Сценарій "Хліб - усьому голова"!

Виховний захід: «Хліб – усьому голова»

Метою свята: «Хліб – усьому голова» є виховання у дітей поваги до праці хлібороба, бережливого ставлення до хліба та знайомство з українськими народними звичаями, пов'язаними з ним. Це свято розширює уявлення про значення хліба в житті людини, формує повагу до праці багатьох професій, які задіяні у його створенні, та показує, що хліб є символом добробуту, щастя і життя

Хлопчик

Вже всюди зібрано врожай,
І опустіли поле, ліс і гай,
Ану давайте, хлопці і дівчата,
Запросимо людей на свято.

Дівчинка:
Просимо! Ласкаво просимо!
Певне, чули ви, діти,
І не раз, такі слова:
Хліб потрібно шанувати,
Хліб усьому голова!

Хлопчик:
А тому завжди в пошані
Хліб у школі і в садку.
Запашний, пухкий, рум'яний,
Він лежить на рушнику.

 

Діалог: » Землі і Сонця».

Автор. Втомилася Земля від щедрого врожаю, Сказала Сонцю :

 Земля. «Все, відпочиваю!»

 Автор.  Краплинками осіннього дощу,

              Що схожий був на сльози,

              Вмивалася вона, чекаючи морози.

 Сонце. «Я дякую тобі!

              –  Я зверху можу зазирнути в будь-яке віконце!

              I бачу на столі багато див,

              Яке подарувала людям твоя хлібна нива».

Земля. «Що то за диво, розкажи?

               Бо я його не бачу.

               Чи раді йому  люди, може, ні?

               Тобі за те я щедро віддячу!!!»

 Сонце. «Це диво — хліб м'який, пухкий,

                Що з нового врожаю.

                На свято хліба восени

                Я всіх людей збираю».

 Земля. «Що то за свято, покажи,

                I як його святкують?

               Я рада за людей Землі!!!

              Хай всі планети чують!»

 Сонце. Дивися, Земле, свято хліба!

              Радій, низький уклін приймай.

              Слова подяки справедливо заслужила.

            Дарунок людям — твій духмяний коровай!

Сонце  Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,

     Хай буде більше в світі нас, братів!

Земля

Хай в кожній хаті пахне короваєм,

Щоб люд ніколи хліба не просив!

Хлопчик

      Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,

Хай буде більше в світі нас, братів!

Хай в кожній хаті пахне короваєм,

Щоб люд ніколи хліба не просив!

 

(Діти кланяються і кладуть коровай на стіл, застелений скатертиною).

Вітер

Ось і осінь надійшла —

Чудове  свято  принесла!

Жовте листя хай кружляє,

І усіх нас звеселяє.

(Лунає вальс. Кружляючи в танці, з’являється Золота Осінь.)

Золота Осінь

Вас вітаю, добрі люди:

Надійшла моя пора.

Хай врожай багатим буде!

Всім бажаю я добра.

Ціле літо ви трудились

На городах і ланах.

Знаю: часто ви томились —

Бачу по натруджених руках.

Тож беріть землі багатства

І несіть у кожен дім!

Щастя, радості й достатку

Я бажаю вам усім!

Пісня: « Дощик капає із стріхи»

Хлопчик:  
Ми живемо в Україні,
Де в степу із краю в край
На добро усій країні
Визріває урожай.
Дівчинка:

Де пшениця достигає
Колосиста, золота,
Де, неначе море, грають
І шумлять густі жита.
Хлопчик:  

 Зростає колос золотий,
Налитий сонцем й небом,
 Щоб ми вклонилися йому
 І багатіли хлібом.
 Урожай (виходить).

Я – Урожай добірний,

Багатий, щедрий, вірний. (Вклоняється)

Хто глядів мене ціле літо

Зимуватиме смачно і сито.

Щастя, радості цій господі,

Кажуть, виріс я на городі

І у полі, на ниві, в саду,

А господаря не знайду.

- А скажіть мені, хто мене доглядав?

- А скажіть мені, хто мене викохав?

- Хто у спеку збирав,

У комори засипав?

Інсценізація “Час пшеницю молотити”

 

Дійові особи:

Дід, Баба, Кіт, Курка, Півень, Мишка

(На сцені — хата. Дід сидить на лаві, дрімає. Баба порається біля печі.)

Дід:

Ой, Бабо, годі вже спати,

Пора пшеницю молотити,

Бо зима не за горами —

Не буде чим ситоно жити!

 

Баба (витирає руки фартухом):

Та я й не проти, мій дідусю,

А де ж ми силу ту візьмемо,

Як у нас лише кіт та курка?

Он, глянь, і півень ще дрімає!

 

Дід (чеше потилицю):

Та поклич їх, Бабо мила,

Може, буде в нас і сила.

 

(Баба гукає.)

Баба:

Котику Мурчику, йди сюди,

Пора вже нам зерно молотити,

Будеш лапками крутити —

Поможеш, щоб було що їсти!

 

Кіт (виходить, потягується):

Мур-мур-мур, я б із радістю,

Та лапки в мене ніжні,

Я краще біля мишки посиджу.

(Усі сміються. Виходить Курка.)

 

Курка:

Ко-ко-ко! Я вам допоможу,

Я пшеницю полущу!

 

Півень (гордо):

А я співом вас підбадьорю,

Щоб робота весело йшла!

Ку-ку-рі-ку — сонце встало!

Ходім, час працювати!

 

(Усі беруться “молотити” — можна імітувати рухи, брязкати ложками чи палицями.)

Дід (втирає чоло):

Ох, робота нелегка,

Та зате яка мука!

Мука буде — й пироги,

І коровай золотий!

 

Баба:

От бачиш, діду, як злагоджено,

Коли гуртом — усе можливо!

 

Мишка (вибігає з-за печі):

Пі-пі-пі, і я прийшла,

Бо ж знаю: де праця — там і їжа!

 

Дід (усміхається):

Отак би завжди гуртом,

І в полі, і за столом!

 

Усі разом:

Де праця й злагода у хаті —

Там хліб буде в кожній хаті!

 

(Усі вклоняються, музика, танець, кінець.)

 

 Заходить Хлібчик
Хлібчик. 
Відгадайте, діти, хто я такий?
Виріс у полі на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі.

(ХЛІБ)
 

Вчитель

Розкажіть, хто ж допомагає хлібові потрапити на стіл?

1 колос. Виросла пшениця.

               Ні спеки, ні холодів не боїться.

 

2 колос. Це вчений багато років працював,

               серед тисяч зерняток найкраще вибирав.
 

3 колос. Агроном сказав, коли орати,

               як землю напоїти, насіння підживити.
 

4 колос. Тракторист землю орав, поле засівав.
 

5 колос. Літак над полем кружляв,

              молоді паростки від шкідників захищав.
 

6 колос. Коли дозріли колоски,

              комбайнер урожай зібрав.
 

7 колос. Водій зерно на елеватор повіз.
               Мельники його на борошно перемололи.
 

8 колос. Із готового борошна пекар замісив тісто,

              випік хліб.

9 колос. Усі хлібороби добре попрацювали.

Хлібчик. Дякую вам колосочки.

 Ой погляньте колосочки , хто до нам завітав.

Це мої братик і сестричка, Бублик і ,  Палянича.

Сценка «Бублик і паляниця»
 

 Автор: Бублик житній паляниці говорив хвастливо:

- Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива
Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,
У малечі викликаю усмішку щасливу.

Автор: І сказала хвастунові паляниця свіжа:

- Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.
Я до кожної родини йду щодня до хати.
Ти, як гість, у дім приходиш,
Я ж – як рідна мати.       
 

Торт. Що не кажіть, а я і гарніший за тебе, за тебе і за тебе і значно смачніший.
 

Хліб. Зате – я потрібніший.
 

Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я,

 то й ціною був би вищий!

Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

Бублик: А я круглий , веселенький

               З маком, теплий, запашний.

Паляниця: Та що ж,  усі ми не дарма

                   І торт і ти і я сімя
 

Бублик: Тож разом будемо ми жити .

                Людей годувати , радість творити.

Дівчинка:

 Не кидайсь хлібом, він святий –
В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій.
Не грайся хлібом, то ж бо гріх!
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
 

Сценка «Хліб від зайчика»

Мати. Діточки, біжіть до столу. Я хліб із печі вийняла, як вистигне, то поїсте з молочком. (Вбігають хлопчик і дівчинка.)

Дівчинка. Ой матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах!

Хлопчик. І я так само — дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно...

Сідають за стіл, мати відламує їм по куску хліба, і діти їдять.

Мати. Хліб, діти, і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається він людям завжди, але без нього немає життя.

Хлопчик. А чому, матусю? Та ж хліб можна замінити чимось іншим...

Дівчинка. Ага... Можна замінити булочками, печивом...

 

Мати. Ой, діточки, які ви ще маленькі у мене. А булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі.

Хлопчик. А я знаю, як росте хліб. Його спочатку сіють.

Дівчинка. Спочатку поле готують до посівів: орють, скородять, а потім у пухку землю зерно сіють, щоб легко йому було рости. Зрозумів?

Хлопчик. Зрозумів. Потім посіви доглядають, удобрюють.

Дівчинка. А коли колоски наллються тугим зерном, його збирають комбайнами.

Хлопчик. Не поспішай! Спочатку роблять зажинки. А знаєш, що це таке?

Дівчинка. Знаю-знаю. Виходить в поле господиня і жне серпом перший сніп, приносить його додому і ставить під образами, де він стоїть аж до кінця жнив.

Хлопчик. А потім починаються жнива. У цей час люди працюють і вдень, і вночі, щоб зберегти вирощений урожай і щоб не пропала жодна зернинка. Бо в них — важка праця хліборобів. А коли поверталися косарі зі жнив, їх бігли зустрічати діти, бо кожний косар мав скибочку «хлібця від зайчика». Цей хліб дітям був дуже смачний.

 

Інсценізація вірша "Шматочок хліба"

 Автор:  Шматочок хліба, геть черствий

               під деревом лежав.

               Хлопчисько з мамою йшов

              І хліб той підібрав.

син: Дивися, мамо, та це ж хліб!

          Чому він тут лежить?!

          Він вже засох і почорнів", -

  мама:  Хтось годував птахів?

син :А може, то собака біг,

         І хліб цей загубив?"

мама:  "Так, може, синку, і було".

          "Якщо лежить хліб на землі.

 син:  "Чому він тут, не на столі?

мама: "Якщо лежить хліб на землі,

                То це вже справжнє лихо! Той, хто ціни йому не знає,

               – Черства і зла людина.

               Хто кинув хліб, душі не має, "

автор: - Сказала мама сину.

                Хлопчисько глянув навкруги.

               Стояла мама і чекала.

              Він хліб водою розмочив.

             І руку простягнув синичка, щоб склювала.

Пісня про хліб

(мелодія спів пташок)

Сценка «Пташки про хліб»!

Виходять пташки одна за одною.

Горобчики (разом):

Цвірінь-цвірінь, зернятко візьму,

Діткам у гніздечко віднесу.

А з зерна, ти знаєш, хліб росте!

Хліб – це диво, що усіх нас веде.

Ластівки:

Де зернятко, там і лан,

Там і праця, і духан.

А духан – це свіжий хліб,

Що смакує нам усім.

Синички:

Ти зернятко не губи,

Хліб у серці бережи.

Бо у кожній крихті малій

Є тепло землі святої.

Голуби:

Кру-кру-кру, я хліб знайшов,

Хтось для пташок залишив знов.

Люди діляться добром,

І нас годують за столом.

Жайворонок:

Дзвінко вранці я співаю,

Про зерно пісні складаю.

Шпак:

А я крихти хліба ношу,

Всіх пташок я пригощу.

Ворона:

Кар-р, дивись, шматок знайшла!

Дзень-дзелень, це ж крихта хліба мала.

 

Соловейко:

Тьох-тьох-тьох, у полі спів,

Хліб дарує нам порив.

Бо зерно – це Божий дар,

Що єднає всіх, як храм.

Ворона

Хліб – то праця і життя,

В ньому сила, в ньому суть буття.

Бережімо хліб щодня,

Бо він радість для людського й пташиного життя!

Хлопчик: Не топчіть зернину в полі

                  Не смітіть на чистім полі

                Бо хто хліб шанує  в світі,

               Той у щасті буде жити.

Синичка: Про колосочки будем дбати
                  Будем хліб ми шанувати

                  І пісні весело співати.

(Виходять діти 1 класу )

 1. Сієм щедро, сієм рясно,

 2. Сієм радість, сієм щастя.

 3. Засіваємо світлицю –

      Хай росте овес, пшениця,

  4.Хай шумить колосся в полі,

  5.Хай цвіте щаслива доля.

 6. Сієм, сієм зернята,

      Щоб земля була багата,

  7.З наших рук приймала ласку

    На життєву щиру казку!

8.Всім злагоди, тепла, радості  й добра.

9. Всім миру у хаті, тепла у родині,

Щоб щастя приходило кожної днини.

Пісня про Україну