Сценарій "До дня народження Лесі Українки"

Хто ця дівчинка білява?

Запитаю я всіх вас

Про її велику славу,

Чули, певно, ви не раз!

Звалась Леся Українка.

Добре це запам’ятай,

Що палкі вірші писала,

 

Що любила рідний край.

Розглядання портретів Лесі Українки

 

Скажіть мені хто це на портретах? (Відповіді дітей)

Так, це Леся Українка – це українська славетна поетеса. Сьогодні ми поговоримо про неї. яке справжнє ім’я Лесі Українки? Звали її Лариса Косач – Квітка, а Леся Українка – це її псевдонім. Лесина мама - відома письменниця Олена Пчілка, підписувала всі вірші ім’ям Леся Українка, щоб усі знали, що вона родом з України.

 

На Волині, в білому будиночку,

Серед хат поліських лісових,

Посилилась Леся Українка,

Дівчинка, яку пізнав весь світ

Як вона любила ту природу,

Що усюди западала в душу їй

Мову і пісню свого народу

Рідний край, що просто звавсь Волинь.

 

Вже в чотири роки Леся навчилася читати. А у свої дев’ять років дівчинка написала свій перший вірш «Надія».

 Надія

Ні долі, ні волі у мене нема.

Зосталася тільки надія одна.

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро,-

Там жити чи вмерти мені все одно.

Поглянути ще раз на степ, на могилки,

Востаннє згадати палкії гадки.

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

 

А ще вона була ніжною у своїх поезіях, казках, поемах. Цього вона вчилася у рідного українського народу – з його казок, пісень та колисанок. З поміж волинських веснянок, які вона наспівувала українському композиторові М.Лисенку, вам теж відомі деякі. Заспіваймо разом оцю – «Женчичок-бренчичок»

 

Пісня «Женчичок-бренчичок»

 

Леся написала багато віршів, всі вони були такі гарні, що їх стали друкувати та набували популярності. Вона написала вірші, в яких закликала любити свій край, волю, життя, народ.

 

 На зеленому горбочку…

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

 

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселил

 

Вишеньки

Поблискують черешеньки

В листі зелененькім,

Черешеньки ваблять очі

Діточкам маленьким.

Дівчаточко й хлоп’яточко

Під деревцем скачуть,

Простягають рученята

Та мало не плачуть:

 

 

 

 

Раді б вишню з’їсти,

Та високо лізти,

Ой раді б зірвати,

Та годі дістати!

 

 

 

«Ой вишеньки-черешеньки,

Червонії, спілі,

Чого ж бо ви так високо

Виросли на гіллі!»

 

«Ой того ми так високо

Виросли на гіллі, –

Якби зросли низесенько,

Чи то ж би доспіли?»

 

«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає» –
В неньки спитала дитина.
 

«Ні, не кожна, – одказує мати, –
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати, –
Ще зосталась пташина маленька.
«Чом же вона не втіка
Нащо морозу чека?»
«Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна».
 

 

Вже сонечко в море сіда;
У тихому морі темніє;
Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.

 

До віршів Лесі Українки  художники малювали малюнки й навіть складали пісні. Зараз я пропоную вам послухати колискову на слова Лесі Українки

«Місяць ясненький», а співатиме Ніна Матвієнко та Заслужений академічний Український народний хор ім. Григорія Верьовки.

Слухання «Місяць ясненький»

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.

У Лесі була велика сім’я: тато, мама, молодші братики і сестрички, вона часто залишалася з ними сама вдома, вони гралися в різні ігри. Лесі дуже подобалася гра «Подоляночка» давайте і ми пограємо в цю гру.

Українська народна гра «Подоляночка»

Доля ще в дитинстві навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена боротись з важкою хворобою, що вразила її в ранньому віці, зробила недосяжною її блискучу музичну кар’єру і мучила поетесу всі подальші роки. Незважаючи на хворобу, вона пильно вчилася і писала. У своїх казках вона вчить добру, дружбі, бути сміливими.

Леся Українка не тільки прославила Волинь у своїх віршах, а й подарувала нам чудову віршовану казку «Лісова пісня»

 

Лукаш: Я – Лукаш,

   Я хлопець молодий

   Моя єдина втіха – сопілка калинова.

  І коли на ній заграю, всяке лихо забуваю.

 (грає на сопілці, прокидається Мавка)

 

Мавка: Ой, як довго я спала, а хто ж мене збудив?

 

Лукаш: А хто ж ти така?

 

Мавка: (під ніжну мелодію)

   Я – Мавка,

  Я донька Волинського краю,

  Я казка поліська, що довго блукала.

  Мене чарівниця покликала з гаю,

  І вийшла я з лісу, і піснею стала.

  Я знаю, що коси мої – то берізки,

  Я знаю, що очі – озера блакитні.

  І знаю, що серце моє – українське,

  В якому вогні засвітились досвітні.

  Заграй, Лукашу, розвесели мою душу.

 

Лукаш: Я сопілку гарну маю,

 Нею тугу розганяю

 Та хочу всім я розказати,

 Що ти, Мавко, вмієш танцювати.

 (Лукаш грає, мавка танцює. Танцюючи виходять)

 

Коли ви, дітки, підростете, то прочитаєте цей твір і дізнаєтесь, що трапилось з Лукашом та Мавкою.

Хоч ви ще маленькі Українці але я пишаюсь вами. Можливо, хтось із вас коли виросте, стане поетом створить для маленьких дітей такі чудові вірші, як написала свого часу Леся Українка.

25 лютого що року в день народження Лесі Українки, багато людей

приходять до її пам’ятників і читають її вірші. Ви маленькі громадяни нашої країни, любіть завжди свою батьківщину – Україну, її красиву українську мову, так, любила її Леся!

Любіть свою землю,свій рідний край!