«Герої нашого часу»

(сценарій героїко-патріотичного заходу)

На фоні музики слова:   Безмежно любимо тебе, країно,

І хочемо, щоб ти мужніла і цвіла.

Навіки слава, слава Україні,

Її народу слава і хвала!

Звучить пісня «Моя Україно»

По закінченню пісні виходять ведучі.

1 вед.  Якщо піднятися високо-високо над землею, під самі хмари, то з висоти пташиного польоту можна побачити всю красу нашої рідної країни.

2 вед.  Височіють Карпатські гори, золотіють пшеничним колоссям розлогі поля, у даль несуться хвилі могутнього Дніпра, гордо піднімаються численні собори та церкви.

1 вед.  А ось там вздовж дороги червоним килимом простяглося макове поле. Яка краса! Серце стискається від любові та гордості за свою рідну землю.

Під музику  І. Крутого «Ніжність» виходять ангели.                                                                                                     

Україна. В одному цьому слові і для нас, і , навіть, для чужинців, бринить музика смутку і жалю (на сцену виходе Україна). Україна. Країна трагедій і краси. Країна, де найбільше люблять волю і найменше  знали її. Україна – країна гарячої любові до народу і чорної, вікової, героїчної боротьби за волю.

Вед: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

(звучить козацька музика. Заходять 3 козаки)

В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
 

Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
 

І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.

Пісня «Ой  на  горі та  й  женці  жнуть»

Ведуча  .Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою. Та після приєднання України до Московщини права і "вольності" війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорозька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Ведуча  . Але пам'ять про славне козацтво, його традиції, пам'ять про Січ не вмерла. На теренах нашого краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв'язок з традиціями січового козацтва. З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України.

Звучить пісня "Ой у лузі червона калина" Заходять 2 хл. у військовій формі

Ведуча  2.Під час другої світової війни українці прославили себе як оборонці рідного краю, як патріоти,

В нас клятва єдина і воля єдина.
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
 

Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!

1Ведуча:   Україна не раз піднімалася з колін. Побита, в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Україна:   Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

2Ведучий:    Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

Україна:                                                                                                                                                                           Квітуча я і в мене скільки сили                                                                                                                 А нині смуток і печаль одна                                                                                                                                              Я мати, я під серцем вас носила                                                                                                                               Життя дала для щастя і добра

(ангели йдуть із сцени. Звучить музика Скорика «Мелодія».)

Україна:    (на фоні слів України на сцену із протилежних куліс  заходять двоє хлопців: убитий в Крутах (1) та вірменин Сергій (2))                                                                                                                

Мені наснилось, що вони зустрілись                                                                 Убитий в Крутах  та  вірменин Сергій .                                                                      В саду Едемськім на травичці всілись.

1. За що тебе?
2. За Україну, друже.

1. Ти знаєш і мене за неї вбили… та це було вже років… майже 100 тому Тоді померли ми, щоб ви нам жили. А вас вбивають. Вас тепер за що?
2. Ти пам'ятаєш, друже? Звісно, пам'ятаєш. Як біло-біло в нас цвітуть сади. І ти цей запах п'єш, і ти його вдихаєш… я б все віддав, щоб хоч на мить туди.

1. А я ще ввечері узяв дівча за руку. Тихенько так до серця притулив. Тоді не знав, що Бог уже розлуку навіки на Землі нам присудив. Під Крутами стояли ми стіною. В очах не страх, а злість до ворогів. Більшовики готовились до бою, я йшов на смерть, а жити так хотів.
2. Мені твій попіл стукав, брате, в груди. Я вірменин, а теж Вкраїни син, нема у серці й крапельки облуди. За те й убив мене проклятий поганин.

Україна:                                                                                                                                                                   Мені наснилось, що вони зустрілись                                                                                  Убитий в Крутах та вірменин Сергій.                                                                            В саду Едемськім на травичці всілись.

