Свято: «День народження Т.Г. Шевченка».

УКРАЇН А

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

«ПЕРШОТРАВНЕВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ» ПЕРШОТРАВНЕВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ НІКОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

Розробка виховного заходу

3 клас

 

Свято: «День народження

Т.Г. Шевченка»

 

 

 

 

 

                                                                                     Підготувала:

учитель початкових класів

Калєйнік Маpина Микoлаївна

 

 

 

 

 

2018 р.

 

Тема: I мене в сiм’ї великiй ,

          В сiм’ї вольнiй, новiй,

          Не забудьте пом’янути

          Незлим, тихим словом.

                                           Т.Г. Шевченко.

Мета: ознайомити з життєписом великого сина українського народу -                                           Т.Г. Шевченко; вчити дiтей наслiдувати Т.Г. Шевченка та виконувати його заповiти; виховувати любов i повагу до спадщини, яку нам залишив поет.

Обладнання: костюми для дійових осiб; атрибути для інсценізацій.

Дiйовi особи: мати, Тарас, Катерина, дід.

 

Хiд заходу

 

       Звучить українська музика, діти заходять до залу один за одним, співають « Весняний хоровод». В руках у них вербовi гілочки. Дiти ставлять гілочки у вази.

Учитель. Дiти, ми сьогоднi зiбралися з вами, щоб вiдзначити День народження великого українського поета Т.Г. Шевченка.

Учнi ( по черзi)

1. 9 березня 1814р. в селi Моринцях Звенигородського повiту на Київщинi в сiм’ї кріпака народився хлопчик, назвали його Тарасом, на прізвище Шевченко.

2. У старiй хатинi

В кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

3.Благословенна та година,

Як народила Мати Сина

I назвала його Тарасом.

4.Благословен той день i час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку скропив Тарас

Дрiбними росами – сльозами.

І сцена

Сидить мати i колише дитину.

Мати. Даю тобi, мiй синочку,

Тарасику любий,

Щире серце, карi очi  i чорнiї брови.

Дай же йому, Божа Матiр,

Тiї благодатi,

Всього того, чого матір

Не зумiє дати.

Спiває.

Люлi, люлi, мiй синочку,

Зроблю тобi колисочку-

Мальованi бильця,

Срiбнi колокільця.

Та новую колисоньку

Повiшу на калиноньку.

5.У тяжкiй неволi

Рiс малий Тарас.

Вiн не вчився в школi,

Вiн ягнята пас.

ІІ сцена

Тарас. Он пiвник! Я такого півника вмію малювати! Ой, Катре, дивись: перетворився пiвник на кицьку! Хiба таке буває?

Катря. На небi усяке буває.

Тарас. Ой, Катре, дивись: ноги, руки, голова, бриль з пiр’їною, справжнісінький тобi пан.

Катря. Який пан?

Тарас. На небi пан ковтнув сонце! Бачила?

Катря. Тарас, пан усе може ковтнути.

Тарас. Катре, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Катря. Так, братику, правда.

Тарас. А чому так багато зірок на небi?

Катря. Це коли людина  на свiт приходить, Бог свiчку запалює, i горить та січка, поки людина не помре. А як помре, свiчка гасне, зiрочка падає. Бачив?

Тарас. Бачив, бачив… Катрусю, а чому однi зiрочки яснi, великi, а iншi ледь видно?

Катря. Бо коли людина зла, скупа, її свiчка ледь-ледь тлiє. А коли добра, любить людей, тодi свiчка світить ясно, i зірки видно далеко.

Тарас. Катре, я буду добрим. Я хочу, щоб моя зiрочка світила найяснiше!

Катря. Старайся, мiй братику!

 

 

ІІІ сцена

Мати. ( гладить по головi сина)

Ой сину, мiй сину,

Моя ти дитино!

Чи є кращий на всім свiтi,

На всiй Українi!

Нема кращого й не буде –

Дивуйтеся, люди!

Нема кращого … а долю,

Долю  роздобуде.

Вже восьмий рочок минув.

Дiд. У школу пора посилати. Тарасику, іди - но сюди, дитино! Ти вже, Тарасику, справжнiй козак! А скажи- но менi, чи не набридло тобi по бур’янах з хлопцями галасати? Пора тобi вчитися в школi. Будем учити азбуку.

Тарас. Дiдусю, а воно трудно?

Дiд. Та нi, онуку, треба лише добре  запам’ятовувати. Я ж читаю, батько твiй навчився.

Тарас. I я навчуся!

Дiд. Так, ріднесенький.

Тарас. Дiдуню, а малювати я навчуся?

Дiд. Ну, малювати навчишся, як буде кебета, то не так просто. Тарасику, принеси Псалтир.

Тарас. Дiдуню, а як оту букву звуть, що хвостик вгору i хвостик вниз?

Дiд. То -  «буки».

Тарас. Яка вона дивна!

Дiд. А це, Тарасе, Аз! Ну кажи: Аз!

Тарас. Це – Аз, аз, аз!

Дiд. А це?

Тарас. Буки!

Дiд. Добре. А тепер дивись: це-Ведi. Це – Глагол. Запам’ятав?

Тарас. Ну, перевірте мене!

Дiд. А це яка буква?

Тарас. Це, Ведi.

Дiд. Та нi, це ж Аз.

Тарас. А, я навчуся читати, писати,а потім – малювати.

Дiд. Катре, йди з Тарасом до хати. Приготуй йому одяг до школи. А ти Тарасе слухай матерi, коли лягатимеш спати – помолися Богу i попроси благословення на свою голівку.

Тарас. …Ти взяла

Мене, маленького, за руку

I в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люди», - ти сказала.

6. Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

7. Нишком він малює,

Вночi пише вiршi

Про зеленi луки

I красу землi.

Звучить пісня «Садок вишневий коло хати.»

8. Та недовго тривала Тарасова «наука». Змучена важкою працею, померла мати.

Там матір добрую мою

Ще молодою – у могилу

Нужда та праця положила.

9. Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малi були i голi),

Не витерпiв лихої долi,

Умер  на панщинi! А ми

Розлiзлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи –

Носити воду школярам.

10. Та в людському морi

Стрiлися брати,

Що зумiли в горi

Щиро помогти.

11.Викупили друзi,

Вiльним став Тарас!

Чом же серце в тузi,

Бiль чому не згас?

12.Гнули люди спину

На панів лихих

Крiпака людину

Пан продати міг.

13.Мучились в неволi

Бiднi злидарi,-

Вiн про їхню долю

Пише в Кобзарi.

14.Цар його в солдати

В дикий край заслав,

Малювать й писати

Кат забороняв.

15.Та малює й пише

Вiн таємно там,

Гнiвнi його вiршi

Страх несли панам!

16.Як дітей любив він!

Мрiяв, щоб малi

Скрiзь росли щасливi

На усiй Землi.

Звучить пісня «Думи, мої думи.»

17.Тарасе, наш кобзарю, всюди

Приходиш нинi ти, як свiй,

Тебе вiтають щиро люди

На всiй Українi моїй.

18.Я маленька українка,

Дев’ть років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

19.Вiн дитя з-пiд стріхи,

Вiн в подертiй свитi,

Вiн здобув нам славу,

Як нiхто на свiтi.

20.А та наша слава

Не вмре, не загине,

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

21.Уклiн тобi, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вiрно б’ється

Те серденько дитяче.

22.За тебе вiчно б’ється,

За твої заповiти,

Чого батьки не зможуть,

Те зроблять їхнi діти.

23.Спи спокiйно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любовi тебе пом’янули.

I народи Вкраїни

Заповiтiв священних твоїх не забули.

25. Як умру, то поховайте

Мене на могилi,

Серед степу широкого,

На Вкраїнi милiй,

Щоб лани широкополi,

I Днiпро, i кручi

Було видно, було чути,

Як реве ревучий…

I мене в сiм’ї великiй,

В сiм’ї вольнiй, новiй,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

Учитель.

Пройшло бага з Дня народження славного сина України. I дорослi, i діти шанують генiального українського поета i завжди пам’ятатимуть його заповiти.