Сценарій "Костюмована музична інсценізація-феєрія у віршах за мотивами байок Леоніда Глібова на сучасний лад «Добро і правда наш тримають світ» (6 клас)

Остапенко Тетяна Вадимівна,

учитель української мови та літератури

вищої категорії

Бердянської ЗОШ № 20

Cценарій

Костюмована музична інсценізація-феєрія у віршах за мотивами байок Леоніда Глібова на сучасний лад «Добро і правда наш тримають світ» (6 клас)

Мета: зацікавити учнів творчістю Л. Глібова, осучаснивши прочитання його творів; удосконалити навички виразного читання, уміння перевтілюватися в образи байок; виховувати інтерес до влучного художнього слова, уміння розуміти  прихований зміст байок; заохочувати учнів до виявлення сценічних талантів, вселити оптимізм та віру в духовну силу українського народу.

Обладнання: портрет Л. Глібова; афіша,  що висить на задній стіні сцени із написом:

     Здається, байка просто бреше,

                                             А справді ясну правду чеше,

                                             Нікого в світі не мине,

                                             Читайте, згадуйте мене.

Леонід Глібов

У правому кутку сцени знаходяться тин, біля якого ростуть квіти. У лівому — струмок. У глибині сцени — стіл із паперами і книжками.

Лунає музика М. Лисенка з пісні «Стоїть гора високая» на слова Л. Глібова. На правому боці сцени за столом сидить Л. Глібов, який  щось пише пером на аркуші паперу. Встає зі столу, підходить до краю сцени і звертається до слухачів. Музика затихає.

Л. Глібов.

Шановнії  діти, вітає вас гречно

У творчій майстерні  її господар!

І всі здогадалися вже, безперечно,

                      Я — Глібов, відомий поет і байкар. (Кланяється)

                                              Сьогодні дамо вам цікавий урок.

У гостях у мене герої байок.

І вже на місці, певно, не сидиться

Героям байки «Ґава і лисиця»!

Під жваву веселу народну музику на сцену виходять герої байки «Ґава і лисиця».

Кількість акторів-4, виконується впродовж 4 хвилин.

Діючі особи: оповідач, Ґава, Лисичка, Л. Глібов.

На сцену вилітає Ґава, тримаючи шматок ковбаси.

Оповідач

Літаючи по дворах, Гава
Шматок ковбаски добула;
Хоч кажуть, що вона дурна роззява,
А до крадіжки здатная була.
От узяла та й полетіла,
Щоб недалечко, у ярку,
На самоті поснідать до смаку:
Усе було, ще ковбаси не їла.

Ґава (у джинсах та бондані)

— Спасибі розумним головам,
Що в світі потрудились,
Усячину робить навчились;
Поміж людьми, як кажуть, добре й нам:
Що-небудь можна роздобути.

Оповідач

Не вспіла Гава носом ткнути,
Аж і Лисичка тут стоїть
І жалібно квилить:

Лисичка (одягнена в бідний одяг, запнута дірявою хусткою, улесливо)
— Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала,
Аж плакала, як виглядала,
Щоб голосочок твій почуть,
Хоч на хвилиночку про горенько забуть…
Ти, може, серденько, того й не знаєш,
Як гарно, любо як співаєш —
І соловейко так не втне…
Розваж хоч трошечки мене!

Оповідач

Прийшлось роззявитись дурному горлу.

Ґава (розмахуючи крилами)

— Кра! кра!

Оповідач

А ковбаса додолу,
Лисичка хап — і у кущі мерщій,—
Оддячила кумі своїй!
Прокракала роззява, огляділась —
Чортма куми і снідання нема…

Ґава

— А щоб ти подавилась,
Лукавая кума!

Оповідач
Прилащиться підлиза хоч до кого:
Солодкії слова
Приманюють великого й малого,—
То вже така дурниця світова;
Про се розумні знають люде,
Та що ж ви будете робить:
Хто маже — не скрипить,—
Так, мабуть, і довіку буде.

(Герої байки сідають на свої місця)

Л. Глібов.
     Хто розпізнав  себе, для того байка

                                  немов та  гíркая цибуля.

А поспішають вже до нас нові герої —

                         Півень і Зозуля.

Під жваву веселу народну музику на сцену виходять герої байки «Півень і Зозуля».

Кількість акторів-3, виконується впродовж 4 хвилин.

Діючі особи: оповідач, Півень, Зозуля, Л. Глібов

(Півень має вигляд сучасного репера, тримає в руках мікрофона та співає, не попадаючи в ноти, у караоке. Зозуля намагається йому підспівувати, але невдало)

Зозуля (улесливо)

— Як ти співаєш, Півне, веселенько…

 Півень (улесливо)

— А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
    Виводиш гарно так і жалібненько,
    Що іноді аж плачу я...
    Як тільки що почнеш співати,
    Не хочеться й пшениченьки клювати,—
    Біжиш в садок мерщій...

    Зозуля
    — Тебе я слухала б довіку, куме мій,
    Аби б хотів співати...

     Півень

    — А ти, голубонько, ти, кралечко моя,
    Поки співаєш на калині,
    То й весело мені, і забуваю я
    Свою недоленьку, життя своє погане
    Та безталанне...
    А тільки замовчиш
    Або куди летиш,—
    Заниє серденько, неначе на чужині...
    І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю
    Та виглядаю все Зозуленьку мою.
    Як гляну на тебе — така ти невеличка,
    Моя перепеличко,
    А голосочок-то який!..
    Тонесенький, милесенький такий...
    Куди той соловей годиться?

     Зозуля
    — Спасибі, братику, за добреє слівце.
    Як не кохать тебе за це?..
    І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
    І далебі, що так,— пошлюся я на всіх.

     Оповідач

     Де взявся Горобець, підслухав трохи їх
    Та й каже…

    Горобець

    Годі вам брехати
    Та одно другого знічев'я вихваляти! — (йде)

    Оповідач
    Пурхнув — та й був такий.

     Л. Глібов.
    За що ж,— хто-небудь попитає,—
    Зозуля Півня вихваляє?
    За те, що Півень годить їй
    Та потакати добре вміє:
    Рука, як кажуть, руку миє.

(Герої сідають на місця)

                                                              Л. Глібов.

Аж ось іще одна важливая наука:

Як від суда втекла хижачка Щука...

Звучить весела українська народна мелодія. На сцені з´являються дійові особи байки «Щука». Кількість акторів-10, виконується впродовж 4 хвилин. Діючі особи: Щука, два молодці, два Осли, Шкапа, два Цапи, Лисиця.

Оповідач

    На Щуку хтось бомагу в суд подав,
    Що буцім би вона такеє виробляла,
    Що у ставку ніхто життя не мав:
    Того заїла в смерть, другого обідрала.
    Піймали Щуку молодці

(Два молодці тягнуть Щуку)
    Та в шаплиці
    Гуртом до суду притаскали,
    Хоча чуби й мокренькі стали.

(Саджають Щуку на стілець і відхекуються, міцно її тримаючи, щоб не втекла)
    На той раз суддями були
    Якіїсь два Осли,

(Шкутильгаючи, з´являються Осли)
    Одна нікчемна Шкапа

(Іде, хромаючи)
    Та два стареньких Цапа,—

(Виходять, спираючись на ціпки)
    Усе народ, як бачите, такий
    Добрячий та плохий.
    За стряпчого, як завсігди годиться,
    Була приставлена… Лисиця!

(Виходить Лисиця)
    А чутка у гаю була така,
    Що ніби Щука та частенько,
    Як тільки зробиться темненько,
    Лисиці й шле — то щупачка,
    То сотеньку карасиків живеньких
    Або линів гарненьких...

(Лисиця відмахується)
    Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
    (Хто ворогів не мав!),—
    А все-таки катюзі,
    Як кажуть, буде по заслузі.
    Зійшлися судді, стали розбирать:

(Судді шепочуться, радяться, чухають голови)

1 Осел
    Коли, і як воно…

2 Осел

І що їй присудити?

Шкапа (тихо)
    Як не мудруй, а правди ніде діти.

Цап
    Кінців не можна поховать...

Оповідач
    Не довго думали — рішили —
    І Щуку на вербі повісити звеліли.

(Роздається телефонний дзвінок. Щука щось слухає по телефону, виструнчившись. Відповідає: «Добре!»)

     Щука (улесливо)
    — Дозвольте і мені, панове, річ держать,—
    Розбійницю таку не так судить годиться:
    Щоб більше жаху їй завдать
    І щоб усяк боявся так робити, —
    У річці вражу Щуку утопити!

    Судді (разом, чухаючи голови, повільно)
    — Розу-у-умна рі-і-іч! —

Оповідач

    всі зачали гукать.
    Послухали Лисичку
    І Щуку кинули…

(Усі гуртом Щуку витягують за двері Щуку, чути голосний плюскіт води)

Лисичка (потираючи лапи й виглядаючи з-за дверей)

У річку!

Л. Глібов

Самі дізнайтеся, де правда тут, а де брехня…

До нас уже спішать Вовк та Ягня.

Під жваву народну мелодію на сцені виходять дійові герої байки «Вовк та Ягня». Кількість акторів-3, виконується впродовж 4 хвилин. Діючі особи: Вовк, Ягня, оповідач, Л. Глібов.

Оповідач

Лунає жвава українська мелодія