Всі разом: За Україну нас вбивають, брате мій!                                                                            

(Музика звучить голосніше. Всі виходять зі сцени)

Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі. Де прапор – кольору осіннього степу та блакитного неба. А ще чорної землі та розмитої багряної крові. Один, як свідчення нашої чистоти і незбагненності. Інший – упертої боротьби за омріяну свободу.

Знову здригнулась земля

Від вибухів, плачу й прокльонів

Знову московська орда

Підлізла до наших кордонів

ВЕДУЧА: Старший брат…Так ми називали колись Росію… Знаєте в чому різниця між українцями та росіянами? Коли у них біда, ми плачемо разом з ними: ми плакали коли був Беслан, ми плакали коли зривали їхній вокзал, будинки, ми плакали, коли у них гинули мирні беззбройні люди, а коли у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналу, вони насміхались. Задорнов називав нас єврохохлами, вони обзивали салоїдами і хотіли, щоб «мочили» Майдан. Так ось: знаєте чому ми не хотіли під крило Росії, а хотіли в Європу? Тому,що в той час, коли гинули наші люди, Жириновський кричав,що пришле патронів, а Європа давала гуманітарну допомогу; в той час, коли Медвєдєв кричав,щоб президент не був ганчіркою - «треба душити Майдан», в той же час польські літаки відвозили до себе наших поранених. Тому ми і не хочемо до Росії, тому що вони вважають, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу їм невідомо.

(Кліп: «Мы не будем братьями»)

Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили «старшими» -
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.
 

1.Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна …Війна,..АТО..,хоч як би ми це не називали.

2.Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально.

1.В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі і діти .

2.Тож сьогодні ми вітаємо наших героїв -  воїнів – земляків, яких ми запросили, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу, мужність та героїзм

1.А зараз ми просимо зал гарячими оплесками (зал стоячи аплодує) привітати наших гостей, наших земляків, патріотів свого народу :

Ви справжні Герої нашого часу!!!

До слова запрошуємо,,,,,

Кучеренко (вірші)

1 вед.  Хай змилостивиться над нами доля,

 Хай майбутнє буде без війни,

 Щоб не з фронту, а з заводу, з поля

 Батька виглядали всі сини.

2 вед.   І нехай же квітне наше щастя,

  І звучать дитячі голоси,

  Стелиться всім шлях нехай квітчастий

  В ранок завтрашній чудовий і ясний.

Звучить пісня Вельченко Т

1 вед. Нажаль, ми не мали можливості організувати зустрічі з усіма нашими воїнами-односельцями через те, що більшість з них й досі знаходяться на сході України.

8. Дорогі наші хлопці-орлята,                                                                                                               Ми слідкуєм за вами щодня,
Молим Бога, щоб вас не здолати,                                                                                                    Щоб скоріше скінчилась війна.
 

9.На екрані  бачим щорання,                                                                                                             Як ви билися мужньо вночі,
Радості мало, хіба що страждання,                                                                                                      Але раді, що ви  живі.

10.То ж вертайтеся, рідні, живими,                                                                                                      Щоб усмішка була на лиці,
Вас чекають кохані і мами,                                                                                                              Та ще в декого діти малі.

Дорогі наші воїни односельці ! Кожної миті, перебуваючи в цьому жахітті війни, хай не похитнеться ваша віра! Нехай думки будуть чистими, серце палким, дух – незламним, а святе прагнення захистити свою Батьківщину додасть сили і впевненості в перемозі. Нехай береже вас Господь та захищає наша молитва.

 (В супроводі відеоряду звучить пісня «Повертайся солдате»

(Після пісні на сцену виходять ведучі)

5 грудня весь світ відзначатиме  Міжнародний день волонтера.

Згідно зі статистичними даними, оприлюдненими Організацією Об'єднаних Націй, по всьому світу налічується близько 140 мільйона волонтерів.

Ще півтора роки тому більшість українців і не думали, що стануть причетні до цього свята.Волонтер - покликання, спосіб життя. Сьогодні волонтери сприяють перемозі України, Вони стали справжніми ангелами-охоронцями для багатьох людей, що потребують допомоги  і не чекають за це винагороди. Це добровольці, які самовідданою працею роблять країну сильнішою.

Посланцями від Бога сьогодні

Є мільйон добровільних людей.

 І без них ми були б в безодні,

Все на плечах твоїх, ВОЛОНТЕР,

Ти солдату знайшов черевики,

Каску, ліки, бронежилет.

 Він" спасибі“ промовив велике.

Ти готовий знайти й кулемет.

І шукаєш, шукаєш, шукаєш...

Все, що треба для наших солдат.

Відпочинку ніколи не знаєш.

Ти, як ангел, то дух, то птах.

 Від утоми складаєш крила

І питаєш у Бога: “За що?

 “ Десь на тата чекає дитина.

ВОЛОНТЕР, як не ти, то хто?

Виносимо щиру подяку всім, хто хоч трішки став у цей день причетним до волонтерства і подарували нашим захисникам частинку нашого добра, тепла, подяки. І принесли сьогодні ліки, теплі речі домашні харчі. Адже їм важливо знати, що ми їх підтримуємо, піклуємося про них і не забуваємо.

Вірш Сук Михайло

А на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.

 

Війна вбиває кращих з-поміж нас,

І повняться ряди в Небесній сотні                                                                                                   Та для героїв зупинився час,                                                                                                Вони у вічність перейшли з безодні.

Україна охоплена війною. Справжньою. Реальною. Незважаючи на оголошене зараз перемир’я «вантаж 200» отримують в усіх куточках України.
 

Гірка біда прийшла і в наше село. В бою за волю України, за честь і достоїнство свого народу загинули троє наших односельців 

Ведучі на фоні музики Моцарта «Реквієм» читають повідомлення про загиблих

2 вед.  Їх рани вже не їм болять.
Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.
Як крила ангела, злітаючи назад,
Душа героя в вирій полетіла…

1 вед.   А час невпинно вдалечінь летить.

  Бо тільки він геройству є мірилом.

  А пам’ять серця полум’ям горить

  За тих, хто згас, щоб нам життя світило.

Учень: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Учитель: Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Метроном. Хвилина мовчання.

1 вед. Промайнуть роки. Та складні події сьогодення будуть жити в людській пам’яті, бо вони вже вкарбовані в нашу історію кров’ю солдат і гіркими сльозами матерів. І нехай покарає Господня сила тих, хто прийшов убивати нас на нашій землі.

МИ Ж УКРАЇНЦІ, МИ ОДНА СІМ'Я!

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?

Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.

Ми переможем, хоч ціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу.

Вірш Лян Матвій

Звучить пісня О.Лян

2.Дорогі наші захисники, ми, підростаюче покоління, обіцяємо рівнятись на вас і стати справжніми патріотами своєї держави, боротися за волю, честь і за народ.

1.Дякуємо всім вам за мирне небо над нашими домівками і бажаємо якнайшвидше повертатись додому живими та з перемогою.!

Ведучий 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про вас писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, бо ви – справжні герої нашого часу. І саме за це вам наша людська вдячність і низький уклін.

Ведуча:

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!
Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець...
І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!

Звучить пісня «Ми за мир»

ВИХОДЯТЬ ВСІ.

Ми є. Були. Ми будем вічно жити 
І прославляти український рід,
 

З якого всі ми, звідки є ми діти –
Вкраїни - неньки найдорожчий цвіт.

Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край – 
 

Розквітне в мирі й злагоді велично,
Немов весняний сонячний розмай.

На завершення хочеться сказати :

Доки в нас цвіте калина сонце в небі світить
Буде рідна Україна піснею радіти
Доки в нас цвіте калина разом ми у колі
Не розділять Україну вороги ніколи.

флешмоб «Не здолати Україну»