Сценарій. Лінійка-реквієм "Голодомор 1932-33 років – Геноцид українського народу"

Захід, розроблений

педагогом-організатором

 школи І-ІІІ ступенів № 37 міста Києва

Шевченко Тетяною Олександрівною

Сценарій

Голодомор 1932-33 років  – Геноцид українського народу

 (лінійка-реквієм )

№ 1 Музична  заставка  «Це все було не в сні, а на яву»

Читець:      У ті роки великої руїни
       Такий рясний, нечуваний врожай
       Послав Господь нещасній Україні,
       Якого досі ще не бачив край.
       Зерно у КУПАХ пріло під дощем...
       Кудись у море, в безвість, за границю...
       Переливаючись гірким вогнем,
       Текло струмками золото пшениці.
       Ми тільки бачили той золотистий блиск.
       На горлі ми відчули пальців стиск.

  № 2       Звучать  дзвони

Читець. Пекельні цифри та слова
       У серце б'ють, неначе молот.
       Немов прокляття ожива
       Рік тридцять третій...
       Голод... Голод...

Ведучий.  Настав  початок  кінця.  Сонце  сходило  над  висохлими  за  довгу  зиму  полями,  сідало  за  обрій  кольору  крові  і  не  впізнавало  землю. Чорне  вороння  зграями  ширяло  над  селами,  заціпенілими  в  тяжкому  смертному  сні.

Ведучий .    Чи  була  того  року  весна?  Чи  прилетіли  до  знайомих  людських  осель  довірливі  лелеки?  Чи  співали  травневими  ночами  у  вербах  над  ріками  солов’ї?  Ніхто  того  не  пам’ятає  сьогодні.  Пам’ятають  інше.

№ 3  Музична заставка.   Звучить соната Бетховена (тихо  , тихо)

Читець 1.   У  той  рік  заніміли  зозулі,

                    Накували  знедолений  вік,

                    Наші  ноги  розпухлі  узули

                    В  кирзяки – різаки  у  той  рік.

Читець 2.  У той  рік  мати  рідну  дитину

                    Клала  в  яму,  копнувши  під  бік.

                    Без  труни,  загорнувши  в  ряднину …

                    А  на  ранок – помер  чоловік.

Читець 3.   І  невтому,  трудягу  старого,

                    Без  хреста  повели  у  той  бік …

                    І  кістьми  забіліли  дороги

                    За  сто  земель  сибірських,  сто  рік.

Читець 4.  У  той  рік  і  гілля,  і  коріння –

                    Все  трощив  буревій  навкруги …

                    І  стоїть  ще  й  тепер  Україна,

                    Як  скорботна  німа  край  могил.

Ведучий.  На  багатих  чорноземах  України  вмирали…  Вмирали  у  полі,  на  дорозі,  під  тином.  Вмирали  поодинці  та  сім’ями.  Вмирали  цілі  села  і  славні  козацькі  роди.  Голод  забирав  тих,  хто  заради  шматка  хліба  не  виривав  окрайця  з  голодних  дитячих  ротів,  не  стежив,  не  доносив  на  брата,  не  вмів  торгувати  совістю.

Ведучий. Голод 1932 – 1933 років став для українців тим, чим був голокост для євреїв. До цього небаченого за історичними мірилами голоду держава штовхала село, що відмовлялося прийняти колгоспну систему з самого початку колективізації. У 1930 році в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба, у 1931 р. – 380 млн. пудів.

№4 Звучить «Реквієм» Моцарта.(тихо)

Учень.  Мільйони їх,- мов колосків на ниві,

було – й нема,було й нема…

Що сталося – з народом українським

у ті смертельні сталінські жнива?

Учень.  Чия рука крутила люті жорна?

Голодну смерть хто сіяв між людьми?

Чиє обличчя мала напасть чорна?

Чия ненависть дихала з пітьми?

Учень. То Сталін – вождь і вчитель  лютих звірів…

То Каганович – його вірний учень…

Як перший наказав – так другий діяв –

і Україну  до нестями мучив.

Учень. Мільйони тих, що голодом убиті,

навіки стали пам’яттю і болем,

пшеничним білим хлібом, чорним житнім…

І просто – полем, українським полем.

Ведучий.  Гинули матері. Зникали з лиця землі щирі, добрі жінки, які несли в життя щастя, радість, працю. Гинули діти великої нашої землі.

Чом ви так тяжко й страшно мовчите?

 Ви вже ніколи рідній Україні своїх сердець і душ не віддасте.

Ви не розцвівши, згинули дочасно,

Поклав у землю вас голодомор.

О, Боже правий!

 Ти мій вчуєш голос, спаси нас від проклятої чуми,

Я ж бачу, як важкий достиглий колос,

Схилився над голодними дітьми»

№ 5      Музична заставка  «МОЛИТВА дитини»

Учень:   На  десятиліття   можна   засекретити   архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи.   Можна  замести  сліди  злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію на догоду диктаторів чи ідеології. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Прав­ду про ті страшні роки, про ті страшні події.

 Це наша історія, і ми повинні знати і пам'ятати її.

Ведучий:  У суботу, 23 листопада,  долучиться до  національної  акції запали Свічку Пам’яті.   Залишіть вогник  Пам’яті на підвіконні. Наш Святий обов’язок не дати згаснути полум’ю Пам’яті.

Учень : Засвіти свічу на вікні.
               Хай промінням сягне до зорі,
               Хай освітить весь світ співчуттям.
               Це збагни ти собі і затям.

Учень :  Засвіти свічу, засвіти!
                Хай здригнуться від правди світи.
                Хай дізнається вся Земля:
               Панахиду Вкраїна справля…

№ 6  Музична вставка «Свіча»   О. Білозір

Ведучий. На цьому лінійку-реквієм   приурочену до річниці Голодомору 1932-1933 років  завершено. Всі повертаються до своїх класів.