Сценарій до Міжнародного дня рідної мови "Слова подорожують світами"

Про матеріал

Сценарій виховного заходу "Слова подорожують світом.." розроблено з метою популяризації предмету "Зарубіжна література". Про роль українських письменників-перекладачів ,які дали змогу насолодитися світовими скарбами літератури засобами рідної мови.

Перегляд файлу

Сценарій виховного заходу з нагоди Міжнародного дня рідної мови  «Слова подорожують світами…»

Мета: прищеплювати любов учнів до рідної мови, до художньої літератури, популяризувати предмет «зарубіжна література», розвивати читацькі інтереси, творчість дітей, виховувати культуру спілкування .

Обладнання: мультимедійний проектор, книги зарубіжних класиків в перекладі на українську мову, плакати з надписами: «Слова подорожують світами. Перекладачі керують їздою»(Анна Русконі, перекладач з Італії),  
    «Без перекладу ми б жили в провінціях, які межують з мовчанням» (Джордж Стейнер, американський літературознавець). «Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється, ожива, Як їх почує!» (Тарас Шевченко).

Хід заходу

Ведучий:  Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією й відточена творчістю найталановитіших письменників. Нею промовляє дух нашої свободи.

Ведуча: Українська мова – це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю. Це наше багатство.

Ведучий:  Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною квіткою, і живою водою, що навертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим  залізом , і брудом. Мудре і добре слово дає радість, незрозуміле і  зле, необдумане і нетактовне – приносить біду.

Ведуча.  Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, народити віру в людині і зародити невіру, надихнути на працю і скасувати силу душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину.

Інсценізація  легенди «Язик»

Автор: Знаменитий байкар Древньої Греції Езоп був рабом філософа Ксанфа. Якось Ксанф надумав запросити гостей і наказав Езопу приготувати щось якнайкраще. Езоп купив язика і приготував із нього три страви.

Ксанф: Чому ти подаєш тільки язика?

Езоп: Ти велів купити якнайкраще. А що може бути краще від язика? За допомогою язика ми вивчаємо  науки і одержуємо знання, з допомогою язика будуються міста, розвивається культура народів. З допомогою язика люди можуть  спілкуватися одні з одними, вирішувати різні проблеми, просити, освідчуватися в коханні. Тому немає нічого кращого від язика.

Автор: Такі роздуми задовольнили Ксанфа і його гостей.

Ксанф: А тепер приготуй щось  якнайгірше.

Автор: Езоп знову пішов купувати язика.

Езоп: Ти велів знайти якнайгірше. А що на світі гірше від язика? Язиком люди засмучують і розчаровують одні одних, язиком можна лицемірити, обманювати, хитрувати, сваритися. Язик може зраджувати, принижувати. Що  може бути гірше від язика?

Автор: Легенда каже, що не всім гостям було приємно слухати відповідь Езопа.

Ведучий: Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Намагаймося оволодівати цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса.

Ведучий:  Щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль,  дуже трагічна. Тому святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти.

Ведуча: 21 лютого 1952 року в Бангладеші  влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні. Свято  стало традиційним.

Ведучий: Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною великого, гордого, нескореного  народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови. Це свято об’єднує українців у одну велику дружну сім’ю.

Ведуча: Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах.  Такою постає українська мова перед нами сьогодні. Такою постає вона на сторінках перекладачів безлічі світових шедеврів, аби вітчизняний читач розширив свої літературні горизонти. https://i0.wp.com/vsiknygy.net.ua/wp-content/uploads/2017/03/circle-300x300.png?resize=300%2C300Ведучий. Сьогодні ми поговоримо про українських літераторів, які  дали змогу нам насолодитися світовими скарбами літератури засобами рідної мови.

Ведучий.Блискучий поет і лінгвіст, знавець 20-ти з гаком мов, який у радянські часи подарував українському читачеві понад 1000 видатних творів світової літератури від 100 авторів.

