Сценарій "Костюмована музична інсценізація-феєрія у віршах за мотивами байок Леоніда Глібова на сучасний лад «Добро і правда наш тримають світ» (6 клас)

Остапенко Тетяна Вадимівна,

учитель української мови та літератури

вищої категорії

Бердянської ЗОШ № 20

Cценарій

Костюмована музична інсценізація-феєрія у віршах за мотивами байок Леоніда Глібова на сучасний лад «Добро і правда наш тримають світ» (6 клас)

 

                    

 

Мета: зацікавити учнів творчістю Л. Глібова, осучаснивши прочитання його творів; удосконалити навички виразного читання, уміння перевтілюватися в образи байок; виховувати інтерес до влучного художнього слова, уміння розуміти  прихований зміст байок; заохочувати учнів до виявлення сценічних талантів, вселити оптимізм та віру в духовну силу українського народу.

Обладнання: портрет Л. Глібова; афіша,  що висить на задній стіні сцени із написом:

     Здається, байка просто бреше,

                                             А справді ясну правду чеше,

                                             Нікого в світі не мине,

                                             Читайте, згадуйте мене.

Леонід Глібов

У правому кутку сцени знаходяться тин, біля якого ростуть квіти. У лівому — струмок. У глибині сцени — стіл із паперами і книжками.

Лунає музика М. Лисенка з пісні «Стоїть гора високая» на слова Л. Глібова. На правому боці сцени за столом сидить Л. Глібов, який  щось пише пером на аркуші паперу. Встає зі столу, підходить до краю сцени і звертається до слухачів. Музика затихає.

Л. Глібов.

Шановнії  діти, вітає вас гречно

У творчій майстерні  її господар!

І всі здогадалися вже, безперечно,

                      Я — Глібов, відомий поет і байкар. (Кланяється)

 

                                              Сьогодні дамо вам цікавий урок.

У гостях у мене герої байок.

І вже на місці, певно, не сидиться

Героям байки «Ґава і лисиця»!

 

Під жваву веселу народну музику на сцену виходять герої байки «Ґава і лисиця».

Кількість акторів-4, виконується впродовж 4 хвилин.

Діючі особи: оповідач, Ґава, Лисичка, Л. Глібов.

На сцену вилітає Ґава, тримаючи шматок ковбаси.

Оповідач

Літаючи по дворах, Гава
Шматок ковбаски добула;
Хоч кажуть, що вона дурна роззява,
А до крадіжки здатная була.
От узяла та й полетіла,
Щоб недалечко, у ярку,
На самоті поснідать до смаку:
Усе було, ще ковбаси не їла.

Ґава (у джинсах та бондані)

— Спасибі розумним головам,
Що в світі потрудились,
Усячину робить навчились;
Поміж людьми, як кажуть, добре й нам:
Що-небудь можна роздобути.

Оповідач

Не вспіла Гава носом ткнути,
Аж і Лисичка тут стоїть
І жалібно квилить:

Лисичка (одягнена в бідний одяг, запнута дірявою хусткою, улесливо)
— Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала,
Аж плакала, як виглядала,
Щоб голосочок твій почуть,
Хоч на хвилиночку про горенько забуть…
Ти, може, серденько, того й не знаєш,
Як гарно, любо як співаєш —
І соловейко так не втне…
Розваж хоч трошечки мене!

Оповідач

Прийшлось роззявитись дурному горлу.

Ґава (розмахуючи крилами)

— Кра! кра!

Оповідач

А ковбаса додолу,
Лисичка хап — і у кущі мерщій,—
Оддячила кумі своїй!
Прокракала роззява, огляділась —
Чортма куми і снідання нема…

Ґава

— А щоб ти подавилась,
Лукавая кума!

Оповідач
Прилащиться підлиза хоч до кого:
Солодкії слова
Приманюють великого й малого,—
То вже така дурниця світова;
Про се розумні знають люде,
Та що ж ви будете робить:
Хто маже — не скрипить,—
Так, мабуть, і довіку буде.

(Герої байки сідають на свої місця)

Л. Глібов.
     Хто розпізнав  себе, для того байка

                                  немов та  гíркая цибуля.

А поспішають вже до нас нові герої —

                         Півень і Зозуля.

Під жваву веселу народну музику на сцену виходять герої байки «Півень і Зозуля».

Кількість акторів-3, виконується впродовж 4 хвилин.

Діючі особи: оповідач, Півень, Зозуля, Л. Глібов

(Півень має вигляд сучасного репера, тримає в руках мікрофона та співає, не попадаючи в ноти, у караоке. Зозуля намагається йому підспівувати, але невдало)

Зозуля (улесливо)

— Як ти співаєш, Півне, веселенько…

 Півень (улесливо)

— А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
    Виводиш гарно так і жалібненько,
    Що іноді аж плачу я...
    Як тільки що почнеш співати,
    Не хочеться й пшениченьки клювати,—
    Біжиш в садок мерщій...

    Зозуля
    — Тебе я слухала б довіку, куме мій,
    Аби б хотів співати...

     Півень

    — А ти, голубонько, ти, кралечко моя,
    Поки співаєш на калині,
    То й весело мені, і забуваю я
    Свою недоленьку, життя своє погане
    Та безталанне...
    А тільки замовчиш
    Або куди летиш,—
    Заниє серденько, неначе на чужині...
    І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю
    Та виглядаю все Зозуленьку мою.
    Як гляну на тебе — така ти невеличка,
    Моя перепеличко,
    А голосочок-то який!..
    Тонесенький, милесенький такий...
    Куди той соловей годиться?

     Зозуля
    — Спасибі, братику, за добреє слівце.
    Як не кохать тебе за це?..
    І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
    І далебі, що так,— пошлюся я на всіх.

     Оповідач

     Де взявся Горобець, підслухав трохи їх
    Та й каже…

    Горобець

    Годі вам брехати
    Та одно другого знічев'я вихваляти! — (йде)

    Оповідач
    Пурхнув — та й був такий.

     Л. Глібов.
    За що ж,— хто-небудь попитає,—
    Зозуля Півня вихваляє?
    За те, що Півень годить їй
    Та потакати добре вміє:
    Рука, як кажуть, руку миє.

(Герої сідають на місця)

                                                              Л. Глібов.

Аж ось іще одна важливая наука:

Як від суда втекла хижачка Щука...

Звучить весела українська народна мелодія. На сцені з´являються дійові особи байки «Щука». Кількість акторів-10, виконується впродовж 4 хвилин. Діючі особи: Щука, два молодці, два Осли, Шкапа, два Цапи, Лисиця.

Оповідач

    На Щуку хтось бомагу в суд подав,
    Що буцім би вона такеє виробляла,
    Що у ставку ніхто життя не мав:
    Того заїла в смерть, другого обідрала.
    Піймали Щуку молодці

(Два молодці тягнуть Щуку)
    Та в шаплиці
    Гуртом до суду притаскали,
    Хоча чуби й мокренькі стали.

(Саджають Щуку на стілець і відхекуються, міцно її тримаючи, щоб не втекла)
    На той раз суддями були
    Якіїсь два Осли,

(Шкутильгаючи, з´являються Осли)
    Одна нікчемна Шкапа

(Іде, хромаючи)
    Та два стареньких Цапа,—

(Виходять, спираючись на ціпки)
    Усе народ, як бачите, такий
    Добрячий та плохий.
    За стряпчого, як завсігди годиться,
    Була приставлена… Лисиця!

(Виходить Лисиця)
    А чутка у гаю була така,
    Що ніби Щука та частенько,
    Як тільки зробиться темненько,
    Лисиці й шле — то щупачка,
    То сотеньку карасиків живеньких
    Або линів гарненьких...

(Лисиця відмахується)
    Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
    (Хто ворогів не мав!),—
    А все-таки катюзі,
    Як кажуть, буде по заслузі.
    Зійшлися судді, стали розбирать:

(Судді шепочуться, радяться, чухають голови)

1 Осел
    Коли, і як воно…

2 Осел

І що їй присудити?

Шкапа (тихо)
    Як не мудруй, а правди ніде діти.

Цап
    Кінців не можна поховать...

Оповідач
    Не довго думали — рішили —
    І Щуку на вербі повісити звеліли.

(Роздається телефонний дзвінок. Щука щось слухає по телефону, виструнчившись. Відповідає: «Добре!»)

     Щука (улесливо)
    — Дозвольте і мені, панове, річ держать,—
    Розбійницю таку не так судить годиться:
    Щоб більше жаху їй завдать
    І щоб усяк боявся так робити, —
    У річці вражу Щуку утопити!

    Судді (разом, чухаючи голови, повільно)
    — Розу-у-умна рі-і-іч! —

Оповідач

    всі зачали гукать.
    Послухали Лисичку
    І Щуку кинули…

(Усі гуртом Щуку витягують за двері Щуку, чути голосний плюскіт води)

Лисичка (потираючи лапи й виглядаючи з-за дверей)

У річку!

 

 

Л. Глібов

Самі дізнайтеся, де правда тут, а де брехня…

До нас уже спішать Вовк та Ягня.

Під жваву народну мелодію на сцені виходять дійові герої байки «Вовк та Ягня». Кількість акторів-3, виконується впродовж 4 хвилин. Діючі особи: Вовк, Ягня, оповідач, Л. Глібов.

Оповідач

На світі вже давно ведеться,     Що нижчий перед вищим гнеться,     А більший меншого кусає та ще й б'є —     Затим що сила є...     Примір не довго б показати,     Та — цур йому! Нащо чіпать?..     А щоб кінці як-небудь поховать,     Я хочу байку розказати.     Улітку, саме серед дня,     Пустуючи, дурне Ягня (Вибігає Ягнятко)     Само забилося до річки —     Напитися водички.     От чи пило, чи ні — глядить:     Аж суне Вовк — такий страшенний     Та здоровенний! (Хижо озираючись, виходить Вовк)     Та так прямісінько й біжить     До бідного Ягняти. Вовк     Ягняті нікуди тікати;     Стоїть, сердешне, та дрижить... Оповідач     А Вовк, неначе комісар, кричить     (Він, щоб присікаться, знайшов причину). Вовк     — Нащо се ти, собачий сину,     Тут каламутиш берег мій     Та квапиш ніс поганий свій     У чистую оцюю воду?     Та я тобі за сюю шкоду     Ти знаєш, що зроблю?..     Як муху, задавлю! Ягня     — Ні, паночку, Оповідач     Ягня йому мовляє. Ягня     Водиці я не сколотив,     Бо ще й не пив;     А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,     Бо я стою зовсім не там,     Де треба пити вам,     Та ще й вода од вас сюди збігає... Вовк (підвищуючи голос)      — Так себто я брешу?     Чи бач! Ще і базікать стало...     Такого ще поганця не бувало!..     Та капості мені робив... Тривай же!     Ти думаєш, що я забув? Ягня     — Помилуйте!     На світі я ще й году не прожив. Вовк     — Так брат твій був. Ягня — Нема братів. Вовк     — Так, може, батько,     Коли не дядько...     Або ж хто-небудь з ваших був...     Хіба не знаю я, не чув,     Що ви усі мене б із'їли,     Якби вловили?     Собаки й вівчарі твої,     Усі ви — вороги мої:     Од вас мені життя немає...     Ще мало я терпів? Ягня      — Так чим же я вам досадив? — Вовк     — Цить, капосне! Либонь, не знає...     Ще й огризається, щеня!     Що ти за птиця?! Ти — Ягня!     Як сміло ти мене питати?     Вовк, може, їсти захотів!..     Не вам про теє, дурням, знати! — (заносить над Ягням кулака й завмирає. Ягня лякливо закривається лапами) Л. Глібов      І — Вовк Ягнятко задавив...     Нащо йому про теє знати,     Що, може, плаче бідна мати     Та побивається, як рибонька об лід:     Він Вовк, він пан... йому не слід... (Герої розсідаються по місцях) Л. Глібов На жаль, ще так багато в світі зла… А зараз з нами Муха і Бджола Під мелодію пісні «Грицю, Грицю, до роботи» виходять дійові особи байки «Муха й Бджола». Кількість акторів – 4, виконується впродовж 10 хвилин. Діючі особи: Муха, Бджола, оповідач, Л. Глібов. Оповідач Весною Муха-ледащиця (Вилітає Муха) Майнула у садок  На ряст, на квіти подивиться,  Почуть Зозулин голосок.  От примостилась на красолі (Під мелодію сучасної рок-музики Муха «сідає» на рослину та роздивляється свій манікюр, потім дістає із яскравої сумки мобілку й починає робити селфі) Та й думає про те,  Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте.  Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку;  Бджола Вітрець мене тихесенько гойдає, Мов панночку яку...  (Підлітає, танцюючи, є Бджола під «Політ джмеля» Римського-Корсакова) Побачила Бджолу близенько: Муха — Добридень! Оддиш хоч трохи, моя ненько,  Сідай отут мерщій. Бджола — Та ніколи мені сидіти, —  Вже час до пасіки летіти:  Далеко від села. Муха — Яка погана, На світі доленька твоя: Раненько встане, пізно ляже... Мені б отак — змарніла б я,  За тиждень би головоньку схилила.  Моє життя, голубко мила, — Талан як слід:  Чи де бенкет, чи де обід,  Або весіллячко, родини, —  Такої гарної години  Ніколи не втеряю я:  І їм, і ласую доволі, — (дістає з сумки тістечка й булочки) Не те, що клопоти у полі  І праця бідная твоя! — Оповідач На річ таку Бджола сказала: Бджола — Нехай воно і так,  Та тільки он що я чувала,  Що Муху зневажає всяк, Що де ти не поткнешся  Або до страви доторкнешся, —  Тебе ганяють скрізь:  Непрохана не лізь. Муха — Стару новинку, Десь довелось тобі почуть!..  Запевне, дурень дурня слуха...  Велике діло — проженуть! Не можна в двері —  я в кватирку  Або пролізу в іншу дірку - І зась усім! Л. Глібов Нехай ся байка мухам буде,  Щоб не сказали часом люди,  Що надокучив їм. Звучить українська народна пісня «Ой, я молода». Працьовита Бджола жваво танцює, з нею танцюють герої, спочатку підтанцьовуючи, потім утворюючи коло, у центрі якого Бджола. Музика припиняється. Знову звучить і стихає пісня «Стоїть гора високая» («Журба») на слова Л. Глібова. Усі герої лаштуються в ряд з Леонідом Глібовим у центрі.   Оповідач Журба, як в пісні, лине у душі. І буде світом линуть, доки   Л. Глібов(виходить наперед) Не усвідомим достеменно ці вірші, Де показав я найогидніші пороки!   Бджола Лукавство, боягузтво та нахабність, Ягня Упертість, хижість, Муха Хитрість, неуважність Вовк У світі довго людям будуть допікати, Лисиця Але від правди нам не можна утікати. Оповідач   Леонід Глібов Та не переведеться мій народ ніколи, Поки є в нас і правдолюби-горобці… (виходить і кланяється Горобець) …і працьовиті та сумлінні бджоли. (Бджола виходить наперед та присідає) І ось вам мій байкарський заповіт: «Добро і правда наш тримають світ!»

Лунає жвава українська мелодія