Сценарій до Дня Збройних сил України "За Україну, за її волю..."

Тема. « За Україну, за її волю…».

Мета. Висвітлити сторінки історії Українських Збройних сил. Ознайомити  глядачів з творами українського фольклору, присвяченими  українському війську. Виховувати патріотичне ставлення до української армії, бажання виконати свій синівський обов’язок перед державою і народом.

Обладнання. Музичні записи українських патріотичних пісень, плакати на військову тематику, українські костюми.

Учитель. Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати Вас у нашій Світлиці. Сьогодні ми зібрались з нагоди Дня Збройних сил України. Ми впевнені, що молоде покоління українців повинно знати історію свого війська, а через цю призму – історію держави. Бо держава без армії - безборонна, народ без армії – полоняник .

Звучить запис пісні Петриненка « Україно…».

Слайд №1

Учениця І. 6 грудня 1240 року закінчилась історія старого княжого Києва, поховавши під руїнами Десятинної церкви останніх захисників свого міста. Могутня Київська Русь перестала існувати, а для її народу почалася епоха 200-літнього татарського рабства.

Учениця ІІ. З 1349 року український народ під подвійним ярмом – татарським і польсько – литовським. Хто тільки не зазіхав на українські землі!

Учень І та Учень ІІ   (інсценізація історичної пісні « Зажурилась Україна…».

Учень І - Запорожець

Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти,
Котрі молодії —
У полон забрато;
Як заняли, то й погнали
До пана до хана.
Учень ІІ - Запорожець  

 -Годі тобі, пане-брате,
Ґринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Учень І

-Ой ти станеш на воротях,
А я в закаулку,
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Учень ІІ  

 -Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой щоб слава не пропала
Проміж козаками.
Учень І

Ой козак до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!

Учениця ІІІ. Щороку з України забирали в орду кожного десятого хлопця й десяту дівчину...

          За річкою вогні горять:

                                        Там татари полон ділять.

  Село наше запалили,

  Стару неньку зарубали,

  А миленьку в полон взяли.

  У долині бубни гудуть.

  Бо на заріз людей ведуть:

                                       Коло шиї аркан в’ється,

 А по ногах ланцюг б’ється...

 

Учень ІІІ - Запорожець.

 Од татарських нападів народ став тікати з пограничних місць у глиб України, а на межі з татарщиною залишилось вільне, порожнє Дике Поле, яке сягало аж по сучасну Київщину. А коли в Україну прийшли польські закони та порядки, багато з нас почали тікати на вільні землі Дикого Поля. Молоді українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували курені та січі (укріплення) від можливого нападу татар.

Учні співають пісню «Гей, соколи!»

 

Гей десь там де чорні води,

Сів на коня козак молодий.

Плаче молода дівчина,

Їде козак з України. 

Приспів:

Гей, гей, гей, соколи,           

Оминайте гори, ліси, доли.       

Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,

Степовий жайвороночку.   (2)         

 

Жаль, жаль, за милою,

За рідною стороною.

Жаль, жаль, серце плаче,

Більше її не побачу.

 

Приспів.

 Плаче, плаче, дівчинонька,

Люба моя ластівонька.

А я у чужому краю,

Серце спокою не має.

 

Приспів.

 Меду ви нам наливайте,

Як загину - поховайте.

На далекій Україні,

Коло милої дівчини.

 

Гей, гей, гей, соколи,               

Оминайте гори, ліси, доли.           

Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,   

Степовий жайвороночку.       (2)

 

 Учень ІV – Запорожець. Життя на  «вольниці» без пана і холопа дедалі більше вабило нас. А коли  вдавалося відбити бранців і награбований товар – щастю не було меж. Отож поступово ми – козаки - ставали захисниками рідного народу.

         Проходили роки, десятиліття. Козацький рух настільки поширився, що став військовою політичною силою, і в XVI столітті Дмитро Вишневецький своїм коштом разом з козаками будує на Хортиці фортецю – перший козацький бастіон захисту від завойовників. Для змученого віками народу України Хортиця стала символом боротьби за незалежність.

Учениця   ІV.         Над Хортицею хмари, як віки...

  Дніпро біжить за ними у погоню. 

  Сивіючі, обпалені боки,

  Як на дніпровській переправі - коні...

  Давай уяву пустим до води.

 Які вона таїни перекаже ?                                                                                          

 Іди на клич, козацький кінь, іди!

 Ти не придуманий, ти справжній.

 Я тут зросла і знаю, що трава,

 Коріння переплівши вкрила тайну -

Учениця   V. Гетьманський скарб, де мерзне булава.

 Де царгородський меч мовчить причайно.

 Не руште тайну, хай в землі живе!

 Козацький кінь з сучасною підковою,

 Згадавши про сідло, нас позове

 Іржанням над дідизною Дніпровою.

 Хмаринки множаться і гаснуть на льоту.

 І кінь на вечоровім водопої

                                            Губами вип’є хмару золоту,

                                          Не зрушивши гармонії земної.

 

Учень V - Історик. Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям. Ми боронили нашу землю від завойовників. Запорозька Січ уславилась іменами Байди Вишневецького, Сагайдачного, Хмельницького, Дорошенка, Сірка, Виговського...

Учениця   VІ. Йде козацьке військо

 Та співає стиха:

 « Як поборем воріженьків,

 Не буде в нас лиха.»

 Йде січове військо,

 Пісня степом лине:

  « Як поборем воріженьків,

 Слава не загине!»

Учениця   VІІ. Служити в  козацькому війську вважалося в народі найпочеснішою справою. Навіть ті матері та дружини, кохані, що благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого походу самі виряджали дітей у військо.

Служити в українському війську, служити Україні – було справою честі і життя.

 

Звучить запис народної пісні « Козачка…» у виконанні учениць.

 

Сумна мелодія. Виходить козак-запорожець.

Учень VІ - Запорожець. Наш Січ – мати перестала існувати після приєднання України до Московщини... Важко було Богдану Хмельницькому побороти самому Річ Посполиту. 1654 р. він укладає військову угоду з московським царем, за якою Україна мала бути вільною, правитись гетьманами, мати своє військо. Але московський цар зрадив... Україна була роздерта між Московщиною і Польщею. Ця доба в історії України називається Руїною.

Виходять дівчата. На плечах чорні хустки в руках  запалені свічки.

Учениця VІІІ. За часів Петра І та Катерини ІІ була скасована Запорозька Січ, останній гетьман, Петро Калнишевський, був заарештований і відправлений у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Учень VІІ.                      Чорна хмара наступає,

                                          Либонь дощик буде.

                                         Вже ж нашого Запорожжя

                                          Довіку не буде.

                                         Бо цариця, наша мати,

                                         Напуст напустила:

                                         Славне військо запорозьке

                                         Та й занапастила...

                                         Ой із-за гори, з-за Лиману

                                         Вітер повіває:

                                         Кругом Січі Запорозької

                                         Москаль облягає...  

Учениця   ІХ. Український народ залишився без власного війська, отже, утратив свободу. Бо народ, якщо він не має ким і чим себе захистити, не може бути вільним.

 

Учень V- Історик. (Виходить наперед). Українська армія може поправу пишатися своєю історією, своїми традиціями. Ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі, ніколи не були агресорами.

Учениця Х - Україна. Багато десятиліть Україна входила до складу Російської Імперії. І до 1917 року і після нього Україна була « окраиной России», без власної армії, а отже – без права і свободи. Росія наказувала синам України, де вони мають служити, посилала на війни

Учениця   ІХ. Але  сини України не переставали служити рідній землі. Завжди були вірними, мужніми, звитяжними. Пам’ятали заповіт запорозьких козаків.

Учень ІХ - Солдат. (в радянській гімнастерці). Ми - солдати Радянської армії

Учень Х – Партизан УПА. (у вишиванці, штанях та чоботях з високим халявами). Ми – партизани УПА.

Учень ІХ - Солдат. Історична Бажанова « Клятва» пролунала вже на другий день після того, як ворог напав на нашу рідну землю. Вона кликала нас  і вселяла перемогу.

                                         В нас клятва єдина і воля єдина.

                                         Єдиний в нас клич і порив:

                                         Ніколи, ніколи не буде Вкраїна  

                                         Рабою фашистських катів!

 

Учень Х – Партизан УПА. Наша мета у присязі вояка УПА визначалася так: «Боротися за повне визволення всіх земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу...»

 

 Звучить запис пісні «Там під львівським замком»

 

 

 

 

Учениця Х - Україна. (звертається до воїнів і показує на монітор, на ньому кадри Майдану, АТО)               

                                Погляньте, воїни! Ваш дух не згас!

                                Це захищають неньку-Україну  нащадки Ваші,

                                 Які за приклад взяли Вас

                               Та подвиги безсмертні Ваші

                               

                              До прадідів щохвилинно

                               гукає їхня кров невпинно,

                               Заливши Хрещатика брук:

                              «Де Ваш потиск рук?!»

(Партизан і Солдат підходять до України, решта шикуються за ними)

Учень Х - Партизан. Ось моя рука! За Україну!

Учень ІХ - Солдат. За її волю!

Усі . За честь і славу! За народ!

Звучить запис пісні « Не спи, моя рідна земля».

 

 

Учениця VII. Через майже 100 років історія повторилася… Російські війська захопили Крим, частину Луганської і Донецької областей. На їхньому шляху стали добровольці й воїни ЗСУ.

Учень Х – Партизан УПА. Знову гине цвіт нації, її сини й доньки. Знову українці відстоюють свою незалежність…Знову звучать сумні слова пісні…

Запис «Пливе кача»

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.

 

                               

 

Учениця VІІІ. Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні сили ведуть боротьбу з ворогом, захищають наше мирне життя. І служать наші хлопці сьогодні Батьківщині. Ми любимо свою армію.

Разом. Служити в ній – справа честі та обов’язку

Учениця Х - Україна. 6 грудня в країні святкується  День Збройних Сил України, Це свято виховує в молодих українцях любов до рідної землі, толерантне ставлення  до  історичного минулого, виховують повагу до своїх предків, примушують замислитись над своїм майбутнім. 

 Тож зі святом Вас, дорогі захисники, дорогі воїни – колишні, сучасні і майбутні. Мирних Вам днів, чистого неба, вірної дружби і легкої служби!

Звучить запис пісні « Запорозький марш».