Сценарій " Голос серця мого"

Про матеріал

Сценарій виховного патріотичного свята для учнів 7-8 класів, побудований у формі історичних сторінок. Художньо-літературним способом відкриті сторінки Козацтва, татарської навали, Стрілецтва та сьогодення. Містить перелік використаних пісень, віршів, танців та відеоматеріалів.

Перегляд файлу

 

Виходить дівчина – образ Марії – Діви:                                            Распятие         Распятие и Погребение Христа... . - ПРАВОСЛАВНЫЕ - Моя социа…    

МАРІЯ.    Стою на велелюдді, скорбна мати.  Жорстокий біль загнав ножі у тіло. 
І ллється кров, і кров'ю всі Карпати,   А не лише Голгофу затопило.
Не сім мечів моє тіло прокололи, - Сім раз по сім.. .Та я не голосила,  
Мечі до дна мені серце пропороли,  І ллється кров, і плакати несила. 
Це ж син єдиний... І стою єдина, І благаю... отямтеся ж облуди! 
За що на муки віддали ви Сина?  Безвинного! Ви люди чи не люди?
Але жадає крові натовп дикий... І враз над ним піднявся вітер ярий, 
Погасло сонце, й землетрус великий  Струснув Голгофу, наче вісник кари.
                                                                                (Лунає "Аве Марія" С. Баха)

Ч3.    Того уже не чула скорбна Мати, 
Не бачила, як моляться лукаві... 
Тремтіть кати - воскресне Син розп'ятий, 
І Мати з ним з'єднається у славі! 

Ч1.     Яка ж Ти гарна,  Радосте моя!   Пренепорочна,  Вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я...Та чи спинитись? - Ні, я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, що іще додам?   Мій подив не поміститься у слові.
Якщо не Ти, хто поможе нам? 

Ч2.   Хто нам поможе?  Великий Бог: діла Його чудові.
Яка ж Ти гарна, квітко чистоти,  Пренепорочна в зоряній короні.
Коли б не Ти, о, що коли б не Ти?  Хто нас згадає при Господнім троні?


Ч3.    Яка ж Ти гарна,  Матінко моя!  Пренепорочна, вибач, що беруся
Твою красу оспівувати й я.  Та чи спинитись? -Ні я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, о Маріє... 


МАРІЯ.         Я – Матір світу, і у цю хвилину

Коли я бачу ніжних зір політ

Я Дякую за світлу й добру днину

Всевишньому За цей цікавий світ.

Ви вдячні нам за усмішку крилату

За ті очі мамині сумні

Вдячні за мудре слово тата

За весняні і зимові дні.

Ви вдячні за всі слова у серці,

Що лягають тихо на папір

Дякуєте за щирість і безмежність

За грозу, за сонце і за сніг.

 

Я – Матір світу- бережу і радість

І  найкращу зустріч серед літа

І  дитинство, молодість і старість

І  життя, і небо і всі квіти.

Я благаю Бога за Вкраїну

За свідомий, найрідніший Львів

За співочу мову солов’їну

за безсмертний дух Карпат й полів.

Ви вдячні Матері небесній за опіку,

За її ласку, теплоту й любов.

За це щедроти Бога ллються вам довіку

За це й моліться щиро знов і знов


В1.       Немає християнської душі без любові до Пречистої Богородиці. Ми всі називаємо її матір’ю. Матір’ю всього людства. Сам Бог прийшов на землю через Марію і бажає, щоб ми через Марію наблизились до нього. Це вона оберігала маленьке Дитятко Ісуса від лукавого Ірода; так, це вона виховувала Божого Сина в Лазареті, це в обіймах Марії хлоп'ятко Ісус відчував материнську любов. Так це Марія співстраждала з Ним, коли Він, рівний отцеві і святому духові, в передсмертній агонії був спраглий до спасіння наших душ. Це вона молилася за тебе під хрестом, пам'ятаючи про всіх.

В2.     За все, за все сьогодні впаду ниць  Перед Тобою, о Небесна Пані.
За всю красу Господніх таємниць,  Що світові такі чужі й незнані.
Я дякую за те, що під хрестом   Колись за мене Ти молила Бога.
Тоді перед зневаженим Христом  Кровавилась Твоя Душа убога.
За все минуле і майбутнє теж Схиляю розум, серце і коліна.
Своїм бажанням не поставлю меж,   матінко, через те, що я Твоя дитина.                                              


В1.     Стояла ти гарна, струнка, білосніжна,  У зелені пишній як квітка цвіла.
Ти храмом була для людей православних,  Збудована ними — окраса села. 
Дивилися в небо дзвіниця і купол,   На них золотії хрести.
І дзвони, і хори співали,   Туди всім хотілось прийти.

В2.     Там наречені  у церкві вінчались,
І діток хрестили, й самі сповідались.
Приходила старість - молились за всіх,
До віри привчали нащадків своїх.

МАРІЯ   а що знають мудреці про моє вшанування?


М1.        Храми, монастирі будувалися на честь Пресвятої Богородиці, її шанували, до неї зверталися у своїх молитвах, їй присвячували свою творчість художники і композитори, поети і письменники, а вона в свою чергу надихала їх, допомагала будівничим.
М2.            В Україні поширена легенда про допомогу Богородиці в будівництві Печерської лаври. Нібито 39 днів підряд клали монахи стіни лаври, а вони щоразу входили в землю. На сороковий день прокинувся старець печерський Феодосій і сказав Братії: «Ходімо подивимось, якщо й сьогодні немає стін на землі, то покинемо будувати -значить, Богу це невгодно». Вийшли вони на двір і побачили: стіни на місці! А на небі - Богородиця, яка каже їм: «Це я молила Бога, щоб стіни в землю входили, - щоб легше вам було будувати. Зводьте дах, робіть дзвіницю, а тоді й стіни з землі вийдуть». Так і сталося.
М1.            Тому, коли починали будівництво хати, намагалися закінчити його до 14 жовтня, щоб до свята увійти під дах - покров: «Тоді Покрова покриє усіх в новій хаті покровом, і всі нечисті духи щезнуть із хати, і весь рік буде спокійно».

В1.          Якби можна було зібрати в одне всі почуття та любов усіх найчутливіших сердець та найбільш люблячих матерів світу, то вони не зрівнялися б з материнським серцем Божої Матері. Те серце тішиться праведними, болить над грішними. Воно відчуває нещастя кожного грішника й хоче допомогти йому, лиш би він хотів прийняти цю поміч.

В2.         Особливо шанували в Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська Церква, від порога якої вони вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

В1.            Покровителькою і щирою захисницею була Небесна Мати для своїх дітей – воїнів УПА, які не шкодували свого життя для рідної України, яку вони прагнули бачити вільною та незалежною, за яку молились і за яку полягли в боях.

В2.           У 1912 році святий отець Пій Х так сказав до нашого єпископа Микити Будки: «Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Христа і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти». 

                Ансамбль «Перлинка» до Пречистої Діви Марії

В1.(на фоні пісні)   Побожність нашого народу, любов до Пресвятої Богородиці, є найкращою запорукою того, що Вона ніколи не опустить нашого народу і заступиться за нього та випросить у Свого Сина ту превелику ласку свободи та незалежності для України – держави, яку князь Володимир охрестив і бачив її високо розвинутою і шанованою в цілому світі.

                                                          (продовжує звучати пісня)                                                                     

Д4.    Мати Божа, рідна мати та ще Батьківщина-  три цілющих вічних слова – вся моя родина:-Одна мати  то рідненька, що на світ зродила, що пестила, доглядала, добра – правди вчила.  Інша    мати – Україна , рідная землиця! А ще світу мати –Пречиста Марія –нам  небесна цариця!

З ласки твоєї, Маріє, сонце на світі гріє, день устає над нами, з ласки твоєї, мамо.  З ласки твоєї, Маріє, зернятко в колосі зріє, бачать сліпці дорогу, линуть молитви до Бога.

Маріє, Веселко миру, найкраща з усіх людей, прийми цю молитву щиру від українських дітей Бог і Україна – гасло наших днів, церква і родина – клич наших батьків.

Вислухай, о ненько, ці благання щирі, дай щоб ми, невинні, виростали в мирі.   Матінко свята    Христова, пам’ятай про нас, щоб у нашого народу волі дух не згас.

Оборони, свята Покрово, царице неба і землі, тисячолітню Україну, щоб не здолали сили злі.  Осіни своїм знаменням обранців народу, щоб в державі  утвердили лад, добро і згоду.

Ч2.     В сіру осінь чи зимою до осель наших прилинь, стань нам літом чи весною, Обмий чистою  росою, пригорни нас до грудей, і ніколи не покинь!

 Ч3. Ми тобі вдячні, Царице, за безмежну твою любов, за твої ласки, щедроти, за всеосяжний покров. Ти – мати світу земного, мати всіх душ і сердець. Саме тобі люди світу дарують любові вінець.                                                                      Пісня «Мамина молитва»

В3.    Більше  20 років ми живемо на вільній землі, працюємо на користь незалежної держави, яка має свій прапор, свій герб та гімн.   Про це мріяв, за це боровся наш нескорений народ.
 

 В4.     Любов до землі, до рідного слова і народу прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння.
. Серед них і наш Кобзар і пророк Т. Г. Шевченко.Він жив надією, що кращий час настане, Він вірив, що народ підніметься з колін

В3.     І що розірве віковічнії кайдани Й ходити більш не буде у ярмі.
Уже здійснилося, Тарасе наш великий, Твоє могутнє і пророче слово,
Живемо ми в державі незалежній І маємо чудову нашу мову.
І прапор синьо-жовтий майорить, На ньому тризуб Володимира сіяє,
Народ наш більше не скорить, Бо в нього у душі уже раба немає.
 

В4.    А довгожданую свободу Народ наш вистраждав віками. .

         Ми українці – нація Тараса    Ми Сагайдачні і Кармелюки

       Коли прийшли ми – не полічиш часу     Ми древні і безсмертні, як віки.

      Нас мурдували, нас тягли на плахи,  О, скільки потекло кривавих рік.

     Ти не дозволив, батьку наш Тарасе  Нас росіянам зрусити навік.

       Ми живемо і нас не подолати, Не покривити наші язики

      Бо є Шевченки майже в кожній хаті   Є Сагайдачні і Кармелюки/

Виходить Україна (дівчина в українському костюмі, у руках якої букет із гілочок верби, калини, чорнобривців обв'язаний голубою і жовтою стрічками)                                              
Я — не окраїна, я — не руїна. Я — Україна, я —вільна  Україна!                          
Навік обрала собі дорогу: Іду до Бога, іду до Бога.
Мій шлях ізмірить єдина міра  Святая Віра, святая Віра.
Не знаю, хто там у центрі світу, Я ж в центрі світла, і в центрі світло.
Кличу вас, люди, зліва і справа В Святу державу, в мою державу,
В країну сонця, добра й свободи Рушай, народе, рушай, народе!
Нас порятує від зла і крові Голос любові, голос любові.
Вже час позбутись лиха-сваволі, Плекаймо волю, плекаймо волю!
Пора звільнитись нам від прокляття —' Єднаймось, сестри, єднаймось, браття!
Плакати годі, годі тужити — Нумо творити, нумо творити!
Будем служити Богу одному І більш нікому, більше нікому!
Лиш перед Богом я на колінах Я — Україна, я — Україна!

1.       Ой ти, ненька-Україна,  Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни  Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,  Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким   Стежина до хати.
Ой ти, сонечко ласкаве,   Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави  Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора  На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе  Добувались волi.
 

2.      Ой тому сьогоднi треба  Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом  За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати  I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати   Для друзiв веселих.
Ой ти, ненька-Україна,  Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни  Не шукаю.
Чорне море, жовте поле,  Зеленi Карпати,
I не зможу я нiколиIншу покохати.

3.     Україно, соборна державо, Сонцесяйна колиско моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава, Завойована в чесних боях.
Ти не загинеш, Україно! І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в ній перлина, Не вмре повік. І світ-зоря засяє,
Твоя зоря засяє.
                                                                                                            

О, ні, Вкраїна не загине, Коли народний океан
Співа, неначе той орган, Є сила в нім — душа єдина!  Земле квітуча, земле співуча, Страднице наша свята! Будь, Україно, ненько єдина, Вільна на вічні літа!

Д4.       Я - українка!Горджуся й радію,  Що рідною мовою  Я володію,
Шевченковим словом  Умію писати  Слова мелодійні  І вірші складати.

Я - українка!  Живу в Україні, На вільній, єдиній  Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:  Ліси і садки. Озера й річки,  І глибокі ставки,
Лани неосяжні,  І гори, й долини,  Цвіт білосніжний У лузі калини.
В душі моїй солодко  Грає сопілка, Бо я з України,Бо я - українка!

Україна.                 Буває, часом сліпну від краси.  Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,  усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,  усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,  що хоч спинись і з Богом говори.

       Мелодія для вірша «Думки про Україну»

                  вірш «Думки про Україну»

Всевишній Боже, світу Володарю, Прийми молитву, мого серця спів:    До стіп твоїх складаю щиру дяку, Що українцем ти мене створив.    І що така велика і багата Моя землиця рідна, немов рай,    За те, що я героям стався братом, Що, як вони, кохаю рідний край.

За те, що ти народові моєму Ніколи щедрих ласок не скупив,    Що дав йому чарівну нашу мову, Чарівну пісню, наче диво з див.   Не опускай його з своєї власті, Йому на власній поможи землі     Здобути кращу долю і покласти Вінець нев'ялий слави на чолі

 Моїй душі дай, Боже, твердість криці, Будь сторожем думок і справ моїх,    Зроби, щоб честі рідної землиці Поганим вчинком я не сплямив ввік.
Серце до серця хай озоветься Й нашу любов зігріва:
Мужність козацька, вдача козацька, Слава козацька жива!
                                                             Пісня «Хай живе вільна Україна».

Д1.         Багата народними символами наша Україна. Але найбільшим її багатством є її народ, ми - українці. Якими ж  рисами наділила нас,українців, матінка –Україна? Що нам  притаманне?

М1.       Ділові, немов американці,   Пристрасні, неначе мексиканці,
І співучі наче італійці,    І розсудливі, немов оті англійці.

М2.       Як китайці, дуже працьовиті,   Винахідливі, такі талановиті!
Може, навіть трохи скупуваті,   Та душею щедрі і багаті.

М1.       А також веселі та гостинні   В цьому, мабуть, схожі на грузинів.
Як цигани, трохи галасливі,   Інколи хитрющі та кмітливі.
Як французи, дуже емоційні,   Чуйні і ласкаві, експресивні.
Наче німці, здібні і практичні,   Ніби чехи милі, симпатичні.

М2.       Як ніхто, завзяті і дбайливі,   І дотепні, й мудрі, жартівливі,
А іще міцні, сміливі, дужі,   До чужого горя небайдужі.

М1.      Ще - охайні, чемні, незрадливі,   А до того всього - ще й вродливі!
Ось такі з тобою ми, земляче... І терплячі, надто вже терплячі...

Д4.            А українська пісня.   Пісня - наш паспорт вічний,   Пропуск у білий світ...
Ми не ховали обличчя, гордо йшли сотні літ.
Завжди ми накривали    Дружби яснії столи.  

Нас по піснях пізнавали, де б ми такі не були.
Райдуга в небі висне,   Граючи в плесах вод,
Доки живе наша пісня,   Доти живе і народ..                                  

«Україна»  та дівчата (у діалозі), «Україна» довершує на дошці «картину» про Україну…

 1.     Криниця з журавлем і кущ калини -Безсмертя символ, символ Батьківщини,
Це символ вірності, це символ чистоти, людського милосердя й доброти.
Калину і до столу подавали, весільні короваї прикрашали.
Як символ долі, щастя і краси. І чистої дівочої коси.

 2.     І жито також символ України. Це обрядова, культова рослина,
Це знак добробуту і злагоди в сім'ї.І довгого життя на цій землі.
Народна мудрість стверджує - без жита Людина не могла б на світі жити.
Тож, на достаток і на довгий вік Тоді, коли Новий надходив рік,
Ходили хлопці житом засівати!  І наречених також посівати
На щастя, на добро обряд велів  Цим життєдайним символом полів.

 3.      Барвінок - теж рослина обрядова.  Це символ пам'яті і вірності, здоров'я,
Краси і вічності, безсмертя, довгих літ,  Любові знак - барвінку синій цвіт.

   Верба - одвічний символ України,   Також відома культова рослини.
Символізує вірність, рідний край,  Любов безмежну, ніби небокрай.

 4.      Смачний продукт, а ще - окраса літа.  Мак - це безмежність зоряного світу
Освячені у церкві м'ята й мак  Були як оберіг, як добрий знак.
Мак українці й дотепер шанують:   Вареники і пироги готують.
Як символ пам'яті і вічності життя:   Смачна із маком на Різдво кутя.

 5.     Лелека - символ щастя і родини,  Любові до своєї Батьківщини,
Добробуту, продовження життя, Надії символ, віри в майбуття.

 6.     Хрест - символ із часів давно минулих   Прадавнє значення його ми не забули:
Це знак вогню - двох паличок тертя.   Це оберіг - знак вічності життя.
Це символ віри і терпіння,  Знак благочестя, чистого сумління,
Скорботи, пам'яті, знак щирості й тепла,           Україна:  Знак захисту від будь-якого зла.

                               Відеоролик про війну»Україна переможе»

В1.       Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»    Ще мало літ минуло з часів Великої вітчизняної війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів.

В2.        Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо -  біль утрат в зоні АТО. Вже рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

 

 

С2.       Це не сон, не синдром маячні,  Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,  А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки  Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,  Кровю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття   Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя, України найкращі сини!

 

                           Вірш «Бандерівець»,     Вірш «Москалю, ти мені не брат»

 

1.       В моїй країні сьогодні  війна…Гудуть Карпати, реве Дніпро. Над вбитим плаче безсила мати, чи рідний, чи чужий вже все одно. Їх не вернути, їх не забути. Бо в пам' яті немає забуття. Вони Герої, вони Безсмертні. Вони віддали за нас Життя!

В2.      Хай мати не побачить смерті сина, Хай дівчина не плаче за коханим, Хай батько зможе виростить дитину. Хай прийде мир на нашу Україну!

В1.     .Жінко,чого Ви плачете?    Ваш син-герой. Ви що - не бачите?  Ще цей хлопчина і он той.

 МАМА      - Героєм був мені завжди....з тих пір коли почав ..іти...
з тих пір...коли сказав він мама...я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...так ніби знала..ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...та все ж пішов....
за іншу битись маму....мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину, іди додому... бо там гинуть...."
А він:"Неправда, тут все мирно..."Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала....він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині...виходжу я... дивлюсь ...моє дитя у домовині...
як справи синку? ну кажи як справи?                                                                                                 
чого мовчиш?.. не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі... вставай... ти хочеш так лежати?
втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ...я тебе укрию...ти ж такий холодний...
живіт запав..напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....Ходи, тебе чекає вся родина."...
А люди кажуть, що здуріла... що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають... Мій син-герой... ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
                            Танець зі свічками «Мамо, не плач»

 

МАМА.  Чекають синів своїх мами,  І молятся день і ніч.   Молитвами зцілюють рани,   Запалюють тисячі свіч.

У Бога,благають спасіння   В молитвах за рідних дітей.  Повернення,благословіння,   Та теплих ,спокійних ночей.

Благають,щоб все закінчилось, Щоб більше не було війни.  Щоб крові на землю не лилось  І були живими сини.

Так молятся слізно і щиро, Що чує це навіть земля.  Вона ж бо зиму не пустила,  Щоб снігом не вкрила поля.

Щоб ночі,не так холодили Й солдатам було тепліш. У Бога мами просили,  Щоб діти вертались скоріш!

Заплакані,стомлені очі,  Молитви-святий оберіг.  Матусі недоспані ночі-  Повернуть з далеких доріг.

Повернуть у батьківську хату  У темряві шлях осяють   Життя збережуть солдату.  Бо мами у Бога благають…

 

Д1       .Пливуть гроби по морю, як човни – по морю рук, по морю сліз і гніву.  Пливуть в човнах розтерзані сини  на хвилі молитов і переспіву.    Так ніби в жилах замерзає кров,  а потім б’є у скроні голос крові

За ти хто тихо жив, а відійшов у дзвонах слави праведним героєм.

Д2.       Пливуть човни,гойдає кожну лодь Людська долоня,тепла і тремтяча,   Човнами править втішений Господь, А серце розривається і плаче.      І кожна мати плаче,і пече Їй кожна рана у чужого сина.

Д3.     Стоїть Донбас і Львів – плече в плече І разом з ними плаче Україна.  Нехай же вам, герої,віддає Святий Петро ключі від того раю,   Де убієнний ангелом стає, Бо він герой. Герої не вмирають.

Д4.      Герої не вмирають.Просто йдуть Із поля бою – в небо.В лицарі – зі смерті.   Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…. Героям слава – вписано у серці.

С1.Не розчаровуйсь в Україні, А розумій її печаль.   Що робиш ти для неї нині –У себе спершу запитай.

С2. Не розчаровуйсь в Україні,   Вона свята,а грішні – ми, в її недолі часто винні  Її ж бо дочки і сини.

С3.Не розчаровуйсь в Україні,  Ідеї волі певним будь,  Бо тільки той є справжнім сином, Хто вміє неньку захистить.

С4.Не розчаровуйсь в Україні, Вір,що мине важка пора,     Розквітне пишний цвіт калини,В садах достатку і добра.

                            Вірш «Ми з тобою одної крові» 

 


Д1.    Я люблю тебе рідну і милу,
Що попала в тенета незгод,
І співаю я пісню цю щиру,
Прославляю вкраїнський народ.

Д2.    Хто сказав, що ми є малороси?
І що будем молодші брати,
І що танки підуть на покоси,
Де косили ще наші діди.
 

Д3.     Це ж земля українська, слов'янська
І душа в нас зігріта теплом,
А до тих, хто напав так зненацька,
Наша відсіч буде добром.


Д4.     То ж єднаймо свою Україну:
І Карпати, й Полісся, Донбас.
Нашу землю святу, неділиму
Збережімо, друзі, для нас.


С1.є у кожного в серці одна, неповторна мати – країна.

С2. А у тебе і в мене вона носить горде імя – Україна.

С3. Україно, тебе я люблю, Україно, тобою пишаюсь. Я до ніг твоїх небо схилю, я в красі твоїй вічній купаюсь.

С4. Ти повір, що не зраджу я, і не буду тебе продавати, бо яким буду сином я, якщо плакати буде мати.

                                                                 Вірш «До українців»

                    Пісня «Заспіваймо пісню за Україну»

В3.   Можна у світі чимало зробити: перетворити зиму на літо.   Можна моря й океани здолати, гору найвищу штурмом узяти.

В4.    Можна пройти крізь пустелі і хащі, тільки без мами не можна нізащо.     Бо найдорожче стоїть за словами: (всі) В світі усе починається з мами!                                                                                               Заставка про  маму.

С2.     Розгубились зустрічі, чекання у гнізді, що зветься «Рідний дім». Мамо рідна, символ всепрощення, як з тобою добре було в нім.

С1.   Земля  дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту, душа, мов калина, росте і цвіте від тепла,  Нічого не треба, нічого не хочу від світу, лишень аби мати на білому світі була.

В3.     З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози, шумлять осокори, весняно зітхають гаї,  А мати рідненька стоїть на високім порозі, та й думає мати «Як маються діти мої»

 В4.  А діти світами, а діти у веснах і зимах, приїдуть і скажуть «Нам двері, матусю, втворіть»  І доти всі діти живуть по світах молодими, допоки чекають, допоки живі матері.

МАМА  (сідаючи на стілець)         Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. І немає нічого святішого і безкорисливішого, ніж любов матері.

(До неї підходять по одному, стаючи поряд):

С3      Спасибі, рідненька, за недоспані ночі, вже діти дорослі ростуть. А ваше серце молоде ще досі і руки спочинку ніяк не знайдуть.

Д1.       Моя люба мамо, калиновий цвіт, в тобі, рідна мамо, весь мій любий цвіт.  В тобі моє щастя, в тобі моя ціль, моїм є твоє горе, моїм є твій біль.

С2.      Твоя втіха й радість радує мене, а твій жаль займає й серденько моє.   Бо ж я, моя мамо, твоя кість і кров, ти мене родила, ти є мій покров.

Д2.   Ти мій скарб найбільший, ти мій цвіт живий, ти моя перлина, жемчуг дорогий.   Ти мене борониш від усіх тривог, най благословить тя з неба Господь Бог!

                      Пісня – реп «Подяка мамам»

М1 – М2. (у ролях, на фоні мелодії).        

 Я розповім вам чудову легенду.   Якось добрий Бог вирішив створити… мам.  Шість днів та ночей Він роздумував. Та ось  з’явився ангел і мовив: - Ти стільки часу тратиш на неї!   - Так…Але ти читав вимоги замовлення?   Вона мусить складатися із 180 рухомих частин,  які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має  лікувати все – від зламаної ноги до розчарування  в коханні, також вона мусить мати  шість пар рук.   Ангел похитав головою і недовірливо спитав:  - Шість пар рук?   - Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в  Трьох парах очей, що вона мусить мати.   - Аж стільки! – вигукнув ангел.   Бог ствердно кивнув. Потім додав:   - Одну пару, щоб бачити через зачинені двері,   Коли пита : «Що ви там робите, діти?», - навіть якщо  вона знає, що вони роблять. Іншу пару на    потилиці, щоб бачити те, що не мала би   бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно   сказати синові, який вскочив у халепу: «Розумію сину,   і люблю тебе».    - Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати.  - Не можу, - відповів Господь, - Вже майже закінчую.  Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.   - Надто тендітна, - сказав зітхаючи.   - Але витривала! – відповів Господь із заполом.  - Ти не можеш уявити собі того, що може    зробити чи перетерпіти мати.  - Чи вміє вона думати? – запитав янгол.   - Не лише думати. А вміє також дуже добре   користуватися своїм розумом і пристосовуватися   до обставин.    Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся   пальцем до її щоки.  - Тут щось стікає, - мовив здивовано.   - Так, це – сльоза, - відповів зі смутком Бог.   - Але для чого вона? – спитав ангел.   - Щоб висловлювати радість, смуток,    розчарування, біль…  - Господи, Ти – справжній геній! – вигукнув захоплено ангел.  Тихим, меланхолічним голосом Бог прошепотів:      МАМА  - Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу…..