Ведуча. У 1955 друкується перший переклад «Фауста» Гете, що приносить митцю першу славу перекладача. З середини 1950-х по 1973 Микола Лукаш здійснює більшість своїх найкращих перекладів — «Дон Кіхот» Мігеля Сервантеса, «Декамерон» Джованні Боккаччо, «Пані Боварі» Гюстава Флобера, поезії Бернса та Гейне, Шиллера й Верлена, Рільке, Гюго, Міцкевича.

Роберт БЕРНС (1759—1796)

HЕХАЙ I ХОЛОД, І ВІТРИ

Нехай i холoд, i вiтри, 
I cнiг з дoщем, і cнiг з дощем — 
Я вiд негоди захищу 
Тебе плащем, тебе плащем.

Hехай i горе, i бiда, 
I море тьми, i море тьми — 
Я вiд недолi заслоню 
Тебе грудьми, тебе грудьми.

Нехай я буду злидарем 
В чужiм краю, сумнiм краю — 
З тобою буде скрiзь менi 
Як у раю, як у раю...

Нехай я стану владарем 
На цiлий свiт, на цiлий свiт — 
В моїй коронi будеш ти 
Як самоцвiт, як самоцвiт..

Поль Верлен із збірки «Сатурнічні поезії»

NЕVЕRМОRЕ *

О спогади, мовчiть.. У млявому осоннi 
До вирiю дрозди летiли нашвсоннi, 
А з лiсу, що жарiв в осiнньому вiсонi, 
Журилися вiтрiв фаготи унiсоннi.

Ми з нею вдвох iшли по стежцi польовiй, 
Волосся i думки трiпав нам вiтровiй, 
І раптом, глянувши на мене iз-пiд вiй: 
"Скажи менi, який був день найкращий твiй?”—

Спиталася вона. Я тiльки посмiхнувся 
Й устами вдячними побожно приторкнувся 
До бiлої руки, а серце стало нить.

Ах, нiжнi первiстки лiлей благоуханних, 
Як запах ваш п'янить, як солодко бринить 
Несмiливе  "люблю"  уперше  з   уст  коханих!

Ведучий. Микола Лукаш був не просто поліглотом і обдарованим перекладачем, а й фольклористом-новатором. Він свідомо вводив у перекладені тексти маловживані українські слова, був відмінним знавцем різних діалектів. .

 

Максим Рильський

https://i2.wp.com/vsiknygy.net.ua/wp-content/uploads/2017/03/circle-1-300x300.png?resize=300%2C300Ведуча. Неперевершений перекладач і глибокий теоретик перекладацької справи. Рильський переклав українською мовою понад двісті тисяч поетичних рядків. Також у його доробку є повісті, романи, п’єси.

Ведучий. Поет мав чітке переконання, що переклади є важливою політичною та культурною справою: «Це знаряддя спілкування між народами, знаряддя поширення передових ідей і обміну культурними цінностями, знаряддя зміцнення і зросту інтернаціональної свідомості». Значущість доробку Рильського у перекладі справді вражає: «Пан Тадеуш» та лірика Міцкевича, «Орлеанська діва» Вольтера та «Мистецтво поетичне» Буало. Максим Рильський перекладав Шекспіра «Король Лір» та «Дванадцята ніч», Мольєра «Мізантроп», Гете та Гейне, Крилова та Грибоєдова, Лермонтова та Тютчева, Неруду і Блока.

Ведучий. А скільки поетичних рядків з´являється у майстра слова про класиків зарубіжної літератури- Данте Аліг´єрі, Вільяма Шекспіра, Адама Міцкевича, Олександра Пушкіна, Шота Руставелі, Віктора Гюго, Генріха Гейне, Бодлера, Поля Верлена

М. Рильський

Є така поезія Верлена,

Де поет себе питає сам

У гіркому каятті: ”Шалений!

Що зробив ти із своїм життям?”

О, якби  лиш не таке питання

На вечірнім виписало тлі,

Коли хмарка жевріє остання

Острівцем на березі землі,

 

Коли стигнуть води сизуваті

І синіють шиби у вікні,

Коли присмерк залягає в хаті

І шепоче в лад самотині!

 

Як палає світле листя клена!

Місто в далині як гомонить!

Ні! Рядком розпачливим Верлена

я не хочу вечір свій зустріть !

https://i0.wp.com/vsiknygy.net.ua/wp-content/uploads/2017/03/circle-3-300x300.png?resize=300%2C300Іван Франко

Ведучий. Іван Якович був не тільки геніальним письменником, а й перекладачем. У творчому доробку Франка важливе місце посідають переклади з античних літератур. На його думку антична поезія є скарбницею світової літератури, і він намагався збагатити нею українську культуру.

Ведуча. Гомерівські гімни, переклад трагедії Софокла «Цар Едіп», «Сапфо і Алкей», «Піндар і Менандр», збірка «Старе золото», римські поети Горацій і Вергілій — цим далеко не вичерпується cписок античних перекладів Франка. Переклади Івана Яковича з грецької в більшості своїй точно передають як зміст, так і поетичні особливості оригіналу. Але винятковою працею Франка є переклад «Фауста» Гете з ґрунтовними коментарями. Також він переклав золотий спадок нашої давнини — «Слово о полку Ігоревім». Письменник цікавився перекладами старо-арабської поезії.

Старо-арабські поезії

Призначення («Ти, що боїшся…»)

Переклад Івана Франка

Ти, що боїшся будущої долі,

Не дбай, не журися!

На того, що землю отсю утвердив,

Спокійно спустися!

Що раз призначено, того

Нічим не змазати;

А що не судилось тобі, без того

Ти можеш жить і вмирати.

Життєві правила («Скажи журливому…»)

Переклад Івана Франка

Скажи журливому: «Не бійсь!

Не вік жура триває.

Минають радощі життя

Й жура також минає».

 

Життєві правила («Коли поринаєш…»)

Переклад Івана Франка

Коли поринаєш у пітьму нічну

І хилишся в гріб,

Свій труд скороти, бо не з праці тоді

Прийде тобі хліб!

 

Розлука («В розлуці з тобою…»)

Переклад Івана Франка

В розлуці з тобою не може ніколи

Душа моя жить між людьми,

Бо серце моє не любило нікого,

Крім тебе одного. Прийми

Ласкаво отсе моє тіло до тебе

І дай біля себе йому супокій,

А як колись, милий, на моїй могилі

Ім’я моє вимовиш в спомину хвилю,

То з гробу зітханням озветься дух мій.

 

Пантелеймон Куліш

https://i2.wp.com/vsiknygy.net.ua/wp-content/uploads/2017/03/circle-2-300x300.png?resize=300%2C300Ведучий. Він був одним із перших, хто збагнув значення перекладу найкращих творів світової літератури як могутнього джерела духовного збагачення української культури.

Ведуча. Пантелеймон Куліш здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою. Переклав майже всього Шекспіра, Гете, Джорджа Байрона, зокрема поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», «Дон-Жуан», балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти».
Ведучий. Куліш невпинно працював у царині перекладу і був твердо переконаний, що найвидатніші твори європейського письменства мають стати здобутком письменства українського.

ВІЛЬШАНИЙ ЦАР   Й. В. Гете  

 (Переклад П. Куліша)

Хто  їде  під  вітер  нічною  добою?
Синка  на  сідельці  везе  під  полою,
Коня  острогами  раз  по  раз  торкає,
Дитину  до  себе  в  тепло  пригортає.

"Чого  се  ти,  синку,  очиці  ховаєш?"  -
"Вільшаний  цар,  тату,  хіба  не  вбачаєш?
В  короні  вітластій,  кудлатий,  патлатий,
Сягає  рукою,  мов  хоче  піймати".

"Коханий  мій  хлоню,  ходімо  зо  мною,
Гулятимем  гарно-прегарно  з  тобою,
Квітками  в  нас  пишно  лука  процвітає,
Парчею  матуся  мене  зодягає".

"Хіба  твоє  вухо,  татуню  не  чує,
Що  цар  той  вільшаний  зо  мною  жартує?"  -
"Спокойся,  дитино;  нічого  немає,
Се  вітер  у  листі  сухім  завиває!"

"Вродливий  мій  хлоню!  Ходімо  зо  мною,
Царівни  гуляти  там  будуть  з  тобою,  -
З  тобою  гуляти,  вночі  танцювати,
На  вітті  гойдати,  коточка  співати".

