. Санта травня раз у році!
Перекладач. Цілий рік чоловік дарує тобі квіти та носить на руках!
Посол. Ізумрудо, алмазів, рубіно, бомбіно разбонники!
Перекладач. Твої діти слухняні як янголята.
Посол. Дворецо, фонтана, служано, дві кімнати, ванна.
Перекладач. Будинок твій величезний, просторий, сповнений достатку.
Посол. Еники, беники, немає вареники, обідо карама картопля, делікато вермішель.
Перекладач. Страви на твоєму столі прекрасні: фрукти, полуниця в
шампанському.
Посол. Каріна, зерахів, автобусо, гудзики.
Перекладач. Шикарна машина чекає тебе біля будинку.
Посол. О, Санта травня, жінка!
Перекладач. О, незрівнянна жінка, світло очей моїх!
Посол. Секрето, фантастико, як умудряно красунею бути?
Перекладач. Як не бути прекрасної за життя такого!
Посол. Желанто!
Перекладач. Що побажати тобі?
Посол. Зарплато - выплато, сило ограмадо, терпето чоловіка, щоб
помогато, здоров'я, удачі! Дякуємо за вниманто!
Перекладач. Без перекладу.

 

Підняли мене з колиски ніжні руки мами

Берегли від горя-лиха днями і ночами.

Вчили на землі стояти і ходити вчили.

А коли бувало важко – додавали сили.

Працьовиті та невтомні,

Ласкою зігріті

Руки мамині для мене

Найдорожчі в світі

 

Я – син, я – мамине крило! Гільце, що в світ широкий проросло.

Я народився вдачею веселий. Таким я виріс, так мені й рости.

 Я хлопець звідти, де співають села, де танцями розгойдують мости. Я з тих країв, де люди люблять сонце, і сміх такий, що шкіру пробива,

Де жайвір в полі служить охоронцем, лелека у дворі гніздо звива.

Я – син, я – Мамине крило! Гільце, що в світ широкий проросло.

 

Впевнена, що кожен з нас пронесе через усе життя слово «мама». Якби далеко ми не були, завжди будемо пам‘ятати і відчувати серце матері, бачити її очі, руки. Чиї кроки і душа завжди ідуть з нами життям,  підтримують нас у години радості і печалі. А мамині добрі руки, найвірніше і найчуйніше серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.

Мама! Тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона у хвилини небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, віддасть всю свою мудрість, тепло свого серця, своє життя.

 

 

Материнська любов найсвятіша За В. Сухомлинським

Був у матері єдиний син - добрий і вродливий. Дуже любила його мати. По краплинці збирала йому росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки.

Виріс син і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину до рідної хати. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати з’явитися невістці на очі, сиділа в сінях. А згодом у клуню переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку молодицю. Каже вона чоловікові:

 -  Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали його на вогні.

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері:

-  Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю - піде від мене.

Заплакала мати й відповідає:

-  Ну що ж, сину, роби так, як велить тобі серце.

Пішов син з матір’ю у діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнула галузка, відскочила жаринка в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло:

-  Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, що росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш...

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив і не любитиме його так гаряче і віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не повернулася додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими і стали двома могилами високими.

Тож недаремно кажуть у народі: материнська любов - найсвятіша!

Номер

 

В твоїх очах моя надія,

А ніжність ніби два крила,

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.

 

Візьму усі твої печалі

І не пущу до тебе зла,

Щоб ти в задумі не мовчала,

Щоб ти щасливою була.

 

Я засвічуся серед ночі

Вікном одним серед села,

Розвидню темінь як захочеш,

Щоб ти щасливою була.

 

Зберу нектар з найкращих квітів

Як та турботлива бджола,

Щоб медом губи обігріти,

Щоб ти щасливою була.

 

З небес зорину вечорову

Спущу до рідного чола,

Щоб ти мені всміхнулась знову,

Щоб ти щасливою була.

 

А зараз хвилинка гіпнозу.

Всім заплющити очі. Я буду рахувати до 10. На рахунок 10 ви прийдете в себе.

1 – ви у відпустці

2 - голова ваша вільна від думок про дітей та чоловіка, ви тільки відчуваєте на ній шапку з хутра блакитної норки і легке головокружіння від успіхів.

3 – руки ваші легкі, ви не несете 10-ти кілограмовий пакет з базару, а тільки відчуваєте на них 1 кг золота та півкілограма срібла.

4 – ви впевнені в собі, на найближчі 20 років відмінили перевірку на роботі.

5 – ваша шкіра ніжна і бархатиста, ви щойно повернулися із загаром з Червоного моря.

6 – на вашій тендітній фігурці французька білизна.

7 – ваші плечі та груди відчувають вільне дихання, адже ваш шеф у довготривалій відпустці.

8 – ваша шия видається лебединою, адже на ній Кольє Шарлотти.

9 – ваш чоловік приходить кожен день додому вчасно і приносить вам квіти, а раз на місяць – обручку з діамантом, ваші діти – слухняні і виховані.

10 – ви приходите в себе.

 

«Поміняймося місцями»
О, якби ви, мами, з нами помінялися місцями?
Уявіть собі, будь ласка, не життя у вас, а казка!
Вас зі школи зустрічаєм. – Чи веселі ? – вас питаєм.
І коли в моєї мами двійка трапиться, словами
Не каратиму дарма, знаю – виправить сама.
І не кину в злості мамі: - Чом топчешся під ногами?!
Без наказу, без поради за уроки сяде мама.
І коли в цей день неждано однокласниця нагряне,
Не скажу їй, річ відома, що немає мами вдома,
А скажу: - Заходь до хати! Буду тортом пригощати
І не злитимусь ні трішки, як засмітите доріжки…
Ну то як, кохані мами, поміняємось місцями?

А зараз ми перевіримо чи зможуть наші мами і бабусі помінятися з нами місцями?
(Для мам)
По трьох характерних підказках треба вгадати слово.
1. Росте на городі; кладуть у вінегрет; буває на сукню. (Горох.)
2. Туди іноді сідають; зараз ними користуватися не модно; раніше їх всі одягали в дощ. (галоші.)
3. Це є у дівчаток; буває в річці; в селі вона потрібна в липні. (Коса.)
4. Він бігає в лісі; так називається зачіска у хлопчиків; смачно приготоване м'ясо. (Їжак.)
5. Вона росте у полі; є така гра; іноді на неї схожий ніс. (Картопля.)
6. Це проходить у школі; там виступає директор; там що-небудь вирішують і кого-небудь лають. (Педрада.)
7. Її люблять учні; туди всі поспішають; після неї важко бігати. (Їдальня.)
8. Без нього не можна обійтися; воно висить на стіні; якщо я хворію, мені мама каже: «Подзвони Маші і дізнайся». (Розклад уроків.)

 

Вчитель. Зараз ми більше дізнаємося про наших мам. Дівчатка будуть брати картку з питанням і ставити його мамам, а мами будуть брати картку з відповіддю і відповідати на питання.
Питання.
Чи Пишете Ви вірші, сидячи у ванній?
Ви можете наловити риби у ванній?
Чи Часто Ви розмовляєте зі своєю собакою?
Чи Любите Ви ховатися в холодильнику?
Коли зацвітає бузок, хочеться Вам перетворитися в бджілку?
Надягаєте Ви каску, коли дивитеся телевізор?
Ви часто носите на голові відро?
Чи Часто Ви по ночах гризете батарею?
Ви змогли б намалювати губною помадою страуса на дзеркалі?
Ви часто сидите на даху?
Чи Часто Ви їздите в транспорті зайцем?
В чудову місячну ніч до Вас часто прилітають інопланетяни?
Ви часто розмовляєте уві сні?
Це Ви з'їли все варення з буфету?
 

Відповіді.
Ні, я тільки люблю спати на підвіконні.
Звідки ви знаєте? Я ж нікому про це не розповідаю.
Ні! Щоб такого не сталося, харчуюся кактусами.
У мене просто немає на це часу!
Ні, але іноді я сплю в памперсах.
Звичайно так! І все це завдяки безперервним тренувань.
Ні, але іноді мені цього дуже хочеться.
У мене це не дуже добре виходить, а от моя сусідка справді в цьому професіонал!
Іноді я так сильно хочу цього, що навіть вуха мерзнуть.
Ні. Боюся, що від цього у мене волосся вилізуть.
А я ще хрестиком вишивати вмію.
Непогана ідея! Треба спробувати!
Так, це одне з найбільш дивовижних якостей мого характеру!
Як ви могли подумати, я ж не того!

 

Шановні леді! Маємо честь оголосити Основний Закон Джентльмена, ухвалений Генеральною Асамблеєю загальної шкільної Ради джентльменів 1-го скликання у 1-му читанні 11 травня 2023 року нашої ери.

 

Загально шкільна рада джентльменів від імені шкільного народу, виражаючи його суверенну волю, опираючись на багато віковічні традиції джентльменства на теренах 1-ї школи, дбаючи про забезпечення прав і свобод джентльменів, піклуючись про леді, усвідомлюючи відповідальність перед ними, приймає  Основний Закон Джентльмена.

 

Стаття 1. Жінка вважається людиною.

Стаття 2. Жінка, що є мамою вважається леді.

Стаття 3. Леді є самостійною, ні від кого незалежною, вільною і суверенною.

Стаття 4. Суверенітет леді розповсюджується на всю її територію.

Стаття 5. Краса є основним багатством леді, що перебуває під особливою охороною загально шкільної Ради джентльменів.

Стаття 6. Основним символом леді є усмішка. Столицею леді є місто Калинівка.

Стаття 7. Леді мають право на безстрокову декретну відпустку по догляду за джентльменами.

Стаття 8. Ніхто не може втручатися в особисте життя леді, крім її родичів, сусідів, колег по роботі, представників адміністративних служб, санепідемстанції, Верховної Ради, Генеральної Асамблеї ООН та позаштатного кореспондента ВВС – техпрацівниці тітоньки Наді.

Стаття 9. Джентльмен є гарантом довічного духовного і матеріального благополуччя леді.

Стаття 10. Джентльмен створений для леді як птаха для польоту.

Стаття 11. У джентльмена все повинно бути прекрасним: і картуз, і куфайка, і кирзові чоботи.

Стаття 12. Джентльмени позбавляються всіх своїх прав , крім права виконувати свої обов’язки – бо що потрібно жінці? Їй потрібно зовсім мало…

 

А нам, жінкам, потрібно дуже мало:

Від радості щоб серце заспівало,

Нам, справді, треба небагато:

Були б здорові діти й була б хата,

І добре слово душу щоб зігріло,

Щоб від негоди не боліло тіло.

Щодня ми чути хочемо із рання

 - Добридень, сонечко, моя кохана.

Щоб квіти дарували нам не тільки в свято,

Щоб друзів у житті було багато,

Нам усміх треба й сонце серед неба…

Ні, нам жінкам багато треба.

 

Вчитель. А зараз проведемо конкурс «Жартівливі пророкування долі». Ви дізнаєтеся, що вас чекає в цьому році. Прошу витягнути по одному білетику.
ґудзик  - купите собі щось гарне з одягу;
цукерка - чекає солодке – пресолодке  життя;
копійка - будете дуже грошовою людиною;
лавровий лист - великі успіхи в роботі;
нитка - далека дорога в далекі краї;
усмішка - треба вдивитися в дзеркало і воно вам підкаже, що посмішка вам дуже личить;
метелик - в цьому році вам пощастить, Ви будете літати на крилах успіху;
квітка - у цьому році Ви станете ще красивіше і миліше;
ягода - влітку Ви добре відпочинете в лісі, набравши повний кошик ягід;
тарілка - не засмучуйтесь, Вам обов'язково посміхнеться щастя, якщо Ви розіб'єте ненавмисно тарілку;
географічна карта - цього літа Вас чекає подорож до родичів.
 

1.Красиво і світло у нашому залі,
і квіти на вікнах стоять вогняні
У нашій сім'ї є бабусенька мила
і хочеться нам привітати її.

 

Вимовляю слово «бабуся»  - і ввижається мені добра її усмішка, каре іскристе мерехкотіння  в очах, ласкаве звучання голосу. Здається мені, наче сяє чимось від її очей, вишневим кольором від її губ, яблуками-антонівками від її рук. Я свою бабусю порівнюю з богинею, бо вона в мене свята, а я щаслива, бо вона в мене є.

 

Я з бабусею своєю дружу давним-давно

І ми, скажу вам, з нею в усьому заодно.

Така мою бабуся – найкраща на землі,

А руки у бабусі ну просто золоті.

Вони що хочеш вміють

Скрізь роблять чудеса.

То місять щось, то миють.

Подивишся – краса!

Так товсто мажуть пінку,

Так щедро сиплять мак,

Працюють без спочинку

А пестять ніжно як!

 

І в хаті, і надворі пороблять все як слід,

То чистять щось в коморі, то варять нам обід.

Як смеркне – тіні дивні сплітають на стіні,

Казки такі чарівні розказують мені.

А там нічник засвітить, щоб міцніше спав онук.

Мабуть, немає в світі таких хороших рук.

 

Моя бабуся гарна, добра й мила,

Вона найкраща від усіх людей,

 І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так ніжно любить нас, дітей.

Бабуся моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся,

 Накину тобі я на плечі

Хустинку тепленьку пухову.

Як добре з тобою малечі,

Бабусю, завжди будь здорова.

 

2.Дарувати всім бабусям маємо добру звичку
Спиці, хусточки , клубочки з вовни рукавички.
Але краще дарувати не клубок, не паличку.
Піднесіть бабусям рідним обруч і скакалочку
Чи метелика живого. Кульку на вірьовочці.
Курс «уроки карате». Олівці в коробочці.
3.Подаруйте окуляри, якщо є потреба,
Телефон і телескоп, щоб вивчати небо.
І тоді всі ваші рідні стануть дивуватись,
Як про мрії заповітні ви могли дізнатись.
Адже раптом всі бабусі так цьому зрадіють,
Що про свій забудуть вік і помолодіють.
4.Подаруємо бабцям пісню, нехай любі усміхнуться.
І від радості у них серця швидко, швидко б’ються.

Пісня  для бабусь

 

Милі наші мами! Ми вам шану складаємо

і признатися мусимо, що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували,

і безмежно любили, від біди захищали.

Тож сьогодні хочемо вам «спасибі» сказати.

 

Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі.

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі.

 

Хай не спішать літа на ваш поріг,

Хай повсякчас здоров‘я прибуває.

Ми ніжно любим вас

І від душі всього найкращого бажаєм.

 

Щиро зичимо світлої долі,

Нехай радує хлібнеє поле

Та весняні теплії зливи,

Щоб були ви здорові й щасливі.

 

Щоб не знали незгод у дорозі,

Щоб стрічало добро на порозі

І щоб щедрість та радість крилата

Не виходили з вашої хати.

 

Наші милі мами! Сьогодні ми низько вклоняємось вам

-за ваші нестерпні муки, в яких народжуються нові життя

-за ваші безсонні ночі, коли ви сиділи над нашими колисками

-за ваше велике терпіння

-ніжні руки і гарячі серця

Це ваша повсякденна турбота і праця, ваша палка любов благословляють нас у дорогу життя.

Здоров‘я і щастя вам, наші любі мами і низький уклін.