Сценарій "Хліб - усьому голова"

Про матеріал

Ознайомити дітей із шляхом надходження хліба на стіл, прищеплювати бережливе ставлення до хліба, поглиблювати знання дітей про звичаї українського народу, пов’язані із хлібом, вчити бережно ставитися до хліба, шанувати працю хлібороба.

Перегляд файлу

Хліб всьому голова

Мета. Ознайомити дітей із шляхом надходження хліба на

стіл, прищеплювати бережливе ставлення до хліба, поглиблювати знання дітей про звичаї українського народу, пов’язані із хлібом, вчити бережно ставитися до хліба, шанувати працю хлібороба.

Обладнання. Сюжетні малюнки, колоски пшениці, хліб та різноманітні вироби з тіста, вишивані рушники, малюнки про хліб, лепбук, відеозаставка про хліб.

Вчитель. Сьогодні ми, діти, поведемо з вами мову про велику святість народу — про хліб наш насущний. В усі часи, в усі віки, в усіх народів на землі було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб. Тяжко він діставався людям, але був найдорожчим за все на світі, бо давав життя. Недаремно ж і прислів’я є таке в народу: «Не ми хліб носимо, а хліб нас!» або «Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити». У нашого народу є багато традицій, пов’язаних з хлібом, а тому ми сьогодні й поговоримо про них, щоб збагатити свої знання новими цікавими народними традиціями.
Вихід дітей (Діти співаючи організовано виходять)

Пісня «Біла паляничка»
1.Біла паляничка –
Це вам не дрібничка.
Де немає хліба –
Там нема обіда.
Де хороший пекар –
Не потрібен лікар,
Кожен день, як свято,
І пісень багато.
ПРИСПІВ:
Добрі люди, в Україну
Завітайте у гостину!
Всіх запросимо до столу
В добрий день и в добрий час.
А духмяна паляниця
Серед столу, як годиться,
На квітчастім рушникові,
Щоби все було гаразд. /2 рази

2.Де працює пекар –
Навіть в зимку спека,
В тих містах і селах
Дітлахи веселі.
В них рум`яні лица,
Наче паляниця.
Голова усьому –
Хліб у кожнім домі

(Діти тримають коровай у руках)
Учениця. Добрий день, любі гості!
Щиро вітаємо Вас у нашій господі!

Учениця. Гостей дорогих стрічаєм
Круглим, пишним короваєм.

З рушником берем таріль,
Коровай кладем і сіль.
Шанобливо хліб підносим
І, вклонившись, щиро просим:
- Любий гостю наш, приймай
Хліб гостинний – коровай.

Учениця. Візьміть у руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий,
Ввібрав і пісню, й працю в себе,
Йому до ніг вклонитись треба,
Він скарб найбільший на землі.

Вчитель. Хліб — усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб.

Учениця. Пахне хліб, як тепло пахне хліб!
Любов'ю трударів і радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб —
Духмяно пахне хліб!

Вчитель. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,
Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою?
Всі. Хліб пахне працею людською.
Чи знаєш ти, чим хліб запах,
Коли жнивують у степах
Твої батьки в гарячу пору?
Всі. Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,
Як поведуть твої брати
Зерном наповнені машини?
Всі. Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі
Весною, влітку і зимою?
Всі. Хліб пахне радістю людською.

У стінах храмів і колиб
Сіяє нам святково,
Як сонце, випечений хліб,
І виплекане слово.

І люблять люди з давнини,
Як сонце незагасне,
І свій духмяний хліб ясний,
І рідне слово красне.

Бо як запахне людям хліб,
Їм тихо дзвонить колос,
І золотом сіяє сніп
Під жайворонка голос.

Цей сплав чудесний, золотий
З ядристих зерен літер:
«Не кидай хліба, він – святий,
Не кидай слів на вітер!»

Жито дозріває на горі за гаєм.
Зерна обважніли на міцнім стеблі,
Колоски схилились, - це вони вклонились
За тепло, за щедрість матері землі.

Дзвенить колоссям нива золота,
Сповняє лан ранкова світла повінь.
І літній день, краси й наснаги повен,
В вінок пшеничний пісню запліта.

Та пісня ллється, радісна й проста,
Де простяглись хлібів дозрілі гони,
Де гримотять комбайнові загони,
Збираючи пшениці і жита.

Пісня «Буде коровай»

1.ЯСНЕ СОНЕЧКО СВІТИЛО,
А З ХМАРКИ ВОДИЧКА.
ВИРОСТАЛА,ДОЗРІВАЛА
ЗОЛОТА ПШЕНИЧКА.
ХВИЛЬКА КОТИТЬ КОЛОСОЧКИ,
ВІТЕРЕЦЬ ГОЙДАЄ.
ВЖЕ ПШЕНИЧЕЧКА-СЕСТРИЧКА В ПОЛІ ДОЗРІВАЄ(2.р)

2.ЗОЛОТЕНЬКІ КОЛОСОЧКИ
Я СЕРПОМ СТИНАЮ.
І В СНОПИ СОБІ ГАПНЕНЬКО
Я СОБІ СКЛАДАЮ.
БУДЕ,БУДЕ КОРОВАЙ,
НА СТОЛІ У ХАТІ
ДЛЯ ДІДУСЯ,ДЛЯ БАБУСІ
ДЛЯ МАМИ І ТАТА. (2.р)

Вчитель. - А скажіть мені, хто за хлібом доглядав, хто його викохав, хто у спеку збирав, у комори засипав?
Учні (разом). Це – хлібороб!

Він землю молоду, красиву
Тримає на своїх плечах.
У нього руки мозолясті,
У нього серце, як вогонь,
І сходить день у щасті
З його натруджених долонь.

Чи є більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплескувать достаток!
У хлібі тім життя бере початок,
В нім сила нездоланних трударів.

Нехай же з року в рік,
Із роду в рід—
Не буде хліборобам переводу.
Хай слава їхня вічно не заходить,
Аж поки сонце ллє на землю світ!

Шануй же руки в мозолях
Вклонися мудрим і землистим,
Які щороку на полях
Пшеницю сіють золотисту.

Честь й слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі!

Хлібороби хліб нам роблять

Знайте ви про це усі.

На руках у них буває

Пил, земля та не дарма

Кожен скаже, кожен знає:

Кращих рук, як ці нема!

А їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте, -

Не забудьте, уклонитись

Хліборобові за це!

Учитель З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль –то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості.

Навесні посію, зерна в полі чистім,
Хай над ними світить сонце променисте,
На веселім вітрі зашумить колосся,
Стане золотою урожайна осінь.

І зерно в комори річкою поллється,
А коли помолють, борошном назветься.
На заводі пекар хліб спече з любов'ю,
Скаже: «Любі діти, їжте на здоров'я!»

Білу хлібину нині я випік.
Пахне зі столу, сонечком світить.
Люба родина хай порадіє –
Буде хлібина й рідній країні.

Імен багато має хліб,
Є гарні і незвичні –
(Діти по черзі вимовляють одну назву виробу.)
Рогалик, торт, батон, пиріг,
Я паска, паляниця.
Я – бакалійник, я калач,
Перепічка і піцца,
Я завиванець, я рогач,
Галушка, коржик, пляцок,
Я колобок,

Ми пампушки.
Всі разом. Який смачний печем ми хліб на нашій Україні.

   Це все – хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським потом. Він дає силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх труднощах.

    Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.

   Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя.

   Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини.

     Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати.

   По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.

   Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

Вчитель А як прикро, що в нашій школі іноді недоїдений хлібний окраєць можна побачити на підвіконні, підлозі чи за батареєю.

Якщо після обіду кожний залишить на столі шматок хліба, то ми втратимо

2 кг хліба за день

за місяць – 60кг

за чверть року – 180 кг

а за рік – 720 кг хліба

Їж, друже, хліб і не кидай додолу,

А підійми, коли не там лежить,

А коли, сідаєш, друже, ти до столу,

То пам’ятай, що хліб – то означає жить.

Пісня «Пшеничка»

1.А небо блакитне і сонечко сяє,
А в небі високо там жайвір співає.
Співає щоб добре усім було жити,
У полі, вродили пшеничечка й жито.
Приспів:
Ой пшеничечка, пшеничка,
Золоті зернята,
Щоб була в нас Україна
Щедра і багата.

2.А вітер пшеничку я к море гойдає,
А в небі високо там жайвір співає.
Співає щоб добре усім було жити,
У полі, вродили пшеничечка й жито.

Вчитель Хліб належить до особливо шановних символів українського народу. Недарма про нього існує чимало прислів’їв. (Звертається до глядачів.) А які прислів’я й приказки про хліб знаєте ви?

«Коли хліб на возі, нема біди в дорозі».

«Нема хліба без роботи, нема роботи без хліба».

«Чий хліб їси, під того дудочку скочи».

«Найсмачніший хліб від свого мозолю».

«Що до чого, а хліб до борщу».

«З’ївши калач, берися знов до хліба».

«Паляниця – як пух, як дух, як милеє щастя».

«Паляниця хлібові сестриця».

Вчитель. Діти, а чи любити ви відгадувати загадки?

1. У пору літню, в час осінній,

навесні в гарячий час,

косять, жнуть вони і сіють,

орють лан у котрий раз. (Хлібороби)

2. Щоб город перекопати, що беруть до рук? (лопату)

3.Потім з рук у м’яку грядку

Висівають що? (зернятко)

Щоб зернятко ожило

Треба сонце і (тепло)

3. Зуби має, а їсти не просить. (Борона)

4. Ходить полем з краю в край,

Ріже чорний коровай. (Трактор)

5. Відгадай загадочку, кину її в грядочку,

Нехай моя загадочка лежить до весни. (Озимина)

6. Не чоловік, не звір, а має вуса. (Овес, колос)

7. Крилами махає, а не літає. (Млин-вітряк)

8. Б’ють мене ціпами, ріжуть мене ножами,

За те мене отак гублять,

Бо всі мене дуже люблять. (Хліб)

Вчитель. А чи хто з вас куштував хліб від зайчика? Звідки він береться?

Їздив заєць до млина.

П’ять пудів змолов зерна.

Цілу ніч у хаті тихо

Випікала хліб зайчиха.

Рано-вранці у хустинці

Понесли зайці гостинці:

Пташеняткам і звіряткам,

хлопченятам і дівчаткам,

Аж хрумтять окрайчики –

Добрий хліб від зайчика.

Вчитель Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом згадує це слово. В роки Великої Вітчизняної війни люди гинули не лише від куль, а й від голоду помирали. Ви вже чули про Ленінград? Блокадний пайок важив трохи більше 100 грамів, а самого хліба у ньому була лише десята частина. Він був із домішками трав, картопляних лушпайок, але все ж хліб і хліб - для живих.

А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Від голоду помирали дорослі і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Шматок хліба коштував стільки, як і саме життя.

І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий – прошений. Є солодкий – зароблений. Є чорний – позичений. Є білий – дарований. Є солоний – горьований. А легкого хліба - нема.

Дехто з вас збирається стати трактористом чи лікарем, вчителем чи шахтарем. Але ким би ви не стали, ви ніколи не зможете обійтися без хліба. Живіть так, щоб ваш хліб був справедливим і чесним. Ставтеся до нього так, щоб він завжди залишався прекрасним витвором рук людських.

Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу. (Стук метронома)

- Не кидайсь хлібом, він святий! –

В суворості ласкавій

Бувало, каже дід старий малечі кучерявій.

- Не грайся хлібом, то ж бо гріх! –

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте,

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

(Всі учасники отримують пам'ятку)

Пам'ятка

1. Хлібом годує тебе народ. Ніколи не забувай про це!

2. Куди б не закинуло тебе життя, пам’ятай про хліб, яким тебе годували.

3. Щоденно чесно заробляй свій хліб, будь терплячим і мужнім у повсякденній праці.

4. Пам’ятай, що тільки чесному хлібові у нас честь.

5. Твої батьки дали тобі свій перший хліб. Твій обов’язок – дати їм останній.

6. Чи дадуть тобі твої діти шматок хліба на старість – залежить від тебе самого.

7. З дитинства привчайся бачити в хлібові живу душу рідної землі, сонця і неба, вчися бачити в ньому працю всіх, хто віддає хлібові все своє життя.

8. Старші люди вміють вирощувати хліб – шануй їх за це, вчися у них.

9. Не відрізуй собі шматка більшого, ніж спроможний з'їсти. Пам’ятай про тих, кому через це може не дістатися ні крихти.

10. Пам’ятай, твоє ставлення до хліба , виховує інших. Якщо людина попросила в тебе хліба – переламай свій шматок надвоє, навіть якщо він в тебе останній.

11. Будь непримиренним, якщо бачиш грубе ставлення до хліба.

12. Шануй в хлібові людську мудрість, історичне минуле і сьогодення.

13. Головним твоїм годувальником завжди був народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки ти здатний.

14. Пам’ятай, земля дужа нашими турботами про неї, земля дає все, що називається життям. Її слід берегти, дбати, щоб не бідніла вона, а примножувалися родючі сили нашої матінки-землі. адже усе, чим живе людина, стоїть після хліба насущного.

Вчитель Ми не кожного дня співаємо пісні про хліб, розповідаємо вірші про працю хлібороба. Тож давайте поважати працю інших і шанувати хліб тихою любов’ю. Це значить, що ви ніколи не викинете шматочок хліба, не залишите його на підвіконні, а побачивши таке, піднімете хліб із землі, а хліборобу вклонитесь за його працю.

Пам'ятаймо, що в хлібі – велика праця.

Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий.

Шануймо його так, як шанували наші предки.

(На сцені з’являються засівальники)

Засівальник. А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно в цій господі, воно поселить в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.
(Засівальники говорять слова і засівають світлицю зерном)
Засівальники 1. Сієм щедро, сієм рясно,
Засівальники 2. Сієм радість, сієм щастя.
Засівальники 3. Засіваємо світлицю –
Хай росте овес, пшениця,
Хай шумить колосся в полі,
Хай цвіте щаслива доля.
Засівальники 4. Сієм, сієм зернята,
Щоб земля була багата,
З наших рук приймала ласку
На життєву щиру казку!

Пісня «Український коровай»

Хліборобський коровай

Той щорічний урожай
Хліборобські мозолі\
Хліб у домі, на столі\ (2р)
Приспів (2р)
Каже тато, кажуть люди
Буде хліб - то й пісня буде
Тож довічний голос поля
Бо співуча наша доля