"Хіба  ти  не  бачив,  татуню,  вільхівен,
Танців  і  гойдання  маленьких  царівен?"  -
 бачу,  мій  синку,  в  гаю  на  майдані
Колишуться  вільхи  в  густому  тумані".

"Люблю  тебе,  хлоню,  за  личко  принадне,
Не  хочеш  по  волі,  -  неволя  притягне!"  -
"Татуню,  татуню!  Мене  він  хапає!
Вільшаний  цар  душу  мою  пориває!.."

Щомога  став  батько  коня  з  ляку  гнати,
Маленька  дитина  -  стогнати-конати,
В  домівці  не  радість  його  зустрічала,
Дитина  мовчала,  дитина  сконала.

https://i1.wp.com/vsiknygy.net.ua/wp-content/uploads/2017/03/circle-4.png?resize=248%2C248Микола Зеров

Ведучий. Автор оригінальних поезій, поет-перекладач, організатор перекладацького «Гуртка неокласиків», теоретик і дидактик перекладу.

Ведуча. Микола Зеров перекладав багато і з різних мов, але головними стали його праці із античною літературою. Саме вони й увійшли до «Вибраних творів» — Овідій, Катулл, Марціал, Горацій, Вергілій. Але на цьому коло перекладацьких зацікавлень М. Зерова не закінчувалось.

Ведучий. Він переклав українською мовою латинські вірші Стефана Яворського та Григорія Сковороди, твори французьких «парнасц­ів»  й таких різних пред­ставників літератур романо-германського світу як Ронсар, Дю Белле, Беранже, Бодлер,  Байрон, Петрарка та ін. Письменник перекладав твори класиків російської літератури.

СОНЕТ  М.  Лермонтов

                                                                    (Переклад М. Зерова)

Я пам'яттю живу і мріями старими;
Видінь минулого передо мною рій,
I поміж них усіх далекий образ твій,
Як місяць уночі між хмарами важкими.

Страждаю раз у раз в обладі я твоїй:
Чаклунським усміхом, магічними очима
Мій дух мов путами окутий сталевuми,-
Та марне я терплю. Самотність — yділ мій.

Ти не гордуєш, ні! палким моїм коханням,
Та раз у раз чужа томлінням і благанням;
Так з мармуру кумир на березі морськім

Стоїть, край ніг йому солона хвиля грає,
А він, у божестві затоплений своїм,
Не слухає її, хоча й не відтручає.

Результат пошуку зображень за запитом "портрет лесі українки"                      Леся Українка

Ведучий. Визначний внесок в розвиток світової культури зробила Леся Українка і своїми перекладами творів письменників багатьох літератур українською мовою. Після І. Франка Леся Українка була чи не найплідніщим і наймайстернішим таким перекладачем.

Ведуча. Перекладами з інших літератур поетеса почала займатися ще, власне, з дитячих років. У тринадцятилітньому віці вона разом із старшим братом Михайлом, що виступав під псевдонімом Обачний, переклала українською мовою "Вечера на хуторе близ Диканьки" М. Гоголя. А ставши відомою письменницею, вона виробила об'ємну програму перекладу українською мовою творів Гоголя, Короленка, Гаршина, Пушкіна, Лєрмонтова, Тургенєва, Некрасова, Салтикова-Щедріна, Гончарова, Достоєвського, Л. Толстого, Сервантеса, Петрарки, Шекспіра, Мольєра, Вольтера, Руссо, Бомарше, Бернса, Гете, Шіллера, Байрона, Вальтера Скотта, Бальзака, Беранже, Гейне, Гюго,  Лонгфелло, Жорж Санд, Флобера, Золя, Міцкевича, Сенкевича, Словацького та багатьох інших.

Ведучий. Уже оцей перелік прізвищ визнаних у всьому світі митців художнього слова засвідчує про неабияку обізнаність Лесі Українки з найкращими надбаннями світової літератури, з якими вона намагалася ознайомити український народ з метою піднесення його інтелектуального і культурного рівня.

Ведуча. Вражає стиль перекладу відомої збірки німецького поета Генріха Гейне «Книга пісень».