В1.             Я вважаю, кожен з вас знайде слова вдячності для своєї матусі..

В2.            .Друзі, мине не так багато часу і ми залишимо рідні домівки, щоб будувати своє самостійне життя. Та пам’ятайте! Куди б не закинула нас доля, обов’язково телефонуймо і пишім СМС своїм мамам, ну хоча б три рядочки. І тоді мама, прочитавши їх у СМС, обов’язково скаже:    «То нічого, синочку, що в смс три рядочки, і що для мами багато ти не встиг написати. Я твої три рядочки по чотири разочки буду, рідний читати, і їх буде багато…»

 Вчитель зачитує рядки з учнівських творів про своїх мамів.

                     Пісня «Мамочко моя»    

Нам рости – виростати на дужім гіллі родоводу   І творити добро і вагомі вершити діла   Щоб не змулить криничну, освячену правдою воду   Щоб вона оберегом у кожному серці жила.

Нагороджений я Любов’ю., - хай святиться повік ім’я!   Зичу доброго вам здоров’я, Берегине, ненько моя!   В цьому слові – зоря і пам'ять, шир степів і орлина вись.  Слово батька і пісня мами, дивоцвітно в ньому злились.

 “Мама” — це перше слово немовляти.
“Мама” — це останнє слово вмираючого на полі бою солдата.
“Мама” — це горнятко теплого молока, це запашний шматок пшеничного хліба, це і розповідь про предків, це і мамина наука: “Будь добрим до людей, і люди будуть добрі до тебе”.

             Мамам пропонується заспівати пісню «Виростеш ти сину»

Очі мами – яснота без слів, очі мами – пісня і картання,  В них надії, ніжність солов’їв, чистота безмежного світання.    Очі мами…їх завжди читай, бо без них згориш на півдорозі,   Скарб добра, бажання і розмай, завжди очі ці за нас в тривозі.                                                

Мати – її Величність, в неї в обіймах вічність,  Злита із мук і щасть, мати усе їй дасть:  Білий калач і суницю, мовби казкову жар – птицю,   Пісню, крилате кохання – вічне і юне страждання.

Дасть вона землю рідну, землю, зовсім не срібну –  І не блискучо – злотну, просто – жарку й холодну,  З яворм колор озерця, ту, що Вітчизною зветься,  Дасть і навчить шанувати все, що зуміла дати.                         

                                         Пропонується батькам вгадати своїх дітей за фотографією їх очей.

Спасибі ж, рідні, наймиліші мами, за все, що вами зроблено для нас   Хай слово «мама» лине над світами, як промінь сонця у весняний час.     Вертаючись з віддалених країв, пісень тривожних, мандрів і розлуки,    Цілуймо руки наших матерів, натруджені й ласкаві рідні руки!

М1.                   Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти – г8оворить народна мудрість. Старість невідворотна,        смерть – невловима. Перед такими нещастями ніхто не зачинив двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей.

М2.                  Бути хорошими дітьми означає – не допустити, щоб життя матері було отруєне вашими поганими вчинками. Вмійте віддячувати матерям. Близько приймайте до серця найважчі душевні муки мами, вміте бути добрими в думках і почуттях. Будьте гідними своїх матерів.                                                             

Мама: свою долю мати – українка хрестиком кладе на полотні    Нитка, мов струмочок, в’ється дзвінко, засіває квіти весняні.    Свою долю мати – українка пташкою виспівує в саду.   До калини втоптує стежинку, чи в найбільшу радість, чи в біду.   Долю дітям мати –українка випросить у Бога в молитвах   Найсвятіше щастя материнства хай всіх мам прославить у віках.

Україна:     якщо під небом України родились ми у добрий час,  Тому за волю до загину стояти мусить кожен з нас.   Тому ми піснею багаті, тому нас не зігне біда,   бо в українську кожну хату у вікна небо загляда.  А як зимою захурделиться і снігом замете сліди,  Дорога в кожну хату встелиться веселим сміхом коляди.   Коли захмурене чи синє, а чи пречисто – голубе,  Але отак, як в мами –України, не любить небо нас ніде.

Мати Божа: Якщо народу ти не служиш, якщо за волею не тужиш – не прагни висоти.  Якщо ти навіть в своїй хаті чужинцям ладен догоджати – за страх свій заплати.  Якщо дорожча тобі мова чужа, ніж рідна, веселкова – в своїй хоч не сміти.  Якщо ти край свій не кохаєш, шлях до молитви забуваєш – чи ж українець ти?   Якщо ти ситий і багатий, але забув про рідну матір – готуйся в жебраки, в духовні жебраки.

Ніщо не вічно – вічні матері! Уже й тоді, як нікому стрічати,Допоки сонце сяє нам вгорі, у кожного живе у серці мати!                                                    Пісня «Дай Бог»

 

                                          Кінець.            


Для мами.

1.       Щасливий, хто рідну матір має,
хоч зморшки вкрили вже чоло,
на світ спокійно споглядає,  не знає, що то в світі зло
Ти все для матері дитина,  ти ціль життя її і зміст;
вона тобі вінки сплітає,  для тебе досягає звізд...
Вона все дбає, пам'ятає,    готовить тисячі утіх, 
вона, як ангел хоронитель, змете з дороги зло і гріх...
У мами захист –оборона у кожну мить, і в день і ніч;
у горю поцілунок мами  осушить сльози з твоїх Віч...

Приспів:

мамо, мамо, рідна мамо ,  Ти моя ненько, тепло серденька
 

2.  Навчи мене молитись, мамо, Не за себе - за цілий світ.
Не словом - твоїми піснями,  Що ти плекала стільки літ.
Навчи мене людей любити  Без заздрості і без образ,
Щоб в глибині очей відкритих    Вогонь довіри не погас.
Помолюся Богу   В світанковий час,
Щоб усі тривоги   Обминали Вас.
Під доглядом її ти ставиш   свій перший крок на шлях життя; 
коли шал юний тягне в пропасть, 
при тобі матінка твоя!
І жертв немає завеликих, щоб рятувати, зберегти;
вона для тебе все жертвує,  її ж дитина – ти!

Приспів:            мамо, мамо, рідна мамо ,  Ти моя    ненько, тепло серденька
ти моя казка, добро для всіх    Ніжність і ласка, сльози і сміх.

 

3.     Щодня лечу до вас думками  І сповідаюсь, як землі.
І пахне вашими руками   Хліб на ранковому столі.
Коли душа до неба лине,    Я зачудовано мовчу.
"Помилуй, Господи, Вкраїну", -  За вами тихо шепочу.        Чую пісню дитинства     з дорогого села,
Звідкіля мене доля    у світи повела.
В снах вже маряться квіти  у дворі під вікном,
Добротою повиті   й материнським теплом.
Оживе біла хата,   скресне піснею гай,
Тільки б ти не хворіла…  Вже лечу - зустрічай.

 

Приспів:            мамо, мамо, рідна мамо ,  Ти моя    ненько, тепло серденька
ти моя казка, добро для всіх    Ніжність і ласка, сльози і сміх.

 

 

4.  Виглядай мене, мамо,    із далеких доріг.
Знай, що пізно чи рано     я вернусь на поріг.
Обійму міцно-міцно    горем згорблений стан,
Задивлюсь в твої очі,      розцілую вуста.
Виглядай мене, мамо,   болем серце не край.
Я на крилах нестимусь    у наш сонячний рай.
Через хащі і морок,      перешкоди й біду -
Все здолаю, все зможу,     а до тебе прийду.
Жаль, що зцілить не зможу       Ран глибоких душі.
Про одне тебе прошу -    ти себе бережи.
 

Приспів:

 мамо, мамо, рідна мамо ,  Ти моя ненько, тепло серденька
 

 

 

 

 

doc
Додано
1 липня 2018
Переглядів
277
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку