Сценарій. " Козацькому роду нема переводу"

Сценарій до Дня українського козацтва, Свято Покрови.

Вчителька української мови і літератури

Закревська Ірина Йосипівна

Козацькому роду нема переводу.

 

Ведучий 1 ( голос за кулісами)

    На острові, на Хортиці,

За порогами Дніпра,

Там зійшла козацька слава

Для народного добра.

Там стояли насторожі

Запорожці Січові…

Ой, не раз там до схід сонця

Грали сурми бойові!

Тут життя і кров віддали

Запорізькі козаки,

Україну рятували

Від ворожої руки.

( звучить козацький марш)

(виходять ведучі)

Ведуча 2Україна! Край наш рідний! Золота, чарівна сторона! Земля твоя рястом уквітчана, золотом закосичена.

Ведучий 1  Україна ! У глибину століть сягає історія твого народу. Народу мужнього, народу сильного, народу незламного.

Ведуча2. А символом незламної волі та могутності України до наших днів є козацтво.

Ведучий 1.  І від краю і до краю хай сіяє слава,

               Слава лицарів звитяжних, козацькая слава!
               За Дніпровськії пороги хай вона полине,

                  Де козацький дух ніколи не вмре, не загине!

 

(Пісня  « Ми  твої діти  , Україно» )

 

Ведуча 2.14 жовтня . Це Свято Покрови. Воно було найбільшим для козаків. Цього дня в них відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що Свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею й покровителькою. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.

Ведучий 1 . Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавнього часу свято Покрови в Україні відзначається ще й як День українського козацтва.

 

Ведуча 2.     Тая слава не пропала,

                        вона живе й нині.

                        Стала слава козацькая

                           славою Вкраїни.

(Пісня  про Україну)

Ведучий 1.  Запорізька Січ! Мабуть немає жодної людини на нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Запорізьку Січ, про січове лицарство, про героїчні звитяги, про інші походи і подвиги славних козаків.

Перші згадки про них датовані  ще 1489 роком.

 

Ведуча 2.Неозорі степи України

Чарівливі Дніпра береги.

Синя хвиля за хвилею рине

Крізь розлогі квітчасті луги.

 

Там і Січ Запорізька стояла,

Мов орлине гніздо серед скель,

Ворогам-хижакам не давала

Українських топтати осель.

 

Хто кохав рідний край до загину,

Мав у серці синівську любов,

Той на Січ в злу і добру годину

Батьківщині служити ішов.

 

І козацька озброєна лава

Рідний край берегла день і ніч.

І світами котилася слава.

Про стару Запорізькую Січ.

Ведучий 1.   Микола Гоголь писав: "Так ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді й дужі леви. Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну".

( Хлопці-козаки танцюють « Гопак» )

 

Ведуча 2. Ой, дуже гарний наш гопак , але чому ж дівчат там немає?

 

Ведучий 1. Я тобі зараз поясню. Історію виникнення гопака пов’язують з бойовими тренуваннями козаків Запорізької Січі в 16-18 століттях. Тому спочатку це був виключно чоловічий танець. Гетьмани, взявши булаву, починали танцювати в центрі кола, а входили в коло козаки, підтверджували цим їх верховенство. Назва гопака походить від слова «Гопал» – стрибати, і від аналогічного вигуку «гоп».

А жінки з’явилися в гопаку тільки в його сценічному варіанті. Сам танець відображає у собі усю широту української душі, та давно вже став візитівкою української культури. Гопак змальовує своєрідний діалог, в якому чоловіки демонструють свій характер, силу та мужність, а дівчата – свою витонченість та красу. Ось так! І взагалі, жінок на Січі не було!

Ведуча 2. Ага, значить козаки не любили дівчат. Навіть танець самі вигадали.

Ведучий 1. Як це не любили? Ще й як любили! Ось послухай народну пісню ,  і ти зрозумієш, як любили.

  ( пісня   « Любив козак дівчину і з сиром пироги»  )

Ведуча2. Оце так любив!

Ведучий 1. Ой , якийсь невдалий приклад одержався.  Зараз виправимо.

Ведуча2. Не треба, я краще у гугла спитаю , як там у козаків з дівчатами було.  ( читає)  «Заборона уведення дівчат- жінок на Січ поширювалася не тільки на запорожців, але й на сторонніх осіб, які постійно або тимчасово проживали в козацькій столиці. Відступ від цього звичаю ніколи не минав безкарно. Заборона уведення жінки в Січ суворо дотримувалася,оскільки запорожці вірували, що як тільки ступить у Січ нога жінки, прийде кінець всьому Запоріжжю.»  Оце так! Я ж казала! Які там дівчата!

Ведучий 1. Та ні, не зовсім так все було.Козаки любили дівчат,   сваталися до них,  одружувалися з ними. А дівчата , до речі, обожнювали хлопців-козаків. Вони мріяли про розумних, мужніх, відважних, сміливих героїв. Бути дівчиною чи то дружиною козака було дуже почесно.

Ведуча2. Так, всі ми , дівчата, мріємо про героїв. Та де ж їх узяти?

Ведучий 1. Ось подивись, як гарно залицялися козаки до дівчат! Які благородні слова їм говорили! Чи можна такому парубкові гарбуза дати?

( сценка « Пріська та Стецько» )

( на сцені лавка, сидить Стецько, їсть пиріжки  і сам з собою розмовляє)

Ст.-----Ех! Всі кажуть , що я дурний. А який же я дурний, коли я цілих аж  два дні  у війську Запорізькому служив! Це значить, що я славний герой, козак-запорожець.Тільки чомусь ніхто не вірить!  І шаровари  в мене он які! І сорочку мати вишила! Та і оселедець у мене… був. А  куліш як  я  люблю їсти! І в походи я ходив …, щоправда найпершим повертався.  А що ,   гляну – всі б’ються, штовхаються, верещать, шаблюками махають, ще зачеплять ненароком. Воно ото мені треба? Досить мені тієї козацької слави…  

  А ще кажуть , що у мене не всі  вдома .  Так і є , не всі, я ж ось тут!

 Ой, батько кажуть, женитися мені вже час. А я йому кажу, що рано ще мені.         А може і не рано в 40 рочків.    Оце прийшов з Пріською поговорити, хороба б її забрала, може піде за мене? Батько сказали , щоб домовився з нею.     ( ховає  пиріжки)--------ой, іде, треба ховати, а то відбере. Батько казали , що вогонь , а не дівка!

Пріська. Стицю, а що ти тут робиш?                                                                                                  Ст.   Тебе чекаю!                                                                                                                                         ПР.   А люди ж казали, що ти у козаки подався, правда?

Ст.Правда. Тільки ось-ось повернувся.    ( запишався і задер носа)

ПР.Звідки ти знав, що я сюди прийду?                                                                                               Ст. Батько казали, що ти до роботи дурна, і частенько  сюди за водою ходиш. Добре,що тут лавка є, а то б ноги боліли тебе чекати.

ПР. А навіщо ж чекав?

Ст.  Батько казали, що ти за мене заміж підеш!

Пр .Я? За тебе? Заміж? Та ні за які гроші!!!

Ст.--- Брешеш! Батько казали, що може за якісь і ні, а за великі підеш!!

Пр. –Як за тебе заміж іти, як ти заївся, мов мала дитина.

Ст. Та то ж я не вмиваюся, бо батько кажуть, щоб красу не змивав. А заївся, бо люблю я смачно поїсти : ходив би -  їв би , сидів би – їв би, стояв би – їв би, лежав би – їв би, спав би – їв би….А що у вас сьогодні варили?                                                                                               Пр.--- Нічого!!!

 Ст. – Як нічого? Брешеш! Батько казали, що у вас такі смачні страви, що язика можна ковтнути. А у вас кури несуться?                                                                                                   Пр.---Ні!!!                                                                                                                                                Ст.—Як це ні? Брешеш! Батько казали, що у вас навіть півні по п’ять разів на день несуться. А молоко у вас є?                                                                                                                   Пр. – Нема!!!!                                                                                                                                         Ст.  – Знову брешеш! Батько казали, що у вас сам чорт корів глядить.  А рушники ти сватам приготувала?                                                                                                                    Пр. – Приготувала, та не твоїм!

Ст. –Як це не моїм! Батько казали, що  вже і тобі пора заміж . Он кудлата яка стала! Нижче пояса коса висне.

Пр..—Може і пора, та не за тебе!!!

Ст.—Як не за мене?...( у відчаї) Ой, Прісько,  морока мені з тобою! От була б ти моєю дружиною, я б тобі пику натовк, а поки, батько казали, треба ласкою брати, а після весілля , можна бити , скільки хочеш!!  Ну не пручайся…. Я ж ще не разу не женився!!! Але я знаю, що ми будемо робити після весілля…  А ти знаєш?

Пр.--- Ні, не знаю!

Ст.. –То я тобі розкажу! ….. Напечемо коржів, натовчемо маку, залиємо медом…….і будемо їсти, їсти. Їсти….

Пр.—А чи грамотний ти, Стецьку, чи освічений?

Ст. Так!!!!  Дуже!!!

Пр.  – А пальці на руках можеш перелічити?

Ст. Та чи ти дурна зовсім!! Хто ж їх перелічить? Як їх он скільки на руках наросло, ще й на ноги по начепилися!!!! Я думав , що людині потрібен тільки один палець, щоб у вусі почесати і у носі поколупатися -  і досить, а батько кажуть, як же дулю одним пальцем крутити?

Пр.--- Так, освіченість твою я бачу. А чи знаєш скільки тобі років?

Ст. – Знаю. Батько кажуть, що вигодували такого кабаняку, що давно у моїх дітей би дорослі діти були.

Пр. – А чи знаєш , скільки ж  мені років?

Ст.  Та чорт тебе знає!  Батько казали, що ти ще зовсім зелена. А я йому казав, що зелену жінку я не хочу. А ти он , ще й зовсім не зелена, трохи  худа, та нічого , сало наросте!!

Пр.----Та не зелена я, а молода!!!! А ти вже старий для мене.

Ст. – Батько казали, що то не біда!! Швидше з тещею знайду спільну мову, вона ж моя ровесниця.

Пр.—Так ти ж дурний як сто свиней у купі!!  Та у тебе ж  не всі вдома!

Ст. – Якщо у чоловіка є  сто свиней—то вже він не такий і дурний, і наче вже дуже гарний. А що не всі вдома, то батько казали, що колись  всі посходяться.

Голос.---- Прісько, гайда додому, вечеря стигне!

Пр. – Іду , мамо!

Ст. – Ой! І я вечеряти !!!( біжить за Пріською) Я б оце стояв би - вечеряв би, сидів би – вечеряв би, ішов би – вечеряв би, лежав би – вечеряв би, спав би – вечеряв би……

Ведуча 2.  Оце посватався! Оце козак! Просто мрія!

Ведучий 1. Ой, знову щось не те. Та я тобі зараз доведу, що козаки – мужні герої! Ось дивися!

( козацький танець з шаблями )

Ведуча 2. Так, оце інша справа. А то я вже зневірилась. Думаю,за що ж цим козакам така слава та честь? Тепер все зрозуміло.

Ведучий 1.Так, ми , козаки, такі!  Слава наша по всьому світу розлетілась.

Ведуча 2. Усе частіше ми звертаємося до наших витоків: історії нашої країни, рідної мови, козацької вольниці. Звертаємося до минулого, щоб зрозуміти сучасне. Корені нашої духовності в минулому, коли була ненька-мати — Запорозька славна Січ. Вона — праматір української державності й реальна військово-політична сила України, яка упродовж століть протидіяла спробам турецьких султанів, кримських ханів та польської шляхти поставити український народ на коліна.

Ведучий 1. Запорозька Січ! Козацтво — легендарне минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської та національної гідності й талановитості.

(Пісня « Козацькому роду нема переводу»  )

Ведуча 2.А я дізналася, що козаки дуже дотепні .Вони  славилися почуттям гумору. Чого тільки варті прізвиська, які вони давали один одному: Нетудихата, Кривоніс, Голодайло, Рябоштан, Тягнирядно.

Ведучий 1.Так. Мужні, сміливі та ще й веселі.   Про наших козаків складають  пісні , легенди, а ще й гуморески.

Гумореска "Нащо вуса козакові"

До козака вчепилася бабуся:

- Чи бачили? Під носом - дві коси!

Нащо тобі такі здорові вуса?

Ні користі від них, ані краси!

- Вони мене, - він каже, - виручають

(Це може вам засвідчити мій кінь):

Зимою — наче ковдра зігрівають,

А влітку — холодять, даючи тінь!

Ведучий 1Весела гумореска. Ой , а ти засмутилася. Чому?

Ведуча 2.Засмутилася я , бо вся слава дісталась вам, чоловікам. На Січ нас не пускали, значить про нас і розповісти нічого.

Ведучий 1. А ось і є. Нам про це розповість наш  гість  - історик.

(Історик)

   Проводжаючи чоловіків на Січ, жінки-козачки брали на себе всі обов'язки. Але часто вони не обмежувались доглядом за домашнім господарством, вихованням дітей та вигляданням чоловіка з походу. Джерела свідчать про те, що в козацьких таборах знаходилась значна кількість жінок, які супроводжували козацькі загони в походах.Життя на пограниччі гартувало не тільки завжди готових до самопожертви і подвигу чоловіків, але і мужніх, відважних жінок, здатних у разі потреби зі зброєю захистити себе і свою родину. В записаному Д. Яворницьким на Катеринославщині (в межах колишніх Запорозьких Вольностей) переказі «Могила Настина»  відображено життя відважної отаманші Насті. Йдеться про те, що вона носила шаблю, шаровари, шапку і «держала у себе ватагу козаків, а ніхто того не знав, що вона дівка…. Кілька років правила вона за козака. А як умерла, то тоді тільки й дізналися, що вона дівка». 

 

За твердженням італійського і польського історика початку XVII ст. Олександра Гваньїні, серед загиблих захисників замку Прухнік на Поділлі (опис подій 1524 року) були знайдені тіла переодягнених у чоловічий одяг жінок. «Для того, аби їх не розпізнали, жінки поголили собі голови….».

 

І такі випадки непоодинокі – славетних войовничих українок у козацьку добу було немало. Одна з них – волинська княгиня Софія Ружинська. В 1609 році вона, особисто командуючи загоном у 6000 чоловік піхоти і кінноти, з прапорами й музикою взяла штурмом замок князів Корецьких у м. Черемошні. Такою ж завзятою жінкою-козачкою була остання дружина Богдана Хмельницького Катерина.

  Якби не жінки - козачки , то хто нам би народжував козачат?

( вибігають учні 1 класу двоє хлопчиків і дівчинка, одягнені в українські костюми, беруться за руки)

 

1.дівч. Ми любимо сонце і квіти,

І сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти

Землі української цвіт.

2 хлоп.  В яку б не пішли ми дорогу,

Ти, пісне, над нами лунай!

Крокуючи гордо і в ногу

Ми славимо рідний наш край.

3. хлоп. Живуть в нас батьків заповіти,

Свободи палкий оксамит.

Разом.   Ми діти козацького роду

Землі української цвіт.

( танець, весела українська полька у виконанні хлопців та дівчат)

Ведуча 2. Оце так ! Значить всі ми, українці, козацького роду. Все, я задоволена. Можна завершувати свято.

Ведучий 1. Не поспішай, ще хтось завітав на наше свято. Оце так, справжні козаки!

                             Інсценізація “Лист козакам ХХІ століття”

Козак и . Вітаємо тебе , отамане.

Кошовий: Панове козаки! Я покликав вас на свято в Миколаївську школу, аби вчинити вельми важливе і зело мудре діло.

Козак 2: Що це за діло?

Кошовий (підносить вверх булаву): Будемо гуртом писати листа нашим нащадкам, козакам 21-го століття.

Козак 2: Чудово!

Козак 3: Лист потомкам!

Козак 4: Нашим онукам!

Козак 5: Правнукам!

Козак 1 (лічить на пальцях):  Пра-пра-пра-пра...

Усі: Правнукам!

Кошовий: Писарю!

Писар: Га?

Кошовий: Каламар і перо є?

Писар: Є! Осьочечки!

Козак 2: Він і спить з пером за вухом.

Кошовий: А папір є?

Писар: Є!

Кошовий: Пиши. Чолом вам, дорогі наші нащадки — шановні козаки!

Козак 3: Славні запорожці!

Козак 4: Веселі запорожці!

Козак 5: Співучі запорожці!

Кошовий: Перед усім дозвольте побажати вам великого щастя!

Козак 1: Здоров`ячка!

Козак 2: Добра й достатку!

Козак 3: Миру й злагоди!

Козак 4: Краси й добра!

Кошовий: Заповідаємо вам, як зіницю ока берегти матінку Україну!

Козак 5: І Дніпро!

Козак 1: Хортицю!

Кошовий: Волимо, щоб Ви і нині, і прісно, і довіку пам’ятали достославних лицарів нашого роду.

Козак 2: Сірка!

Козак 3: Дорошенка!

Козак 4: Наливайка!

Козак 5: Сагайдачного!

Козак 1: Калнишевського!

Козак 2: Мазепу!

Козак 3: Хмельницького!

Кошовий: А хто це все зневажатиме, занапастить Дніпро, закоптить небо, витолочить Хортицю, забуде материнську мову, того відправити на Дурну Скелю, нехай комарів годує!

Козак 1: Краще посадіть на гарячий мартен отим місцем, що нижче спини і називається...

Кошовий: Тихо!

Козак 3: Тихо, не можна, бо шкварчати буде!

Кошовий: Я кому сказав! Тихо!

Кошовий (писарю): Пиши! За сим — наш низький уклін всьому чесному українству! Написав?

Кошовий: Тоді прошу представників січей прикласти руку: Хортицька Січ! Томаківська! Кам’янська! Базавлуцька! Чортомлинська! Олешківська! Усі підписалися?

Всі: Усі!

Писар: Як відправляти листа будемо? Волами чи авіапоштою?

Кошовий: Заший у шапку і закопай на Хортиці. Потомки будуватимуть козацький меморіал, знайдуть і прочитають.

Козак 1: Слава кошовому!

Кошовий: І хай ніколи козацькому роду не буде переводу!!!

Усі: Козацькому роду не буде переводу!

Ведучий 1: Сьогодні козак — не той, хто одягнений у вишиванку й шаровари. Козак — це воїн за духом, який воюватиме тільки за честь і свободу. ШЛЯХЕТНІСТЬ, МУДРІСТЬ, ВІДВАГА — три основні прикмети козака: шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не залякаєш!

Ведуча 2: Нехай вже давно минули дні Запорозької Січі, але козацтво існує, як живиться в кожній людині прагнення до вільного та незалежного життя.

Ведучий 1: У глибині душі кожного українця живе козак: воїн, який нічого не боїться і за рідну землю без роздумів віддасть своє життя.

Ведуча 2. Я вірю в твоє майбуття , Україно!

У луки, степи, золотаві поля.

У долю людську, в українську родину!

Хай славиться щастям козацька земля!

( Виходять усі на сцену . Пісня  «Хай живе вільна Україна» )

Ведучий.   Славна наша Україна,а ми її діти.

Поки живі на цім світі,будемо радіти.

 І ця радість хай озветься по всьому роздолу.

 Бо козацькому роду      Всі.    нема переводу!