Чого так поблідли ті рожі ясні,
Скажи, моя люба, мені?
Чого у зеленій траві запашні
Блакитні фіалки – сумні?

Чого жайворонок так сумно співа
Та жалібно в небі яснім?
Чого пахне так запашная трава,
Немов погребовий той дим?

Чого навіть сонце не гріє мене,
А прикро так світить на діл?
Чого на землі все смутне і страшне,
Мов сумнеє поле могил?

Чого мені тяжко, вмираю немов?
Скажи, моє щастя ясне!
О мила, коханая любко, промов,
Чого покидаєш мене?

Результат пошуку зображень за запитом "портрет ліни костенко"             Ліна Костенко   

Ведуча. На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок", "голос народу", "пілігрим вічності", "і мудра, і дитя", котра нічим не осквернила душу - Ліна Костенко.

Ведучий. В її творчості надзвичайно багато рядків, присвячених ідеям, образам, сюжетам надбань інших літератур, які вона осмислює по-своєму. Увагу поетеси привернула драма невизнання таланту Данте його сучасниками-земляками. І, мабуть, саме в цьому є спільність життєвої і творчої долі обох митців.

Л.Костенко

Під вечір виходить на вулицю він.

Флоренція плаче йому навздогін.

Ці сльози вже зайві. Минуло життя.

Йому вже в це місто нема вороття.

Флоренція плаче: він звідси. він наш!

Колись прокляла і прогнала вона ж.

Високий вигнанець говорить їй :ні.

У  тебе ж є той кондотьєр на коні.

І площі тієї кільце кам’яне,

Де ти присудила спалити мене.

Вважай, що спалила. Згорів я. Помер.

Сім міст сперечались, що їхній Гомер.

А ти ж , моє місто, - єдине, одне! –

О, як ти цькувало і гнало мене!

Прославилось, рідне. Осанна тобі.

Хай ірис цвіте на твоєму гербі…

Дарує їй профіль. Вінків не бере.

Де хоче – воскресне, де хоче – умре.

Одежа у нього з тонкого сукна.

На скронях його молода сивина.

Він тихо іде, він повільно іде.

У нього й чоло ще таке молоде!

Хто скаже про нього: старий він як світ?

Він – Данте. Йому тільки тисяча літ.

Ведуча. А як художньо передає материнське ставлення Ліна Костенко до юного французького поета Артюра Рембо в поезії « Хлопчичок прийшов із Шарлевілю».

Л. Костенко

Хлопчичок прийшов із Шарлевілю.

О Парижу, це малий Рембо.

Не доводь його до божевілля,

постарайся вберегти або

хоч принаймні пожалій, щоб вижив.

Грубіян? Пробач, переросте.

Він не може звикнуть до принижень,

може, він скажений через те.

Він нестерпний? Дами і добродії!

Етику порушив, етикет?

Не доводьте дійсність до пародії,

вам нічого, але ж він поет!

Серед вас, чужих і бородатих,

може, йому снився Лангедок.

Я насмілюсь тільки нагадати,

що йому ж сімнадцятий годок!

Сни у нього ще не чорно-білі,

серце ще обурене на цвіль!

Хлопчичок прийшов із Шарлевілю.

Мученик вернувся в Шарлевіль.

Л. Костенко

Учора в дощ зайшов до мене Блок.

Волосся мокре, на щоках росинки.

Блідий од смутку, тихий од думок,

Близький до сліз, реальний до ворсинки.

Постояв трохи, слів не говорив,

Поусміхався дивними очима.

І ніч у зламах врубелівських крил

Стояла довго в нього за плечима.

Ведуча. В творчості нашої сучасниці безліч поетичних рядків, які свідчать про духовну єдність людей різних народів і поколінь. Іван Франко вважав обов´язком кожного митця розкривати рідному народу скарби світової культури і тим самим не лише «будувати золотий міст» між народами світу, а й збагачувати культуру власного народу.

Ведучий. Переносячи високохудожні твори засобами рідної мови на український грунт, письменники роблять їх доступними широкому колу читачів. Завдяки їхній праці і таланту ми маємо змогу доторкнутися до неповторності, до душі цілого світу.

 

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
10 лютого
Переглядів
321
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку